Запобігання корупції інститутами громадянського суспільства: форми діяльності

Запобігання корупції інститутами громадянського суспільства: форми діяльності

Пилип В.В., к.ю.н., доцент

м. Ужгород, Україна

Annotation

Виклад основного матеріалу

адміністративний правовий антикорупційний громадянський суспільство

Одним з основоположних документів, що забезпечує можливості участі громадянського суспільства в запобіганні корупції, є Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції. Відповідно до неї, кожна держава, яка ратифікувала цей міжнародно-правовий законодавчий акт, зобов'язана провадити таку політику, яка спрямована на активне залучення суспільства до протидії корупції. Згідно з положеннями останньої, участь суспільства з урядовими організаціями зміцнюється за рахунок прозорості та залучення населення до процесів прийняття рішень, надання доступу до інформації, проведення інформаційних заходів щодо створення атмосфери неприйняття корупції, реалізації відповідних освітніх програм у закладах середньої та вищої освіти, поваги, заохочення та захисту свободи пошуку, отримання й опублікування, а також поширення інформації про корупцію (ст.13 Конвенції). Інші статті Конвенції стосуються громадянського суспільства та обов'язків перед громадянами, включаючи ст. 10 про публічне звітування, що передбачає надання доступу до інформації та прозорість державного управління, і ст.33 про захист осіб, які повідомляють викривачів корупції [9]. Надаючи оцінку окресленим положенням, можемо зауважити, що, хоча цією Конвенцією і визначено засади гарантування та забезпечення участі неурядових організацій - інституцій громадянського суспільства в окремих аспектах діяльності щодо запобігання корупції, здебільшого вони все ж таки є суто декларативними і не визначають конкретних заходів, які б останні могли фактично провадити, тим паче у взаємодії з правоохоронними органами, які є спеціально уповноваженими органами щодо здійснення такої діяльності. Однак не можна повністю і нівелювати їхнє значення, адже положенням Конвенції мають відповідати норми національного законодавства.

Отож, з огляду на окреслені положення Конвенції ООН проти корупції, у науковій спільноті зазначають, що взаємодія населення та держави в запобіганні корупції має здійснюватися на засадах партнерства та сприяти вирішенню чотирьох основних завдань, серед яких: збільшення довіри громадян до інститутів публічного управління та сектору безпеки, уповноважених законом на здійснення такої діяльності; задоволення проактивно налаштованих громадян до участі в реалізації заходів, спрямованих на запобігання корупції; використання можливостей представників суспільства, зокрема його інформаційного й інтелектуального потенціалу, до прийняття більш ефективних рішень; розроблення антикорупційних заходів і покращення реалізації антикорупційної політики за рахунок активності представників суспільства [8, с. 125; 10, с. 158].

Вважаємо, що діяльність інститутів громадянського суспільства в окреслених напрямах має здійснюватися з дотриманням таких принципів:

1) ініціативності;

2) партнерства;

3) відкритості;

4) відповідальності;

5) політичної незалежності;

6) раціональності;

7) збалансованості;

8) комплексності.

Також слід зупинитися на суб'єктах громадянського суспільства, діяльність яких є найбільш ефективною, адже кожен із них наділений різним обсягом адміністративно-правового статусу. З-поміж усіх інституцій громадянського суспільства, серед яких: громадські об'єднання, уособлені зокрема, громадськими організаціями; недержавні медіа; профспілки та їх об'єднання, релігійні організації, органи самоорганізації населення; інші непідприємницькі товариства й установи та ін. [11, с. 96], найефективнішими у напрямах запобігання корупції та протидії злочинності корупційної спрямованості, як слушно зауважують в юридичній літературі, є: співпраця з медіа та громадськими організаціями, окремими представниками суспільства, які стають викривачами корупції.

Щодо заходів запобігання корупції, то до апробованих в юридичній літературі відносять провадження громадського контролю за діяльністю державних органів та органів місцевого самоврядування, що реалізується завдяки провадженню таких методів, як: громадська експертиза, контрольна перевірка, громадський моніторинг, громадський аудит, громадське розслідування [8, c. 128-129].

