Службова діяльність як об’єкт кримінально-правової охорони

Размещено на http://www.allbest.ru/

СЛУЖБОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ'ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

Олександр Миколайович Камбуров, аспірант Київського університету права НАН України*

Резюме

Камбуров О. М. Службова діяльність як об'єкт кримінально-правової охорони.

У статті розглянуто службову діяльність як об'єкт кримінально-правової охорони. Зроблено висновок про те, що службова діяльність, будучи різновидом суспільно корисної діяльності, як об'єкт кримінально-правової охорони становить систему кримінально-правових засобів, що включає заборонні та роз'яснювальні кримінально-правові норми, закріплені у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 366, 367, 368, 368-3, 369, 370 КК України, та методи кримінально-правової політики, зокрема, криміналізацїі та пеналізації, а також кримінальні процесуальні та інституційні механізми, які забезпечують притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності.

Ключові слова: кримінально-правова охорона, службова діяльність, службова особа, функції держави, кримінально- правова політика, кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності.

Summary

Oleksandr Kamburov. Service activity as an object of criminal law protection.

The article presents the result of theoretical researches of official activity as an object of criminal legal protection.

Based on the definition of criminal legal protection as a system of criminal legal means, which includes criminal legal norms (prohibitive, explanatory, encouraging and restrictive) and methods of criminal legal policy (criminalization and decriminalization, penalization and depenalization), the identified signs of criminal - legal protection of Service activity.

Service activity is characterized as a type of socially useful activity and as a generic object of criminal offenses provided for in Chapter XVII of the Criminal Code of Ukraine. The signs of official activity are defined: 1) the content of the activity (production, provision of services, conducting socially beneficial activities directly aimed at the performance of state functions); 2) its subjects, that is, persons who are officials; 3) the range of powers of these subjects, which include rights, duties and responsibilities, 4) grounds for authorizing the official.

It is define that official activity as a generic object of criminal offenses provided for by Chapter XVII of the Criminal Code of Ukraine «Criminal offenses in the field of official activity and professional activity related to the provision of public services» is generally consistent with the general content of official activity as a socially beneficial activity related to the state's performance of its functions

Also it is established that Chapter XVII of the Criminal Code of Ukraine contains articles related to at least two objects of criminal law protection - official activity and professional activity related to the provision of public services.

It was concluded that service activity as an object of criminal legal protection constitutes a system of criminal legal means, which includes prohibitive and explanatory criminal legal norms established in Articles 364, 364-1, 365, 365-2, 366, 367, 368, 368-3, 369, 370 of the Criminal Code of Ukraine, as well as methods of criminal law policy, in particular, criminalization and penalization, as well as criminal procedural and institutional mechanisms that ensure prosecution for criminal offenses in the field of official activity.

Key words: criminal law protection, service activity, official, function of state, criminal law policy, criminal offense in the sphere of service activity.

Постановка проблеми. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це зумовлює необхідність здійснення службової діяльності особами, які реалізовують повноваження, що випливають з функцій держави, виключно за суворого дотримання принципів законності та верховенства права. Однією з гарантій цього є охорона службової діяльності засобами кримінального права, що зумовлює дослідження службової діяльності як об'єкта кримінально-правової охорони.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальні питання, пов'язані з кримінально-правовою охороною службової діяльності, зокрема, загальне поняття службової діяльності, юридична характеристика кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та особливості їх кримінально-правової кваліфікації досліджувалися у працях таких українських вчених, як: П. Андрушко, О. Бантишев, О. Бондаренко, О. Грудзур, О. Дудоров, О. Кришевич, М. Мельник, В. Осадчий, А. Савченко, В. Тютюгін, М. Фіалка, М. Хав- ронюк та ін. Проте, незважаючи на вагомі обсяг і рівень наукової розробки, дослідженню службової діяльності як предмета кримінально-правової охорони приділено небагато уваги. Вважаємо, що це насамперед зумовлено складнощами у визначенні поняття «кримінально-правова охорона», стосовно якого у правовій науці представлені різні позиції, а також мінливістю законодавства про відповідальність за кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності.

Формулювання мети статті. Виходячи з викладеного, мета статті полягає в тому, що охарактеризувати службову діяльність як предмет кримінально-правової охорони.

Викладення основного матеріалу. Підсумовуючи міркування науковців щодо змісту терміна «кримінально-правова охорона», зазначимо, що у літературі відображені такі позиції: 1) кримінально-правова охорона як механізм правового регулювання суспільних відносин, тобто система правових засобів, що організована з метою подолання перешкод на шляху задоволення інтересів суб'єктів права (Н. Гуторова, О. Дудоров); 2) як система засобів, яка складається з кримінального законодавства та кримінально-правової політики, що забезпечують охорону суспільних відносини, які перебувають під охороною кримінального закону (В. Матвійчук, Т. Павленко); 3) кримінально-правова охорона як захист суспільних відносин (кримінально- правовий захист) (І. Копотун); 4) кримінально-правова охорона - це фактично правове забезпечення певних прав людини (М. Карчевський); 5) кримінально-правова охорона - це система кримінально-правових засобів, що включає кримінально-правові норми (заборонні, роз'яснювальні, заохочувальні та обмежувальні) та методи кримінально-правової політики (криміналізація та декриміналізація, пеналізація та депеналізація), за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин (В. Кузнецов)1. У цьому дослідженні виходимо з розуміння кримінально-правової охорони, запропонованого В. Кузнецовим, оскільки саме це визначення є найповнішим під кутом зору розкриття ознак кримінально-правової охорони.

Законодавство України не містить поняття «службова діяльність», проте це поняття вживається у розділі XVII Кримінального кодексу України (далі - КК України) «Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг». Тобто службова діяльність, не будучи нормативно визначеною як різновид суспільно корисної діяльності, розглядається як охоро- нюваний кримінальним законом об'єкт суспільних відносин. Саме в цьому контексті службова діяльність розглядається в літературі як суспільні відносини, що забезпечують нормальну, тобто таку, зміст, характер, межі та порядок здійснення якої визначено законодавством, діяльність державного апарату, апарату управління органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, інших юридичних осіб як публічного, так і приватного права2. Проте це розуміння передусім стосується службової діяльності як родового об'єкта кримінальних правопорушень, передбачених розділом XVII КК України, який не можна ототожнювати з об'єктом кримінально-правової охорони.

Вважаємо, що ознаки службової діяльності як різновиду суспільно корисної діяльності можна встановити на підставі законів України: «Про державну службу», «Про місцеве самоврядування», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про запобігання корупції»; законів України, які регламентують правові засади організації та діяльності окремих органів: «Про Національну поліцію України», «Про Державне бюро розслідувань», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про Бюро економічної безпеки» та інших законів України, а також підзаконних актів, які визначають правовий статус, повноваження та напрями діяльності юридичних осіб. Зокрема, у контексті зазначених законів встановлюється:

зміст діяльності (виробництво, надання послуг, ведення суспільно корисної діяльності, яка безпосередньо спрямована на виконання функцій держави);

її суб'єкти, тобто особи, які є службовими особами. І хоча визначення службової особи закріплено у примітці до ст. 364 КК України, слід брати до уваги, що це визначення сформульовано виключно для цілей статей 364, 368, 368-5, 369 КК України, тоді як під час з'ясування підстав для віднесення осіб до категорій посадових або службових осіб слід керуватися відповідним законодавством, що регулює певні відносини3;

коло повноважень цих суб'єктів, які включають права, обов'язки та відповідальність службової особи, та визначаються на підставі нормативно-правового акта (закону України, акта Кабінету Міністрів, іншого центрального органу виконавчої влади або іншого підзаконного акта) та актів, які безпосередньо встановлюють обов'язки службової особи, зумовлені виконанням не визначених функцій;

підстави наділення повноваженнями (нормативний, підзаконний акт або локальний акт).

З цього вбачається, що зміст службової діяльності як родового об'єкта кримінальних правопорушень, передбачених розділом XVII КК України, в цілому узгоджується із загальним змістом службової діяльності як суспільно корисної діяльності, пов'язаної з виконанням державою її функцій. Поряд з тим, як зазначає Д. Михайленко, після внесення змін до КК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» № 3207-VI від 07 квітня 2011 року родовий об'єкт кримінальних правопорушень, передбачених розділом XVII Особливої частини КК України, набув складної структури, що було зумовлено суттєвою зміною моделі кримінально-правової охорони службової діяльності. Цим Законом у КК була реалізована ідея диференціації кримінально-правової охорони службової діяльності у публічній та приватній сферах, що набуло вияву в поділі суспільних відносин на чотири окремі групи: 1) суспільні відносини, змістом яких є встановлений нормами права порядок здійснення своїх повноважень публічними службовими особами (інтереси публічної служби); 2) суспільні відносини, змістом яких є встановлений нормами права порядок здійснення своїх повноважень іншими службовими особами (інтереси приватної служби); 3) суспільні відносини, змістом яких є встановлений нормами права порядок здійснення своїх повноважень особами, які надають публічні послуги; і 4) суспільні відносини, змістом яких є встановлений нормами права порядок здійснення своїх обов'язків особами у сфері спорту4.

З огляду на це у розділі XVII КК України містяться статті щодо принаймні двох об'єктів кримінально- правової охорони - службова діяльність (перша і друга групи суспільних відносин) та професійна діяльність, пов'язана з наданням публічних послуг (третя і четверта групи суспільних відносин). Кримінально-правова охорона службової діяльності в частині кримінально-правових норм охоплює норми, закріплені у ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ст. 364-1 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу), ст. 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги), ст. 366 (службове підроблення), ст. 367 (службова недбалість), ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), ст. 368-3 (підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно- правової форми), ст. 369 (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі), ст. 370 КК України (провокація підкупу). Крім заборонних норм, у цих статтях також закріплені роз'яснювальні норми, зокрема, про визначення понять «службова особа», «істотна шкода», «тяжкі наслідки» (примітка до ст. 364 КК України), «неправомірна вигода» (примітка до ст. 364-1 КК України), «суб'єкти декларування» (примітка до ст. 366-2 КК України), «неправомірна вигода у значному розмірі», «службові особи, які займають відповідальне становище», службові особи, які займають особливо відповідальне становище» (примітка до ст. 368 КК України), «особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (примітка до ст. 369-2 КК України). Заохочувальні та обмежувальні кримінально-правові норми не входять до системи засобів кримінально-правової охорони службової діяльності.

Ще один елемент кримінально-правової охорони службової діяльності охоплює методи кримінально- правової політики, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, які виникають з приводу службової діяльності. Значна частина змін, внесених до КК, були викликані зобов'язаннями, прийнятими на себе Україною при підписанні та ратифікації відповідних міжнародних угод і належать до так званих конвенційних норм. Проте, крім криміналізації, кримінально-правова політика у сфері службової діяльності характеризувалась значним рівнем пеналізації. Зокрема, як вказує Г. Шведова, це збільшення санкцій статей Особливої частини КК, які передбачають кримінальну відповідальність за кримінально карані правопорушення; неможливість застосовувати до корупціонерів положення статей 45, 46, 47, 48 КК України, що передбачають підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності; практично відсутня можливість застосовувати до осіб, винних у вчиненні корупційних злочинів, амністії та актів помилування; зміна строків погашення та зняття судимості у частині застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади. Крім цього, сюди потрібно додати механізми, які формально не можна віднести до криміналізації / декриміналізації та до пеналізації / депеналазації - закріплення визначення понять «корупційне кримінальне правопорушення» та «кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією» у примітці до ст. 45 КК України, запровадження спеціального досудового розслідування щодо окремих корупційних злочинів стосовно підозрюваних, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошені в міждержавний та/або міжнародний розшук тощо, а також посилення інституційного забезпечення антикорупційної політики, що виражено утворенням Національного антикорупційного бюро, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного агентства з питань запобігання корупції5. службова діяльність кримінальний

Висновки

Службова діяльність як об'єкт кримінально-правової охорони становить систему кримінально-правових засобів, що включає заборонні та роз'яснювальні кримінально-правові норми, закріплені у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 366, 367, 368, 368-3, 369, 370 КК України, та методи кримінально-правової політики, зокрема, криміналізацїі та пеналізації, а також кримінальні процесуальні та інституційні механізми, які забезпечують притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності.

Література

Кузнецов В. В. Кримінально-правова охорона: проблеми визначення поняття. Науковий вісник Ужгородського національного університету: серія «Право». 2015. Випуск 30. Том 22. № 4. С. 107. URL: http://surl.li/nljto

Кримінальне право (Особлива частина): підручник / за ред. О. О. Дудорова, Є. О. Письменського. Луганськ: Елтон-2, 2012. Т. 2. С. 394.

Лист Міністерства юстиції України «Про тлумачення поняття «службова особа» та «посадова особа», які використовуються у законодавстві України від 18.10.2013 № 610-0-2-13/7.2. URL: https://radnuk.com.ua/pravova-baza/lyst-min-iustu-pro-tlu machennia-poniat-sluzhbova-osoba-i-posadova-osoba-vykorystovuvanykh-v-chynnomu-zakonodavstvi-ukrainy/

Михайленко Д. Г. Загальні властивості злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг. Сучасне кримінальне право України: наукові нариси: монографія. Одеса: Юридична література, 2017. С. 378-400. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/156902986.pdf

Шведова Г. Л. Кримінально-правова політика України у сфері запобігання та протидії корупції. Правова політика України: історія та сучасність: матеріали II Всеукраїнського науково-практичного семінару (Житомир, 08 жовтня 2021 р.). С. 54. URL: https://conf.ztu.edu.ua/wp-content/uploads/2021/10/53.pdf

Размещено на Allbest.ru/