Об’єктивні ознаки кримінального правопорушення "державна зрада" за законодавством України і деяких держав Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Об'єктивні ознаки кримінального правопорушення "державна зрада" за законодавством України і деяких держав Європейського Союзу

Євген Миколайович Семенюк, аспірант Відкритого міжнародного університету «Україна»*

Резюме

Семенюк Є. М. Об'єктивні ознаки кримінального правопорушення «державна зрада» за законодавством України і деяких держав Європейського Союзу.

Стаття присвячена висвітленню положень про основні прояви об'єктивної сторони злочину державної зради за кримінальними законами деяких держав - членів ЄС. Визначено об'єкт складу кримінального правопорушення «державна зрада» як у КК України, так і у кримінальних законах деяких держав ЄС. Проаналізовано як назва підрозділу закону відображає особливості об'єкта посягання - безпеки держави, її суспільного ладу, що охоплює конституційний лад, державний устрій та національні інтереси, що залежить від розуміння державної зради, що визначається змістом конкретної норми. кримінальне законодавство державний устрій

Ключові слова: кримінальне законодавство, кримінальне правопорушення, кримінальна відповідальність, держави Європейського Союзу, державна зрада, об'єктивні ознаки.

Summary

Yevhenii Semeniuk. Objective signs of the criminal offense of «treason» according to the legislation of Ukraine and some countries of the European Union.

The article is devoted to highlighting the provisions on the main manifestations of the objective side of the crime of treason according to the criminal laws of some EU member states. The object of the criminal offense «treason» has been defined both in the Criminal Code of Ukraine and in the criminal laws of some EU states. It was analyzed how the name of the subdivision reflects the features of the object of encroachment - the security of the state, its social order, which includes the constitutional system, the state system and national interests, which depends on the understanding of treason, which is determined by the content of a specific norm.

Key words: criminal legislation, criminal offense, criminal liability, European Union states, treason, objective signs.

Постановка проблеми

Визначення об'єкта складу кримінального правопорушення «державна зрада» як у КК України, так і у кримінальних законах держав ЄС охоплює безпеку держави, її суспільний лад, що, своєю чергою, включає конституційний лад, державний устрій та національні інтереси, що залежить від розуміння державної зради, що визначається змістом конкретної норми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Поняття об'єкта в сучасній кримінально-правовій науці характеризується значною кількістю наукових концепцій, серед яких виділяють декілька груп: 1) охороню- вані кримінальним законом суспільні відносини (М. Бажанов, Н. Гуторова, О. Литвинов, В. Навроцький, А. Савченко, Є. Стрельцов та ін.); 2) охоронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин (П. Андрушко, О. Костенко, А. Ландіна та ін); 3) соціальні цінності, що охороняються кримінальним законом (С. Гавриш, П. Матишевський, Є. Фесенко та ін.); 5) правовідносини (Ю. Жмур, С. Лихова, Г. Чеботарьова та ін.); 6) соціальна оболонка як первинний рівень складного об'єкта (В. Трубников); 7) сфера життєдіяльності (В. Ємельянов)¹.

Формулювання мети статті

Метою цієї статті є висвітлення положень про об'єктивні ознаки кримінального правопорушення «державна зрада» за законодавством України та держав Європейського Союзу.

Викладення основного матеріалу

До об'єктивних ознак кримінального правопорушення в кримінальному праві України традиційно відносять об'єкт та об'єктивну сторону кримінального правопорушення. Об'єктивна сторона кримінального правопорушення становить систему передбачених законом про кримінальну відповідальність зовнішніх ознак злочинного посягання, а також об'єктивних умов його здійснення. Не заглиблюючись у дослідження теоретичних аспектів визначень об'єкта та об'єктивної сторони, оскільки це перебуває за межами теми, зазначимо лише те, що необхідно погодитись з висновком В. Налуцишина стосовно того, що зарубіжне кримінальне право здебільшого не надає такого важливого значення визначенням понять об'єкта та об'єктивної сторони кримінального правопорушення (злочину), як в українському кримінальному праві, що науковець пов'язує з домінуванням у кримінальних законах формального визначення злочину як діяння, що порушує кримінальний закон². І хоча концепція складу злочину є змістовно пов'язаною з вченням про corpus delicti, його розуміння у західному континентальному праві зводиться до встановлення ознак факту вчинення злочину особою.

Стаття 111 КК України, яка передбачає відповідальність за державну зраду, розміщена у розділі І Особливої частини КК України - «Злочини проти основ національної безпеки України», її родовим об'єктом є національна безпека України. При вчиненні цього злочину шкода заподіюється суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці, які фактично можна розглядати як різні складові частини національної безпеки, хоча ці об'єкти є альтернативними та самостійними об'єктами злочину, передбаченого ст. 111 КК України³. Доцільно наголосити, що хоча в кримінальних законах усіх держав ЄС передбачено відповідний розділ, вони мають різні назви, що відображають особливості об'єкта, з огляду на що Н. Кончук робить висновок про те, що норму про відповідальність за державну зраду законодавець зарубіжних держав відніс до різних розділів Особливої частини⁴. С. Сергієвський також наголошує на значній диференціації форм вчинення державної зради у кримінальних законах різних зарубіжних держав, у тому числі держав ЄС⁵. Проте у назвах відповідних розділів кримінального закону у державах ЄС акцентовано увагу на злочинах «проти безпеки держави» (КК Бельгії, КК Люксембургу, КК Нідерландів⁶, КК Угорщини⁷, КК Швеції), «проти держави» (КК Латвії), «проти незалежності та безпеки держави» (КК Данії), «проти засад функціонування держави» (КК Словаччини), «проти безпеки Республіки та конституційного порядку» (КК Словенії), «проти миру і незалежності держави та національної оборони» (КК Іспанії), «проти Республіки» (КК Болгарії⁸, КК Естонії, КК Польщі, КК Хорватії), «проти національної безпеки і цілісності» (КК Португалії), «проти незалежності та фундаментальних національних інтересів» (КК Норвегії), «проти безпеки уряду» (КК Мальти), «проти Конституції» (КК Греції), «проти фундаментальних інтересів нації» (КК Франції), «проти суверенної влади» (КК Кіпру), «проти республіки, іноземних держав та міжнародних організацій» (КК Чехії), «проти незалежності, територіальної цілісності та конституційного порядку» (КК Литви). Тобто в будь-якому разі назва підрозділу відображала особливості об'єкта посягання - безпеки держави, її суспільного ладу, що охоплює конституційний лад, державний устрій та національні інтереси, що залежить від розуміння державної зради, що визначається змістом конкретної норми.

Також у кримінальних законах ряду держав - членів ЄС норми про державну зраду були виокремлені в окремі розділи. На думку Н. Кончук, це зумовлено бажанням законодавця «акцентувати на ступеневі суспільної небезпеки державної зради, вказавши її в назві окремої глави чи розділу Особливої частини КК». У КК Австрії норми про державну зраду викладені у розділі XIV «Державна зрада та інші злочини проти інтересів держави», у КК Фінляндії - у главі 11 «Злочини, пов'язані зі зрадою», у КК ФРН - у розділі І «Зрада миру, державна зрада, і створення загрози демократичній правовій державі». У КК Франції та КК Іспанії норми про державну зраду виділені в окремі підрозділи в межах розділу: у КК Франції - це глава І «Про зраду і шпигунство») розділу І «Злочини проти фундаментальних інтересів нації», а у КК Іспанії - глава І «Про зраду» розділу ХХІІІ «Злочини проти миру і незалежності держави та національної оборони». В Ірландії положення про державну зраду взагалі регламентовані не кодифікованим актом, а окремим законом - Актом про державну зраду 1936 року.

На нашу думку, викладення цих норм у такий спосіб зумовлено скоріше особливостями викладу національного кримінального закону, що полягає в об'єднанні однорідних норм у один підрозділ, ніж суспільною небезпечністю діянь. У ст. 111 КК України міститься як визначення терміна «державна зрада», що фактично вказує на безпосередній об'єкт злочину, а саме діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, так і перелік діянь, які охоплюються державною зрадою - форм об'єктивної сторони. Поряд з тим визначення державної зради у тексті статті поза описом ознак діянь, які її становлять, не є властивим для кримінальних законодавств держав, які є членами ЄС. У переважаючій кількості законів про кримінальну відповідальність держав - членів ЄС поняття «державна зрада» (treason / high treason / Hochverrat) не визначається шляхом формування окремої дефініції, а лише наводяться ознаки діянь, які становлять державну зраду, а саме формулювання «державна зрада» вживається лише у назві статті.

У КК Румунії відповідальність за державну зраду встановлена трьома нормами, одна з яких, закріплена у ст. 271, містить загальний опис ознак цього злочину, а інші дві - опис її окремих видів. Відповідно до ст. 271 КК Румунії державною зрадою є встановлення зв'язків з іноземною владою чи організацією або з її агентами з метою знищення або підриву державної єдності, територіальної неподільності, суверенітету чи незалежності, а також вчинення дій, які розпалюють війну проти країни або сприяють іноземній військовій окупації, спрямовані на економічний чи політичний підрив, або підриву обороноздатності держави. У ст. 272 КК Румунії передбачено відповідальність за державну зраду, вчинену шляхом передачі відомостей, що становлять державну таємницю, іноземній владі чи організації чи її агентам, а також шляхом отримання документів чи відомостей, що становлять державну таємницю, чи володіння ними для передачі іноземній державі, її організації або її агентам. Стаття 273 КК Румунії визначає діяння, які становлять державну зраду шляхом надання допомоги ворогу: 1) передача території, міста, місця оборони, сховища, об'єктів або установок, що належать збройним силам Румунії, призначених для оборони; 2) передача кораблів, літаків, машин, пристроїв, зброї або будь-яких інших матеріалів, які можуть бути використані на війні; 3) залучення людських ресурсів, придбання цінностей і будь-яких матеріалів для ворога; г) братання з ворогом або здійснення будь- яких дій, які можуть сприяти його діяльності або послабити боєздатність збройних сил Румунії або її союзників; 4) участь громадянина Румунії у збройних формуваннях ворога, які ведуть боротьбу проти Румунії або її союзників, під час воєнного стану.

У КК Нідерландів відсутні назви статей і визначення державної зради, проте зазначений кодекс, як і КК Польщі, містить положення про шпигунство, перехід на бік ворога, а також про діяльність на шкоду держави в інтересах інших держав. Зокрема, ст. 98а передбачає відповідальність за умисне розкриття інформації, яка становить державну таємницю в інтересах Нідерландів або їх союзників, іноземній державі або її агенту, або створення ризику того, що зазначена інформація стане відомою іноземній державі. Ознаками кваліфікованого складу цього злочину є його вчинення у воєнний час, або на замовлення чи за наказом іноземної держави, іноземного громадянина або іноземної організації. Стаття 99 КК Нідерландів містить норму про відповідальність особи, призначеної урядом вести переговори з іноземною державою, яка умисно використовує свої повноваження на шкоду державі. У статтях 101 і 102 КК зазначено про караність вступу на військову службу до збройних сил ворожої держави та умисну допомогу ворогу, вчинені у воєнний час.

Кримінальні закони про державну зраду окремих держав - членів ЄС містять норми, які не охоплюються ознаками державної зради в інших державах ЄС та у ст. 111 України. Це положення про захоплення заручників з метою повалення, підриву чи ослаблення державної влади, зі ставленням їх звільнення у залежність від виконання певної умови державою, державною чи громадською організацією або третьою особою, погроза смертю або насильством заручникам (КК Болгарії); про створення недержавної військової компанії або формування, подібного до воєнізованого або правоохоронного, а також ухилення від воєнної служби шляхом симуляції хвороби, самокаліцтва або шляхом обману (КК Швеції); про незаконну військову діяльність, яка охоплює незаконні створення, організацію або забезпечення постачання військового об'єднання з метою здійснення політичного впливу, участь у керівництві таким об'єднанням, його фінансова підтримка, організація та проведення військової підготовки членів вказаних об'єднань (КК Фінляндії). За КК України, зазначені діяння можуть бути кваліфіковані як диверсія (ст. 113), терористичний акт (ст. 258), створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260).

Висновки

Розглянувши основні положення про прояви об'єктивної сторони злочину державної зради за кримінальними законами деяких держав - членів ЄС, можна дійти висновку про можливість їх умовного поділу на 5 груп:

1. Держави, у кримінальних законах яких державна зрада становить виключно ті діяння, які посягають на конституційний і державний (суспільний) лад і територіальну недоторканність держави. Зокрема, це Австрія, ФРН, Словенія, Португалія, Хорватія. За КК України відповідальність за ці діяння передбачена статтями 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади) та 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) КК України. Шпигунство, перехід на бік ворога, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності у кримінальних законах зазначених держав не охоплюються державною зрадою, а відповідальність за них закріплена у інших нормах вказаних актів.

2. Держави, у яких державна зрада розглядається як вчинення дій на шкоду одній державі на користь іншої держави або організації, зокрема шляхом надання допомоги іноземній державі або її агенту з метою порушення незалежності, територіальної цілісності чи конституційного ладу, громадського порядку та безпеки. До цієї групи належать Угорщина, Кіпр, Естонія, Словаччина, Чехія. Шпигунство та перехід на бік ворога не охоплюються державною зрадою і становлять окремі злочини. За своїм змістом це розуміння державної зради є близьким до такого прояву об'єктивної сторони злочину державної зради, закріпленого у ч. 1 ст. 111 КК України.

3. Держави, у кримінальних законах яких вчинення державної зради пов'язано лише з допомогою ворогу при веденні воєнних дій або під час окупації або під час воєнного стану - Норвегія, Литва. В Україні ці діяння, залежно від конкретної форми їх вчинення, можуть охоплюватись різними частинами статті 111-1 «Колабораційна діяльність». Відповідальність за шпигунство передбачена у інших статтях кримінальних законів цих держав.

4. Держави, згідно з кримінальними законами яких державна зрада є багатоаспектним поняттям та охоплює сукупність різноманітних посягань: 1) посягання на конституційний і державний (суспільний ) лад, територіальну недоторканність держави, життя та здоров'я глави держави, узурпація влади; 2) діяння, спрямовані на провокацію війни, в тому числі вчинення діянь терористичного характеру; 3) шпигунство; 4) перехід на бік ворога, заколот у збройних силах, вступ під час війни за власним бажанням до лав ворожої армії або озброєних групи, допомога у зайнятті території та військових та цивільних об'єктів, передача ворогу матеріальних ресурсів. У такий спосіб ознаки державної зради закріплені у кримінальних законах Болгарії, Греції, Іспанії, Румунії, Фінляндії, Швеції, а також Акті про державну зраду Ірландії. За кримінальним законом України наведені злочинні посягання можуть бути кваліфіковані за декількома статтями розділу І Особливої частини КК України, а саме за ст. 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) ст. 111 (державна зрада), ст. 111-1 (колабораційна діяльність).

5. Держави, в кримінальних законах яких не вживається формулювання «державна зрада», а відповідальність за діяння, які охоплюються нею за законодавствами інших держав, передбачена у інших статтях кримінальних законів. Зокрема, це норми про: 1) перехід на бік ворога, в тому числі сприяння просуванню територією, надання різних форм допомоги, в тому числі військової та матеріальної; 2) передача інформації ворогу - іноземній державі або її агенту, як тієї, що містить державну таємницю, так і іншу визначену законом інформацію; 3) надання допомоги іноземній державі або її агенту з метою збройного повстання, повалення конституційного ладу, зміни території держави, усунення від влади законно обраного голови держави, або іншої підривної діяльності проти держави (Бельгія, Данія, Італія, Мальта, Люксембург, Нідерланди, Польща). В окремих державах, наприклад у Данії, відповідальність за державну зраду регламентована у Військовому кримінальному кодексі, тоді як відповідальність за діяння, які становлять державну зраду для цивільних осіб, передбачена у інших статтях кримінального закону поза контекстом державної зради.

Размещено на Allbest.ru