Особливості ринку праці в умовах правового режиму воєнного стану в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості ринку праці в умовах правового режиму воєнного стану в Україні

Characteristics of the labor market in the conditions of the legal regime of marital state in Ukraine

Сенченко Андрій Олександрович / Senchenko Andrii Olexandrovich

Національний авіаційний університет Науковий керівник: Дибань Максим Петрович, кандидат юридичних наук, Національний авіаційний університет

Досліджено проблеми порушення прав людини в трудових правовідносинах в умовах воєнного стану. Проаналізовано механізми компенсації та відшкодування шкоди, завданої порушенням трудових прав в умовах воєнного стану. Виявлено шляхи вирішення проблем щодо порушення прав та свобод людини і громадянина у трудових правовідносинах на період воєнного стану. Ключові слова:воєнний стан, трудовівідносини, оплата праці, умови звільнення, шляхи вдосконалення, трудовий договір, трудові правовідносини.

Країни, які перебувають у війні завжди зіштовхуються з більш серйозними проблемами ніж бідність, макроекономічна нестабільність, бюджетний дефіцит та низькі темпи соціально-економічного розвитку. Це пов'язано із інституційною ослабленістю держави, руйнуванням фізичного, людського та соціального капіталів, знищенням економічних стимулів, поширенням масової бідності, безробіттям.

Першочерговим завданням функціонування економіки в цих умовах та її відновлення в повоєнний період є мінімізація наслідків безпекових, гуманітарних проблем та збереження людського трудового потенціалу, який є вагомим джерелом ділової активності та збереження найважливіших державницьких функцій. Пошук можливостей забезпечення функціонування економіки в складних умовах слід розпочинати якомога раніше, ще під час самого конфлікту, їх використання сприятиме відродженню інституцій, ринків праці та підприємств; реконструкції інфраструктури; відновленню довіри і сподівань у суспільстві.

Однак, пріоритети економічного розвитку повинні зосереджуватися на зайнятості, заохоченні соціальних інвестицій, пом'якшенні ризиків функціонування бізнес середовища, мінімізації нерівності шляхом розширення можливостей до продуктивної та гідної зайнятості, яка впорядкована відповідним трудовим законодавством. Внаслідок військових дій, розв'язаних Російською Федерацією проти України спостерігається не лише погіршення економічної ситуації, зміна структури попиту та пропозиції робочої сили, що пов'язані як із звуженням сфери працевлаштування, так втратою значної частини людського потенціалу.

Одним із завдань соціально-економічного повоєнного розвитку є перетворення цих змін у позитивний потенціал економічного зростання. Тому, з'ясування характерних особливостей функціонування повоєнного ринку праці дозволить встановити ті тенденції у його формуванні, які чинять суттєвий негативний вплив на соціально-економічний розвиток, а отже - несуть загрози економічній та соціальній безпеці держави.

Трудова сфера є ключовою домінантою економічної системи, від її стану безпосередньо залежить продуктивність праці, економічне зростання, формування конкурентних переваг виробництва, добробут працюючого населення та загалом суспільний прогрес і соціальна злагода в суспільстві. Разом з цим, в процесі її функціонування переплітаються інтереси його суб'єктів та відповідно відображаються усі суспільні процеси, включаючи економічні, політичні, демографічні, соціальні тощо.

Розгортання військових дій на території України і пов'язані з цим економічні потрясіння призвели до деструктивних змін та посилення напруженості на ринку праці. Погіршення умов у сфері прикладання праці стало серйозним викликом на шляху розвитку та реалізації трудового потенціалу, самореалізації людей праці і загалом виступило руйнівним фактором суспільного прогресу та добробуту працездатного населення і членів їх родин.

Основні причини скорочення робочої сили в цей період пов'язані з захопленням та тимчасовою окупацією територій і загиблі та особи, що отримали інвалідність під час воєнного протистояння в східних регіонах країни. За підрахунками УВКПЛ ООН, загальна кількість людських втрат, пов'язаних з конфліктом в Україні (з 14 квітня 2014 року по 31 січня 2021 року), становить 42000-44000: 13100-13300 загиблих (щонайменше 3375 цивільних осіб, приблизно 4150 українських військових та приблизно 5700 членів озброєних груп); та 29500-33500 поранених (7000-9000 цивільних осіб, 9700-10700 українських військових та 12700-13700 членів озброєних груп [1].

Зниження ділової і економічної активності та збільшення кількості осіб, які покидали ринок праці та відмовлялись від активного пошуку роботи відбулось внаслідок руйнації інфраструктури на територіях промислових регіонів, де розгортались бойові дії, дезорганізації усталених виробничих зв'язків і критично важливих постачань ресурсів; закриття значної кількості підприємств; ускладнення відносин з основними торгівельними партнерами; погіршення інвестиційного клімату. Це призвело до зростання безробіття: попри скорочення чисельності населення працездатного віку, кількість безробітних в перші ріки стрімко збільшувалось, рівень безробіття працездатного населення з довоєнного рівня 7,8% зріс майже в два рази.

Довготривале безробіття не дає можливості державі повною мірою використовувати трудовий потенціал країни для розвитку соціально-економічної сфери та знижує економічну спроможність держави. Його наслідками є втрати обсягів ВВП, недоотримання надходжень до соціальних фондів та додаткове навантаження на них, адже їх бюджет повинен збільшувати витрати на фінансування працюючого члена домогосподарства . Динаміка рівня безробіття та коефіцієнта економічного навантаження на працюючих в Україні в період тривання воєнного конфлікту [2].

Саме ця проблема знаходячись на прямому перетині попиту та пропозиції робочої сили і виступає перешкодою на шляху ефективної реалізації трудового потенціалу. У підсумку, зазначені проблеми трудової сфери, що загострились в наслідок воєнного конфлікту, зумовили погіршення якісних характеристик робочої сили, падіння рівня життя населення та збільшення економічного навантаження на працюючих, послаблення мотивації до праці, скорочення надходжень до бюджетів і соціальних фондів при збільшенні навантаження на них.

Ускладнення ситуації в економіці в цілому та на ринку праці, зокрема, і відповідно скорочення трудових джерел доходів та купівельної спроможності населення зумовили зубожіння працюючих і їх родин, звуження можливості доступу до соціальних послуг. Реальна заробітна плата працюючого населення у 2014 та 2015 рр. в цілому по країні зменшилась відповідно на 13,5% та 9,9%, реальний наявний дохід на 11,5% та 20,4%. Падіння реальних наявних доходів населення в ці роки відбулось в усіх без виключення регіонах України, а в Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях воно відбувалось і в наступному 2016 р. Причому, у 2015 р. реальні доходи населення Луганської та Донецької областей зменшились на 45%. Поступове відновлення позитивної динаміки щодо щорічних змін реальних доходів населення України в наступні роки не забезпечили гідного рівня добробуту населення.Результати національних щорічних моніторингових опитувань, що проводить Інститут соціології НАНУ, свідчать, що у 2020 р. 22,4% респондентів вважали себе безумовно бідними, оскільки в їхніх сім'ях подушний дохід не перевищував офіційно затверджений прожитковий мінімум, дохід 32,0% опитаних знаходився у межах одного, двох прожиткових мінімумів, тобто, 54,4% визнавали себе малозабезпеченими [3].

За самооцінкою українських домогосподарств, визначеною на основі соціологічних обстежень Державної служби статистики України, в період воєнної агресії від 2,8% до 4,5% респондентів зазначали, що вони стикаються з голодом, сфера споживання більше 40% з усіх опитаних обмежується придбанням продуктів харчування і лише незначна частина населення відзначала, що їх родинам, крім придбання всього необхідного, вдається робити заощадження [4].

Початок повномасштабної війни спровокував суттєві зміни в функціонування вітчизняної економіки та ринку праці. За період 24 лютого - 17 березня щонайменше було пошкоджено, зруйновано або захоплено 411 закладів освіти, 36 закладів охорони здоров'я, 1600 житлових будинків, 26 заводів або їхніх складів, 15 аеропортів, 6 ТЕС/ГЕС. Окрім того, були втрачені десятки тисяч кілометрів автомобільних та залізничних шляхів, зруйновано чи виведено з ладу 15 аеропортів, 350 мостів та мостових переходів [5].

Це призвело до повного чи часткового припинення діяльності підприємств, виникнення проблем в організації роботи бізнесу та проблем логістики (до третини респондентів (29%) скаржаться на проблеми з логістикою), падіння споживчого попиту. За результатами дослідження групи GradusResearch з початку військової агресії до 22 березня 2022 року в країні зупинили, уповільнили чи звузили свою діяльність 86% компаній, з них: 48% працює частково чи майже не працює та працює як і раніше лише 13% [6].

Тільки незначна частка вітчизняного бізнесу (6%) працює в більшому обсязі, порівнюючи з довоєнним часом. Воєнні дії змусили значну частину населення покинути своє постійне місце проживання, їх частка сягає біля 27%, зокрема, серед населення віком 18-24 та 25-34 відповідно 36 та 34%. З причин звуження поля прикладання праці та у зв'язку зі зміною місця проживання погіршилась ситуація у сфері зайнятості та доходів працюючого населення. Станом на 17 березня 2022 р. 100 і більше відсоткове залучення персоналу в порівнянні з довоєнним періодом заявляли лише 17% підприємств, від 70 до 99% підприємств до роботи залучали 10% персоналу [5].

Зменшення розмірів виплат за працю не відчули лише у 39% працюючих, що їх отримували, у 45% заробітки скоротились. Погіршення ситуації у сфері зайнятості та оплати праці посилилось дією інфляційного фактору, що призвело до падіння купівельної спроможності населення. Зокрема, лише за березень 2022 р. продукти харчування подорожчали на 6,4% (в річному вимірі +19,6%); фармацевтична продукція - на 7,7% (в річному вимірі +13,0%); автомобільне паливо - на 7,7% (в річному вимірі +30,0%); транспортні послуги - на 2,6% (в річному вимірі +20,3%) [6].

З 2020 року активно велася дискусія з приводу лібералізації трудових відносин. Так, для полегшення спротиву дерегуляції трудових відносин за сприяння уряду Великобританії компанія Abt Associates підготувала презентацію для чиновників Міністерства економіки та інших державних службовців. У ній було наведено заходи для популяризації ідеї лібералізації трудового законодавства та наведено аргументацію необхідності дерегуляції трудових відносин [7]. Окрім іншого, у презентаційних матеріалах компанії Abt Associates було наголошено на таких основних проблемах у вітчизняній соціально-трудовій сфері: - масштабах тіньової зайнятості, що сягає більше 50 %. Зазначено, що 10 млн українців незахищені законом, і це при тому, що в Україні у 2021 р. робоча сила (зайняті й безробітні) склала всього 17,4 млн осіб; - слабкості профспілок як захисників працівників. Наводяться дані, що лише 13 % громадян належить до профспілок, і лише 2% є активними її членами [8].

Відповідно, у березні 2022 р. був прийнятий Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану» [9], який набув чинності 24 березня 2022 р. Цим законом регулюються трудові відносини на період воєнного стану, який наразі продовжено до 23 серпня 2022 р. [10].

Вищезазначеним законом установлено такі особливості організації трудових відносин: - спрощено процедуру та форму укладання трудового договору (за згодою), запровадження випробовування для будь-якої категорії працівників, укладання строкових трудових угод із новими працівниками (ст. 2); - переведення на іншу роботу працівника без його згоди для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій або з інших обставин, що становлять загрозу життю і нормальним життєвим умовам людей (ст. 3); - розірвання трудової угоди за ініціативою працівника в термін, зазначений у заяві (ст. 4); - допускається звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці (щоправда, днем звільнення є перший робочий день після завершення періоду непрацездатності або виходу з відпустки) (ст. 5); - збільшено тривалість робочого часу до 60 годин на тиждень, тривалість щотижневого відпочинку може бути скорочена до 24 годин, відміняється скорочена тривалість робочого дня напередодні вихідних та святкових днів тощо (ст. 5); - організація кадрового діловодства та архівного зберігання в районах активних бойових дій відбувається на розсуд роботодавця (ст. 6) та інші [9].

Зокрема, науковець В. Дудінвизначає,що прийняття цього закону спровокує відкриття шляху до довгоочікуваної лібералізації трудових відносин. Зокрема, він справедливо наголошує на тому, що, прикриваючись військовим станом, можна не виплачувати заробітну плату, обмежитися її мінімумом на всій території України, а не лише на тій її частині, де йдуть активні бойові дії [11].

Одна, ми вважаємо, що Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» скасовано виконання вимог, які важко виконати в умовах ведення бойових дій. Мова зокрема про дотримання строків виплати заробітної плати, виплати її в повному обсязі; залучення нових працівників, очікуючи виходу із лікарняного або з відпустки попереднього працівника; вимогу попереджати працівника про звільнення за 2 місяці, виплачувати вихідну допомогу; приймати на роботу нових працівників на умовах безстрокових трудових договорів тощо. Тому запроваджені заходи вбачаються доцільними на період до завершення війни.

Враховуючи ситуацію на ринку праці України в період воєнного протистояння та необхідність забезпечення його відновлення та забезпечення сприятливих умов для продуктивної зайнятості, особливої актуальності набуває визначення ключових загроз, які перешкоджають сталому перебігу та розвитку процесів формування, розподілу та використання робочої сили. При цьому варто брати до уваги проблеми, що формувались в довоєнний період та загострились під впливом дії численних факторів, зумовленою сучасними економічними та політичними змінами.

Загрозою на вітчизняному ринку праці залишається низька дієвість мотиваційних та стимулюючих чинників. Погоджуючись з існуючими в науковій літературі поглядами, поняття «мотивація у сфері праці» та стимул, що широко використовується в теорії і практиці мотивації трудової діяльності, трактуємо, як формування активної позиції населення щодо пошуку гідної роботи, забезпечення можливостей професійно- кваліфікаційної, мотивів певної трудової поведінки людини, які стають спонукальною причиною, поштовхом до ефективної зайнятості в легальному секторі економіки [7].

Низька ж дієвість цих чинників виступає причиною низької економічної активності населення та сприяє поширенню тіньового сегменту зайнятості [8]. В період швидких змін особливої важливості набуває рівень адаптивності ринку праці. Адаптивність з одної сторони - це здатність механізму забезпечити здатність суб'єктів ринку праці адекватно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього характеру та зберігати ефективність використання трудових ресурсів; з іншої сторони - зберігати сприятливі умови для їх розвитку та відтворення. Ознаками, що сприяють адаптивності ринку праці є:

* потенційні можливості реагувати на зміни, забезпечувати стійкість до дії негативних факторів та підтримувати нормальні умови функціонування;

• здатність до постійного оновлення, удосконалення і розвитку, зберіючи та посилюючи конкурентоспроможність;

• сприйняття норм зовнішнього середовища та здатність гнучких змін цінностей, цілей, завдань, мотивацій;

• здатність збалансовувати інтереси, що забезпечує гнучкість та мінімізацію ризиків виникнення конфліктів у взаємовідносинах. Недостатній рівень адаптивності виступає загрозою зниження рівня та ефективності використання трудових ресурсів, загострення проблеми безробіття та зростання вірогідності соціальної ексклюзії на ринку праці.

Загалом економісти дотримуються думки про те, що державне втручання в економіку більш доречне в умовах кризових явищ та спаду економічної активності. А сучасні тенденції такі, що в умовах війни, навіть на тих територіях країни, де немає активних бойових дій, спостерігається спад економічної активності. За деяким даними Україна з початку війни втратила 5 млн робочих місць, 30% підприємств вимушено зупинилися за перший місяць війни [12].

Отже, під час війни не втрачають актуальності заходи щодо відновлення та запровадження адекватних заходів для забезпечення стійкості економічної системи в цілому та ринку праці, зокрема, здатних функціонувати та розвиватись в умовах нових викликів для досягнення стратегічних цілей щодо забезпечення права людини на гідну працю, нової якості економічного, соціального і гуманітарного розвитку.

Вирішення цього завдання потребує підвищення дієвості соціальних ліфтів, що сприяють створенню сприятливих умов для економічної самореалізації осіб та формування адаптивності робочої сили та ринку праці. Політика повоєнного ринку праці повинна бути двополярною та орієнтуватися як на внутрішній сегмент, так і зовнішній - вимушених переселенців за межі країни. Стосовно внутрішнього ринку праці, попри його суттєві прогалини, незбалансованість, величезні втрати, викликані війною, потрібно створювати умови для розвитку внутрішньої мобільності в усіх зазначених вище формах.

Джерела

трудові правовідносини воєнний стан

1. ООН підрахувала кількість жертв бойових дій на Донбасі. Радіо свобода: веб-сайт. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-oon-kst-gertv-boyovyh- donbas/31110937.html

2. Близнюк В. В., Яценко Л. Д Довготривале безробіття: реалії сучасного ринку праці України. Україна: Аспекти праці. 2021. № 1. С. 17-26. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19963

3. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін: зб. наук. пр. Київ: НАНУ, Інститут соціології НАН України. Випуск 7 (21), 2021. 546 с.

4. Самооцінка домогосподарствами України рівня своїх доходів. Державна служба статистики України, 2021.21 с. URL:

http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2021/zb/07/zb_sdrsd_20.pdf

5. ЕС спільно з партнерами підраховує збитки від російської агресії. Центр економічних стратегій : веб-сайт. URL: https://ces.org.ua/ua-economy-in-war/

6. Діагностування стану українського бізнесу під час повномасштабної війни Росії з Україною. Gradusresearchcompany : веб-сайт. URL: https://gradus.app/documents/188/BusinessInWar_Gradus_KSE_Report_30032022_ua.pdf

7. Семикіна М. В., Іщенко Н. А., Родіонова М. О. Мотивація ефективної зайнятості: проблеми, тенденції, вибір стратегії: монографія. Кіровоград: КОД, 2009.200 с. 8

8. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 1998. 224 с.

9. Британія фінансує просування дерегуляції ринку праці в Україні. Політична критика, 11 листопада 2021 р. URL: https://goo.su/Wl55b

10. Комунікаційний план з просування переваг змін до трудового законодавства URL: https://goo.su/GY87jy

11. Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану: Закон України № 2136-ІХ від 15.03.2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136- 20#Text

12. Дудін В. 10 питань про ризики спрощення КЗпП. URL: https://goo.su/rlUnTT

Размещено на Allbest.ru