Деякі аспекти правового забезпечення приватних закупівель порівняно з публічними

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі аспекти правового забезпечення приватних закупівель порівняно з публічними

Антон Вікторович Гаєвський

аспірант, Київський університет права НАН України

Ключові слова: приватні закупівлі, публічні закупівлі, тендер, договір, договір про закупівлю, процедура закупівлі

Anton HAIEVSKYI

Keywords: private procurement, public procurement, tender, contract, procurement contract, procurement procedure

ВСТУП

правовий приватні публічні закупівлі

Сучасна парадигма стрімкого розвитку вільного господарювання та прозорої конкуренції між суб'єктами приватного сектору господарювання стала підставою для формування прозорої системи правового забезпечення приватних закупівель, в яких на відміну від публічних менше законодавчого регулювання та можливостей для зловживання. Проте на рівні правозасто- сування, виправданого в інших країнах їх врегулювання, в Україні воно дає збій. У зв'язку з чим виникає необхідність проведення правового аналізу та вивчення норм забезпечення та оформлення відносин під час здійснення приватних закупівель. Основним напрямом дослідження цієї статті є визначення та правовий аналіз аспектів правового забезпечення приватних закупівель порівняно з публічними відповідно до українського законодавства.

Приватні закупівлі відрізняються від публічних наявністю в останніх спеціальних нормативно-правових актів, розрахованих на спеціального (відповідного) суб'єкта господарювання. І саме тому у дослідженні правового забезпечення приватних закупівель слід не лише винести на ретельний аналіз чинні норми, а також дослідити їх правову природу та визначити місце договору як основного інструменту регулювання приватних закупівель.

Здійснення приватних закупівель постає одним з ключових факторів функціонування бізнесу. Приватні закупівлі є корисним інструментом як для замовника, адже дають змогу досягти позитивного економічного ефекту та отримання найбільш якісної матеріально-технічної продукції та/або якісних робіт чи послуг на ринку, так і для потенційних постачальників та/або виконавців за рахунок вільної конкуренції.

МЕТА роботи полягає у викладенні авторського бачення, отриманого під час проведення правового аналізу та вивчення нормативно-правового забезпечення приватних закупівель порівняно з публічними в українському праві. Основними завданнями дослідження було визначення та аналіз сутності деяких аспектів правового регулювання приватних закупівель, визначення їх правової природи та ролі договору як фіналізуючого інструменту у цьому процесі.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У підготовці статті застосовано філософські, зага- льнонаукові та спеціально наукові методи, сукупність яких дала змогу досягти поставленої мети. До них можемо віднести такі методи: порівняльний аналіз, юридично-правовий аналіз, соціологічні методи, а також досліджено підходи науковців таких як: В.Ю. Квач, Р.В. Афанасієв, Р.Б. Шишка, Ю.І. Пивовар, В.М. Нова- ковець, Н.Г. Здирко, В.В. Смиричинський, С.М. Науменко, В. Боднар, Г. Ільченко, О.Л. Зайцев, С.В. Ясечко, О.М. Калітенко у сфері регулювання приватних та публічних закупівель. Проте, на наш погляд, окремі з них морально застаріли та не відображають тенденції сучасної практики та мінливого позитивного права.

РЕЗУЛЬТАТИ

Перш ніж досліджувати питання правового забезпечення приватних закупівель, слід визначити їх предмет та суть. Відтак, доречним вважаємо почати зі встановлення рівня дослідження, визначення самого поняття закупівель. У науковій доктрині загально вживаним визначенням закупівель слід вважати визначення, в якому закупівлі розглядаються як процес придбання товарів робіт та послуг замовником. Вони, зі свого боку, поділяються на публічні, де замовником є держава або підприємства та установи, які знаходяться у власності держави, органи місцевого самоврядування та приватні або як їх ще називають комерційні, де замовником є приватні юридичні чи фізичні особи.

В.Ю. Квач та Р.В. Афанасієв постулювали публічні закупівлі як процес придбання замовником товарів, робіт, послуг, необхідних для його повного та ефективного функціонування, що відбувається у визначеному законодавством про публічні закупівлі порядку, в межах добросовісної конкуренції з метою забезпечення ефективності та максимальної економії державних коштів [1, С. 886]. Проте з огляду на значення доктринальних визначень та їхню здатність спричинити помилковий напрям світогляду, ми дозволимо собі не погодитися з терміном «процес», який у праві сприймається як послідовність розгляду справ, а застосувати більш правильний термін - «процедуру», що відповідає започаткованому В.М. Горшеньовим розмежуванню юридичного процесу та процедури.

Також, слід навести більш теоретичне поняття публічних закупівель від Ю.І. Пивовар та В.М. Нова- ковць, які визначили іх як специфічний інструмент фінансово-правового регулювання правовідносин щодо формування, раціонального розподілу та ефективного використання коштів публічних фондів, що застосовується у процесі реалізаціі публічного інтересу під час придбання товарів, робіт і послуг за публічні кошти [2, С. 112]. Слід зауважити, що в приватному праві, куди й відносяться вказані закупівлі, йдеться про здійснення цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, що проведено у ст.12 ЦК України.

Н.Г. Здирко запропонувала визначати «публічні закупівлі» як сукупність відносин між учасниками та замовниками стосовно прозорого придбання останніми товарів, робіт, послуг відповідно до державних замовлень (річного плану) з дотриманням принципів максимальної економії та ефективності при умові рівності та добросовісної конкуренції [3, С. 3-4], що нейролінгвіс- тично критикується правниками, хоча б тому, що право є системним, а публічні закупівлі змодельовано саме як система послідовних виважених дій їх сторін, де сумбур чи порушення виписаного імперативу не припустимі.

Попри це, у доктрині також є подібні поняття. Наприклад, В.В. Смиринський навів визначення прок'юре- мент (від англ. procurement - закупівлі) як конкурентної системи закупівлі продукції в ринковій економіці, що базується на принципах гласності проведення торгів, справедливості товарного обміну, економічності, ефективності та підзвітності обмінних операцій, обов'язковості виконання контрактних умов [4, С. 12].

На відміну від публічних закупівель, де в юридичній доктрині є різноманітність визначень та підходів до розуміння поняття, у приватних закупівлях не спостерігається такого різноманіття визначень та підходів, саме тому це питання зараз вимагає більш глибокого дослідження і уваги з боку юридичної доктрини.

Оскільки публічні та приватні або комерційні закупівлі досить подібні у своїй сутності (концепті), то можна надати таке визначення: приватні (комерційні) закупівлі - це процедура придбання приватним суб'єктом господарювання товарів, робіт, послуг, необхідних для повноцінного та ефективного функціонування, яка відбувається у визначеному внутрішніми правилами того чи іншого суб'єкта господарювання порядку та базується на принципах законності, економічності та ефективності.

Отже, ми приходимо до того, що приватні закупівлі вчиняються відповідно до внутрішніх правил того чи іншого суб'єкта господарювання, а підставою для їх здійснення постає внутрішня потреба у товарах, роботах та послугах. І хоча нами досягнуто розуміння сутності та підстав здійснення приватних закупівель, питання до їх правового забезпечення залишається відкритим.

Для подальшого дослідження правового забезпечення приватних закупівель та їх порівняння з публічними слід дослідити основний інструмент проведення закупівель, а саме - тендерну процедуру або тендер.

С.М. Науменко надав його визначення як здійснення конкретного відбору учасників з метою визначення переможця тендеру (торгів) згідно з процедурами (крім процедури закупівлі в одного постачальника) або оголошення покупцем (замовником) конкурсу для продавців (постачальників) зі заздалегідь визначеними характеристиками. Під тендером як конкурсними торгами найчастіше розуміють змагання наданих претендент- тами оферт з погляду їх відповідності критеріям, які містяться в тендерній документації, або конкурс, який проводить покупець або замовник серед постачальників з метою вибору найбільш вигідної пропозиції [5, С. 244-245].

