Верховенство права та правопорядок в країнах Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Верховенство права та правопорядок в країнах Європейського Союзу

Луцький Роман Петрович,

доктор юридичних наук, професор, директор Науково-дослідного інституту імені Академіка Івана Луцького Університету Короля Данила

Мета. Стаття присвячена аналізу правової природи, змісту верховенства права як принципу, а також правового явища та концептуального підходу до сучасних прав людини. Вона вивчає зарубіжний досвід імплементації норм верховенства права в національне законодавство. Визначено роль міжнародних організацій у забезпеченні верховенства права. Зазначено, що верховенство права -- універсальний принцип. Необхідність загального забезпечення та дотримання верховенства права і на національному, і на міжнародному рівні визнана всіма державами-членами ООН, адже верховенство права -- це одна з базових цінностей, що поділяються Європейським Союзом та його членами. Наріжні проблеми верховенства права, виражені в реалізації його основних принципів, є актуальним предметом багатостороннього суспільного дискурсу: від їх розв'язання залежить і майбутнє країни, і її роль у процесі сучасного розвитку світопорядку та умов його глобалізації. Методика. Задля досягнення поставленої мети проводився комплексний аналіз наявної інформації стосовно аналізованої проблеми і сформували на їхній основі висновки та пропозиції. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання:діалектичний, системно-структурний, термінологічний, системно-функціональний, історичний, нормативно-догматичний, метод узагальнення. Результати. У результаті проведених досліджень встановлено, що поняття верховенство права створює платформу, основу для об'єднання всіх галузей права, особливо з урахуванням того, що різні галузі нашого права складаються роз'єднано. Конституційне закріплення норми про правову державу, принцип верховенства права визначають сферу діяльності всіх гілок державної влади та методи їх діяльності. Держава не повинна виходити за кордон правового поля, перейшовши які, правова держава перетворюється на свій антипод. Держава не може використовувати у своїй діяльності методи, що суперечать принципам верховенства права та правової держави. Наукова новизна. Встановлено, що принцип верховенства права є фактично єдиним ефективним засобом забезпечення непорушності демократії, а також однією з її основних ознак, а її забезпечення та контроль -- гарантією забезпечення прав людини тією мірою, якою створюються гідні умови проживання кожної людини. Практична значимість. В результаті аналізу доведено, що простого формування досконалої системи законодавства, яка закріплює основні права і свободи людини та визначає ефективну законодавчу процедуру, ще недостатньо для побудови демократичного суспільства в нашій державі. Нам необхідно не тільки закріпити принцип верховенства права в Конституції, але й реалізовувати його в повсякденній діяльності.

Ключові слова: право, позитивне право, природнє право, верховенство права, права людини, правова держава, соціальна держава, правопорядок.

Roman Lutskyi

Doctor in Law, Associate Professor, Director of the Research Institute,

King Danylo University

Ivano-Frankivsk,

RULE OF LAW AND LAW AND ORDER IN THE EUROPEAN UNION

Purpose

The article is devoted to the analysis of the legal nature, the content of the rule of law as a principle, as well as the legal phenomenon and the conceptual approach to modern human rights. She studies the foreign experience of implementing the rules of the rule of law into national legislation. The role of international organizations in ensuring the rule of law is determined. It is noted that the rule of law is a universal principle. The need for general provision and observance of the rule of law both at the national and international level is recognized by all UN member states, because the rule of law is one of the basic values shared by the European Union and its members. Cornerstone problems of the rule of law, expressed in the implementation of its main principles, are an actual subject of multilateral public discourse: the future of the country and its role in the process of modern development of the world order and the conditions of its globalization depend on their solution. Methodology. In order to achieve the set goal, a comprehensive analysis of the available information regarding the analyzed problem was carried out and conclusions and proposals were formed on their basis. The following methods of scientific knowledge were used during the research: dialectical, systemic-structural, terminological, systemic-functional, historical, normative-dogmatic, generalization method. Originality. ^s a result of the conducted research, it was established that the concept of the rule of law creates a platform, a basis for the unification of all branches of law, especially taking into account the fact that different branches of our law are composed in a disjointed manner. The constitutional consolidation of the rule of law, the principle of the rule of law determine the sphere of activity of all branches of state power and the methods of their activity. The state should not go beyond the border of the legal field, crossing which, the legal state turns into its antipode. The state cannot use in its activities methods that contradict the principles of the rule of law and the rule of law. Scientific novelty. It has been established that the principle of the rule of law is actually the only effective means of ensuring the inviolability of democracy, as well as one of its main features, and its provision and control is a guarantee of ensuring human rights to the extent that decent living conditions are created for each person. Practical significance. ^s a result of the analysis, it has been proven that the simple formation of a perfect system of legislation, which enshrines basic human rights and freedoms and defines an effective legislative procedure, is not yet sufficient for building a democratic society in our country. We need not only to enshrine the principle of the rule of law in the Constitution, but also to implement it in our daily activities.

Key words: law, positive law, natural law, rule of law, human rights, rule of law, social state, law and order.

Постановка проблеми. Основним принципом і ознакою правової держави є верховенство права в усіх його проявах. Правова держава - це така держава, яка контрольована правом. Основним засобом такого контролю є конституція, що розглядається як юридичне втілення суспільного договору. Верховенство права також передбачає, що за своїм змістом закони не виходять за ті правові межі, які встановлені для втручання держави в життя індивіда і громадянського суспільства. Тому помиляються ті, хто головним принципом правової держави називає верховенство закону, оскільки воно може бути і в неправовій державі. Верховенство права також означає, що закони поширюються не тільки на звичайних громадян, а й на органи державної влади та на її посадових осіб, починаючи від дрібного чиновника місцевої адміністрації й закінчуючи главою держави. Нині верховенство права також передбачає пріоритет міжнародного права над національним, якщо держава підписала і ратифікувала відповідний правовий акт, а також відповідність норм внутрішнього законодавства загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права.

Для уніфікації підходів щодо розуміння правової держави, забезпечення однаковості тлумачення цього поняття світове співтовариство неодноразово робило спроби закріпити в джерелах права основні засади діяльності правової держави, одним із яких виступає принцип верховенства права. Так, ще 1948 року Загальна декларація прав людини містила в абз. 3 Преамбули положення, згідно з яким при проголошенні Декларації береться до уваги необхідність захисту прав людини за допомогою реалізації принципу верховенства права [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологічною основою статті стали наукові праці А. В. Дайсі, В. Д. Бабкіна, В.А. Бачінін, С. П. Головатого, О. В. Зайчук, М. В. Костичого, Н. М. Оніхтенко, М. І. Панова, О. Л. Копиленка, Б.В. Малишев, Н. М. Парчоменко, С. С. Сливки, Л. Л. Фуллера, Р.О. Халфіна та основоположника українського правознавства Ю. С. Шемчученка, що сприяє осмисленню сучасних процесів у теорії верховенства права та має важливе значення для їх подальшого дослідження.

Виклад основного матеріалу дослідження. В офіційному перекладі Декларації українською мовою вираз «rule of law», що міститься в цьому абзаці, перекладається як «влада закону», хоча точнішим перекладом його буде саме «верховенство права», оскільки в міжнародному праві джерелами права виступають найчастіше не нормативно-правові акти, різновидом яких є закон, а нормативні договори, правові звичаї та принципи права. Тому використання виразу «верховенство права», що є в цьому випадку родовим стосовно словосполучення «верховенство закону», точніше відбиває зміст становища, закріпленого в абз. 3 преамбули Декларації, що аналізується. Крім того, якщо при перекладі цього словосполучення враховувати ще й різні типи праворозуміння, то коректнішим буде також переклад «верховенство права», оскільки переклад «влада закону» відображає лише позитивістську концепцію праворозуміння. Хоча є й думка, що в цій Декларації ООН «говориться лише про верховенство закону», а принцип верховенства права на міжнародному рівні було закріплено вперше 1949 року у Статуті Ради Європи та продубльовано в Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950) [9, с. 5].

Отже, правотворчість міжнародної спільноти в особі ООН та інших міжнародних організацій зробила принципи правової держави міжнародно-правовими стандартами. Вони були сприйняті багатьма державами, які закріпили в основних законах лише правовий характер влади держави, і розкрили змістовні характеристики тих чи інших принципів правової держави. Верховенство права є універсальним принципом забезпечення прав людини. У своїй доповіді «За більшої свободи: до розвитку, безпеки та прав людини для всіх» (А/59/2005) Генеральний секретар ООН зазначив, що «необхідно позбавлятися потреби і страху, але цього не достатньо. Усі люди мають право на гідне звернення та повагу» (пункт 27). «Запорукою забезпечення людям такого гідного звернення та поваги є здійснення у повному обсязі прав людини, а їх захист - верховенство прав людини» [7, с. 36].

Наукова спільнота переконана, що правовою демократичною державою є та держава, в якій реалізовано верховенство права [4, с. 163-164; 8]. Однак недостатня визначеність змісту категорії верховенства права багато в чому зумовлена дискусійністю та відсутністю однозначних відповідей на ключові питання, здатні дати уявлення про цей феномен. Якими ж є правова основа та зміст верховенства права? Що розуміється під правом у конкретному випадку і над актами яких видів і рівнів регулювання воно має верховенство? Що мається на увазі під забезпеченням верховенства права і які його механізми? Чи доцільно виділяти й оцінювати верховенство права як самостійне правове явище для розвитку правової доктрини і практики? Відомо, що доктрина верховенства права як певна система поглядів на будову та розвиток правової дійсності формувалася протягом кількох століть, при цьому історично її «батьківщиною» прийнято вважати систему загального англосаксонського права, де вперше було визначено її зміст, що згодом дало змогу утвердити верховенство права як фундаментальний конституційний принцип англійського права.

Традиційно першим доктринальним джерелом уявлень про верховенство права визнається праця англійського вченого А. В. Дайсі про основи державного права Англії. Він концептуально обґрунтував значення і сутність верховенства права, зокрема виділив такі складові цього явища, як недопущення зловживання адміністрацією її владою, підпорядкування всіх підданих країни англійським законам і судам, судовий захист права і свободи людини. Сучасні теоретики англійського конституційного права збагатили уявлення про верховенство права, наголосивши на обмеженні публічної влади за допомогою права, на визначенні пов'язаності діяльності судів правом, а не законом, та особливому значенні судової влади у справі захисту прав і свобод людини. При цьому значну увагу приділяють взаємозв'язку верховенства права із загальновизнаними принципами міжнародного права та фундаментальними правами людини, гарантованими Загальною декларацією прав людини 1948 року, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року [6].

Верховенство права - універсальний принцип. Необхідність загального забезпечення та дотримання верховенства права і на національному, і на міжнародному рівні визнана всіма державами-членами ООН, адже верховенство права - це одна з базових цінностей, що поділяються Європейським Сюзом та його членами [5, с. 163-164]. У своєму документі від 2014 року «Нові принципи для зміцнення верховенства права» Європейська комісія нагадує, що «принцип верховенства права є неухильним та стає домінуючою організаційною моделлю сучасного конституційного законодавства та міжнародних організацій, що регулює здійснення державної влади». Дедалі більше держав у своїх національних конституціях посилаються на принцип верховенства права [1; 2, с. 182].

Так, у Конституції України закріплено принцип верховенства права та дано розгорнуту його характеристику: ст. 1 встановлює, що Україна - правова держава [3]. При цьому чимало авторів наголошує, що «правова держава - це єдино прийнятний та унікальний засіб для формування так необхідного нам справедливого суспільства, що спирається на принципи верховенства права» [3, с. 10]. Адже одна з основних суперечностей сучасного суспільного розвитку полягає саме в тому, що, проголосивши правову державу де-юре, але відмовляючись підкорятися праву де-факто, держава розвиватиметься за вектором, що веде до її розвалу.

Наріжні проблеми верховенства права, виражені в реалізації його основних принципів, є актуальним предметом багатостороннього суспільного дискурсу: від їх розв'язання залежить і майбутнє країни, і її роль у процесі сучасного розвитку світопорядку та умов його глобалізації.

Верховенство права створює платформу, основу для об'єднання всіх галузей права, особливо з урахуванням того, що різні галузі нашого права складаються роз'єднано. Конституційне закріплення норми про правову державу, принцип верховенства права визначають сферу діяльності всіх гілок державної влади та методи їх діяльності. Держава не повинна виходити за кордон правового поля, перейшовши які, правова держава перетворюється на свій антипод. Держава не може використовувати у своїй діяльності методи, що суперечать принципам верховенства права та правової держави. Верховенство права тісно пов'язане з ідеєю правової справедливості, що виражається в усвідомленні необхідності боротьби за справедливі закони, рівні права і свободи для всіх без винятку, яка послужила каталізатором визнання, законодавчого закріплення і захисту особистих та політичних прав людини і громадянина [12].

Синтез ідеї справедливого державного устрою та теорії прав людини уможливив сформулювати концепцію верховенства права та справедливості над державою і законом, необхідності обов'язкової відповідності прийнятих законодавчих актів моральним вимогам справедливості. Так, професор Браян Таманага виділив три основні складники верховенства права: обмеженість держави правом, формальна законність і верховенство права. Водночас він зауважив, що верховенство права видається як безумовне загальне благо [10, р. 114-127]. Визнання принципу верховенства права як основи сучасної правової держави передбачає вимогу до нормативних правових актів та правозастосовної практики не просто відповідати ознакам нормативності та букві закону, а перебувати в гармонії з вимогами справедливості та ідеєю найвищої цінності прав людини, відповідати духу права. Верховенство права передбачає як справедливе застосування і відображен ня вимог справедливості у правотворчій діяльності, так і реалізацію у праві ідей захисту людської гідності та поваги до прав особистості. У правовій системі сучасної України концепція верховенства права, прав людини, вимоги справедливості зведені до рівня правової парадигми, яка відображена у всіх основних нормативних правових актах. Проблеми забезпечення правової справедливості та верховенства права як обов'язкових вимог сучасного правового держави безпосередньо пов'язані з ефективним забезпеченням та захистом прав і свобод людини та громадянина. Тож верховенство права створює критерій оцінки діяльності держави, всіх гілок влади - і законодавчої, і виконавчої, і судової. На підставі цього критерію громадяни повинні оцінювати, чи відповідає діяльність держави вимогам, яким має відповідати правова держава. З огляду на це, проблеми забезпечення справедливості, верховенства права та прав людини в системі чинного нормативного правового регулювання та правозастосування і надалі мають залишатися у фокусі юридичної науки та практики, під пильною увагою інститутів правозахисту і громадянського суспільства.

Отже, верховенство права - основа світопорядку, від якої залежить розвиток усього світу. Слабке верховенство права спричинює такі проблеми, як безкарні кримінальні злочини, відсутність забезпечення медичних закладів необхідними ліками, відсутність рівності станів перед буквою закону, необґрунтоване стримування іноземних інвестицій. Тобто провокує так звані відхильні процеси. Натомість ефективне верховенство закону допомагає знизити рівень корупції, покращити здоров'я населення, підвищити його освіченість, знизити рівень нерівності доходів, а також забезпечити захист людей від різних злочинів. Зміцнення верховенства права - одна з основних цілей уряду, інвесторів, бізнесу та громадянського суспільства в усьому світі. Задля більш ефективного верховенства потрібно і знати фундаментальні особливості верховенства права, і мати адекватні основи для його вимірювання та оцінки. Саме тому, на нашу думку, сприйнята правовою практикою доктрина верховенства права, безперечно, відкриває додаткові перспективи і можливості імплементації міжнародного права, розвитку національної правової системи в контексті забезпечення прав і свобод людини та суверенізації особистості, оптимізації діяльності органів публічної влади та меж їх допустимого впливу на суспільні відносини, зміцнення самостійності судової влади.

Велике значення для забезпечення ефективності функціонування вітчизняної правової системи та її розвитку, відповідно до міжнародних правових стандартів, зокрема ідей правової держави та верховенства права, мають також юридичні технології здійснення практичної юридичної діяльності, починаючи з технологій правотворчої (і на міжнародному, і на внутрішньодержавному рівні) та закінчуючи інтерпретаційними і правореалізаційними технологіями. Так, наприклад, у правотворчій сфері забезпечення реалізації ідеї верховенства права є правова технологія правової експертизи, а також гармонізації законодавства, у сфері правореалізації та застосування - правові технології моніторингу реалізації принципу верховенства права на практиці. Зараз відповідно до міжнародних норм на світовому рівні здійснюється моніторинг забезпеченості принципу верховенства права в розрізі різних країн. У цих умовах, враховуючи і українські реалії у сфері війни, потрібно навчитися організовувати суспільне життя і вести його відповідно до уявлень про принцип верховенства права та його дотримання крізь призму захисту прав людини.

У результаті своєрідний трикутник «юридична наука - юридична освіта - юридична практика», що відображає взаємозв'язок цих трьох явищ, дасть змогу наявно продемонструвати єдність наукової, освітньої та практичної юридичної діяльності за реалізації принципу верховенства права, що забезпечується існуванням правових технологій та інновацій й акумулює в собі всі ці види юридичної діяльності. Ця діяльність дозволяє аналізувати правову дійсність одночасно з точки зору як юридичної освіти і юридичної науки, так і юридичної практики. Тож реалізація ідеї верховенства права та цінностей правової держави може бути досягнута тільки за комплексного використання всіх видів юридичних технологій.

Висновки

На сьогодні верховенство права є глобальною метою міжнародної спільноти, досягнення якої можливе лише шляхом міжнародної інтеграції, обумовленої глобалізацією та технологічним прогресом, які сприяють зростанню взаємодії держав на міжнародному і регіональному рівні. Верховенство права забезпечує для суспільства стійке економічне зростання, сприяє розвитку підзвітності уряду всіх країн світу та заохочує повагу до фундаментальних прав людини. Принцип верховенства права є основним і системотворчим у системі принципів права. Відмова в будь-якій сфері державно-владної діяльності від підпорядкування праву демонструє забуття владою інтересів суспільства, її прагнення стати над суспільством, розглядати громадянина як об'єкт своєї діяльності, а не як рівноправного суб'єкта у відносинах з державою. Це не узгоджується з верховенством права, спричинює небезпеку свавілля, унеможливлює правові перетворення, враховуючи судову реформу, і потенційно несе в собі загрозу руйнування самої держави.

верховенство право європейський союз

Список використаних джерел

1. Головатий С. П. «Верховенство закону» versus «Верховенство права»: філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? Вісник Академії правових наук України. 2003. № 2 (33). С. 96-113.

2. Головатий С. П. Верховенство права: монографія: у 3 кн. Київ: Фенікс, 2006. 182 с.

3. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/9б-ВР. База даних «Законодавство

України» / ВР України. URL: https://zakon.

rada.gov.Ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80#Text.

4. Козюбра М. І. Верховенство права - основоположний принцип правової і політичної систем України. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. Харків, 2008. 365 с.

5. Малишев Б.В. Загальна декларація прав людини 1948 р. та сучасне праворозуміння. URL: http://www.vru.gov.ua/content/artide/visnik11_14.pdf.

6. Погребняк С.П. Історичні витоки верховенства права. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2008. № 15. С. 3-13.

7. Пухтецька А. Принцип верховенства права: сучасні європейські доктрини як орієнтир для реформування національного законодавства. Вісник Національної академії наук України. 2010. №

3. С. 36.

8. Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики: монографія: у 2 кн. Кн. 1: Верховенство права, як принцип правової системи: проблеми теорії / відп. ред. Н. М. Оніщенко; ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Київ: Юрид. думка, 2008. 344 с.

9. Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України. Право України. 1999. № 1. С. 5-6.

10. Brian Z. Tamanaha, On the Rule of Law - History, Politics, Theory (2004) Chapter 9.

11. Universal Declaration of Human Rights. Documents of the United Nations. URL: https:// www.un.org/en/universal-declaration-humanrights/index.html (viewed on 24.04.2023).

12. Hurd J. The international rule of law and the domestic analog. Global constitutionalisn. Cambridge, 2015. Vol. 4, No. 3. P. 365-395.

References

1. Golovaty, S. P. (2003). «Verkhovenstvo zakonu» versus «Verkhovenstvo prava»: filolohichna pomylka, profesiina nedbalist chy naukovyi dohmatyzm? [«The rule of law» versus «The rule of law»: philological error, professional negligence or scientific dogmatism?]. Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy, 2 (33), 96-113. (in Ukrainian)

2. Golovaty, S. P. (2006). Verkhovenstvo prava: monohrafiia [Rule of law: monograph: in 3 books]. Kyiv: Phoenix. (in Ukrainian)

3. Constitution of Ukraine: Law of 28.06.1996 No. 254k/96-BP. Database «Legislation of Ukraine»

/ Verkhovna Rada of Ukraine. Avaliable at:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80#Text. (in Ukrainian)

4. Kozyubra M. I. The rule of law is the fundamental principle of the legal and political systems of Ukraine. The legal system of Ukraine: history, state and prospects: in 5 volumes. Xarkiv, 2008. 365 p. (in Ukrainian)

5. Malyshev B.V. The Universal Declaration of Human Rights of 1948 and modern legal understanding. Avaliable at: http://www.vru.gov.ua/content/article/visnik11_14.pdf. (in Ukrainian)

6. Pogrebnyak, S.P. (2008). Istorychni vytoky verkhovenstva prava. [Historical origins of the rule of law]. Derzhavne budivnytstvo ta mistseve samovriaduvannia, 15, 3-13. (in Ukrainian)

7. Pukhtetska, A. (2010). Pryntsyp verkhovenstva prava: suchasni yevropeiski doktryny yak oriientyr dlia reformuvannia natsionalnoho zakonodavstva [The principle of the rule of law: modern European doctrines as a guide for reforming national legislation]. Visnyk Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 3, 36. (in Ukrainian)

8. Shemshuchenko, Yu.S and others (2008). Pryntsyp verkhovenstva prava: problemy teorii ta praktyky: monohrafiia [The principle of the rule of law: problems of theory and practice: monograph: in 2 books]. (Book 1: The rule of law as a principle of the legal system: problems of theory). Kyiv: Jurid. dumka. (in Ukrainian)

9. Shapoval, V. (1999). Verkhovenstvo zakonu yak pryntsyp Konstytutsii Ukrainy. [The rule of law as a principle of the Constitution of Ukraine]. Pravo Ukrainy, 1, 5-6. (in Ukrainian)

10. Brian, Z. Tamanaha, (2004). On the Rule of Law - History, Politics, Theory, Chapter 9. (in English)

11. Universal Declaration of Human Rights. Documents of the United Nations. Avaliable at: https:// www.un.org/en/universal-declaration-humanrights/index.html (viewed on 24.04.2023). (in English)

12. Hurd, J. (2015). The international rule of law and the domestic analog. Global constitutionalism Cambridge, Vol. 4, No. 3, 365-395. (in English)

Размещено на Allbest.ru/