Предмет кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність: поняття та окремі види

Размещено на http://www.allbest.ru/

Предмет кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність: поняття та окремі види

Фролова Олена,

кандидат юридичних наук, професор кафедри правоохоронної та антикорупційної діяльності Навчально-наукового інституту права імені князя Володимира Великого ПРаТ “ВНЗ “МАУП” м. Київ

У статті розглядається поняття та види предмету кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність. Наголошується, що для визначення предмета кримінального правопорушення важливо, що впливаючи на матеріальні або нематеріальні цінності, особа таким чином вчиняє кримінальне правопорушення конкретного виду. Автор звертає увагу на те, що у структурі складів кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність, предмет є факультативною ознакою об'єкта кримінальних правопорушень. У статті дається розгорнутий аналіз видів предмету кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність.

Ключові слова: предмет кримінального правопорушення, фармацевтична діяльність, обіг лікарських засобів, допінг, Кримінальний кодекс.

THE SUBJECT OF CRIMINAL OFFENSES ENCROACHING ON PHARMACEUTICAL ACTIVITY: CONCEPTS AND SEPARATE TYPES

Olena Frolova,

Candidate of legal science, professor of the department of law enforcement and anti-corruption activities of the Educational and Prince Volodymyr the Great Scientific Institute of Law Private joint-stock company "Higher educational institution "Interregional Academy

of Personnel Management”

The article considers the concepts and types of the subject of criminal offenses that encroach on pharmaceutical activity. It is emphasized that in order to determine the subject of a criminal offense, it is important that by affecting material or immaterial values, a person commits a specific type of criminal offense.

The author draws attention to the fact that in the structure of criminal offenses encroaching on pharmaceutical activity, the subject is an optional feature of the object of criminal offences. Moreover, objects with negative (dangerous) properties cannot be considered separately from the object of the criminal offense, and therefore from the objects protected by the criminal law.

The article provides a detailed analysis of the types of criminal offenses that encroach on pharmaceutical activity.

The author singles out the following types of criminal offenses that encroach on pharmaceutical activity: 1) medicinal products; 2) information, the circulation of which is carried out within the scope of pharmaceutical activity (in the case of medical or pharmaceutical services) (Art. 132, 145 of the Criminal Code); 3) funds obtained from the illegal circulation of drugs that are narcotic or psychotropic, their analogues, precursors, as well as from the illegal circulation of poisonous or potent medicinals (Art. 306 of the Criminal Code); 4) substances that can be raw materials or technological components for the manufacture or production of drugs that are narcotic or psychotropic (Art. 310, 311, 312, 320 of the Criminal Code); 5) equipment that: a) ensures the production of drugs that are narcotic or psychotropic or their analogues (Art. 313 of the Criminal Code); b) intended for the production or manufacture of poisonous or potent drugs that are not narcotic or psychotropic or their analogues (Art. 321 of the Criminal Code); 6) documents used in the circulation of drugs that are narcotic or psychotropic (Art. 318, 319 of the Criminal Code); 7) falsified results of preclinical studies, clinical trials of medicinal products (Art. 321-2 of the Criminal Code); 8) doping (Art. 323 of the Criminal Code).

Key words: the subject of a criminal offense, pharmaceutical activity, circulation of medicinal products, doping, Criminal Code.

Постановка проблеми

Предмет кримінального правопорушення - це факультативна ознака об'єкта, що знаходить свій вияв у матеріальних цінностях (котрі людина може сприймати органами чуття чи фіксувати спеціальними технічними засобами) [1, с. 194; 2, c. 95], а також нематеріальні цінності в об'єктивному середовищі. Для визначення предмета кримінального правопорушення важливо, що впливаючи на матеріальні або нематеріальні цінності, особа таким чином вчиняє кримінальне правопорушення конкретного виду.

Окремі склади кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність, включають предмет кримінального правопорушення.

Причому основна причина цього не пов'язана з тим, що лікарські засоби та медичні вироби є складовими компонентами фармацевтичної діяльності.

Метою статті є з'ясування поняття та видів предмету кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність.

Виклад основного матеріалу

кримінальне правопорушення фармацевтична діяльність

Предметом кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність завжди виступають матеріальні (у тому числі ті, що мають певні “негативні властивості”) [1, с. 192; 2, с. 99-108] та нематеріальні соціальні цінності [3, с. 188; 4, с. 83; 5, с. 28; 6, с. 188]. У структурі складів кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність, предмет є факультативною ознакою об'єкта кримінальних правопорушень. Причому предмети з негативними (небезпечними) властивостями не можна розглядати окремо від об'єкта кримінального правопорушення, а отже, і від охоронюваних кримінальним законом об'єктів. Зазначені предмети так само, як і матеріальні цінності, що мають позитивні властивості, характеризують об'єкт посягання [1, с. 193-194; 2, с. 103-104; 5, с. 28; 6, с. 188; 7, с. 33]. Крім цього, предметом кримінального правопорушення слід визнавати також нематеріальні соціальні цінності в об'єктивному середовищі (інформація, енергія та ін.) [3, с. 188; 4, с. 83; 5, с. 28; 6, с. 188].

Лікарські засоби та медичні вироби є предметами лише окремих кримінальних правопорушень, адже порушувати засади фармацевтичної діяльності можна також шляхом впливу на інші предмети, які пов'язуються з різноманітними властивостями обігу лікарських засобів та обігу медичних виробів. Тому визначення предметів цих кримінальних правопорушень потребує з'ясування властивостей фармацевтичної діяльності, з якими пов'язуються ознаки таких предметів.

Видами предметів кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність є:

1) лікарські засоби, які є: а) предметом клінічних випробувань (ст.ст. 141, 321-2 КК) або предметом доклінічних вивчень (ст. 321-2 КК); б) фальсифікованими (ст.ст. 305, 321-1 КК); в) наркотичними або психотропними чи їх аналогами (ст.ст. 305, 307, 308, 309, 314, 315, 316, 317, 320 КК) або прекурсорами (ст. 320 КК); г) отруйними чи сильнодіючими, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами (ст. 321 КК); ґ) предметом державної реєстрації (ст. 321-2 КК); д) одурманюючими, але при цьому не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами (ст. 322 КК);

2) інформація (відомості), обіг якої здійснюється у межах фармацевтичної діяльності (при медичному або фармацевтичному обслуговуванні) (ст.ст. 132, 145 КК);

3) кошти, здобуті від незаконного обігу лікарських засобів, що є наркотичними або психотропними, їх аналогами, прекурсорами, а також від незаконного обігу отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (ст. 306 КК);

4) речовини, які можуть бути сировиною або технологічними компонентами для виготовлення чи виробництва лікарських засобів, що є наркотичними або психотропними [8, с. 642], (ст.ст. 310, 311, 312, 320 КК);

5) обладнання, яке: а) забезпечує виготовлення лікарських засобів, що є наркотичними або психотропними чи їх аналогами (ст. 313 КК); б) призначене для виробництва чи виготовлення отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами (ст. 321 КК);

6) документи, які використовуються у межах обігу лікарських засобів, що є наркотичними або психотропними (ст.ст. 318, 319 КК);

7) фальсифіковані результати доклінічних вивчень, клінічних випробувань лікарських засобів (ст. 321-2 КК);

8) допінг (ст. 323 КК).

Розглянемо їх детальніше.

Лікарські засоби. Зміст поняття “лікарський засіб” є формально- визначеним і закріплюється у Законі “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 року та Законі “Про лікарські засоби” від 28 липня 2022 року. Так, згідно з абз.

2 ч. 1 ст. 2 Закону “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 року лікарський засіб - це будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу. АФІ є будь-яка речовина чи суміш речовин, що призначена для використання у виробництві лікарського засобу і під час цього використання стає його активним інгредієнтом.

Специфічні види лікарських засобів, що є предметами кримінальних правопорушень визначаються наступним чином.

1. Лікарський засіб як предмет клінічних випробувань передбачений у ст.ст. 141, 321-2 КК, а як предмет доклінічних вивчень - ст. 321-2 КК. доклінічних вивчень та клінічних випробувань лікарських засобів). У процесі доклінічного вивчення (таке вивчення лікарського засобу передує його клінічному випробуванню) лікарський засіб є таким предметом, стосовно якого здійснюється наукове дослідження і в результаті цього наукового дослідження доводиться специфічна активність, а також безпека, ефективність та якість конкретного лікарського засобу (див. ч. 1 ст. 6 Закону “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 року, а також ч. 1 ст. 9 Закону “Про лікарські засоби” від 28 липня 2022 року). У свою чергу, в процесі клінічного випробування лікарський засіб є тим предметом, дослідження якого встановлює або підтверджує ефективність та нешкідливість лікарського засобу (див. ст. 7 Закону “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 року).

2. Фальсифікований лікарський засіб (ст.ст. 305, 321-1 КК). Ним є лікарський засіб, який умисно промаркований неідентично (невідповідно) відомостям (одній або декільком з них) про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України, а так само лікарський засіб, умисно підроблений у інший спосіб, і не відповідає відомостям (одній або декільком з них), у тому числі складу, про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України (абз. 3 ч. 1 ст. 2 Закону “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 року). Згідно з п. 100 ч. 1 ст. 2 Закону “Про лікарські засоби” від 28 липня 2022 року фальсифікованим лікарським засобом є будь-який лікарський засіб, умисно підроблений таким чином, що вводить в оману щодо його: ідентичності, включаючи пакування, маркування, назву, склад, зокрема будь-якого з його інгредієнтів, у тому числі допоміжних речовин, і сили дії цих інгредієнтів; походження, включаючи дані про виробника, країну виробництва, країну походження або власника реєстрації/торгової ліцензії (іншого дозвільного документа на допуск на ринок лікарського засобу); історії обігу, у тому числі дані та документи про використані шляхи поставок/дистрибуції. Оскільки в абз.

2 п. 100 ч. 1 ст. 2 даного Закону при визначенні поняття фальсифікованого лікарського засобу вказується на те, що “це визначення не обмежує право на захист від порушень прав інтелектуальної власності”, то порушення права на конкретний об'єкт права інтелектуальної власності не включається у поняття “фальсифікований лікарський засіб”. Відтак, порушення права на конкретний об'єкт права інтелектуальної власності є результатом (наслідком), який може утворюватись при введенні в обіг фальсифікованого лікарського засобу.

В літературі пропонується виділяти наступні види фальсифікованих лікарських засобів (критерієм виділення виступає ступінь небезпеки фальсифікованих лікарських засобів для життя та здоров'я особи): 1) лікарські засоби, в яких фальсифіковано маркування, інформація щодо виробника, виробництва, інші реєстраційні відомості тощо; 2) лікарські засоби, в яких фальсифіковано їх склад, що, відповідно, тягне за собою зміну лікарських властивостей такого засобу [9, с. 70-72].

Основним критерієм виокремлення лікарських засобів за ознакою їх фальсифікованості згідно з визначенням, передбаченим названим Законом “Про лікарські засоби”, є будь-яка невідповідність (у тому числі неідентичне маркування) лікарського засобу відомостям про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України [10, с. 137]. В основі змісту (кримінально-правового смислу) поняття фальсифікованого лікарського засобу знаходиться поняття підроблення, специфічний зміст якого у Законі від 4 квітня 1996 року пов'язується з неідентичністю (невідповідністю) відомостей про лікарський засіб, тобто тим, що відомості у фальсифікованого лікарського засобу відрізняються від відомостей про лікарський засіб, які внесені до зазначеного Державного реєстру.

Специфічним зміст поняття підроблення лікарського засобу є тому, що він стосується не якості, безпеки та ін. властивостей лікарського засобу, а лише відомостей про нього - фактичних відомостей, які наявні у фальсифікованого лікарського засобу, та юридичних - тих, що внесені у зазначений Державний реєстр.

Фальсифікованим лікарським засобом як предметом кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 305, 321-1 КК, є такий лікарський засіб, підроблення якого характеризується: 1) неідентичністю (невідповідністю) відомостей про лікарський засіб, які наявні в фальсифікованого лікарського засобу та в лікарського засобу, внесеного до Державного реєстру лікарських засобів України (при з'ясуванні поняття фальсифікованого лікарського засобу, передбаченого у Законі від 4 квітня 1996 року); 2) введенням в оману стосовно зазначеної відповідності (ідентичності) лікарського засобу, а також його походження та обіг (при з'ясуванні поняття фальсифікованого лікарського засобу залежно від наведених положень Закону від 28 липня 2022 року).

3. Лікарський засіб, що є наркотичним або психотропним чи їх аналогом (ст.ст. 305, 307, 308, 309, 314, 315, 316, 317, 320 КК) або прекурсором (ст. 320 КК). При визначенні поняття наркотичних лікарських засобів слід враховувати принаймні медичні, соціальні та юридичні властивості наркотичної речовини, що міститься в лікарському засобі: медичні пов'язуються з специфічним впливом на центральну нервову систему людини - седативний, стимулюючий, галюциногенний та ін., соціальні - з соціальною значимістю наркотичної речовини та її небезпекою, а юридичні - з нормативно-правовим регулюванням обігу наркотичних речовин [10, с. 135].

4. Отруйні та сильнодіючі лікарські засоби, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами (ст. 321 КК). Отруйними та сильнодіючими

є лікарські засоби, які спроможні заподіяти шкоду індивідуальному життю або здоров'ю їх споживачів (викликати в їх організмі шкідливі зміни) навіть за незначного порушення їх дозування, та включені у спеціальні переліки (списки) отруйних і сильнодіючих лікарських засобів.

5. Лікарські засоби, що є предметом державної реєстрації (ст. 321-2 КК).

У ч. 1 ст. 321-2 КК вказується також на “... порушення встановленого порядку державної реєстрації лікарських засобів”, що на підставі ст. 9 Закону “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 року передбачає наявність конкретного лікарського засобу у процесі його державної реєстрації або після його державної реєстрації незалежно від того, допущений цей лікарський засіб до застосування в Україні або ні.

6. Одурманюючі лікарські засоби, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами (ст. 322 КК). Одурманюючими слід визнавати такі лікарські засоби, що містять речовини, які спричиняють одурманюючий ефект, який, зокрема, змінює психіку і поведінку людини [11, с. 5], та не включені у Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою КМУ від 6 травня 2000 року № 770.

Інформація (відомості), обіг якої здійснюється у межах фармацевтичної діяльності (використовується у медичному або фармацевтичному обслуговуванні), конкретизована у диспозиції ст. 132 КК як “інформація ... відомості про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини”. Орієнтирами стосовно визначення цієї інформації як предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 132 КК, є положення ст.ст. 6,

7, 13 Закону України “Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ” від 12 грудня 1991 року в редакції від 23 грудня 2010 року.

У ст. 145 КК інформація, обіг якої здійснюється у межах фармацевтичної діяльності, “представлена” як лікарська таємниця. У ст. 40 (“Лікарська таємниця”) Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачається, що медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків (ч. 1). При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта (ч. 2). Крім цього, згідно зі ст. 39-1 цих Основ пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Кошти, здобуті від незаконного обігу лікарських засобів, що є наркотичними або психотропними, їх аналогами, прекурсорами, а також від незаконного обігу отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (ст. 306 КК).

З теоретичної точки зору, поняття “кошти” позначає певні цінності (ресурси) (наприклад, “матеріальні ресурси”, про які див. у ч. 4 ст. 111-1, ст. 1112 КК). Враховуючи, що при тлумаченні поняття “ресурси” його зміст пов'язується з будь-якими запасами, які можна використати в разі потреби; засобом, можливістю, якими можна скористатися в разі потреби [12, с. 1216], то виправданим є надання ресурсам такої форми (форм) існування, завдяки якій (яким) ресурси спроможні використовуватись з конкретними цілями. У ч. 1 ст. 306 КК такі цілі пов'язуються “... з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів”.

На законодавчому рівні орієнтиром для визначення змісту поняття “кошти”, що передбачене ст. 306 КК, є положення Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” від 6 грудня 2019 року. У цьому Законі визначається поняття “доходи, одержані злочинним шляхом”. Причому для розкриття змісту таких “доходів, одержаних злочинним шляхом” законодавець використовує поняття “активи”: “будь-які активи, одержані прямо чи опосередковано внаслідок вчинення злочину, зокрема валютні цінності, рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права, незалежно від їх вартості” (п. 23 ч. 1 ст. 1).

Отже, такими доходами є активи (у тому числі валютні цінності, майно, права на нього). Поняття “активи” визначено у п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону як “кошти, у тому числі електронні гроші, інше майно, майнові та немайнові права”.

Це означає, що на законодавчому рівні коштами визнається майно (у тому числі гроші та валютні цінності), майнові та немайнові права. Відтак, при тлумаченні поняття “кошти”, що використовується у ч. 1 ст. 306 КК, його зміст слід пов'язувати з активами (майном, майновими та немайновими правами), що утворюють певний доход особи та одержані прямо чи опосередковано внаслідок незаконного обігу лікарських засобів, що є наркотичними або психотропними, їх аналогами, прекурсорами, а також від незаконного обігу отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів. З огляду на це обґрунтованою є позиція тих вчених, які харахтеризують зазначені у ст. 306 КК кошти як “фінансові ... (гроші, цінні папери, акції), отримані в результаті наркобізнесу, а також об'єкти приватизації, обладнання та інше майно підприємств, організацій або установ, яке приватизоване або придбане за ці фінансові кошти” [13, c. 407].

При визначенні поняття “майно”, що використовується для позначення коштів як предмета у складах кримінального правопорушення, передбаченого ст. 306 КК, слід враховувати розуміння майна на підставі ст. 179 ЦК як речі - предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки [14, с. 271-274; 15, с. 258], а також на підставі ч. 1 ст. 190 ЦК як “окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки”.

Речовини, які можуть бути сировиною або технологічними компонентами для виготовлення чи виробництва [16, с. 642] лікарських засобів, що є наркотичними або психотропними, слід вважати предметом кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 310, 311, 312, 320 КК.

Обладнанням, призначеним для виготовлення лікарських засобів, що є наркотичними або психотропними чи їх аналогами (ст. 313 КК), а також для виробництва чи виготовлення отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами (ст. 321 КК), слід вважати різноманітні прилади, механізми та устаткування (незалежно від того, чи вироблене воно саморобним або промисловим способом), їх складові частини, використання яких здатне забезпечити технологічний процес такого виготовлення (виробництва). Отже, предметом зазначених кримінальних правопорушень є таке обладнання, що забезпечує цільове призначення, пов'язане з технологічним процесом виготовлення (виробництва) зазначених лікарських засобів.

Документами, які використовуються у межах обігу лікарських засобів,

що є наркотичними або психотропними, як предмети кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 318, 319 КК, є зокрема: 1) незаконно виготовлені, підроблені та незаконно одержані документи, які дають право на отримання лікарських наркотичних засобів чи психотропних речовин, а також прекурсорів, призначених для вироблення або виготовлення цих засобів чи речовин (ст. 318 КК); 2) рецепт на право придбання лікарських наркотичних засобів чи психотропних речовин (ст. 319 КК).

Фальсифіковані результати доклінічних вивчень та клінічних випробувань лікарських засобів (ст. 321-2 КК). Доклінічним вивченням лікарських засобів є хімічні, фізичні, біологічні, мікробіологічні, фармакологічні, токсикологічні та інші наукові дослідження з метою вивчення їх специфічної активності та безпечності (див. ч. 1 ст. 6 Закону “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 року). Клінічні випробування лікарських засобів проводяться з метою встановлення або підтвердження ефективності та нешкідливості лікарського засобу. Вони можуть проводитись у лікувально- профілактичних закладах, які визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я (ст. 7 Закону “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 року).

Допінг (ст. 323 КК). Спочатку потрібно звернути увагу на “неоднаковість” визначення поняття допінгу в кримінальному та регулятивному законодавстві (визначення поняття допінгу в примітці до ст. 323 КК та в п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону “Про антидопінгову діяльність у спорті” наведені вище). Адже така “неоднаковість” визначення поняття допінгу на законодавчому рівні безпосередньо впливає на з'ясування ознак предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 323 КК.

Висновки

Проаналізувавши особливості предмету кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність, можна сказати, що такий предмет має широку видову розгалуженість. У складах кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність, види предметів слід виділяти та розкривати (у межах систематизації) залежно від тих значень, які мають такі предмети для фармацевтичної діяльності та вчинення діяння, що посягає на фармацевтичну діяльність.

Список використаних джерел

1. Правова доктрина України: у 5 т. Т. 5: Кримінально-правові науки в Україні: стан, проблеми та шляхи розвитку / В.Я. Тацій, В.І. Борисов, В.С. Батиргареєва та ін.; за заг. Ред. В.Я. Тація, В.І. Борисова. Х.: Право, 2013. 1240 с.

2. Музика А.А., Лащук Є.В. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання: монографія. К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. 192 с.

3. Українське кримінальне право. Загальна частина: підручник / за ред. В.О. Навроцького. К.: Юрінком Інтер, 2013. 712 с.

4. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. К.:“Юрисконсульт”, 2006. 342 с.

5. Берзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину,передбаченого ст. 229 КК України: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Берзін Павло Сергійович; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2004. 311 с.

6. Волинець Р.А. Кримінально-правова охорона фондового ринку: сучасний стан та перспективи вдосконалення: монографія. Київ: ВД Дакор, 2018. 452 с.

7. Тацій В.Я. Об'єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: Навчальний посібник. Х.: Вища школа, 1994. 75 с.

8. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. К.: А.С.К., 2005. 848 с.

9. Коваленко І.А. Фальсифікація та обіг фальсифікованих лікарських засобів: кримінально-правове дослідження: монографія / І.А. Коваленко; за наук. ред. Є.Л. Стрельцова. Одеса: Видавничий дім “Гельветика”, 2018. 232 с.

10. Станкевич О.О. Щодо співвідношення понять “наркотичні лікарські засоби”, “психотропні лікарські засоби” та “фальсифіковані лікарські засоби”. Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. / редкол.: В. В. Завальнюк (голов. ред.) [та ін.]. Одеса: Видавничий дім “Гельветика”, 2017. Вип. 79. С. 135-140.

11. Лекція до теми “Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення” для слухачів 3 курсу факультету № 2 ННІЗДН за спеціальністю 262 “Правоохоронна діяльність” / ОДУВС МВС України. Одеса, 2018. 20 с.

12. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2007. 1736 с.

13. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. проф. В.Я. Тація, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. 5-те вид., переробл. і допов. Х.: Право, 2015. 680 с.

14. Демидова Л.М. Майно як предмет злочину. Вісник Академії правових наук України. 2010. Вип. 3. С. 267-275.

15. Берзін П.С., Волинець Р.А., Птащенко Д.С. Кримінальне право. Загальна частина: практикум: навчальний посібник / за ред. П.С. Берзіна. Київ: Алерта, 2023. 608 с.

16. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. К.: А.С.К., 2005. 848 с.

Размещено на Allbest.ru