Міжнародно-правове регулювання торговельних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Міжнародно-правове регулювання торговельних відносин

Ульянова Ганна Андрївна

Науковий керівник: Іванов Артем Геннадійович, доктор філософії

Автором було проаналізовано наукові видання та міжнародні нормативні акти для дослідження питання міжнародно-правового регулювання торговельних відносин. Автором висвітлено ключове поняття «міжнародна торгівля», принципи міжнародної торгівлі та надано характеристику правовим організаціям щодо торговельних відносин. Хоча дана тема має ряд ключових проблемних питань, проте автором вирішено зупинитися на одній із них та проаналізувати ключові аспекти й виклики, пов'язані з регулюванням міжнародної торгівлі, зокрема, забезпечення вільного, справедливого та взаємовигідного обміну товарами та послугами між державами. Автор аналізує традиційні та найбільш розвинені форми міжнародних економічних відносин, зокрема, міжнародну торгівлю, і розглядають, як їх розвиток сприяє участі держав у глобальному економічному процесі. Автором розглянуто регулювання, механізм та принципи зони вільної торгівлі, взаємозв'язок України та Єврейського Союзу. Автором розглянуто питання удосконалення міжнародно-правового забезпечення режиму зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом, що є невід'ємною частиною стратегічної співпраці між цими двома сутностями. Ключові слова: міжнародна торгівля, торговельні відносини, зона вільної торгівлі, Європейський Союз, Україна, СОТ, ГАТТ.

Постановка проблеми. Умови дедалі більшої глобалізації світової економіки поставили перед багатьма країнами завдання з визначення їхнього господарського іміджу, який суттєво визначається їхньою міжнародною спеціалізацією. Міжнародна торгівля, що є традиційною та найрозвиненішою формою міжнародних економічних відносин, стала ключовим фактором, що сприяє збільшенню участі держав у глобальному економічному процесі. У контексті міжнародного правового регулювання торговельних відносин існують ряд важливих проблем, які вимагають уваги та розв'язання. Однією з основних проблемних питань, яке пропонується висвітлити у роботі є забезпечення вільної, справедливої та взаємовигідної торгівлі між державами, при цьому зменшуючи торговельні бар'єри, обмеження та дискримінацію, які можуть створювати нерівні умови для конкуренції.

Таким чином, проблеми, пов'язані з міжнародним правовим регулюванням торговельних відносин, мають вагоме значення для сучасного світового економічного ландшафту та вимагають пошуку ефективних рішень для забезпечення стабільності, справедливості та розвитку міжнародної торгівлі. міжнародний торговельний відносини

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних авторів, які присвятили наукові праці тематиці торговельним відносинам міжнародного характеру були: О. І. Шнирков, В. І. Муравйов,А. С. Філіпенко та інші. Над темою також працювали такі зарубіжні вчені: Дж. Сакс, С. Байер (S. Baier) та Дж. Бергстранд (J. Bergstrand), Гросман і Хелпман (G. Grossman, E. Helpman), Дж. Равенхіл (J. Ravenhill).

Постановка завдання. Метою даного дослідження є вивчення теоретичних та практичних аспектів міжнародного регулювання міжнародної торгівлі. Задля реалізації цієї мети необхідно виконати ряд завдань: визначити теоретичні аспекти міжнародної торгівлі; виявити основні засади розвитку торгівлі; вивчити структуру діяльності основних міжнародних організацій, регулюючих міжнародну торгівлю; розглянути роль України у міжнародних торговельних відносинах.

Виклад основного матеріалу. Міжнародно-правове регулювання торговельних відносин є суттєвою складовою глобального економічного ландшафту. Ця система норм та угод встановлює правила та процедури для міжнародної торгівлі товарами та послугами між державами. Метою міжнародно-правового регулювання торговельних відносин є сприяння вільному та справедливому обміну товарами та послугами, зменшення

торговельних бар'єрів, захист прав та інтересів учасників торгівлі, а також створення сприятливих умов для стабільного економічного розвитку.

Система міжнародного права торговельних відносин базується на ряді важливих угод та організацій, таких як Світова торговельна організація (далі - СТО), яка відіграє ключову роль у координації та врегулюванні торговельних спорів між країнами. Ці угоди та організації визначають процедури вирішення спорів, встановлюють правила про тарифи, субсидії та інші аспекти торгівлі, що сприяють підтримці відкритості та справедливості в глобальному економічному середовищі.

Міжнародно-правове регулювання торговельних відносин відіграє важливу роль у забезпеченні стабільності та зростання світової економіки, а також в утвердженні принципів справедливості та взаємодії між державами. Воно допомагає зменшувати конфлікти та забезпечує більшу передбачуваність у міжнародних торговельних відносинах.

Так, розглядаючи теоретичний аспект проблемного питання, спершу пропонується надати визначення «міжнародна торгівля». У свою чергу міжнародна торгівля - це набір дій, спрямованих на обмін капіталом, товарами та послугами між зарубіжними країнами через їхні міжнародні кордони. Вона є способом зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, та характеризує їхню взаємозалежність. У широкому значенні, торгівля між країнами висловлює оплачуваний сукупний товарообіг. Однак це поняття вживається й у вужчому понятті: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвинених країн, що розвиваються, будь-якого континенту, регіону, району тощо.

Міжнародна торгівля - це сукупність зовнішньої торгівлі країн світу. Вона відображає процес, який передбачає переміщення товарів та послуг за межі держави. Її також можна трактувати, як відносини держав з метою вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів та послуг.

Міжнародна торгівля складає основі принципів, які отримали своє закріплення в міжнародно-правових документах. Система загальних основних принципів міжнародної торгівлі включає десять наступних принципів: повагу суверенітету та невтручання у внутрішні справи держав; рівноправність та відсутність дискримінації партнерів; взаємна допомога у вирішенні глобальних проблем; взаємна вигода; спрямованість на досягнення міжнародного поділу праці; основна мета міждержавної взаємодії: економічний розвиток та соціальний прогрес; добровільність щодо участі у міжнародному економічному співробітництві; спрямованість на розвиток регіональних економічних угруповань, економічного співробітництва між країнами, що розвиваються; зосередження країн на збільшенні припливу міжнародної фінансової, технічної та економічної допомоги для прискорення свого економічного зростання; колективна відповідальність за наслідки у міжнародній економічній діяльності.

Процес інтернаціоналізації' економічного життя, що набуває рис глобалізації, залучає до себе країни, які виходять зі своїх національних економічних інтересів. Виходячи з цього, виникає необхідність узгодженого регулювання міжнародної торгівлі на багатосторонній основі. Це є причиною створення світовим співтовариством спеціальних міжнародних організацій (об'єднання міждержавного чи недержавного характеру, створене на основі угод для досягнення певних цілей), що регулюють процедури здійснення міжнародних торгових угод та контролю за їх виконанням державами-членами цих організацій.

Застосування міжнародного торгового права ілюструється яскравим прикладом - укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, де ключовим компонентом є положення, що передбачає створення глибокої та всебічної зони вільної торгівлі (далі - ЗВТ).

Режим вільної торгівлі є однією з найтісніших форм міжнародної економічної інтеграції. Закріплення цього режиму здійснюється на договірній основі між державами, які мають досить високий рівень торговельно-економічних та політичних зв'язків. Режим вільної торгівлі передбачає скасування та незастосування надалі тарифних та кількісних обмежень у взаємній торгівлі. Можливе встановлення вилучень із режиму вільної торгівлі за особливо чутливими товарами.

Основи міжнародно-правової регламентації взаємодії держав та їх об'єднань у межах зони вільної торгівлі включають наступні аспекти:

Спершу слід виділити формування ЗВТ, яке зазвичай ґрунтується на укладенні міжнародних угод між учасниками. Ці угоди визначають правила торгівлі, митні процедури, зниження тарифів та інші торговельні зобов'язання. Найвідомішим прикладом є СОТ, яка регулює міжнародну торгівлю і має низку угод, таких як Генеральна угода про тарифи та торгівлю (далі - ГАТТ) [1] і Генеральна угода про торгівлю послугами (далі - ГАТС) [2].

ГАТТ заклала основні принципи регулювання світової торгівлі та сприяла створенню СОТ. Основними функціями ГАТТ були: надання впливу державну торговельну політику, з допомогою вироблення комплексу правил світової торгівлі; усунення міждержавних суперечок; прагнення лібералізації торгових відносин [1].

Отже, головною метою ГАТТ було забезпечення безпеки та передбачуваності міжнародних торговельних відносин шляхом усунення торговельних обмежень; ліквідації всіх форм дискримінації у

міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя населення, раціоналізації використання сировини, економічного зростання виробництва та торговельного обміну. Одним із досягнень у діяльності ГАТТ стало значне зниження середнього мита країн-учасниць організації [1].

Завдання СОТ полягають у сприянні регламентації процесу торгівлі в рамках системи, що базується на певних правилах; вирішення торгових міжнародних спорів; аналіз національної торгової політики держав; проведення багатосторонніх торгових переговорів між заінтересованими країнами-членами організації [3].

Ці угоди засновані на двох принципах, один з яких - відсутність дискримінації (режим найбільшого сприяння: гарантія захисту експорту та забезпечення рівноцінних умов для імпорту кожній країні), а інший - посилення вільних громадських умов торгівлі, стимулювання конкуренції та додаткові положення для найменш розвинених країн.

Регулювання торгового обміну послугами на глобальному рівні здійснюється відповідно до Генеральної угоди з торгівлі послугами. Воно ґрунтується на раніше закладених принципах ГАТТ стосовно товарів: недискримінації, національного режиму, невикористання національних законів на шкоду іноземним виробникам. Однак деякі особливості послуг ускладнюють реалізацію цих правил [2].

У межах зон вільної торгівлі країни звичайно ухвалюють правила торгівлі, які регулюють взаємодію між ними. Ці правила можуть стосуватися зниження митних бар'єрів, заборони дискримінації, упорядкування торговельних процедур, захисту прав інтелектуальної власності та інші аспекти торгівлі. Ці правила встановлюються через міжнародні угоди та домовленості між учасниками зони вільної торгівлі.

Міжнародна торгівля може викликати спори між державами або їх об'єднаннями. Для вирішення таких спорів можуть бути використані різні механізми, такі як арбітражні процедури, консультації, експертні групи тощо.

Розглядаючи тему міжнародного правового регулювання торговельних відносин, неможливо не зазначити важливість відносин між Україною та Європейським Союзом. Ця взаємодія відображає складну динаміку між державами, спрямовану на поглиблення економічних та торговельних зв'язків й зміцнення політичної співпраці.

В рамках зони вільної торгівлі можуть бути встановлені механізми моніторингу та виконання умов торговельних угод. Держави або їх об'єднання можуть зобов'язуватися виконувати певні зобов'язання, представляти звіти про свої торговельні політики, а також підлягати механізмам перегляду та оцінки.

Для забезпечення взаємодії та управління зонами вільної торгівлі можуть бути створені спеціальні органи або комітети, в яких представлені учасники зони. Ці політичні механізми сприяють координації, прийняттю рішень та вирішенню питань, пов'язаних з функціонуванням зони вільної торгівлі.

Такі аспекти міжнародно-правової регламентації допомагають створювати систему правил та зобов'язань, яка забезпечує ефективну взаємодію держав та їх об'єднань у межах зони вільної торгівлі.

Наразі Україна розвиває співпрацю з низкою країн далекого зарубіжжя, з якими ведуться переговори щодо створення зони вільної торгівлі [4, с. 63]. Однак найефективнішими, як показує практика, є договори в рамках регіональних інтеграційних об'єднань. Тенденція регіоналізації проявляється у створенні зон вільної торгівлі, митних спілок, укладанні багатьох регіональних торгових угод [5, с. 10-12].

Україна та ЄС підписали Угоду про асоціацію, яка включає в себе глибоку та вільну торгівлю товарів та послуг між сторонами. Ця угода забезпечує Україні доступ до європейського ринку, сприяє модернізації української економіки та стандартів виробництва, а також сприяє підвищенню ефективності та конкурентоспроможності українських підприємств. В Угоді про асоціацію між Україною та ЄС визначено широкий спектр сфер співпраці, включаючи такі галузі як: промисловість (зокрема гірничодобувна та сировинна), стандартизація та сертифікація товарів, науково-технічне співробітництво, освіта та професійна підготовка, сільське господарство, цивільна ядерна енергетика, енергетика загалом, охорона навколишнього середовища, транспорт, космічні дослідження, поштові та телекомунікаційні послуги, фінансовий сектор, валютно-грошова політика, регіональний розвиток, соціальна сфера, туризм, мале та середнє підприємництво, інформаційні технології та зв'язок, захист прав споживачів, митна діяльність, статистика, економіка, боротьба з відмиванням грошей та контрабандою наркотичних речовин, культурний обмін та інші.

Ці відносини також розглядаються у контексті політичної співпраці та підтримки реформ в Україні, спрямованих на покращення правового, економічного та соціального середовища. Угода про асоціацію також включає положення про співпрацю у сферах прав людини, демократії та правової держави.

Сьогоднішня система правової регламентації відносин між Україною та Європейським Союзом виявляється багатогранною, залежно від різноманітних юридичних параметрів. Ця система враховує рівень юридичної сили нормативних актів, їх правову природу, сферу суб'єктів, що займаються правотворчістю, а також обмеження діапазону дії відповідних правових документів [6, с. 183].

Удосконалення міжнародно-правового забезпечення режиму зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом є невід'ємною частиною стратегічної співпраці між цими двома сутностями.

Започаткована угода про асоціацію відкрила нові горизонти для торговельних та економічних зв'язків, сприяючи інтеграції українського ринку з європейським простором. Проте незважаючи на досягнуті успіхи, завжди існує простір для покращення цього режиму.

Важливим напрямком удосконалення є розширення торговельних преференцій, що дозволить включити більше товарів і послуг у зону вільної торгівлі. Це сприятиме збільшенню обсягу торгівлі та розширенню можливостей для бізнесу на обох «берегах». Гармонізація торговельних правил і стандартів, включаючи норми технічного регулювання, що допоможе спростити та полегшити перетин кордону для товарів і послуг.

Удосконалення також передбачає поглиблення співпраці в нових сферах, таких як цифрова економіка, енергетика та інновації. Це створить умови для спільного розвитку та використання сучасних технологій та практик [69, c. 18-20]. Розширення співпраці в сфері послуг може створити нові можливості для підприємств та фахівців обох сторін. Це може включати такі сфери як фінанси, транспорт, інформаційні технології та інші.

Механізми вирішення спорів та забезпечення дотримання стандартів прав людини та праці є іншими важливими аспектами удосконалення. Ефективний механізм вирішення спорів допоможе забезпечити стабільність у відносинах між Україною та ЄС. Захист прав людини та праці в процесі торгівлі є важливим кроком до створення справедливого та сталого економічного партнерства. Зміцнення заходів щодо захисту прав інтелектуальної власності сприятиме створенню сприятливої атмосфери для інновацій та інвестицій.

Управління митницями та кордонами має свою роль у подальшому удосконаленні режиму зони вільної торгівлі. Співпраця у цій сфері допоможе забезпечити зручний та швидкий рух товарів і послуг між сторонами.

Необхідно також адаптувати угоду до змін в глобальному економічному та політичному середовищі, щоб забезпечити її актуальність та вигідність для обох сторін. Офіційні джерела та експертні оцінки будуть ключовими джерелами інформації для визначення та реалізації подальших кроків у співпраці між Україною та ЄС.

Як було зазначено, то Україна та Європейський Союз вже підписали Угоду про асоціацію, яка включає глибоку та всеохоплюючу зони вільної торгівлі. Дана угода відкрила широкі можливості для співпраці між Україною та ЄС у різних сферах, зокрема в економічній та торговельній [7, c. 41-45].

Висновок. Таким чином, міжнародна торгівля - це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу. Відомий американський економіст Дж. Сакс зазначив: «економічний успіх будь-якої країни світу ґрунтується на зовнішній торгівлі. Ще жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавшись світовою економічною системою». Міжнародна торгівля є головною формою взаємодії товаровиробників різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці.

Глобалізація міжнародної господарської діяльності та зростаюча взаємозалежність держав об'єктивно зумовлюють підвищення ролі багатосторонньої координації торговельно-економічних відносин та статусу відповідних міжнародних організацій у системі регулювання міжнародної торгівлі. Багатостороннє регулювання сприяє більш повному використанню переваг сучасного міжнародного поділу праці.

Перспективи удосконалення міжнародно-правового забезпечення режиму зони вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом відкривають шлях до подальшого зміцнення співпраці, розвитку та глибшої інтеграції. Розширення товарного спектра, зниження тарифних бар'єрів, гармонізація норм технічного регулювання, співпраця в сфері послуг, ініціативи в науковому та інноваційному секторах, захист інтелектуальної власності, сталість та екологічний розвиток - усе це підтримує та поглиблює міжнародно- правове забезпечення зони вільної торгівлі.

Узагальнюючи, можна стверджувати, що співпраця між Україною і Європейським Союзом в рамках зони вільної торгівлі заснована на принципах взаємовигідності, спільного розвитку та дотримання міжнародно-правових норм. Це створює перспективи для подальшого ефективного співробітництва та спільного досягнення економічних та соціальних цілей обох партнерів.

Джерела

Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947): Міжнародний документ від 30.10.1947 року. Електронне видання. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_264#Text (дата звернення: 01.10.2023)

Генеральна угода про торгівлю послугами: Міжнародний документ від 15.04.1994 року. Електронне видання. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/981_017#Text (дата звернення: 01.10.2023)

Угода про заснування Світової організації торгівлі: Міжнародний документ від 15.04.1994 року. Електронне видання. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_342#Text (дата звернення: 02.10.2023)

Рибакова, Т. О. Перспективи торговельного співробітництва між Україною та ЄС в межах поглибленої та всеохопної зони вільної торгівлі. Економічний аналіз: зб. наук. праць / Тернопільський національний економічний університет; редкол.: В. А. Дерій (голов. ред.) та ін. Тернопіль : Видавничо- поліграфічний центр Тернопільського національного економічного університету «Економічна думка», 2016. Том 24. № 1. С. 63-70.

Європейська політика України: основні етапи, проблеми та перспективи реалізації. Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. 2016. Вип. 25. С. 9-40.

Украіна і Європейський' союз : шлях до сталого розвитку : зб. наук. у-45 статей за матеріалами V всеукр. наук. практ. конф. з європ. права, м. харків, 12 листоп. 2021 р. / редкол.: д. в. лученко, і. в. Яковюк та ін. Харків, 2021. 280 с.

Чичкало-Кондрацька Ірина Борисівна Поглиблення відносин між Україною та ЄС у контексті реалізації умов ПВ ЗВТ. Науковий журнал «Економіка і регіон». Полтава: ПНТУ, 2019. Т. (1(72). С. 41-48.

Размещено на Allbest.ru/