Кримінальна та адміністративна відповідальність за знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу: проблеми розмежування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінальна та адміністративна відповідальність за знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу: проблеми розмежування

Мовчан Роман Олександрович,

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри конституційного, міжнародного і кримінального права

Донецького національного університету імені Василя Стуса

Анотація

Мета. Сформулювати науково обґрунтовані пропозиції, направлені на законодавче розмежування досліджуваних кримінальних та адміністративних правопорушень проти довкілля, які посягають на цілісність рослинного світу. Для досягнення задекларованої мети була обрана відповідна методика, зокрема використано філософські, загальнонаукові та конкретно-наукові методи. За результатами написання статті сформульовані рекомендації, спрямовані на вдосконалення законодавства у частині розмежування злочину, передбаченого ст. 245 Кримінального кодексу України, та адміністративних проступків, передбачених статтями 77 та 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наукова новизна полягає в тому, що було доведено доцільність визнання кримінально протиправними лише тих проявів розглядуваних діянь, які спричинили виражену в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян істотну шкоду. Практична значимість. Сформульовані висновки можуть бути використані як у нормотворчій, так і правозастосовчій та науковій діяльності.

Ключові слова: кримінальна відповідальність, адміністративна відповідальність, розмежування, довкілля, ліс, рослинність, знищення та пошкодження, підпал, випалювання, істотна шкода, наслідки, площа.

Roman Movchan

Doctor of Legal Sciences, Professor, Professor of the Department of Constitutional, International and Criminal Law at Vasyl' Stus Donetsk National University законодавство злочин адміністративний

CRIMINAL AND ADMINISTRATIVE LIABILITY FOR THE DESTRUCTION OR DAMAGE OF PLANT WORLD OBJECTS: PROBLEMS OF DELIMITATION

Purpose. To formulate scientifically based proposals aimed at the legislative delimitation of investigated criminal and administrative offenses against the environment, which encroach on the integrity of the plant life. To achieve the declared goal, a methodology was chosen, the tools of which provided an opportunity to objectively investigate the considered decision of the legislator. In particular, philosophical, general scientific and specifically scientific methods were used during the coverage of the relevant issues. With the help of the modeling method, novelties are initiated that can be useful in improving the relevant provisions of criminal and administrative legislation. The author used the formal-logical (dogmatic) method when interpreting the relevant norms of the Criminal Code of Ukraine and the Code of Ukraine on Administrative Offenses. A statistical method was also used (with its help, relevant quantitative and qualitative indicators were analyzed) and a sociometric approach (it came in handy when formulating the indicator of "substantial damage" provided for in the projected norms). Based on the results of writing the article, recommendations were formulated aimed at improving the legislation in terms of the definition of the crime provided for in Art. 245 of the Criminal Code of Ukraine, and administrative offenses provided for by Articles 77 and 77-1 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses. The scientific novelty lies in the fact that it was proved the expediency of recognizing as criminally illegal only those manifestations of the actions under consideration, which caused significant damage expressed in the tax-free minimum incomes of citizens. Practical significance. Formulated conclusions can be used in various spheres of activity, in particular: rule-making - when improving relevant provisions of criminal and administrative legislation; law enforcement - when qualifying the analyzed types of criminal and administrative offenses; in the scientific field - during the further development of the relevant issues.

Key words: criminal responsibility, administrative responsibility, demarcation, environment, forest, vegetation, destruction and damage, arson, spontaneous burning, significant damage, consequences, area.

Постановка проблеми. Останніми роками в нашій державі все більше уваги почало приділятися питанню підвищення ефективності кримінально-правової протидії проявам знищення/пошкодження об'єктів рослинного світу, зокрема, самовільного випалювання рослинності та її залишків. Наявність цього факту необхідно пов'язувати як із переоцінкою ступеня суспільної небезпеки цього діяння, так і з перманентно озвучуваною у різних джерелах інформацією про неефективність ст. 245 Кримінального кодексу України (далі - КК), приписи якої і мали б забезпечувати згадану вище протидію.

При цьому в юридичній літературі вже неодноразово зверталась увага на тому, що чи не найбільш злободенною проблемою, яка виникає при кваліфікації аналізованого злочину і, тим самим, значно знижує правозастосовний потенціал розглядуваної заборони, є проблема його відмежування від суміжних адміністративних проступків, передбачених ч. 2 ст. 77 та ст. 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Окремі аспекти вказаної проблематики висвітлювались у працях таких вітчизняних науковців, як І. В. Берднік, О.О. Дудоров, Д.В. Каменський, Т.В. Корнякова, В.К. Матвійчук, І. І. Митрофанов, С.О. Костенко, Є. О. Письменський, О.В. Сторчоус, В.А. Стрільчук та інші. Попри позначену активність, уніфікованої позиції теоретикам виробити поки що не вдалося.

Постановка завдання. Метою цієї статті є формулювання (з урахуванням здобутків кримінально-правової доктрини, законопроєктної діяльності та актуальної судової практики у відповідній частині) науково обґрунтованих рекомендацій, направлених на законодавче розмежування досліджуваних правопорушень проти довкілля.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розпочинаючи основну частину цієї роботи, передусім ще раз акцентую увагу на тому, що:

- у ч. 2 ст. 77 КУпАП наразі встановлено відповідальність за знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі - тобто діяння, зміст якого є фактично ідентичним згаданому у ст. 245 КК знищенню або пошкодженню лісових масивів вогнем;

- тоді як у ст. 77-1 КУпАП, серед іншого, міститься вказівка на таку поведінку, як випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, яка багато в чому дублює ознаки іншого описаного у ст. 245 КК діяння - знищення або пошкодження стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків все на тих же (що й у відповідній нормі КУпАП) землях сільськогосподарського призначення вогнем.

Зважаючи на продемонстровану ідентичність ознак згаданих правопорушень, я скептично оцінюю спроби окремих вітчизняних криміналістів щодо їхнього штучного розмежування, у т. ч. і за об'єктивними ознаками. Зокрема, демонструючи відповідний намір, В.К. Матвійчук зазначає, що діяння, передбачене ст. 77 КУпАП, відрізняється від складу злочину, який міститься в ст. 245 КК, такими ознаками, як: предмет - для злочину таким є лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, уздовж залізниць або інші такі насадження; об'єктивна сторона - для злочину характерний активний вольовий акт, тобто дія та спосіб вчинення злочину шляхом підпалу, іншим загальнонебезпечним способом, характерне місце вчинення злочину (територія лісового масиву, вздовж залізниць, навколо населених пунктів) і особливі наслідки, зокрема, загибель людей, масова загибель тварин, інші тяжкі наслідки; з суб'єктивної сторони цей злочин характеризується лише умисною і необережною виною [1, с. 49].

Коментуючи та послідовно спростовуючи аргументи юриста, хотілося б звернути увагу на тому, що:

1) предметом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 77 КУпАП, є "ліси", змістовні ознаки яких фактично збігаються з ознаками вказаних у ст. 245 КК "лісових масивів". З подібних міркувань неспроможним має визнаватись і розмежування аналізованих деліктів за ознаками місця їхнього вчинення;

2) за ст. 245 КК має кваліфікуватися - і це підтверджується матеріалами судової практики - не лише те знищення або пошкодження лісових масивів, яке було вчинене шляхом згаданих В.К. Матвійчуком підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, але й те, що стало наслідком порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, на яке прямо вказується і в ч. 2 ст. 77 КУпАП;

3) вказані науковцем наслідки у вигляді "загибелі людей, масової загибелі тварин та інших тяжких наслідків" є кваліфікуючими оз наками аналізованого злочину (ч. 2 ст. 245 КК). Для основного ж його складу (ч. 1) настання жодних інших наслідків, крім згаданих і в ч. 2 ст. 77 КУпАП "знищення" або "пошкодження" лісів (лісових масивів), не вимагається;

4) не менше запитань викликає і апелювання до того, що "з суб'єктивної сторони цей злочин характеризується лише умисною і необережною виною", яке не дає відповіді на те, а яким же чином має відбуватися розмежування відповідних необережних (з умисними все більш-менш зрозуміло) проявів, які одночасно можуть кваліфікуватись і за ст. 245 КК, і за ч. 2 ст. 77 КУпАП.

Намагаючись вирішити проблему відмежування відповідних діянь, вчинених щодо інших видів рослинності (крім лісу), подібні до наведених вище сумнівні критерії пропонує й І. В. Бердник. Зокрема, криміналістка акцентує увагу на тому, що способом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 77-1 КУпАП, є випалювання, тобто свідомий вольовий акт особи, а також те, що відповідне діяння є незаконним, якщо вчиняється за відсутності дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу. На думку фахівчині, цей факт є свідченням того, що діяння, передбачені ст. 77-1 КУпАП, відрізняються від тих, про які йдеться у ст. 245 КК, саме за об'єктивними ознаками [2, с. 288].

Утім, оцінюючи обґрунтованість запропонованих авторкою розмежувальних критеріїв, хотілося б поставити їй питання: а невже передбачене ст. 245 КК знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу не може бути наслідком самовільного, тобто здійснюваного без відповідного дозволу (або з порушенням його умов) випалювання сухої рослинності або її залишків? Негативна відповідь на це питання є очевидною і лише підтверджується матеріалами судової практики щодо притягнення саме до кримінальної відповідальності осіб, які здійснювали самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків [3].

У спробах запропонувати хоча б якісь критерії відмежування відповідних різновидів кримінально- та адміністративно караної поведінки, автором цих рядків (разом із групою інших вчених) свого часу зазначалося, що в подібних ситуаціях необхідно виходити з того, що небезпека злочину визначається не лише способом, а й кількісними, якісними і вартісними параметрами шкоди, заподіяної лісовим ресурсам та відповідним різновидам рослинності [4, с. 434]- Та при цьому нами не лише чітко усвідомлювалось, але й прямо писалося про те, що можливість розмежування за названими критеріями носить суто теоретичний характер, адже у розглядуваних нормах КК та КУпАП відсутня вказівка на будь-які кількісні, якісні чи вартісні параметри шкоди, які б дозволяли розмежувати відповідні суміжні порушення.

Враховуючи написане, вочевидь варто погодитись із науковцями, які зазначають, що тут ми маємо справу з правовою колізією, яку можна вирішити лише шляхом внесення негайних змін до законодавства, за наслідком чого було б чітко розмежовано делікти, передбачені ст. 77-1 КУпАП та ст. 245 КК [5, с. 128].

І варто визнати, що в Україні вже тривалий час ведуться спроби нормативного вирішення позначеної проблеми. Зокрема, з 2015 р. у стінах парламенту було зареєстровано вже принаймні три законопроєкти, направлені на розмежування досліджуваних правопорушень.

Спільною рисою згаданих законопроєктів є те, що в усіх них чинну ч. 1 ст. 245 КК пропонувалося розділити на дві норми, одна з яких мала б забезпечувати кримінально - правову протидію проявам умисного знищення або пошкодження "лісу" (узагальнююча назва предмету), а друга - всіх інших об'єктів рослинного світу. Водночас маю звернути увагу на різні способи втілення ці ідеї: якщо автори проєктів Законів від 1 квітня 2015 р. № 2507 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо збереження довкілля та родючого шару ґрунту)" (далі - проєкт Закону від 1 квітня 2015 р.) та від 8 грудня 2016 р. № 5504 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення відповідальності за порушення лісового законодавства та охорони зелених насаджень" (далі - проєкт Закону від 8 грудня 2016 р.), взявши за основу варіант, на якому свого часу наполягав О.В. Сторчоус [6], вважали за достатнє обмежитися "перенесенням" відповідних "лісових" правопорушень з ч. 1, в якій би йшлося лише про випалювання рослинності, до ч. 2 ст. 245 КК, то розробники проєкту Закону від 11 квітня 2022 р. № 7212-1 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу, зокрема в умовах воє нного або надзвичайного стану" (далі - проєкт Закону від 11 квітня 2022 р.) рекомендували доповнити КК новою ст. 245-1 "Знищення або пошкодження лісу та/або лісових насаджень внаслідок порушення правил пожежної безпеки".

Що ж до конкретних способів відмежування цих "розділених" діянь від суміжних адміністративних правопорушень, то в кожному із згаданих законопроєктів вони пропонувалися різні.

Зокрема, автори проєктів Законів від 1 квітня 2015 р. та від 11 квітня 2022 р. у межах відповідної норми про знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу рекомендували виділити таку криміноутворюючу ознаку, як площа (або ж на якій вони були вчинені, або ж на якій було знищено чи пошкоджено рослинний покрив) 0,5 га, яка б і мала бути свідченням завдання істотної шкоди довкіллю.

Однак вже на стадії експертизи першого зі згаданих законопроєктів спеціалістами ГНЕУ ВРУ була висловлена низка досить серйозних зауважень щодо пропонованої 269 криміноутворювальної ознаки. Зокрема, у своєму висновку від 24 лютого 2017 р. парламентські експерти вказали на те, що:

- по-перше, запровадження такої ознаки об'єктивної сторони, як площа випалювання, буде викликати складнощі під час практичного застосування пропонованої норми, адже пожарища не мають правильної геометричної конфігурації та чітко окреслених меж;

- по-друге, не зрозуміло, які дії утворюють склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 245 КК - знищення вогнем рослинності на ділянці площею більше 50 м ² чи знищення вогнем ділянки з рослинністю площею більше 50 м ²;

- по-третє, у супровідних документах до законопроекту відсутнє обґрунтування того, чому саме площа випалювання більше 50 м ² виступає криміноутворюючою ознакою. Поділяючи нерозуміння пропонованих параметрів, від себе можу поставити питання: а чому розробники законопроєкту зупинилися саме на показнику 0,5 га, а не, скажімо, рекомендованому О.В. Сторчоусом 1 га [6]?

Погоджуючись із усіма висловленими критичними зауваженнями, водночас відмічу, що при цьому парламентські експерти ще й не звернули увагу на головний, на моє переконання, недолік пропонованого критерію розмежування адміністративно - та кримінально караної поведінки, а саме те, що відповідна площа далеко не завжди адекватно відображає суспільну небезпеку розглядуваних діянь. Наприклад, випалювання рослинності, яке призвело до знищення майна чи продукції (скажімо, сільськогосподарських культур) значної вартості (але не такої, що охоплюється передбаченими ч. 2 "особливо тяжкими наслідками"), загибелі великої кількості тварин, значного забруднення атмосферного повітря, істот ного погіршення якості рекреаційних зон тощо не може вважатися менш суспільно небезпечним, ніж аналогічне діяння, яке не спричинило зазначених наслідків, навіть за умови вчинення останнього на більшій (навіть значно більшій) площі.

Наведені вище теоретичні умовиводи підтверджуються і матеріалами конкретних кримінальних проваджень, які засвідчують, що заподіяна шкода, зокрема майнова, не завжди прямо корелюється з площею, на якій було вчинено відповідне діяння. Наприклад:

- в одній зі справ за ч. 1 ст. 245 КК були кваліфіковані дії, які призвели до знищення рослинності на площі 4,4 га, що спричинило шкоду в розмірі 78 408 грн [7];

- в іншому провадженні за цією ж нормою площа знищеної рослинності хоча й перевищувала попередню більше ніж утричі (13,5 га), однак при цьому вирахувана майнова шкода була майже ідентичною (90 639 грн) [8]. І це при тому, що ще в одному подібному випадку, коли площа знищеної рослинності склала 11 га, показник шкоди сягнув лише 59 400 грн [9];

- натомість у третій ситуації площа знищеної рослинності хоча й була лише втричі більшою за попередні (39,6 га), проте, враховуючи обставини справи, зокрема сорт знищеної пшениці, зафіксований розмір шкоди склав аж 945 074 грн [10].

Зважаючи на наведені аргументи, вважаю, що площа, на якій було знищено або пошкоджено рослинність, може бути врахована лише як один з показників суспільної небезпеки, ступінь якої має визначатись у сукупності з низкою інших обставин (детальніше про це далі).

Вище вже писалося про те, що, попри деякі відмінності, як автори законопроєктів від 1 квітня 2015 р. та від 11 квітня 2022 р., так і відповідні науковці (зокрема, О.В. Сторчоус) загалом зійшлися в тому, що критерієм розмежування ст. 77-1 КУпАП та 270 ст. 245 КК (у частині, що не стосується лісу та зелених насаджень) має бути саме площа, на якій було знищено/пошкоджено рослинність. Водночас подібної одностайності не спостерігається у питанні відмежування відповідних "лісових" деліктів.

Передусім варто зазначити, що розробниками проєкту Закону від 1 квітня 2015 р. позначена проблема взагалі ігнорується, адже об'єктивна сторона пропонованої ними ч. 2 ст. 245 (знищення або пошкодження вогнем лісових масивів, лісових та/або зелених насаджень (включаючи насадження загального, обмеженого та спеціального призначення)) фактично дублює відповідні приписи чинної ч. 1 ст. 245 КК, не містячи при цьому жодних критерії розмежування цього злочину від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 77 КУпАП.

Куди більшою системністю відрізняється підхід, запропонований авторами проєкту Закону від 11 квітня 2022 р. та О.В. Сторчоусом, які для розмежування відповідних суміжних деліктів пропонують визнати кримінально караними лише ті прояви знищення/пошкодження лісу, які призвели до істотної шкоди. Водночас маємо зауважити, що, попри позначення відповідних наслідків за допомогою ідентичного формулювання "істотна шкода", розглядувані підходи насправді є принципово різними, що пояснюється відмінним змістовним наповнюванням відповідних наслідків.

Зокрема, у примітці передбаченої проєктом Закону від 11 квітня 2022 р. ст. 245 КК визначається єдине як для цієї норми, так і для присвяченої "лісу" потенційної ст. 245 -1 поняття "істотної шкоди", показником якої, як про це писалося вище, є знищення рослинного покриву (в тому числі деревної та деревно-чагарникової рослинності) або торфовищ на площі від 0,5 га.

Однак тут знову варто звернути увагу на вразливість пропонованого підходу, який пояснюється навіть не стільки складністю встановлення відповідної ознаки, а скільки тим, що вона далеко не завжди адекватно відображає реальну суспільну небезпеку розглядуваних діянь. Зокрема, хотілося б зауважити, що в постанові КМУ від 23 липня 2008 р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" зазначається, що під час обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу знищенням або пошкодженням внаслідок, зокрема, підпалу або недбалого поводження з вогнем та порушення інших вимог пожежної безпеки в лісах враховуються:

- знищення або пошкодження лісових культур, природного підросту та самосіву, яке обчислюється в десятикратному розмірі діючих такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні за першим розрядом у всіх таксових поясах без застосування встановлених норм зниження такс;

- вартість робіт, пов'язаних з припиненням негативного впливу на лісові насадження зазначених факторів або гасінням лісової пожежі;

- вартість робіт з очищення території;

- вартість робіт, пов'язаних з вирощуванням лісових насаджень до віку, в якому вони пошкоджені зазначеними негативними факторами.

При цьому відповідно до згаданих Такс розмір шкоди має диференціюватися залежно від віку знищених/пошкоджених навіть на однаковій площі лісів, у випадку вчинення цих дій у гірських лісах Карпат і Криму, у випадку пошкодження/знищення плодових дерев, лісових культур, природного підросту та самосіву самшиту, дерев і чагарників родини кипарисових, бархату амурського, айланта, платана, горіхів, насіннєвих та плюсових дерев. Коли ж відбулося знищення/пошкодження до ступеня припинення росту лісових культур, природного підросту та самосіву віком понад 10 років ураховується і діаметр кожного дерева у корі біля шийки коренів.

Отже, враховуючи всі вищенаведені положення, стає очевидним, що навіть за умови вчинюваного в один і той самий час, в одному й тому самому регіоні України знищення/пошкодження пожежею лісів однакової площі шкода (фактично суспільна небезпека) від цих діянь може бути істотно різною. Крім того, варто враховувати й те, що навіть у лісах однакової площі може бути різна густина (відповідно, і кількість) дерев; ці дерева можуть зазнати різного пошкодження, тобто бути або знищеними, або, власне, лише пошкодженими тощо.

Для підтвердження зроблених теоретичних висновків знову звернемося до матеріалів судової практики, які засвідчують, що:

- у розглядуваних приблизно в один і той самий часовий період справах за ч. 1 ст. 245 КК співвідношення між площею знищених/пошкоджених лісових культур та вирахуваними збитками склало: 3,8 га - 141 тис. грн (2016 р.) [11]; 209,5 га - 224 тис. грн (2018 р.) [12]. Як бачимо, попри те, що у розглянутій пізніше справі площа знищеного лісу була більш ніж у 50 разів вищою, сума обчислених завданих збитків була більшою лише в 2 рази (навіть дещо менше);

- а вже в інший період (2021-2023 рр.) таке співвідношення склало: 14,7 га - 613 тис. грн (2023 р.) [13]; 1,49 га - 711 тис. грн (2022 р.) [14]. Поглянувши на ці цифри, ми знову можемо констатувати, що хоча в останній із наведених справ площа знищеного/пошкодженого лісу була у 10 разів меншою за показник попереднього провадження, такі дії, які були вчинені навіть раніше, насправді спричинили шкоду, яка є майже на 100 тис. грн більшою, ніж у випадку зі згаданою значно більшою площею.

Інший підхід до вирішення розглядуваної проблематики свого часу був запропонований О.М. Сторчоусом. Науковець уважає, що тим "рубіконом", який розділяє відповідні адміністративно- та кримінально карані діяння, має стати не площа знищеного/пошкодженого лісу, а показник заподіяної відповідними діяннями майнової шкоди: якщо така шкода є більшою за 1000 НМДГ, вчинене має кваліфікуватися за новою ч. 2 ст. 245 КК, якщо ж ні - за ст. 77 КУпАП.

Оцінюючи пропонований підхід, маю зазначити про мою його концептуальну підтримку не лише в контексті злочину, передбаченого ст. 245 КК, але й чи не всіх інших кримінальних правопорушень проти довкілля загалом. Зокрема, свого часу досліджуючи кримінальні правопорушення у сфері земельних відносин (статті 239, 239-1, 239-2, 254 КК), мною були зроблені співзвучні висновки відносно того, що саме майнова шкода має стати тим формалізованим показником, який найбільш об'єктивно підтверджуватиме завдання відповідними діяннями екологічної шкоди і наявність якого допоможе уніфікувати правозастосування у частині кваліфікації згаданих кримінально протиправних діянь [15; 16, с. 734]-

Відмічу й те, що розглядувана ідея була сприйнята і розробниками проєкту нового КК, які проступком визнали те знищення або пошкодження природного ресурсу, яке спричинило неістотну (ст. 6-5-10), а злочином - істотну майнову шкоду (ст. 6-5-6)-

Однак, попри загалом схвальне ставлення до пропонованої О.М. Сторчоусом концептуальної моделі, маю вказати і на два її найбільш очевидних недоліки:

- по-перше, це явна завищеність (а тому необґрунтованість) передбаченого вченим криміноутворюючого показника (1000 НМДГ), який абсолютно не враховує реалії правозастосування та суспільну небезпечність досліджуваного злочину. Для підтвердження цих слів зазначу хоча б те, що, проаналізувавши всі наявні в ЄДРСР і винесені за час існування ст. 245 КК вироки за цією статтею, мною не було знайдено жодного рішення, в якому б зафіксована шкода сягнула 1000 НМДГ. Виходить, що за 272 умови законодавчого втілення пропонованої О.М. Сторчоусом ідеї до кримінальної відповідальності не була б притягнута жодна (!!!) особа, відповідні дії яких підлягали б лише адміністративній відповідальності.

Постає, однак, питання: а як саме мають визначатися конкретні кількісні параметри криміноутворювальних і кваліфікуючих ознак складів відповідних злочинів? Якщо це робитиметься так, як зазвичай, тобто відповідні показники будуть взяті "зі стелі", то в цій частині говорити про соціальну обумовленість кримінального закону, мабуть, не варто. Ще раз підкреслю: якщо спробувати розв'язати позначену проблему більш-менш фахово, то необхідно проводити спеціальні дослідження: кримінологічні, емпіричні, дослідження матеріалів правозастосовної практики;

- по-друге, це рекомендований О.В. Сторчоусом диференційований підхід до визначення підстав настання кримінальної відповідальності за знищення/пошкодження, з одного боку, лісу, яке пропонується визнавати кримінально караним лише за умови завдання відповідної майнової шкоди (1000 НМДГ), та, на противагу попередньому, - всіх інших передбачених у ст. 245 КК видів рослинності, кримінальну протиправність яких, як ми пам'ятаємо, рекомендується пов'язувати не з майновою шкодою, а з площею, на якій було знищено/пошкоджено рослинність. Враховуючи низку наведених вище аргументів, які переконливо доводять недосконалість такого підходу, вважаю, що єдиним критерієм розмежування досліджуваних правопорушень, пов'язаних із знищенням/пошкодженням рослинності (крім лісу), має бути не площа, а знову-таки (як і у відповідних лісових деліктах) саме розмір завданої майнової шкоди - тобто той формалізований показник, який найбільш об'єктивно підтверджуватиме завдану відповідними діяннями екологічну шкоду.

Зважаючи на сказане, як найбільш оптимальний мною розцінюється підхід, який був втілений у проєкті Закону від 8 грудня 2016 р., автори якого:

- по-перше, передбачили, що саме розмір заподіяної майнової шкоди має виступати підставою настання кримінальної відповідальності як за більшість проявів знищення/пошкодження лісу, так і інших видів рослинності. Єдиний виняток - це відповідні випадки, що стосуються вчинення згаданих дій на територіях або об'єктах ПЗФ або особливо захисних лісових ділянках, які пропонується визнавати кримінально караними незалежно від розмірів заподіяної майнової шкоди;

- по-друге, встановили значно менший і куди більш враховуючий тенденції правозастосування показник такої (істотної) майнової шкоди, параметри якої були закріплені на рівні "лише" 25 НМДГ (порівняно із запропонованою О.В. Сторчоусом 1 тис. НМДГ).

Що ж до визначення відповідної майнової шкоди, то у нагоді передусім має стати вже згадана раніше Методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, положення якої дозволяють врахувати всі ті показники суспільної небезпеки аналізованого діяння, на які вітчизняні правозастосовні органи найчастіше і посилаються при інкримінуванні ст. 245 КК. Так, у відповідній Методиці зазначається, що майнова шкода від наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема пожеж, вираховується шляхом сумування збитків від: знищення майна та продукції (зокрема сільськогосподарської); невироблення продукції внаслідок припинення виробництва; вилучення або порушення сільськогосподарських угідь; втрат тваринництва; втрати деревини та інших лісових ресурсів; втрат рибного господарства; знищення або погіршення якості рекреаційних зон; забруднення атмосферного повітря; забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і 273 територіального моря; забруднення земель несільськогосподарського призначення; збитки, заподіяні ПЗФ; та навіть від втрати життя та здоров'я населення.

При цьому особливу увагу хотілося б звернути на той принциповий аспект, що, реалізуючи пропонований підхід, законодавець:

а) з одного боку, не залишить поза увагою згадані як у проектах Законів від 1 квітня 2015 р. та від 11 квітня 2022 р., так і відповідними науковцями параметри площі, яка у Методиці визнається одним із головних факторів, від яких залежить розмір майже кожного з перерахованих вище показників;

б) та водночас, з іншого, - і це є чи не головною перевагою такої ідеї - врахує і всю ту багатогранну палітру інших показників, які впливають на суспільну небезпеку аналізованого злочину, адже, наприклад, при визначенні:

- шкоди від вилучення сільськогосподарських угідь також враховується норматив збитків для різних видів таких угідь по областях і АРК;

- збитків рибного господарства - середні біологічні показники для основних промислових видів риб, середня кількість загиблої риби, личинок та ікри, середньої ваги риби, рибопродуктивність нерестовищ тощо;

- збитків від знищення або погіршення якості рекреаційних зон - термін, необхідний для відновлення рекреаційної зони, прибуток від діяльності в межах останньої, витрати на відновлення ресурсів тощо;

- від забруднення атмосферного повітря - маса забруднюючої речовини, що була викинута в повітря, показник відносної небезпечності забруднюючої речовини тощо;

- від забруднення вод (моря) - категорія водного об'єкту, маса скинутої забруднюючої речовини, ступінь забруднення поверхні сміттям тощо;

- від забруднення земель несільськогосподарського призначення - маса скинутої забруднюючої речовини, обсяг збитків від забруднення поверхні землі, глибина просочування відповідних речовин, дефіцит насичення тощо;

- численні ж фактори, які впливають на розрахунок збитків від втрати деревини та інших лісових ресурсів, вже були перераховані вище.

Висновки

Отже, зважаючи на всі вищевикладені аргументи, пропоную:

1) виділити дві окремі статті, перша з яких буде присвячена регламентації кримінальної відповідальності за знищення/пошкодження лісу, тоді як друга - всіх інших видів рослинності. Цей крок пояснюється об'єктивно різним ступенем суспільної небезпеки цих діянь;

2) віднести до числа кримінально протиправних лише ті прояви обох зазначених вище діянь, які спричинили виражену в НМДГ істотну шкоду, єдині параметри якої мають бути закріплені у примітці однієї з двох проєктованих норм.

Що ж до конкретних параметрів відповідного криміноутворювального (як і кваліфікуючого) показника, то це питання має бути вирішено за результатами виконання наступних досліджень, присвячених відповідній проблематиці.

Ця стаття написана у тому числі завдяки іменній стипендії Верховної Ради України для молодих учених - докторів наук за 2022 рік.

Список використаних джерел

1. Матвійчук В.К. Важливість для кваліфікації відмежування злочинів проти навколишнього природного середовища від аналогічних адміністративно-правових деліктів. Юридична наука. 2016. № 8. С. 43-56.

2. Берднік І. В. Основні орієнтири відмежування окремих злочинів, що посягають на водні ресурси, від адміністративних правопорушень. Порівняльно-аналітичне право. 2018. № 2. С. 285-289.

3. Вирок Межівського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 р. у справі № 181/503/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105449742

4. Злочини проти довкілля: кримінально-правова характеристика: практичний посібник / О.О. Дудоров, Д.В. Каменський, В.М. Комарницький, М.В. Комарницький, Р.О. Мовчан; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2014.

5. Костенко С.О., Стрільчук В.А. Юридична відповідальність за самовільне спалювання рослинності. Вісник Чернівецького факультету Національного університету "Одеська юридична академія". 2018. № 1. С. 118-129.

6. Сторчоус О. Удосконалення юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства та протидія обігу незаконно добутих лісових ресурсів: рекомендації щодо внесення змін у законодавство. Київ, 2016. URL: https://www.enpi-fleg.org/site/assets/files/2118/report_storchous_improving_legal_liability_recommendations _to_legislation.pdf

7. Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 6 червня 2019 р. у справі № 451/1461/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82590505

8. Вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 серпня 2012 р. у справі № 1-172. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/28400006

9. Вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 серпня 2012 р. у справі № 1-172. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/28400006

10. Вирок Локачинського районного суду Волинської області від 9 березня 2017 р. у справі № 160/27/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/65235186

11. Вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 8 червня 2016 р. у справі № 304/542/15-к. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/58226811

12. Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 р. у справі № 188/359/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/73813937

13. Вирок Ковельську міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2023 р. у справі № 159/3719/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108939415

14. Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 грудня 2022 р. у справі № 713/1215/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108178030

15. Дудоров О.О., Мовчан Р.О. Земельні злочини екологічної спрямованості: від деліктів створення небезпеки до оптимальної законодавчої моделі. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 1. С. 120-130.

16. Мовчан Р.О. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері земельних відносин: законодавство, доктрина, практика: монографія; передмова д -ра юрид. наук, проф., заслуженого діяча науки і техніки України О.О. Дудорова. Вінниця: ТОВ "Твори", 2020. 1152 с.

17. Matviichuk, V. K. (2016). Vazhlyvist dlia kvalifikatsii vidmezhuvannia zlochyniv proty navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha vid analohichnykh administratyvno-pravovykh deliktiv [The importance of distinguishing crimes against the natural environment from similar administrative and legal torts for qualification]. Yurydychna nauka, 8, 43-56. (in Ukrainian)

18. Berdnik, I. V. (2018). Osnovni oriientyry vidmezhuvannia okremykh zlochyniv, shcho posiahaiut na vodni resursy, vid administratyvnykh pravoporushen [The main guidelines for distinguishing certain crimes that encroach on water resources from administrative offenses]. Porivnialno-analitychne pravo, 2, 285-289. (in Ukrainian)

19. Judgement of the Mezhivskyi District Court of Dnipropetrovska oblast in case No. 181/503/22 (2022, July 27). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105449742. (in Ukrainian)

20. Dudorov, O. O., Kamenskyi, D. V. Movchan, R. O. at all. (2014). Zlochyny proty dovkillia: kryminalno-pravova kharakterystyka: praktychnyi posibnyk [Crimes against the environment: criminal and legal characteristics: a practical guide] . Luhansk: RVV LDUVS im. E. O. Didorenka. (in Ukrainian)

21. Kostenko, S. O., Strilchuk, V. A. (2018). Yurydychna vidpovidalnist za samovilne spaliuvannia roslynnosti [Legal responsibility for arbitrary burning of vegetation]. Visnyk Chernivetskoho fakultetu Natsionalnoho universytetu "Odeska yurydychna akademiia", 1, 118-129. (in Ukrainian)

22. Storchous, O. (2016). Udoskonalennia yurydychnoi vidpovidalnosti za porushennia lisovoho zakonodavstva ta protydiia obihu nezakonno dobutykh lisovykh resursiv: rekomendatsii shchodo vnesennia zmin u zakonodavstvo [Improving legal liability for violations of forest legislation and combating the ci rculation of illegally extracted forest resources: recommendations for amendments to the legislation]. Kyiv. URL: https://www.enpi- fleg.org/site/assets/files/2118/report_storchous_improving_legal_liability_recommendations _to_legislation.pdf (in Ukrainian).

23. Judgement of the Sokal District Court of Lviv Region in case No. 451/1461/17 (2019 June 6). Available at: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82590505. (in Ukrainian)

24. Sentence of the Novoselytsia District Court of Chernivtsi region in case no. 1-172 (2012, August 23). Available at: https://reyestr.court.gov.ua/Review/28400006 (in Ukrainian)

25. Sentence of the Novoselytsia District Court of Chernivtsi region in case no. 1-172 (2012, August 23). Available at: https://reyestr.court.gov.ua/Review/28400006 (in Ukrainian).

26. Judgement of the Lokachi District Court of Volyn Region in case No. 160/27/17 (2017, March 9). Available at: https://reyestr.court.gov.ua/Review/65235186 (in Ukrainian)

27. The verdict of the Perechyn District Court of Transcarpathian region in case No. 304/542/15-к (2016, June 8). Available at: https://reyestr.court.gov.ua/Review/58226811 (in Ukrainian)

28. Judgement of the Petropavlivskyi District Court of Dnipropetrovska oblast in case No. 188/359/18 (2018, April 27). Available at: https://reyestr.court.gov.ua/Review/73813937 (in Ukrainian)

29. Judgement of the Kovel City District Court of Volyn Region in case No. 159/3719/22 (2023, February 13). Available at: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108939415 (in Ukrainian)

30. Judgement of the Vyzhnytsia District Court of Chernivtsi Region in case No. 713/1215/22 (2022, December 29). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108178030 (in Ukrainian)

31. Dudorov, O. O., Movchan, R. O. (2020). Zemelni zlochyny ekolohichnoi spriamovanosti: vid deliktiv stvorennia nebezpeky do optymalnoi zakonodavchoi modeli [Environmentally oriented land crimes: from torts of creating danger to the optimal legislative model]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal, 1, 120-130. (in Ukrainian)

32. Movchan, R. O. (2020). Kryminalna vidpovidalnist za zlochyny u sferi zemelnykh vidnosyn: zakonodavstvo, doktryna, praktyka [Criminal liability for crimes in the field of land relations: legislation, doctrine, practice]. Vinnytsia : TOV "Tvory". (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru