Спосіб вчинення як основний елемент криміналістичної характеристики примушування до вступу в статевий зв’язок

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПВНЗ «Європейський університет»

Спосіб вчинення як основний елемент криміналістичної характеристики примушування до вступу в статевий зв'язок

Каленченко Володимир Дмитрович

Аспірант

Анотація

Стаття присвячена дослідженню способу вчинення як основного елементу криміналістичної характеристики примушування до вступу в статевий зв'язок. Автором зазначено, що в теорії кримінального права та на практиці під примушуванням розуміють протиправний вплив на жінку чи чоловіка з тим, щоб примусити її (його) проти власної волі вступити в природний або неприродний статевий зв'язок. Однак обіцянки поліпшити матеріальні або службові умови жінці або чоловікові, наприклад, шляхом призначення на більш високу посаду, збільшення зарплати, надання подарунків чи пільг, з метою спонукати їх до сексуальних контактів, не розглядаються як кримінально карані дії. У таких випадках відсутній сам фактор примушування до статевого зв'язку, а замість цього ці дії вважаються скоріш вигідними для вступу в такий зв'язок.

Проаналізовано, що в узагальненому вигляді криміналістичну характеристику розглядають як ідеальну модель типових зв'язків та закономірно сформованих джерел доказової інформації, яка дозволяє прогнозувати оптимальний шлях та найбільш ефективні засоби розслідування окремих видів кримінальних правопорушень. З криміналістичної точки зору будь-яка розслідувана подія (злочин) являє собою інформаційну модель певного класу, що піддається достатньо точній діагностиці, а отже - алгоритмізації та прогнозу розслідування. Іншими словами, знання зазначеної інформаційної структури зумовлює стратегію пошуку істини і тактику доказування.

Автором зроблено висновок, що до способів вчинення примушування до вступу в статевий зв'язок варто віднести: 1) примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з іншою особою; 2) примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру особою, від якої потерпіла особа матеріально або службово залежна; 3) примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру, яке поєднується з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої особи чи її близьких родичів, або з погрозою розголошення відомостей, що ганьблять її чи близьких родичів.

Ключові слова: криміналістична характеристика, кримінальне правопорушення, примушування до вступу в статевий зв'язок, спосіб вчинення злочину, мотив вчинення кримінального правопорушення.

Annotation

примушування статевий кримінальний криміналістичний

Volodymyr D. Kalenchenko -- PhD student PHEI “European University”

The Method of Commission as the Main Element of the Criminalistic Characterization of Coercion to Enter into Sexual Intercourse

The article is devoted to the study of the method of commission as the main element of the forensic characterization of coercion to sexual intercourse. The author states that in the theory of criminal law and in practice, coercion is understood as unlawful influence on a woman or man in order to force her (him) to engage in natural or unnatural sexual intercourse against her will. However, promises to improve the material or working conditions of a woman or a man, for example, by appointing to a higher position, increasing salary, giving gifts or benefits, with the aim of encouraging them to have sexual contacts, are not considered as criminal acts. In such cases, the factor of coercion to sexual intercourse itself is absent, and instead these actions are considered rather beneficial for entering into such a relationship.

It has been analyzed that, in a generalized form, forensic characteristics are considered as an ideal model of typical connections and regularly formed sources of evidentiary information, which allows predicting the optimal path and the most effective means of investigating certain types of criminal offenses. From a forensic point of view, any investigated event (crime) is an information model of a certain class, which is amenable to sufficiently accurate diagnosis, and therefore to algorithmization and investigation forecast. In other words, knowledge of the specified information structure determines the strategy of searching for the truth and the tactics °^fpr°°^f

The author concluded that the methods of coercion into sexual intercourse should include: 1) coercion of a person without his voluntary consent to perform an act of a sexual nature with another person; 2) coercion of a person without his voluntary consent to perform an act of a sexual nature by a person on whom the victim is materially or professionally dependent; 3) forcing a person without his voluntary consent to perform an act of a sexual nature, which is combined with the threat of destruction, damage or confiscation of the property of the victim or his close relatives, or with the threat of disclosing information that disgraces him or his close relatives.

Keywords: forensic characteristics, criminal offense, coercion to enter into sexual intercourse, method of committing the crime, motive for committing the criminal offense.

Постановка проблеми

В наш час кожен чудово розуміє, що примусовий статевий контакт є серйозним порушенням прав людини і представляє небезпеку для фізичного, психологічного та емоційного благополуччя жертви. Саме тому встановлення українським законодавцем кримінальної відповідальності за такого роду кримінальне правопорушення відображає рівень осуду суспільства щодо певних дій [1]. Що, в свою чергу, допомагає створити культуру, в якій взаємна згода є нормою, а примус і насильство є неприпустимими.

Відповідно до статистики Офісу Генерального прокурора у 2021 році було зареєстровано 9 кримінальних правопорушень, пов'язаних з примушуванням до вступу в статевий зв'язок, в 2022 році - 5, в 2023 році - 3, але за перший квартал 2024 року - вже 1 кримінальне правопорушення [2]. З одного боку, показники вказують на позитивну тенденцію до зменшення названих злочинів та проступків, однак, на нашу думку, однією з причин цього є повномасштабне вторгнення РФ на територію нашої держави. Тому дослідження кримінального правопорушення, передбаченого ст. 154 Кримінального кодексу (далі - КК) України, включаючи питання елементів його криміналістичної характеристики і, зокрема, способу його вчинення, є важливим та незамінним в теперішній ситуації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження кримінально-правового, процесуального та криміналістичного характеру кримінальних правопорушень, пов'язаних з примушуванням до вступу в статевий зв'язок, знайшли своє відображення у працях багатьох науковців, серед яких: А. М. Бабенко, Х. І. Брух, І. В. Воскресенська, К. М. Плутицька, Т. С. Чебикіна, І. Чугуніков та інші.

Виклад основного матеріалу

У теорії кримінального права та на практиці під примушуванням розуміють протиправний вплив на жінку чи чоловіка з тим, щоб примусити її (його) проти власної волі вступити в природний або неприродний статевий зв'язок. Це, наприклад, погроза позбавленням матеріальної допомоги або надбавок за працю, звільненням, переведенням на менш оплачувану роботу, можливості користуватися житловою площею тощо. Може мати місце примушування як до одноразового зв'язку, так і до неодноразових статевих зносин або до співжиття. Примушування може бути спрямоване на те, щоб примусити іншу особу до статевого зв'язку як з тим, хто примушує, так і з іншою особою, на користь якої діє винна особа [3, с. 23].

Крім того, як стверджує А. М. Бабенко, виходячи з редакції ст. 154 КК України, потерпілою особою від цього кримінального правопорушення може бути як жінка, так і чоловік, що перебувають у матеріальній або службовій залежності від винної особи. Потерпілими можуть бути й неповнолітні особи. Під час примушування до статевих відносин або до лесбіянства винна особа посягає на статеву свободу жінки, а під час примушування до мужеложства - на статеву свободу чоловіка.

Для судово-слідчої практики має істотного значення той факт, що з об'єктивної сторони зазначене кримінальне правопорушення вважається примушуванням жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв'язок. Винна особа за допомогою протиправного впливу на психіку потерпілого змушує уступити його сексуальним домаганням: вступити в статеві відносини, скоїти акт мужеложства, лесбіянства або інші дії сексуального характеру. Саме тому працівникам правоохоронних органів слід пам'ятати, що одна лише пропозиція особі, яка матеріально або службово є залежною від особи, яка висловлює таку пропозицію (ч. 2 ст. 154 КК України), до вступу у статевий зв'язок за відсутності примушування не утворює складу проступку, передбаченого ч. 1 с. 154 КК [3, с. 23].

На нашу думку, обіцянки поліпшити матеріальні або службові умови жінці або чоловікові, наприклад, шляхом призначення на більш високу посаду, збільшення зарплати, надання подарунків чи пільг, з метою спонукати їх до сексуальних контактів, не розглядаються як кримінально карані дії. У таких випадках відсутній сам фактор примушування до статевого зв'язку, а замість цього ці дії вважаються скоріш вигідними для вступу в такий зв'язок.

Повертаючись до тематики нашого дослідження, варто зазначити, що аналіз будь-якої з методик розслідування кримінальних правопорушень в першу чергу передбачає дослідження криміналістичної характеристики окремого виду злочину та його основних елементів. Криміналістична характеристика - це результат наукового аналізу та узагальнення типових ознак певного виду або роду злочинів. Вона відображає кримінальне правопорушення і його складові елементи. І лише знання криміналістичної характеристики злочину забезпечить його швидке, повне та неупереджене розслідування. Оскільки основне її призначення полягає в тому, щоб слідчий отримав відомості про типові для даного виду кримінального правопорушення ознаки [4, с. 117].

В узагальненому вигляді криміналістичну характеристику розглядають як ідеальну модель типових зв'язків та закономірно сформованих джерел доказової інформації, яка дозволяє прогнозувати оптимальний шлях та найбільш ефективні засоби розслідування окремих видів кримінальних правопорушень. З криміналістичної точки зору будь-яка розслідувана подія (злочин) являє собою інформаційну модель певного класу, що піддається достатньо точній діагностиці, а отже - алгоритмізації та прогнозу розслідування. Іншими словами, знання зазначеної інформаційної структури зумовлює стратегію пошуку істини і тактику доказування.

Крім того, як стверджують Є. Д. Лук'янчиков та В. Є. Лук'янчикова, криміналістична характеристика як кримінально-правова та кримінологічна містить інформацію про злочин в цілому, а також складові його елементи (об'єкт та об'єктивну сторону, суб'єкта та суб'єктивну сторону). На відміну від них вона являє собою, по-перше, систему тільки криміналістично значимих відомостей про ознаки злочину, а не будь-яких однакових для усіх видів злочинів. По-друге, відомості про ознаки елементів злочину підлягають опису на якісно-кількісному рівні з визначенням кореляційних залежностей між ними, що підвищує практичне значення даної категорії криміналістики [5, с. 226].

При цьому, на нашу думку, одним з ключових елементів криміналістичної характеристики примушування до вступу в статевий зв'язок є спосіб вчинення даного кримінального правопорушення. Оскільки саме спосіб вчинення злочину, хоча й не повністю, але найбільшою мірою відображає форму зовнішнього прояву діяння та індивідуальні особливості, що притаманні лише йому.

Даний елемент криміналістичної характеристики може свідчити про фізичний або розумовий стан правопорушника. Знання способу вчинення кримінального правопорушення досить часто дає змогу слідчому сформувати психологічний портрет злочинця, визначити його можливий вік, а надалі може слугувати основою для висунення слідчих та оперативно-розшукових версій розслідування [6, с. 36].

Слід також зазначити, що криміналісти спосіб вчинення кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи класифікують за наступними критеріями:

1. Залежно від підготовки до вчинення злочину: вчинений раптово (у малолюдних місцях); після попередньої спроби познайомитися, безуспішних спроб статевої близькості за згодою; з використанням обману, коли потерпілу особу заманюють до відлюдного місця або ж коли злочинець обманним шляхом проникає до приміщення (під виглядом працівника комунальної служби тощо).

2. За способом безпосереднього вчинення злочинних дій: вчинений з оральним проникненням в тіло потерпілої особи; вчинений з вагінальним проникненням в тіло потерпілої особи; вчинений з анальним проникненням в тіло потерпілої особи; вчинення інших насильницьких дій сексуального характеру; примушування до вступу у статеві зносини; вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку.

3. За способом приховання злочину: із застосуванням засобів маскування зовнішності (накладні вуса, перука тощо) або без такої; із застосуванням засобів і прийомів, що ускладнюють виявлення слідів (використання презервативів тощо).

4. Залежно від кількості епізодів: одноразово, неодноразово (повторно) [7, с. 272273].

Однак, звичайно, не всі ці види та класифікації можна застосовувати до досліджуваного нами виду кримінальних правопорушень. Отже, до способів вчинення примушування до вступу в статевий зв'язок, на нашу думку, варто віднести:

1) примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з іншою особою;

2) примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру особою, від якої потерпіла особа матеріально або службово залежна;

3) примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру, яке поєднується з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої особи чи її близьких родичів, або з погрозою розголошення відомостей, що ганьблять її чи близьких родичів.

При цьому ми повністю погоджуємося з точкою зору, що під матеріальною залежністю пропонується розуміти: залежність неповнолітніх дітей від батьків (а також мачухи чи вітчима); залежність осіб, над якими встановлена опіка чи піклування від опікунів чи піклувальників; перебування жінки або чоловіка на повному або частковому утриманні винного; проживання на житловій площі винного; відносини, що виникають між людьми внаслідок укладення цивільно-правових договорів - наприклад, відносини боржника та кредитора тощо. Окрім цього, відносини матеріальної залежності в більшості випадків проявляються у тому, що одна особа щось потребує, а інша має можливість таку потребу забезпечити і забезпечує її. Особа, яка надає іншій особі матеріальну допомогу (житло, кошти, одяг тощо), може здійснювати такі дії на виконання свого законного обов'язку (обов'язок опікуна доглядати особу, над якою встановлена опіка) або на власний розсуд (утримання іншої особи за власним бажанням, за відсутності правового обов'язку діяти саме так). Цілком очевидно, що небезпечними для суспільства є випадки зловживання лише тією матеріальною залежністю, яка виникла на правових підставах; у цих випадках суспільна небезпека визначається статусом залежної особи, яка через певні причини не здатна повною мірою самостійно забезпечувати власне існування [8, с. 253].

Однак, як ми зазначали раніше, дії особи, яка надає матеріальну допомогу і погрожує припиненням або фактично припиняє надання такої допомоги з метою примусити до статевого зв'язку, будуть вважатися кримінальним правопорушенням лише у випадку, коли існує правовий обов'язок надавати таку допомогу. У випадку, коли особа надає матеріальну допомогу без такого обов'язку, не можна говорити про погіршення чи загрозу погіршення матеріального становища отримувача допомоги; подібні ситуації слід розглядати як пропозицію або обіцянку поліпшити матеріальне становище отримувача за умови вступу в статевий зв'язок.

Що стосується службової залежності, то нею слід визнавати лише ту залежність, яка обумовлена виконанням передбачених ст. 18 КК України функцій, а необхідною умовою виникнення останньої є набуття особою статусу службової, тобто - отримання останньою можливості потенційного впливу на потерпілого з використанням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Таким чином, службова залежність можлива як між двома службовими особами (за умови посадової підлеглості однієї з них іншій), так і між особами, службовою з яких є тільки одна (якщо інтереси однієї з них залежать від службового становища іншої).

Виходячи кожен із свого розуміння службової залежності, сучасні дослідники до цього виду залежності відносять залежність між: керівником організації і секретарем, начальником цеху і робітником, ревізором і комірником, підозрюваним і слідчим, вчителем і учнем, викладачем і студентом, науковим керівником і аспірантом, комендантом гуртожитку і особою, яка в ньому мешкає, тренером і спортсменкою, ув'язненим і службовцем в'язниці тощо [8, с. 254].

Висновки

Отже, на підставі всього викладеного вище, можна зробити висновок, що криміналістична характеристика містить інформацію про кримінальне правопорушення в цілому, однак особливу увагу варто приділити способу вчинення злочину, оскільки він може свідчити про фізичний та розумовий стан правопорушника. А це, в свою чергу, допоможе в складанні психологічного портрета злочинця та формуванні версій розслідування.

Крім того, при дослідженні способу вчинення примушування до вступу в статевий зв'язок, варто пам'ятати, що лише зловживання матеріальною залежністю, яка виникла на правових підставах, може бути небезпечним для суспільства. А службова залежність в даному контексті буде визначатися як залежність, обумовлена виконанням певних службових функцій і яка може виникати як між двома службовими особами, так і між особами, одна з яких має службовий статус та включати в себе різноманітні відносини, такі як між керівником і підлеглим, викладачем і студентом тощо.

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2341-14#n3500 (дата звернення: 19.04.2024).

2. Про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування. Статистична інформація. URL: https://gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovani-kriminalni-pravoporushennyata-rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2 (дата звернення 19.04.2024).

3. Бабенко А. М. Теоретико-правові засади кримінальної відповідальності за примушування до вступу в статевий зв'язок. Південноукраїнський правничий часопис. 2015. № 3. С. 22-24.

4. Любчинський О. В. Криміналістична характеристика серійних вбивств на сексуальному ґрунті. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2015. Вип. 1 (4). С. 117122.

5. Лук'янчиков Є. Д., Лук'янчикова В. Є. Криміналістична характеристика - елемент методики розслідування окремих видів злочинів. Вісник Академії адвокатури України. 2017. Т. 14, № 1. С. 225-230.

6. Пясковський В. В. Спосіб учинення злочину як елемент криміналістичної характеристики насильницьких злочинів проти статевої недоторканості неповнолітніх. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2016. № 1 (98). С. 36-46.

7. Копча В. В., Копча Н. В. Криміналістична техніка, тактика і методика: навчальний посібник. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2022. 286 с.

8. Брух Х. І. Способи вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 154 «Примушування до вступу в статевий зв'язок» КК України. Часопис Київського університету права. 2015. № 1. С. 251-256.

References

1. Kryminalnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 05.04.2001 № 2341-III. URL: https://za-kon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3500 (data zvernennia: 19.04.2024).

2. Pro zareiestrovani kryminalni pravoporushennia ta rezultaty yikh dosudovoho rozsliduvannia. Statystychna informatsiia. URL: https://gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovani-kriminalni-pravoporushennya-ta-rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2 (data zvernennia 19.04.2024).

3. Babenko A. M. Teoretyko-pravovi zasady kryminalnoi vidpovidalnosti za prymushuvannia do vstupu v statevyi zv'iazok. Pivdennoukrainskyipravnychyi chasopys. 2015. № 3. S. 22-24.

4. Liubchynskyi O. V. Kryminalistychna kharakterystyka seriinykh vbyvstv na seksualnomu grunti. Naukovyi visnykKhersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia: Yurydychni nauky. 2015. Vyp. 1 (4). S. 117-122.

5. Luk'ianchykov Ye. D., Luk'ianchykova V. Ye. Kryminalistychna kharakterystyka - element metodyky rozsliduvannia okremykh vydiv zlochyniv. Visnyk Akademii advokatury Ukrainy. 2017. T. 14, № 1. S. 225-230.

6. Piaskovskyi V. V. Sposib uchynennia zlochynu yak element kryminalistychnoi kharakterystyky nasylnytskykh zlochyniv proty statevoi nedotorkanosti nepovnolitnikh. Naukovyi visnyk Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav. 2016. № 1 (98). S. 36-46.

7. Kopcha V. V., Kopcha N. V. Kryminalistychna tekhnika, taktyka i metodyka: navchalnyi posibnyk. Odesa: Vydavnychyi dim “Helvetyka”, 2022. 286 s.

8. Brukh Kh. I. Sposoby vchynennia zlochynu, peredbachenoho ch. 1 st. 154 “Prymushuvannia do vstupu v statevyi zv'iazok” KK Ukrainy. Chasopys Kyivskoho universytetuprava. 2015. № 1. S. 251-256.

Размещено на Allbest.ru