Кримінально-правова характеристика геноциду українського народу. Значення та прояви геноциду під час російсько-української війни

Размещено на http://allbest.ru

Державний університет внутрішніх справ

Кримінально-правова характеристика геноциду українського народу. Значення та прояви геноциду під час російсько-української війни

Морозюк Назарій Сергійович

Геноцид по відношенню до українського народу був протягом всього часу існування радянської влади, ще більше проявився за час російсько-української війни 2014-2022 років, а з початком повномасштабного вторгнення збільшилась кількість випадків масового геноциду українців.

Проблема геноциду була ще в 1932-1933 роках, за часів Голодомору, однак тільки недавно парламентами таких країн як Ісландія, Болгарія, Німеччина було визнано дії радянської влади тих часів геноцидом українського народу.

Такий комплексний аналіз геноциду не тільки необхідним для кримінально-правового аналізу таких понять, а й для удосконалення поняття «геноциду» за сучасним кримінальним законодавством.

Для того щоб всебічно та повно дослідити значення геноциду, кримінально-правову характеристику геноциду в цілому необхідно:

1. проаналізувати праці вчених, які працювали в напрямку міжнародних кримінальних правопорушень, дослідити їхні праці;

2. проаналізувати тлумачення поняття «геноциду» різних вчених, дослідників, науковців та правників різних держав;

3. дослідити значення розкриття поняття «геноциду» під час повномасштабної збройної агресії російської федерації;

4. охарактеризувати основні кримінально-правові ознаки поняття «геноциду»;

5. вивчити які саме бувають прояви геноциду за міжнародним кримінальним правом та як саме вони проявились за час російсько-української війни 2014-2023 року.

Визнання Голодомору геноцидом та засудження дій радянської влади відбулось тільки згодом, коли пройшло ледь не сто років після Голодомору 1932-33 років. Якщо геноцид, який проводить зараз військовослужбовці російської федерації набуде все більшого розголосу то не потрібно буде витрачати десятків років для того щоб світова спільнота притягнула Росію до всіх видів відповідальності, зокрема економічної, історичної та, звісно ж, кримінальної. Якщо світ засудить дії на законному рівні в кожній державі окремо, це зменшить шанс того що російська армія повторно вторгнеться на українські території, вчиняючи масові катування, зґвалтування, насильство.

Визнання тих дій, які проводить російська федерація ще з 2014 року геноцидом дозволить ізолювати Росію від суспільства, від оточення, від тісних економічних зв'язків з іншими державами, що слугуватиме тотальному занепаду такої країни в цілому.

Визначення поняття «геноцид», яке було вперше запропоноване Р. Лемкіним ще в 1944 р., а згодом закріплене в міжнародному договірному праві на рівні Конвенції ООН про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього 1948 р., продовжує донині викликати дискусії та залишається спірним питанням у доктрині міжнародного права і у практиці міжнародних судів. Разом з тим тлумачення окремих аспектів злочину геноциду є вкрай важливим для кваліфікації певних діянь, що мали місце в багатьох державах, як злочинів геноциду. Таким був і Голодомор 1932-1933 рр. в Україні, який, на думку багатьох науковців, підпадає під визначення геноциду. За останні роки в Україні з'явилися наукові праці, присвячені тим чи іншим аспектам злочину геноциду та геноцидним елементам у Голодоморі 1932-1933 рр. [7, с. 5].

Ф. Чок, І. Чарни і К. Джонассон вважають визначення геноциду в Конвенції «не дуже важливим для науковців» (of little use to scholars) і дають ширше визначення геноциду як «форми одностороннього масового вбивства, через яке держава чи інший владний орган (authority) мають намір знищити групу, як ця група і членство в ній визначені злочинцем» [1, с. 52].

Поняття геноциду в рамках міжнародного кримінального права вивчали й такі вчені: Р. Аго, Ю. Барбоза, М. Ш. Бассіоні, І. П. Бліщенко, Я. Броунлі, А. Бустаманте та інші.

Визначення злочину геноциду [9, с.3] в міжнародному праві було дане у ст. ІІ Конвенції про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього (надалі - Конвенція) 1948 р. Геноцид тут визначається як дії, що чиняться з наміром знищити, цілком або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку:

а) вбивство членів такої групи;

б) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи;

в) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на цілковите або часткове фізичне винищення її;

г) заходи, розраховані на запобігання народженню дітей у середовищі такої групи;

ґ) насильна передача дітей з однієї групи людей в іншу.

У ст. 2 Конвенції перераховані акти геноциду і передбачається, що вони є такими за умови присутності «наміру знищити повністю або частково певну національну, етнічну, расову чи релігійну групу». Таким чином, до складу міжнародного злочину геноциду вводиться необхідна ознака вини, яка виступає у цьому разі в яскраво вираженій формі винного умислу. Геноцид є не лише тяжким, але й масовим порушенням прав людини. Висловлюється думка, що геноцид існує з того моменту, коли його жертвою стає хоча б одна людина, не обов'язково всі члени групи. Проте геноцид характеризується злочинним наміром знищити саме всю групу, членом якої є ця людина. За відсутності такого наміру відповідний акт не може бути кваліфікований як геноцид, незважаючи на його жорстокість. Від вбивства людини як кримінального злочину геноцид відрізняється саме наміром знищити групу як таку [6, с. 367].

Згідно зі статтею 4 Конвенції «Особи, які здійснюють геноцид або інші з перерахованих у статті 3 діянь, підлягають покаранню незалежно від того, чи є вони відповідальними за конституцією правителями, посадовими або приватними особами». Особливістю статті 4 є те, що вона визначає, що особи, які вчинили злочин геноциду, підлягають покаранню незалежно від того, чи є вони відповідальними за конституцією своєї держави вищими посадовими особами чи приватними особами. Принцип особистої кримінальної відповідальності застосовується однаково і без будь-яких винятків до всіх осіб у межах їх відповідальності на рівні державної влади чи військового командування з огляду на конкретну участь таких осіб у вчиненні актів геноциду. Так, посадова особа, що планує чи розробляє політику геноциду, армійський командир чи офіцер, який наказує своєму підлеглому вчинити акт геноциду чи який свідомо не вживає заходів для запобігання або припинення такого акту, і підлеглий, який виконує наказ щодо вчинення акту геноциду, мають вважатися такими, що беруть участь у скоєнні злочину геноциду. Правосуддя вимагає, щоб усі такі особи несли відповідну кримінальну відповідальність.

У статті 6 Конвенції, зокрема, вказується, що одним з варіантів здійснення правосуддя є притягнення до відповідальності судом держави, де було здійснено злочин.

Це є суттєвим недоліком Конвенції. [11, с. 2]. Тому і деякі поняття, які тісно пов'язані з геноцидом необхідно відпрацювати, переглянути, переоцінити задля комплексної кримінально-правової характеристики геноциду. кримінальний правопорушення голодомор геноцид

Метою воєнної агресії з боку Росії в Україні є системне й послідовне знищення Українського народу, його самобутності та позбавлення його права на самовизначення та самостійний розвиток.

Геноцид [Крим кодекс України], тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Фактично в певній мірі чинний Кримінальний кодекс України дублює Конвенцію та інші нормативно-правові акти, суміжні з Конвенцією для урегулювання уточностей та розбіжностей в нормативно- правових актах. В Кримінальному кодексі України крім різновидів вчинення форм геноциду прописані ще й інші уточнювальні фрази задля того щоб відмежовувати геноцид від інших кримінально-караних діянь.

Якщо проаналізувати кримінально-правову характеристику геноциду, то слід відзначити, що суб'єкт кримінального правопорушення загальний.

Для складу кримінального правопорушення не важливо чи є потерпілий і суб'єкт кримінального правопорушення однієї нації, раси чи меншини, це не має значення для кримінально-правової класифікації діяння.

Безпосередній об'єкт злочину - безпека існування національних, етнічних, расових і релігійних груп.

Потерпілими від цього злочину можуть бути лише члени національної, етнічної, расової чи релігійної групи.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується як діяння, спрямоване на повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом: 1) позбавлення життя членів такої групи; 2) заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; 3) створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення; 4) скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі; 5) насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу. Аналогічне визначення геноциду передбачене в Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 р., а також у ст. 6 Римського статуту міжнародного кримінального суду.

Позбавлення життя членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи - це умисне вбивство всіх або окремих членів групи, вчинене у зв'язку з належністю потерпілого до такої групи, спричинене такою належністю. Такий само зв'язок характеризує заподіяння членам такої групи тяжких тілесних ушкоджень. Про ознаки умисного вбивства і тяжких тілесних ушкоджень див. коментар до статей 115 та 121 КК, які в цих випадках кваліфікації злочину додатково не застосовуються.

Це кримінальне правопорушення з формальним складом, тобто наявність наслідків та причинно-наслідкового зв'язку між наслідками та діянням не обов'язкова, достатньо просто скоєння кримінального правопорушення для того щоб мати можливість притягнення до відповідальності.

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел, поєднаний з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи.

Кваліфікація геноциду не залежить від того, вчинений він у мирний чи у воєнний час.

Це за чинним Кримінальним кодексом України, на мою думку необхідно уточнити чи доповнити цю статтю кваліфікуючими ознаками: вчинений в особливий період; вчинений під час правового режиму воєнного стану.

Це дозволить характеризувати та більш чітко відокремлювати вищезгадане діяння та аналізувати протиправні наслідки як в мирний час так і в особливий період чи під час введення правового режиму воєнного стану.

Характерними ознаки геноциду українського народу Росією з моменту повномасштабного вторгнення є те, що російський уряд ставить незрозумілі навіть для самих себе цілі денацифікації та демілітаризації. Російські чиновники, на чолі з Путіним заперечують існування України як цілісної, незалежної, суверенної держави, заперечують існування українців як нації, вважають свою націю вищою за інші, заперечує і не згадує прояви геноциду під час Голодомору 1932-33 років, підтримує принцип витіснення однієї нації іншими, використовує пропаганду для того щоб налаштувати громадян російської федерації проти сусідніх країн, в тому числі України.

Важливим в такій антигуманній політиці Путіна є постмодерний показник, коли народ вже не розуміє де він вчиняє кримінальні правопорушення, в тому числі геноцид, не відмежовує де є правомірна поведінка, де девіантна, де протиправна.

Щодо відповідальності за геноцид (як і інші міжнародні злочини), то Римським статутом у ст. 25 визначено, що МКС здійснює юрисдикцію лише щодо фізичних осіб, проте у Статуті також визначається, що жодне положення Статуту, яке стосується кримінальної відповідальності індивідів, не впливає на відповідальність держав за міжнародним правом [3, с. 4]. У ст. 4 Проекту кодексу злочинів проти миру й безпеки людства 1996 р. зазначається, що той факт, що Кодекс передбачає відповідальність для окремих осіб за злочини проти миру й безпеки людства, не зачіпає будь-які питання щодо відповідальності держав за міжнародним правом. Отже, вказані документи не заперечують відповідальність держав за міжнародні злочини [6, с. 375].

Наразі йде процес збирання доказів геноциду українців Російською Федерацією [8, с. 2].

На початку березня 2022 року головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Ахмад Хан у відповідь на звернення 39 країн розпочав розслідування звинувачень у воєнних злочинах, а також злочинах проти людяності чи геноциді в Україні «будь-якою особою» з листопада 2013 року. Попереднє розслідування встановило «достатні підстави вважати, що були вчинені злочини, віднесені до юрисдикції суду» та «визначило потенційні випадки, які можуть бути допустимими» [5, с. 3].

4 березня 2022 року Рада ООН з прав людини створила незалежну міжнародну комісію з розслідування геноциду українців. Окремо проводилися й інші розслідування, ініціаторами яких були незалежні держави [5, с. 3].

Висновки

Підсумовуючи вищесказане варто відзначити, що геноцид це насамперед кримінальне правопорушення, за скоєння якого в різних його проявах передбачена кримінальна відповідальність. Таке кримінальне правопорушення як геноцид в контексті кримінальних правопорушень проти людства так і в контексті російсько-української війни військове кримінальне правопорушення викликає суспільний резонанс, а притягнення винних до відповідальності є важливим кроком у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу. В статті ми розглянули деякі аспекти притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення геноциду, але більше проаналізували суб'єктивно-об'єктивну складову такого кримінального правопорушення як геноцид за міжнародним кримінальним правом так і за кримінальним законодавством інших держав. В рамках роботи було здійснено аналіз норм національного та міжнародного законодавствав питанні притягнення довідповідальності винних осіб за вказане кримінальне правопорушення. Вчинення геноциду є міжнародним кримінальним правопорушення, для того щоб ефективно притягувати винних осіб до відповідальності за вказане правопорушення, необхідно налагодити роботу на національному рівні, впорядкувати чинне законодавство в частині нагальних потреб сучасності які виникають внаслідок повномасштабної збройної агресії проти українського народу.

Проаналізовано кримінально-правову характеристику геноциду проти українського народу, узагальнено та систематизовано категорійні поняття, які пов'язані з політикою російського геноциду по відношенню до українського етносу, надано пропозиції для уточнення періоду вчинення кримінального правопорушення, що дозволило б відмежовувати поняття геноциду у мирний час та під час правового режиму воєнного стану.

Джерела

1. Chalk F. Redefining Genocide // Genocide: Conceptualand Historical Dimensions / Ed. By G. J. Andreopoulos. - Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1997. P. 52.

2. Fein H. Genocide, Terror, Life Integrity, and War Crimes: The Case for Discrimination // Genocide: Conceptual and Historical Dimensions / Ed. By G. J. Andreopoulos. - Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1997. - P. 97.

3. Rome Statute of the International Criminal Court, 17 july 1998 [Electronic resource] // The officialsite of the International Criminal Court. - Access mode :http://www.icc-cpi.int/NR/rdonlyres/ADD16852-AEE9-4757- ABE7-9CDC7CF02886Z283503RomeStatutEng1.pdf

4. Verdirame G. The Genocide Definition in the Jurisprudenceof the Ad Hoc Tribunals // Int'l and Comp. L. Q. - Vol. 49. - P. 578-598.

5. What are war crimes, and is Russia committing them in Ukraine?. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 17 квітня 2022.

6. Важна К. А. Проблеми реалізації відповідальності держави за геноцид в сучасному міжнародному праві: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. «Україна і світ: теоретичні та практичні аспекти діяльності у сфері міжнародних відносин» (Київ, 19-20 квітня2017 р.). - Ч. 1. - К.:КНУКіМ, 2017. - С. 365-376.

7. Геноцид українського народу: історична пам'ять та політико-правова оцінка: Міжнар. наук.-теорет. конф., Київ, 25 лист. 2000 р. // Матеріали / НАН України; Інститут історії України; Центр дослідження геноциду українського народу; Асоціація дослідників голодоморів в Україні / В. А. Смолій (ред.) - К.; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 2003. - 596 с.

8. Докази підтвердять слова Байдена про геноцид РФ проти українців, - Нуланд. novynarnia.com (укр.). 16 квітня 2022. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 17 квітня 2022.

9. Конвенція про запобігання злочинові геноцид та покарання за нього. Прийнята та запропонована до ратифікації та підписання Генеральною Асамблеєю ООН, резолюція 260 A (III) від 9 грудня 1948 р., набрала чинності 12 січня 1951. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_155#Text.

10. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - 10-те вид., переробл. та допов. Київ: ВД «Дакор», 2018. 1360 с.

11. Радомська Д. І., Кубальський Н. В. Відповідальність за геноцид в міжнародному кримінальному праві. Актуальні проблеми міжнародного права та порівняльного правознавства. URL: https://nau.edu.Ua/site/variables/news/2018/5 (дата звернення 12.09.2020).

Размещено на Allbest.ru