Функція забезпечення безпеки держави в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функція забезпечення безпеки держави в умовах воєнного стану

Олександр Олександрович Глущенко, аспірант

Київського університету права НАН України

Резюме

У статті досліджується проблема визначення сутності функцій держави. Запропоновано розглядати безпеку як основу для розуміння суті функцій. Аргументовано визнання забезпечення національної безпеки основною функцією держави. У цьому аспекті інші функції держави класифікуються залежно від напряму національної безпеки. Визнання безпекової сутності дає змогу визначити підстави та обсяг державного регулювання при реалізації функцій. Запропоновано критерій для класифікації функцій залежно від безпекової сутності.

Ключові слова: держава, функції держави, національна безпека, безпека, державна політика, безпекове середовище.

Summary

Oleksandr Hlushchenko. The function of ensuring the security of the state in conditions of martial law

The article examines the problem of determining the essence of state functions. It is proposed to consider security as a basis for understanding the essence of functions. The recognition of ensuring national security as the main function of the state is argued. In this aspect, other functions of the state are classified depending on the direction of national security. Recognition of the security essence makes it possible to determine the grounds and scope of state regulation in the implementation of functions. A criterion for the classification of functions depending on the security entity is proposed. It is well-founded that the security environment is a concept that has received wide distribution in scientific literature, as well as in analytical reports, political declarations and even in national legislation. It can be defined as a complex of factors affecting the level of security of people, social groups and states in a certain territory. The strategic orientations of the state in the sphere of ensuring national security are that Ukraine must form sufficient own capabilities as a basis for ensuring its security, the creation of a system of comprehensive strategic analysis of military threats to the national security of Ukraine, the development of joint intelligence capabilities of the defense forces with the aim of obtaining full and reliable information for timely decision-making on ensuring the military security of the state; ensuring the state's ability to quickly adapt to changes in the security environment, to effectively resist military threats, to function smoothly before and during a military conflict, and to quickly recover after its end.

It is noted that the strategic analysis of the security environment is designed to determine the processes, phenomena, factors, conditions, circumstances, events, results of activity and interaction of the subjects of social relations, as well as trends in their development, which affect the level of security of the state, society, and the environment in a certain territory from existing and projected threats. Changes in the security environment, which is a deviation from its usual state of equilibrium, contain risks that are subject to further analysis. According to the results of the primary analysis of the security environment, the identified risks can be divided into those that can transform into threats, and those that create new opportunities for the development of the state and society. It should be noted that according to the rules of adaptive management, the analysis of risks and threats to national security must be carried out regularly. Obviously, after the end of the war, the security environment of Ukraine will undergo significant changes. Priority needs in the sphere of protection of national interests and further development of the state will also change. In view of this, a new cycle of strategic planning should be started after the war, based on the results of which it is advisable to introduce clarifications to the National Security Strategy of Ukraine and sectoral security strategies.

Key words: state, functions of the state, national security, security, state policy, security environment.

Вступ

Постановка проблеми. У сучасних умовах важливими є питання швидкої адаптації до змін в умовах військової глобалізації; трансформація звичних уявлень про війну; важливість безпекової складової при формуванні демократичної держави. Безпекова сутність має розглядатись як основа для розуміння суті функції держави. Саме безпекова основа є підставою для втручання держави в життя суспільства. Здійснення функцій держави має постійний, систематичний характер і відбувається протягом усього часу існування об'єктивно зумовлених завдань, що стоять перед державою. Вони виникають, здійснюються і розвиваються відповідно до тих завдань, що належить виконувати державі у конкретних історичних умовах. Так, у складі такої основної функції держави, як оборона країни, можна виділити низку її неосновних функцій: зміцнення збройних сил, розвиток науково-технічного прогресу для забезпечення їх озброєнням, забезпечення відповідних пропорцій військового і цивільного виробництва тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ступінь розробленості теорії функцій держави донедавна вважався надзвичайно високим. Рідко хто з науковців, які досліджували державу, оминав питання про її функції. Серед видатних мислителів минулого слід згадати Платона, Арістотеля, Т. Гоббса, Дж. Локка, І. Канта, Г. В. Гегеля, К. Маркса, Ф. Енгельса. На сучасному етапі розробкою проблеми займаються С. В. Бабаєв, О. В. Бермічева, М. О. Дзевелюк, В. С. Кудря, Л. А. Морозова, С. М. Мельничук, В. І. Сало, О. Ф. Скакун, О. В. Скрипнюк, Ю. М. Тодика та ін. Водночас деякі положення теорії функцій держави у зв'язку з процесом військової глобалізації потребують нових підходів до розуміння їх сутності, що дає підстави виокремити ряд нових напрямів у розробці проблеми.

Формулювання мети статті. З огляду на викладене метою цієї статті є визначення особливостей природи та сутності функцій сучасної держави в умовах військової глобалізації.

Викладення основного матеріалу

Що ж таке безпекове середовище? Безпекове середовище тісно пов'язане з концепціями національної та міжнародної безпеки, які дають відповідь на питання про інструменти та механізми у розпорядженні урядів і міжнародних організацій для забезпечення порядку та реалізації інтересів. Натомість безпекове середовище - це не візії або стратегії політичних акторів, але об'єктивний стан речей, породжений соціальною взаємодією а також процесами, незалежними від суспільства. Фактором, що впливає на безпекове середовище, є, зокрема, конкуренція держав за реалізацію різних моделей національної та регіональної безпеки. Безпекове середовище - явище динамічне. Воно змінюється, породжуючи ризики і загрози, або навпаки - створює переваги і можливості для акторів, що в ньому перебувають. У зв'язку із цим безпекове середовище аналізують, прогнозують його розвиток, намагаються впливати на його формування¹.

Стратегічний аналіз безпекового середовища покликаний визначити процеси, явища, чинники, умови, обставини, події, результати діяльності й взаємодії суб'єктів суспільних відносин, а також тенденції їх розвитку, які впливають на рівень захищеності держави, суспільства, довкілля на певній території від наявних і прогнозованих загроз. Зміни безпекового середовища, що є відхиленням від його звичайного стану рівноваги, містять ризики, які підлягають подальшому аналізу. За результатами первинного аналізу безпекового середовища виявлені ризики можна розподілити на ті, що можуть трансформуватися в загрози, й ті, що створюють нові можливості для розвитку держави та суспільства. Зауважимо, що в міжнародних стандартах ISO ризик схарактеризований як вплив невизначеності на результати, які очікуються (ISO, 2018)2.

Трактуючи загрозу як потенційну причину небажаного інциденту, що може зашкодити фізичним особам, активам, системі або організації, навколишньому середовищу або суспільству (ISO, 2021)3, встановимо, що загрозу національній безпеці можуть створювати певні дії, явища, процеси, події, ситуації, безпосередньо спрямовані на підрив державного суверенітету і територіальної цілісності держави та/або здатні зашкодити життю, здоров'ю, майну громадян, завадити безперебійному наданню критично важливих функцій держави, завдати фізичної або економічної шкоди підприємствам, організаціям, об'єктам критичної інфраструктури, стати на заваді реалізації національних інтересів тощо. При цьому джерелом загрози можуть бути політика держави або групи держав; окремі люди, групи людей, організацій; природне середовище або космічний простір, зміни в діяльності, реалізації, функціонуванні або існуванні яких спричиняють ті чи інші загрози та визначають їхній загальний характер. З одного джерела може походити більше ніж одна загроза. Загалом своєчасне виявлення наявних і прогнозованих загроз національній безпеці, уразливостей і переваг (сильних сторін) держави і суспільства, а також можливостей посилення захисту національних інтересів в умовах певної безпекової ситуації, зважаючи на тенденції розвитку безпекового середовища, є підґрунтям для визначення стратегічних цілей і пріоритетів державної політики у сфері забезпечення національної безпеки⁴.

Незадовго до початку повномасштабної війни, яку розпочала РФ проти України 24 лютого 2022 р., у нашій державі було завершено підготовку галузевих безпекових стратегій у межах нового циклу стратегічного планування, започаткованого з прийняттям у 2020 р. нової редакції Стратегії національної безпеки України (Президент України, 2020). У документах було визначено широкий спектр загроз національній безпеці в різних сферах. Водночас результати поглибленого аналізу таких загроз дають підстави стверджувати, що джерел їх виникнення було не надто багато⁵.

Ідеї, що були свого часу викладені Т. Гоббсом і які полягають у розумінні того, що мета держави - це забезпечення безпеки, а потреба людини в державі зумовлена необхідністю примусу, оскільки безпека не гарантується природним правом, залишаються повністю актуальними. Так, функція оборони держави ототожнюється із військовим захистом держави від нападу ззовні, а її складові розглядаються через призму військових (власне військових, військово-політичних або забезпечення воєнної політики) заходів⁶.

Спроби визначення місця забезпечення національної безпеки у системі функцій держави неодноразово робили науковці. Так, О. В. Лемак запропонував розглядати забезпечення національної безпеки як функцію держави. Щодо сутності функції дослідник зазначив, що вона «є невід'ємною від основних напрямів діяльності держави та полягає у забезпеченні безпеки відповідних національних інтересів (цінностей) у військово-силовій, екологічній, економічній, політичній, інформаційній сферах або об'єктів захисту, відповідно територіальної, екологічної, економічної, політичної та інформаційної безпеки держави за умови виникнення негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам»⁷.

На думку науковців, такий характер функції, як забезпечення національної безпеки дає підстави розглядати її не інакше, аніж як головна (основна, генеральна) функція держави. В іншому разі втрачається загальний характер поняття «національна безпека», що пов'язується із убезпеченням держави як соціального явища (у тому числі суспільства та людини). Саме в основній функції забезпечення національної безпеки і полягає сутність держави як соціального інституту. Отже, за конкретизації окремих функцій слід зважати і на визначення окремих складових національної безпеки, а враховуючи, що метою держави є безпека, можливо провести своєрідну ревізію переліку запропонованих у науці окремих функцій. Визначаючи функції держави термінологічно, можливо відійти від певних формулювань, проаналізувавши окремі з них із урахуванням висловлених пропозицій щодо їх суті. Отже, функції можливо конкретизувати й кореспондувати із напрямами безпеки⁸.

Стратегія ґрунтується на трьох основних засадах державної політики у сфері національної безпеки:

- стримування - розвиток оборонних і безпекових спроможностей для унеможливлення збройної агресії проти України;

- стійкість - здатність суспільства та держави швидко адаптуватися до змін безпекового середовища й підтримувати стале функціонування, зокрема, шляхом мінімізації зовнішніх і внутрішніх уразливостей;

- взаємодія - розвиток стратегічних відносин із ключовими іноземними партнерами, насамперед з Європейським Союзом і НАТО та їхніми державами-членами, США, прагматичне співробітництво з іншими державами та міжнародними організаціями на основі національних інтересів України.

Президент України увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 25 березня 2021 р. «Про Стратегію воєнної безпеки України». Відповідний Указ № 121/2021 глава держави підписав 25 березня⁹.

Документ передбачає запровадження комплексного всеосяжного підходу до оборони України в умовах воєнної загрози національній безпеці, пов'язаної з використанням гібридних методів. Всеосяжна оборона України відповідає закріпленому Статутом ООН суверенному невід'ємному праву кожної держави на самооборону від агресії та не має на меті досягнення воєнного паритету з РФ, що призвело б до надмірної мілітаризації держави, а передбачає підтримання балансу та поєднання воєнних і невоєнних засобів для забезпечення воєнної безпеки України.

Реалізація Стратегії сприятиме інтеграції України у євроатлантичний безпековий простір і набуттю членства в НАТО. Документ передбачає активну участь у міжнародних операціях з підтримання миру й безпеки.

З урахуванням аналізу безпекового середовища в контексті воєнної безпеки держави Стратегія визначає цілі, пріоритети та завдання реалізації державної політики у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, які спрямовані на захист життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз, надання відсічі й стримування збройної агресії проти України, запобігання або стримування противника від повно- масштабного застосування воєнної сили проти України, припинення незаконної окупації РФ частини території України, захист її суверенітету і територіальної цілісності в межах державного кордону України, насамперед шляхом здійснення міжнародно-правових, політико-дипломатичних, безпекових, гуманітарних та економічних заходів. Проте необхідно зазначити, що відповідно до правил адаптивного управління аналіз ризиків і загроз національній безпеці має здійснюватися регулярно. Вочевидь після завершення війни безпекове середовище України зазнає суттєвих змін. Зміняться й пріоритетні потреби у сфері захисту національних інтересів та подальшого розвитку держави. З огляду на це після війни має бути започаткований новий цикл стратегічного планування, за результатами якого доцільно внести уточнення до Стратегії національної безпеки України та галузевих безпекових стратегій.

Висновки

безпека держава воєнний стан

Безпекове середовище - поняття, яке набуло значного поширення у науковій літературі, а також в аналітичних доповідях, політичних деклараціях і у національному законодавстві. Його можна визначити як комплекс факторів, що впливають на рівень захищеності людей, соціальних груп і держав на певній території. Стратегічні орієнтири держави у сфері забезпечення національної безпеки полягають у тому, що Україна має сформувати достатні власні спроможності як базис для забезпечення своєї безпеки, створення системи комплексного стратегічного аналізу воєнних загроз національній безпеці України, розвиток об'єднаних розвідувальних спроможностей сил оборони з метою отримання повної та достовірної інформації для своєчасного ухвалення рішень щодо забезпечення воєнної безпеки держави; забезпечення здатності держави швидко адаптуватися до змін безпекового середовища, ефективно протистояти воєнним загрозам, безперебійно функціонувати до і під час воєнного конфлікту, а також у короткі строки відновлюватися після його завершення.

Посилання

^{1 Безпекове середовище. URL: https://prometheus.ngo/environment.}

^{2 ISO. (2018). Risk management - Guidelines. ISO 31000:2018. URL: https://www.iso.Org/obp/ui/#iso:std:iso:31000:ed-2:v1:en}

^{3 ISO. (2021). Security and resilience - Vocabulary. ISO 22300:2021. URL: https://www.iso.org/obp/ui/#iso:std:iso:22300:ed- 3:v1:en:term:3.1.162}

^{4 Резнікова О. О. Національна стійкість в умовах мінливого безпекового середовища: монографія. Київ: НІСД, 2022. 456 с.}

^{5 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України»: Указ Президента України від 14.09.2020 № 392/2020. Офіц. інтернет-представництво Президента України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037}

^{6 Щербюк Н., Щербюк М. Особливості та шляхи реалізації функції оборони держави. Історико-правовий часопис. 2015. № 2. С. 36-40.}

^{7 Лемак О. В. Забезпечення національної безпеки як функція держави. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2016. Вип. 38. Т. 2. С. 64-67.}

^{8 Доронін І. М., Безпекова сутність функцій держави. Інформація і право. 2020. № 1(32). С. 66-79.}

^{9 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 року «Про Стратегію воєнної безпеки України»: Указ Президента України від 25.03.2021 № 121/2021. Законодавство України: офіц. портал. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/121/2021 #Text}

Размещено на Allbest.ru