Особливості конституційно-правового механізму захисту інформаційних прав громадян в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет права НАН України

ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Антон Юрійович Кавун, аспірант

Постановка проблеми

Захист інформаційних прав громадян у системі інформаційної безпеки, які є об'єктами конституційних правовідносин, у практичній площині реалізується завдяки їх конституційно-правовому регулюванню. Перед будь-якою правовою і демократичною державою поставлене завдання забезпечити високу ефективність механізму правового регулювання, включаючи удосконалення базового законодавства, практичним втіленням якого виступають норми конституційного права, поліпшення ефективності і якості застосування цього права, посилення правової активності громадян, різних громадських організацій, підвищення правової культури. Усі ці процеси кінцевою метою мають розвиток громадянського суспільства, побудованого на верховенстві права. А забезпечити цей стан мають норми конституційного права. Та з початком повномасштабної російсько-української війни основні елементи конституційно-правового механізму захисту інформаційних прав громадян зазнали істотних коригувань. Такі процеси першочергово покликані забезпечити належний рівень національної безпеки. Та навіть в таких умовах національне законодавство в частині конституційно-правого захисту інформаційних прав продовжує діяти та виконувати свою основоположну функцію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В основу написання даної статті покладено аналіз норм національного конституційного права, норми міжнародного права, а також наукові доробки вітчизняних вчених, серед яких праці Н. Ткачук, А. Олійник, А. Колодій, В. Князєв.

Формулювання мети статті

Метою статті є визначення особливостей конституційно-правового механізму захисту інформаційних прав громадян в умовах воєнного стану. Для реалізації цієї мети виконані такі дослідницькі завдання: 1) визначено поняття та зміст конституційно-правового механізму захисту інформаційних прав громадян в умовах воєнного стану; 2) охарактеризовано складові елементи конституційно-правового механізму захисту інформаційних прав громадян в умовах воєнного стану.

конституційний правовий інформаційний захист

Викладення основного матеріалу

У широкому розумінні конституційно-правовий механізм - це система правових засобів, за допомогою яких держава здійснює правовий вплив на суспільні відносини в бажаному для неї напрямі. При цьому правові засоби - це об'єктивовані субстанціональні правові явища, що володіють фіксованими властивостями, які дають змогу реалізувати потенціал права, його силу. До них відносять правові норми, принципи, права та обов'язки, акти застосування норм права та правовідносини.

У правовій літературі неодноразово вказувалося на необхідність дослідження кожного основного права й обов'язку людини і громадянина з точки зору їх конституційного закріплення, конкретизації в поточному законодавстві, реальних гарантій і механізмів їх здійснення на практиці, у тому числі забезпеченості в процесуально-процедурному аспекті¹. Метою ж нашого дослідження є виявлення сутності механізм захисту інформаційних прав громадян у системі інформаційної безпеки, що закріплене в ст. 17 Конституції України (Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу)².

Слід підкреслити, що «будь-який правовий механізм - це високоорганізована система, котра має свою структуру. Конституційно-правовий механізм захисту інформаційних прав громадян являє собою систему юридичних норм, фактів, документів та основних форм і способів організації їх здійснення. Механізм реалізації конституційних інформаційних прав громадян - це відносно відокремлена сукупність конституційних елементів, за допомогою яких, в у мовах додержання законності, з позиції гуманізму і соціальної справедливості, кожному громадянину України здійснюються його конституційні можливості, знешкоджуються негативні умови, які можуть завдати шкоди їх практичному втіленню в повсякденне життя»³.

Закріплення інформаційних прав громадян України на конституційному рівні є важливою гарантією їх здійснення та утвердження демократичних принципів в нашій державі. Але воно ще не забезпечує дотримання, використання і захисту цих прав у реальному правовому житті. Відповідно доцільним є дослідження і вдосконалення всіх конституційно-правових гарантій та механізму реалізації права участі громадян в управлінні, за відсутності яких усякі права і свободи людини залишаються в теорії. Для практичної реалізації будь-якого суб'єктивного права важливо не тільки записати й урочисто проголосити норму про відповідне право в Конституції, але й докласти зусиль для того, щоб люди її засвоїли, щоб її виконання підкріплювалося системою реальних конституційно-правових гарантій.

Отже, констатуємо, що конституційно-правовий механізм захисту інформаційних прав громадянина - це система способів, засобів, форм державного та недержавного захисту громадянином порушених інформаційних прав, що гарантуються йому Конституцією. Такий підхід цілковито корелюється з умовами воєнного стану, за винятком деяких аспектів, пов'язаних з необхідністю обмеження досліджуваної нами групи конституційних прав, для забезпечення національної безпеки держави.

Традиційно механізм реалізації конституційних прав громадянина в інформаційній сфері містить такі елементи: конституційні норми, що закріплюють суб'єктивні права; власне конституційні права та свободи й гарантії їх здійснення; юридичні обов'язки; законність і правосвідомість людини та громадянина; стадії реалізації кожного конкретного конституційного права. Слід зазначити, що конституційні норми, що закріплюють права, свободи та обов'язки людини та громадянина містяться в Конституції України. Вони мають вищу юридичну силу, можуть діяти безпосередньо чи деталізуватися в поточному законодавстві. Ними встановлюються не тільки певні блага, а й гарантії їх здійснення. Окрім механізму реалізації прав і свобод, велике значення має механізм забезпечення цих прав і свобод. До нього входять: гарантії їх здійснення; юридичні елементи механізму реалізації; процес практичного втілення імперативних й диспозитивних норм у дійсність; умови та фактори цього процесу. Своєю чергою до юридичних елементів механізму забезпечення конституційних прав й обов'язків належать: суб'єктивні права та юридичні обов'язки, форми та методи організації їх здійснення; правові норми та нормативно-правові акти; індивідуально-правові документи; правовідносини; юридичні факти.

У реалізації правової складової механізму захисту прав та свобод громадянин особливе місце посідає конституційно-правовий механізм захисту, який охоплює, окрім зазначеного вище, конституційні принципи, що забезпечують вільний розвиток і гідне існування кожної особистості. До них належать принципи гуманізму, рівноправності, єдності прав і обов'язків, свободи самовираження й діяльності, гарантованості прав і свобод, загальності прав і свобод, їх невідчужуваності тощо.

З точки зору складових, як слушно відмічає Н. Ткачук, «конституційно-правовий механізм захисту інформаційних прав громадянина (як і правовий механізм захисту прав та свобод людини і громадянина в цілому) поділяється на нормативно-правовий та організаційно-правовий. Нормативно-правова форма виражається в прийнятті нормативно-правових актів або у внесенні у чинні нормативно-правові акти змін, які можуть сприяти здійсненню захисту інформаційних прав та свобод людини й громадянина»⁴.

Згадана дослідниця констатує, що «організаційно-правова складова механізму захисту виражається в діяльності внутрішньодержавних органів, що задіяні у процесі захисту інформаційних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Основна роль у організаційно-правовому механізмі захисту інформаційних прав та свобод людини і громадянина належить Президентові України, органам виконавчої влади, правоохоронним органам, а так само інститутам громадянського суспільства. Роль Президента України в організаційно-правовому механізмі захисту інформаційних прав та свобод людини й громадянина в Україні зумовлена тим, що він є гарантом Конституції. Роль органів виконавчої влади в організаційно-правовому механізмі захисту інформаційних прав та свобод людини й громадянина полягає в організації виконання Конституції та законів України. Особливе місце належить також судам, прокуратурі, органам внутрішніх справ, іншим правоохоронним органам, адвокатурам, нотаріату, які відіграють активну роль у захисті інформаційних прав та свобод людини й громадянина»⁴.

Окреме місце в організаційно-правовому механізмі захисту інформаційних прав громадянина посідає омбудсман. Так, відповідно до ст. 101 Конституції України парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини². Крім того, в умовах становлення в Україні демократичної правової держави, навіть у час війни, спостерігається стійка тенденція до підвищення ролі інститутів громадянського суспільства в організаційно-правовому механізмі захисту інформаційних прав та свобод людини й громадянина.

Нормативно-правова складова правового механізму захисту інформаційних прав громадянина включає такі елементи: нормативні приписи, що встановлюють здійснення правового захисту інформаційних прав та свобод людини і громадянина; юридичні факти, які дають підстави почати процес здійснення правового захисту інформаційних прав та свобод людини і громадянина; правовідносини щодо захисту інформаційних прав та свобод людини і громадянина, які передбачають наявність прав та обов'язків, що їм відповідають; суб'єкти правового механізму захисту інформаційних прав та свобод людини і громадянина; об'єкти правового механізму захисту інформаційних прав людини та громадянина (власне об'єкти, з приводу яких виникають інформаційні правовідносини та відповідні правовідносини захисту).

Отже, нормативно-правовий механізм захисту інформаційних прав громадянина в Україні є частиною правового механізму захисту відповідних прав і свобод людини. Він виражається у встановленні у вітчизняному законодавстві інформаційних прав та свобод людини й громадянина. Одним з найважливіших компонентів такого нормативно-правового механізму захисту інформаційних прав громадянина в Україні є їхні гарантії, зміст яких у міжнародно-правових актах та у національному законодавстві є практично ідентичним, хоча підстави можливого обмеження інформаційних прав за міжнародними стандартами можуть не збігатися з тими, що визначені у національному законодавстві.

«Особливостями нормативно-правового механізму захисту інформаційних прав та свобод людини й громадянина в Україні є те, що відповідний механізм ґрунтується на принципах свободи самовираження та ідеологічної різноманітності, які виступають правовою основою вільного інформаційного обміну, а також на можливості встановлення обмежень інформаційних прав тільки у випадку загрози правовим цінностям, посягання на які у сфері інформаційного обміну є неприпустимим»⁴.

До обов'язкових елементів конституційно-правового механізму захисту інформаційних прав громадян доцільно віднести такі заходи, які й формують систему досліджуваної категорії прав громадян: обов'язку державних органів і органів місцевого самоврядування оприлюднювати прийняті ними правові акти у встановленому законодавством порядку; обов'язку органів і організацій повідомляти широкій громадськості інформацію про свою діяльність і правовий статус, а також надавати інформацію в тих випадках, якщо її поширення може запобігти загрозі життю або здоров'ю громадян, якщо вона має або може мати суспільно значущій характер, або якщо потрібно припинити поширення недостовірної інформації; інших обов'язках інформаційного характеру.

Слід також спинитись на формах захисту інформаційних прав громадянина. Так, Конституція назначає, що кожний має право будь-якими, не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань². Отже, засоби захисту прав та свобод людини і громадянина, в тому числі інформаційні, можуть бути класифіковані на судові, адміністративні і державні. Так, право громадян на судовий захист закріплене в ст.10 Загальної декларації прав людини⁵ та у в ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб². При зверненні в суд людина може спиратися на положення Конституції України, норми якої є нормами прямої дії. Після використання всіх національних засобів юридичного захисту громадянин може звернутися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ (Європейський суд з прав людини) або до відповідних органів міжнародних організацій (Комісія ООН з прав людини), членом або учасником яких є Україна. Адміністративна форма захисту інформаційних прав та свобод людини і громадянина передбачає розгляд звернень громадян до вищих органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 40 Конституції України кожна людина має право направляти індивідуальне або письмове звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до посадових і службових осіб. Особа може обирати будь-який засіб захисту своїх прав та свобод у випадку, якщо вона не задоволена результатами розгляду свого питання органами влади, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами тощо. Зазвичай адміністративна форма захисту передує судовій. Щодо державного захисту прав та свобод людини і громадянина, в тому числі інформаційних, такий захист здійснюється через інститут Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, про який йшлося вище.

Таким чином, конституційно-правовий механізм захисту інформаційних прав охоплює всі можливі дії щодо захисту цих прав, що відрізняє відповідну категорію від поняття «механізм реалізації громадянином права на захист», яке, у свою чергу, позначає одну зі складових правового механізму захисту прав і свобод, сутність якої полягає у цілеспрямованій діяльності людини щодо відновлення становища, що існувало до порушення конкретного права особи.

Висновки

Процес розбудови в Україні демократичної правової держави безпосередньо пов'язаний з додержанням та належною реалізацією гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та громадянина, у тому числі інформаційних. В умовах глобальної інформатизації гарантовані Конституцією України права вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір стають усе більш важливим елементом існування демократичного суспільства.

Конституційне право є базовою компонентою вчиняти дії або не вчиняти їх, що забезпечує реалізацію інтересів громадянина в інформаційній сфері з використанням визначеного законом механізму. Інформаційна свобода може бути визначена як невід'ємна можливість вчиняти дії або не вчиняти дії, яка забезпечує реалізацію інтересів особи в інформаційній сфері за відсутності законодавчих обмежень. Таким чином, конституційна конструкція «інформаційні права громадянина» має право на існування та використання у науковому дискурсі.

Конституційне закріплення інформаційних прав громадянина - крок уперед у розширенні інформаційних можливостей, а відтак - спроможностей особи у розвитку нових інформаційних відносин між людиною й державою. Водночас належна реалізація інформаційних прав потребує відповідних гарантій, які складаються з умов, що забезпечують безперешкодне здійснення цих прав, та механізмів їх реалізації.

В сучасних умовах, попри війну з росією, зміна пріоритетів Української держави на користь людини, її прав та свобод знаменує становлення демократичної концепції захисту прав та свобод людини і громадянина.

Реальне вдосконалення системи захисту інформаційних прав та свобод людини і громадянина в Україні є можливим за умови виявлення закономірностей функціонування, тенденцій розвитку, проблем правового механізму захисту інформаційних прав та свобод людини і громадянина, посилення його окремих складових та інституцій. Зокрема, слід враховувати, що правовий механізм захисту прав та свобод людини і громадянина містить організаційну та власне нормативно-правову складову, відтак за своєю суттю має організаційно-правовий характер.

Література

1. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні. Право України. 1998. № 11. С. 29-31.

2. Конституція України від 28 червня 1996 року. URL: Ьйр8://7акоп.габа.доу.иа/1а'№8/8Йо'№/254к/9б-вр#Тех1

3. Олійник А. Ю., Колодій А. М. Права людини та громадянина в Україні: навч. посіб. Київ: Юрінком Інтер, 2004. 336 с.

4. Ткачук Н. І. Правовий механізм захисту інформаційних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2018. Серія ПРАВО. Вип. 49. Т 2. С. 82-85.

5. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року: URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015

Резюме

Кавун А.Ю. Особливості конституційно-правового механізму захисту інформаційних прав громадян в умовах воєнного стану.

У статті обґрунтовано, що специфіка інформації, яка має своїм змістом знання і яка забезпечує взаємодію суб'єктів не лише інформаційних, але й інших правовідносин, та власне інформаційна сутність права дають підстави вважати інформаційні права громадян одночасно як елементом основоположних та похідних прав людини всіх поколінь, так і продуктом останнього покоління еволюційного розвитку прав людини. Інформаційні права використовуються людиною у всіх сферах її життя, на різних етапах, що підкреслює їх виняткову значущість.

Автор визначає інформаційні права громадянина як гарантовані Конституцією можливості задовольняти свої потреби в отриманні, використанні, поширенні, охороні і захисті необхідного для життєдіяльності обсягу інформації, комунікаційні права, право на безпечне інформаційне середовище тощо. В умовах сучасної правової держави передбачені національним законодавством інформаційні права громадянина ґрунтуються на відповідних фундаментальних правах людини.

Доведено, що інформаційні права громадян є предметом правового забезпечення інформаційної безпеки як в інформаційному, так і в конституційному праві. Зазначена особливість є визначальною у взаємодії цих правових інститутів, а також їх складових елементів. При цьому норми конституційного права виступають базовими, як і в інших правовідносинах.

У статті конституційно-правовий механізм захисту інформаційних прав громадянина визначено як систему способів, засобів, форм державного та недержавного захисту громадянином порушених інформаційних прав, що гарантуються йому Конституцією. Такий підхід цілковито корелюється і з умовами воєнного стану, за винятком деяких аспектів, пов'язаних з необхідністю обмеження досліджуваної нами групи конституційних прав з метою забезпечення національної безпеки держави.

Ключові слова: інформаційні права, Конституція, воєнний стан, російська агресія.

Summary

Anton Kavun. Features of the constitutional and legal mechanism for the protection of information rights of citizens under the conditions of marital state.

The article substantiates that the specificity of information, which has knowledge as its content and ensures the interaction of subjects not only of informational, but also of other legal relations, and the actual informational essence of law allows to consider the informational rights of citizens at the same time as an element of fundamental and derived human rights of all generations, so and a product of the latest generation of evolutionary development of human rights. Information rights are used by a person in all spheres of his life, at different stages, which emphasizes their exceptional significance. The author defines a citizen's informational rights as the constitutionally guaranteed ability to satisfy one's needs in obtaining, using, distributing, protecting and protecting the amount of information necessary for life, communication rights, the right to a secure information environment, etc.

In the conditions of a modern state governed by the rule of law, the informational rights of a citizen provided for by national legislation are based on the corresponding fundamental human rights. It has been proven that the information rights of citizens are the subject of legal provision of information security in both informational and constitutional law. The specified feature is decisive in the interaction of these legal institutions, as well as their constituent elements. At the same time, the norms of constitutional law are basic, as in other legal relations. In the article, the constitutional-legal mechanism for the protection of a citizen's information rights is defined as a system of methods, means, and forms of state and non-state protection of a citizen's violated information rights, which are guaranteed to him by the Constitution. This approach is absolutely correlated with the conditions of martial law, with the exception of some aspects related to the need to limit the group of constitutional rights we are studying, in order to ensure the national security of the state.

Key words: information rights, constitution, martial law, Russian aggression.

Размещено на Allbest.ru