Стан злочинності серед засуджених у місцях несвободи Міністерства юстиції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан злочинності серед засуджених у місцях несвободи Міністерства юстиції України

Ольга Богатирьова, докторка юридичних наук, старша наукова співробітниця, Департамент нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації, Офіс Генерального прокурора; Андрій Богатирьов, доктор юридичних наук, професор, Козелецька окружна прокуратура

У статті розкрито стан, тенденції та динаміку вчинення злочинів засудженими у місцях несвободи Міністерства юстиції України. До структури злочинності серед засуджених у місцях несвободи ми віднесли: дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань; крадіжка; умисне вбивство; замах на вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти; грабіж; розбій; злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань; погроза або насильство; хуліганство; виготовлення холодної зброї; злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів; ухилення від відбування покарання та інші окремі кримінальні правопорушення. Установлено, що застосування ст. 391 КК України має численні прогалини законодавчого характеру та не повною мірою співвідноситься з окремими положеннями чинного Кримінально-виконавчого кодексу України, а у деяких випадках навіть суперечить їм. З'ясовано, що у разі самовільного (тобто без дозволу адміністрації) перетинання засудженим межі виправного центру його дії будуть кваліфікуватися як ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі. Не є втечею з місця позбавлення волі або з-під варти самовільне залишення засудженим (ув'язненим) приміщення посиленої ізоляції на території установи (карцеру, дисциплінарного ізолятора (ДІЗО), приміщення камерного типу (ПКТ) (одиночної камери) (ОК), якщо в'язень не залишив межі охоронюваної території установи, визначеної лінією охорони.

Визначено, що ефективними запобіжними заходами запобігання втечам можуть бути штучно створені умови, що виключають можливість вчинення втечі, зокрема: посилення охорони ймовірного об'єкта нападу з боку засуджених (контрольно-пропускні пункти, чергові частини, медичні заклади, робочі місця тощо); вивезення в інше місце засуджених для виконання господарської роботи; організація тимчасового легендованого виїзду осіб в іншу місцевість.

Ключові слова: злочинність; засуджений; злочин; запобігання; місця несвободи; виправна колонія; кримінально-виконавча система.

The state of crime among convicted persons in prisons of the Ministry of Justice of Ukraine

Bohatyrova Olha, Bohatyrov Andrii

The article reveals the state, trends and dynamics of crimes committed by convicts in custodial settings of the Ministry of Justice of Ukraine. In the structure of crime among convicts in custodial settings, we attributed: actions that disorganize the work of penal institutions; theft; intentional murder; attempted murder; intentional grievous bodily harm; intentional moderate bodily harm; Escape from detention or detention; robbery; robbery; malicious disobedience to the requirements of the administration of the penitentiary institution; threat or violence; hooliganism; the manufacture of cold weapons; crimes in the field of trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances, their analogues or precursors of evasion and other individual criminal offenses.

It has been established that the application of Art. 391 of the Criminal Code of Ukraine has numerous legislative gaps and does not fully relate to certain provisions of the current criminal executive code of Ukraine, and in some cases even contradicts the name. (that is, without the permission of the administration) crossing the limits of the correctional center for convicts, his actions will be qualified as evasion of serving a sentence in the form of restriction of liberty. (inmates) premises of increased isolation, located on the territory of the institution (punishment cell, disciplinary detention center (DIZO), chamber-type room (PKT) (solitary confinement) (LC), if the prisoner has not left the protected area of the institution defined by the line of protection

It is determined that effective measures to prevent escape can artificially create conditions that exclude the possibility of escaping, in particular: strengthening the protection of the likely target of attack by convicts (checkpoints, duty units, medical institutions, workplaces, etc.); removal of convicted persons to another place for carrying out economic activities; organization of a temporary legendary departure of persons to another area.

Key words: criminality; convicted; crime; prevention; custodial settings; correctional colony; penitentiary system.

Постановка проблеми

Теоретичне значення кримінологічної характеристики злочинності серед засуджених у місцях несвободи полягає в аналізі її елементів і визначенні місця в структурі такого виду злочинності, а практичний інтерес передбачає підвищення ефективності запобігання цій злочинності в сучасних умовах реформування кримінально-виконавчої системи України.

На важливість запобігання злочинності серед засуджених у місцях несвободи вказує й офіційна позиція Міністерства юстиції України, яке щороку в аналітичних матеріалах за напрямом запобігання вчиненню засудженими нових кримінальних правопорушень в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах розглядає та доводить до членів колегії пенітенціарного відомства детальні фабули цих кримінально караних діянь.

Не випадково, що окремі вітчизняні вчені, наприклад, умисні вбивства (ст. 115 КК України) віднесли до злочинів, що призводять до надзвичайних ситуацій у виправних колоніях Боднар І.В. Кримінологічні засади запобігання вчиненню злочинів у кримінально-виконавчих установах закритого типу : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Харків, 2012. С. 72-73..

Слід також пам'ятати, що злочинність серед засуджених у місцях несвободи відображає не тільки оперативну обстановку в установах виконання покарань, а й стан суспільного організму, який характеризується соціально-економічними, суспільно-моральними, політичними та іншими умовами його розвитку і суспільного життя. Як підсумок злочинність серед засуджених у місцях несвободи є нічим іншим, як побічним продуктом суспільства, результатом його патології та дезорганізації.

Попри те, що злочинність є явищем статистично вимірюваним, на жаль, держава не до кінця оцінює її соціальну небезпеку та її наслідки. Можна вважати позитивним кроком у кримінологічній науці постановку питань визначення ціни злочинності та її соціальних наслідків для держави, суспільства людини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вітчизняні вчені та зарубіжні учені І.Г. Богатирьов, Є.М. Бодюл, К.В. Бондарєва, В.В. Василевич, В.В. Голіна, Б.М. Головкін, М.Я. Гуцуляк, Т.А. Денисова, О.М. Джужа, А.І. Долгова, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, О.О. Книженко, О.Г. Колб, В.Я. Конопельський, І.М. Копотун, М.С. Пузирьов, А.Х. Степанюк, В.М. Трубников, С.Я. Фаренюк, С.В. Царюк, О.О. Шкута, П.В. Храпінський, В.В. Шаблистий, Н.С. Юзікова, І.С. Яковець та інші певним чином займалися проблемами дослідження злочинності в установах виконання покарань та запобігання їй, проте питання вивчення стану та тенденцій вчинення нових злочинів у таких установах актуальне завжди, адже точно відображає їхні зміни та дозволяє удосконалити систему заходів запобігання такій злочинності.

Мета статті - розкрити стан, тенденції та динаміку вчинення злочинів засудженими у місцях несвободи Міністерства юстиції України, виявити окремі проблеми застосування кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань, ухилення від відбування покарання та втечі з місця позбавлення волі або з-під варти.

Виклад основного матеріалу дослідження

Досліджуючи кримінологічну характеристику злочинності серед засуджених у місцях несвободи, ми розглядаємо різноманіття не окремих, а всіх злочинних виявів, вчинених засудженими у місцях несвободи. Це дозволяє збагатити уявлення про проблему запобігання такій злочинності в установах виконання покарань, виявлення характерних особливостей соціально-криміногенної ситуації в них, визначення на цій основі специфічних шляхів і заходів, спрямованих на запобігання злочинності серед засуджених в місцях несвободи.

Водночас нами враховано й позицію вітчизняних учених, які стверджують, що злочинність серед засуджених у місцях несвободи характеризується такими ознаками, як: специфічне місце вчинення злочину (установи виконання покарань, слідчі ізолятори, ізолятори тимчасового утримання); своєрідний суб'єкт злочину (тільки особи, засуджені до позбавлення волі); його спрямованість проти інших засуджених або проти осіб адміністративного персоналу установи¹ Гула Л.Ф., Гумін О.М., Коваленко В.В, Ортинський В.Л. Організаційно-правові засади протиправній діяльності кримінальних лідерів в установах пенітенціарної системи України: монографія / за ред. В.Л. Ортинського. Львів, 2017. С. 9..

У контексті дослідження ми також звернули увагу на одну з важливих проблем на шляху наукового пошуку - обмеженість статистичної інформації. Цінність статистичних даних, як зауважує вітчизняний дослідник С.І. Ковальов, беззаперечна тому, що вона відіграє важливу роль у вимірюванні та оцінці запобігання злочинам Ковальов С.І. Запобігання вчиненню злочинів особами, які перебувають під адміністративним наглядом: монографія. Хмельницький, 2015. С. 10.

