Поняття та значення парламентського контролю за законністю діяльності Державного Бюро розслідувань в умовах воєнного стану в Україні: адміністративно-правові аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та значення парламентського контролю за законністю діяльності Державного Бюро розслідувань в умовах воєнного стану в Україні: адміністративно-правові аспекти

Казанчук Ірина Дмитрівна, кандидат юридичних наук, професор,

член-кореспондент Академії Адміністративно-правових наук, доцент кафедри адміністративного права та процесу факультету № 1,

Харківський національний університет внутрішніх справ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню сутності та значенню державного контролю за законністю діяльності Державного Бюро розслідувань, а також окреслені особливості здійснення парламентського контролю за діяльністю ДБР України, як важливого виду зовнішнього державного контролю.

Розглянуто різні наукові підходи до визначення термінів «контроль», «державний контроль», що мають місце в сучасній адміністративно-правовій науці. На основі аналізу наукових концепції та правових засад, надано власне визначення поняття «державний контроль за діяльністю Державного бюро розслідувань», під яким слід розуміти регламентовану нормами чинного законодавства України діяльність уповноважених органів державної влади (їхніх посадових осіб), яка виражається у здійсненні комплексу дій зі спостереження у формі перевірки належного дотримання працівниками ДБР положень Конституції України, інших законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів України, що регулюють діяльність ДБР України, виявлення та попередження порушень чинного законодавства, а також надання допомоги підконтрольній структурі у зміцненні службової дисципліни та підтриманні режиму законності в їх діяльності.

Звертається увага на те, що найвище право здійснення державного контролю за законністю діяльності ДБР України належить Верховній Раді України як єдиному законодавчому органу в країні. Такий вид контролю має назву «парламентський контроль». Окремо розглянуто правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, окреслено його місце в системі здійснення контролю за діяльністю ДБР України.

Зазначено, що парламентський контроль за діяльністю ДБР носить в основному законотворчий характер, і не розповсюджується на їх оперативно - розшукову роботу, досудове розслідування. Втім особливостями контролю з боку Верховної Ради України є те, що цей орган, з одного боку, здійснює правове забезпечення функціонування органів ДБР, а з іншого, - забезпечує контроль за дотриманням і правильним використанням норм прийнятих нею законодавчих актів усіма працівниками ДБР у правоохоронній сфері.

Автором зроблено висновок про те, що державний контроль за діяльністю ДБР України виступає важливою функцію управління сферою діяльності ДБР, забезпечуючи тим самим ефективне виконання працівниками його структурних підрозділів правоохоронної функції держави.

Ключові слова: Державне бюро розслідувань, Україна, правове регулювання, контроль, державний контроль, Верховна Рада України, законність.

Kazanchuk Iryna Dmitrivna, candidate of legal sciences, professor, associate professor, corresponding member of the Academy of administrative and legal sciences, associate professor of the Department of administrative law and process of faculty № 1, Kharkiv National University of Internal Affairs

THE CONCEPT AND SIGNIFICANCE OF PARLIAMENTARY CONTROL OVER THE LEGALITY OF THE ACTIVITIES OF THE STATE BUREAU OF INVESTIGATIONS DURING THE CONDITIONS OF MARITAL STATE IN UKRAINE: ADMINISTRATIVE AND LEGAL ASPECTS

Abstract

The article is devoted to the study of the essence and significance of state control over the legality of the activities of the State Bureau of Investigation, as well as the outlined features of parliamentary control over the activities of the SBI of Ukraine, as an important type of external state control.

Various scientific approaches to the definition of the terms «control», «state control» that take place in modern administrative and legal science are considered. Based on the analysis of scientific concepts and legal principles, a proper definition of the concept of «state control over the activities of the State Bureau of Investigation» is given. It should be understood as the activity of the authorized state authorities (their officials) regulated by the norms of the current legislation of Ukraine, which is expressed in the implementation of a set of surveillance actions in the form of checking the proper compliance by the employees of the DBR with the provisions of the Constitution of Ukraine, other legislative and by-laws of Ukraine, which regulate the activities of the SBI of Ukraine, identify and prevent violations of the current legislation, as well as provide assistance to the controlled structure in strengthening official discipline and maintaining the regime of legality in their activities.

Attention is drawn to the fact that the supreme right to exercise state control over the legality of the activities of the State Bureau of Investigation of Ukraine belongs to the Verkhovna Rada of Ukraine as the only legislative body in the country. This type of control is called «parliamentary control». The legal status of the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine on human rights is considered separately, and his place in the system of control over the activities of the SBI of Ukraine is outlined.

It is noted that the parliamentary control over the activities of the SBI is mainly legislative in nature, and does not extend to their operational investigative work, pretrial investigation. However, the peculiarity of control by the Verkhovna Rada of Ukraine is that this body, on the one hand, provides legal support for the functioning of the bodies of the SBI, and on the other hand, provides control over the observance and correct use of the norms of legislative acts adopted by it by all employees of the SBI in the field of law enforcement.

The author concluded that state control over the activities of the SBI of Ukraine is an important function of managing the sphere of activity of the SBI, thereby ensuring the effective performance of the law enforcement function of the state by the employees of its structural units.

Keywords: State Bureau of Investigation, Ukraine, legal regulation, control, state control, Verkhovna Rada of Ukraine, legality.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах дії в Україні правового режиму воєнного стану Державне бюро розслідувань (надалі - ДБР) продовжує виконувати правоохоронну функцію очищення вищих кіл влади від корумпованих можновладців. Так, протягом 2023 року основні зусилля у роботі ДБР зосереджувалися на запобіганні, виявленні, припиненні, розкритті та розслідуванні кримінальних правопорушень, що вчинені високопосадовцями, у сферах протидії корупції, розкрадання бюджетних коштів, порушення основ національної безпеки та правопорядку у військовій сфері. Як результат, завдяки ефективному оперативному реагуванні на незаконні дії чиновників вдалося запобігти отриманню посадовцями неправомірної вигоди на суму понад 21,4 млн грн. [1].

Втім, ідеологія функціонування ДБР України полягає не тільки в тому, що воно розслідує кримінальні провадження, в яких фігурують правоохоронці, судді і найвищі посадовці державних органів, але й у тому, що діяльність ДБР України пов'язана із забезпеченням чесності, неупередженості і відсутності матеріальної зацікавленості у першу чергу в діях самих працівників цього правоохоронного органу.

Виконуючи функцію очищення системи кадрів правоохоронних органів від корумпованості та свавілля, працівникам ДБР України, не слід забувати про обов'язковість дотримання у своїй роботі таких важливих принципів, як законність, відкритість, прозорість та підконтрольність визначеним законом України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року № 794-VIII державним органам та громадськості в здійсненні правоохоронної діяльності [2]. При цьому Державне бюро розслідувань України діє гласно тією мірою, що не порушує права і свободи людини і громадянина, не суперечить встановленим законами вимогам. В цьому аспекті актуальним залишається проблема покращення державного контролю за діяльністю ДБР.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань визначення поняття «контролю» в науці з адміністративного права, як і проблемі розвитку правового регулювання контрольної діяльності за діяльністю правоохоронних органів України приділяли уваги у своїх працях такі вчені - адміністративісти, як: В.Б. Авер'янов, О.М. Бандурка, Р.В. Бойко, В.В. Галунько, О.М. Клюєв, І.В. Клименко, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, О.М. Музичук, С.М. Прилипко, С.В. Пєтков, Ю.С. Шемшученко. Проте, в умовах введення в Україні правового режиму воєнного стану особливо актуальними стають адміністративно-правові аспекти визначення змісту та особливостей державного контролю за діяльністю Державного бюро розслідувань в контексті розвитку реформування правоохоронної системи, а тому ця проблематика заслуговує більш детального дослідження.

