Правове регулювання зобов’язань у міжнародних угодах
Розгляд проблематики виконання міжнародних договорів. Поширення співпраці України з ЄС. Гарантії забезпечення реалізації зобов’язань між державами у торговельній сфері. Дотримання принципу невтручання й утримання від дій, що можуть зашкодити іншій країні.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.09.2024 |
| Размер файла | 20,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Державний податковий університет
Правове регулювання зобов'язань у міжнародних угодах
Світлана Сергіївна Мороз
к.ю.н., доцент кафедри, адвокатка
Анотація
Статтю присвячено аналізу нормативно визначеної характеристики міжнародного договору та наявності зобов'язань в них, способів відродження зобов'язань у договорі, порівнянню договорів з різним предметом та зобов'язань у них. Зроблено акценти на наявній проблематиці виконання чинних міжнародних домовленостей.
Показано, що договори з безпекових питань зазвичай містять негативні зобов'язання, на противагу їм, торговельні угоди включають як позитивні, так і негативні види зобов'язань. Зазначено, що безпекові договори передбачають дотримання принципу невтручання та утримання від дій, що можуть зашкодити іншій країні, а натомість торговельні угоди мають на меті активну співпрацю між державами, що й підкреслює необхідність позитивних зобов'язань країн.
Ключові слова: укладення міжнародних договорів державою, міжнародний договір, правові зобов'язання держави, правове регулювання зобов'язань держави, гарантії забезпечення виконання зобов'язань
Вступ
Право міжнародних договорів є однією з ключових галузей міжнародного права. Саме міжнародними угодами як джерелом міжнародного права керуються держави, оскільки договірне унормування міжнародної діяльності здатне забезпечити цивілізовану міждержавну співпрацю, як-от торговельну, інвестиційну, створити належні умови для розвитку економік договірних сторін та гарантувати безпекові процеси у країні. міжнародний договір торговельний зобов'язання
Належне формулювання зобов'язань договірних сторін є запорукою виконання міжнародного договору у сфері торгівлі. Дослідники багато уваги приділяють визначенню дефініції «зобов'язання», проте мало хто досліджує саме зміст зобов'язань у текстах міжнародних договорі. Проблемі гарантій забезпечення взятих на себе державою зобов'язань, наприклад, у торговельній сфері, науковою спільнотою приділено ще менше уваги.
Так, окресленням поняття зобов'язань у національному праві займалися такі вчені, як Т.А. Грабович, О.О. Коптєва, О.О. Нігреєва, Г.О. Христова та ін. Проте дослідники рідко керуються безпосередньо текстами міжнародних угод.
Матеріали та методи. Позиції автора сформовано на основі аналізу багатосторонніх міжнародних договорів у сфері ядерної зброї та дослідження торговельних угод України. Для відображення позиції автора застосовано методи аналізу, узагальнення та теоретичного порівняння.
Постановка завдання. У рамках статті на прикладі діючих міжнародних договорів, стороною яких є Україна, є намір показати актуальність належного окреслення зобов'язань держави та їх значення для діяльності, торговельної співпраці та безпеки країни.
Результати
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міжнародні договори України»: «міжнародний договір України укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо)». [1]
Виходячи з визначення поняття, здавалося б, що наявність зобов'язань для міжнародного договору не є обов'язковою умовою. Оскільки ця дефініція не окреслює жодної іншої поведінки, ніж регульованість міжнародним правом. Проте ст. 16 згаданого Закону встановлює, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов'язань [1].
На наш погляд, найважливішим, а іноді й вирішальною, складником будь-якого договору, зокрема й торговельного, є зобов'язання. Таку позицію поділяв і болгарський академік Петко Стоянов Стайнов. Науковець вказував, що у правовій доктрині поняття «зобов'язання» є ключовим, воно формує засади домовленості сторін і визначає вектор, перспективи розвитку соціально-ринкової економіки, впорядковує відносини як між людьми, господарськими суб'єктами, так і між державами [2].
Природу, суть та зміст останніх досліджувала значна кількість науковців-правників. В межах цієї статті не доцільно повторюватися, оскільки формулювання понятійно-категоріального апарату не є метою цього дослідження. Проте мало хто з дослідників наголошує на важливості коректно прописати зобов'язання сторін у домовленості. Україні доводиться співпрацювати не лише з усіма країнами ЄС, а й з усім світом. Тому вважаємо, що поняття «зобов'язання держави» має бути універсальним.
Зобов'язання в міжнародному праві визначаються його джерелами, зокрема міжнародними договорами. Так, ряд науковців сходиться на думці, що міжнародна угода єдине джерело міжнародного права, оскільки вона виникає з загальної волі держав. Така угода досягається компромісом в результаті поєднання воль держав, що й робить такі договори джерелами міжнародного права. Відповідно, виходячи з нормативного значення міжнародних торговельних договорів, передбачені ними зобов'язання повинні носити універсальний характер.
Базою дослідження є чинні міжнародні договори України з безпекових та торговельно-економічних питань. Належно сформульовані зобов'язання під час укладення домовленості (не важливо: укладеному між фізичними особами, юридичними особами або між державами; будь то питання ядерної зброї, торговельні чи будь-які інші) є запорукою належного ії виконання.
Керуючись однаковим розумінням умов досягнутих домовленостей, грамотно з юридичного погляду прописані правові зобов'язання у міжнародних торговельних договорах забезпечують: виконання міжнародних домовленостей в той спосіб, в який сторони домовились; гарантії їх належного виконання домовленостей сторонами угоди; можливість притягнення винної сторони до відповідальності. Паралельно з зобов'язаннями доцільним є застосування гарантій виконання таких зобов'язань.
Враховуючи, що базовим принципом міжнародного права й основою міжнародних договорів є мирне співіснування держав, пропонуємо звернутися до одного з найактуальніших питань сьогодення безпеки. Саме рівність та мирне вирішення спорів гарантують держави одна одній під час укладення торговельних домовленостей.
На противагу цьому хочемо проілюструвати інший тип договорів, який регулює таку безпеку.
16.11.1994 р. Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 р. [3]. Цей правочин є цікавим зважаючи на два види суб'єктів: ті, що володіють ядерною зброєю, та ті, які нею не володіють. Відповідно і зобов'язання різняться. Так, за характером згаданого договору, зобов'язання є негативними, тобто передбачають утримання від певних діянь. Наприклад, країни, що володіють ядерною зброєю зобов'язані жодним чином не заохочувати і не спонукати інший тип суб'єктів цього договору, до виробництва або придбання ядерної зброї (ст. 1). Відкритим залишається питання, як розцінювати погрози стосовно використання ядерної зброї до України. Дзеркальним є зобов'язання країн, що не мають ядерної зброї: не приймати, не виробляти і не придбавати її (ст. 2). [3]
Так, зазначений договір містить лише негативі зобов'язання держави, натомість торговельно-економічні домовленості, які можуть укладатися виключно у разі зацікавленості країн у співпраці та впевненості у країніпартнері, містять як позитивні, так і негативні зобов'язання.
Відповідно для заохочення країн для укладення договорів чи приєднання до них, а також до виконання взятих на себе зобов'язань (наприклад, відмовлятися від ядерної зброї) необхідні певні гарантії для держав. Одним з найвідоміших правочинів зазначеного характеру є «Будапештський меморандум» (Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, укладений між Україною з однієї сторони та російською федерацією, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії й Сполученими Штатами Америки з іншої (далі сторони цього договору разом, окрім України договірні сторони) 05.12.1994 р.) [4]. Зазначений документ є міжнародним договором в розумінні ст. 2 Віденської конвенції про право міжнародних договорів [5] та ст. 2 Закону України «Про міжнародні договори України».
Так, відповідно до Будапештського меморандуму Україна зобов'язалась ліквідувати всю ядерну зброю, а договірні сторони зобов'язалися поважати незалежність, суверенітет та наявні кордони України; утримуватися від загрози силою чи її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не буде застосовуватися проти України, крім цілей самооборони; утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким способом отримати будь-які переваги. Належне виконання зобов'язань за цим договором також залишається відкритим і неоднозначним питанням, яке повинно бути вирішено в судовому порядку.
В результаті аналізу приходимо до висновку, що зобов'язання для будь якого договору є його першоосновою. Відповідно спосіб вираження (позитивні чи негативні) та характер зобов'язань може бути різним, та визначається безпосередньо предметом договору. Натомість, якщо сторони не змогли чітко окреслити власні наміри стосовно характеру угоди, то варто керуватися намірами та цілями сторін. До речі, Комісія ООН з міжнародного права обговорювала доцільність внесення у конвенційне визначення міжнародного договору положення стосовно намірів створити міжнародно-правові зобов'язання. Проте вирішено, що елементи намірів входить у фразу «регульовану міжнародним правом».
Не менш значимими у міждержавних договірних відносинах вважаються гарантії виконання зобов'язань, взятих на себе сторонами. На жаль, лише окремі види договорів прямо їх передбачають. На наш погляд, можна говорити про деяку прогалину і відповідно доктринальну недослідженість цього питання, зокрема у торговельній сфері.
Висновки
Питання належності формування зобов'язань однаково важливі, як у міжнародному приватному, так і в міжнародному публічному праві. Проте дослідниками, на жаль, приділяється незначна увага специфіці зобов'язань держав. Саме останні є важливими, складними та тривалими в узгодженні та впливають на широке коло осіб. Безумовно, вони значно різняться між собою специфікою багатосторонніх міжнародних угод, що передбачають саме приєднання, а не участь о формуванні текстів домовленостей.
Усе вищезазначене підкреслює складність та багатоаспектність досліджуваного питання. Відповідно сучасне міжнародне договірне право, розвиваючись, потребує нових поглядів, належного формулювання зобов'язань у домовленостях, та гарантій виконання останніх.
Узагальнюючи, зазначимо, що міжнародні домовленості держав, завжди так чи інакше передбачають певні зобов'язання для сторін договору. Відповідно необхідно розробити певні стандарти зобов'язального міжнародного права, що допоможе нівелювати розмиття змісту зобов'язань, сприятиме розвитку інституту гарантування виконання зобов'язань за міжнародними домовленостями та допоможе розвитку інституту відповідальності, як гарантії виконання взятих на себе державою зобов'язань.
Список використаних джерел
1. Про міжнародні договори України : Закон України від 29.06.2004 р. № 1906-IV : станом на 15 берез. 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1906-15#Text
2. Стайнов. П. Теорията за административния договор и социалистическою право. Годишник на Софийския университет, Юридический факултет. 1965, Т. LVI. С. 26
3. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року : Договір Орг. Об'єдн. Націй від 01.07.1968 р. : станом на 16 листоп. 1994 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_098#Text
4. Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї: Меморандум Україна від 05.12.1994 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/998_158#Text
5. Віденська конвенція про право міжнародних договорів: Конвенція Орг. Об'єдн. Націй від 23.05.1969 р. : станом на 13 черв. 1986 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_118#Text
References
1. On International Treaties of Ukraine: Law of Ukraine of 29.06.2004 р. № 1906-IV: as of 15 March 2022 URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1906-15#Text (in Ukrainian).
2. Stainov. P. The theory of the administrative contract and socialist law. Yearbook of Sofia University, Faculty of Law. 1965, Vol. LVI. P. 26 (in Bulgarian).
3. Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons: Convention United Nations of 01.07.1968: as of 14 November 1994. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_098#Text (in Ukrainian).
4. Memorandum on security assurances in connection with Ukraine's accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons: Memorandum Ukraine of 05.12.1994. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/998_158#Text (in Ukrainian).
5. Vienna Convention on the Law of Treaties : Convention United Nations of 23.05.1969: as of 13 June 1986. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_118#Text (in Ukrainian).
Abstract
Legal regulation of obligations in international agreements
Svitlana Moroz
PhD in Legal Sciences, Associate Professor of department, State Tax University; Attorney-at-law
The law of international treaties is one of the key branches of international law. It is international agreements, as a source of international law, that govern states, since the contractual regulation of international activity is able to ensure civilized interstate cooperation, such as: trade, investment, create appropriate conditions for the development of the economies of the contracting parties, and guarantee security processes in the country.
The obligations of states assumed during the conclusion of international agreements, their proper formulation, agreement and compliance are the primary basis of quality international relations. Accordingly, this paper is devoted to the analysis of the normatively determined characteristics of an international agreement and the presence of obligations in them, methods of revival of obligations in the agreement, comparison of agreements with different subjects and obligations in them.
Emphasis is made separately on the existing problems of the implementation of current international agreements.
The study shows that security agreements usually contain negative obligations, while trade agreements include both positive and negative types of obligations. The above demonstrates that an international agreement is an expression of the will of the parties, their intentions, and also demonstrates the nature of the relationship dictated by the subject of the agreement. Thus, security agreements provide for compliance with the principle of non-interference and refraining from actions that could harm another country. Instead, trade agreements aim at active cooperation between states, which emphasizes the need for positive commitments by countries.
The issues of appropriateness of the formation of obligations are equally important, both in international private and in international public law. However, researchers, unfortunately, pay little attention to the specifics of states ' obligations. It is the latter that are important, complex and lengthy to negotiate and affect a wide range of individuals. Undoubtedly, they differ significantly among themselves in the specifics of multilateral international agreements, which provide for accession itself, and not participation in the formation of the texts of agreements.
All of the above emphasizes the complexity and multifacetedness of the researched issue. Accordingly, as modern international agreement law develops, it needs new views, the properformulation of obligations in agreements, and guarantees of the latter's fulfillment.
Keywords: conclusion of international agreements by the state, international agreement, legal obligations of the state, legal regulation of the obligations of the state, guarantees of ensuring the fulfillment of obligations
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Види забезпечення виконання зобов'язань, класифікація та форма правочину щодо забезпечення їх виконання. Історичні передумови виникнення, поняття, предмет та стягнення неустойки. Відповідальність та припинення договору поруки та гарантії, види застави.
курсовая работа [60,2 K], добавлен 15.11.2010Загальні ознаки інститутів забезпечення виконання зобов’язань. Встановлення функціональних зв'язків між окремими інститутами забезпечення виконання зобов’язань і цивільно-правовою відповідальністю. Поняття, відповідальність та припинення договору поруки.
курсовая работа [44,0 K], добавлен 05.02.2011Поняття та основні види господарських зобов'язань, визначення підстав для їх виникнення. Аналіз особливостей та ознак господарського договору, його нормативно-правове регулювання. Специфіка відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань.
курсовая работа [44,7 K], добавлен 09.06.2011Інститут зобов'язального права. Господарські договори та порядок їх укладання. Забезпечення виконання господарських зобов’язань: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання. Публічні гарантії виконання зобов’язань. Господарські правопорушення.
курсовая работа [31,1 K], добавлен 07.05.2008Поняття зобов'язання як загальна категорія. Припинення і забезпечення зобов`язань у римському цивільному праві. Система правових засобів забезпечення виконання зобов'язань. Поняття, класифікація та структура договорів. Умова та спосіб виконання договору.
контрольная работа [68,6 K], добавлен 01.05.2009Сутність, правова природа та особливості господарських правовідносин, що виникають у сфері банківського кредитування. Дослідження сучасної системи засобів забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов’язань, оцінка їх ефективності.
автореферат [29,7 K], добавлен 13.04.2009Загальні положення про господарські зобов’язання. Умови виконання господарських зобов'язань. Розірвання та недійсність господарського зобов'язання. Господарсько-правової відповідальності за невиконання зобов’язань.
курсовая работа [36,9 K], добавлен 09.05.2007Визначення поняття підприємництва. Порядок безготівкових рахунків та форми безготівкових рахунків між підприємцями. Поняття зобов’язання та особливості договірних зобов’язань. Види забезпечення виконання зобов'язань згідно з законодавством України.
контрольная работа [28,7 K], добавлен 03.10.2014Поняття та правова природа автономії волі сторін як основоположного принципу колізійного регулювання забезпечення зобов’язань. Основні умови застосування, часові межі, форми вираження автономії волі, дійсності договору про вибір права, сфера його дії.
статья [55,5 K], добавлен 19.09.2017Поняття цивільно-правового договору в контексті Цивільного кодексу України. Юридична природа змішаних договорів, порядок їх укладання. Дослідження способів забезпечення зобов’язань за змішаними договорами, особливості їх виконання та відповідальності.
курсовая работа [34,0 K], добавлен 30.01.2011
