Правовідносини промислової власності у механізмі забезпечення господарського правопорядку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецького національного університету імені Василя Стуса

Правовідносини промислової власності у механізмі забезпечення господарського правопорядку

Сопрун В.В. здобувач ступеня «Доктор філософії», адвокат

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правовідносин промислової власності у механізмі забезпечення господарського правопорядку. За допомогою загальнонаукових методів з'ясовано поняття та сутність відносин у сфері інтелектуальної власності, визначено їх специфічні ознаки. Досліджуючи сутність та особливості відносин у сфері промислової власності надано їм оцінку через призму класичної конструкції правовідносин у теорії права. Сформульовано поняття правовідносини у сфері промислової власності за результатами аналізу попередньо проведених досліджень у даній сфері вітчизняними науковцями. Встановлено основу для проведення класифікації правовідносини у сфері промислової власності та визначено їх види в залежності від змісту, суб'єктів, об'єктів правовідносин, юридично-галузевої ознаки, підстав їх виникнення, функціонального призначення. Запропоновано доповнити ст. 421 Цивільного кодексу України положенням, згідно якого держава може бути суб'єктом прав промислової власності, які вона здійснює у встановленому законодавством порядку через відповідні юридичні особи (державні органи, державні підприємства тощо).

Ключові слова: інтелектуальна власність, промислова власність, правовідносини, класифікація правовідносин, юридично-галузева ознака правовідносин.

Annotation

The article is devoted to the research of legal relations of industrial property in the mechanism of ensuring economic legal order. With the help of general scientific methods, the concept and essence of relations in the field of intellectual property have been clarified, and their specific features have been determined. Researching the essence and peculiarities of relations in the field of industrial property, they were evaluated through the prism of the classical construction of legal relations in the theory of law. The concept of legal relations in the field of industrial property is formulated based on the results of the analysis of previously conducted research in this field by domestic scientists. It was determined that the subjects of relations in the field of industrial property can be natural persons (creator, author, inventor, right holder, etc.) and legal entities. In turn, the objects of industrial property law are inventions, utility models, industrial designs, trademarks, commercial (brand) names and geographical indications, etc. The basis for the classification of legal relations in the field of industrial property is established and their types are determined depending on the content, subjects, objects of legal relations, legal and branch characteristics, reasons for their occurrence, functional purpose. It is proposed to supplement Art. 421 of the Civil Code of Ukraine stipulates the provision according to which the state can be the subject of industrial property rights, which it exercises in accordance with the procedure established by law through relevant legal entities (state bodies, state enterprises, etc.). The author summarizes that the issues of this topic are subject to further detailed scientific research.

Keywords: intellectual property, industrial property, legal relations, classification of legal relations, legal-branch sign of legal relations.

Вступ

Промислова власність є запорукою прогресу кожної розвинутої держави, в тому числі України. Економічний розвиток країни базується на належній охороні та захисті прав промислової власності. При цьому значна частина відносин, які забезпечують прогресивні інноваційні зрушення шляхом впровадження об'єктів промислової власності в економічні процеси, складається у господарській сфері за участю суб'єктів господарювання.

Суб'єкти господарювання реалізують закріплені за ними права та обов'язки щодо об'єктів промислової власності у межах відповідних правовідносин. У свою чергу, виходячи з засадничих положень юридичної науки, правовідносини є ключовим елементом механізму правового регулювання суспільних відносин, адже саме через правовідносини забезпечується реальний вплив права на суспільні відносини, настання бажаних правових наслідків і задоволення інтересів їх суб'єктів. Повною мірою це стосується і відносин промислової власності. Їх належний розвиток, ефективна реалізація та захист прав і інтересів суб'єктів цих правовідносин має важливе значення як для конкретного носія прав, так і в контексті забезпечення правомірного використання об'єктів промислової власності в господарському обороті і утвердження господарського правопорядку в цілому. Тому актуальним напрямом наукових розробок є дослідження сутності та особливостей правовідносин у сфері промислової власності.

Право інтелектуальної власності, складовою якого є право промислової власності, упродовж останнього десятиліття стрімко розвивається, тому наразі велика кількість науковців дослідують широку проблематику у цій сфері. Беручи до уваги предмет цього дослідження, передусім варто виділити наукові здобутки О.І. Харитонової, І.Ф. Коваль, Т.В. Ярошевської, Ю.М. Бельтюкової, І.Є. Якубівського, О.П. Орлюк та інших. Водночас, постійний розвиток суспільних відносин, удосконалення законодавчого регулювання відносин промислової власності зумовлюють потребу в подальшому дослідженні особливостей, поняття та видів правовідносин у сфері промислової власності.

З огляду на викладене, метою дослідження є доопрацювання поняття правовідносин у сфері промислової власності, їх особливостей та видів.

Результати

Зв'язки між людьми, колективними утвореннями, які з'являються у межах співіснування в суспільстві, наявні у кожній державі. Ці зв'язки можуть регламентуватися релігійними, моральними нормами та традиціями. Проте, у кожній правовій державі з метою упорядкування відносин між фізичними та юридичними особами встановлюються визначені державою загальнообов'язкові правила поведінки - норми права.

Правовідносини визначаються в теорії права як суспільні відносини, які є юридичним виразом фактичних суспільних відносин, де одна сторона на основі правових норм вимагає від іншої сторони виконання певних дій або утримання від них, а інша сторона повинна виконати ці вимоги, що охороняються державою [1, с. 335].

Виділяють наступні ознаки правовідносин, а саме вони є: різновидом суспільних відносин, соціальним зв'язком; ідеологічними відносинами - результатом свідомої діяльності (поведінки) людей; вольовими відносинами, які проявляються у втіленні в них волі (інтересу) учасників правовідносин та у втіленні в них волі (інтересу) держави; виникають, припиняються або змінюються, як правило, на основі норм права у разі настання передбачених правовою нормою фактів; мають, як правило, двосторонній характер і є особливою формою взаємного зв'язку між конкретними суб'єктами через їх права, обов'язки, повноваження і відповідальність, які закріплені в правових нормах; охороняються державою, забезпечуються заходами державного впливу [2, с. 346347].

За класичним баченням, конструкцію правовідносин складають такі структурні елементи: суб'єкти, об'єкт, зміст [3, с. 68].

Насамперед, слід зазначити, що відносини у сфері промислової власності є різновидом відносин інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність - це закріплені законом права на результати інтелектуальної (креативної та творчої) діяльності у різних сферах: виробничій, науковій, літературній та художній [4, с. 123].

У відносинах промислової власності результатами інтелектуальної діяльності виступають об'єкти права промислової власності, а саме: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, комерційні (фірмові) найменування, географічні зазначення та інші.

І.Ф. Коваль визначає відносини у сфері інтелектуальної власності як суспільні відносини, які складаються у зв'язку зі створенням і монопольним використанням управомоченою особою охоронюваних результатів інтелектуальної діяльності, а також наданням такої можливості іншим заінтересованим особам [5, с. 9].

На думку О. І. Харитонової правовідносини інтелектуальної власності це правовий результат реалізації норм права про інтелектуальну власність, або ж врегульовані юридичними нормами (або такі, що випливають із загальних принципів об'єктивного юридичного права) ідеологічні суспільні відносини, які виражаються у взаємних юридичних правах і обов'язках суб'єктів права [6, с. 329].

Інтелектуально-правові відносини у сучасному суспільстві - це не епізодичні, не поодинокі, а такі суспільні відносини, що закономірно сформувалися у системі сучасного права. Ці правовідносини перебувають під впливом позитивного права як нормативно-цілісного регулятора суспільних відносин [7, с. 19]. інтелектуальний власність промисловий

Специфічними ознаками правовідносин у галузі інтелектуальної власності називають: 1) спеціальна підстава виникнення - створення об`єкту, який охороняється або здатен охоронятися нормами законодавства про інтелектуальну власність; 2) поєднання імперативного та диспозитивного елементів для визначення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин інтелектуальної власності; 3) можливість поєднання речових та зобов`язальних елементів у правовідносинах інтелектуальної власності; 4) цільовий характер правовідносин інтелектуальної власності: забезпечення використання об`єктів інтелектуальної власності та їхньої правової охорони [8, с. 88].

Досліджуючи сутність та особливості відносин у сфері промислової власності доцільно надати їм оцінку через призму класичної конструкції правовідносин у теорії права.

Так, суб'єктами відносин у сфері промислової власності можуть бути фізичні особи (творець, автор, винахідник, правовласник тощо) та юридичні особи (згідно підходу Цивільного кодексу України - юридичні особи приватного права і юридичні особи публічного права).

Цікавою є думка Т.В. Ярошевської, згідно якої суб'єктом майнових прав на об'єкти патентного права повинна бути держава Україна [9, с. 95]. В той же час чинне законодавство передбачає, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 Цивільного кодексу України). Тому неоднозначним наразі є питання визнання держави суб'єктом прав промислової власності. У Цивільному кодексі України йдеться про «участь держави у цивільних відносинах» (підрозділ 3 книги І), при цьому набуття і здійснення прав відбувається через органи державної влади, які відповідно є юридичними особами публічного права. Отже, логічно стверджувати, що теоретично держава може бути учасником правовідносин промислової власності, але набуття і реалізація прав здійснюється через інших уповноважених суб'єктів. Зрозуміло, що така незрозумілість правового статусу держави як суб'єкта прав промислової власності створює невизначеність у питаннях реалізації прав на об'єкти промислової власності, які створені за державні кошти, в інтересах держави, ефективного контролю за їх впровадженням і комерціалізацією.

З огляду на зазначене, в законодавстві (ст. 421 Цивільного кодексу України) доцільно чітко передбачити, що держава також може бути суб'єктом прав промислової власності, які вона здійснює у встановленому законодавством порядку через відповідні юридичні особи (державні органи, державні підприємства тощо).

Як зазначалось вище, об'єктами права промислової власності є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, комерційні (фірмові) найменування та географічні зазначення та інші.

Аналізуючи зміст відносин у сфері промислової власності доцільно звернути увагу на дослідження І.Ф. Коваль, яка пропонує поділяти відносини інтелектуальної власності на наступні види: 1) пов'язані зі створенням результатів інтелектуальної (творчої) діяльності; 2) щодо набуття (оформлення) прав на результати інтелектуальної власності; 3) щодо використання об'єктів інтелектуальної власності; 4) щодо розпорядження правами на об'єкти інтелектуальної власності; 5) щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності [5, с. 10]. Такий поділ має важливе значення для дослідження відносин промислової власності, оскільки відображає динаміку цих відносин, починаючи від появи результату творчості і завершуючи захистом прав на нього.

Враховуючи наведені вище дослідження правовідносини у сфері промислової власності - це врегульовані нормами права суспільні відносини щодо створення, набуття, використання, розпорядження та захисту прав на об'єкти промислової власності, які складаються між суб'єктами права у межах реалізації їх прав та виконання обов'язків з метою забезпечення досягнення їх інтересів та зміцнення господарського правопорядку в цілому.

Досліджуючи види правовідносин у сфері промислової власності доцільно звернути увагу на те, що у сучасній теорії права виділяються різні критерії поділу правовідносин на види. Найбільш ґрунтовний поділ здійснено П.М. Рабіновичем, який поділяє правовідносини: 1) за юридично- галузевою ознакою - конституційні, цивільні, трудові, сімейні, кримінальні та інші; 2) залежно від визначеності кількості суб'єктів - загальні (кількість уповноважених або зобов'язаних суб'єктів не визначена), конкретні (кількість зазначених суб'єктів точно визначена); 3) за кількісним складом суб'єктів - прості (правовідносини лише між двома суб'єктами), складні (правовідносини між трьома і більше суб'єктами); 4) залежно від елемента юридичної норми (диспозиції або санкції), на основі якого виникають правовідносини, - регулятивні, охоронні; 5) за характером поведінки зобов'язаного суб'єкта - активні (зобов'язаний суб'єкт мусить вчинити певні дії), пасивні (зобов'язаний суб'єкт повинен утриматися від вчинення тих чи інших дій); 6) залежно від розподілу прав та обов'язків між сторонами правовідношення - односторонні (кожна зі сторін має тільки або права, або обов'язки), двосторонні (кожна зі сторін має як права, так і обов'язки) [10, с. 133-134].

Наведені загальнотеоретичні положення є основою для проведення класифікації правовідносини, які складаються у сфері промислової власності. Проте, їх власна специфіка потребує більш поглибленого дослідження і виокремлення видів саме цих правовідносин. Спираючись на зазначені вище критерії поділу правовідносин, можливим є поділ правовідносин у сфері промислової власності за їх змістом, суб'єктами, об'єктами, за юридично-галузевою ознакою, підставою їх виникнення, функціональним призначенням, тощо.

Так, за змістом правовідносин у сфері промислової власності можна виокремити відносини щодо: 1) створення об'єктів права промислової власності; 2) набуття (оформлення) прав на об'єкти промислової власності; 3) використання об'єктів промислової власності; 4) розпорядження правами на об'єкти промислової власності; 5) захисту прав на об'єкти промислової власності [11, с. 488].

За суб'єктним складом правовідносини у сфері промислової власності поділяється на відносини між: 1) правовласником та державою (набуття та оформлення прав на об'єкти промислової власності); 2) правовласником та користувачем або набувачем прав (розпорядження правами на об'єкти промислової власності); 3) творцем-працівником та роботодавцем (створення результатів науково-технічної творчості у межах трудових відносин) [11, с. 488-489].

Відносини у сфері промислової власності підлягають поділу за об'єктом прав, а саме правовідносини щодо: 1) винаходів; 2) корисних моделей; 3) промислових зразків; 4) торговельних марок; 5) комерційних (фірмових) найменувань; 6) географічних зазначень [11, с. 489].

За юридично-галузевою ознакою правовідносини у сфері промислової власності доцільно поділити на: 1) господарські (правовідносини між суб'єктами господарювання щодо набуття, використання та розпорядження правами на об'єкти промислової власності); 2) організаційно- господарські (правовідносини між суб'єктами господарювання та державою щодо оформлення та реєстрації прав на об'єкти, їх захисту, оскарження дій суб'єкта владних повноважень); 3) кримінальні (правовідносини між державою, яка діє через уповноважені нею органи, та суб'єктами господарювання щодо вчинення останніми діянь, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України); 4) трудові (правовідносини між творцем-працівником та суб'єктом господарювання-роботодавцем щодо створення службових результатів інтелектуальної діяльності у межах трудових відносин і здійснення прав на цей об'єкт); 5) цивільні (правовідносини за участю автора-творця або іншої фізичної особи) [11, с. 489].

Є.М. Бєльтюкова, досліджуючи правонаступництво майнових прав інтелектуальної власності, виділяє наступництво на підставі договору та позадоговірне правонаступництво (спадкування майнових прав, реорганізація юридичних осіб, звернення стягнення на майнові права) [12, с. 41-45].

З урахуванням цього, правовідносини у сфері промислової власності можуть бути поділені за підставами їх виникнення, зміни і припинення (юридичним фактом), а саме такі, що виникають: 1) у зв'язку із створенням об'єктів промислової власності; 2) на підставі укладання договорів про відчуження прав на об'єкти промислової власності; 3) у зв'язку з реорганізацією юридичної особи та переходом прав на об'єкти промислової власності правонаступнику; 4) на підставі актів органу державної влади, зокрема, про ліквідацію та створення юридичних осіб публічного права, якими передаються цілісні майнові комплекси, включаючи права на об'єкти промислової власності; 5) за рішенням суду; 6) на підставі звернення стягнення на права [11, с. 489].

Доцільно детальніше звернути увагу на випадок виникнення, зміни і припинення правовідносин у сфері промислової власності на підставі актів органу державної влади. Такі випадки не є поширеними, але наявні у практиці. Для прикладу наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.02.1998 № 29 [13] ліквідовано Кримський медичний інститут імені С. Георгієвського та на його базі створено Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського, якому передано всі активи (цілісний майновий комплекс).

За функціональним призначенням правовідносини у сфері промислової власності підлягають поділу на регулятивні (виникають на основі законодавчо закріплених дозволів і правомірних дій суб'єктів) та охоронні (виникають на основі законодавчо закріплених заборон і вчинення суб'єктами правопорушень).

Також правовідносини у сфері промислової власності можна поділити на матеріально-правові (виникають між суб'єктами прав промислової власності та іншими особами на основі норм матеріального права, змістом яким є права та обов'язки сторін) та процесуально-правові правовідносини (виникають між суб'єктами прав промислової власності та уповноваженими юрисдикційними органами на основі норм процесуального права, змістом яким є процедура набуття, захисту прав).

Наведені вище критерії поділу відносин у сфері промислової власності є не виключними та підлягають подальшому науковому дослідженню та поглибленню.

Висновки

Узагальнюючи викладене правовідносини у сфері промислової власності - це врегульовані нормами права суспільні відносини щодо створення, набуття, використання, розпорядження та захисту прав на об'єкти промислової власності, які складаються між суб'єктами права у межах реалізації їх прав та виконання обов'язків з метою забезпечення досягнення їх інтересів та зміцнення господарського правопорядку в цілому.

Критеріями поділу відносин у сфері промислової власності є їх зміст, суб'єкти, об'єкти, юридично-галузева ознака, підстава їх виникнення, функціональне призначення, тощо.

У Цивільному кодексі України, а саме в ст. 421, доцільно чітко передбачити, що держава може бути суб'єктом прав промислової власності, які вона здійснює у встановленому законодавством порядку через відповідні юридичні особи (державні органи, державні підприємства тощо).

Список використаних джерел

1. Цвік М.В., Петришин О.В. Загальна теорія держави та права: підручник. Харків: Право, 2009. 584 с.

2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Харків: Консум, 2001. 651с.

3. Ківалов С.В., Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижанівський А.Ф. Основи правознавства України: навч. посіб. 6-те вид. Харків: Одіссей, 2006. 368 с.

4. Задорожнюк Н.О., Щьокіна Є.Ю., Швєд М.О. Розвиток відносин у сфері інтелектуальної власності: актуальні тенденції. Економічний форумі. № 1. Том 1. 2021. С. 122-127.

5. Коваль І.Ф. Комерціалізація прав інтелектуальної власності: навч. посіб. Київ: Юрінком Інтер, 2018. 272 с.

6. Харитонова О.І. Суб'єкти і об'єкти правовідносин інтелектуальної власності. Актуальні проблеми держави та права. № 59. 2011. С. 329-335.

7. Еннан Р.Є. Загальні засади правового регулювання інтелектуальної, творчої діяльності. Теорія і практика інтелектуальної власності. № 6. 2015. С. 10-23.

8. Харитонова О.І. Відносини та правовідносини інтелектуальної власності: проблеми співвідношення. Від римського приватного права до ІТ права: мат. міжнар. наук.- практич. конф. Одеса. 2018 р. С. 85-90.

9. Ярошевська Т.В. Суб'єкти права на об'єкти промислової власності. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. № 6. Том 1. 2017. С. 92-95.

10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посіб. 9-те вид. Львів: Край, 2007. 192 с.

11. Сопрун В.В. Відносини у сфері промислової власності: поняття та види. Сучасні проблеми законодавства, практики його застосування та юридичної науки. Осінні юридичні читання - 2023: мат. наук.-практ. конф. Вінниця. 2023 р. С. 486-490.

12. Бєльтюкова Є.М. Правове регулювання наступництва майнових прав інтелектуальної власності за цивільним законодавством України: дис. канд. юрид. наук.: 12.00.03. Одеса, 2019. 183 с.

13. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 09.02.1998 № 29, 1998

Размещено на Allbest.ru