Правове регулювання видів заохочень за трудовим правом України

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет «Львівська політехніка»

Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти

Правове регулювання видів заохочень за трудовим правом України Науковий керівник Остапенко Л.О. д.юр.н., професор кафедри цивільного права та процесу Навчально- наукового інституту права, психології та інноваційної освіти, доцент, Національний університет “Львівська Політехніка”

Ортлер Я. студентка II курсу

Анотація

У сучасних умовах економіки та соціальної сфери заохочення є одним з найефективніших методів підвищення продуктивності праці, якості продукції та послуг, а також задоволення потреб працівників. Заохочення є важливим інструментом правового регулювання трудових відносин. Воно виступає як форма публічного визнання трудових заслуг працівника, спрямована на підвищення його мотивації до праці та стимулювання творчої та професійної ініціативи. праця правовий трудовий мотивація

Актуальним є визначення місця видів заохочень у контексті правового стимулювання працівників, розкриття їх значення та ролі як інструментів ефективного правового регулювання трудових відносин. Метод заохочення, що виступає ключовим фактором - привертає найбільше уваги працівників до підвищення творчої та професійної ініціативи, має значущий вплив.

Правове заохочення, взаємодіючи з свідомістю працівників, дозволяє задовольняти різноманітні потреби та інтереси не лише працівників, але й роботодавців, виступаючи ключовим стимулом для розвитку ефективності підприємства в цілому. Діюче трудове законодавство України не містить чіткого визначення поняття "трудова заслуга", а також не встановлює єдиного переліку підстав для застосування заохочень. Це може призводити до суб'єктивізму у вирішенні питань заохочення та несправедливого ставлення до працівників. Заохочення має бути спрямоване на досягнення конкретних цілей, таких як підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції та послуг, стимулювання творчої та професійної ініціативи працівників. Тому важливо правильно вибрати вид заохочення, підставу для його застосування та інші умови.

Ключові слова: заохочення, трудова дисципліна, працівники, роботодавець.

Annotation

In modern economic and social conditions, incentive systems stand out as one of the most effective methods for increasing labor productivity, improving the quality of products and services, and satisfying the needs of employees. Incentives play a crucial role in the legal regulation of labor relations, serving as a form of public recognition for an employee's labor merits aimed at boosting motivation and stimulating creative and professional initiative.

The definition of the role of incentives in the context of legal stimulation of employees is relevant, emphasizing their significance as instruments for effective legal regulation of labor relations. The incentive method, as a key factor, captures the attention of employees, encouraging heightened creative and professional initiatives, and exerts a substantial influence.

Legal incentives, interacting with the consciousness of employees, allow for the satisfaction of diverse needs and interests not only of the employees but also of the employers, serving as a key stimulus for the overall development of the enterprise.

The existing labor legislation of Ukraine lacks a clear definition of the concept of "labor merit," and it does not establish a unified list of grounds for applying incentives. This can lead to subjectivity in addressing incentive issues and unfair treatment of employees. Incentives should be directed towards achieving specific goals, such as increasing labor productivity, enhancing the quality of products and services, and encouraging the creative and professional initiative of employees. Therefore, it is crucial to appropriately select the type of incentive, the basis for its application, and other conditions.

Keywords: incentive, work discipline, employees, employer.

Вступ

У сучасних умовах економіки та соціальної сфери заохочення є одним з найефективніших методів підвищення продуктивності праці, якості продукції та послуг, а також задоволення потреб працівників.

Заохочення є важливим інструментом правового регулювання трудових відносин. Воно виступає як форма публічного визнання трудових заслуг працівника, спрямована на підвищення його мотивації до праці та стимулювання творчої та професійної ініціативи.

Актуальним є визначення місця видів заохочень у контексті правового стимулювання працівників, розкриття їх значення та ролі як інструментів ефективного правового регулювання трудових відносин. Метод заохочення, що виступає ключовим фактором - привертає найбільше уваги працівників до підвищення творчої та професійної ініціативи, має значущий вплив.

Метою статті є охарактеризувати правове регулювання видів заохочень за трудовим правом України.

Результати

Ефективним методом підтримання трудової дисципліни є використання системи заохочення, яка стає ключовим каталізатором, спонукаючи працівників активно долучатися до розвитку своєї творчої та професійної ініціативи, встановлюючи при цьому оптимальний режим підтримки.

Л. Вакарюк вказує на те, що заохочення представляє собою визнання трудових заслуг працівника через надання пільг, висловлення поваги та підвищення його престижу. Задоволення потреби у визнанні є ключовим аспектом заохочення. Застосовуючи цей метод, можна досягти подвійного результату: або створити конфлікти та розкол у колективі, або навпаки, об'єднати його в єдине ціле. Оскільки однією з важливих труднощів у впровадженні правових заохочень є їх декларативний характер та матеріальна необґрунтованість, система заохочень, так само як і реалізація законодавчих пільг, повинна передбачати джерела фінансування, особливо у випадку матеріального заохочення. Безумовно, матеріальний компонент системи заохочення у сфері трудових відносин позитивно впливає на рівень продуктивності праці та якість її виконання [1, с. 96].

Питання матеріального заохочення працівників і керівників стає дуже актуальним в сучасних умовах розвитку трудових відносин на підприємствах, установах і організаціях. Винагорода за працю визнається одним із найважливіших стимулів для виконання професійних обов'язків працівниками. Зазвичай, її істотна частина розглядається як система, яка включає в себе як матеріальні, так і нематеріальні заохочення для досягнення високого рівня мотивації до праці та ефективної діяльності підприємства в цілому.

При аналізі діючого законодавства України слід відзначити, що воно не конкретизує чіткого переліку підстав для використання заходів заохочення. Згідно зі змістом статей 48 та 143 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), успіхи працівника в роботі є можливою підставою для застосування заходів заохочення. Однак стаття 146 КЗпП визначає ще одну категорію - "особливі трудові заслуги працівника," не надаючи конкретизації цього поняття [2].

Отже, заохочення, будь то матеріальне чи моральне, становить визнання роботодавцем трудових заслуг працівника, проте відсутнє юридичне закріплення терміну "трудова заслуга" в КЗпП України.

КЗпП України визнає заохочення за сумлінну працю як засіб забезпечення трудової дисципліни. Наголос робиться на досягненнях у праці, таких як зростання продуктивності, новаторство тощо. Таким чином, заохочення виступає як суспільне визнання результатів високоякісної та сумлінної праці, де ключовим фактором є добросовісне виконання трудових обов'язків.

Інколи дослідники вбачають виплату заробітної плати як винагороду за добросовісне ставлення працівника до своїх обов'язків, тоді як заохочення завжди вважалося мірилом високих досягнень у праці.

Вчені, такі як М.І. Іншин та В.І. Щербина, розглядають трудову заслугу як результат бездоганної роботи та відзначення. Бездоганна робота визначається як тривале добросовісне виконання працівником обов'язків без порушень трудової дисципліни. Відзнака, з свого боку, включає в себе виконання працівником корисних дій, які суттєво перевищують звичайні вимоги щодо виконання трудових функцій [3, с. 375].

Щодо підстав для застосування заохочення, згідно з І. В. Марченком, високий рівень виконання трудових обов'язків є ключовою категорією.

Він виділяє три групи підстав:

- досягнення зразкових результатів;

- точне та чітке виконання показників;

- відмінне, сумлінне виконання щоденних трудових обов'язків, незалежно від показників і строків роботи [4, с. 104, 108].

Для оптимізації застосування засобів заохочення Д.Є. Кутоманов вказує на необхідність диференціації правового регулювання цього стимулу. Зокрема, на центральному рівні слід закріпити основні форми заохочення, підстави, умови та суб'єктивне право на них, залишаючи можливість працівнику вимагати отримання заохочення при досягненні певних критеріїв. Деталізацію форм заохочення рекомендується проводити в локальних актах роботодавця [5, с. 22].

В.М. Вишновецький та І.Ю. Гуцал доречно вказують, що в локальних нормативних актах слід деталізувати види заохочень, їх підстави та порядок застосування, а також критерії результативної праці, що визначатимуть право працівника на конкретний вид заохочення. Впровадження заходів заохочення передбачає взаємодію морального та матеріального стимулювання трудової діяльності. Моральне заохочення виявляється у визнанні та повазі до працівника з боку трудового колективу [6, с. 112].

Високі показники ефективності заохочень пояснюються їхнім прямим впливом на свідомість людини, пов'язуючи позитивні результати із сумлінною працею та роблячи їх зрозумілими для працівника. Важливо забезпечити збалансоване поєднання моральних та матеріальних аспектів заохочення.

З одного боку, минули радянські часи, коли соціалістичне змагання та ентузіазм підтримували трудові звершення, а з іншого - використання винагороди може призвести до звикання та корисливості, асоціюючи щоденну працю з обов'язковою премією. Внаслідок цього відмова від неї (наприклад, у зв'язку із складнощами на підприємстві) може викликати образу та зниження робочих показників та дисципліни [5, с. 27].

З урахуванням особливостей мотивації працівників та можливостей організацій, С. Запара виділяє різні види заохочення для формування ефективної трудової дисципліни:

1. Матеріальне заохочення, що включає індивідуальні та колективні аспекти: забезпечення житлом, надання кредитів для придбання житла чи автомобіля, підвищення заробітної плати відповідно до вмінь та навичок, преміювання, подарунки, санаторно-курортні путівки тощо.

2. Покращення організаційно-технічних умов праці, таке як ремонт робочих приміщень, обладнання сучасною технікою та меблями, закупівля літератури тощо.

3. Морально-професійне заохочення, що передбачає психологічно комфортні умови праці, можливості для професійного зростання, творчі відпустки, нагородження за досягнення грамотами тощо [7, с. 282-283].

Дослідники наголошують, що заходи заохочення поділяються на загальні та спеціальні відповідно до вмісту актів трудового законодавства [8, с. 327].

Загальні заходи заохочення застосовуються у відношенні всіх працівників і визначаються за успіхами в роботі, як встановлено в ст. 143 КЗпП України [2]. Цей вид заохочень може бути застосований до працівників, які вирізняються зразковим виконанням трудових обов'язків, проявом новаторства, підвищенням продуктивності праці та іншими досягненнями в роботі.

Спеціальні заходи заохочення адресовані конкретним категоріям працівників і службовців. Спеціальні заходи включають заохочення за особливі трудові заслуги (ст. 146 КЗпП України) та надання пільг і переваг для працівників, які успішно та сумлінно виконують свої трудові обов'язки (ст. 145 КЗпП України) [2]. Також існує окремий вид заохочення у вигляді державних нагород, що регулюються Законом України "Про державні нагороди України" [9].

Заходи заохочення регламентуються актами законодавства України, актами соціального партнерства, правилами внутрішнього розпорядку та трудовим договором. Згідно з КЗпП України (ст. 143), до працівників підприємств, установ і організацій можуть застосовуватися будь-які заохочення, визначені в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку [2]. Заохочення за трудовим договором представляє собою заходи публічного визнання роботодавцем належного виконання працівниками трудових функцій та інших обов'язків [8, с. 328].

Види заохочень поділяються на моральні та матеріальні. Моральні заохочення можуть бути як регулярними, так і одноразовими, наприклад, подяка, занесення до трудової книжки, нагородження грамотою. Матеріальні заохочення, у свою чергу, можуть бути одноразовими, наприклад, виплата премії або вручення цінного подарунка [10, с. 137-138].

Візьмемо до прикладу питання заохочення державних службовців в Україні.

Це зазначено у статті 53 Закону України «Про державну службу» [11], яка містить перелік видів заохочення. Так, за бездоганну та ефективну державну службу, за особливі заслуги до державних службовців застосовують такі види заохочень:

- подяка - це визнання високорозвиненою формою морального стимулювання працівників, спрямованою на задоволення їх соціальних і духовних потреб. Цей вид заохочення дозволяє держслужбовцям відчути, що їхні старання та наполегливість у роботі отримали визнання від керівництва та колег. Хоча цей метод є потужним засобом мотивації, він поступово втрачає свою ефективність в умовах сучасної світової економічної кризи.

- почесна грамота та інші відзнаки становлять часту форму заохочення державних службовців. Ці відзнаки встановлені для підтримки та відзначення їхніх трудових досягнень та бездоганної службової діяльності. Порядок використання цих відзнак регулюється Указом Президента України "Про відомчі заохочувальні відзнаки [12]."

Дострокове присвоєння рангу державного службовця передбачене законодавством та може стати результатом особливих досягнень або виконання відповідальних завдань. Проте таке присвоєння може відбутися не раніше, ніж через один рік після попереднього присвоєння рангу [11];

Представлення до нагородження урядовими відзнаками та відзначення урядовою нагородою, такою як Почесна грамота Кабінету Міністрів України, відбувається за внесок у реалізацію державної політики та високі досягнення. Ця форма визнання є вищою формою заохочення державних службовців [13];

Представлення до відзначення державними нагородами, такими як звання Герой України, орден, медаль, стає виразом визнання видатних заслуг громадян перед Україною у різних сферах діяльності. Ці нагороди, включаючи Державну премію та президентську відзнаку, є вищими формами заохочення та визнання вагомих досягнень.

За словами О.В. Селецького, "заохочення державного службовця" визначається як офіційна позитивна оцінка результатів праці державного службовця, виражена в наказі (розпорядженні) керівника державної служби (суб'єкта призначення). Ця позитивна оцінка визначається застосуванням заходів стимулювання, передбачених у Законі України "Про державну службу". Мета цього - спонукати державного службовця до усвідомленого та сумлінного виконання своїх службово- трудових обов'язків [14, с. 74].

Заохочення державних службовців грають ключову роль у стимулюванні їх професійної діяльності та формуванні сумлінного ставлення до праці. Однак на законодавчому рівні необхідно серйозно вдосконалити регулювання порядку застосування заходів заохочення та чітко визначити їх види. Зокрема, є необхідність розширити перелік заходів стимулювання державних службовців, таких як нагородження цінним подарунком та виплата премії, і встановити єдині критерії для застосування заохочень до держслужбовців у Законі України "Про державну службу".

На нашу думку запропонований поділ видів заохочень спрямований на створення ефективної трудової дисципліни та підвищення мотивації працівників в умовах сучасного підприємства:

1. Матеріальне заохочення:

• Преміювання за досягнення результатів: Встановлення системи преміювання за високі показники в роботі, досягнення стратегічних цілей та зразкові результати.

• Матеріальні стимули за індивідуальні досягнення: Надання фінансових бонусів за перевищення поставлених завдань та виконання особистих професійних цілей.

2. Організаційно-технічне заохочення:

• Покращення умов праці: Реалізація заходів з поліпшення організаційних та технічних аспектів робочого середовища, забезпечення необхідним обладнанням та технікою.

• Професійний розвиток: Надання можливостей для отримання нових навичок та знань, участь у навчальних програмах та тренінгах.

3. Морально-психологічне заохочення:

• Грамоти та подяки: Визнання досягнень та вагомого внеску працівника шляхом видачі грамот, подяк та висловлення вдячності.

• Створення комфортного колективу: Заходи, спрямовані на підтримку позитивного психологічного клімату в колективі, включаючи корпоративні заходи та спільні події.

4. Спеціальне заохочення:

• Відзнаки за особливі трудові заслуги: Застосування заходів заохочення для працівників, які продемонстрували виняткові досягнення та високий рівень професійної компетентності.

• Державні нагороди: Заохочення у вигляді державних нагород за внесок у розвиток суспільства та високі стандарти в роботі.

5. Розвиток корпоративної культури:

• Участь у різноманітних програмах: Створення та підтримка програм корпоративної відповідальності, добровільництва та участі в соціальних проектах.

• Пошана до різноманітності: Сприяння інклюзивності та різноманітності в колективі, що може слугувати заохоченням для різних категорій працівників.

Комбінація цих видів заохочень дозволяє створити комплексну систему мотивації, сприяючи підвищенню ефективності працівників та утриманню стабільної трудової дисципліни.

А.О. Колдашов відзначив, що стимули мають велике значення як для окремого працівника, так і для суспільства в цілому, оскільки в сучасних умовах ринкової економіки, науково-технічного прогресу, важливості інтелектуальної та творчої діяльності, необхідності раціонального використання трудових, природних і інших ресурсів, а також у потребі ефективного управління тощо, впровадження сучасних методів і форм мотивації працівників відіграє особливо важливу роль [15].

Висновки

Підсумовуючи вищенаведене, необхідно зазначити, що з погляду правового аналізу видів заохочень, можна констатувати, що існує прямопропорційний зв'язок між рівнем розвитку економіки та суспільства та застосуванням позитивних стимулів соціального характеру зі сторони законодавця.

Норми заохочення на рівні законодавства створюють підґрунтя для узгодження різних соціальних інтересів і володіють значним потенціалом для самореалізації. Ефективне використання стимулювання перетворює взаємодію між працівником і роботодавцем у реальне соціальне партнерство, що приносить користь суспільству в цілому. Такий підхід може вирішити актуальні завдання для України, зокрема кардинальне реформування економіки та соціальної сфери.

Враховуючи складну ситуацію у країні, обумовлену повномасштабною війною з Росією, яка триває з 24 лютого 2022 року, та фактом, що економіка спрямована на оборону, фінансування бюджету здійснюється частково за участю зарубіжних партнерів, зокрема США. В таких умовах фінансування інших сфер, включаючи соціальну, може бути обмеженим.

У світлі цих факторів, питання про збільшення видів заохочень для працівників наразі може виявитися менш актуальним та складним з точки зору можливостей. Ситуація вимагає виваженого підходу до створення правових рамок, оскільки державні ресурси, із яких фінансується бюджет, є обмеженими, і важливо забезпечити баланс інтересів у трудових відносинах, раціонально розподіляючи доступні ресурси для забезпечення ефективності системи заохочень в умовах сучасних викликів.

Список використаних джерел

1. Вакарюк Л. Роль заохочень та пільг у правовому стимулюванні працівників. Підприємництво, господарство і право . 2021. № 6. С. 95-96

2. Кодекс Законів про працю України: Закон України № 322-VIII від 10.12.71. Відомості ВРУ. 1971, додаток до № 50, ст. 375. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322- 08#Text

3. Трудове право України: підручник М.І. Іншин, В.І. Щербина. Харків: Диса плюс, 2014. 500 с.

4. Марченко І.В. Теоретичні засади правового регулювання дисципліни праці в нових умовах господарювання: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2016. 20 с.

5. Кутоманов Д.Є. Методи забезпечення дисципліни в сучасних умовах господарювання: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Київ, 2015. 36 с.

6. Вишновецький В.М., Гуцал І.Ю. До питання про напрями вдосконалення правового регулювання заохочень працівників. В. М. Вишновецький, І.Ю. Гуцол. Юридичний вісник «Повітряне і космічне право». Київ: Національний авіаційний університет. 2020. №4 (57). С.110-116

7. Запара С. Підвищення ефективності правового регулювання дисципліни праці. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції (м. Львів, 9-10 лют. 2006 р.). Львів, 2006. С.282-283.

8. Трудове право України: підручник за загальною редакцією М. І. Іншина, В. Л. Костюка, В. П. Мельника. К. : «МП Леся», 2015. 536 с.

9. Про державні нагороди України: Закон України від 16.03.2000 року. (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 21, ст. 162). URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1549-14#Text

10. Колєснік, Т. В. Актуальні питання застосування заохочення до працівників у сучасних умовах. зібраннях: Науковий вісник УжНУ. Серія: Право. Випуск 51. Том 1. 2018. С. 137-141

11. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 р. N° 889-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 4. Ст. 43. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19

12. Про відомчі заохочувальні відзнаки: Указ Президента України від 30.05.2012 р. №365/2012. Офіційний вісник України. 2012. № 42. Ст. 1599. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365/2012#Text

13. Про Почесну грамоту Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 р. № 728. Офіційний вісник України. 2008. № 63. Ст. 2138. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/728-2008-%D0%BF#Text

14. Селецький О.В. Теоретико-правовий аналіз заходів заохочення державних службовців. О.В. Селецький. Правові горизонти. 2020. Вип. 21 (34). С. 71-75

15. Колдашов А.О. Сучасний стан правового регулювання заохочень державних службовців. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. Том 1 № 79 (2023). URL: http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/288625/282285

Размещено на Allbest.ru