Нормативно-правове регулювання соціального інвестування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НШ «Інститут державного управління»

Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Лосева Юлія Григорівна

Науковий керівник: Карамишев Дмитро Васильович,

доктор наук з державного управління, професор

Анотація

нормативний правовий інвестування соціальний

Проведено аналіз нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності в Україні. Сформовано загальний огляд деяких законодавчих актів, що мають стосунок до соціального інвестування в Україні. Наведено головні фактори, які негативно впливають на процес здійснення соціального інвестування в Україні. Як висновок встановлено, що в сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки варто реалізувати чималу кількість заходів, пов'язаних із удосконаленням і покращення нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності, що дасть можливість покращити добробут населення, забезпечити підходящі передумови для інвесторів, а також забезпечити гарантії держави в даній сфері. Ключові слова: інвестиції, інновації, нормативно-правова база, державне регулювання, інституційне регулювання, соціальне інвестування, інвестиційна політика.

Виклад основного матеріалу

Одним із найважливіших завдань кожної держави є створення стабільної соціально-економічної системи, яка буде органічно вписуватися в стандарти цивілізованого світу. Головною складовою цього завдання є формування обґрунтованої інвестиційної політики, сприятливого інвестиційного клімату та подальшої розбудови соціальної сфери. Державне регулювання соціальної сфери включає в себе формування законодавчої бази та механізму втілення законів у життя інститутами виконавчої влади. Кінцевою метою державного регулювання є забезпечення соціальних гарантій громадян, що розглядається як ознака цивілізованості та соціальної орієнтації держави, інструмент стабільності в суспільстві.

Метою статті є висвітлення сучасного стану нормативно-правового регулювання інвестиційної діяльності та соціального інвестування в України, дослідження ролі та значення законодавства в стимулюванні зростання соціального інвестування та теоретико-практичне обґрунтування стратегічних напрямів його розвитку.

Теоретичні основи нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності досліджували українські та зарубіжні науковці. Висвитлення цього питання займалися А. Гальчинський, В. Базилевич, В. Нежиборець, В. Вовк, О. Івченкова, К. Крикуненко, В. Геєць, С. Глазьєв, А. Гречан, Н. Кондратьєв, І. Лукінов, Д. Львов, В. Нейернбург, С. Покропивний, А. Амоші, Р. Лапьє, М. Портер, А. Харман, П. Друкер, Й. Шумпетер та ін.

Учені відзначають провідну роль інновацій та інвестицій для соціальної сфери у процесі розвитку національної економіки та підвищення добробуту населення. Проте методичні та методологічні аспекти законодавчого та аналітичного забезпечення управління інноваціями та інвестиціями на державному рівні мають недостатню увагу науковців. Залишаються дискусійними питання щодо правового регулювання інвестиціиної' діяльності та соціального інвестування в Украіни. У цьому напрямку державному апарату необхідно проводити плідну роботу, приймати безліч законів та інших правових актів, на основі яких будуть розроблятися різні програми розвитку соціального інвестування, а також буде проведено детальний аналіз ефективності їх виконання і виявлено фактори, що призводять до їх невиконання.

Правовим першоджерелом національного законодавства України вважаються документи, розроблені міжнародним співтовариством Організації об'єданих націй. Зокрема, в якості загальної основи політики соціального розвитку резолюцією Генеральної Асамблеї ООН проголошено Декларацію соціального прогресу та розвитку. Відповідно до положень вказаного акта соціальний прогрес і розвиток повинні бути спрямовані на постійне підвищення матеріального і духовного рівня життя всіх членів суспільства при повазі і здійсненні прав людини та основних її свобод. При цьому кожному уряду належить визначальна роль і кінцева відповідальність за забезпечення соціального прогресу та добробуту народу, планування заходів соціального розвитку як частини загальних планів розвитку, об'єднання та координація усіх національних зусиль для досягнення цієї мети та здійснення необхідних змін у соціальній структурі. Крім того, визначено, що при плануванні заходів у сфері соціального розвитку належним чином має враховуватися різноманіття потреб регіонів, міських та сільських районів кожної країни [10]. Розглядаючи основні цілі, визначеної Декларації, соціального розвитку та засобів, методів їх досягнення можна стверджувати, що провідним чинником соціального розвитку країни та її регіонів є соціальна політика.

Законодавча база є найважливішим напрямом державного регулювання інвестицій. Переважна більшість заходів державного регулювання впроваджується за допомогою правових форм. Тому вдосконалення системи та принципів правового регулювання іноземного інвестування є вирішальним чинником пожвавлення надходжень капіталу нерезидентів [7].

Єдину державну стратегію у сфері інвестиційної діяльності в Украіні визначає Верховна Рада Украіни, яка створює законодавчу базу для сфери інвестиціиної діяльності; затверджує пріоритетні напрями інвестиціиної діял ьності як окрему загальнодержавну програму у складі Програми діяльності Кабінету Міністрів Украіни, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального розвитку, охорони довкілля ; в межах Державного бюджету Украіни визначає обсяг асиг нування для фінансової підтримки інвестиціиної ' діяльності [6].

Правовий режим інвестування в Україні визначається національним законодавством, яке, в свою чергу, складається з великої кількості нормативних актів (табл. 1).

Таблиця 1

Основні нормативні акти регулювання інвестиційної діяльності в Україні [3]

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- майнові права інтелектуальної власності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності [9].

Станом на 31.12.2021 найвагоміші обсяги прямих інвестицій (залишків) були спрямовані до підприємств промисловості - 43,7% та установ та організацій, що здійснюють оптову та роздрібну торгівлю, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів - 15,5%.До основних країн-інвесторів належать Кіпр - 31,7%, Нідерланди - 21,6%, Швейцарія - 5,8%, Велика Британія - 4,6%, Німеччина - 4,6%, Австрія - 3,0%, Люксембург - 2,4% і Франція - 2,0% [4].

З метою підвищення інвестиційної привабливості України, створення нових високооплачуваних робочих місць, а також зростання конкурентоспроможності економіки через запровадження державної підтримки великих інвестиційних проектів прийнято Закон України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні». Ще одним механізмом залучення інвестицій є індустріальні парки. Також Верховною Радою України 21.06.2022 прийнято Закони України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо створення сприятливих умов для залучення масштабних інвестицій у промислове виробництво» та «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо створення сприятливих умов для залучення масштабних інвестицій у промислове виробництво».Ще одним інструментом є Угоди про розподіл продукції. Державно-приватне партнерство також є одним з ефективних інструментів залучення додаткових інвестицій у державний сектор економіки України та одночасно з цим є дієвим механізмом, який сприяє розвитку відносин між державними органами та бізнесом [4].

Проаналізувавши нормативно-правове забезпечення інвестиційної діяльності в Україні, сформовано загальний огляд деяких законодавчих актів, що мають стосунок до соціального інвестування в Україні (табл. 2).

Таблиця 2

Основні нормативні акти з регулювання інвестиційної діяльності в Україні

Важливо відзначити, що нормативно-правове регулювання соціального інвестування в Україні може також включати різні інструкції, розпорядження та нормативні акти з питань конкретних програм, ініціатив та секторів. Нормативно-правове регулювання соціального інвестування в Україні може стикатися з деякими проблемами, які можуть вплинути на розвиток цього сектора. До основних проблем нормативно-правового регулювання належать:

- відсутність спеціалізованого законодавства. Україна поки що не має окремого законодавства, присвяченого соціальному інвестуванню. Це може викликати неоднозначність і нестабільність у регулюванні цього виду інвестицій;

- відсутність фінансових стимулів. Уряд може не забезпечувати достатні фінансові стимули та підтримку для соціальних інвесторів. Це може знизити інтерес і мотивацію приватних осіб та організацій інвестувати у соціальні проекти;

- відсутність стандартів звітності. Відсутність чітких стандартів звітності та обліку може ускладнити оцінку соціальних результатів та впливу проектів, що фінансуються соціальними інвестиціями. Це може знизити довіру до цього виду інвестування та ускладнити привернення нових інвесторів;

- відсутність прозорості та відкритості. Недостатня прозорість та відкритість процесів регулювання можуть створювати перешкоди для розвитку соціального інвестування. Важливо, щоб законодавча база була доступною та зрозумілою для всіх зацікавлених сторін, а процеси прийняття рішень були прозорими та учасникам надавалася можливість висловити свої думки.

- відсутність податкових пільг. У соціальному інвестуванні важливою є підтримка з боку держави у вигляді податкових пільг або зниження податкового навантаження. Однак, в Україні недостатня кількість таких стимулів, що може знизити привабливість соціального інвестування;

- нестабільність правового середовища. Політична та економічна нестабільність може створювати ризики та невизначеність для соціального інвестування. Зміни в законодавстві, корупція або несправедливі судові рішення можуть негативно позначитися на соціальних інвесторах та їх проектах;

- відсутність розвиненої соціальної інфраструктури. Для розвитку соціального інвестування необхідна наявність розвиненої соціальної інфраструктури, яка може включати мережу соціальних підприємств, організацій соціального сектору, фондів та інших інституцій. В Україні недостатньо розвинуті такі структури, що може ускладнити реалізацію соціальних проектів та залучення інвестицій.

Враховуючи ці проблеми, важливо вдосконалювати нормативно-правове регулювання соціального інвестування в Україні, сприяти створенню сприятливих умов для інвесторів та забезпечувати прозорість, стабільність та підтримку з боку держави.

Розвиток нормативно-правового регулювання соціального інвестування в Україні може включати декілька напрямків. Ось декілька напрямків розвитку нормативно-правового регулювання соціального інвестування в Україні:

1) Зміцнення співпраці та партнерства. Співпраця між урядом, бізнесом, громадським сектором та академічними установами є важливою для розвитку соціального інвестування. Необхідно створювати механізми для консультацій та діалогу зі всіма зацікавленими сторонами, сприяти обміну досвідом та розробці спільних стратегій.

2) Впровадження соціальних стандартів. Уряд може сприяти впровадженню соціальних стандартів та сертифікаційних процедур для соціальних підприємств і проектів. Це може забезпечити якість та відповідність соціальних інвестицій до задекларованих соціальних цілей.

3) Підвищення освіти та свідомості. Важливо забезпечити підвищення рівня освіти та свідомості про соціальне інвестування серед громадськості, підприємців, інвесторів та владних структур. Це може включати проведення навчальних програм, конференцій, семінарів та інших заходів з популяризації соціального інвестування.

4) Сприяння інноваціям та технологіям. Важливо створювати сприятливе середовище для розвитку інноваційних соціальних проектів та використання сучасних технологій. Залучення технологічних стартапів, підтримка інноваційних рішень та створення спеціальних програм фінансування.

5) Забезпечення механізмів оцінки і вимірювання соціального впливу. Нормативно-правове регулювання соціального інвестування може включати створення механізмів оцінки і вимірювання соціального впливу інвестиційних проектів. Це дозволить забезпечити об'єктивну оцінку соціальних результатів, ефективності та досягнення поставлених соціальних цілей.

6) Захист прав та інтересів соціальних інвесторів. Важливим напрямком розвитку є створення механізмів захисту прав та інтересів соціальних інвесторів. Це може включати визначення механізмів розгляду спорів, захисту власності, інтелектуальної власності та забезпечення відповідної юридичної підтримки.

7) Міжнародне співробітництво. Україна може співпрацювати з міжнародними організаціями та країнами, які мають досвід у регулюванні соціального інвестування. Це дозволить використати найкращі практики та стандарти, обмінюватися досвідом та сприяти розвитку соціального інвестування в Україні.

Ці напрямки спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку соціального інвестування, забезпечення прозорості, стимулювання інвестицій та досягнення соціальних цілей в Україні.

Підсумовуючи, ще раз зазначимо, що одним із факторів, які створюють передумови для економічного зростання і стійкої позиції України у світовій економіці, є вдосконалення стабільного і впорядкованого законодавства у сфері інвестиційної діяльності.

Сформована нормативно-правова база інвестиційної діяльності в Україні є вагомим інструментом для розвитку соціального інвестування та соціальної сфери. У цьому напрямку є певні здобутки, але необхідно ще вдосконалити. Нормативно-правова база вимагає вдосконалення методологічних та організаційних моментів. Наявна значна кількість проблем, що потребує невідкладного вирішення. Якщо компетентні структури докладуть зусиль для вдосконалення законодавчої системи, інвестиційна діяльність України перейде на вищий, якісніший рівень. При втіленні запропонованих у дослідженні напрямів з оптимізації законодавства стане можливою побудова ефективної системи державної підтримки інноваційної діяльності, розвитку соціального інвестування й одночасно покращення роботи органів державного управління. Український економічний та соціальний сектор потребують набагато більшу кількість інвестицій, ніж отримують зараз. Подолання багатьох економічних і соціальних проблем буде можливим за умов підвищення інвестиційної активності. Аналіз правового регулювання інвестиційної діяльності та державна політика щодо соціального інвестування становить перспективу подальших наукових досліджень.

Джерела

1. Бондаренко А. В. Соціальне інвестування як фактор забезпечення соціально-економічного розвитку держави / А. В. Бондаренко, Л. О. Омелянович // Вісник Донбаської національної академії будівництва і архітектури. 2009. №5(79). С. 201-20.

2. Вакалюк В. А. Правове забезпечення державного регулювання інноваціиноі 'діяльності в Украіні / В. А. Вакалюк // Вісник Житомирського державного технологічного університету. 2016. №1(75). С. 66-69.

3. Інвестиційне законодавство: стан, проблеми, перспективи Мін'юст України; Роз'яснення від 08.05.2012 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http ;//zakon0.rada.gov. ua/laws/show/n001532312.

4. Інформаційно-аналітичні матеріали щодо інвестиційного клімату в Україні. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=93e0fdd841bc-4737-a700-75d32c29d885&title=InformatsiinoanalitichniMaterialiSchodoInvestitsiinogoKlimatuVUkraini

5. Кравчун О. С. Механізм державного регулювання інвестиціиноі ' діяльності в Украіні / О. С. Кравчун // Теорія та практика державного управління. 2012. № 3(38).

6. Крючкова І. В. Теоретико-методологічні аспекти державного регулювання інвестиціиноі' політики як важл ивого фактора економічного зростання / І. В. Крючкова, Р. В. Попельнюхов // Вісник Хмельницького національного університету. 2010. № 1, т. 2. С. 298-301.

7. Любімов В. І. Особливості державного регулювання іноземних інвестицій: закордонний досвід / В. І. Любімов // Економічний простір. 2009. № 21. С. 65-71.

8. Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій /за ред. Е. М. Лібанової. Київ: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2006. 356 с.

9. Правове регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності: навч. посібник / Б. В. Деревянко; МВС України, Донецький юридичний інститут. Донецьк: Видавничий дім «Кальміус», 2012. 202 с.

10. The General Assembly (1969), The Resolution 2542 (XXIV) "Declaration on Social Progress and Development", available at: http;//www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/ socdev.shtml

Размещено на Allbest.ru