Ефективність в системі державного управління

Размещено на http://allbest.ru

Ефективність в системі державного управління

Вступ

Для оцінювання ефективності діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування у вітчизняних законодавчих актах сформульовано базові засади, принципи та системи критеріїв. Накопичений досвід з української практики та запозичені елементи зарубіжних систем виступають основою для удосконалення існуючих і впровадження нових, більш адекватних для українських реалій, систем показників встановлення ефективності функціонування тих чи тих органів державної влади. Їх використовують в різних відомствах державного управління, регіональних органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. Разом з тим чисельні факти з практики державного і корпоративного управління вказують на існування низки проблемних аспектів, що вимагає розробки адаптивної для української держави концепції вимірювання ефективності функціонування державної служби.

У теорії і на практиці дотримуються погляду, що обґрунтована концепція управління з чітким контуром завдань і визначеною системою об'єктивних індикаторів (критеріїв ефективності) для всіх рівнів державного управління стає базовою основою для вироблення заходів з удосконалення організаційної структури державного апарату.

Аналіз тематичної літератури показує, що проблематика оцінювання ефективності національної системи державного управління є досить актуальною. До цих завдань відносять формулювання більш адекватних до реальних українських умов принципів та вироблення на їх основі системи критеріїв за якими можна отримати об'єктивну оцінку раціональної організації державного управління та встановлення ступеня ефективності управлінських процесів. Вирішування цих завдань лежить в координатах українських реалій та європейських стандартів суспільних відносин, що передбачає дотримання загальновизнаних підходів до оцінювання ефективності діяльності органів державної служби.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що оцінювання та аналіз рівня ефективності діяльності органів державного управління, їх окремих структурних підрозділів чи посадових осіб здійснюється з використанням різних підходів і, відповідно, різного набору критеріїв та індикаторів. управління самоврядування влада україна

До певної міри це закономірно, оскільки реально існують різні погляди на результативність діяльності органів державного управління. Так, наприклад, з точки зору суспільства загалом чи окремої територіальної громади ключовими виступають ті чи ті реальні результати, які очікуються від діяльності органу державної влади. З погляду центральних органів виконавчої і законодавчої влади основним критерієм стає рівень виконання статутних і регламентованих обов'язків, визначених для конкретного інституційного утворення. Для керівника органу державної служби визначальним завданням виступає забезпечення оперативних завдань, що поставлені перед цим органом .

Наведене показує складність процесів оцінювання та аналізування функціонування органів державного апарату і його працівників, оскільки вони водночас знаходяться в площині функціональності (забезпечення виконання завдань і функцій держави і витрат на утримання державного органу (інституції)) і «розмитих» суспільних поглядів на ефективність державного управління. На практиці реально існує проблематика розроблення об'єктивних критеріїв для оцінки функціонування органів державної влади (державної служби). Додаткові складнощі приносить невизначеність отриманих суспільно-соціальних результатів, а також проблематика раціональності бюджетування управлінських витрат.

Опрацьовані тематичні джерела наукового характеру та аналітичні огляди з аналізу діяльності на практиці органів державного управління засвідчують, що чітких критеріїв оцінювання діяльності органу державного управління чи дій державних службовців поки що не розроблено. Тематичні джерела також доводять неможливість прямого запозичення зарубіжного досвіду, який добре себе проявив в інших країнах. У тематичних джерелах можна зустріти різні підходи науковців до побудови системи критеріїв оцінювання роботи державних служб й посадових осіб, проте більшість з пропонованих сформульовані на засадах стабільних умов, що ускладнює їхнє впровадження у сучасну практику.

Виклад основного матеріалу

Державний апарат системно втілює у собі реалізацію у суспільному середовищі завдань і функцій держави, а тому ефективність управлінських дій, способів і методів їх реалізації назагал розглядають через оцінку громадськістю цього виду діяльності.

Окрему державну службу розглядають інтегрованим в систему суб'єктом державного управління. Раціональні для конкретної ситуації дії працівників державного управління, що відповідають запитам суспільного середовища та його розвитку, стають основою системи факторів, які вказують на ефективність функціонування державного апарату. Широкий спектр видів діяльності органів державної влади також знаходить вираз в реалізації нормативно-правових засад забезпечення життєдіяльності суспільства, у здійсненні організаційно-розпорядчих, консультативно-дорадчих і нормо-проектних повноважень.

Наведене вказує на синтезований характер процесів оцінювання та аналізування ефективності у сфері функціонування державної служби. Тому використовувані для таких цілей методи оцінки спираються на систему критеріїв, які у загальновизнаному розумінні представляють певну кількісну або якісну ознаку [1].

У сферах економіки і управління системи критеріїв традиційно розглядають «мірилом», на основі якого робляться висновки про раціональність та ефективність управлінської системи. Виробленим економічною наукою системам ефективності для їх практичного застосування надають певні уточнення (коригування), адаптуючи їх в такий спосіб до специфіки конкретного виду управлінської діяльності. Безперечно, що для кожної із систем управління добір критеріїв (індикаторів) повинен бути таким, щоб на їх основі можна об'єктивно встановити ефективність чи раціональність тієї чи іншої управлінської функції. Шляхом агрегування в інтегральний показник окремих (одиничних) критеріїв з визначеними для кожного з них ваговими коефіцієнтами формується методика встановлення загальної оцінки ефективності управлінської системи. Особливість оцінювання ефективності управління в системі органів державної влади полягає в домінування критеріїв якісного характеру, що вирізняє як саму систему критеріїв, так і весь процес оцінки ефективності державного управління. Фактор багатогранного впливу державного апарату на суспільно-соціальне середовище, багатовекторність цілей та функцій державного управління викликає складність і для об'єктивної оцінки раціональної структури сформованого апарату.

Незважаючи на специфіку державного управління, аналіз та оцінка управлінської діяльності органів державної влади за багатьма компонентами здійснюється за аналогом відомих корпоративних управлінських концепцій, хоча результатом управлінської діяльності у цій сфері є управлінський вплив, а не фінансово-економічний результат. В узагальненій характеристиці управлінської та організаційної роботи змістом діяльності державного апарату виступає виконання працівниками своїх посадових обов'язків і забезпечення статусних характеристик державного службовця [1]. Тому задіяні для таких цілей критерії повинні втілювати у собі конкретні вимоги, які висуваються до статутної і посадової функції працівника, включаючи його особисті якості і результати праці. З погляду на оцінку окремої інституційної служби в системі державного управління, то її результати повинні розкрити вплив цього органу на стабільне функціонування всіх суспільно-соціальних сфер.

Важливим структурним елементом загального державного управління виступає регіональний орган державної влади, який презентується певною системою департаментів чи окремих державних утворень. Ефективність діяльності будь-якого органу державного управління залежить від кваліфікаційного виконання обов'язків його службовців, які виконують управлінські функції. Такі посадові особи наділені державно- владними повноваженнями, спеціальним правовим статусом, окреслюють офіційні атрибути посадовців. Ураховуючи високу значимість роботи конкретних виконавців, об'єктивна «оцінка» функцій працівника є базовим елементом для встановлення загального рівня «ефективності державної служби». В основу критеріїв оцінювання працівника покладаються вимоги, що висуваються до службовця по займаній ним посаді, а конкретизацію особистих якостей державних службовців здійснюють переважно керівник та атестаційна комісія.

Різна за цільовою спрямованістю система критеріїв обумовлює диференційований підхід до оцінки функціонування державного апарату та окремих працівників державного управління. Тому система принципів формується як з погляду суб'єкта оцінки, так і з погляду об'єкта оцінки. Це формує методику з урахуванням функціональної оцінки, тобто встановлення соціальних наслідків діяльності державного апарату та витратної складової.

Функціональний вимір раціональної організації і ефективності функціонування державної служби в такому варіанті формує собою соціально-економічну категорію. Понятійний апарат цієї категорії розкриває взаємозв'язок між результатами управлінської діяльності та вираженими соціальними та суспільно-економічними ефектами та затратами. Функціональна оцінка за своєю суттю розкриває, характеризує та дає змогу оцінити роль державного апарату в суспільно-соціальному середовищі, зокрема у вирішенні проблем у процесах соціально-економічного розвитку та суспільної стабільності.

Відповідно до узвичаєних на практиці підходів, оцінка функціонування та діяльності органу влади в основному акцентується на наслідках діяльності. Її проявом у державному секторі є спроможність працівників державного управління задовольняти інтереси широкого кола користувачів у державних послугах різного виду.

Не менш важливою є й витратна складова оцінки, оскільки державний апарат утримується за кошти платників податків. Загальновідомо, що витрати (матеріальні, фінансові, інтелектуальні, інформаційні та інші) на функціонування апарату державного управління досить значні [2]. У сучасній українській практиці для аналізу діяльності органів державного управління великого значення набувають величина і структура витрат. Оцінювати ефективність будь-якого з органів державного управління шляхом виміру одних лише витрат спрощує метод, оскільки такі прості технічні процедури не враховують соціальної значущості та якості надання послуг структурами державного управління, їхнього впливу на перспективи розвитку соціально-господарських систем.

У сучасному глобалізованому світі до важливих складових державного управління входять регулятивні функції, які мають за мету створити умови для стабільної діяльності національних господарських структур. У процесах державного регулювання економіки ураховують всі глобалізаційні фактори, що впливають на збалансованість національного економічного середовища та його соціально-політичну стабільність. У цьому контексті відзначимо важливість організації і виконання державних і регіональних програм розвитку галузей для забезпечення умов стабільної діяльності соціально-виробничих систем та залучення інвестицій.

На рис. 1 наведено схематичне представлення факторів впливу на стабільність соціально-економічного середовища, які за певними критеріями (індикаторами) повинні бути включені в інтегральний показник ефективності державного управління.

Критерії в системі функціональної оцінки покликані віддзеркалювати рівень регулювання та раціональність управління суспільними процесами [3]. За умови добре вибудованої системи оцінних показників її можна застосовувати для аналізу функціонування як системи державного апарату загалом, так і його окремих служб. Такі критерії мають набувати універсального характеру, тобто бути прийнятними для будь-яких організаційно-правових рівнів державних органів.

Рис. 1. Інформаційна основа для визначення ефективності регулювальних функцій в системі державного управління

Тут важливо, як це акцентується в деяких аналітичних оглядах, щоб ці критерії були зрозумілими та сприйнятими широкими верствами населення. З точки зору оцінної методики важливо, щоб між критеріями оцінки функціонування різних органів була певна узгодженість, за якою оцінка на місцевому або локальному рівні сприяла б отриманню оцінки більш високого рівня.

Основне призначення державного апарату полягає в забезпеченні високого рівня у таких суспільно-соціальних сферах як здоров'я, освіта, безпека та добробут населення. Вимір таких показників може здійснюватися за певний період діяльності органу або особи сфери державного управління чи регулювання [4].

Для оцінювання ефективності конкретного (регіонального чи галузевого) органу державної влади цей критерій повинен розкривати адекватність наданих послуг потребам населення (суспільства загалом). З використанням додаткових (допоміжних) індикаторів на його основі можна оцінити і ступінь використання наявних ресурсів (існуючого потенціалу) для зіставлення відношення результатів, фактично отриманих з наявних ресурсів [5 ].

У багатьох випадках в основу оцінювання діяльності органу (інституції) державного управління покладаються показники витрат і виділеного бюджетного фінансування. Проте на їх фактично оцінюють лише раціональність і в багатьох випадках не розглядають внутрішньої організації органу влади загалом чи його структурного підрозділу. За змістовим характером такого типу критерії знаходяться під впливом двох груп чинників, одна з яких пов'язана з організацією управлінського процесу як такого [6]. До них переважно відносять обґрунтовану побудову штатного розпису, оптимальність технології управління чи витрати на регулювання процесів у суспільно-соціальному середовищі. В системах оцінки державного управління використовують критерії функціональної та витратної спрямованості, серед яких інколи виокремлюють такий критерій як «спеціальна соціальна ефективність» державної інституції. За визначенням така група критеріїв повинна характеризувати доцільну організацію та функціонування окремої підсистеми державного управління. До неї найчастіше відносять [5, с. 177]:

- обґрунтованість організації і цілеспрямованість функціонування певної структури в системі державного апарату;

- адміністративно-управлінський стиль функціонування конкретної підсистеми державного управління, зокрема форми і методи, які використовуються для подолання існуючих соціально-економічних проблем;

- побудова структури підсистеми державного органу, тобто його організаційна структура у вертикальному та горизонтальному розподілі.

Вважається, що за наведеними критеріями з урахуванням витратних показників можна сформулювати достатньо об'єктивну узагальнюючу оцінну методику для встановлення рівня обґрунтованості внутрішньої організації та функціонування підсистеми державного апарату чи певного органу влади. Синтез розглянутих критеріїв дає повну оцінку функціонування управлінської системи органів державного влади (рис. 2).

Рис. 2. Складові оцінки ефективності організації та функціонування системи державного управління [1; 5]

У тематичних дослідженнях, вважається, що наведені групи критеріїв (функціональної оцінки, витратної оцінки та спеціальної ефективності) включають усі аспекти ефективності функціонування державного апарату. У сукупності вони розкривають цілісність такої оцінки, а окремо - оцінки тих чи інших проявів функціонування державного апарату. Системне застосування відзначених критеріїв дасть змогу оцінити рівень організації державного апарату, органів державної влади та їх структурних підрозділів, державної служби і окремих державних службовців.

У цьому контексті відзначимо, що загальна ефективність державних органів (загальної системи державного управління) залежить від обраної стратегії, сформованої структури, розроблених компетенцій та технологій прийняття рішень. Тому аналітичний блок інструментарію, введений як обов'язковий елемент управлінського механізму, передбачає відповідний набір показників ефективності як для системи державної служби в цілому, так і її підсистем. Визначення системи даних, що розкривають стан ефективності державного управління доцільно формувати на основі вказаних та додатково визначених показників.

Для підвищення ефективності системи державної служби необхідне вирішення проблемних питань щодо формування адекватного системного механізму, орієнтирами і сфокусованістю якого є забезпечення розвитку відкритого громадянського суспільства, подолання кризових явищ. Для вирішування існуючих проблем багато вітчизняних учених та практиків пропонують більш науково-обґрунтовані та дієвіші практичні засади функціонування системного механізму для державної служби, де домінуючі складові відкритості, прозорості, професіоналізації розглядаються під кутом їх адаптації до вимог демократичного врядування. У деяких розробках акцент ставиться на тому, що існуючі теоретичні положення у сфері організації державної служби повинні бути екстрапольовані в напрямі подолання проблем ефективності через механізми організаційних перетворень. Саме на цій основі і слід розробляти систему адекватних і дієвих механізмів громадського контролю за функціонуванням органів влади. Добре продумана система методів і засобів у цьому механізмі дасть змогу вирішити існуючі проблеми через урегулювання правового статусу державної служби, розвиток її інституційної спроможності, створення ефективної системи управління. Визначені в той чи інший спосіб показники за цими критеріями повинні враховуватись у будь-якій системі оцінки державного управління.

Інша група чинників, що впливають на ефективність державного управління, за своєю функціональною визначеністю інтегрує площину організації трудової діяльності безпосередньо самих державних службовців. Вона включає забезпечення кадрами необхідної кваліфікації, створення необхідних соціальних, матеріальних, інформаційних, психологічних умов для продуктивної праці тощо. Очевидним є факт, що для оцінки кардинальних змін діяльності органу влади, а також задекларованих змін умов праці державних службовців розроблятимуться та вдосконалюватимуться норми та стандарти щодо надання послуг. До цієї групи факторів відносять нові вимоги до професійно-кваліфікаційні характеристики посад та посадові інструкції. Також досліджуватимуться норми часу державних службовців, які, як очікується, отримують вираз не тільки в часовому вимірі, а й у вартісному.

З динамічних розвитком технологічних можливостей досліджуватимуться процедурні, процесуальні, технічні та інші аспекти прийняття рішень і контролю за їх виконанням.

Наведене вказує на те, що окремі напрями оцінювання діяльності працівників державного управління будуть замінюватися систематичним контролем за ефективністю їх діяльності. Потрібно зазначити, що сьогодні наука соціологія має низку розробок (у вигляді усного опитування, тестування) оцінювання особистих якостей службовців (кмітливість, розумові здібності, ініціативність тощо), але в системі державної служби вони застосовуються вкрай рідко.

Важливими, але водночас проблемними, складовими залишаються методи та оцінні підходи для можливостей раціонального збору показників про роботу службовців, які б давали змогу аналізувати такий масив інформації про рівень ефективної діяльності державного службовця.

У світовій теорії і практиці добре розроблені різні концепції ефективного державного управління, проте їх запозичення для адаптації в українській практиці є проблемним. Орган державного управління загалом - це відкрита динамічна система, складовими якої виступають різнопланові державні органи та інститути з наданням їм повноважень для виконання завдань та функцій держави.

Проте процеси та процедури функціонування системи державної служби в різних країнах різняться. При дослідженні організації системи державної служби та оцінюванні механізмів її функціонування в аналітичних оглядах зосереджуються на таких магістральних напрямках і формуванні теоретичних основ для забезпечення ефективності державної служби; розроблення адекватного системній методології дослідницького апарату (формальна сфера); пропонування адекватних для сучасних умов ідей і методів для підвищення ефективності управлінської діяльності на різних рівнях і в сферах державного управління (прикладна сфера) [6].

Вкажемо на те, що на рівні управління окремою сферою національного господарства системна методологія вважається такою, що дає змогу підвищити ефективність у прогнозуванні та розвиткові певної соціально-економічної сфери, території, забезпечення галузевих і комплексних програм та формуванні для таких потреб відповідних організаційних структур.

У працях дослідницького характеру акцентується на тому, що організаційна структура випливає із стратегічних цілей, «обслуговує» стратегію, а тому при обґрунтування структурної складової у системному механізмі державного управління вона повинна бути адекватною стратегією. Це стосується підсистем державної вертикалі управління (місцеві державні адміністрації). Набір сучасного інструментарію та відповідні до реальних умов положення методичного забезпечення є базовою основою складових механізму організаційних перетворень у системі державної служби (табл. 1.).

Таблиця 1.

Складові механізму організаційних перетворень у системі державної служби

Наведене показує, що впровадження організаційних змін у процеси адаптації до сучасних умов системи державної служби може відбуватися на основі домінування різних складових. Акцентованим (домінуючим) може бути, наприклад, запровадження новітніх технологій щодо прийняття управлінських рішень. Такі зміни може забезпечувати оптимізація регламентів державних адміністрацій в напрямі розроблення на суттєво новій основі планів роботи. У реальній практиці це стосується організаційної роботи з документами (вхідними і вихідними), а також організації заходів з підвищення кваліфікації державних службовців. Виходячи зі змін у сучасних комунікаціях важливим є проведення заходів із впровадження у державну службу системи управління якістю та знаннями тощо.

Наведемо деякі аспекти міжнародних засад зі сфери оцінку ефективності управлінської діяльності в системі державної влади. У цій сфері насамперед враховують чинники, що можуть впливати на національну конкурентоспроможність, збільшення зайнятості, створення доданої вартості та заохочення конкуренції. Серед них називають: загальне державне управління (ефективність урядування); інструменти модернізації державного управління (наприклад, електронне урядування, стратегічне управління людськими ресурсами, використання інструментів, що ґрунтуються на досвіді); адміністративний тягар на бізнес (час та вартість започаткування бізнесу, час, необхідний на отримання ліцензій, податковий тягар), ефективність системи цивільного права, корупція (в т.ч. нерегулярні платежі та хабарі, розкрадання державних коштів). Особливо важливого значення надають показникам соціальної ефективності (СЕ) в системі управлінської діяльності (якісні): підвищення науково-технічного рівня управління; рівень інтеграції процесів управління; підвищення кваліфікації державних службовців.

У світовій теорії та практиці розроблено достатню кількість концептуально-методологічних засад і накопичений значний досвід в побудові методів оцінки ефективності роботи державного апарату. Враховуючи інтегрованість сучасних країн, в т.ч. й України в глобальний простір, виникає потреба впровадження в українську практику світових концепцій і моделей організації державної служби та підходів до виміру її ефективності.

При цьому вкажемо, що існують міжвідомчі, галузеві та спеціальні методи оцінки ефективності діяльності індивідуальні в кожній країні. Проте, існують міжнародно визнані концепції, моделі та методи. Саме їх впроваджують у практику різні країни, чим і обгрунтовується наша пропозиція про запозичення зарубіжного досвіду.

Значущий підхід оцінювання результативності та ефективності достатньо добре представлено в діяльності міжнародних організацій, зокрема, Світового банку, що реалізує довготерміновий дослідний проект «Світові показники державного управління» (the Worldwide Governance Indicators), що охоплює наступні індикатори: врахування думки населення і підзвітність державних органів, політична стабільність, ефективність урядування, верховенства закону та контроль корупції.

До міжнародних методів оцінки ефективності відносяться різні системи незбалансованих показників, які використовуються в рамках методу програмно-цільового управління, система оцінки збалансованих показників Balanced Scorecard (BSC), ключових показників ефективності Key Performance Indicators (KPI), модель оцінки менеджменту Common Assessment Framework (CAF), метод управління за цілями - MbO (Management by Objectives).

У 2000 році Європейським інститутом адміністративного управління (European Institute of Public Administration - EIPA) було розроблено модель оцінки менеджменту в організаціях, що фінансуються з державного або муніципального бюджету - Common Assessment Framework (CAF). Модель CAF використовується в програмах реформування державного та муніципального управління 27 європейськими країнами, для порівняльного аналізу систем управління європейських держав, а також для виявлення і поширення передового досвіду. Ця модель дозволяє виконати оцінку якості управління в органах влади шляхом самооцінки або за допомогою зовнішніх спостережень. Вона дозволяє побачити цілісну картину організації одночасно під різними кутами зору і забезпечує комплексний підхід до аналізу її діяльності. Модель CAF допомагає організаціям застосовувати для підвищення ефективності своєї діяльності методи менеджменту якості. Вона призначена для використання у всіх організаціях, що фінансуються з бюджетів різних рівнів: центрального, регіонального, місцевого. Для таких цілей використовують модель оцінки менеджменту в організаціях, що фінансуються з державного або муніципального бюджету - Загальна схема оцінки (Common Assessment Framework - CAF).

MbO (Management by Objectives - управління за цілями) - це метод управлінської діяльності, що передбачає прогнозування можливих результатів діяльності та планування шляхів їх досягнення, це систематичний і організований підхід, що дозволяє менеджменту фокусуватися на досягненні цілей і домагатися найкращого результату за допомогою доступних ресурсів. Засновником управління за цілями є П. Друкер.

Сучасним втіленням управління за цілями є широко розповсюджена система KPI (Key Performance Indicators). Вона включає в себе безліч управлінських концепцій, які з'явилися за останнє двадцятиріччя і доповнюють класичне управління MbO. Система KPI і мотивація персоналу стали нерозривними поняттями, тому за допомогою їх показників можна створити досконалу і ефективну систему мотивації і стимулювання співробітників (службовців). Залежно від стратегії компанії розрізняють різні KPI В основному їх застосовують для визначення ефективності роботи адміністративно- управлінського персоналу. Саме така система в українській практиці апробована і працюватиме на достатньо позитивних засадах, оскільки такі системи оцінки мають багато спільних рис з системою управління результативністю (performance management) і, наприклад, застосовується урядом Канади, яка займає одну з перших позицій у світі за ефективністю держслужби. Кожен державний службовець у Канаді щороку укладає зі своїм керівником "Угоду про продуктивність" (performance agreement), виконання якої оцінюється наприкінці року. Такий підхід сприяє побудові довіри всередині державної служби, дозволяє розкрити потенціал кожного працівника та забезпечує прозорість державної служби.

Висновки

Реформування української системи державного управління спрямоване на підвищення ефективності управлінської діяльності, завдяки чому передбачається покращення соціально-економічного стану в публічних організаціях та в країні в цілому. Підвищення ефективності управлінської діяльності є головною умовою поліпшення роботи служб та інституцій в системі державного управління. Забезпечення високої ефективності управлінської діяльності в державній сфері базується на об'єктивності та достовірності оцінки різних аспектів роботи окремої державної служби.

Обгрунтована оцінка вносить визначеність, виявляє реальні тенденції, дозволяє виявити, виміряти і оцінити головні чинники, що впливають на ефективність управлінської діяльності, а через нього - на результати діяльності структурного підрозділу чи в цілому на результати діяльності державної служби. Саме тому проблему оцінки ефективності управлінської діяльності в системі державної служби доцільно вважати такою, що потребує постійного вдосконалення. Особлива увага оцінно-аналітичних систем повинна бути спрямована на виявлення істотних характеристик, характеру і ступеня впливу окремих складових ефективності державного управління.

Список використаних джерел

1. Бабінова О. Проблеми оцінки якості та ефективності діяльності органів місцевої влади [Електронний ресурс] / О. Бабінова. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/ September/6.htm.

2. Інформаційна складова державної політики та управління : моногр. / С. Г. Соловйов [та ін.]; заг. ред. Н.В. Грицяк ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Каф. інформ. політики та електрон. урядування. - Київ : К.І.С., 2015. - 320 с.

3. Коломієць Є. В. Удосконалення механізму інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління в Україні: дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Є. В. Коломієць; Донец. держ. ун-т упр.. - Маріуполь, 2015. - 211с.

4. Соловйов В. М. Новий державний менеджмент: визначення, сутність і ґенеза поняття / В. М. Соловйов // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління. - 2014. - Вип. 1. - С. 80-83. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vknud_2014_1_25.pdf.

5. Цветков В. В. Державне управління і політика: моногр. / В. В. Цвєтков, В. М. Селіванов, О. В. Скрипнюк. - К. : Вид-во «Абрис», 2016. - 312 с.

6. Yaremko I. Efficiency of the organization of the government service and its implementation in the public governance system / I. Yaremko // Economics, Entrepreneurship, Management. -- Lviv : Lviv Politechnic Publishing House, 2020. -- Vol 7. -- No 1-- P. 99-106.

Размещено на Allbest.ru