Правове регулювання інтелектуальної власності на програмне забезпечення в Україні: поточний стан і тенденції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київського університету права НАН України

Правове регулювання інтелектуальної власності на програмне забезпечення в Україні: поточний стан і тенденції

Михайло Віталійович Пономаренко, аспірант

Резюме

Пономаренко М. В. Правове регулювання інтелектуальної власності на програмне забезпечення в Україні: поточний стан і тенденції.

У статті представлено актуальне наукове завдання, яке полягає в модифікації правового регулювання використання програмного забезпечення в Україні та необхідність його розвитку та стимуляції. Недостатнє регулювання може призвести до хаотичного використання програмного забезпечення та унеможливлювати участь розробників у технологічному житті держави. Влада повинна вжити кроків для встановлення стандартів і регулювання використання програмного забезпечення, що забезпечить сталість, безпеку та ефективність у державній діяльності. Крім того, необхідно забезпечити доступність інформації про ПЗ, що використовується та в якому є необхідність, щоб забезпечити прозорість, інновації та розвиток технологічного сектору в Україні.

Також звертається увага на те, що відсутність відкритого доступу до програмного забезпечення у державних органах в Україні є перешкодою для розвитку вітчизняного програмного ринку. Відсутність відкритого доступу до коду програмного забезпечення унеможливлює розробникам створювати нові програмні продукти на базі вже існуючих рішень, що є важливим для розвитку IT-індустрії в Україні.

Показано, що відкрите програмне забезпечення може стати інструментом для забезпечення прозорості та відкритості у роботі державних органів в Україні. Його використання може сприяти ефективній роботі державних органів і забезпеченню взаємодії між різними галузями влади, а також зменшити витрати на програмне забезпечення та підвищити ефективність державного управління в цілому.

Ключові слова: програмне забезпечення, право інтелектуальної власності, життєвий цикл ПЗ, модифікація, вільні ліцензії, алгоритми, комерціалізація.

Summary

Mykhailo Ponomarenko. Legal regulation of software intellectual property in Ukraine: current state and trends.

The article presents an actual scientific task, which consists of the modification of the legal regulation of the use of software in Ukraine and the need for its development and stimulation. Insufficient regulation can lead to the chaotic use of software and make it impossible for developers to participate in the technological life of the state. Governments should take steps to establish standards and regulate the use of software that will ensure sustainability, security and efficiency in government operations. In addition, it is necessary to ensure the availability of information about the software used, and in which there is a need to ensure transparency, innovation and development of the technological sector in Ukraine.

The article also draws attention to the fact that the lack of open access to software in state bodies in Ukraine is an obstacle to the development of the domestic software market. The lack of open access to software code makes it impossible for developers to create new software products based on already existing solutions, which is important for the development of the IT industry in Ukraine.

In general, the article shows that open software can become a tool for ensuring transparency and openness in the work of state bodies in Ukraine. Its use can contribute to the effective work of state bodies and ensure interaction between different branches of government, as well as reduce software costs and increase the efficiency of public administration as a whole.

In the current realities of digitalization of state and business review processes, intellectual property plays a role in shaping the economic stability of the state. The rapid pace of emergence and growth of technology, the spread of difficult foreign terminology in the field of software leaves room for research, creating new challenges and conditions for the synthesis of social sciences and engineering.

Studying technologies, mastering and systematizing the principles of software - this is the main task facing lawyers-scientists in the field of intellectual property.

The lack of a combination in a single scientific work practical knowledge of programming and legal theories and practices of software protection creates a field for reflection and research on this topic.

Key words: software, intellectual property rights, software life cycle, modification, free licenses, algorithms, commercialization.

Постановка проблеми

Досліджувана проблема полягає в недостатньому правовому регулюванні та відсутності базових критеріїв і принципів використання програмного забезпечення в Україні. У зв'язку зі швидким розвитком технологій і високою популярністю комп'ютерних програм держава повинна стежити за створенням відповідних законодавчих актів і механізмів захисту прав власників програмного забезпечення та створювати умови для комерціалізації здобутків авторів-розробників. Однак наразі існуючі закони і нормативні акти часто не відповідають вимогам сучасної техніки та залишають багато питань щодо забезпечення прав інтелектуальної власності. Тому важливим завданням є виявлення поточного стану і тенденцій правового регулювання інтелектуальної власності на програмне забезпечення в Україні. правовий програмний технологічний

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі питання досліджуваної проблеми розглядалися в працях вітчизняних учених, зокрема таких, як М. В. Паладій, В. С. Дмитришин, В. І. Березанська, Ю. М. Капіца, С. К. Ступак, О. В. Жупака та ін.

Вагому роль відіграють дослідження, що проводяться інституціями, такими як Всесвітня організація інтелектуальної власності (WIPO), Мережа Центрів підтримки технологій та інновацій (TISCs), Український інститут інтелектуальної власності, Європейська служба підтримки з ІВ та ін. Водночас відсутність поєднання в єдиній науковій роботі практичних знань з програмування та юридичних теорій і практик охорони програмного забезпечення створює поле для міркувань і пошуків з даної теми.

Формулювання мети статті

Метою цієї статті є дослідження поточного стану і тенденцій правового регулювання інтелектуальної власності на програмне забезпечення в Україні. Крім того, стаття має на меті проаналізувати базові критерії та принципи використання програмного забезпечення та виявити проблеми, що виникають у цій сфері. Дослідження проводиться з метою виявлення недоліків і формування пропозицій можливих шляхів покращення правового захисту прав власників програмного забезпечення в Україні.

Викладення основного матеріалу

В. С. Дмитришин і В. І. Березанська у своїй класифікації програмного забезпечення розділили його на три великі категорії - алгоритми, програми у вигляді текстів мовою програмування та програми, що введені до пам'яті комп'ютера і здійснюються в ньому1.

Перша категорія - алгоритми - це ідеї та принципи вирішення конкретної задачі. Вони не є програмами в повному значенні слова, але на їх основі можна створити програми, що реалізують відповідний алгоритм.

Друга категорія - програми у вигляді текстів мовою програмування - являє собою послідовність команд, написаних певною мовою програмування. Ці програми можуть бути перетворені на машинний код і виконуватися на комп'ютері.

Третя категорія - програми, що введені до пам'яті комп'ютера - це вже готові програми, які знаходяться в пам'яті комп'ютера та виконуються на ньому. Ці програми можуть бути створені на основі алгоритмів або написані мовою програмування.

Ця класифікація дає загальне уявлення про структуру програмного забезпечення та її складові частини. Кожна з цих категорій має свої особливості та вимоги до розробки та захисту прав інтелектуальної власності, які потрібно враховувати при створенні та використанні програмного забезпечення.

Комп'ютерні програми, з одного боку, мають загальні риси, притаманні усім об'єктам авторських правовідносин, а з другого - мають певні «розширюючі» ознаки, характерні саме цим об'єктам, які потребують пояснень:

Вид комп'ютерної програми не впливає на обсяг юридичних прав та обов'язків, які виникають навколо такої програми.

Штучність мови, якою викладені програми та різноманіття цих мов не впливають на правооб'єктність комп'ютерної програми.

Комплекс прав та обов'язків суб'єктів правовідносин не залежить від форми вираження комп'ютерної програми.

Правовідносини, що стосуються найменувань комп'ютерних програм. Такі найменування часто охороняються як знаки для товарів і послуг чи знаки обслуговування.

Особливості правовідносин, що виникають з окремих способів обігу комп'ютерних програм (зокрема, вільні ліцензії тощо).

Особливості викликані співвідношенням авторського права і права власності на матеріальний об'єкт, у якому втілено твір.

Особливості, пов'язані з можливостями декомпіляції комп'ютерних програм (перетворення з об'єктивного коду у вихідний текст).

Особливості, які стосуються можливості адаптації та створення резервних копій комп'ютерних програм.

Особливості, пов'язані з можливістю здійснення дослідження комп'ютерної програми, зокрема можливості щодо її модифікації.

Особливості, пов'язані з відтворюваністю комп'ютерних програм.

Державне управління сферою інтелектуальної власності в Україні це цілеспрямована та взаємопов'язана в часі та просторі - лінійно та за ієрархією - діяльність органів усіх конституційних гілок державної влади з вироблення і здійснення регулюючих організуючих і координуючих впливів на сферу інтелектуальної власності з метою задоволення потреб українського суспільства, що змінюються під впливом дії різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів2.

Доречним і змістовним буде зауваження щодо використання у статті джерел більш ніж десятирічної давнини, проте актуалізації законодавства щодо питань використання ПЗ в органах державної влади, а отже, й можливості для авторів такого ПЗ комерціалізувати власні здобутки та результати інтелектуальної праці немає та відповідальними органами не планується.

Візьмемо до прикладу Порядок використання комп'ютерних програм в органах виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р., який не надає навіть базового розуміння видів і методів ліцензування ПЗ, критеріїв вибору та участі авторів у тендерах щодо технічного забезпечення роботи виконавчої влади в Україні, відсутні критерії модифікації та оновлення ПЗ і проігноровано базові принципи життєвого циклу програмних продуктів. Усе це в комплексі створює хаотичне використання ПЗ в організації державного управління та унеможливлює участь розробників у технологічному житті держави.

Іншим, здавалося б, важливим документом, який мав би регламентувати використання програмного забезпечення на державному рівні, є Положення про Реєстр виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення, затверджене колишнім Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України від 22.03.2012 р., відповідно до якого створюється реєстр програмного забезпечення, а також встановлюється порядок внесення до нього відомостей про виробників і розповсюджувачів програмного забезпечення, а також надання інформації з нього.

Таким чином, логічним продовженням створення такого реєстру мало б стати надання відкритого доступу до нього з відображенням інформації щодо сфер застосування відповідного програмного забезпечення, а також обсяг даних, який обробляє таке ПЗ. Проте інформація жодним чином не відображена для потенційних надавачів корисного програмного забезпечення, а тому умови участі в таких принципово важливих сферах технологічного життя держави не створені та на порядку денному не стоять.

Досі актуальною є сукупність специфічних принципів державного управління сферою ІВ України для умов інтеграції нашої країни у міжнародні співтовариства, до складу якої віднесено такі: принцип «життєвого циклу об'єкта ІВ», принцип «річних кілець дерева», принцип «цілеспрямованої поведінки», принцип «адаптації», принцип «зовнішньої турбулентності», принцип «внутрішнього опору», принцип «здатності до прогнозування», принцип «єдності частин у цілому», принцип «розрізнення “гарної” і “поганої” організації»3.

Принцип «життєвого циклу об'єкта ІВ» - створення об'єкта ІВ, набуття прав на об'єкт ІВ, використання об'єкта ІВ, безпека (охорона, захист) об'єкта ІВ, ліквідація (утилізація) об'єкта ІВ, утилізація (ліквідація) матеріального носія об'єкта ІВ.

Принцип «річних кілець дерева» - складається з життєвого циклу об'єкта ІВ, інфраструктура реалізації життєвого циклу об'єкта ІВ, забезпечення інфраструктури реалізації життєвого циклу об'єкта ІВ, управління інфраструктурою і забезпечення інфраструктури реалізації життєвого циклу об'єкта ІВ.

Принцип «цілеспрямованої поведінки» - будь-яка цілеспрямована дія вимагає негативного зворотного зв'язку: якщо мета має бути досягнута, то в якийсь момент часу необхідні сигнали від неї, щоб своєчасно зреагувати та скоригувати поведінку системи.

Принцип «адаптації» - адаптація визначає відношення між множиною змін зовнішнього середовища і метою («фокальною умовою»), на досягнення якої спрямована діяльність системи.

Принцип «зовнішньої турбулентності» обумовлюється необхідністю реакції на негативні чи позитивні зміни, що відбуваються з часом у зовнішньому по відношенню до сфери ІВ середовищі (міжнародна політика, економічні кризи, патентні війни).

Принцип «внутрішнього опору» пов'язаний з необхідністю реакції на позитивні чи негативні зміни у внутрішньому середовищі сфери ІВ (зміни в нормативно-правовій базі, державні кризи, плинність кадрів, зниження рівня наукового забезпечення).

Принцип «здатності до прогнозування» - існування будь-якої соціальної системи не може ефективно існувати без прогнозування майбутніх результатів.

Принцип «єдності частин у цілому» - у системі державного управління сферою ІВ, крім негативних, а інколи і позитивних зворотних зв'язків, що мають забезпечувати координацію, інтеграцію та гармонізацію складових системи в цілому, має існувати обов'язковий взаємозв'язок часткових цілей з основною метою управління.

Принцип «розрізнення “хорошої” і “поганої” організації» - реалізація цього принципу вимагає існування критерію, з використанням якого має фіксуватися розрізненість між «поганою» організацією системи і «хорошою» її організацією4.

8 листопада 2022 р., з 00:00, тобто з моменту набуття чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2022 р. № 943-р «Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності», яким Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ) визначено суб'єктом, що виконує функції національного офісу інтелектуальної власності (НОІВ), виконання цих функцій Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» («Укрпатент») - було припинено, що створює можливі перспективи розвитку законодавчого регулювання питань використання ПЗ та поглиблення вивчення цього питання на науковому та державному рівнях новоствореним органом.

Висновки

Отже, наше дослідження підкреслює важливість регулювання використання програмного забезпечення в Україні та необхідність його розвитку та стимуляції. Недостатнє регулювання може призвести до хаотичного використання програмного забезпечення та унеможливлювати участь розробників у технологічному житті держави. Влада повинна вжити кроків для встановлення стандартів і регулювання використання програмного забезпечення, що забезпечить сталість, безпеку та ефективність у державній діяльності. Крім того, необхідно забезпечити доступність інформації про ПЗ, що використовується та в якому є необхідність, щоб забезпечити прозорість, інновації та розвиток технологічного сектору в Україні.

Також звертаємо увагу на те, що відсутність відкритого доступу до програмного забезпечення у державних органах в Україні є перешкодою для розвитку вітчизняного програмного ринку. Відсутність відкритого доступу до коду програмного забезпечення унеможливлює розробникам створювати нові програмні продукти на базі вже існуючих рішень, що є критично важливим фактором для розвитку IT-індустрії в Україні.

Загалом відкрите програмне забезпечення може стати інструментом для забезпечення прозорості та відкритості у роботі державних органів в Україні. Його використання може сприяти ефективній роботі державних органів і забезпеченню взаємодії між різними галузями влади, а також зменшити витрати на програмне забезпечення та підвищити ефективність державного управління в цілому.

Література

1. Дмитришин В. С., Березанська В. І. Інтелектуальна власність на програмне забезпечення в Україні. Київ: Вірлен, 2005. 304 с. С. 38-40.

2. Паладій М. В. Сфера інтелектуальної власності в Україні: проблемні питання державного управління в умовах інтеграції в міжнародні співатовариства: монографія. Київ, 2011. 240 с. С. 58.

3. Там само. С. 140.

4. Там само. С. 110-116.

Размещено на Allbest.ru