Статистична інформація про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування Офісу Генерального прокурора. .

Ми проаналізували злочинність серед засуджених у місцях несвободи за шість років (2015-2020 рр.) виключно на основі наявних статистичних даних та аналітичних довідок Міністерства юстиції України та Офісу Генерального прокурора. Крім того, розкриваючи злочинність серед засуджених у місцях несвободи, за її основу ми брали наявні показники без даних про злочини, вчинені у місцях несвободи окремих регіонів Донецької, Луганської областей та АР Крим, що тимчасово непідконтрольні Україні.

До структури злочинності серед засуджених у місцях несвободи ми віднесли: дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань; крадіжку; умисне вбивство; замах на вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; втечу з місця позбавлення волі або з-під варти; грабіж; розбій; злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань; погрозу або насильство; хуліганство; виготовлення холодної зброї; злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів; ухилення від відбування покарання та інші окремі кримінальні правопорушення.

Як показало наше дослідження, найчастіше у місцях несвободи засудженими за період з 2015 до 2020 рр. було вчинено такі злочини:

злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань (2015 р. -133 (32,8 %); 2016 р. - 86 (24,3 %); 2017 р. - 100 (28,3 %); 2018 р. - 122 (32,9 %); 2019 р. - 139 (20, 4 %); 2020 р. - 125 (22,7 %);

у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (2015 р. - 97 (25,3 %); 2016 р. - 89 (25,5 %); 2017 р. - 80 (22, 1 %); 2018 р. - 87 (23,4 %); 2019 р. - 374 (54, 7 %); 2020 р. - 324 (58,8 %);

ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі (2015 р. - 42 (9,8 %); 2016 р. - 62 (17 %); 2017 р. - 80 (21,2 %); 2018 р. - 44 (11,8 %); 2019 р. - 33 (4, 8 %); 2020 р. - 19 (3,3 %);

втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (2015 р. - 52 (13 %); 2016 р. - 45 (11,5 %); 2017 р. - 45 (11 %); 2018 р. - 44 (11,8 %); 2019 р. - 17 (2, 5 %); 2020 р. - 5 (0,8 %);

дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань також належать до структури злочинів, що вчиняються в місцях несвободи. Однак їх показники у порівнянні з іншими злочинами такої категорії є одиничними й становлять у 2015 р. - 11 (2,9 %); 2016 р. - 2 (0,8 %); 2017 р. - 7 (1,8 %); 2018 р. - 4 (1 %) 2019 р. - 3 (0,4 %); 2020 р. - 1 (0,2 %)1.

Крім того, у 2020 р. серед областей, у місцях несвободи яких найбільше за кількістю засудженими вчинено нових злочинів, варто відзначити: Дніпропетровська - 72 (12,4 %) (у 2019 р. - 105 (15,4 %), Київську - 66 (11,6 %) (у 2019 р. - 65 (9,6 %), Житомирську - 49 (8,9 %) (у 2019 р. - 63 (9,2 %), Одеську - 35 (6 %) (у 2019 р. - 47 (6,8 %), Харківську - 36 (6,3 %) (у 2019 р. - 39 (5,7 %), Вінницьку - 34 (5,8 %) (у 2019 р. - 39 (5,7 %), Запорізьку - 32 (5,4 %) (у 2019 р. - 52 (7,6 %).

На сьогодні одним із розповсюджених злочинів, який вчиняється у місцях несвободи, є злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань (ст. 391 КК України), тобто відкрита демонстративна та виражена у зухвалій формі відмова засудженого від виконання наполегливих, неодноразово висловлених законних вимог або розпоряджень представника адміністрації, який завдяки своєму службовому становищу має право висувати такі вимоги та віддавати розпорядження, а засуджений зобов'язаний і має можливість їх виконати.

Проте, якщо представник адміністрації не звертався до засудженого з конкретними вимогами про припинення порушень, вчинене не може бути кваліфіковане за ст. 391 КК України Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. Вид. 5-те, допов. Харків, 2013. Т. 2. С. 897..

Отже, склад злочину, передбачений ст. 391 КК України «Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань», може містити й акти протесту засуджених і ув'язнених, тобто вияви групової непокори засуджених як реакції на дії адміністрації УВП чи для того, аби привернути увагу до себе, а також для задоволення висунутих вимог.