Мета статті - дослідити поняття та значення державного контролю за діяльністю Державного бюро розслідувань, на основі аналізу сучасної української правової бази та наукових концепцій визначити напрямки удосконалення адміністративно-правового регулювання парламентського контролю за діяльністю Державного бюро розслідувань в умовах дії в України правового режиму воєнного стану.

Виклад основного матеріалу

В умовах демократичного суспільства контроль, як важлива функція управління, має подвійну мету, адже по-перше він спрямований на перевірку відповідності діяльності державного органу встановленим вимогам та нормам, а по-друге, у рамках зворотного зв'язку забезпечує орган управління необхідною інформацією про стан керованого об'єкта, що дає змогу вчасно здійснити корегувальні дії.

В етимологічному значенні «контроль» (від франц. слова «controle») означає «перевірка, нагляд», «протидія» [3, с. 323]. У Великій українській юридичній енциклопедії термін «контроль» тлумачиться як «перевірка чи спостереження за діями державного або громадського інституту з метою перевірки за відповідністю їх дій закону» [4, с. 226].

У науковій літературі з адміністративного права та управління надано чималу кількість тлумачень визначення поняття «контроль» та «державний контроль». Так, Гаращук В., визначаючи контроль як самостійну функцію управління, вказує, що його метою є виявлення результатів впливу суб'єктів на об'єкт, допущених відхилень від прийнятих вимог, принципів регулювання, а також визначення шляхів подолання наявних перешкод для ефективного функціонування всієї системи [5, с. 62]. Загалом, сучасні адміністративісти (зокрема, В.М. Бевзенко, Т.О. Коломоєць, Р.С. Мельник, Р.В. Миронюк) визначають контроль як одну з основних форм реалізації публічної влади, а тому розглядають його як інструмент забезпечення законності діяльності (рішень) суб'єктів публічного адміністрування, у свою чергу парламентський контроль визначають як вид позасудового (державного) контролю за діяльністю органів публічного адміністрування [6, с. 600-603].

Найбільш прийнятною є позиція авторів підручника «Адміністративне право України. Повний курс» за редакцією В. Галунька, О. Правоторової, які розглядають контроль як вид активної діяльності публічної адміністрації, що полягає у здійсненні перевірки й обліку того, як контрольований об'єкт виконує покладені на нього завдання та реалізує свої функції, визначені нормами адміністративного права [7, с. 221-222].

Щодо діяльності правоохоронних органів, то Бандурка О.М., досліджуючи контроль як управлінську категорію, вказує, що він є формою зворотного зв'язку, яка за допомогою спостереження за діяльністю об'єкта і перевірки її відповідності управлінським рішенням сприяє забезпеченню неухильного виконання законів і підзаконних актів, підвищенню ефективності діяльності та службової дисципліни [8, с.178-179]. Як бачимо, контроль в сфері правоохорони виступає одним із найбільш поширених і дієвих способів забезпечення законності. В результаті чого сутність контролю полягає у здійсненні спостереження за законністю і доцільністю діяльності підконтрольного правоохоронного органу, надання їй оцінки з правових, наукових, соціально-політичних та організаційно-технічних позицій.

Отже, в загальному розумінні контроль за діяльністю правоохоронних органів, у тому числі і ДБР України, можна характеризувати з управлінської точки зору як функцію управління, стадію управлінського процесу, за допомогою якої реалізовується принцип зворотного зв'язку в управлінні сферою правоохорони. В іншій іпостасі контроль виступає ефективним засобом забезпечення законності реалізації виконавчої влади, а тому включає в себе систему спостережень та перевірок за належним функціонуванням правоохоронного органу як суб'єкта владних повноважень.

Щодо визначення поняття «державний контроль», то як стверджує Т. Маматова, він передбачає собою функцію відслідковування уповноваже - ними на це державними органами правопорушень, їх причин та умов, що їм сприяли, у різних сферах життя держави і суспільства, проведення перевірок та інших контрольних заходів з метою виявлення та усунення негативних явищ і запобігання їм, а також притягнення винуватців до встановленої законом відповідальності з метою забезпечення прав і свобод людини та громадянина й інтересів держави [9, с. 24].

Ю.П. Битяк та В.В. Зуй зауважують, що державний контроль - це діяльність спеціально уповноважених органів і посадових осіб у межах встановленої компетенції; спостереження за функціонуванням об'єкта, що знаходиться в стані підпорядкованості стосовно суб'єкта контрольної діяльності; отримання достовірної інформації про стан законності в підконтрольному об'єкті; вжиття заходів щодо попередження правопорушень та недопущення шкідливих наслідків; виявлення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень, їх усунення; застосування заходів примусу [10, с. 249]. Аналогічна позиція зустрічається і в працях А. Собакаря, який вказує, що державний контроль в публічному адмініструванні передбачає спостереження і перевірку відповідності процесу функціонування об'єкта прийнятим управлінським рішенням (законам, планам, нормам, стандартам, правилам, наказам тощо) [11, с. 88].

Отже, державний контроль за діяльністю ДБР України передбачає собою регламентовану нормами чинного законодавства України діяльність уповноважених органів державної влади (їхніх посадових осіб), яка виражається у здійсненні комплексу дій зі спостереження у формі перевірки належного дотримання працівниками ДБР положень Конституції України, інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів України, що регулюють діяльність ДБР України, попередження порушень чинного законодавства, надання допомоги підконтрольній структурі у зміцненні службової дисципліни та підтриманні режиму законності в їх діяльності.

Аналіз положень Розділу V Закону України «Про Державне бюро розслідувань», який має назву «Особливості демократичного цивільного контролю за діяльністю Державного бюро розслідувань» [2], а також інших нормативно-правових актів України засвідчує, що питання контролю за діяльністю ДБР України не прописаний змістовно на законодавчому рівні. Так, лише зазначено, що ДБР звітує перед Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів за результати своєї діяльності. При цьому ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» визначає здійснення контролю за діяльністю ДБР України комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання правоохоронної діяльності [2].

Треба визнати, що особливостями державного контролю є те, що при його здійсненні контролюючи державні органи в рамках своїх повноважень можуть застосовувати заходи дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності, скасовувати чи змінювати прийняті посадовими особами ДБР рішення або дій в ході здійснення кримінальних проваджень тощо, а також задіювати інші важелі владного впливу на підконтрольні органи ДБР України з метою попередження і припинення порушень чинного законодавства; щодо дотримання законності здійснюваних підрозділами ДБР України оперативно-розшукових заходів і досудового слідства, додержання прав і свобод людини та громадянина, недопущення випадків катувань та інших жорстоких, нелюдських та таких, що принижують гідність, видів поводження з затриманими особами під час здійснення кримінальних проваджень.

Можна стверджувати, що державний контроль за законністю діяльності ДБР здійснюють органи законодавчої влади (з боку Верховної Ради України) та представники органів виконавчої влади (Президент України, Кабінет міністрів України, центральні органи виконавчої влади) та судової влади. Водночас державний контроль за діяльністю ДБР України може бути гласним та негласним. Як вказує О.М. Музичук, різниця між цими контролями полягає в тому, що при негласному контролі структурний підрозділ ДБР України, відносно якого здійснюється перевірка, не знає про те що його контролюють [12, с. 94].

Особливу роль відіграє державний контроль за діяльністю ДБР України з боку органів законодавчої влади, який носить зовнішній характер. Зміст його в тому, що такий контроль проводиться за непідпорядкованими в адміністративному відношенні контролюючому суб'єкту структурними підрозділами та посадовими особами органів ДБР України.

Слід зазначити, що найвище право здійснення державного контролю за законністю діяльності Державного бюро розслідувань України належить Верховній Раді України як єдиному законодавчому органу в країні. Тому такий вид контролю ще називають парламентським.

В статті 23 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» зазначено, що «контроль за діяльністю Державного бюро розслідувань здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання правоохоронної діяльності, у порядку, визначеному Конституцією України, цим Законом та іншими законами України» [2]. Так, Директор Державного бюро розслідувань інформує Президента України, Верховну Раду України та Кабінет Міністрів України з основних питань діяльності Державного бюро розслідувань та його підрозділів, про виконання покладених на них завдань, додержання законодавства, прав і свобод людини і громадянина [2]. Крім того, щороку голова Державного бюро розслідувань повинен надавати розширений звіт про роботу, який він представляє Верховній Раді України (у тому числі і Президенту України) для заслуховування на засіданнях комітетів.

Загалом суб'єктами парламентського контролю за діяльністю ДБР є: Верховна Рада України, депутатські об'єднання, комітети Верховної Ради України, Рахункова палата - як колективні суб'єкти контролю, а також народні депутати, Голова Верховної Ради України та його заступники, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини - як індивідуальні суб'єкти. Спеціальні повноваження суб'єктів парламентського контролю визначено у законах України «Про комітети Верховної Ради України», «Про Регламент Верховної Ради України», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про статус народного депутата України» та низці інших законодавчих актів, які регламентують окремі його види.

Зокрема, Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності здійснює безпосередній парламентський контроль за забезпеченням працівниками ДБР у своїй діяльності конституційних прав, свобод і обов'язків громадян України, дотримання вимог нормативних актів, які приймає.

Для парламентського контролю характерні спеціальні форми реагування на порушення законності в діяльності ДБР, зокрема це: прийняття законодавчих актів правоохоронного спрямування (наприклад, закони України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про доступ до публічної інформації»,) та законів, які визначають правовий статус ДБР (закон України «Про Державне бюро розслідувань»); затвердження загальнодержавних правоохоронних програм; подання депутатського запиту та депутатського звернення; визначення основ державної служби, національної безпеки країни, організації та діяльності органів виконавчої влади тощо.

В умовах сьогодення прикладом плідної законотворчої роботи Верховної Ради України з питань, що стосуються забезпечення законності та функціонування ДБР може слугувати активна робота профільних комітетів ВР України з обговорення законопроєктів, що стосуються діяльності ДБР. Зокрема, продовжується робота, розпочата ще у 2023 році, щодо необхідності остаточного ухвалення прийнятого у першому читанні проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правових засад діяльності Державного бюро розслідувань». Також триває підготовка законопроєктів «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» щодо створення у системі ДБР експертної служби» та «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення підслідності кримінальних правопорушень, досудове розслідування яких здійснюють слідчі органи Державного бюро розслідувань» [1].

Відповідно, Верховна Рада України, з одного боку, здійснює законодавче забезпечення належного функціонування та діяльності органів ДБР України, а з іншого, - забезпечує контроль за дотриманням і правильним використанням норм прийнятих нею законодавчих актів усіма працівниками ДБР у процесі здійснення правоохоронної діяльності.

У процесі здійснення парламентського контролю важлива роль відводиться Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» [13] Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб, і до його сфери діяльності віднесено: захист прав і свобод людини та громадянина, запобігання їх порушенню або сприяння їх поновленню, сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини та громадянина у відповідність до Конституції України, міжнародних стандартів у цій галузі, запобігання будь- яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; перевірка стану додержання встановлених прав і свобод людини та громадянина відповідними державними органами, в тому числі й тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність тощо.

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини та громадянина, які отримує:

1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників відповідно до закону України «Про звернення громадян»;

2) за зверненнями народних депутатів України;

3) за власною ініціативою.

Протягом першого кварталу кожного року Уповноважений представляє Верховній Раді України щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні, про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини та громадянина [14].

Як бачимо, контрольна діяльність Верховної Ради України за діяльністю ДБР носить в основному законотворчий характер, і не розповсюджується на їх оперативно-розшукову роботу, досудове розслідування, але має певну особливість - полягає у виявленні недоліків під час здійснення зазначених форм (напрямів) діяльності правоохоронних органів, у тому числі і ДБР, що є підставою внесення змін і доповнень до відповідних законодавчих актів, прийняття нових законодавчих актів або скасування чинних.

Висновок

парламентський контроль бюро розслідування

Таким чином, державний контроль за діяльністю ДБР України виступає важливою функцію управління сферою діяльності ДБР, забезпечуючи тим самим ефективне виконання працівниками його структурних підрозділів правоохоронної функції держави. Іншою особливістю державного контролю загалом, і парламентського зокрема, є те, що він визнається як один із важливих та ефективних способів забезпечення законності та службової дисципліни в роботі кожного працівника ДБР, адже сприяє виявленню і припиненню фактів порушення чинного законодавства України, притягнення винних осіб до відповідальності, недопущення нових порушень і шкідливих наслідків, мінімізації корупційних ризиків.

Література

1. Річний звіт про діяльність ДБР за 2023 рік. Державне бюро розслідувань: Офіційний сайт. URL: https://dbr.gov.ua/assets/files/zvit/zvit-pro-diyalnist-derzhavnogo-byuro- rozsliduvan-za-2023-rik.pdf.

2. Закон України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 № 794-VII ВР // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19.

3. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. Ю. С. Шемшученка. - К.: Юридична думка, 2007. - 992 с.

4. Велика українська енциклопедія. Тематичний реєстр гасел з напряму «Юридичні науки» / Укладачі: Бабка В. Л., Шумило М. М.; за ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. - К: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2017. - 152 с.

5. Гаращук В. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні: дис. д-ра юрид. наук: 12.00.07. Харків, 2003. - 413 с.

6. Загальне адміністративне право. Підручник. Видання друге / Автори: Бевзенко В.М., Бєлікова М.І., Георгієвський Ю.В., Коломоєць Т.О. та ін. Видавничий дім «Гельветика», 2023. - 688 с.

7. Адміністративне право України. Повний курс: підручник / В. Галунько, П. Діхтієвський,

О. Кузьменко та ін.; за ред. В. Галунька, О. Правоторової. Видання четверте. - Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2021. - 656 с.

8. Адміністративне право України. Загальна частина: академічний курс: [підручник]/ О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук та ін.; за заг. ред. О.М. Бандурки. - Х.: Золота миля, 2011. - 584 с.

9. Маматова Т. Трактування поняття «державний контроль» у сучасному законодавстві України та його уточнення. Вісник державної служби України. - 2004. -№ 1. - С. 23-26.

10. Адміністративне право: підручник / Ю.П. Битяк (кер. авт. кол.), В.М. Гаращук, В.В. Богуцький та ін. / За заг. ред. Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Зуй. - Харків: Право, 2013. - 656 с.

11. Собакарь А. Співвідношення державного контролю та адміністративного нагляду як засобів публічного адміністрування. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2019. - № 3. - С. 86-91.

12. Музичук О.М. Щодо класифікації контролю за діяльністю Національної поліції. Підготовка правоохоронців в системі МВС України в умовах воєнного стану: зб. наук. пр. (м. Харків, 26 трав. 2022 р.). - Харків. ХНУВС. - 2022. - Т. 2. - С. 93-96.

13. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: закон України від 23.12.1997 № 776/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 20. - Ст. 99.

References

1. Richnyi zvit pro diialnist DBR za 2023 rik. [Annual report on the activities of the SBI for 2023]. Retrieved from: https://dbr.gov.ua/assets/files/zvit/zvit-pro-diyalnist-derzhavnogo-byuro- rozsliduvan-za-2023-rik.pdf. [in Ukrainian].

2. Pro Derzhavne byuro rozsliduvan': Zakon Ukrayiny' vid 12 ly'stopada 2015 roku №794-VIII [About the State Bureau of Investigation: Law of Ukraine dated November 12, 2015 №794-VIII]. Baza dany'x «Zakonodavstvo Ukrayiny'». Verxovna Rada Ukrayiny'. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19#Text [in Ukrainian].

3. Shemshuchenko, Yu. S. (2007). Velykyy entsyklopedychnyy yurydychnyy slovnyk [Large encyclopedic legal dictionary]. Kyiv: Yurydychna dumka. [in Ukrainian].

4. Babka, V. L., Shumylo, M. M., Kyrydon, A. M. (2017). Velyka ukrayins'ka entsyklopediya. Tematychnyy reyestr hasel z napryamu «Yurydychni nauky» [Great Ukrainian encyclopedia. Thematic register of slogans from the direction «Legal sciences»]. Kyiv: Derzhavna naukova ustanova «Entsyklopedychne vydavnytstvo». [in Ukrainian].

5. Harashchuk, V. (2003). Teoretyko-pravovi problemy kontrolyu ta nahlyadu u derzhavnomu upravlinni [Theoretical and legal problems of control and supervision in state administration: dissertation]. Kharkiv. [in Ukrainian].

6. Bevzenko V.M., Byelikova M.I., Heorhiyevs'kyy YU.V. & en. (2023). Zahal'ne administratyvne pravo. Pidruchnyk. Vydannya druhe. [General administrative law. Textbook. Second edition]. Kyiv: Vydavnychyy dim «Hel'vetyka». [in Ukrainian].

7. Galunko, V., Dikhtievskyi, P., Kuzmenko, O. & en. (2021). Administratyvne pravo Ukrayiny. Povnyy kurs [Administrative law of Ukraine. Full course]. Vydannya chetverte. Kherson: OLDI-PLYUS. [in Ukrainian].

8. Bandurka, O.M., Bytyak, YU.P., Harashchuk, V.M. & en. (2011). Administratyvne pravo Ukrayiny. Zahal'na chastyna: akademichnyy kurs [Administrative law of Ukraine. General part: academic course]. Kharkiv: Zolota mylya. [in Ukrainian].

9. Mamatova, T. (2004). Traktuvannya ponyattya «derzhavnyy kontrol'» u suchasnomu zakonodavstvi Ukrayiny ta yoho utochnennya. [Interpretation of the concept of "state control" in the modern legislation of Ukraine and its clarification]. Visnyk derzhavnoyi sluzhby Ukrayiny. Vyp.№ 1., 23-26. [in Ukrainian].

10. Bytyak, YU.P., Harashchuk, V.M. & en. (2013). Administratyvne parvo: pidruchnyk. [Administrative law: a textbook]. Kharkiv: Pravo, 656. [in Ukrainian].

11. Sobakar, A. (2019). Spivvidnoshennya derzhavnoho kontrolyu ta administratyvnoho nahlyadu yak zasobiv publichnoho administruvannya [The relationship between state control and administrative supervision as means of public administration], Naukovyy visnyk Dnipropetrovs'koho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Vyp. 3, 86-91. [in Ukrainian].

12. Muzychuk, O.M. (2022). Shchodo klasyfikatsiyi kontrolyu za diyal'nistyu Natsional'noyi politsiyi. [Regarding the classification of control over the activities of the National Police], Pidhotovka pravookhorontsiv v systemi MVS Ukrayiny v umovakh voyennoho stanu: zb. nauk. pr. (m. Kharkiv, 26 trav. 2022 r.). Kharkiv. KHNUVS. part. 2, 93-96. [in Ukrainian].

13. Zakon Ukraini «Pro Upovnovazhenoho Verkhovnoi Rady Ukrainy z prav liudyny» [The Law of Ukraine «On the Commissioner for Human Rights of the Verkhovna Rada of Ukraine»]. (1997, December 23, № 776/97-ВР]. (1998). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. № 20. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru