Поняття та сутнісні ознаки запобіжної детективної діяльності

Під запобіжною приватною детективною діяльністю треба визнавати правоохоронну діяльність, яка провадиться відповідно до визначеної форми приватними детективами, а також їхніми об'єднаннями, функціональна суть і ціль котрої зводиться до термінового інформування правоохоронних органів про випадки злочинної діяльності. Загальне запобіжне значення приватних детективів врегульовується загальним законодавством, дія котрого поширюється на всіх громадян. Запобіжна детективна діяльність виконується якраз на спеціально-кримінологічному рівні й включає систему державних органів та їх посадових осіб (державна запобіжна детективна діяльність), приватних осіб, а також їхніх об'єднань (приватна запобіжна детективна діяльність), діяльність котрих націлена на те, щоб запобігати корупційній злочинності, не допустити скоєння злочинів чи припинення вже розпочатих злочинів, інформувати про злочини державні правоохоронні органи.

Окремими вченими [4], зазначається, що приватна детективна діяльність відрізняється від правоохоронної діяльності, здійснюваної державними органами, за такими ознаками: а) приватна детективна діяльність здійснюється на договірній основі й розрахована на отримання прибутку; б) приватна детективна діяльність базується на договірних відносинах; в) особи, які здійснюють приватну розшукову діяльність, не наділені повноваженнями посадових осіб правоохоронних органів і в разі порушення своїх обов'язків несуть відповідальність в іншому порядку, ніж посадові особи державних правоохоронних органів. Компетенція цих структур закінчується (переходить до державних правоохоронних органів) у разі скоєння злочинних дій стосовно клієнта.

Діяльність кожного суб'єкта запобіжної детективної діяльності відзначається своєю своєрідністю в юридичних зв'язках запобіжного впливу й складових його механізму та, крім того, юридичному порядку здійснення цієї діяльності. Варто наголосити, що запобіжна діяльність державних детективів належить до репресивного виду, тому що діяльність державних детективів та їхніх підрозділів насамперед орієнтована на пошуки винних у скоєнні злочинів, гарантуванні процесу їх притягнення до кримінальної відповідальності та, як результат, з'ясування причин, а також обставин злочину. Державним детективам надано повноваження застосовувати до громадян, які скоїли злочин, примусові заходи кримінального процесуального характеру.

Натомість запобіжна діяльність приватних детективів належить до непресивного типу, бо націлена винятково на інформування правоохоронних органів про злочини, про які стало відомо під час проведення детективної (розшукової) діяльності. Приватним детективам не надано права застосовувати примусові заходи кримінального процесуального характеру. Приватні детективи мають змогу застосовувати до осіб заходи примусу, котрі дозволяється застосовувати кожному члену соціуму.

Д.Г. Мулявка та Д.А. Шиллє [5] виокремлюють такі ознаки приватної детективної діяльності: здійснення на договірній основі з метою отримання прибутку; особливий суб'єкт, який не має ознак посадової особи та не є державним службовцем, працівником правоохоронного або розвідувального органу; переважно превентивний характер, що передбачає у разі виявлення в процесі надання детективних послуг ознак злочину інформування у встановленому порядку правоохоронних органів. На підставі виокремлених ознак, зазначені вчені під приватною детективною (розшуковою) діяльністю пропонують розуміти здійснювану суб'єктами підприємницької діяльності на договірних оплачуваних засадах незалежної професійної діяльності, спрямованої на пошук, збирання та фіксації інформації, розшук людей, тварин а майна, встановлення фактів та з'ясування різних обставин за замовленням клієнтів [5].

У зв'язку із цим, сучасна злочинність обумовлює нагальну необхідність розробки систематичних стратегій та диференційованих концепцій запобігання, які б ураховували цілу низку складових, зокрема надзвичайно складний детермінативний комплекс наявних форм та видів кримінальності, тенденцію її транснаціоналізації, міжнародно-правові стандарти запобігання кримінальній делінквентності та поводження з правопорушниками тощо [6].

Кримінологічна стратегія надає функціонуванню протидії злочинності стабільності, планомірності, спрямованості, забезпечує безпосередність і послідовність розробки завдань діяльності та їхню диференціацію за рівнями та сферами застосування. Вона виступає своєрідною платформою для довгострокових і перспективних планів діяльності окремих суб'єктів, убирає в себе фундаментальні надбання науки та новітні форми організації практичної сторони справи, чітко визначає засоби, у тому числі обумовлені специфікою дії механізмів реалізації довгострокової кримінологічної політики [7].

Стратегія ж запобіжної діяльності в конкретній галузі суспільних відносин спрямована на реалізацію положень стратегії більш загального порядку та законодавства загалом. Вона, як і стратегія діяльності правоохоронних органів, характеризується такими ознаками: "по-перше, є системою теоретичних положень, сукупністю політико-правових ідей, розгорнутих на довгострокову перспективу; по-друге, визначає загальну орієнтацію діяльності правоохоронної системи, фундаментальні цілі й довгострокові завдання, основні напрями правоохоронної діяльності; по-третє, виходить із вимог системи об'єктивних законів у сфері протидії злочинності" [8, с. 35].

З метою відповідної реалізації запобіжної стратегії в суспільне життя і роботу правоохоронних органів постійно напрацьовується низка заходів, націлених на встановлення і ліквідацію причин та обставин скоєння незаконних дій, захист інтересів людини, суспільства та держави від протиправних посягань, та, крім того, налагодження ефективної співпраці між суб'єктами, які діють у згаданій галузі. Стратегію запобіжної детективної діяльності варто вивчати в аспекті напрямів діяльності державних та приватних детективів, сфер суспільних відносин, до котрих вони мають відношення, та, крім того, викликів злочинності на сучасному етапі згідно з певними напрямками. Якщо діяльність антикорупційних і поліцейських детективів стосується переліку певних видів правопорушень і злочинності в певних частинах суспільних відносин, то приватна детективна діяльність повинна мати загальне запобіжне стосовно злочинності значення й до того ж стати адекватним показником діяльності державних правоохоронних органів.

Також поруч із стратегією, тобто програмним документом запобіжної діяльності загальнодержавного значення, може бути концепція. Як зазначає В.В. Голіна [9], кримінологічна політика, як, мабуть, будь-яка державна політика, її зміст, напрями реалізації, цілі та інші необхідні компоненти, знаходить своє вираження у відповідній концепції, що містить офіційний погляд на проблему кримінологічного (а не іншого) запобігання злочинності в країні, який згодом знайде свою "матеріалізацію", конкретизацію у вигляді планів чи програм [9].

До повноважень приватних детективів безпосередньо не віднесено завдання або обов'язки щодо запобігання злочинності. Приватним детективам заборонено приховувати від правоохоронних органів інформацію про факти вчинення кримінального правопорушення або про готування до вчинення кримінального правопорушення, що стала їм відома у процесі здійснення приватної детективної (розшукової) діяльності (ст. 14 проекту Закону). Якщо ж приватні детективи, об'єднання приватних детективів під час здійснення приватної детективної (розшукової) діяльності отримали інформацію про факти вчинення кримінального правопорушення або про готування до вчинення кримінального правопорушення, то вони зобов'язані невідкладно повідомити про це відповідний правоохоронний орган та передати йому матеріали, що підтверджують таку інформацію (ст. 15 проекту Закону [10]). Інших ознак запобіжної діяльності у проекті Закону не міститься.

Дискусія та висновки