У контексті протидії корупції в органах місцевого самоврядування, як наголошують в юридичній літературі, перевагу також слід надавати громадському контролю, що має посилюватися в аспекті аналізу прийнятих управлінських рішень, удосконаленню антикорупційного законодавства та державної кадрової політики [12, с. 58].

Пропонують також серед заходів запобігання корупції, що здійснюються інститутами громадянського суспільства, виокремлювати такі як: превентивні, просвітницькі та контролюючі [7, с. 38]. Складно погодитися з такою класифікацією, адже автор не вказав про класифікаційний критерій, застосований ним. Водночас слід зауважити, що і просвітницькі, і контролюючі заходи можуть мати на меті реалізацію превентивної функції, через що класифікувати їх у такі групи надто складно через неможливість відмежування одне від одного.

Визначаючи роль громадянського суспільства в запобіганні та протидії злочинності, В. Абдуллаєв запропонував визнавати пріоритетними такі напрями діяльності, як:

- вироблення національної антикорупційної політики, яка має реалізовуватися лише за активної участі громадськості, зокрема громадських організацій антикорупційного спрямування, і базуватися на комплексному застосуванні процедур попереджувального, просвітницького, контролюючого та викривального характеру;

- посилення впливу громадської активності в запобіганні та протидії корупції в сучасній Україні шляхом мінімізації бюрократичних процедур щодо отримання інформації відносно корупційних факторів; подальшому вдосконаленню діяльності з дотриманням принципів публічності, прозорості та відкритості, судових і правоохоронних органів; здійснення надійного захисту викривачів корупції тощо;

- активне використання таких форм комунікації між органами публічної влади і громадськими організаціями, як: здійснення антикорупційного моніторингу; провадження програм дослідницького, аналітичного, роз'яснювально-просвітницького характеру; забезпечення відкритості та доступності інформації щодо діяльності органів публічної влади, проведених заходах антикорупційної спрямованості тощо [6, c. 11-12].

Варто звернутися до зарубіжного досвіду залучення інститутів громадянського суспільства до запобігання та протидії корупції. Так, наприклад, репрезентативною є діяльність міжнародної неурядової організації Global Witness (з англійської - глобальний свідок), що має на меті протидію порушенням прав людини державами, що експортують природні ресурси. Остання займається викриттям корупційних схем експлуатації природних ресурсів і системи міжнародної незаконної торгівлі задля протидії порушенню прав людини та мінімізації загроз для навколишнього середовища через таку діяльність.

Зростає роль інститутів громадянського суспільства в забезпеченні процесів імплементації міжнародних угод, особливо в незалежному моніторингові або участі в огляді процесів виконання таких конвенцій. Так зване «тіньове» звітування забезпечує представників громадянського суспільства інформацією про державні зобов'язання й прогрес, досягнутий на шляху ратифікації міжнародних конвенцій.

Створення коаліцій недержавних організацій, залучених до провадження діяльності щодо запобігання корупції та протидії злочинності корупційної спрямованості, забезпечує координацію зусиль останніх та сприяє більш ефективному досягненню цілей, за рахунок значної кількості залучених суб'єктів. Такі коаліції можуть брати участь у національних і міжнародних форумах і таким чином реалізовувати координаційну та представницьку функції.

Важливу роль інститути громадянського суспільства відіграють також в адвокації та підвищенні обізнаності населення, що в кінцевому результаті може сприяти провадженню антикорупційних реформ. Їх адвокаційні кампанії також сприятимуть підписанню, ратифікації та ефективному виконанню антикорупційних конвенцій та інших нормативно-правових актів.

Дослідження та оцінка масштабів корупції, корупційних ризиків також можуть бути важливим внеском громадянського суспільства в діяльність щодо запобігання корупції. Наприклад, свого часу представництва та партнери Transparency International в регіонах Близького Сходу скоординували свої зусилля задля підвищення обізнаності та провадження реформ задля ратифікації Конвенції ООН. Результатом цієї ініціативи стала публікація звітів про країни з аналізом існуючих антикорупційних законів у Бахрейні, Лівані та Марокко. У звітах було визначено низку необхідних реформ у конкретних країнах для покращення процесів виявлення, запобігання та переслідування корупції та приведення законодавства у відповідність до стандартів, викладених в Конвенції ООН проти корупції [13].

Висновки

Запобігання корупції та протидія злочинності корупційної спрямованості мають обов'язково здійснюватися із залученням інститутів громадянського суспільства, адже це передбачено положеннями Конвенції ООН проти корупції. Через що й національне законодавство повинно гарантувати такі можливості, а також визначати безпосередні форми участі останніх. Зважаючи на те, що поки що національне законодавство таких положень не містить, ця проблематика має стати предметом комплексних досліджень задля її наукового розроблення з подальшим впровадженням отриманих результатів у законодавчу сферу.

Діяльність інститутів громадянського суспільства в окреслених напрямах повинно здійснюватися з дотриманням принципів ініціативності, партнерства, відкритості, відповідальності, політичної незалежності, раціональності, збалансованості, комплексності.

До форм діяльності інститутів громадянського суспільства в контексті запобігання корупції та протидії злочинності корупційної спрямованості можуть бути віднесені такі як:

1) участь у виробленні національної антикорупційної політики;

2) адвокація та підвищення обізнаності населення про особливості ратифікації міжнародно-правових актів, спрямованих на запобігання та протидію корупції, характер і масштаби діяльності міжнародних антикорупційних організацій, їх коаліцій, корупційні ризики, масштаби корупції тощо;

3) створення коаліцій недержавних організацій, зокрема і з зарубіжними та міжнародними організаціями, діяльність яких має антикорупційну спрямованість;

4) моніторинг діяльності органів публічного адміністрування та місцевого самоврядування;

5) здійснення громадського контролю;

6) проведення заходів дослідницького, аналітичного, роз'яснювально-просвітницького характеру;

7) провокація громадської активності в запобіганні та протидії корупції;

8) участь у робочих групах, проведення з'їздів, конференцій, симпозіумів і круглих столів, у тому числі з залученням представників міжнародних громадських організацій або працівників державних установ зарубіжних країн; проведення громадських слухань тощо;

9) викривальна діяльність протиправних діянь корупційної спрямованості.

Наведені в статті положення відбивають думку авторки та спрямовані на активізацію наукових пошуків у такій предметній області як залучення інститутів громадянського суспільства до діяльності щодо запобігання корупції та протидії злочинності корупційної спрямованості, адже ця проблематика в умовах сьогодення є й досі актуальною.

Використані джерела

1. Маятник боротьби з корупцією в Україні: крок вперед після кроку назад. Transparency International Ukraine.

2. Бездольний М.Ю. Адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції: автореф. дис канд. юрид. наук: 12.00.07. Харків. 2009. 20 с

3. Заброда Д.Г. Взаємодія суб'єктів боротьби з корупцією (адміністративно-правовий аспект): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2005. 240 с.

4. Іванцов В.В. Адміністративно-правове регулювання залучення громадськості до заходів із запобігання корупції: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2018. 20 с.

5. Бочарова Н., Шкабаро В., Палєєва Ю. До питання про участь громадськості у протидії корупції в зарубіжних країнах. Omul, criminologia, §tiinta. 2023. Вип. 1. С. 254-256.

6. Абдуллаєв В.А. Роль громадянського суспільства у запобіганні та протидії корупції. Публічне управління та митне адміністрування. 2021. №3 (30). С. 5-13.

7. Анісімов В.О. Інститути громадянського суспільства, як суб'єкти системи запобігання та протидії корупції. Сучасні аспекти модернізації науки, стан, проблеми, тенденції розвитку: матер. XXXVI Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Софія, 07 вересня 2023 р.). Болгарія: Софія: ГО «ВАДНД». С. 36-39.

8. Горник В.Г., Кравченко С.О. Взаємодія держави та громадянського суспільства у запобігання корупції як чинник національної безпеки. Вчені записки ТНУ ім. В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. 2018. Т. 29 (68). №3. С. 123-130.

9. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції No 995_с16: підписана 31 жовтня 2003 р., ратифікована Україною 18 жовтня 2006 р. [Електронний ресурс]

10. Бондар І.С., Горник В.Г., Кравченко С.О., Кравченко В.В. Антикорупційна політика та запобіганні корупції в публічному управлінні: навч. посіб. Київ: Ліра-К, 2016. 192 с.

11. Пилип В.В. Сучасні концепти осмислення феноменів «Інститут» та «Інституція громадянського суспільства». Соціологія права. 2023. Вип. 1-2 (44-45). С. 94-98.

12. Наумик А., Сидоренко Н. Шляхи протидії корупції та корупційним проявам в органах місцевого самоврядування України. Universum. 2023. №1. С. 57-60.

13. Chene M., Dell G., Hodess R. UNCAC and the participation of NGOs in the fight against corruption. U4 Helpdesk Transparency International mchene transparency.

References

1. Maiatnyk borotby z koruptsiieiu v Ukraini: krok vpered pislia kroku nazad. Transparency International Ukraine. N. p.

2. Bezdolnyi, M.Yu. (2009). Administratyvno-pravovi zasady diialnosti orhaniv vnutrishnikh sprav shchodo protydii koruptsii. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv. [in Ukrainian].

3. Zabroda, D.H. (2005). Vzaiemodiia sub'iektiv borotby z koruptsiieiu (admi- nistratyvno-pravovyi aspekt). Candidate's thesis. Kyiv. [in Ukrainian].

4. Ivantsov, V.V. (2018). Administratyvno-pravove rehuliuvannia zaluchennia hroma- dskosti do zakhodiv iz zapobihannia koruptsii. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv. [in Ukrainian].

5. Bocharova, N., Shkabaro, V., Palieieva, Yu. (2023). Do pytannia pro uchast hroma- dskosti u protydii koruptsii v zarubizhnykh krainakh. Omul, criminologia, §tiinta, 1, 254-256. [in Ukrainian].

6. Abdullaiev, V.A. (2021). Rol hromadianskoho suspilstva u zapobihanni ta protydii koruptsii. Publichne upravlinnia ta mytne administruvannia - Public Administration and Customs Administration, 3 (30), 5-13.

7. Anisimov, V.O. (2023). Instytuty hromadianskoho suspilstva, yak sub'iekty systemy zapobihannia ta protydii koruptsii. Suchasni aspekty modernizatsii nauky: stan, problemy, tendentsii rozvytku: mater. XXXVI Mizhnar. nauk.-prakt. konf. (m. Sofiia (dystantsiino), 07 veresnia 2023 r.). - Suchasni aspekty modernizatsii nauky: stan, problemy, tendentsii rozvytku: mater. XXXVI Mizhnar. nauk.-prakt. conference (m. Sofiia (dystantsiino), 07 veresnia 2023 r.), 3639. Bolhariia: Sofiia: HO «VADND». [in Ukrainian].

8. Hornyk, V.H., Kravchenko, S.O. (2018). Vzaiemodiia derzhavy ta hromadianskoho suspilstva u zapobihannia koruptsii yak chynnyk natsionalnoi bezpeky. Vcheni zapysky TNU im. V.I. Vernadskoho. Seriia: Derzhavne upravlinnia - Scientific notes of Taurida National V.I. Vernadsky University series «Public Management and Administration», 29 (68), vol. 3, 123-130.

9. Konventsiia Orhanizatsii Ob'iednanykh Natsii proty koruptsi (2003). Konventsiia; Mizhnarodnyi dokument No 995. с16-31 zhovtnia 2003. (2003). [Electronic resource] N.p.

10. Bondar, I.S., Hornyk, V.H., Kravchenko, S.O., Kravchenko, V.V. (2016). Antykoruptsiina polityka ta zapobihanni koruptsii v publichnomu upravlinni: navch. posib. Kyiv: Lira-K. [in Ukrainian].

11. Pylyp, V.V. (2023). Suchasni kontsepty osmyslennia fenomeniv «Instytut» ta «Ins- tytutsiia hromadianskoho suspilstva». Sotsiolohiia prava - Sociology of Law, 1-2 (44-45), 94-98.

12. Naumyk, A., Sydorenko, N. (2023). Shliakhy protydii koruptsii ta koruptsiinym proiavam v orhanakh mistsevoho samovriaduvannia Ukrainy. Universum, (1), 57-60.

13. Chene, M., Dell, G., Hodess, R. (2008). UNCAC and the participation of NGOs in the fight against corruption. U4 Helpdesk Transparency International mchene transparency. N. p.

Размещено на Allbest.Ru