Загальнотеоретичні аспекти осмислення сутності правових помилок у національній юриспруденції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський державний університет внутрішніх справ

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОСМИСЛЕННЯ СУТНОСТІ ПРАВОВИХ ПОМИЛОК У НАЦІОНАЛЬНІЙ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

Магновський Ігор Йосифович,

доктор юридичних наук, професор,

професор кафедри теорії та історії держави і права

Анотація

Мета. Метою роботи є проаналізувати у загальнотеоретичному аспекті сутність правових помилок у національній юриспруденції, виходячи з реалій та викликів сьогодення. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків і рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати. У процесі дослідження визнано, що правові помилки є складними, багатоаспектними, негативними явищами, з певною замаскованістю, із наявними відхиленнями та можливими протиправними наслідками, що суперечать реальній, об'єктивній дійсності у вітчизняній юридичній практиці, які спричинені діяльністю відповідними суб'єктами права індивідуального характеру за власним розсудом, при виконанні ними функціональних обов'язків. Тому одним із важливим завданням є розкриття юридичної природи та сутності правової помилки, подання її глибокої, змістовної характеристики, осмислення процесів її формування та утворення, а отже, напрацювання шляхів її своєчасного виявлення, запобігання й усунення. Наукова новизна. У процесі дослідження встановлено, що правові помилки у своїй сукупності вирізняються своєю складністю та суперечливістю, є негативним елементом правової дійсності з наявними відхиленнями, як можливий протиправний результат індивідуальної діяльності уповноваженого суб'єкта права на основі власного розсуду.

Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у правотворчій та правозастосовній діяльності під час розробки пропозицій щодо вдосконалення механізму її своєчасного виявлення, запобігання й усунення. правовий помилка юридичний усунення

Ключові слова: правова помилка, національне законодавство, національна юриспруденція, законотворча діяльність, нормативно-правових акт, правова реальність, юридичні наслідки.

Annotation

Igor Mahnovskyi Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of theory and history of the state and law Odessa State University of Internal Affairs

GENERAL THEORETICAL ASPECTS OF UNDERSTANDING THE ESSENCE OF LEGAL ERRORS IN NATIONAL JURISPRUDENCE

Purpose. The aim of the work is to analyze the essence of legal errors in national jurisprudence in a general theoretical aspect, based on the realities and challenges of today. Methodology. The methodology includes a comprehensive analysis and generalization of available scientific and theoretical material and the formulation of relevant conclusions and recommendations. The following methods of scientific reseach have been implemented: terminological, logical-semantic, Junctional, system-structural, logical-normative. Results. In the process of research, it was recognized that legal errors are complex, multifaceted, negative phenomena, with a certain disguise, with existing deviations and possible illegal consequences, which contradict the real, objective reality in domestic legal practice, which are caused by the activities of the relevant subjects of individual law nature at their own discretion, when performing their functional duties. Therefore, one of the important tasks is to reveal the legal nature and essence of a legal error, to present its deep, meaningful characteristics, to understand the processes of its formation and formation, and therefore, to develop ways of its timely detection, prevention and elimination. Originality. In the process of research, it was established that legal errors in their totality are distinguished by their complexity and contradictions, are a negative element of legal reality with existing deviations, as a possible illegal result of the individual activity of an authorized subject of law based on his own discretion. Practical significance. The results of the research can be used in law-making and law-enforcement activities during the development of proposals for improving the mechanism of its timely detection, prevention and elimination.

Key words: legal error, national legislation, national jurisprudence, law-making activity, normative-legal act, legal reality.

Постановка проблеми

Стрімкий вплив процесу глобалізації, інформатизації та індивідуалізації на сучасний розвиток суспільства в Україні, накладає їхній відбиток і на його правову систему, яка непозбавлена складних та суперечливих явищ - правових помилок, котрі зумовлені різноманітними чинниками об'єктивного і суб'єктивного характеру, що потребує відповідних шляхів їх попередження та подолання, мотивуючи затребуваність у їхньому теоретичному осмисленні, обґрунтуванні, юридичній оцінці.

Ураховуючи вищеозначене, актуальність указаного дослідження викликана сьогоденням і засвідчує перспективність та значимість згаданої тематики.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Окремим аспектам озвученій науковій проблематиці присвятили власні творчі доробки так вчені: М. М. Гультай, Є. П. Євграфова, В. В. Завальнюк, Л. І. Калєніченко, В. М. Косович, О. І. Міневич, Б. Е. Наставний, Н. М. Оніщенко, Е. У. Прус, В. І. Риндюк, Д. В. Слинько, І. І. Шевчук та ряд інших, напрацювання котрих містить корисний за обсягом фактичний матеріал та сприяє до подальших теоретичних та прикладних розробок щодо ефективних заходів задля запобігання правових помилок у національній системі права.

Постановка завдання

Осмислення та з'ясування сутності правових помилок у національній юриспруденції.

Виклад основного матеріалу дослідження

Як наголошує В. І. Риндюк, якість національного законодавства є предметом постійної критики науковців, практичних працівників, громадян, засобів масової інформації тощо. Неналежна якість законодавства здебільшого пов'язується із помилками, допущеними у процесі правотворчої діяльності [1, с. 22].

Проблема помилок для законотворчої діяльності, підкреслює Є. П. Євграфова, має важливе значення, оскільки зачіпає права і свободи людини та громадянина, руйнує систему гарантій. Багато законотворчих помилок в Україні було допущено у питаннях приватизації, судоустрою, виборів, іноземних інвестицій, зовнішньоекономічної діяльності, земельних відносин тощо. Між тим, усуваючи та виправляючи одні помилки, законодавець нерідко допускає інші [2 73, с. 107].

Своєю чергою, Л. І. Калєніченко зазначає, що помилка є об'єктивною реальністю будь-якої діяльності людини. У зв'язку з тим, що помилка у юридичній діяльності, як правило, «має» певні юридичні наслідки, проблема з'ясування юридичного загальнонаукового значення помилки і розробка її родового поняття є одним із актуальних завдань сучасної юриспруденції [3, с. 31].

На енциклопедичному рівні термін «правова помилка тлумачиться доволі неоднозначно. Так, помилкою у праві (правовою помилкою) визнається «неадекватне, алогічне уявлення дієздатної особи про характер і наслідки своєї поведінки. Правова помилка полягає у неправильному усвідомленні юридичних властивостей діяння та його наслідків. У кримінальному праві помилка може виключати або пом'якшувати кримінальне покарання. При повній відсутності вини особи настання суспільно небезпечних наслідків розглядається як випадок (казус). Коли ж помилка зумовлена тільки незнанням законів, то за загальним правилом це не виключає можливості притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. У цивільному праві помилка

здебільшого розглядається як специфічна форма обману при укладенні угоди. Тому помилка у праві може стати підставою для визнання угоди недійсною» [4, с. 654].

Вихідною позицією для правильного розуміння правової помилки, на переконання переважної більшості дослідників, виступає загальне поняття «помилка», що вважається багатозначним. Десятитомний «Словник української мови» містить таку інтерпретацію поняття помилки: «Помилка - неправильність у вчинках, діях; помилка - неправильна думка, хибне уявлення про когось, щось» [5, с. 118]. Великий тлумачний словник сучасної української мови подає такі значення слова «помилка»: 1) неправильність у підрахунках, написанні слова та ін., 2) неправильність, неточність у якому-небудь механізмі, пристрої, у якійсь схемі, карті та ін., 3) неправильність у вчинках, діях тощо [6, с. 1041].

У вітчизняній загальнотеоретичній юриспруденції українськими дослідниками здійснено звернення до категорії «правова помилка» здебільшого до її окремих видів або у контексті вивчення більш широких проблем. Так, І. О. Биля наголошує на тому, що юридико-технічна досконалість нормативно-правових актів досягається шляхом послідовного і правильного використання нормотворчої техніки. Від цього значною мірою залежать ефективність законодавства в цілому, правильне розуміння, законне й обґрунтоване застосування нормативних правових актів, їх належний облік та систематизація. Дослідниця констатує, що значна частина чинних нормативних правових актів в Україні є неякісною з огляду на нормотворчу техніку. Невдале формулювання або неточне вживання термінів, допущення суперечливих положень у законодавстві, некоректні посилання породжують зволікання, помилки й непорозуміння у юридичній практиці, заважають ефективному реформуванню всіх сфер державного і громадського життя, ускладнюють удосконалення правової системи України [7, с. 2].

Розуміючи під правотворчою помилкою спричинений недотриманням техніко - технологічних вимог правовий дефект, допущений суб'єктом правотворчості, як у самій діяльності, так і у її результатах, І. І. Шевчук виокремлює такі її ознаки: вона допускається суб'єктом правотворчості; є різновидом правової помилки; є правовим дефектом; спричинена недотриманням техніко-технологічних вимог у правотворчості; допускається як у правотворчій діяльності, так і у джерелах права [8, с. 6-7].

Н. М. Оніщенко зосередилась на проблемі доктринальних правових помилок, де їх головна особливість полягає утому, що вони виникають не тільки як наслідок омани в науці, а й тісно пов'язані з економікою і правовою політикою держави [9, с. 79].

З огляду цього, доречним є задум Н. М. Дзюбак про те, що наукове осмислення феномену помилки потребує інтеграції здобутків різних галузей наукового знання. У такий спосіб може бути заповнена прогалина між наявними дослідницькими парадигмами, що відчутно позначається на розумінні найважливіших питань теорії помилок. З'ясування особливостей механізму помилкової діяльності дасть змогу не лише попереджувати помилки, але й розробити ефективну методику їх виявлення, ідентифікування та виправлення [10, с. 9].

За міркуванням Б. Е. Наставного, родове поняття, через яке слід визначати помилку, є «невідповідність». Помилка, незалежно від форми її існування, чи то у правовому пізнанні, чи у правовій поведінці (діях, операціях) суб'єктів, чи у юридичних документах, полягає у їх невідповідності певним вимогам, правилам, еталонам, зразкам, принципам, цінностям тощо. Дослідник вважає, що такі вимоги за своєю природою є ідеальними (належними) явищами та визначають позитивні властивості, яким мають відповідати властивості реального явища. Помилка, власне, і проявляється у невідповідності певних властивостей реального явища властивостям ідеального явища. При тому істинність певних вимог, які випливають із властивостей ідеального явища, береться за аксіому [11, с. 72].

Наявність правових помилок здебільшого можна зафіксувати лише тоді, стверджує

А. Ф. Крижановський, коли в реально існуючому правопорядку правові потреби не отримують задоволення або задовольняються неефективно. Бо в ціннісному аспекті правовий порядок розуміється як «правове благо, яке задовольняє потреби особи і суспільства у сприятливому (безпечному, організованому, передбачуваному) правовому бутті» [12, с. 18].

Із власних роздумів О. І. Міневич заявляє, що помилка втілюється у конкретних результатах, а сама вона є непрогнозованим наслідком оцінки людиною тих чи інших обставин (зокрема, і свого діяння), які вона вважала виключно правомірними, однак які такими не виявилися [13, с. 74].

Як указує Н. М. Оніщенко, суб'єкт, який припустився помилки, керувався припущенням правильності (адекватності) своїх дій. Він діяв сумлінно, тобто помилка виникла в результаті добросовісного поводження (поведінки). При цьому відсутній намір, умисел щодо здійснення помилки, нехтування законом, обов'язком з боку осіб, які займаються юридичною діяльністю [9, с. 76].

Водночас Н. М. Оніщенко вважає характерною ознакою помилки те, що її допускає орган чи посадова особа, які мають право займатися правотворчою, правореалізаційною або інтерпретаційною діяльністю, тобто суб'єкти, що володіють відповідною правосуб'єктністю, за якими це право закріплено державою або їм делеговано (органи місцевого самоврядування, суб'єкти локальної правотворчості); або помилки допускаються представниками наукового осередку, у такому випадку мова іде про доктринальні помилки [9, с. 76]. З цього приводу можемо зауважити, що загалом такий підхід притаманний суб'єктам юридичної діяльності.

Як далі доводить вчена, правова помилка - явище суб'єктивного характеру, оскільки у кожній конкретній ситуації її допускає конкретний суб'єкт, при цьому інший суб'єкт може бути наділений правом/обов'язком визначати вчинене діяння як правильне чи помилкове, однак не виключається можливість виявлення своєї помилки самим суб'єктом. Щоправда, виправлення правової помилки здійснюється не в довільному порядку - ця процедура має правову регламентацію та передбачає застосування спеціальних заходів, наприклад, скасування судового рішення, визнання акта не чинним, таким, що не підлягає застосуванню, тощо [9, с. 77].

М. Л. Ванчак, досліджуючи законотворчі помилки у кримінальному праві, виділяє такі їх ознаки: 1) являє собою негативний результат внаслідок неправильної дії суб'єктів права в законотворчості; 2) як правило, має неумисний характер; 3) має об'єктивно - правове значення; 4) перешкоджає реалізації суб'єктивних прав та інтересів, що охороняються законом; 5) потребує юридичного розгляду (виправлення, видалення тощо) [14, с. 235].

На думку Д. І. Сірохи, особливостями нормотворчих помилок, які здійснюють вплив на формування законодавчого масиву в галузі трудового права, є те, що: по-перше, вони є наслідком омани; по-друге, вчиняються суб'єктом нормотворчості; по -третє, знижують якість нормативних актів, що приймаються; по -четверте, матеріалізуються у нормативному акті як самостійний недолік (дефект); по-п'яте, відображають різноманітні недоліки професійної діяльності та стають причиною для допущення помилки у правозастосовній діяльності [15, с. 98].

Зі свого боку, І. О. Пасічна розрізняє такі види помилок у нормотворчій діяльності:

1. Власне юридичні - уживання синонімів при визначенні тих самих юридичних понять, що змінює їх зміст, оскільки в юридичній мові практично немає абсолютних синонімів; прийняття декларативних норм, тобто норм, не забезпечених матеріальними ресурсами і необхідними юридичними засобами; наявність колізійних норм - норм, що суперечать одна одній; відсилання до неіснуючих нормативно-правових актів або неповне закріплення життєвих обставин, що мають істотне значення для застосування норм права; прогалини та ін. 2. Логічні - наявність логічних суперечностей між окремими нормативними приписами, порушення пропорційності у визначеннях понять; тавтологія - повторення одного терміна в іншому, наприклад, «живі тварини», «ліс як деревна рослинність»; визначення одного невідомого терміна через інший невідомий термін, наприклад, визначення оперативно-розшукової діяльності як виду діяльності, здійснюваної шляхом проведення оперативно-розшукових заходів та ін.; порушення системних зв'язків і помилкові відсилання, у результаті чого знижується якість законів, відсутня необхідна техніко-юридична однаковість (наприклад, у законодавчих актах України немає однаковості у вживанні прикметників: «приватний», «особистий» та «індивідуальний»; «суспільний», «громадянський» і «публічний» тощо). 3. Граматичні - наявність ненормативних словосполучень, громіздких конструкцій, що утруднюють розуміння змісту статті нормативного акта та ін. [16, с. 26].

Найбільш типові помилки при формулюванні дефініцій у текстах нормативно - правових актів та відповідні приклади ґрунтовно аналізує М. Л. Костюк. Це, зокрема, коло у визначенні (логічна помилка), тавтологія, відсутність дефініції, визначення невідомого через невідоме, негативне визначення. Дослідниця резюмує, що такі дефекти правових дефініцій не лише перешкоджають вірному розумінню права, а й негативно впливають на розвиток понятійного апарату і законодавчої бази [17, с. 3-7].

Л. І. Калєніченко сутнісно висвітлила три основні підходи до розуміння сутності помилки у правозастосуванні, де головною рисою першого підходу є те, що правозастосовною помилкою вважається будь -який, незалежно від наявності чи відсутності суб'єктивної сторони діяння та форми вини, неправильний результат правозастосовної діяльності, теж визнаються помилками в застосуванні права як умисні, так і необережні злочини, а також об'єктивно-протиправні діяння, допущені внаслідок добросовісної омани. Другий підхід припускає розуміння правозастосовної помилки і як результату добросовісної омани, і як результату необережності. Прихильники третього підходу наголошують на тому, що правозастосовна помилка є неумисним об'єктивно - протиправним діянням, яке суб'єкт правозастосування допустив унаслідок добросовісної омани [18, с. 11].

Вітчизняні науковці радять певні шляхи і способи превенції правових помилок загалом та їх окремих видів. На думку Е. У. Прус, діяльність із попередження та профілактики помилковості застосування права є політикою держави, що може включати в себе такі пункти: 1) попередження вчинення помилок суб'єктами застосування права на теоретичному рівні; 2) попередження вчинення помилок суб'єктами застосування права на практиці; 3) профілактика виявлених помилок теоретичними методами; 4) профілактика помилкової діяльності відповідних суб'єктів [19, с. 582].

Своєю чергою Н. М. Оніщенко характеризує запобіжні заходи, поділяючи їх на: загальні, стосовно усіх видів юридичних помилок; та спеціальні, стосовно доктринальних. До загальних запобіжних заходів дослідниця зараховує такі: 1) дотримання правил правотворчої і правозастосовної техніки; 2) узагальнення досвіду типізації та технології 57 виявлення юридичних помилок; з) підвищення рівня кваліфікації та професіоналізму працівників, зайнятих на державній службі й у сфері юридичної діяльності; 4) проведення попередньої експертизи правових актів, яка є необхідним технологічним етапом правотворчого і правозастосовного процесів і вирізняється компетентністю, обґрунтованістю, має науково-дослідний і безпосередньо практичний характер; 5) державна реєстрація актів, що, як і нотаріальне посвідчення документів, здатна попередити багато юридичних помилок [199, с. 80]. Окремо додаючи найбільш ефективні засоби боротьби з доктринальними помилками, серед яких: підвищення рівня правової культури науковців; удосконалення професійної підготовки наукових кадрів, жорсткий контроль за якістю дисертаційних праць, наукових публікацій тощо [9, с. 80-81].

І. І. Шевчук визначає способи попередження правотворчих помилок як сукупність прийомів та засобів, що сприяють запобіганню їх виникненню й окреслює їх систему в загальних рисах: підготовка професійних нормопроєктантів, здійснення ефективної діяльності нормопроєктантів, наявність якісної системи джерел права, належна систематизація нормативно-правових приписів, оперативне оновлення системи джерел права, належне наукове підґрунтя правотворчої діяльності, створення державної програми розвитку законодавства України [20, с. 44].

О. І. Міневич указує на тому, що правова помилка характеризується такими основними ознаками: виступає невід'ємним елементом правової реальності, яка охоплює всі правові явища - як позитивні, так і негативні; відображає внутрішню суперечність права - між правом, яким воно має бути, та реальним правом; являє собою відхилення від правової норми як правильної, типової, загальноприйнятої моделі поведінки; притаманна правовій діяльності усіх суб'єктів права; тісно пов'язана з добросовісною оманою, за якої людина вважає своє судження, уявлення істинним, правильним, не усвідомлюючи його невідповідності реальним фактам чи обставинам; має місце у процесі свідомої, вольової діяльності людини під час реалізації нею правових норм; не є протиправним діянням, оскільки не містить такої ознаки (елемента), як вина; має правозначущий характер, оскільки може спричиняти негативні наслідки; може сигналізувати про змістовні чи формальні недоліки правової норми. Узагальнення цих ознак уможливило формулювання такого визначення: правова помилка - це казуальне безвинне відхилення суб'єкта права від моделі поведінки, передбаченої правовою нормою, зумовлене його добросовісною оманою щодо відповідності власного судження чи уявлення про зміст правового припису об'єктивній дійсності, що може спричинити негативні наслідки для нього самого та/чи інших учасників правових відносин і підлягає виправленню у спеціальному порядку з використанням спеціальних засобів [13, с. 195196].

Висновки

Таким чином, правові помилки є вкрай складними, багатоаспектними, негативними явищами, з певною замаскованістю, із наявними відхиленнями та можливими протиправними наслідками, що суперечать реальній, об'єктивній дійсності у вітчизняній юридичній практиці, які спричинені діяльністю відповідними суб'єктами права індивідуального характеру за власним розсудом, при виконанні ними функціональних обов'язків. Тому видається важливим завданням розкрити юридичну природу та сутність правової помилки як такої, подати її глибоку, змістовну характеристику, осмислити процеси її формування та утворення, а отже, напрацювати шляхи її своєчасного виявлення, запобігання й усунення.

Список використаних джерел

1. Риндюк В. І. Правотворчі помилки: поняття, види, способи їх попередження, виявлення та виправлення. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2012. № 8. С. 2127.

2. Євграфова Є. П. Практика виправлення законотворчих помилок. Часопис цивільного і кримінального судочинства. 2016. № 2. С. 107-120.

3. Калєніченко Л. І. Помилка як категорія правознавства. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Право»: зб. наук. пр. Харків, 2014. Вип. 17. С. 31-33.

4. Лановенко І. П. Помилка у праві (правова помилка). Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол. Ю. С. Шемшученко (голов.) та ін. Київ: Українська енциклопедія, 2002. Т. 4: Н-П. С. 654.

5. Словник української мови: у 10 т. / ред. кол.: І. К. Білодід та ін. Київ: Наук. думка, 1976. Т. 7. 723 с.

6. Великий тлумачний словник сучасної української мови / упоряд. і голови. ред. Т. Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2009. 1736 с.

7. Биля І. О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01. Харків, 2004. 20 с.

8. Шевчук І. І. Правотворчі помилки у законодавстві України: загальнотеоретичні аспекти: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01. Львів, 2015. 16 с.

9. Оніщенко Н. М. До питання про доктринальні юридичні помилки: природа та шляхи подолання. Часопис цивільного і кримінального судочинства. 2016. № 2. С. 7584.

10. Дзюбак Н. М. Помилка як об'єкт наукового вивчення. Наукові праці КамЯнецьПодільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки: зб. наук. пр. Кам'янець-Подільськ, 2014. Вип. 35. С. 9-11.

11. Наставний Б. Е. Помилка як юридичне поняття: теоретико-правові аспекти. Часопис Київського університету права. 2018. № 4. С. 69-73.

12. Крижановський А. Ф. Правопорядок суверенної України: становлення та тенденції розвитку (загальнотеоретичне дослідження): автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.01. Одеса, 2009. 42 с.

13. Міневич О. І. Поняття та види правових помилок: загальнотеоретичне дослідження: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нац. ун-т «Одеська юридична академія». Одеса, 2021. 20 с.

14. Ванчак М. Л. Поняття законотворчих помилок у кримінальному праві. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична: зб. наук. пр. Львів, 2011. № 3. 2011. С. 231-239.

15. Сіроха Д. І. Проблеми усунення недоліків правового регулювання нормотворчості суб'єктів трудового права. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція: зб. наук. пр. Одеса, 2019. № 42, т. 1. 96-99.

16. Пасічна І.О. Законотворчість, нормотворчість та право реалізація: навчальний посібник з дисципліни для студентів спеціальності 281 Публічне управління та адміністрування. Полтава: Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, 2019. 113 с.

17. Костюк М. Л. Дефінітивні проблеми нормотворчості. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. Спецвипуск. 2017. Ч. 2. С. 3-7.

18. Калєніченко Л. І. Наукові підходи до визначення поняття правозастосовної помилки в загальнотеоретичній юриспруденції. Право і Безпека. 2012. № 4. С. 8-12.

19. Прус Е. У. Попередження правозастосовчих помилок. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія»: зб. наук. пр. Одеса, 2013. Т. XIII. С. 581-587.

20. Шевчук І. І. Основні способи попередження та подолання правотворчих помилок у законодавстві України. Університетські наукові записки. 2014. № 3. С. 42-47.

References

1. Ryndiuk, V. I. (2012). Pravotvorchi pomylky: poniattia, vydy, sposoby yikh poperedzhennia, vyiavlennia ta vypravlennia [Law-making errors: concept, types, ways to prevent, detect and correct them]. Biuleten Ministerstva yustytsii Ukrainy, 8, 21-27. (in Ukrainian)

2. Yevhrafova, Ye. P. (2016). Praktyka vypravlennia zakonotvorchykh pomylok [Practice of Correction of Legislative Errors]. Chasopys tsyvilnoho i kryminalnoho sudochynstva, 2, 107120. (in Ukrainian)

3. Kalienichenko, L. I. (2014). Pomylka yak katehoriia pravoznavstva [Error as a category of jurisprudence]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia ««Pravo»: zb. nauk. pr. Kharkiv, 17, 31-33. (in Ukrainian)

4. Lanovenko, I. P. (2002). Pomylka u pravi (pravova pomylka) [Error in law (legal error)]. Yurydychna entsyklopediia / redkol. Yu. S. Shemshuchenko (holov.) ta in. (Vol. 4: NP). Kyiv. (in Ukrainian)

5. Bilodid, I. K. (Ed.). (1976). Slovnyk ukrainskoi movy [Dictionary of the Ukrainian language]. (Vol. 7). Kyiv: Nauk. dumka. (in Ukrainian)

6. Busel, V. T. (Ed.). (2009). Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [A large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language]. Kyiv; Irpin: Perun. (in Ukrainian)

7. Bylia, I. O. (2004). Theoretical basis for the use of rulemaking techniques: PhD thesis abstract. Kharkiv. (in Ukrainian)

8. Shevchuk, I. I. (2015). Law-making errors in Ukrainian legislation: general theoretical aspects: PhD thesis abstract. Lviv. (in Ukrainian)

9. Onishchenko, N. M. (2016). Do pytannia pro doktrynalni yurydychni pomylky: pryroda ta shliakhy podolannia [As for Issue of Doctrinal Error: Nature and Ways to Overcome]. Chasopys tsyvilnoho i kryminalnoho sudochynstva, 2, 75-84. (in Ukrainian)

10. Dziubak, N. M. (2014). Pomylka yak obiekt naukovoho vyvchennia [Error as an object of scientific study]. Naukovi pratsi Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Ohiienka. Filolohichni nauky: zb. nauk. pr. Kamianets-Podilsk, 35, 9-11. (in Ukrainian)

11. Nastavnyi, B. E. (2018). Pomylka yak yurydychne poniattia: teoretyko-pravovi aspekty [Mistakes as a legal concept: theoretical and legal aspects]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava, 4, 69-73. (in Ukrainian)

12. Kryzhanovskyi, A. F. (2009). The Legal Order of Sovereign Ukraine: Formation and Tendencies of the Development (General Theoretical Reseaech): Doctor of Science in Law diss. (in Ukrainian)

13. Minevych, O. I. (2021). Concept and types of legal errors: general theoretical research: PhD diss. Odesa. (in Ukrainian)

14. Vanchak, M. L. (2011). Poniattia zakonotvorchykh pomylok u kryminalnomu pravi [The Concept of Legislative Errors in Criminal Law]. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho 60 universytetu vnutrishnikh sprav. Seriia yurydychna: zb. nauk. pr. Lviv, 3, 231-239. (in Ukrainian)

15. Sirokha, D. I. (2019). Problemy usunennia nedolikiv pravovoho rehuliuvannia normotvorchosti subiektiv trudovoho prava [Problems of eliminating the shortcomings of the legal regulation of the rulemaking of subjects of labor law]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Ser.: Yurysprudentsiia: zb. nauk. pr. Odesa, 42, vol 1, 96-99. (in Ukrainian)

16. Pasichna, I.O. (2019). Zakonotvorchist, normotvorchist ta pravorealizatsiia: navchalnyi posibnyk z dystsypliny dlia studentiv spetsialnosti 281 Publichne upravlinnia ta administruvannia [Legislation, rule-making and enforcement]. Poltava: Poltavskyi natsionalnyi tekhnichnyi universytet imeni Yuriia Kondratiuka. (in Ukrainian)

17. Kostiuk, M. L. (2017). Definityvni problemy normotvorchosti [Definitional problems of creation]. Aktualni problemy vitchyznianoi yurysprudentsii. Spetsvypusk, 2, 3-7. (in Ukrainian)

18. Kalienichenko, L. I. (2012). Naukovi pidkhody do vyznachennia poniattia pravozastosovnoi pomylky v zahalnoteoretychnii yurysprudentsii [Cientific approaches to the concept definition of the concept of law enforcement mistake in general and theoretical jurisprudence]. Pravo i Bezpeka, 4, 8-12. (in Ukrainian)

19. Prus, E. U. (2013). Poperedzhennia pravozastosovchykh pomylok [Prevent³on enforcement m3stakes]. Naukovi pratsi Natsionalnoho universytetu «Odeska yurydychna akademiia»: zb. nauk. pr. Odesa, vol. XIII, 581-587. (in Ukrainian)

20. Shevchuk, I. I. (2014). Osnovni sposoby poperedzhennia ta podolannia pravotvorchykh pomylok u zakonodavstvi Ukrainy [The Main Ways to Prevent and Overcome the Law-Making Mistakes in the Legislation of Ukraine]. Universytetski naukovi zapysky, 3, 42-47. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru