Законодавчі засади боротьби з організованою злочинністю та корупцією

Анотація

Однак варто зазначити, що науковці досліджували лише фрагментарні її аспекти. Через складність і багатоаспектність законодавства у цій сфері залишається багато суперечливих і недосконалих питань та аспектів.

Метою цієї статті є дослідження законодавчих засад боротьби з організованою злочинністю та корупцією.

Завдання статті:

1) визначити сутність термінів «організована злочинність» і «корупція»;

2) проаналізувати законодавчу базу у сфері боротьби з організованою злочинністю та корупцією.

Виклад матеріалу дослідження

Демократизація, відкритість, прозорість і розуміння суспільством рішень влади є найважливішими інструментами у боротьбі з організованою злочинністю та корупцією.

Організована злочинність - це сукупність злочинів, що вчиняються внаслідок створення і діяльності організованих злочинних угруповань.

Корупція є невід'ємним явищем у кожній державі. Однак проблема корупції та боротьби з нею набуває особливого значення в періоди реформ, які часто супроводжуються соціальною напруженістю та економічною нестабільністю.

Корупція суттєво підриває ефективність процесів економічного і соціального планування та прийняття управлінських рішень. Як наслідок, її рівень є особливо високим у країнах, що переживають економічну кризу, зокрема і в Україні. Водночас корупція постає невід'ємною частиною основи організованої злочинності, особливо в економіці, і охоплює всі форми зловживання владою [8]. Під запобіганням корупції в умовах суспільно-політичної трансформації розуміється комплексний адміністративно-правовий процес, формалізований законодавчо, який реалізується за допомогою норм права та створює соціальне середовище, що унеможливлює корупційні прояви в управлінській сфері [2].

У боротьбі з організованою злочинністю та корупцією необхідно захищати права і свободи громадян, щоб запобігти несправедливості та зловживанню владою з боку чиновників. Загалом філософія права пропонує різні підходи до боротьби з організованою злочинністю, беручи до уваги різні фактори, такі як індивідуальні права і свободи, верховенство права, соціальна безпека і стабільність, а також культурний і соціальний контекст [7].

Однією з найважливіших функцій державного регулювання у сфері боротьби з організованою злочинністю та корупцією є забезпечення контролю та нагляду насамперед за правоохоронними органами, а також за реалізацією державної політики і конкретних законів у цій сфері [3].

Організована злочинність є особливо небезпечною для суспільства через ефективність організації як засобу досягнення злочинних результатів. Відповідно до ч.4 ст.28 Кримінального кодексу України, основною ознакою злочинних організацій є їхня ієрархічна структура. Ця ознака є визначальною і специфічною характеристикою таких стійких організацій. Згідно з чинною редакцією ч.4 ст.255 Кримінального кодексу, організована злочинність - це об'єднання двох або більше злочинних організацій. Отже, об'єднання з єдиною стійкою ієрархічною структурою є злочинною організацією, а об'єднання двох таких структур автоматично робить його окремим груповим утворенням. На нашу думку, злиття двох однорідних явищ не перетворює їх на якісно нове утворення. Ст.255 Кримінального кодексу не встановлює жодних критеріїв чи специфічних ознак, які б відрізняли їх одна від одної, тому злиття двох або більше злочинних організацій може означати лише об'єднання двох або більше злочинних організацій у більшу злочинну організацію з більшою кількістю структурних частин. Поєднання двох однакових складових не створює нової ознаки [6].

Закон України від 30 червня 1993 року «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» є складовою частиною системи нормативно-правового забезпечення боротьби з організованою злочинністю разом з Кримінальним, Кримінально-процесуальним, Оперативно-розшуковим, Слідчим, Антикорупційним та іншими законами [16]. Однак цей закон неодноразово змінювався та доповнювався (останні зміни були внесені 28 січня 2021 року) і вважається, що він не відповідає сучасним політичним, економічним і правоохоронним потребам у сфері боротьби з організованою злочинністю.

З огляду на семантичне, філософське та соціологічне тлумачення терміна «організація», поняття системи, структури, цілісності, взаємодії та мети є ключовими для розуміння її природи, а поняття злочинної організації є найбільш вірогідним у контексті кримінально-правових заходів протидії організованій злочинності [4].

До набуття чинності Антикорупційного закону в Україні було прийнято низку законів. Однак ці документи не визначають єдиних інституційних засад запобігання, виявлення та протидії корупції в державі, а також не розробляють систему усунення негативних наслідків корупції в суспільстві: 28 вересня 1992 року Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо боротьби зі злочинністю та зміцнення правопорядку в Україні» Кабінету Міністрів України, міністерствам та іншим центральним органам державного управління, Раді Міністрів Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям було доручено усунути недоліки у боротьбі з корупцією [13]. 23 січня 1993 року Постановою Верховної Ради України «Про заходи щодо виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку та зміцнення законності і правопорядку» Верховній Раді України було доручено усунути недоліки у боротьбі з корупцією [18]. У жовтні 1995 року прийнято Закон України «Про боротьбу з корупцією» [9], який ми вважаємо першим системним документом у боротьбі з корупцією в українській державі.

Аналізуючи зміст цього документа, ми бачимо, що поняття «корупція» та «корупційні діяння» вперше з'явилися саме в цій редакції закону, що заклало основу для розробки ефективної нормативно-правової бази та подальшого регулювання боротьби з корупцією та організованою злочинністю [20].

Крім того, Закон України від 14 жовтня 2014 року «Про боротьбу з корупцією» [14] встановлює правові й організаційні засади функціонування системи протидії корупції в Україні, зміст і порядок реалізації превентивних антикорупційних механізмів і правила усунення наслідків корупційних правопорушень.

У 2015 році Україна ратифікувала Цивільну конвенцію про боротьбу з корупцією, яка визначає корупцію як «пряме чи непряме вимагання, пропозицію, дачу або одержання, прямо чи непрямо, хабаря або іншої неправомірної вигоди чи можливості її одержання, або поведінку такої особи, яка перешкоджає належному виконанню зобов'язань особою, яка бере хабар» [17]. законодавчий правовий боротьба корупція організований злочинність

Створення системи керівних принципів боротьби з організованою злочинністю може ґрунтуватися на сучасному національному досвіді законотворчості. Конкретним прикладом є Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» [15]. Керівним принципом тут є ст.3 цього Закону, яка містить серед іншого такі принципи запобігання та протидії, як: координація взаємодії між учасниками системи запобігання та протидії; захист органів фінансового нагляду та їх працівників від залякування та інших несприятливих або дискримінаційних дій, пов'язаних з виконанням вимог цього Закону; захист, збереження, цілісність, адекватність і своєчасність обміну інформацією; звільнення від надання інформації з обмеженим доступом відповідно до вимог цього Закону» [1].

Варто також згадати назву Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, яку Україна ратифікувала 4 лютого 2004 року [17], та створення Департаменту з нагляду та процесуального керівництва в кримінальних провадженнях щодо організованої та транснаціональної злочинності в структурі прокуратури з 2 січня 2020 року. Дослідження структури і динаміки організованої злочинності свідчать про стійку тенденцію до її інтернаціоналізації й формування розгалуженої інфраструктури злочинної діяльності в Україні та за її межами.

Протягом певного часу в Україні діє програма, розроблена на основі національної стратегії запобігання та протидії організованій злочинності, спрямована на вжиття заходів щодо нейтралізації, усунення та ліквідації чинників, які зумовлюють існування і розвиток організованої злочинності та підвищують небезпеку злочинців, особливо організованих груп. Необхідний новий комплексний закон про організовану злочинність.

За останні роки в Україні було розроблено низку законів, спрямованих на забезпечення державної безпеки в різних суспільних сферах, зокрема й на боротьбу з організованою злочинністю. Однак, незважаючи на очевидну ефективність держави в забезпеченні правової бази в цій галузі, існують сфери, які потребують удосконалення з огляду на сучасні тенденції, виклики та загрози [22]. Для досягнення цієї мети постановою [19] від 16 вересня 2020 року Кабінет Міністрів України визначив напрями розвитку системи боротьби з організованою злочинністю та механізм реалізації національної політики в цій царині.

Відповідно до цієї стратегії, формування національної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю передбачає реалізацію триетапної моделі, що відповідає лініям політики ЄС щодо боротьби з серйозною організованою злочинністю.

Реалізація планувалася в три етапи (рис. 1).

Рис. 1. Етапи реалізації Стратегії боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Джерело: [22]

Реалізація цієї стратегії відбуватиметься протягом п'яти років з дня затвердження за рахунок коштів державного бюджету, спрямованих на утримання державних органів боротьби з організованою злочинністю, та інших фінансових ресурсів, не заборонених законодавством.

Одним з основних напрямів реалізації стратегії є вдосконалення правової бази боротьби з організованою злочинністю.

Тому, відповідно до стратегії, цей напрям реалізовуватиметься шляхом внесення змін до Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» [11] з урахуванням практичності застосування та необхідності подальшого вдосконалення.

Зокрема, щодо державних установ, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, бажаною є оптимізація систем, процедур, інформаційно-аналітичного забезпечення, форм і методів взаємодії та координації діяльності цих органів.

Спроби законодавчої реалізації закріплених положень стратегії відображені у проекті Закону України «Про внесення змін до Закону України щодо організаційно-правових засад боротьби з організованою злочинністю», який передбачає зміни у сфері протидії боротьбі з організованою злочинністю та забезпечити створення ефективної системи державних інституцій, які здійснюють діяльність із боротьби з організованою злочинністю.

Наразі Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» лише визначає повноваження та права Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією.

Відповідно до ст.5 цього ж закону повноваження інших державних органів, що входять до системи боротьби з організованою злочинністю, залишаються не визначеними в Законі України «Про організаційно- правові основи боротьби з організованою злочинністю».

Якісно новий рівень, досягнутий у сфері запобігання та протидії корупції, пов'язаний з набуттям чинності базового закону «Про протидію корупції» та посиленням юридичної відповідальності за порушення вимог декларування доходів і майна в контексті адміністративного та кримінального права. Система електронного декларування є одним із ключових антикорупційних механізмів, який виконує превентивну функцію та є ефективним інструментом виявлення корупції. Перш за все, вона гарантує громадський контроль за статками публічних службовців, особливо тих, які отримують доходи з державного бюджету, а також підвищує рівень несприйняття корупції та негативної громадської думки. Оскільки корупція є однією з найскладніших проблем, особливо під час війни, 5 травня 2022 року у Верховній Раді України було представлено законопроект №7348 від 5 травня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за корупційні діяння в умовах воєнного стану».

Проект змін стосується статті про державну зраду в Кримінальному кодексі України. Незаконне накопичення статків в умовах воєнного стану та протягом одного року після закінчення або скасування воєнного стану (майно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян якого перевищує встановлений законом мінімальний дохід у розмірі 6 500) є державною зрадою, що карається позбавленням волі на строк до двох років.

Проблема недосконалості законодавства в організації державної політики щодо запобігання та протидії корупції в Україні є серйозною і невирішеною проблемою. Недосконалість законодавства є серйозним поштовхом для розвитку корупції на всіх рівнях влади та послаблення позицій України на міжнародній арені. На мою думку, покращити ставлення до України у світі можна за допомогою комплексу заходів, спрямованих на вплив на колективну свідомість, щоб змінити уявлення про те, що Україна загалом уражена корупцією. Для покращення зовнішнього іміджу корупції важливо постійно демонструвати позитивні зміни в антикорупційній ситуації та скорочувати час, необхідний для імплементації антикорупційного законодавства та ухвалення рекомендацій.

Висновки

Отже, законодавча політика України у сфері боротьби з корупцією та організованою злочинністю спрямована на формування та реалізацію цілей, завдань і форм державного управління у цій сфері.

Боротьба з організованою злочинністю є складним і тривалим процесом, який потребує концентрації зусиль і постійного аналізу ситуації. Проте за системного підходу та взаємодії державних і громадянських інституцій та організацій можна досягти реальних успіхів у боротьбі з таким явищем та розбудові безпечного та справедливого суспільства.

З метою ефективної протидії корупції в державі за період незалежності України приймалися, змінювалися та доповнювалися законодавчі матеріали як антикорупційні інструменти. Було прийнято, змінено та доповнено законодавчі матеріали як антикорупційні інструменти. Також були створені уповноважені органи для боротьби з цим явищем.

Однак, що стосується України, то потрібен подальший розвиток антикорупційного законодавства, ефективні адміністративні та судові зміни у сфері протидії корупції, а також політична воля на всіх рівнях влади. Адже у світі немає жодної країни, яка була б повністю вільною від корупції, є лише різні рівні корупції. Тому нашій країні необхідно зосередитися на боротьбі з корупцією і надати особливий пріоритет стратегії антикорупційної політики.

Питанням удосконалення законодавства в цій сфері варто присвятити майбутні наукові розробки.

Література

1. Бахуринська О. Окремі питання вдосконалення законодавства у сфері протидії організованій злочинності. Підприємництво, економіка і право. 2020. №2. С. 305-309.

2. Башкатова В.В. Правова політики держави у сфері запобігання і протидії корупції в кураїні. Bulletin of Alfred Nobel university series «law». 2020. Т. 1, №1. С. 118-122.

3. Кайдашев Р., Поплавський А. Удосконалення сфери боротьби з організованою злочинністю. Наукові перспективи. 2020. Т.1, №1. С. 50-59.

4. Кваша О. Вдосконалення законодавства у сфері протидії організованим формам злочинності: ілюзії та реальність. Правова держава - щорічник наукових праць. 2021. Вип. 32. С. 394-403.

5. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (укр/рос): Конвенція Орг. Об'єдн. Націй від 15.11.2000 р.: станом на 4 лют. 2004 р.

6. Кримінальний кодекс України: Кодекс України від 05.04.2001 р. №2341-III: станом на 1 січ. 2024 р.

7. Марчук В. Сутність публічного адміністрування боротьби з організованою злочинністю в Україні. Knowledge, Education, Law, Management. 2023. №1. С. 262-267.

8. Неклеса О., Юр'єв Д. Актуальні проблеми боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2023. Т. 5.

9. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 р. №356/95-ВР: станом на 1 січ. 2011 р.

10. Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення організаційно-правових основ боротьби із злочинністю та корупцією: Закон України від 12.05.2011 р. №3334-VI : станом на 7 лис- топ. 2015 р.

11. Про внесення змін до Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»: Закон України від 23.03.2000 р. №1593-III.

12. Про деякі питання проходження служби в органах державної виконавчої влади: Указ Президента України від 27.05.1993 р. №180/93: станом на 27 січ. 1999 р.

13. Про додаткові заходи щодо посилення боротьби із злочинністю та зміцнення правопорядку в Україні: Розпорядж. Президента України від 28.09.1992 р. № 150/92-рп.

14. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р. №1700-VII: станом на 30 груд. 2023 р.

15. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення : Закон України від 06.12.2019 р. №361-IX: станом на 1 січ. 2024 р.

16. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1993 р. №3341-XII: станом на 31 берез. 2023 р.

17. Про ратифікацію Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією: Закон України від 16.03.2005 р. №2476-IV.

18. Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю: Постанова Верхов. Ради України від 26.01.1993 р. №2931-XII: станом на 2 лип. 1996 р.

19. Про схвалення Стратегії боротьби з організованою злочинністю: Розпорядж. Каб. Міністрів України від 16.09.2020 р. №1126-р.

20. Поплавський А. Аспекти державно-правової діяльності боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Актуальні питання у сучасній науці. 2022. №2 (2).

21. Резворович, К.Р. Правова природа судової помилки у цивільному процесі. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2018. Випуск 4. С. 99-102.

22. Федосова О. Шляхи удосконалення законодавства України щодо організаційно-правових основ боротьби з організованою злочинністю. Science and innovation of modern world: proceedings of the 6th International

Размещено на Allbest.Ru