Такі акти протесту виявляються, як правило, у голодуванні (зашитті засудженими рота, у відмові від вживання їжі) через, наприклад, вимагання зустрічі засуджених із прокурором, їх тривалого конфлікту з адміністрацією УВП чи її вірогідним знущанням над ними; незгоду засуджених з режимом та умовами тримання та домаганням непередбачених законом пільг.

Щодо поняття «переведення на більш суворий режим відбування покарання», то воно відсутнє у чинному кримінально-виконавчому законодавстві України. Замість «колоній відповідного режиму» йде поділ на «колонії відповідного рівня безпеки колоній», тому нині у КВК України передбачено переведення не на більш суворий режим відбування покарання, а до установи виконання покарань з вищим рівнем безпеки.

Як відомо, відповідно до рівнів безпеки установи виконання покарань поділяються на виправні колонії: мінімального рівня безпеки, середнього рівня безпеки та максимального рівня безпеки. Водночас у ч. 3 ст. 101 КВК України чітко встановлені рамки переведення до колонії іншого виду за злісне порушення режиму відбування покарання, а саме: з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки. Тобто, через існування ч. 3 ст. 101 КВК України переведення на більш суворий режим відбування покарання частково збігається зі стягненням у виді переведення до приміщення камерного типу.

Між тим, оскільки в колоніях максимального рівня безпеки законодавчо не передбачено створення дільниці соціальної реабілітації, то відповідно й переведення з неї за злісну непокору вимогам адміністрації до іншої дільниці неможливо. Те саме стосується й неможливості переведення до колонії іншого виду, оскільки за рівнями безпеки колоній це максимальний рівень, тобто залишається для засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки лише переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Отже, застосування ст. 391 КК України має численні прогалини законодавчого характеру та не повною мірою співвідноситься з окремими положеннями чинного Кримінально-виконавчого кодексу України, а у деяких випадках навіть суперечить їм.

На практиці зустрічаються також неоднозначні випадки, коли особу, засуджену відповідно до ст. 391 КК, звільняють на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням. Це стає допустимим у зв'язку із тим, що винесення вироку сталося вже після звільнення засудженого із закінченням строку призначеного покарання, яке він відбував, однак під час якого вчинив злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань Богатирьов А.І. Злочинність серед засуджених у місцях несвободи: кримінологічна характеристика та запобігання: дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.08. Ірпінь, 2020. С. 170..

Наприклад, вироком суду від 26.03.2012 особі призначено покарання у виді 2 років 3 місяців позбавлення волі, тобто закінчення строку настане 26.06.2014. Засуджений у період відбування покарання за непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань 24.02.2014 був переведений до приміщення камерного типу строком на 1 місяць, де, продовжуючи виявляти злісну непокору, отримав 9 стягнень за порушення вимог режиму у виправній колонії. Після чого 26.03.2014 за поданням начальника установи виконання покарань відомості про вчинене правопорушення були внесені в органах внутрішніх справ до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто за 3 місяці до закінчення строку покарання.

Цікаво й те, що цю особу було спочатку засуджено 26.03.2010. Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 26.03.2012. Літинським районним судом Вінницької області за ст. 391 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі; 16.05.2013. Кіровським міським судом Донецької області за ст. 391 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до покарання додано не відбуте покарання за вироком Літинським районним судом Вінницької області від 26.03.2012 та остаточно призначено покарання у вигляді 2 років 3 місяців позбавлення волі.

Тобто особа через засудження її двічі протягом строку відбування покарання за злісну непокору вимогам адміністрації УВП, де вона відбувала покарання, замість 4 років 1 місяця позбавлення волі додатково за вчинені злочини, передбачені ст. 391 КК України, відбула ще зайві 2 місяці, і замість звільнення 26.04.2014 її було звільнено 26.06.2014 (вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27.11.2015 № 215/4846/14-к) Вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лист. 2015 р. № 215/4846/14-к..

Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі (ст. 390 КК України) полягає у самовільному залишенні місця обмеження волі або злісному ухиленні від робіт, або систематичному порушенні громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинених особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі (ч. 1 ст. 390); неповерненні до місця відбування покарання особи, яка відбуває покарання у виді обмеження волі та якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду (ч. 2 ст. 390); неповерненні до місця відбування покарання особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі та якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду (ч. 3 ст. 390).

Досить розповсюдженою формою самовільного залишення меж виправного центру є одним із способів вчинення злочину, передбаченого ст. 390 КК України, завдяки полегшеним конструкціям інженерних засобів охорони виправного центру (порівняно із виправною колонією), що полегшує вчинення самовільного залишення (на відміну від вчинення втечі із виправної колонії) місця дислокації виправного центру у межах території району адміністративно-територіальної одиниці.

Необхідно відрізняти межу виправного центру від його території. Так, межа виправного центру проходить по межі населеного пункту, де розташований виправний центр, але в радіусі не більше 5 кілометрів від території виправного центру. Територія виправного центру облаштовується огорожею й контрольно-пропускним пунктом. На території виправного центру розташовані спеціально-призначені гуртожитки, їдальня, клуб, бібліотека, лазня з пральнею, дезкамерою й сушильнею, амбулаторія зі стаціонаром, ларьок, перукарня, камери для зберігання постільних речей, спецодягу й особистих речей засуджених, майстерня з ремонту одягу та взуття, кабінети для начальника виправного центру, його заступників, працівників оперативної служби, відділу нагляду та безпеки й інших служб, кімнати виховної роботи, спортивний майданчик, дисциплінарний ізолятор, виробничі об'єкти.

У разі самовільного (тобто, без дозволу адміністрації) перетинання засудженим межі виправного центру його дії будуть кваліфікуватися як ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі, а у разі самовільного залишення території виправного центру - як порушення правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (п. 3 розділу 2 «Основні права та обов'язки засуджених в установах виконання покарань» та п. 1 розділу 29 «Особливості тримання засуджених у виправних центрах» наказу Міністерства юстиції від 28.08.2018 № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань») Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань : наказ Міністерства юстиції від 28 серп. 2018 р. № 2823/5..

Крім того, вчинення втечі з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК України) - протиправне самовільне, вчинене з прямим умислом, залишення особою, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк або арешту чи перебуває в попередньому ув'язненні, місця відбування покарання (арештного дому, виправної колонії, виховної колонії), місця тримання під вартою або конвою, під вартою якого вона перебувала (конвоювалася до зали судового засідання або для провадження слідчих дій тощо), шляхом перетинання лінії охорони із подальшим залишенням території установи виконання покарань (установи попереднього ув'язнення або іншого охоронюваного об'єкта) чи маршруту прямування конвою для ухилення від відбування покарання чи запобіжного заходу.

Не є втечею з місця позбавлення волі або з-під варти самовільне залишення засудженим (ув'язненим) приміщення посиленої ізоляції, що розміщується на території установи (карцеру, дисциплінарного ізолятору (ДІЗО), приміщення камерного типу (ПКТ) (одиночної камери) (ОК), якщо в'язень не залишив межі охоронюваної території установи, визначеної лінією охорониПузирьов М.С., Оверченко І.С., Богатирьов А.І., Василенко К.І. Запобігання втечам із виправних колоній та слідчих ізоляторів: метод. рекомендації / за заг. ред. І.Г. Богатирьова. Київ, 2014. С. 5-6..

Ефективними заходами запобігання втечам можуть бути штучно створені умови, що виключають можливість вчинення втечі, зокрема: посилення охорони ймовірного об'єкта нападу з боку засуджених (контрольно-пропускні пункти, чергові частини, медичні заклади, робочі місця тощо); вивезення в інше місце засуджених для виконання господарських робіт; організація тимчасового легендованого виїзду осіб в іншу місцевість. Зазначені заходи водночас поєднуються зі спробами схилити засуджених до відмови від вчинення втечі.

На жаль, непоодинокими в місцях несвободи є факти вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень: вчинення вбивства (ст. 115 КК України); умисного тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК України); захоплення заручників (ст. 147, 349 КК України) та інших злочинів.

Події, які відбулися у слідчих ізоляторах у серпні 2017 р. в Одесі та Чернігові, шокували всю Україну. Вбивство працівника СІЗО, вбивство ув'язненого - це надзвичайні події як для органів та установ виконання покарань Міністерства юстиції України, так і всієї системи правосуддя та правопорядку в державі Богатирьов І.Г. Система місць попереднього ув'язнення в Україні (СІЗО) потребує реформування. Актуальні проблеми права людини, яка перебуває в конфлікті із законом, крізь призму правових реформ: зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф., 24 лист. 2017 р. Київ, 2017. С. 9-11..

На жаль, Міністерство юстиції України достатніх превентивних заходів щодо подальшого невчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень засудженими в установах виконання покарань не здійснило, тому не минув і рік від вчинення вбивства в СІЗО Одеси, як 20 травня 2018 р. о 16 годині у відділенні соціально-психологічної служби № 7 державної установи «Південна виправна колонія (51)» Одеської області біля службового кабінету було здійснено зухвалий напад на начальника соціально-психологічного відділу, соціально-виховної та соціально-психологічної служби установи Ш. з нанесенням йому колото-ріжучих ран у ділянку тулуба, внаслідок чого останній в тяжкому стані був шпиталізований.

Іншим основним і найважливішим елементом кримінологічної характеристики стану злочинності є її рівень. Як зауважує І.М. Даньшин, рівень - це кількісна характеристика злочинності у конкретно взятій державі на конкретну дату або за певний період часу, яка містить кількість вчинених злочинів, кількість осіб, що їх вчинили (абсолютні показники), та коефіцієнти злочинності (відносні показники) Даньшин І.М. Злочинність: поняття і запальна характеристика, причини й умови: навч. посібник для студентів спеціальності «Правоведення». Київ, 1988. С. 19..

Як свідчить наш аналіз стану злочинності в установах виконання покарань за вказані роки, її рівень має певну тенденцію то до зниження, а потім збільшення і знову зниження, тобто коливається. Це можна пояснити особливістю формальних і неформальних стосунків між засудженими, з одного боку, та персоналом місць несвободи - з другого. Варто також зазначити й те, що саме у 2015 р. у місцях несвободи майже у 4 рази збільшилася кількість дій, що дезорганізують роботу установ виконання покарань (2013 р. - 1; 2014 р. - 3; 2015 р. - 11) Богатирьов А.І. Динаміка пенітенціарної злочинності в Україні. Вісник прокуратури. 2015. № 12(174). С. 117..

Висновки

Насамкінець зауважимо, що проведення реформування кримінально-виконавчої системи України та модернізація кримінально-виконавчих установ закритого і відкритого типу не спроможне знизити динаміку вчинених злочинів у місцях несвободи. Погіршується динаміка такої злочинності й через дестабілізацію ситуації на Сході України, посилення соціальної кризи, швидкі темпи криміналізації суспільства та існування інших детермінант для зростання пенітенціарної злочинності.

засуджений позбавлення свобода непокора

Список використаних джерел

1. Боднар І.В. Кримінологічні засади запобігання вчиненню злочинів у кримінально-виконавчих установах закритого типу: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Харків, 2012. 244 с.

2. Гула Л.Ф., Гумін О.М., Коваленко В.В, Ортинський В.Л. Організаційно-правові засади протиправній діяльності кримінальних лідерів в установах пенітенціарної системи України: монографія / за ред. В.Л. Ортинського. Львів, 2017. 380 с.

3. Ковальов С.І. Запобігання вчиненню злочинів особами, які перебувають під адміністративним наглядом: монографія. Хмельницький, 2015. 174 с.

4. Статистична інформація про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування Офісу Генерального прокурора.

5. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. Вид. 5-те, допов. Харків, 2013. Т. 2. 1040 с.

6. Богатирьов А.І. Злочинність серед засуджених у місцях несвободи: кримінологічна характеристика та запобігання: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08. Ірпінь, 2020. 467 с.

7. Вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лист. 2015 р. № 215/4846/14-к.

8. Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань: наказ Міністерства юстиції від 28 серп. 2018 р. № 2823/5.

9. Пузирьов М.С., Оверченко І.С., Богатирьов А.І., Василенко К.І. Запобігання втечам із виправних колоній та слідчих ізоляторів: метод. рекомендації / за заг. ред. І.Г. Богатирьова. Київ, 2014. 32 с.

10. Богатирьов І.Г. Система місць попереднього ув'язнення в Україні (СІЗО) потребує реформування. Актуальні проблеми права людини, яка перебуває в конфлікті із законом, крізь призму правових реформ: зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф., 24 лист. 2017 р. Київ, 2017. С. 9-11.

11. Даньшин І.М. Злочинність: поняття і загальна характеристика, причини й умови: навч. посібник для студентів спеціальності «Правоведення». Київ, 1988. 86 с.

12. Богатирьов А.І. Динаміка пенітенціарної злочинності в Україні. Вісник прокуратури. 2015. № 12(174). С. 116-125.

References

1. Bodnar I.V. (2012). Kryminolohichni zasady zapobihannya vchynennya zlochyniv u kryminal'no-vykonavchykh ustanovakh zakrytoho typu [Criminological bases of prevention of commission of crimes in criminally-executive establishments of the closed type]. Candidate's thesis. Kharkiv]. 244 p. [in Ukrainian]

2. Gula L.F., Gumin O.M., Kovalenko V.V., Ortynsky V.L. (2017). Orhanizatsiyno-pravovi zasady protypravniy diyal'nosti kryminal'nykh lideriv v ustanovakh penitentsiarnoyi systemy Ukrayiny [Organizational and legal bases of illegal activity of criminal leaders in institutions of penitentiary system of Ukraine / ed. V. L. Ortynsky]. Lviv. 380 p. [in Ukrainian]

3. Kovalev S.I. (2015). Zapobihannya vchynennyu zlochyniv osobamy, yaki perebuvayut' pid administratyvnym nahlyadom [Prevention of crimes committed by persons under administrative supervision]. Khmelnytsky. 174 p. [in Ukrainian]

4. Statystychna informatsiya pro zareyestrovani kryminal'ni pravoporushennya ta rezul'taty yikh dosudovoho rozsliduvannya Ofisu Heneral'noho prokuratury [Statistical information on registered criminal offenses and the results of their pre-trial investigation by the Office of the Prosecutor General]. [in Ukrainian]

5. Kryminal'nyy kodeks Ukrayiny. Naukovo-praktychnyy komentar. (2013) [Criminal codex of Ukraine. Scientific and practical commentary: in 2 volumes / per general ed. V.Ya. Tatsiya, V.P. Pshonka, V.I. Borisova, V.I. Tyutyugina]. View 5th, add. Kharkiv. Vol. 2]. 1040 p. [in Ukrainian].

6. Bohatyrov A.I. (2020). Zlochynnist' sered zasudzhenykh u mistsyakh nesvobody: kryminolohichna kharakterystyka ta zapobihannya. [Crime among convicts in places of imprisonment: criminological characteristics and prevention]. Djctor's thesis. Irpen. 467 p. [in Ukrainian]

7. Vyrok Ternivs'koho rayonnoho sudu m. Kryvoho Rohu [Judgment of the Ternivsky District Court of Kryvyi Rih of 27 November 2015 № 215/4846/14-k]. [in Ukrainian]

8. Pro zatverdzhennya Pravyl vnutrishn'oho rozporyadku ustanov vyko- nannya pokaran' [On approval of the Rules of Procedure of penitentiary institutions: order of the Ministry of Justice № 2823/5 of 28 August 2018]. [in Ukrainian]

9. Puzyrev M.S., Overchenko I.S., Bohatyrov A.I., Vasylenko K.I. (2014). Zapobihannya vtecham iz vypravnykh koloniy ta slidchykh izolyatoriv [Prevention of escapes from correctional colonies and pre-trial detention centers: a method. recommendations / for general ed. I.H. Bohatyrov]. Kyiv. 32 p. [in Ukrainian]

10. Bohatyrov I.H. (2017). Systema mists' poperedn'oho uv'yaznennya v Ukrayini (SIZO) potrebuye reformuvannya [The system of places of pre-trial detention in Ukraine (SIZO) needs to be reformed]. Current issues of human rights, which is in conflict with the law, through the prism of legal reforms: coll. mater. international scientific-practical conf., Oct. 24. 2017. Kyiv]. P. 9-11. [in Ukrainian]

11. Danshin I.N. (1988). Zlochunnist: ponyattay i zagalna harakterustuka, pruchunu y ymovu. [Crime: the concept and general characteristics, causes and conditions: manual textbook for students majoring in «Law»]. Kiev. 86 p. [in Ukrainian].

12. Bohatyrov A.I. (2015). Dynamika penitentsiarnoyi zlochynnosti v Ukrayini. [Dynamics of penitentiary crime in Ukraine]. Bulletin of the prosecutor's office. № 12(174). P. 116-125. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru