Охорона об’єктів інтелектуальної власності у галузі генної інженерії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Охорона об'єктів інтелектуальної власності у галузі генної інженерії

Горіславська І.В.

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри цивільного та господарського права

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Плиска В.І.

магістр 2 року навчання юридичного факультету

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна

Анотація

У статті на основі теоретично-правових джерел досліджується створення ефективної моделі захисту прав інтелектуальної власності у сфері генної інженерії. Розкрито особливості ризику діяльності у галузі генної інженерії. Аналізується національне законодавство, що формує підґрунтя біобезпеки в Україні. Проаналізовано досвід застосування міжнародних біоетичних стандартів. Запропоновано окремі положення щодо удосконалення законодавства у сфері генної інженерії.

Ключові слова: інтелектуальна власність; охорона об'єктів інтелектуальної' власності; ризик діяльності у галузі генної інженерії, біологічна безпека; генно-модифіковані організми (ГМО).

Актуальність

Науково-технічний прогрес та поширення новітніх технологій, а також сфери їх застосування створюють підґрунтя для визнання біологічної безпеки при поводженні з генетично-модифікованими організмами визначальним фактором у формуванні відповідного правового забезпечення. Актуалізація проявляється у посиленні процесу зростання інвестицій у розвиток генної інженерії, який є неможливим без створення ефективної моделі захисту прав інтелектуальної власності. Це, в свою чергу потребує врахування особливостей, які притаманні об'єктам права інтелектуальної власності в секторі генної інженерії. Відповідно виникає необхідність у детальному вивченні як вітчизняного, так і міжнародного досвіду правового регулювання відносин в зазначеній сфері.

Метою цієї статті полягає у характеристиці окремих доктрин охорони інтелектуальної власності актуальних для сфери генної інженерії.

Виклад основного матеріалу

Людство здавна маніпулювало генетичним матеріалом рослин за допомогою різних методів селекції. Ананд М. Чакрабарті, біохімік, в конце 1970-х років, подав першу у світі патентну заявку на живу тварину - бактерію, що він біологічно сконструював для поїдання сирої нафти до Бюро патентів і товарних знаків США [1]. Згодом для різноманітних комерційних цілей щороку створюються генетично модифіковані види рослин, відомі як ГМО або ГМ-рослини. Розробники, науковці та автори активно захищають свої права інтелектуальної власності, шляхом патентування або реєстрації авторського права на використання, відтворювання та продаж прав на ці рослини.

Поняття «генна інженерія» є загадковим та раніше не вживаним в жодних генетичних експериментах, проте техніка генної інженерії не обмежується лише поліпшенням сільськогосподарських культур або селекцією рослин, хоча технологія рекомбінантної молекули ДНК дійсно широко використовується для поліпшення якості та кількості врожаю. Генна інженерія використовується в медицині, дослідженнях на тваринах, розробці вакцин, створенні трансгенних організмів та експериментах з генною терапією для різних медичних застосувань. Вчені роками досліджують нові сорти, які є економічно важливими та вигідними для нас, тому дуже важливо зберегти їхні права на використання цих трансгенних видів рослин, особливо для розробки нових. Права інтелектуальної власності науковців найчастіше охороняються шляхом реєстрації торгової марки, комерційної таємниці чи патентування, проте в даній статті ми розглянемо міжнародні юридичні доктрини щодо використання та охорони інтелектуальної власності в сфері генної інженерії. охорона інтелектуальна власність генна інженерія

Одним з важливих положень авторського права, точніше, передбачених законодавством винятків із нього, є юридичні доктрини добросовісного використання («fair use»), яка передбачає можливість законного вільного використання або відтворення матеріалу без дозволу авторів чи інших власників авторського права та без обмеження їхніх інтересів для сприяння суспільному прогресу. На сьогоднішній день для генної інженерії актуальні наступні різновиди юридичної доктрини добросовісного використання:

1) fair, Reasonable and Non-Discriminatory (FRAND) licensing (розумні та недискримінаційні умови (RAND), також відомі як справедливі, розумні та недискримінаційні умови (FRAND)) означають добровільне зобов'язання щодо ліцензування, яке організації зі стандартів часто вимагають від власника права інтелектуальної власності (як правило, патенту). Це є або може стати важливим для застосування міжнародного стандарту впровадження технології [2, с.395]. Прикладом його використання є відома платформа Сингента та її електронне ліцензування під назвою TraitAbility, яке забезпечує «швидкий і легкий» доступ до запатентованих сортів; 2)кросліцензування (crosslicensing) у патентному праві. Договір про крос-ліцензування є угодою, відповідно до якої дві або більше сторін надають ліцензію одна одній на невикористання патентної претензії в одному або більше патентах, що належать їм [2, с. 405].

Отже, за допомогою кросліцензування кожна із сторін зберігає право на постачання комерційного продукту на ринок. Тобто, це - практика обміну ліцензіями між ліцензіаром та ліцензіатом, у випадках, якщо власники різних патентів не можуть здійснювати виробничу або комерційну діяльність, не порушуючи прав один одного. Загальною метою доктрини «sui generis» є запровадження комплексу заходів, які б поважали, зберігали та заохочували знання, інновації, усталені в традиційному способі життя, що має значення для збереження та сталого використання біологічного різноманіття, включаючи біологічні та пов'язані з ними генетичні ресурси, з гарантією отримання справедливої вигоди від їх використання. [2, с.176].

Для генної інженерії актуальними є наступні способи захисту, що забезпечуються цією правовою доктриною: 1) біологічний захист (biological protection) - це практичний механізм захисту сортів рослин, що заснований на узаконенні застосування технологій, за допомогою яких штучна гібридизація спричиняє зниження потенціалу врожайності та інших цінних характеристик (зокрема таких, як рівномірність) в наступних поколіннях рослин, що позбавляє фермерів стимулів для збереження та повторного використання насіння;

2) сертифікація (seed laws) - юридичний механізм захисту сортів рослин за допомогою запровадження систем ідентифікації та контролю якості. Це обмежує вихід на ринок «несанкціонованих» сільськогосподарської продукції, завдяки чому комерційне насіння може надходити тільки від селекціонера; 3) правила біотехнологічної безпеки - юридичні механізми захисту біотехнологій, спрямовані на захист конфіденційності генетичних конструкцій до нових сортів рослин для попередження несанкціонованого використання трансгенів у приватній власності; 4) охорона традиційних аграрних знань (traditional agricultural knowledge protection) - юридичні механізми захисту новацій та практик, пов'язаних з сільським господарством, навколишнім середовищем та генетичними ресурсами, що розвиваються, зберігаються і передаються з покоління у покоління у рамках конкретної громади, зокрема знань про традиційні лікарські рослини, сільськогосподарські культури та породи тварин, тощо [3, с.302].

Підсумовуючи, можна дійти висновку, що основною метою права інтелектуальної власності є забезпечення монополії на результат творчої діяльності, проте в сучасних умовах така система починає піддаватися суворій критиці. Альтернативою доктрини «суворого захисту» стала доктрина «public domain» - практика використання законів у сфері права інтелектуальної власності для забезпечення неможливості обмежити будь-якій людині право використовувати, змінювати та розповсюджувати вихідний твір і твори, похідні від нього. Діяльність в галузі генної інженерії є ризиковою діяльністю, при цьому в літературі звертається увага на відсутність уніфікованого підходу щодо основних критеріїв аналізу ризику від сільськогосподарської біотехнологічної діяльності.

Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами наша держава ставить перед собою завдання по організації та здійсненню контролю у сфері біологічної безпеки та біологічного захисту; та підвищення ефективності координації заходів з управління біологічними ризиками [4]. Знищення природних середовищ існування видів рослин і тварин внаслідок антропогенної діяльності, зменшення біологічного різноманіття, інтенсифікація сільського господарства, недосконалість системи здійснення контролю за ввезенням рослин і тварин із-за кордону [4]

В сфері генної інженерії актуальною практикою є використання моделі програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом для біотехнології (open source in biotechnology) - практичний механізм заохочення участі в наукових дослідженнях в галузі розвитку відкритих сільськогосподарських інновацій шляхом скасування обмежень, накладених правами інтелектуальної власності. Прикладом такої практики є проект BiOS Cambia - міжнародна ініціатива, спрямована на сприяння інноваціям і свободі діяльності в аграрному секторі економіки. Метою проекту є започаткування нових норм та практик для створення інструментів щодо біологічних інновацій, використовуючи зобов'язальні умови для захисту та збереження їх корисності, дозволяючи при цьому використовувати різноманітні бізнес-моделі для застосування цих інструментів [5, с.45]. Також відомою практикою концепції public domain є етико- гуманітарні ініціативи, які сприяють соціальному прогресу агроекономічних систем (створення умов для вільного доступу до результатів досліджень у аграрній сфері в державному секторі; заборона патентування форм життя тощо [5, с.47].

Висновки

Незважаючи на те, що більшість з перерахованих правових доктрин перебуває наразі в стадії розробки, співіснування різних інструментів накладає значний відбиток на розвиток відносин інтелектуальної власності в генній інженерії. Правові засади регулювання ризиків діяльності у галузі генної інженерії має бути націлене на створення ефективного механізму для контролю за генетично-інженерною діяльністю та робити неможливим неконтрольоване їх поширення в Україні. Міжнародні біоетичні стандарти щодо гарантування біобезпеки мають бути імплементовані таким чином, щоб мінімізувати наслідки впливу ГМО.

Список використаних джерел:

[1] Kevles DJ. (1994) Ananda Chakrabarty wins a patent: biotechnology, law, and society. Hist Stud Phys Biol Sci. 1994;25(Pt 1):111 -35. Retrieved from: https://www.jstor.org/stable/ 27757736.

[2] Jefferson D. J., Camacho A. B., and Chi-Ham C. L. (2014) Towards a balanced regime of intellectual property rights for agricultural innovations. J. Intellect. Prop. Rights, 1: с. 395403.

[3] Louwaars N. P. (2022) Impacts of strenghtened intellectual property rights regimes on the plant breeding industry in developing countries : a synthesis of five case studies. Wageningen University. Retrieved from: https://edepot.wur.nl/36798.

[4] Про схвалення Стратегії забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту за принципом «єдине здоров'я» на період до 2025 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації (розпорядження Кабінету Міністрів України) № 1416-р (2019). Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1416-2019-%D1%80#Text.

[5] Sara Boettiger & Brian D. Wright. (2006). Open Source in Biotechnology: Open Questions Innovations Case Discussion: CAMBIA-BiOS, Innovations: Technology, Governance, Globalization, MIT Press, vol. 1(4), pages 45-57, October. Retrieved from: https://ideas. repec.org/a/tpr/inntgg/v1y2006i4p45-57.html.

Размещено на Allbest.ru