Результати педагогічного експерименту з формування в майбутніх фахівців кримінально-виконавчої служби лідерської компетентності в процесі професійної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія Державної пенітенціарної служби

Результати педагогічного експерименту з формування в майбутніх фахівців кримінально-виконавчої служби лідерської компетентності в процесі професійної підготовки

Костюченко Максим Анатолійович

старший викладач кафедри фізичної підготовки

У статті охарактеризовано перебіг педагогічного експерименту з формування в майбутніх фахівців кримінально-виконавчої служби лідерської компетентності в процесі професійної підготовки. Детально висвітлено основні педагогічні заходи щодо поглиблення і розширення уявлень курсантів про лідерську поведінку шляхом відбору змісту соціально-гуманітарних дисциплін, таких як «Історія України», «Українська мова (за професійним спрямуванням»), «Пенітенціарна психологія», «Пенітенціарна педагогіка» та впровадження додаткового спеціального онлайн-курсу «Лідерство офіцера кримінально-виконавчої служби». Розкрито особливості використання навчальних ситуативних методів (ситуативного методу, методу конкретних ситуацій, методу кейсів) для набуття курсантами вмінь і навичок самостійно розв'язувати проблеми професійної діяльності. Важливе значення мало застосування діалогічно-дискусійних технологій для формування комунікативних лідерських умінь та навичок, а також задіяння ресурсів дослідницької діяльності для розкриття лідерського потенціалу майбутніх офіцерів кримінально-виконавчої служби. Не менш важливим та підсумковим педагогічним засобом формування в курсантів лідерської компетентності стали навчально-дослідницькі завдання, які допомогли організовувати процес навчання не через пасивне засвоєння знання, а активний пошук самих курсантів.

Ключові слова: лідерство, лідерська компетентність, формування, професійна підготовка, онлайн-курс, діалогічно-дискусійні технології, ситуативні та навчально-дослідницькі завдання.

Results of pedagogical experiment on development of criminal-executive service of leadership competence in the process of professional training in future specialists

Kostiuchenko Maksym

Senior Teacher at the Department of Physical Education Academy of the State Penitsiary Service of Ukraine

Introduction. The standards and quality of training of future penitentiary service professionals do not currently ensure the proper development of their leadership potential. The necessary scientific and methodological support for developing cadets' leadership competence in higher education institutions with specific learning conditions is also insufficient. These circumstances necessitate a thorough study of pedagogical ways and means of building this professionally important characteristic in future officers of the criminal executive service.

Purpose. Leadership in penal institutions is an integral factor in the effectiveness of their activities. The authors found that developing their ability to solve complex tasks and practical problems of criminal executive activity requires close attention. This issue of leadership competencies development requires a more thorough study of the current issue through in-depth scientific research.

Methods. The features of using situational teaching methods (situational method, method of specific situations, case method) for the acquisition of skills by cadets to solve problems of professional activity independently are revealed. Internal communication methods and the potential of discussion learning technologies were effectively applied.

Results. The article describes the course of a pedagogical experiment on the development of leadership competence in future specialists of the criminal executive service in the process ofprofessional training. The main pedagogical measures to deepen and broaden cadets' understanding of leadership behavior by selecting the content of social and humanitarian disciplines such as «History of Ukraine,» «Ukrainian language (for professional purposes),» «Penitentiary psychology,» «Penitentiary pedagogy» and the introduction of an additional peculiar online course «Leadership of a criminal executive service officer» are highlighted in detail. The article reveals the peculiarities of using situational teaching methods (situational method, case method, case method) for cadets to acquire skills and abilities to solve problems ofprofessional activity independently. Of great importance was the use of dialogic and discussion technologies for developing communicative leadership skills, as well as the use of research resources to unlock the leadership potential offuture officers of the penal service. An equally valuable and final pedagogical tool for developing cadets ' leadership competence was the educational and research tasks, which helped organize the learning process not through passive learning but through the active search of the cadets themselves.

Originality. The results of the experimental work showed that after the shaping stage of the experiment, the cadets of the experimental groups have mostly high and sufficient levels of leadership competence. Based on the results of the formative experiments, methodological recommendations for the formation of leadership competence in future officers of the criminal executive service in the course of professional training have been developed. The scientific novelty of the research is to study the problem offorming the leadership competence offuture officers of the criminal executive service in the process of professional training.

Conclusion. The article describes the course of a pedagogical experiment on the building of leadership competence in future specialists of the criminal executive service in the process of professional training. The author describes key pedagogical activities aimed at deepening and broadening cade ts' understanding of leadership behavior.

Key words: Leadership, Leadership Competence, Professional Training, Online Course, Dialogic and Discussion Technologies, Situational-Educational and Research Tasks.

Вступ

Для ефективного виконання завдань професійної діяльності офіцер кримінально-виконавчої служби повинен мати необхідний особистісний лідерський потенціал, ті риси, які роблять його авторитетним в очах колег і ув'язнених, мати такі особистісні якості, як відповідальність, почуття обов'язку, енергійність, чесність, сміливість, творче мислення, готовність до саморозвитку та ін. Офіцер повинен уміти аналізувати та вирішувати організаційні проблеми, відстежувати динаміку організаційних змін, мати навички вирішення проблем, планування дій, розв'язування проблем, тобто складові лідерської компетентності.

Постановка проблеми. Стандарти та якість підготовки майбутніх фахівців пенітенціарної служби на сьогодні не забезпечують належного розвитку їхнього лідерського потенціалу. Недостатнім також є необхідне науково-методичного забезпечення формування лідерської компетентності курсантів у закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання. Ці обставини зумовлюють необхідність ґрунтовного дослідження педагогічних шляхів і засобів формування зазначеної професійно важливості хар актеристики у майбутніх офіцерів кримінально-виконавчої служби.

Метою статті є характеристика результатів педагогічного експерименту з формування в майбутніх фахівців кримінально-виконавчої служби лідерської компетентності в процесі професійної підготовки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні педагоги вивчають різні шляхи і підходи до формування лідерських якостей, розвитку лідерського потенціалу людини. Питанням формування лідера у військовій і правоохоронній сферах присвятили свої праці А. Зелінський [1], Л. Кримець [2], О. Маковський [3] та ін. Предметом дослідження О. Заруби є моделі та програми підготовки лідерів у вищих військових навчальних закладах [4], О. Безлуцької - лідерські якості офіцера-судноводія [5], О. Бойка - методологічні основи дослідження компетентності майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах [6]. Безпосередньо проблематику лідерського потенціалу майбутніх офіцерів Державної кримінально-виконавчої служби України досліджують О. Романовський та І. Горбач [7], які виокремили низку лідерських особистісних характеристик офіцера. Проте недостатньо вивченим на сьогодні залишається питання щодо формування лідерської компетентності майбутніх офіцерів кримінально-виконавчої служби в процесі їх професійної підготовки.

Результати досліджень

Лідерство в кримінально-виконавчих установах є невід'ємним чинником ефективності їхньої діяльності. Лідерство й управління в установах виконання покарань залежать від екстремального характеру умов діяльності, статутної системи, особистісних характеристик офіцера-лідера. З урахуванням наукових праць щодо специфіки лідерства та особливостей професійної діяльності фахівця в установах виконання покарань його лідерську компетентність можна визначити як інтегративну особистісну властивість, що охоплює мотивацію до лідерства, свідоме ставлення і зацікавленість інформацією про лідерство, знання про історію і практику лідерства в кримінально-виконавчій службі, уміння самостійно розв'язувати складні завдання і практичні проблеми кримінально-виправної діяльності, мати навички лідерської комунікації та організації командної роботи, здатність продуктивно організовувати свій особистісний ріст як професіонала та лідера. Складовими лідерської компетентності офіцера Державної кримінально-виконавчої служби є особистісний, когнітивний та діяльнісний компоненти.

З урахуванням структури лідерської компетентності майбутніх офіцерів кримінально -виконавчої служби для діагностики її сформованості використано три критерії, які характеризують її структурні компоненти, зокрема мотиваційно-особистісний, пізнавально-когнітивний та діяльнісно-результативний, і відповідні показники. Мотиваційно-особистісному критерію лідерської компетентності відповідають такі показники, як мотивація до вивчення специфіки лідерства та лідерської поведінки, розуміння необхідності оволодіння знаннями про управління та лідерство; лідерський потенціал та лідерські якості (наполегливість, рішучість, відповідальність); творче мислення, відкритість до нових ідей; самоорганізація, здатність до аналізу свого лідерського потенціалу та лідерської компетентності; пізнавально -когнітивному - розуміння місії установи виконання покарань, її цінностей, перспектив; загальне уявлення про управління та теорію й історію лідерства, сутність лідерського потенціалу та засобів лідерського впливу; обізнаність про теорію й практику лідерства у діяльності установ виконання покарань; знання вимог Кодексу етики та службової поведінки персоналу; діяльнісно-результативному - вміння самостійно розв'язувати складні завдання і практичні проблеми кримінально-виправної діяльності; вміння налагоджувати відносини з колегами та ув'язненими, продуктивно вирішувати міжособистісні конфлікти, організовувати командну роботу; вміння висловлювати особисту позицію в групі, аргументувати свою думку, брати участь у дискусіях зі службових питань; здатність продуктивно організовувати свій особистісний ріст як професіонала та лідера. З урахуванням цього виокремлено три рівні сформованості лідерської компетентності: елементарний, достатній і високий.

Результати констатувального етапу засвідчили недостатній рівень сформованості в майбутніх офіцерів кримінально-виконавчої служби лідерської компетентності. Виявлено, що майбутні офіцери недостатньо обізнані із сутністю та історією лідерства, його специфікою у кримінально-виконавчій службі, нечітко знають особливості лідерської комунікації, мають труднощі щодо самостійного вирішення складних проблем та практичних питань повсякденної діяльності пенітенціарної діяльності. З'ясовано, що потребує пильної уваги формування в них уміння вирішувати складні завдання і практичні проблеми кримінально-виправної діяльності, продуктивно налагоджувати відносини з колегами та ув'язненими, аргументувати особисту позицію в групі, організовувати свій особистісний ріст як професіонала та лідера.

Для формування лідерської компетентності майбутніх фахівців кримінально-виконавчої служби було організовано формувальний етап експерименту. Він тривав з вересня 2020 до червня 2022 року на базі Академії Державної пенітенціарної служби України. Учасниками експерименту стали 114 курсантів 1-го (потім 2-го) курсу, що навчалися за напрямами підготовки «Право», «Правоохоронна діяльність», «Психологія».

Перший напрям роботи під час формувального етапу експерименту передбачав поглиблення уявлень про лідерську поведінку офіцера кримінально-виконавчої служби. Для цього було передбачено спеціальне конструювання та відбір навчального матеріалу насамперед з навчальних дисциплін «Історія України», «Українська мова (за професійним спрямуванням»), «Пенітенціарна психологія», «Пенітенціарна педагогіка» та ін. Зокрема теми з навчальної дисципліни «Історія України» було доповнено питаннями про значення лідерів в історії, про основні підходи до розгляду проблеми особистості та її ролі в історичному процесі, про історію України як історію українських військових еліт.

Вивчення проблематики лідерства у такому аспекті дозволило формувати у курсантів розуміння і значення лідерської поведінки, розвивати їхні лідерські якості. Ми також звертали увагу на необхідність формування власної думки курсантів щодо цих питань, сприйняття ними цінностей героя-лідера та офіцера-лідера. Такий масив знань необхідний для розуміння сучасних воєнних подій, значення діяльності офіцера-лідера для кримінально-виконавчої служби та загалом для сектору безпеки й оборони.

Щодо навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням») ми доповнили її питаннями, які стосувалися специфіки власне лідерської комунікації. Йдеться про такі питання, як навички спілкування ефективних лідерів, основні стратегії для інструктажу, моніторингу та перегляду планів і дій, довіра та взаємоповага як основа міцних стосунків, управління в'язницею як управління людьми, сильне лідерство і створення ефективних систем безпеки, стосунки між персоналом і засудженими, лідер і послідовники у комунікації, двостороннє спілкування. Особливого значення ми надавали вивченню передумов ефективного спілкування в команді, створенню інтерактивного середовища, де заохочується відкрите спілкування; вимог до мовлення лідера, переваг успішного спілкування.

Окрім відповідного добору навчального матеріалу, для курсантів експериментальних груп ми провели спеціальний онлайн-курс «Лідерство офіцера кримінально-виконавчої служби». Його вивчення дозволило формувати у курсантів знання про лідерство, його історію, специфіку вияву в Державній кримінально-виконавчій службі, практику формування лідерської компетентності. Онлайн -курс допоміг надати курсантам системні знання про історію і практику лідерства, ознайомити з найважливішими характеристиками лідера, зі специфічними прийомами управління, інструментами лідерства, розвивати їх лідерський потенціал.

Відповідно до наступної педагогічної умови під час педагогічного експерименту було широко використано навчальні ситуативні методи (ситуативні вправи, метод аналізу конкретних ситуацій, метод кейсів) для набуття курсантами вмінь і навичок розв'язувати проблеми професійної діяльності. Зокрема ми пропонували курсантам ситуації, коли вони повинні були визначити етапи контролю за виконанням управлінських заходів. Під час аналізу учасники знаходили відповіді на три ключові питання: 1. Чого потрібно було досягти? 2. Що насправді нам вдалося? (Що не вдалося? Чому?) 3. Що треба зробити, щоб змінити ситуацію на краще? Виконуючи такі завдання, курсанти вчились здійснювати операційні дії (планування, підготовка, виконання, оцінювання) та вдосконалення (вивчення, розвиток, впровадження)», а також безпосередній вплив (комунікація, прийняття рішень, мотивування). Подібні обговорення допомагали краще засвоювати знання та набувати професійних навичок і вмінь в умовах, наближених до повсякденної практики, формувати навички вирішення проблем і прийняття зважених рішень; активізувати мислення, підвищувати відповідальність за прийняті рішення.

Зазначені методи ситуаційного аналізу допомогли набути курсантам умінь і навичок розв'язувати проблемні професійні ситуації. Вони давали можливість створювати належне діяльнісне середовище, за якого курсанти проявляти ініціативність, самостійність, уміння відстоювати свою думку. Загалом ситуативні вправи, метод аналізу конкретних ситуацій, метод кейсів допомагали формувати у майбутніх офіцерів навички оцінки ситуації, вироблення власного погляду на стан справ, загалом умінь приймати рішення. Цей метод допоміг формувати в курсантів такі лідерські якості, як самостійність та ініціативність, готовність діяти у ситуаціях невизначеності, відкритість до змін і гнучкість, завзятість та цілеспрямованість.

Щодо третьої педагогічної умови ми велику увагу звертали на формування у майбутніх фахівців кримінально-виконавчої служби навичок та вмінь лідерської комунікації. Під час діалогів з навчальних дисциплін «Українська мова (за професійним спрямуванням)», «Пенітенціарна психологія», «Пенітенціарна педагогіка» ми вели мову про продуктивність відносин з іншими людьми та такі основні вимоги до ефективних людських стосунків, як канали комунікації, командна робота, саморозвиток, розвиток інших людей [8, с. 122-123]. Курсанти обговорювали питання про те, як встановлювати необхідний мінімум каналів комунікації для того, щоб розуміти одне одного і дізнаватися про потреби, цілі сприйняття та способи роботи одне одного [8, с. 127].

Під час вивчення навчальних дисциплін «Пенітенціарна психологія» та «Пенітенціарна педагогіка» темами для обговорення були такі: «Лідер, розуміння бачення і відповідальність», «Лідер і бачення місії в'язниці», «Лідер і взаємодія із зовнішнім середовищем», «Лідер і моделювання найкращих методів контролю», «Ефективні стратегії для інструктажу, моніторингу та перегляду планів і дій», «Ефективні лідери і формування міцних та сприятливих стосунків з персоналом», «Лідер і дотримання етичних норм», «Управління в'язницею як управління людьми», «Лідерство і атмосфера в'язниці» та ін. Щодо налагодження комунікації ми обговорювали такі питання, як «Робота лідера - двостороннє спілкування», «Ключі до ефективного спілкування в команді», «Ефективні команди і навички спілкування», «Лідер та інтерактивне середовище для спілкування», «Вміння слухати як складова лідерської комунікації», «Ключові елементи взаємин, які дозволяють ефективно працювати в команді», «Управління взаєминами - персонал і ув'язнені», «Лідер і обговорення спільних результатів» та ін.

Викладачі разом з курсантами відпрацьовували їх уміння чітко висловлювати свою думку, враховуючи, що сутність військового лідерства розкривається через вплив «на особовий склад шляхом чіткого формулювання мети, визначення способів її досягнення, застосування ефективних методів внутрішньої комунікації, мотивації до дії під час підготовки і виконання поставлених завдань» [9, с. 11]. Курсанти вчились робити інформування (для задоволення інформаційних потреб особового складу), чітко доводити цілі та завдання діяльності, налагоджувати двосторонні зв'язки між керівництвом та особовим складом, відзначати (схвалювати) підлеглих [10, с. 4].

Окрім цього, для розвитку навичок лідерської комунікації ми використовували потенціал дискусійних технологій навчання. Курсанти з'ясовували, що, за П. Друкерром, «розуміння, яке лежить в основі правильного рішення, виростає із зіткнень і конфліктів між відмінними думками, із серйозного обміркування протилежних варіантів» [8, с. 232]. Під час дискусій курсанти вчились робити судження та визначити переваги і недоліки різних варіантів рішень. Зокрема з навчальної дисципліни «Історія України» викладачі організовували такі дискусії: «Чи може визначна людина змінити хід історії?», «Діяльність великих князів Київських Володимира Великого та Ярослава Мудрого: які їхні лідерські якості?», «За яких обставин князь Данило став королем? Чому історик М. Костомаров називав його «князем-лицарем»?», «Що сформувало особистість Б. Хмельницького - шляхетної людини і воїна?» та ін. Курсанти звертали увагу на те, що участь у дискусіях допомагає по -новому подивиться на, здавалось би, усталені речі, розглянути всі основні аспекти важливої проблеми.

Наступна педагогічна умова передбачала використання ресурсів дослідницької роботи для розкриття лідерського потенціалу курсантів. Для організації дослідницької роботи ми розробили відповідні завдання, які були комплексними, з достатнім обсягом, що унеможливлювали несамостійне виконання; викликали інтерес, пошукову активність; охоплювали максимальну кількість тем навчальної дисципліни, стосуватися важливих проблем професійної діяльності; передбачали складання самими курсантами алгоритмів вирішення, забезпечувати зв'язок з практичним упровадженням творчих ідей. Зокрема з навчальної дисципліни «Історія України» ми пропонували курсантам дослідити такі теми, як «Роль особистості в історії: гіпотези та ідеї», «Володимир Великий і визначення цивілізаційного шляху розвитку України», «Князь Святослав - воїн, лицар, завойовник», «Державотворці Галицько-Волинського князівства», «Гербова традиція в Україні: розбудова міст-лідерів», «Роль і місце князів у ментальності українського Середньовіччя» та ін.

Викладачі звертали також увагу на представлення курсантами своїх досліджень. Курсанти робили презентації, обґрунтовували результати своєї роботи, відповідали на питання товаришів. Навчально - дослідницькі завдання стали важливим педагогічним засобом формування у курсантів лідерської компетентності. Їх виконання наближалося до справжнього наукового дослідження: засвоєння (накопичення) знань, оволодіння методами і прийомами їх здобування та застосування. Курсанти вчились з'ясовувати проблеми, обґрунтувати гіпотези щодо її вирішення, перевіряти, знаходити рішення й аналізувати результати. З огляду на це дослідницькі завдання стали дієвим засобом формування у курсантів таких лідерських якостей, як працьовитість, наполегливість, воля, рішучість, сила характеру та цілеспрямованість.

Загалом дослідницька робота допомогла організовувати процес навчання не через пасивне засвоєння знання, а активний пошук самих курсантів. Через спеціально підібрані завдання, які мали відповідний рівень труднощів та професійної спрямованості, ми вчили курсантів розв'язувати проблемні завдання професійного характеру. Особливо важливе значення дослідницька робота мала з огляду на розвиток у курсантів ініціативності, самостійності та відповідальності, вміння приймати рішення, розв'язувати проблеми, долати труднощі.

Висновки

кримінальний виконавчий лідерська компетентність

Організація експериментального дослідження дозволила системно формувати в курсантів лідерську компетентність. Результати експериментальної роботи засвідчили, що після формувального етапу експерименту курсанти експериментальних груп мають переважно високий (22,39 %) і достатній (53,73 %) рівні сформованості лідерської компетентності. У контрольних групах ці дані становлять, відповідно, 12,31 % і 40,0 %. Порівняння рівнів лідерської компетентності в курсантів експериментальних і контрольних груп за допомогою критерію Пірсона підтвердило статистично значущі відмінності між розподілами: Хемп = 12,156, оскільки Хемп = 12,156 перевищує х 0.05 та х 0.01. Цим підтверджено результативність упровадження педагогічних умов формування лідерської компетентності майбутніх офіцерів кримінально-виконавчої служби у процесі професійної підготовки.

За результатами формувального експерименту розроблено методичні рекомендації щодо формування в майбутніх офіцерів кримінально-виконавчої служби в процесі професійної підготовки лідерської компетентності.

Перспективами подальших наукових досліджень є з'ясування особливостей розвитку лідерської компетентності офіцерів у системі підвищення кваліфікації; розроблення міжпредметних програм з формування в майбутніх офіцерів кримінально-виконавчої служби лідерської компетентності; підготовка майбутніх офіцерів до формування лідерської компетентності персоналу установ виконання покарань тощо.

Список використаної літератури

1. Зелінський А. «Військове лідерство - це не амбітність, а про відповідальність за кожного» URL: https://nakipelo.ua/vijskove-liderstvo-ce-ne-pro-ambitnist-kogos-a-pro-vidpovidalnist-za-kozhnogo-vijskovij-kapelan- andrij-zelinskij/ (дата звернення: 12.09.2022).

2. Кримець Л. В. Лідерство як особлива форма влади у сучасному військово-професійному середовищі. Вісник Національного університету оборони України. 2018. Вип. 2. С. 51-58. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Vnaou_2018_2_9 (дата звернення: 17.01.2022).

3. Маковський О. К. Формування лідерських якостей майбутніх офіцерів: автореф. дис.... канд. пед. наук: 20.02.02 / Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, 2002. 18 с.

4. Заруба О. Г. Лідерство у вищих військових навчальних закладах: моделі та програми підготовки. Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. 2019. № 3. С. 93-103. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ iblsd_2019_3_12 (дата звернення: 17.01.2022).

5. Безлуцька О. П. Лідерські якості офіцера-судноводія: теоретичний аспект. Інноваційна педагогіка. 2019.

Вип. 14 (1). С. 28-32. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/innped_2019_14(1) 7 (дата звернення: 17.01.2022).

6. Бойко О. В. Теорія і методика формування лідерської компетентності офіцерів Збройних сил України: монографія. Житомир: Вид. О. О. Євенок, 2020. 667 с.

7. Романовський О., Горбач І. Лідерський потенціал майбутніх фахівців державної кримінально-виконавчої служби України. Теорія і практика управління соціальними системами. 2019. № 2. С. 73-84. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/ Tipuss_2019_2_9 (дата звернення: 17.01.2022).

8. Друкер П. Ефективний керівник / пер з англ. Р. Машкової. Київ: Вид. група КМ-БУКС, 2019. 288 с.

9. Доктрина військового лідерства у Збройних силах України. Київ: Головне управління доктрин та підготовки

генерального штабу Збройних сил України спільно з Центром оперативних стандартів і методики підготовки Збройних сил України. 2020. 27 с. URL: https://dovidnykmpz.info/wp-content/uploads/2020/12/Doktryna_rozvytku_viys-

kovoho_liderstva_v_Zbroynykh_sylakh_Ukrainy_compressed.pdf (дата звернення: 29.08.2022).

10. Внутрішні комунікації військового лідера. Порадник для офіцерів та сержантів. Київ: Центр морально- психологічного забезпечення Збройних сил України, 2020. 15 с.

References

1. Kuzminchuk, T. (2020, November 14). «Viiskove liderstvo - tse ne pro ambitnist kohos, a pro vidpovidalnist za kozhnoho», - viiskovyi kapelan Andrii Zelinskyi [«Military leadership is not about ambition, but about responsibility for everyone,» military chaplain Andriy Zelinsky]. nakipelo.ua. URL: https://nakipelo.ua/vijskove-liderstvo-ce-ne-pro-ambitnist- kogos-a-pro-vidpovidalnist-za-kozhnogo-vijskovij-kapelan-andrij-zelinskij/ [in Ukrainian].

2. Krymets, L. V. (2018). Liderstvo yak osoblyva forma vlady u suchasnomu viiskovo-profesiinomu seredovyshchi

[Leadership as a Special Form of Power in the Modern Military and Professional Environment]. Visnyk Natsionalnoho universytetu oborony Ukrainy - Bulletin of the National Defense University of Ukraine, 2, 51-58. URL:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnaou_2018_2_9 [in Ukrainian].

3. Makovskyi, O. K. (2002). Formuvannia liderskykh yakostei maibutnikh ofitseriv [Formation of leadership qualities of future officers]. Extended abstract of candidate's thesis. Khmelnytskii: Natsionalna akademiia Prykordonnykh viisk Ukrainy im. Bohdana Khmelnytskoho. [in Ukrainian].

4. Zaruba, O. H. (2019). Liderstvo u vyshchykh viiskovykh navchalnykh zakladakh: modeli ta prohramy pidhotovky

[Leadership in higher military educational institutions: models and training programs]. Informatsiina bezpeka liudyny, suspilstva, derzhavy - Information security of a person, society, state, 3, 93-103. URL:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/iblsd_2019_3_12 [in Ukrainian].

5. Bezlutska, O. P. (2019). Liderski yakosti ofitsera-sudnovodiia: teoretychnyi aspekt [Leadership qualities of a

navigating officer: theoretical aspect]. Innovatsiina pedahohika - Innovative pedagogy, 14(1), 28-32. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/innped_2019_14(1) 7 [in Ukrainian].

6. Boiko, O. V. (2020). Teoriia i metodyka formuvannia liderskoi kompetentnosti ofitseriv Zbroinykh syl Ukrainy [Theory and methods offorming the leadership competence of officers of the Armed Forces of Ukraine]. Zhytomyr: Vyd. O. O. Yevenok. [in Ukrainian].

7. Romanovskyi, O., & Horbach, I. (2019). Liderskyi potentsial maibutnikh fakhivtsiv derzhavnoi kryminalno- vykonavchoi sluzhby Ukrainy [Leadership potential of future specialists of the State Criminal Executive Service of Ukraine]. Teoriia i praktyka upravlinnia sotsialnymy systemamy - Theory and practice of social systems management, 2, 73-84. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tipuss_2019_2_9 [in Ukrainian].

8. Druker, P. (2019). Efektyvnyi kerivnyk [The Effective Leader]. (R. Mashkovoi, Trans.). Kyiv: vyd. hrupa KM- BUKS. [in Ukrainian].

9. Doktryna viiskovoho liderstva u Zbroinykh sylakh Ukrainy [Doctrine of Military Leadership in the Armed Forces of Ukraine]. (2020). dovidnykmpz.info. URL: https://dovidnykmpz.info/wp-content/uploads/2020/12/Doktryna_rozvytku_viys- kovoho_liderstva_v_Zbroynykh_sylakh_Ukrainy_compressed.pdf [in Ukrainian].

10. Vnutrishni komunikatsii viiskovoho lidera. Poradnyk dlia ofitseriv ta serzhantiv [Internal Communications of a Military Leader. A guide for officers and NCOs]. (2020). Kyiv: Tsentr moralno-psykholohichnoho zabezpechennia Zbroinykh syl Ukrainy. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru