Проблемні питання здійснення адміністративно-територіальної реформи децентралізації влади в Україні

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

НАН України

Київський університет права

Управління військово-технічного співробітництва Міністерства економіки України

Проблемні питання здійснення адміністративно-територіальної реформи децентралізації влади в Україні

С.Л. Мартищенко, аспірант

Резюме

Мартищенко С.Л. Проблемні питання здійснення адміністративно-територіальної реформи децентралізації влади в Україні

У статті визначено та охарактеризовано окремі проблемні питання здійснення реформи децентралізації влади в Україні на сучасному етапі. Автором згруповано та узагальнено види проблем, що виникли на сучасному етапі здійснення адміністративно-територіальної реформи децентралізації влади. Аргументовано, що серйозною політико-правовою проблемою у досліджуваній сфері є незадовільні темпи здійснення реформи, невідповідність проміжних результатів адміністративно-територіальної реформи децентралізації влади запланованим. Обґрунтовано, що відсутність конституційної основи проведення реформи ставить під сумнів конституційність деяких заходів, що вживаються у процесі децентралізації.

Доведено, що у процесі здійснення реформи децентралізації громади зіштовхнулися з проблемою надання якісних послуг населенню і зниженням доступності для деяких регіонів медичних та освітніх послуг, послуг, що надаються через центри надання адміністративних послуг. З'ясовано, що у фінансово-бюджетній сфері важливою проблемою є відсутність відповідальності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб за власну некомпетентність у розпорядженні коштами місцевого бюджету. Аргументовано існування нерівномірності розподілу фінансових можливостей об'єднаних територіальних громад. Визначено, що однією з проблем розширення повноважень органів місцевого самоврядування стало зростання рівня корупції та зловживань серед органів місцевого самоврядування.

Автором аргументовано, що на сучасному етапі реформування особливо актуальними є проблеми, пов'язані із запровадженням правового режиму воєнного стану та новими завданнями, що постали перед органами місцевого самоврядування у зв'язку з цим. Доведено, що в умовах дії правового режиму воєнного стану громади зіштовхнулися з проблемою суттєвої нестачі власних бюджетних надходжень на виконання покладених на них завдань і функцій у сфері забезпечення потреб оборони, відновлення пошкоджених територій, виконання додаткових функцій щодо організації роботи з внутрішньо переміщеними особами.

Ключові слова: децентралізація, реформа, органи місцевого самоврядування, об'єднана територіальна громада, воєнний стан.

Summary

S. Martyshchenko. Problem issues of the implementation of the administrative-territorial reform of power decentralization in Ukraine

The article identifies and characterizes certain problematic issues of the implementation of the reform of power decentralization in Ukraine at the current stage. The author grouped and summarized the types of problems that arose at the current stage of the implementation of the administrative-territorial reform of power decentralization.

It is argued that a serious political and legal problem in the researched area is the unsatisfactory pace of reform implementation, the inconsistency of the intermediate results of the administrative-territorial reform of the decentralization of power with the planned ones. It is substantiated that the lack of a constitutional basis for carrying out the reform calls into question the constitutionality of some measures taken in the process of decentralization.

It has been proven that in the process of implementing the decentralization reform, the communities faced the problem of providing quality services to the population and reducing the availability of medical and educational services, services provided through administrative service centers for some regions. It was found that an important problem in the financial and budgetary sphere is the lack of responsibility of local self-government bodies and their officials for their own incompetence in managing local budget funds. The existence of uneven distribution of financial capabilities of united territorial communities is argued. It was determined that one of the problems of expanding the powers of local self-government bodies was the increase in the level of corruption and abuse among local self-government bodies.

The author argued that at the current stage of reform, the problems associated with the introduction of the legal regime of martial law and the new tasks faced by local self-government bodies in connection with this are particularly relevant. It is proven that under the conditions of the legal regime of martial law, the communities faced the problem of a significant lack of their own budget revenues to fulfill the tasks and functions assigned to them in the field of providing for defense needs, restoring damaged territories, and performing additional functions related to the organization of work with internally displaced persons.

Key words: decentralization, reform, local self-government bodies, united territorial community, martial law.

Постановка проблеми

На сучасному етапі здійснення адміністративно-територіальної реформи децентралізації влади в Україні супроводжується певними труднощами, зумовленими запровадженням у лютому 2022 р. режиму воєнного стану, складною політико-правовою ситуацією в країні, окремими недоліками нормативно-правового регулювання деяких аспектів провадження реформи децентралізації тощо. Відтак у межах цього дослідження необхідно окреслити найбільш типові проблеми та недоліки реформи децентралізації в Україні, що дасть змогу визначити шляхи їх усунення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій літературі цьому питанню присвячена значна кількість наукових досліджень, зокрема таких вчених, як О.В. Батанов, В. Беруга, М. Бризіцький, С.З. Весперіс, М. Горбатюк, Р.О. Кірюхін, І.Ф. Корж, А. Круглашов, Ю.В. Орловська, Я.В. Решетняк та ін.

За загальним підходом науковців проблеми та недоліки здійснення адміністративно-територіальної реформи децентралізації влади поділяються на політичні, правові, організаційні, фінансово-бюджетні, адміністративно-контрольні та ін. Однак на сучасному етапі реформування доцільно виокремити також проблеми, пов'язані із запровадженням правового режиму воєнного стану та новими завданнями, що постали перед органами місцевого самоврядування у зв'язку з цим, які недостатньо досліджені в наукових роботах.

Формулювання мети статті. Метою статті є виявлення окремих проблемних питань здійснення реформи децентралізації влади в Україні на сучасному етапі.

Для реалізації цієї мети виконані такі завдання:

1) згруповано та узагальнено види проблем, що виникли на сучасному етапі здійснення адміністративно- територіальної реформи децентралізації влади;

2) охарактеризовано ключові проблеми та недоліки, що гальмують процес децентралізації влади в Україні;

3) визначено характер впливу правового режиму воєнного стану на процес здійснення реформи децентралізації влади в Україні.

Викладення основного матеріалу

Реформа децентралізації влади у процесі її здійснення зіштовхнулася з низкою проблемних питань, що потребують нагального вирішення.

Зокрема, як справедливо зазначає М.М. Русинюк, однією з проблем у досліджуваній сфері є неузгодженість і відставання деяких галузевих міністерств від поточних темпів децентралізації та їх реагування на виклики, які постають перед новоствореними громадами.

Необхідно зауважити, що особливо гостро постала проблема зловживання органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб своїм становищем, що підтверджується постійно зростаючою кількістю судових позовів фізичних та юридичних осіб до органів місцевого самоврядування про визнання протиправними їх рішень, дій або бездіяльності. Зокрема, за період з початку здійснення реформи децентралізації та станом на початок 2023 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстровано понад 320 тис. судових рішень у адміністративних справах, у яких спір виник щодо визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб.

З проблемою зловживання з боку органів місцевого самоврядування тісно пов'язаною є проблема здійснення державного контролю або нагляду за правомірністю рішень і дій органів місцевого самоврядування.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом. Крім того, частиною 10 ст.59 передбачено, що акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, виходячи зі змісту наведеної норми Закону, можна дійти висновку про те, що державний контроль за рішеннями та діями органів місцевого самоврядування в Україні здійснюється виключно у випадках, якщо ці органи виконують делеговані, а не власні повноваження. В усіх інших випадках встановлюється лише судовий контроль. Водночас з розширенням повноважень органів місцевого самоврядування в різних сферах суспільних правовідносин з огляду на проведення реформи децентралізації влади, проблема зловживання з боку відповідних органів набуває особливої актуальності та потребує вирішення.

Тим більше, що ст.8 Європейської хартії місцевого самоврядування допускається запровадження адміністративного контролю за органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Водночас у цій статті Хартії зазначається, що будь-який адміністративний нагляд за органами місцевого самоврядування може здійснюватися тільки згідно з процедурами та у випадках, передбачених конституцією або законом. Будь-який адміністративний нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування, як правило, має на меті тільки забезпечення дотримання закону та конституційних принципів. Однак вищі інстанції можуть здійснювати адміністративний нагляд за належністю виконання завдань, доручених органам місцевого самоврядування.

Досліджуючи згадану вище проблему, необхідно зауважити, що у 2017 р. на громадське обговорення було подано законопроект, яким пропонувалося запровадити адміністративний нагляд за рішеннями органів місцевого самоврядування.

Зокрема, законопроект передбачав, що законність усіх актів органів місцевого самоврядування має перевірятися державним органом. На думку ініціаторів проекту, це передбачено Конституцією, але процедура не закріплена в жодному з законів. Тому запропоновано, що контролюючими органами будуть місцеві державні адміністрації, які наглядатимуть за законністю рішень сільських, селищних, міських (районного значення) рад та їх виконкомів.

Таким чином, в Україні проблема забезпечення адміністративного контролю за правомірністю рішень органів місцевого самоврядування наразі є відкритою, а її вирішення потребує зваженого підходу, що ґрунтуватиметься на поєднанні самостійності органів місцевого самоврядування та недопустимості втручання держави у їх діяльність і необхідністю забезпечення законності такої діяльності.

Деякі науковці звертають увагу на проблеми, що виникли у процесі бюджетної децентралізації влади.

Як зазначають С.З. Весперіс і Я.В. Решетняк, хоча бюджетна децентралізація створила всі необхідні умови для формування спроможних адміністративно-територіальних одиниць і значно розширила повноваження органів місцевого самоврядування, провівши розмежування податків, але створила іншу проблему, яка полягає у нерівномірному розподілі бюджетних надходжень через більшу сконцентрованість у одному населеному пункті великих платників податків. Науковці пояснюють таку ситуацію тим, що більшість підприємців убачають вигоду реєстрації юридичних адрес своїх підприємств у великих містах, що автоматично позбавляє маленькі населені пункти значної частини власних доходів, оскільки, відповідно до чинного законодавства, податки справляються за місцем їх юридичної реєстрації⁶.

Для вирішення цієї проблеми в Україні продовжують застосовуватися міжбюджетні трансфери, проте необхідно зважати на запроваджені у зв'язку із введенням воєнного стану обмеження у цій сфері.

Зокрема, на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 10 березня 2022 р. №245 та від 4 березня 2022 р. №199 скорочено низку трансфертів місцевим бюджетам з метою спрямування до резервного фонду державного бюджету для забезпечення фінансування заходів територіальної оборони, захисту безпеки населення та функціонування бюджетної сфери, комунальних підприємств у період воєнного стану.

Крім того, на формування прибуткової частини місцевих бюджетів, починаючи з 2022 р. та до завершення правового режиму воєнного стану, суттєво вплинули запроваджене Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» право фізичних осіб - підприємців - платники єдиного податку першої та другої групи не сплачувати єдиний податок. Крім того, тимчасово скасовано податки на об'єкти нерухомого майна, що є відмінними від земельних ділянок, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, що розташовані на територіях, де ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих територіях, а також за об'єкти, що стали непридатними.

Поряд з тим на період дії воєнного чи надзвичайного стану сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом і перспективним планом формування територій громад, отримали право приймати рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів і податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів без застосування процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, у період дії воєнного стану відбулися певні зміни, пов'язані із наділенням фізичних та юридичних осіб певними пільгами у сфері оподаткування та, у той же час, надання органам місцевого самоврядування у спрощеному порядку запроваджувати тимчасово місцеві податки і збори. Ці зміни, безперечно, могли вплинути на прибуткову частину місцевих бюджетів.

Значна кількість проблем і недоліків у процесі здійснення адміністративно-територіальної реформи децентралізації влади, які тісно пов'язані із вищерозглянутими недоліками реформи, виникають під час створення умов для надання адміністративних послуг.

Зокрема, виникнення проблеми у сфері забезпечення належної якості медичної допомоги у межах здійснення медичної реформи, що є частиною децентралізаційного комплексу, спрямована на оптимізацію медичних закладів, детально досліджують у своїй роботі С.З. Весперіс і Я.В. Решетняк. Вчені зауважують, що хоча оптимізація у цій сфері за задумом була спрямована на покращення цієї галузі, проте критерії, створені для більшості лікарень, є складними для виконання, а отже, більшість із них ліквідують або переведуть до закладів первинної медичної допомоги.

С.В. Полякова щодо цього звертає увагу, що за чинним законодавством для того, щоб сільська громада мала власного лікаря, одночасно мають виконуватись такі умови, як: наявність випускника сільської школи з високим рівнем знань, підтверджених високими балами зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО); наявність у родини випускника або громади коштів на навчання (звісно, можливість вступу на бюджетне місце не відкидається, але, як уже зазначалось, у міських випускників більше шансів вступити на безоплатне навчання через вищий рівень знань); наявність у випускника бажання навчатись саме в медичному закладі на лікаря, потрібного в громаді; обов'язкове повернення випускника після навчання в село. адміністративний територіальний самоврядування воєнний

Порушена проблема стосується і сфери освіти. Зокрема, як зауважують деякі науковці, освітня реформа передбачає ліквідацію неспроможних шкіл та формування опорних; якщо для міст така ситуація не є проблемною, то для сіл / селищ вона формує нові виклики. Як приклад наводиться ситуація, коли діти з віддалених сіл не зможуть добратися до опорної школи, якщо вийде з ладу шкільний автобус чи комунальні служби не сформують гідну інфраструктуру.

Натомість проблема з медичною та освітньою реформами у підсумку пов'язана з браком висококваліфікованих кадрів у дрібних територіальних громадах - селах і селищах, які навіть після проходження процедури добровільного об'єднання територіальних громад залишаються не досить привабливими для працівників високої кваліфікації. Частково це пов'язано з недостатністю фінансових можливостей об'єднаних територіальних громад.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено 142,7 млрд гривень на програму медичних гарантій обслуговування населення, 87,5 млрд гривень освітньої субвенції та 23,9 млрд гривень додаткової дотації на здійснення повноважень на деокупованих, тимчасово окупованих та інших територіях.

У контексті підвищення соціальної спроможності об'єднаних територіальних громад, утворених у процесі реформи децентралізації, І.Ф. Корж також вказує на існування проблеми щодо покладення на центри надання адміністративних послуг, розміщених у віддалених місцевостях, повного обсягу найбільш затребуваних громадянами адміністративних послуг, що зумовлено незадовільним виконанням положень чинного законодавства щодо передачі повноважень окремими центральними органами виконавчої влади та неготовністю органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій до виконання делегованих ним повноважень.

Таким чином, існування проблеми якісного надання адміністративних послуг, включаючи соціальні, медичні та освітні послуги, зумовлює необхідність визначення по кожній окремій з цих сфер потреб, проведення їх групування та визначення перспективних планів щодо їх вирішення. Передусім необхідно звернути увагу на пошук додаткових джерел фінансування надання освітніх і медичних послуг, розробку заходів щодо залучення кваліфікованих кадрів тощо.

Наступною групою проблем у досліджуваній сфері є проблеми правового характеру, зокрема, пов'язані з необхідністю конституювання адміністративно-територіальної реформи децентралізації, а також удосконалення положень деяких законодавчих актів.

Питання існування цієї проблеми неодноразово порушувалося у науковій літературі. Зокрема, А. Круглашов і В. Беруга вважають, що конституційне закріплення реформи децентралізації потребує найбільшої уваги. На обґрунтування цієї думки вчені вказують на те, що закріплення реформи децентралізації влади виключно в законах України створює ризик визнання неконституційними деяких положень діючих законів, що зумовить її гальмування або нівелювання деяких здобутків відповідної реформи. Науковці вказують, що вітчизняна новітня історія свідчить про суттєву мінливість політичної кон'юнктури, що може призвести у подальшому до приходу до влади політичних партій, які намагатимуться скасувати результати децентралізації, яких вдалося досягти. Тому краще убезпечити реформу децентралізації від такої небезпеки і нарешті підготувати та ухвалити відповідні зміни до Конституції; це ще більше утвердить децентралізацію в українському політичному та правовому просторі, а також зробить менш вірогідними політичні маніпуляції навколо неї; такий важливий комплекс реформ має бути відображений в Основному Законі за визначенням.

Наразі розгляд проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) від 13 грудня 2019 р., реєстр. № 2598 відкладено. Проте його огляд дає підстави зробити висновок, що ним передбачено деякі концептуальні зміни у сфері територіальної організації влади (систему територіального устрою складають громади, округи, області, Автономна Республіка Крим), визначено конституційно-правовий статус префекта на відповідній території, а також статус голів громади, закріплено засади безпосередньої та представницької демократії на місцевому рівні (громада безпосередньо або через органи місцевого самоврядування громади та їх посадових осіб відповідно до закону) тощо.

Чимало проблем у процесі здійснення реформи децентралізації влади на сучасному етапі пов'язані із запровадженням правового режиму воєнного стану.

А.В. Миколюк, досліджуючи роботу органів місцевого самоврядування під час воєнного стану, зауважує, що в таких умовах органи місцевого самоврядування отримали декілька додаткових завдань, які вони мали виконувати, а саме: налагодження тісної співпраці з військовими адміністраціями та військовим командуванням, узгодження порядку роботи та, за потреби, погодження перерозподілу окремих повноважень; організація роботи з внутрішньо переміщеними особами, особливо це стосується регіонів країни, де не проводились активні бойові дії, зокрема, біля кордону з Польщею, Молдовою, Угорщиною, Словаччиною, Румунією.

З метою врегулювання діяльності органів місцевого самоврядування в умовах дії правового режиму воєнного стану було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану».

Аналізуючи положення цього закону, В. Безгін зазначає, що його положення ґрунтуються на швидкості ухвалення управлінських рішень на місцевому рівні, проте як протистояти ризикам і потенційним зловживанням не визначено. Усе, що стосується допомоги Збройним Силам і вимушено переміщеним особам, повинно здійснюватися без зайвих обговорень, політичних дебатів і майже в автоматичному режимі. Видається, що такий підхід в умовах дії воєнного стану є цілком виправданим, однак не виключає виникнення вищезгаданих ризиків.

Висновки

Проведене у цій статті дослідження дає підстави зробити такі висновки.

Необхідно виокремити такі групи проблем і недоліків адміністративно-територіальної реформи децентралізації влади в Україні:

1) політико-правові: незадовільні темпи здійснення реформи, невідповідність проміжних результатів адміністративно-територіальної реформи децентралізації влади запланованим; зниження якості та ефективності управлінських, зокрема політичних, рішень, що приймаються на місцях; відсутність конституційної основи проведення реформи, що ставить під сумнів деякі заходи, наприклад, новий адміністративно-територіальний устрій і територіальну організацію місцевої влади;

2) організаційні: проблеми надання якісних послуг населенню, що стосується передусім зниження доступності для деяких регіонів медичних та освітніх послуг, а також деяких інших видів соціальних послуг і послуг, що надаються через центри надання адміністративних послуг; нестача висококваліфікованих кадрів;

3) фінансово-бюджетні: відсутність відповідальності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб за власну некомпетентність у розпорядженні коштами місцевого бюджету; нерівномірність розподілу фінансових можливостей об'єднаних територіальних громад, деякі з яких є більш привабливими для бізнесу за своїм географічним, природним, кліматичним становищем тощо, а інші - менш привабливими;

4) адміністративно-контрольні: зростання рівня корупції та зловживань серед органів місцевого самоврядування; проблема забезпечення адміністративного контролю за правомірністю рішень органів місцевого самоврядування у поєднанні зі збереженням самостійності органів місцевого самоврядування та недопустимості втручання держави у їх діяльність та ін.

На сучасному етапі реформування особливо актуальними є проблеми, пов'язані із запровадженням правового режиму воєнного стану та новими завданнями, що постали перед органами місцевого самоврядування у зв'язку з запровадженням правового режиму воєнного стану, а саме: проблема суттєвої нестачі власних бюджетних надходжень на виконання покладених на ці органи завдань і функцій, у тому числі додаткових, зумовлених потребами оборони, відновлення пошкоджених територій, виконання додаткових функцій щодо організації роботи з внутрішньо переміщеними особами; у таких умовах важливого значення набуває можливість участі органів місцевого самоврядування у співробітництві із зарубіжними партнерами та асоціаціями у напрямі реалізації заходів щодо відбудови зруйнованих внаслідок воєнних дій міст та інших населених пунктів, залучення міжнародної допомоги та отримання міжнародних грантів у рамках такого співробітництва.

Література

1. Русинюк М.М. Проблеми та недоліки децентралізації публічного управління та адміністрування. Вчені записки ТНУ ім. В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. 2018. Т. 29 (68). №1. С. 135-138. С. 137.

2. Судові рішення у справах про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування: інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень станом на січень 2023 р.

3. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР.

4. Європейська хартія місцевого самоврядування: Міжнародний документ від 15.10.1985.

5. Нагляд за законністю рішень органів місцевого самоврядування: за і проти (додат. інфографіка). Децентралізація. 2017.

6. Весперіс С.З., Решетняк Я.В. Децентралізація: проблеми новосформованих об'єднаних територіальних громад. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2018. Вип. 19. Ч. 1. С. 46-50. С. 49.

7. Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету: постанова Кабінету Міністрів України від 10.03.2022 №245.

8. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану: Закон України від 15.03.2022 №2120-IX.

9. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану: Закон України від 24.03.2022 №2142-IX.

10. Полякова С.В. Децентралізація влади в Україні: проблеми об'єднаних громад. Економіка і суспільство. 2017. Вип. 13. С. 1033-1039. С. 1036.

11. Про Державний бюджет України на 2023 рік: Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX.

12. Шварц Д. Війна не привід, щоб скласти руки: як дати поштовх розвитку наших міст у 2023 році. УНІАН. 2022.

13. Корж І.Ф. Децентралізація: здобутки і недоопрацювання. Парламентський контроль в умовах децентралізації державної влади та цифрової трансформації в Україні: стан і проблеми: матеріали Першої всеукраїнської науково-практичної конференції (Київ, 30 березня 2021 р.) / упор.: В.М. Фурашев, С.О. Дорогих. Київ, 2021. 184 с. С. 66.

14. Круглашов А., Беруга В. Здобутки і труднощі в реалізації децентралізації влади в Україні. Аспекти публічного управління. 2021. Т 9 №2. С. 68-76. С. 71-72.

15. Проєкт Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) від 13 грудня 2019 р. реєстр. №2598.

16. Миколюк А.В. Робота органів місцевого самоврядування під час воєнного стану. Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування. 2022. №2. С. 67-73. С. 70.

17. Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану: Закон України від 12.05.2022 №2259-IX.

18. Безгін В. Країна громад в умовах війни. Яким був 2022-й для децентралізації та місцевого самоврядування. LB.ua. 2022.

Размещено на Allbest.Ru