Відповідальність за ухилення від військової служби в Україні: теоретичні аспекти і реалії воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відповідальність за ухилення від військової служби в Україні: теоретичні аспекти і реалії воєнного стану

Фурсик Валентин, здобувач фахової передвищої освіти І курсу спеціальності «Правоохоронна діяльність», науковий керівник Мельник Т.М.

У кожній державі військова служба виступає одним із головних конституційних обов'язків громадян, який полягає у захисті своєї держави. Враховуючи важкі реалії сьогодення, коли 24 лютого 2022 року відбулося вторгнення держави-агресора на українські землі, питання військового обов'язку набуло першочергового значення для кожного свідомого громадянина України. Ніхто й уявити собі не міг, що стаття 17 Конституції України «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу» [1], стане надактуальним для українського суспільства.

Ось уже другий рік триває страшна кровопролитна війна, на якій щодня гинуть десятки-сотні солдатів. Саме тому на сучасному етапі розвитку нашої країни одним із найважливіших питань розвитку нашої країни є реформування Збройних Сил України (надалі - ЗСУ), перехід їх на новий якісний й професійний рівень, на удосконалену законодавчу базу, що на основі багатого досвіду розвинених та перспективних сучасних держав світу передбачає перегляд чинного національного військового законодавства та встановлення нових військово-правових норм.

Вбачаємо, що на сьогоднішній день, з метою удосконалення даної сфери, проблема відповідальності за ухилення від військової служби в Україні в реаліях воєнного часу потребує глибокого наукового дослідження.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язаними вважаються «особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави» [2].

Поняттям «військовозобов'язаний» оперує і Кримінальний кодекс України (надалі - КК України) [3], який відправляє до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

З визначення поняття військовозобов'язаний, слід звернути увагу на ключову його ознаку, а саме перебування у запасі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» «У запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань» [2].

З норм чинного законодавства випливає, що військовозобов'язаний - це особа, котра впродовж останніх п'яти років пройшла військово-лікарську експертизу та визнана придатною до військової служби у мирний/військовий час для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. І тут виникає наступний цікавий момент, який полягає в тому, що за час незалежності нашої держави, військкомати не запрошували осіб чоловічої статі для проходження повторної військово-лікарської експертизи. Виникає ситуація, що чоловіки, котрі пройшли таку експертизу понад 5 років тому назад, в силу відсутності відомостей стосовно їхньої придатності до військової служби чи придатності до виконання робіт із забезпечення оборони, не являються військовозобов'язаними. Виходить так, що на них дія Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про оборону» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» просто не поширюється, адже у вказаних законах чітко передбачено поняття військовозобов'язаний, громадянин України, котрий перебуває у запасі ЗСУ, а за відсутності реальної військово-лікарської експертизи такі особи чоловічої статі перебувають у стані невизначеності, відповідно й не можуть перебувати у запасі й очевидно, що не являються військовозобов'язаними. Усе це дає їм право на юридичних підставах не виконувати вимоги законодавчих актів у військовій сфері.

Що ж стосується військовослужбовців, то ними відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є особи, які «проходять військову службу в Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації У країни, посади в яких комплектуються військовослужбовцями» [2].

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба являє собою державну службу «особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності» [2].

слід нагадати, що наше суспільство живе у реаліях правового режиму воєнного стану. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнним станом є «особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень» [4].

За загальним правилом, адміністративну відповідальність військовослужбовців передбачає стаття 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) [5].

Що ж стосується нашої теми ухилення від військової служби, то Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладення обов'язків в особливий період» від 05.02.2015 № 158-VTTT [6], КУпАП доповнено цілою главою 13-Б, яка носить назву «Військові адміністративні правопорушення».

Варто відмітити, що законодавець значно посилив адміністративну відповідальність за військові адміністративні правопорушення. Беручи до уваги, що на сьогодні неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17 грн, то можна побачити цю різницю і в грошовому вимірі, а саме:

у частині 1 відбулося зростання розміру штрафу від 70-145 н.м.д.г. (1190-2465 грн) до 100-1000 (1700-17000) н.м.д.г., а також змінився термін відбування арешту з утриманням на гауптвахті на строк від 7 діб до 10 діб;

у частині 2 відбулося зростання розміру штрафу від 145-285 н.м.д.г. (2465-4845) до 1000-2000 (17000-34000) н.м.д.г., а також змінився термін відбування арешту з утриманням на гауптвахті на строк від 7-10 діб до 10-15 діб. відповідальність ухилення військова служба

Що ж стосується кримінальної відповідальності за військові кримінальні правопорушення, то й тут законодавець встиг тим самим Законом [7] внести досить суворе посилення відповідальності, чим викликав не лише обурення громадськості, петицію від 15 грудня 2022 року з проханням до президента Володимира Зеленського ветувати законопроєкт. За добу петиція набрала вже понад 25 000 голосів (за необхідних для розгляду 25 000). Відповідно до оновленого КК України значно посилилася відповідальність за непокору, невиконання наказу, погрозу/насильство стосовно начальника, самовільне залишення частини/місця служби, дезертирство, самовільне залишення поля бою під час бойової задачі або відмові під час бою діяти зброєю - покарання від 3 і аж до 12 років позбавлення волі.

З огляду на вищевикладене, пропонуємо змінити трактування «військовозобов'язаний», виклавши його у наступній редакції: військовозобов'язаний (-а) - це особа чоловічої статі, що має громадянство України, досягла віку від 18 до 60 років, а також особа жіночої статі, котра закінчила військові спеціальності у віці від 18 років до 55 років. Не являються військовозобов'язаними громадяни України, котрі хоч і пройшли військово-лікарську експертизу, проте були визнані непридатними до військової служби.

Запровадити інтенсивну систему бойової підготовки мобілізованих непідготовлених людей необхідною тривалістю, враховуючи, що армію робить сильною боєздатність її солдатів, а не їх покарання і страх бути покараним.

Створити на фронті дисциплінарні підрозділи, в яких справжні військові ухилянти (і не тільки, але інші військові правопорушники), очікуючи рішення суду, не відсиджувались у тилу в камері, а знаходились на фронті та займалися важкою працею, ризикуючи життям разом із іншими військослужбовцями.

На час службового розслідування підозрюваного в ухилянні військовослужбовця позбавити будь-яких додаткових виплат. Якщо вину з нього буде знято, то компенсувати їх і повернути військовослужбовця у стрій, якщо ж вину буде доведено, позбавити його будь - яких виплат взагалі.

Список використаних джерел

Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 13.04.2023)

Про військовий обов'язок і військову службу: Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#top (дата звернення: 13.04.2023)

Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 № 2341 -III. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341 -14#Text (дата звернення: 13.04.2023)

Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12 травня 2015 року № 389- VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#top (дата звернення: 13.04.2023)

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 гружня 1984. № 8073-X.

URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-

10?find= 1 &text=%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2

%D1%96#top (дата звернення: 13.04.2023)

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладення обов'язків в особливий період: Закон України від 5 лютого 2015 року № 158-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/158-19#top (дата звернення: 13.04.2023)

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладення обов'язків в особливий період: Закон України від 16 березня 2017 року № 1952-VTTT. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952- 19#Text (дата звернення: 13.04.2023)Размещено на Allbest.ru/