Виходячи з цього, слід зробити висновок, що тендер як основний інструмент проведення закупівлі притаманний як публічним, так і приватним закупівлям, оскільки у своїй суті він є інструментом досягнення найбільш сприятливого результату закупівлі та не є пов'язаним з формою власності замовника. Проте слід одразу зауважити про відмінність у проведені тендеру в публічних закупівлях, де є їх чітке регулювання відповідно до Закону України від 25 грудня 2015 р. "Про публічні закупівлі", який є основним правовим актом, та Постанови Кабінету Міністрів від 12 жовтня 2022 р. «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів та у приватних, де тендери не регулюються законодавчо, а їх правила встановлюються самими замовниками та електронними майданчиками. Ці закупівлі організовуються приватними компаніями та установами і зазвичай проводяться або на власних платформах замовника (що не завжди є оптимальним, оскільки обмежує кількість потенційних учасників), або на електронних торговельних майданчиках.

Логічним продовженням теми є питання завершення проведення тендеру та переходу до укладання договору, оскільки такий процес є важливим етапом як для приватних, так і для публічних закупівель. Етап укладання договору є наступним після оцінювання пропозицій та обрання переможця закупівлі з найвигід- нішою пропозицією. Він є ключовим, оскільки фіналізує та формалізує зобов'язання сторін, уточнює умови співпраці між сторонами. Порівнюючи договори у приватних закупівлях та публічних, можна виокремити як спільні риси, так і розбіжності.

Розпочнемо з аналізу договорів у здійсненні приватних закупівель із загального поняття самого договору в цивільному та господарському праві України, який нам дає ст. 626 ЦК України, згідно з якою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; та господарського договору, про який влучно висловилася Г. Ільченко - ГК України не містить визначення договору чи господарського договору. Проте у ч. 7 ст. 179 ГК України зазначається, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами стосовно окремих видів договорів. Такий підхід відображає домінування приватно-правового чи «циві- дієтичного походження договору». Г. Ільченко розмежовує цивільний та господарський договори за відносинами, які регулюються даним договором, а також суб'єктним складом сторін договору. Так, господарський договір опосередковує відносини, що виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами, юридичними особами, а також органами державної влади, органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією [6, С. 21-22].

Відповідно до концепції Р.Б. Шишки у ГК України врегульовано відносини у сфері господарювання на засаді господарського зобов'язання, яке є особливим родом правочину, а тому неможна допустити ігнорування загального призначення договору - узгодження відносин товарообороту. Принципами європейського контрактного права зафіксовано саму сутність договору як добровільно взятого на себе зобов'язання задля досягнення певної мети у сфері товарообороту: реалізувати товар - придбати товар [7, С. 496].

Оскільки нами вже з'ясовано, що приватні закупівлі - це процедура придбання приватним суб'єктом господарювання товарів, робіт, послуг, необхідних для його повноцінного та ефективного функціонування, який відбувається у визначеному внутрішніми правилами того чи іншого суб'єкта господарювання порядку, то можемо стверджувати, що такі договори укладаються на загальних підставах.

Важливо зазначити, що у приватних закупівлях на відміну від публічних закупівель договір не є єдиним інструментом для закріплення попередніх домовленостей сторін, яких досягнуто як на етапі тендеру - ключових домовленостей, відповідно до яких приймалось рішення про обрання переможця закупівельної процедурі, так і побіжних узгоджень, що разом складають сукупність умов майбутнього договору, тобто всього обсягу прав та обов'язків сторін.

У практиці приватних закупівель широко застосовується LOI «Letter of Intent» (лист намір або протокол про намір). Це документ, який підписують сторони під час переговорів перед укладанням остаточного договору. Застосування подібного правового інструменту значно пришвидшує процес здійснення закупівлі. Р.Б. Шишка надав таку характеристику цьому типу правочинів, зазначаючи, що на практиці широко застосовуються протоколи про наміри, які є передумовою укладення основних договорів, але не мають обов'язкового характеру. У ч. 4 ст. 635 ЦК України визначено, що договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін про надання йому сили попереднього договору, не є попереднім договором. Протоколи про наміри можна поділити на дві підгрупи: констатуючі загальні умови та намір майбутнього співробітництва та які прирівняно до попередніх договорів [8, С. 121].

Проте в публічних закупівлях все не так однозначно, оскільки з'являється поняття договору про закупівлю. Тож, відтак, договір про закупівлю є одним із специфічних видів цивільно-правових договорів. Незважаючи на широке застосування цього договору у сфері державних закупівель, його неможна віднести до достатньо досліджених в науці цивільного права, що позначилося на відсутності відповідних публікацій в науковій літературі [9, С. 15].

У п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. надано таку дефініцію: договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Потрібно також відмітити підхід О.Л. Зайцева та С.В. Ясечко, які зазначили, що у публічних закупівлях концепція домовленості між сторонами, що є підставою виникнення договірних зобов'язань, на якій грунтується все приватне право, підмінюється окремим технічним документом: звітом про результати проведення закупівлі, який автоматично генерується в електронній системі закупівель. Отже, замість домовленості між сторонами ми маємо звіт в електронній системі закупівель, який стає підставою та навіть основними стовпами договору про закупівлю та уточнюють, що у вищезазначеному концепті домовленості між двома або більше сторонами обмежено конкретним та визначеним статусом замовника та учасника, що призводить до нерівності юридичного положення сторін, а статуси замовника та учасника є актуальними на стадії «до визначення переможця». І хоча ст. 627 ЦК України передбачає, що сторони майбутнього договору є вільними стосовно обрання форми домовленості, можуть вибирати контрагента та на свій розсуд визначати умови договірних правовідносин, але їх очевидна нерівноправність чітко прослідковується у ст. 32 Закону України «Про публічні закупівлі» у контексті надання замовникові можливості на власний розсуд відміняти закупівлю у разі: відсутності подальшої потреби у замовника в закупівлі або неможливості усунення порушень за конодавства з питань публічних закупівель, що були в діях, як правило, замовника або скорочення видатків замовника під час здійснення закупівлі товарів, робіт або послуг. Отже, замовники в порушення цивільно-правового принципу рівності сторін завжди матимуть переваги у становищі перед учасниками публічної закупівлі у разі розірвання або зміни умов договору [10, С. 141].

Таку ж логіку вбачають і О.М. Калітенко з А.В. Станкевич та зазначають, що у цій переддоговірній процедурі учасники мають обов'язково погодитися з проєк- том договору замовника та у відповідь надати замовнику відповідний документ погодження. Документ погодження учасника з проєктом договору є складником частиною пропозиції учасника. Ненадання учасником документу, який би свідчив про його погодження з про- єктом договору, спричиняє відхилення його пропозиції у зв'язку з її невідповідністю умовам тендерної документації замовника. Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі, крім зменшення ціни (але без зменшення обсягів закупівлі) [11, С. 41-42].

Повертаючись та погоджуючись з позицією О.Л. Зайцева та С.В. Ясечко слідує, що за логікою законодавця сторони договору про закупівлю досягли згоди шляхом проведення процедури закупівлі. Тобто, коли замовник включив умови у проект договору, ґрунтуючись на абз. 1 ч. 1 ст. 638 ЦК України, такі умови і є обов'язковими умовами, стосовно яких за позицією замовника повинен надати згоду учасник. Отже, подаючи тендерну пропозицію, учасник погоджується з проєктом договору про закупівлю, й у разі визнання переможцем процедури закупівлі він може підписати вже узгоджений договір, зміст і текст якого не повинні суперечити та відрізнятися від включеного до оголошення та тендерної документації проєкту договору про закупівлю. Водночас з цього правила є виняток: це особливий порядок переговорної процедури закупівлі, в якій укладаються договори за результатами застосування попередньої домовленості, предмет якої прямо передбачено законодавством [10, С. 141-142].

ВИСНОВКИ

Отже, нами проаналізовано деякі аспекти правового забезпечення приватних закупівель порівняно з публічними та зроблено висновки стосовно того, що приватні закупівлі слід розглядати як процедуру придбання приватним суб'єктом господарювання товарів, робіт, послуг, необхідних для повноцінного та ефективного функціонування, яка відбувається у визначеному внутрішніми правилами того чи іншого суб'єкта господарювання порядку та базується на принципах законності, економічності та ефективності, на відміну від публічних, які чітко регулюються нормами законодавства.

Ми зауважуємо, що приватним закупівлям доступний більш широкий інструментарій врегулювання відносин на договірних етапах, такий як LOI «Letter of Intent» (лист намір або протокол про намір), який лише окреслює основні домовленості, що потім будуть перенесені сторонами у договір, проте можуть видозмінюватись за погодженням сторін.

Публічні закупівлі, зі свого боку, відрізняються не лише наявністю особливого або спеціального суб'єкта здійснення таких закупівель, а ще й тим, що основою для подальшого договору між сторонами стає звіт в електронній системі закупівель, в якому зазначено усі основні аспекти, які буде відображено на договірному етапі, без можливості внесення змін. Майже кожен крок у процедурі публічних закупівель врегульовано на підставі Закону України від 25 грудня 2015 р. "Про публічні закупівлі", який є основним правовим актом, та Постанови Кабінету Міністрів від 12 жовтня 2022 р. «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів. Приватні закупівлі, зі свого боку, покладаються на внутрішні регламенти та закони, під дію яких підпадає їх діяльність залежно від специфіки.

З цього можемо зробити висновок, що на етапі завершення процедури закупівлі, а саме - укладання договору, у приватних закупівлях є більше простору для зміни навіть основних умов, про які домовлено під час закупівлі, чого немає у публічних закупівлях для уникнення зловживань та порушень, пов'язаних, зокрема, із розтратою державних коштів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

правовий приватні публічні закупівлі

1. Квач В.Ю., Афанасієв Р.В. Загальнотеоретичні положення про публічні закупівлі: поняття та призначення. Молодий вчений. 2017. № 11. С. 884 - 887

2. Пивовар Ю.І., Новаковць В.М. Фінансово-правовий механізм регулювання державних закупівель: монографія. Київ, 2012. 224 с.

3. Здирко Н.Г. Теоретичні підходи до визначення поняття “публічні закупівлі”. Ефективна економіка. 2019. № 12. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=7558

4. Смиричинський В.В. Прок'юремент як механізм формування конкурентоспроможного ринку державних закупівель європейського типу в Україні. Конкуренція. Вісник Антимонопольного Комітету України. 2004. № 4. С. 11-16.

5. Науменко С.М. Система тендерних закупівель: теоретико - методологічні підходи до дефініції і класифікації. Теоретичні і

практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. 2014. Вип. 1(2). С. 242-247. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpaeiv_2014_1(2) 41

6. Ільченко Г. Співвідношення понять "цивільний договір" та "господарський договір". Підприємництво, господарство і право. 2017. № 2. С. 20-23. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pgip_2017_2_5

7. Шишка Р.Б. Концепція та ознаки підприємницького договору за законодавством України. Форум права. 2008. № 2. С. 495501. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index

8. Шишка Р.Б. Характеристика договорів. Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. 2013. № 4. С. 119-125. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npnau_2013_4_25

9. Боднар В. Договір про закупівлю: особливості змісту та порядку укладання. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2012. Вип. 94. С. 15-20. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Yur_2012_94_5

10. Зайцев О.Л., Ясечко С.В. Договір про публічні закупівлі з погляду приватного права. Право і Безпека. 2021. № 1. С. 139143. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2021_1_21

11. Калітенко О.М., Станкевич А.В. Особливості укладання договорів про публічні закупівлі та можливі негативні наслідки у разі порушення певних умов та закону. Правова держава. 2022. № 48. С. 39-48. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Prav_2022_48_7

12. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV. Дата оновлення: 08.03.2024. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

13. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV. Дата оновлення: 08.03.2024. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text

14. Про публічні закупівлі: Закон України від 25.12.2015 р. № 922-VIII. Дата оновлення: 01.01.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text

15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» від 12 жовтня 2022 р. № 1178. Дата оновлення: 14.03.2024.

References

1. Kvach V.Yu., Afanasiiev R.V. General theoretical provisions on public procurement: concepts and purposes. Young Scientist. 2017. № 11. pp. 884 - 887. (in Ukrainian).

2. Pyvovar Y.I., Novakovets V.M. Financial and Legal Mechanism of Public Procurement Regulation: monography. Kyiv, 2012. 224 p. (in Ukrainian).

3. Zdyrko N.H. Theoretical approaches to defining the concept of "public procurement". Effective economy. 2019. № 12. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=7558 (in Ukrainian).

4. Smyrichynskyi V.V. Procurement as a mechanism for forming a competitive market for European-type public procurement in Ukraine. Competition. Bulletin of the Antimonopoly Committee of Ukraine. 2004. № 4. pp. 11-16. (in Ukrainian).

5. Naumenko S.M. System of tender procurement: theoretical and methodological approaches to definition and classification.

Theoretical and practical aspects of economics and intellectual property. 2014. Issue 1(2). P. 242-247. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpaeiv_2014_1(2) 41 (in Ukrainian).

6. Ilchenko H. Correlation of the concepts of "civil contract" and "economic contract". Entrepreneurship, economy and law. 2017. № 2. pp. 20-23. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pgip_2017_2_5 (in Ukrainian).

7. Shyshka R.B. Concept and features of the entrepreneurial contract under Ukrainian law. Forum of law. 2008. № 2. pp. 495-501. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index (in Ukrainian).

8. Shyshka R.B. Characteristics of contracts. Legal bulletin. Air and space law. 2013. № 4. pp. 119-125. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npnau_2013_4_25 (in Ukrainian).

9. Bodnar V. Procurement agreement: features of content and procedure. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal sciences. 2012. Issue 94. pp. 15-20. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Yur_2012_94_5 (in Ukrainian).

10. Zaitsev O.L., Yasechko S.V. Public procurement contract from the perspective of private law. Law and Security. 2021. № 1. pp. 139-143. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2021_1_21 (in Ukrainian).

11. Kalitenko O.M., Stankevych A.V. Features of conclusion of contracts for public procurement and possible negative consequences in case of violation of certain conditions and laws. Legal State. 2022. № 48. pp. 39-48. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Prav_2022_48_7 (in Ukrainian).

12. Civil Code of Ukraine: Law of Ukraine of 16.01.2003 №. 435-IV. Date of update: 08.03.2024. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (in Ukrainian).

13. Economic Code of Ukraine: Law of Ukraine of 16.01.2003 No. 436-IV. Date of update: 08.03.2024. URL:

14. On Public Procurement: Law of Ukraine dated 25.12.2015 No. 922-VIII. Date of update: 01.01.2023. URL:

15. Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On approval of features of public procurement of goods, works and services for customers provided by the Law of Ukraine "On public procurement" for the period of the legal regime of martial law in Ukraine and within 90 days from the date of its termination or cancellation" dated October 12, 2022 No. 1178. Date of update: 14.03.2024. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1178-2022-n#n466 (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru