Концепт "безбар’єрність" як об’єкт дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепт «безбар'єрність» як об'єкт дослідження

THE CONCEPT OF «BARRIER-FREE» AS AN OBJECT OF RESEARCH

Слободян Л. Я.

Аспірант, кафедра публічного управління та адміністрування, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, м. Івано-Франківськ, Україна

Lyubomyr Slobodian

Graduate Student, Department of Public Management and Administration, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ivano-Frankivsk, Ukraine

У статті досліджено поняття безбар'єрності як чинника перспективного дослідження формування та імплементації відповідної державної політики зі створення безбар'єрного простору в Україні. Докладно проаналізовано Національну стратегію зі створення безбар'єрного простору як основний документ щодо орієнтування України на демократичні цінності, головною з яких є рівноправність людей, незважаючи на їхні відмінності - вікові, освітні, ґендерні, економічні, етнічні, релігійні, фізіологічні (за станом здоров'я) тощо. Зазначено, що така рівноправність надає людині можливості для реалізації особистих інтересів і здібностей, для активної участі в соціальному й політичному житті суспільства. Розглянуто кожен із напрямків національної стратегії, зважаючи на його актуальність, а також нормативно-правову базу політики безбар'єрності відповідно до таких напрямків - фізичного (предметного), соціального, інформаційного, цифрового, а також економічного й медичного. Зауважено, що попри недостатність наукових досліджень із питань безбар'єрності чимало вчених - представників означених галузей - аналізували права людини у своїй сфері, що формує опосередковану джерельну базу дослідження концепту «безбар'єрність», оскільки в основі її лежить саме дотримання прав громадянина та захист їх державою. Обґрунтовано висновок, що кожна з досліджуваних сфер безбар'єрного простору (фізична / предметна, інформаційна, цифрова, соціальна, економічна, медична) передбачає створення умов доступності до відповідних ресурсів, засобів і послуг, що дозволять людині почуватися рівною в соціальному середовищі, займаючись улюбленою справою й не маючи певних обмежень або не відчуваючи проявів дискримінації за ознаками раси, статі, віросповідання тощо. Це надасть можливість Україні стати реально демократичною державою. Ключові слова: безбар'єрність; створення безбар'єрного простору; права людини; особи з інвалідністю; доступність.

The article examines the concept of barrier-free as a factor in prospective research on the formation and implementation of appropriate state policy on creating a barrier-free space in Ukraine. The National Strategy for the Creation of a Barrier-Free Space is analyzed in detail as the main document for orienting Ukraine to democratic values, the main of which is the equality of people, regardless of their differences - age, education, gender, economy, ethnicity, religion, physiology (in terms of health) i) etc. It is noted that such equality provides a person with opportunities to realize personal interests and abilities, to actively participate in the social and political life of society. Each of the directions of the national strategy was considered, taking into account its relevance, as well as the regulatory and legal basis of the barrier-free policy in accordance with such directions - physical (subject), social, informational, digital, as well as economic and medical. It was noted that despite the insufficiency of scientific research on barrier-free issues, many scientists - representatives of the specified industries - analyzed human rights in their field, which forms an indirect source base for researching the concept of «barrier-free», because it is based on the observance of citizen's rights and protection their state. It was concluded that each of the researched spheres of barrier-free space (physical / subject, informational, digital, social, economic, medical) involves the creation of conditions of accessibility to the appropriate resources, means and services that will allow a person to feel equal in the social environment, doing what he loves business and not having certain restrictions or experiencing discrimination based on race, gender, religion, etc. This will give Ukraine the opportunity to become a truly democratic state. Key words: barrier-free; creation of a barrier-free space; human rights; persons with disabilities; accessibility.

Вступ

В умовах актуальної на сьогодні війни - збройної агресії проти України з боку імперсько-терористичних сил Росії та її сателітів - постала загроза втратити державну незалежність і суверенітет. Проте більшою загрозою є порушення прав людини - і не лише у внутрішній площині (під час війни відбуваються обмеження доступності певних сфер життя), але й у зовнішній, що передбачає світові демократичні цінності - рівність, справедливість, пошану до встановлених державних кордонів і всіх національностей, і навіть колізії категорії добра і зла.

Поряд із проблемами власне воєнного характеру, спрямованими на захист країни (озброєння, мобілізація, волонтерство, донорство тощо), постали глобальні проблеми захисту демократичних цінностей, які українці лише почали усвідомлювати. У будь-якому разі звільнена від певних обмежень (бар'єрів) особистість швидше реалізується повною мірою, і це ми бачимо на прикладі успішних дій тільки-но народженого українського воєнного комплексу та вояків-фа- хівців, які довели свою майстерність у бойових умовах, захищаючи мирні міста й села від ракетних і бомбових ударів агресора. До того ж ця особистість чітко вже усвідомила свою національну / громадянську ідентичність (це вже нове покоління українців, які зросли в умовах молодої демократії) на відміну від однолітків-ворогів, які зросли в полоні фейкової пропаганди та фальшивих цінностей.

Тому держава, незважаючи на труднощі війни, економічні й соціальні проблеми, надає суттєвої уваги захисту й дотриманню прав людини, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України саме «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека» визнаються в Україні найвищими соціальними цінностями [3]. У такому разі певні обмеження людини в її правах - це бар'єри для реалізації її інтересів і прагнень, отримання доступу до послуг влади, медицини, до активної участі в політичному, суспільному й культурному житті. Такі бар'єри можуть бути й предметними (матеріальними, фізичними), зокрема в міській інфраструктурі чи житлових комплексах, і моральними - ставлення до людей з обмеженими можливостями в суспільстві, повага до них і взагалі до будь- яких відмінностей у соціумі. Отже, перед органами публічної влади України постає нагальне завдання: створити безбар'єрний простір у різних сферах життя людини-громадянина.

Огляд літератури

Водночас, питання безбар'єрного середовища поки що недостатньо досліджено, хоча кожна соціальна сфера виявляє свої проблеми у площині обмеження прав або можливостей людини. Ці проблеми стають предметом вивчення науковців - фахівців у відповідних сферах. Так, для людей з обмеженими можливостями має бути створено умови для фізичної доступності, що вивчає В. Нестеренко [5] та група вчених з універсального дизайну (О. Іванова, М. Лебідь, С. Брем та ін.) [10], які пов'язують житлові умови з отриманням громадських послуг; проблеми цифрової доступності досліджує Д. Попов [6]; в економічній галузі вирішення земельних і бізнесових проблем також пов'язане з доступністю цієї сфери, зокрема О. Негода вивчає вторинний ринок земель сільськогосподарського призначення [4], Т Артюх й

І. Григоренко - бізнес-середовище в Україні [1], А. Зануда - економічну глобалізацію; у соціальній галузі Л. Самойленко досліджує комунікаційні бар'єри [9], що пов'язані зі ставленням соціуму до людей з обмеженими можливостями. Попри ці та інші дослідженнями в окремих сферах життя можна відзначити відсутність досліджень з актуальних проблем безбар'єрності, що розглядають їх у комплексі державної політики (стратегії).

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ

Саме тому мета цієї статті - визначити складники концепту «безбар'єрність» та їх сутність у перспективі дослідження формування та імплементації відповідної державної політики зі створення безбар'єрного простору в Україні. Така мета зумовлює вирішення відповідних завдань - визначення актуальності цієї проблеми в сучасній Україні, з'ясування положень вітчизняного законодавства щодо створення безбар'єрного простору, аналіз відповідної Національної стратегії в розрізі конкретних визначених шляхів такої політики. безбар'єрність державна політика

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Завдання вирішуються за допомогою таких методів дослідження: загальнофілософський залучено для з'ясування сутності безбар'єрності в демократичній державі, зокрема в умовах війни; метод дедукції дозволив узагальнити складники політики безбар'єрності в один комплекс її реалізації; метод індукції використано для розкриття кожного напрямку такої державної політики; метод аналізу нормативних джерел застосовано для визначення основних чинників реалізації такої політики.

Результати

Поняття «безбар'єрність» офіційно декларується як риса й майбутня обов'язкова норма демократичного суспільства, що виявляється в забезпеченні комфортного існування всіх його учасників, незважаючи на їхні відмінності - фізичні, расові, етнічні, вікові, статеві, статусні, релігійні тощо. Це завдання глобальне, комплексне, через що має вирішуватися всім суспільством - представниками влади, і громадськістю. Саме тому Президент України попри складну зовнішню ситуацію 03 грудня 2020 року видає Указ «Про забезпечення створення безбар'єрного простору в Україні» [7], що отримує підтримку від Кабінету Міністрів України у вигляді розроблення й ухвалення Національної стратегії зі створення безбар'єрного простору в Україні до 2030 року [8].

Політика створення безбар'єрного середовища головним завданням має забезпечити всім безперешкодну доступність різних сфер життя, водночас відсутність такого середовища призводить до зниження рівня добробуту кожної людини та стає суттєвою перешкодою для людей з обмеженими можливостями, які не можуть у таких умовах реалізувати свої прагнення й інтереси. Тобто держава, таким чином, не виконує свої конституційні зобов'язання, оскільки гарантувати доступність інфраструктури (матеріальної, цифрової) - це її обов'язок. Такими бар'єрами є, наприклад, ускладнена можливість доступу до житлових будівель, громадського транспорту, соціальних об'єктів, інформаційного простору, державних послуг, освіти й роботи [8].

Для розподілу об'ємного кола проблем на окремі складові Національна стратегія передбачила такі напрямки створення безбар'єрного середовища: фізичний, інформаційний, цифровий, суспільний та громадянський, освітній та економічний [8]. Так, фізичний спрямований на забезпечення реальної (фактичної, механічної) доступності до різноманітних громадських місць людям, які обмежені фізично саме в цьому аспекті. Для цього потрібно проєктувати й будувати громадські об'єкти «з урахуванням особливих потреб людей», а тому слід переглянути чинні технології та навчальні програми в галузях будівництва й архітектури, а також удосконалити відповідне законодавство, використовуючи моніторинг у цій сфері та контролюючи дотримання норм доступності.

Інформаційний напрямок безбар'єрності передбачає вдосконалення й реалізацію технологій, що допоможуть людям із порушеннями зору, слуху та іншими комунікативними вадами повномірно жити серед інших людей. Такими технологіями називаються, зокрема, субтитрування чи переклад жестовою мовою відеопродукції, абетка Брайля та великий шрифт у документах і рекламній продукції для людей із порушеним зором. Ці засоби поліпшать або взагалі відкриють доступ до будь-якої медіа- продукції, а також зроблять реально можливими послуги, надавані державою та органами місцевого самоуправління громадянам (зокрема виборчі, судові процеси, громадські слухання тощо).

Якщо інформаційний напрямок передбачає доступність власне інформації, то цифрова без- бар'єрність розрахована на саму цифрову інфраструктуру - комп'ютерні й мобільні технології в розумінні вільного доступу до неї, для чого потрібні відповідні цифрові навички й цифрові сервіси. Це не лише передбачає певне навчання різних категорій населення, зокрема й головних об'єктів безбар'єрності, але й швидке виконання загальних завдань інформатизації (диджиталізації) всієї країни - забезпечення її швидкісним інтернетом, адаптацію навчальних програм до людей з інвалідністю та людей похилого віку, регулярне тестування та моніторинг чинних державних онлайн-ресурсів щодо відповідності світовим стандартам, зокрема й у вимірі доступності.

У сфері суспільної та громадянської безбар'єрності передбачається вирішення ґендерних проблем (зокрема стимулювання різноманітних політичних і громадських організацій, державних і недержавних установ у більшому залученні жінок до керівних органів), молодіжних питань (зокрема надання інституційної підтримки молодіжним громадським організаціям), проблем старшого віку (зокрема запровадження державної програми з управління ризиками старіння нації). Іншими словами - головною метою таких заходів є забезпечення і стимулювання активної участі всіх громадян України в житті суспільства.

У межах освітньої безбар'єрності передбачається «вільний доступ до освіти» для всіх громадян, зокрема впродовж усього їхнього життя. Для виконання такого стратегічного завдання потрібні відповідні освітні реформи й новації. Так, потрібним є навчання самих освітян, зокрема вчителів і вихователів, працювати з людьми, які мають особливі фізичні та освітні потреби; має бути розроблено й упроваджено програму «третього віку»; обов'язковим є й технічне вдосконалення закладів освіти в напрямку доступності та комфорту освітнього простору, а також інтерактивних технологій. Самойленко Л. відзначає вкорінену ще від колишньої державної системи практику, як імітація змін у суспільстві з одночасним активним проголошенням їх у публічному дискурсі (від 1920-х років було проголошено корінні реформи, проте за гаслом «боротьба з неписьменністю» постав освітянський бригадно-лабораторній метод, у 80-ті роки - реформування в освіті відбувалося без конкретних прогресивних наслідків, а в незалежній Україні, з одного боку, декларувалися болонські принципи, а з іншого - безкінечні накази й постанови міністерських чиновників, плинність міністрів, що насправді якість освіти та академічну свободу не забезпечує [9, с. 390 - 391].

Економічна безбар'єрність передбачає заходи в різних площинах підприємництва - як в об'єктивній (забезпечення доступності заняття бізнесом, адекватна податкова політика держави, особливо щодо малого чи середнього бізнесу), так і суб'єктивній (руйнування бар'єрів на ринку праці та на робочому місці, оптимізація «пільгового оподаткування та кредитування для молоді, жінок, літніх людей та людей з інвалідністю»). Негода О. відзначає бар'єри і в сфері земельної реформи, де формування ринку землі гальмується продовженням мораторію «на здійснення договорів купівлі-про- дажу земель сільськогосподарського призначення», що створює правову колізію та призводить до відповідних судових ексцесів [4, с. 53]. Артюх Т та Григоренко І. закликають подолати технічні бар'єри в галузі українського експорту за допомогою уведення в дію «Нового підходу» - програми, за якою розвивається єдиний європейський торговий ринок, скорочені виробничі витрати, активізовано інновації завдяки системі європейських стандартів [1, с. 5].

До кожного із аналізованих напрямків Національною стратегією пропонується комплекс відповідних рішень, спрямованих на різні категорії суспільства, серед яких вирізняються насамперед люди з інвалідністю, а також батьки з малими дітьми, літні люди й молодь. Також кожен напрямок потребує окремого наукового вивчення із залученням правового й компаративного аспектів, адже імплементація зарубіжного досвіду відіграє визначальну роль у часи реформ у цих галузях життя. Саме тому в реалізації політики безбар'єрності мають бути залучені інклюзивний, ґендерний, інноваційний підходи.

Обов'язковим елементом наукових досліджень є термінологічний апарат. В аналізованій сфері, окрім поняття «безбар'єрність» (однозначно і зрозуміло пояснюється в соціальному його вимірі - надання всім громадянам різноманітного доступу до життя суспільства, ще простіше - дотримання прав людини і громадянина в умовах реально демократичного устрою держави), надається ще одне ключове слово «доступність», що передбачає «забезпечення рівного доступу» до «транспорту, інформації та зв'язку, інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об'єктів та послуг», причому зазначаються узагальнювальні позначення «для всіх» і «як у міських, так і в сільських районах» [8] (тобто всюди).

Національною стратегією також визначено такі поняття, як «маломобільні групи населення» (раніше називалися «особи з інвалідністю»), «стала мобільність» (облаштування зручного й комфортного переміщення людей як громадським транспортом, так і особистим), «універсальний дизайн» (урахування як максимально придатного для всіх груп населення дизайну без якоїсь додаткової адаптації, так і спеціального, що враховує наявність різноманітних пристроїв для маломобільних осіб), а також більш відомих - на кшалт «ґендерної рівності» (передбачає рівний статус жінок і чоловіків у реалізації їхніх прав й інтересів, що забезпечує рівну участь обох статей у суспільному житті) [8].

Відповідно до положень Національної стратегії можна визначити її мету та завдання:

мета: створити безбар'єрне (безперешкодне) середовище для кожної людини (рівні можливості в реалізації своїх прав, отриманні публічних послуг), для чого інтегрувати фізичну, інформаційну, цифрову, соціальну та громадянську, економічну та освітню безбар'єрність у соціальне життя держави;

завдання: забезпечити «безперешкодний доступ до об'єктів фізичного оточення», отримання інформації «в найзручніший спосіб», «спрощений доступ до аналогових і цифрових державних і місцевих соціальних послуг, «рівні умови участі у всіх сферах життя суспільства», «умови та рівні можливості для занять фізичною культурою та спортом», «умови та можливості для культурного (мистецького) та/або креативного вираження, провадження культурної діяльності», «участь у політичних процесах та громадській діяльності», «рівні можливості та вільний доступ до освіти», «рівні умови та можливості у сфері зайнятості, а також заняття підприємництвом» [8].

Як можливі результати імплементації Національної стратегії в політичне та суспільне життя країни визначаються такі:

безбар'єрність має бути провідним принципом державної політики, а тому мусить включатися до всіх розроблюваних на довгий термін державних і недержавних програм, зачіпаючи як місцевий рівень, так і загальнонаціональний (державний);

має бути вивчено стан фізичної доступності місцевої інфраструктури, будівель, транспорту, а також інформації та цифрових послуг для створення безбар'єрного середовища;

державний і місцеві бюджети мають ураховувати насамперед доступність товарів і послуг для кожного громадянина, незважаючи на рівень його життєвих функцій;

у приватному секторі виробництва мають бути запроваджені стандарти доступності його товарів або послуг [8].

Національна стратегія безбар'єрності передбачає дві основні площини: 1) рамкові умови (доступність фізичної, інформаційної, цифрової інфраструктури, можливість участі в суспільному й політичному житті та власної самореалізації); відповідні стандарти (створення умов безбар'єрності в окремих сферах життя - економічній (зокрема трудовій зайнятості), фізичній, інформаційній, цифровій, соціальній, освітній. Вони ще називаються тематичними напрямками Стратегії [8].

Кожен тематичний напрямок Національної стратегії має уніфіковану структуру, що передбачає такі етапи реалізації: визначення сутності, аналіз актуального стану та визначення ключових проблем, визначення стратегічних цілей і завдань для їх досягнення, прогнозування очікуваних результатів. Тобто всі напрямки мають аналогічну структуру, етапи аналізу, цільові індикатори й обов'язкові кінцеві результати, що в комплексі відповідає основним цілям, завданням, результатам державної політики створення безбар'єрного простору в Україні.

Дискусія

Оскільки наукові дослідження концепту без- бар'єрності в Україні ще тільки розпочинаються - услід за упровадженням владних ініціатив і розвитком відповідної законодавчої бази, можна окреслити ближню й дальню перспективи вивчення цього питання. Серед ближніх цілей - захист прав дітей, жінок і маломобільних людей в умовах воєнного стану, надалі - адаптування міської інфраструктури до потреб маломобільних людей, запровадження інклюзивної освіти. Уже сьогодні розробляються заходи щодо зменшення тендерної нерівності в суспільстві та здійснення інклюзивної політики щодо людей з інвалідністю. Також відзначаємо, що науковці наразі описують такі проблеми в окремих напрямках створення безбар'єрного середовища в Україні, а тому бракує комплексних досліджень цієї тематичної сфери на монографічному (дисертаційному) рівні.

Висновки

Дослідивши концепт «безбар'єрність» через призму державної політики створення безбар'єр- ного середовища в Україні, можна зробити такі висновки:

Термін «безбар'єрність» однозначно і загальнозрозуміло позначає надання всім громадянам незалежно від расової, етнічної, вікової, статевої, релігійної приналежності та фізичного стану різноманітного доступу до всіх сфер життєдіяльності, що відбувається в умовах повномірного дотримання прав людини за реального демократичного устрою держави.

Визначене як ключове слово «доступність» позначає забезпечення рівного доступу до житлових і громадських будівель, транспорту, інформації та інформаційно-комунікаційних систем, державних об'єктів і послуг» із зазначенням «для всіх» і «як у міських, так і в сільських районах».

Кожен із досліджуваних напрямків створення безбар'єрного середовища (фізичний, інформаційний, цифровий, соціальний, економічний, освітній) головним завданням передбачає створення доступності до ресурсів, засобів і послуг у державі, що дозволять кожній людині почуватися рівною в суспільстві, реалізувати власні здібності й інтереси, не відчуваючи дискримінації за ознаками раси, статі, віросповідання тощо. Це надасть можливість Україні стати реально демократичною державою.

Відповідно до тематичного обсягу та стратегічних цілей створення безбар'єрного середовища в подальшому плануємо розглянути перспективи України в кожному з напрямків державної стратегії та наявні на сьогодні здобутки в цій сфері.

Бібліографічний список

Artyukh, T M., & Hryhorenko, I. V. (2015). Stratehiya reformuvannya systemy tekhnichnoho rehulyuvannya v konteksti stvorennya pryvablyvoho biznes-seredovyshcha v Ukrayini [The strategy of reforming the system of technical regulation in the context of creating an attractive business environment in Ukraine]. Visnyk Cherkaskoho universytetu - Herald of Cherkasy University, 33 (366), 3-8. Retrieved from https://econom-ejournal.cdu.edu.ua/ article/view/237/685 [in Ukrainian].

Zanuda, A. (2013). Uhoda pro asotsiatsiyu z YES: za politykoyu zabuvayut' ekonomiku [Association agreement with the EU: economy is being forgotten behind politics]. www.bbc.com. Retrieved from https://www.bbc.com/ ukrainian/business/2013/09/130930_free_trade_ukraine_eu_az [in Ukrainian].

Konstytutsiya Ukrayiny vid 28 chervnya 1996 roku [The Constitution of Ukraine from June 28, 1996]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 [in Ukrainian].

Nehoda, O. A. (2016). Stan vtorynnoho rynku zemel silskohospodarskoho pryznachennya pry diyi moratoriyu na yikh vidchuzhennya [The state of the secondary market of agricultural land in the event of a moratorium on their alienation]. Naukovi pratsi NUKHT - Scientific works of the National Technical University of Ukraine, 22, 52 - 60. Retrieved from https://drive.google.com/file/d/1izZW0yd2k6a2sPm02_N0mAzobt3S1Rzi/view [in Ukrainian].

Nesterenko, V. V. (2016). Seredovyshche bez baryeriv dlya lyudey z obmezhenymy mozhlyvostyamy [Barrier- free environment for people with disabilities]. Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannya - Modern problems of architecture and urban planning, 43, 352-356. Retrieved from https://library.knuba.edu.ua/books/ zbirniki/01/2016432.pdf [in Ukrainian].

Popov, D. (2023). Korotkyy posibnyk z tsyfrovoi dostupnosti [Short guide to digital accessibility]. Retrieved from https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/2023-06/korotkiy_posibnik_z_cifrovoi_dostupnosti_-_ukr.pdf [in Ukrainian].

Pro zabezpechennya stvorennya bezbaryernoho prostoru v Ukrayini: Ukaz Prezydenta Ukrayiny vid 03 hrudnya 2020 roku № 533 [On ensuring the creation of a barrier-free space in Ukraine: Decree of the President of Ukraine dated December 3, 2020. № 533] (2020). Retrieved from https://www.president.gov.ua/documents/5332020-35809 [in Ukrainian].

Pro skhvalennya Natsionalnoyi stratehiyi iz stvorennya bezbaryernoho prostoru v Ukrayini na period do 2030 roku. Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 14 kvitnya 2021 r. № 366-r. [On the approval of the National Strategy for the creation of a barrier-free space in Ukraine for the period up to 2030. Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated April 14, 2021. № 366]. Verkhovna Rada Ukrayiny - Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/366-2021-%D1%80#top [in Ukrainian].

Samoylenko, L. (2015). Mriyi pro perebudovu (vid komunikatsiyi do komutatsiyi bez komunikatsiynykh baryeriv) [Dreams of reconstruction (from communication to switching without communication barriers)]. Materialy z doslidzhennya arkheolohiyi Prykarpattya i Volyni - Materials from the study of the archeology of Prykarpattia and Volhynia, 19, 384-391. Retrieved from http://jnas.nbuv.gov.ua/article/UJRN-0000532979 [in Ukrainian].

Ivanova, O., Lebid, M., Brem, S., & Svyet, Ye. (2021). Universalnyy dyzayn u hromadi: prostir, predmety, informatsiya ta posluhy. Retrieved from https://naiu.org.ua/wp-content/uploads/2021/09/UniversalDesign- ItemsSpaceInfoServices_Brochure_Web_1.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru/