Системи підтримки прийняття рішень у державному управлінні силами безпеки в умовах сучасних викликів для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Системи підтримки прийняття рішень у державному управлінні силами безпеки в умовах сучасних викликів для України

Споришев Костянтин Олександрович кандидат технічних наук, доцент, докторант ад'юнктури та докторантури, Національна академія Національної гвардії України, м. Харків

Бєлай Сергій Вікторович доктор наук з державного управління, професор, заступник начальника навчально-наукового центру організації освітнього процесу - начальник науково-методичного відділу, Національна академія Національної гвардії України, м. Харків

Анотація

Процес прийняття рішень у складних організаційних ієрархічних системах і в її ланках має низку особливостей. Більшість рішень приймаються в ситуаціях, які раніше не зустрічалися, тобто повний за змістом збіг ситуацій у військовій, економічній, політичній галузях - подія майже неймовірна. Вибір варіантів дій відбувається, як правило, в умовах високого ступеня невизначеності, пов'язаної як із випадковістю керованого процесу, так і з неоднозначністю цілей, критеріїв, альтернатив дій та їх наслідків. Рішення, навіть відповідальніші, приймаються в умовах жорсткого ліміту часу (обмеження часу на прийняття рішень). Ці особливості ставлять певні вимоги як до організаційних питань у роботі органів управління, так і до математичного забезпечення процесів прийняття рішення у складних організаційних ієрархічних системах. Організація процесів прийняття рішення і розробка математичного забезпечення в цих умовах має низку проблем. Ці проблеми виникають і при розгляданні системи у цілому, і при розгляданні її окремих ланок, діяльність яких регламентується вимогами вищестоящих органів управління та спрямована на керівництво підпорядкованими системами.

Рішення проблем дозволить урахувати більше об'єктивних факторів у процесі ПР порівняно з традиційними підходами, завдяки чому збільшиться наукова обґрунтованість рішень. Формальний апарат повинен допомогти особі що приймає рішення усвідомити сувору логічну структуру вибору найкращого варіанта дій, уявляти її у вигляді упорядкованих кількісних відносин, що віддзеркалюють його особисті індивідуально-логічні бачення про зміст явищ, що розглядаються, і тим самим прийняти непротилежне цим уявленням рішення.

Таким чином, постановка такої проблематики дозволить зосередити наукову діяльність на вирішенні практичного завдання створення інформаційно-аналітичної системи забезпечення процесів управління з застосуванням відповідного комплексу засобів автоматизації.

Ключові слова: концептуальні засади державного управління, системи підтримки прийняття рішень, ефективність державного управління, сучасні виклики для України, інформаційно-аналітичне забезпечення, службово- бойова діяльність, сили безпеки. рішення управління керівництво

Sporyshev Kostyantyn Oleksandrovych Candidate of technical sciences, assistant professor, doctoral student of adjunct and doctoral studies, National Academy of the National Guard of Ukraine, Kharkiv

Bielai Serhii Viktorovych Doctor of Public Administration, Professor, Deputy Head of the Educational and Scientific Center for the Organization of the Educational Process - Head of the Scientific and Methodological Department, National Academy of the National Guard of Ukraine, Kharkiv

IMPROVEMENT SYSTEMS WILL BE ADOPTED BY THE GOVERNMENT MANAGEMENT FORCES OF SAFETY IN THE MINDS OF PARTICIPANT WICKLIPS FOR UKRAINE

The decision-making process in complex organizational hierarchical systems and in their lan- ks is of low specificity. Belshiya Rizhen to come in situations, Yaki wounded, Tobto, Tobto for the serpent Zbig Situzi at Viskovy, Ekononichy, Political Galuzhay - to the Maiga Neumovirna. The choice of action options is usually made in the minds of a high level of uncertainty, associated both with the variability of the ceramic process and with the ambiguity of goals, criteria, alternatives to action and their successors. iv.

Decisions, apparently, are made in the minds of a tight time limit (within an hour to make a decision). These features are useful both for organizing power in robotic control bodies and for mathematically ensuring decision-making processes in complex organizational and hierarchical systems. The organization of decisionmaking processes and the development of mathematical security in these minds poses few problems. These problems arise both when looking at the system as a whole, and when looking at the individual sections, the activities of which are regulated by the powers of the existing control bodies and are directly related to the quality of the subordinated systems.

Solving problems to address more objective factors in the PR process has been aligned with traditional approaches, thus increasing the scientific complexity of the solution. The formal apparatus is responsible for helping a person who decides to understand the logical structure of choosing the shortest option for action, to reveal the appearance of ordered rows of lines that mirror his person. An individually logical approach to replacing the things you see, and thereby making decisions on the same.

Thus, the formulation of such problems will allow the focus of scientific activity on the most practical tasks of the creation of an information and analytical system for the security of process control from the standpoint of a similar complex of automation features.

Keywords: conceptual ambushes of state control, decision support systems, efficiency of state control, daily news for Ukraine, information and analytical security, service and combat activity, or without bake.

Постановка проблеми. У сфері державного управління силами безпеки, складні організаційні ієрархічні системи(СОІС) є необхідні для забезпечення координації та виконання різних функцій забезпечення безпеки країни. Однак такі системи можуть стикатися з рядом викликів.

З більшою кількістю служб і підрозділів виникає проблема вертикальної та горизонтальної координації. Низькі рівні взаємодії між службами можуть призвести до дублювання функцій або пробілів у системі безпеки. У великих і складних організаційних структурах може виникнути проблема бюрократії, що може призвести до повільного прийняття та виконання рішень. Це може бути особливо критичним у сфері безпеки, де час може бути вирішальним фактором. Складні ієрархічні структури часто мають тенденцію бути менш гнучкими та менш реакційними до швидко змінюючихся ситуацій. Це може ускладнювати адаптацію до нових загроз або викликів. Силами безпеки України охоплюється широкий спектр завдань та функцій. Це може призводити до проблем з ефективністю комунікації між різними рівнями і підрозділами, що впливає на обмін інформацією та координацію дій. Складні ієрархічні системи можуть стикатися з проблемами управління ресурсами та бюджетом. Оптимізація розподілу ресурсів та фінансів може стати складним завданням в умовах багаторівневої ієрархії [1, 2].

Для подолання цих викликів, в організаційних структурах шукають шляхи поліпшення комунікації, впровадження технологій для підтримки прийняття рішень та удосконалення систем координації. Реформи та пошук оптимального балансу між ієрархічністю та гнучкістю можуть допомогти вдосконалити ефективність систем управління силами безпеки.

Процес прийняття рішень у СОІС і в її ланках має низку особливостей.

1. Більшість рішень приймаються в ситуаціях, які раніше не зустрічалися, тобто повний за змістом збіг ситуацій у військовій, економічній, політичній галузях - подія майже неймовірна.

2. Вибір варіантів дій відбувається, як правило, в умовах високого ступеня невизначеності, пов'язаної як із випадковістю керованого процесу, так і з неоднозначністю цілей, критеріїв, альтернатив дій та їх наслідків.

3. Рішення, навіть відповідальніші, приймаються в умовах жорсткого ліміту часу (обмеження часу на прийняття рішень). Ці особливості ставлять певні вимоги як до організаційних питань у роботі органів управління, так і до математичного забезпечення процесів прийняття рішення (ПР) у СОІС. Організація процесів ПР і розробка математичного забезпечення в цих умовах має низку проблем. Ці проблеми виникають і при розгляданні системи у цілому, і при розгляданні її окремих ланок, діяльність яких регламентується вимогами вищестоящих органів управління та спрямована на керівництво підпорядкованими системами.

Перше проблемне питання - описання функціонування СОІС, яка повинна бути представленою з позиції цілісності і ієрархічності. Найбільш складним є відображення ієрархічної структури зв'язків і відношень у ході функціонування СОІС. Потрібний достатньо компактний і наочний математичний обрис системи, а з іншого боку, необхідно ввести велику кількість змінних для описання всіх суттєвих властивостей і особливостей СОІС. Також необхідна формалізація процесів управління в СОІС.

Друге проблемне питання - інформаційне забезпечення процесу прийняття рішення. В ньому можна виділити дві сторони.

З одного боку, є завдання переробки інформації. При отриманні інформації з вищестоящої інстанції є потреба в її деталізації, а при надходженні інформації від підлеглих - виникає потреба в її узагальненні. Тобто потрібен переклад інформації, що надходить, на мову того рівня управління, який її отримує. Оскільки переклад є неоднозначним, необхідно шукати способи усунення цієї невизначеності (зниження її впливу).

З іншого боку, є необхідність побудови гіпотези про стан підпорядкованої системи за наявною інформацією [3]. Математична задача оцінки надійності можливих гіпотез про стан підсистем в кінцевому результаті й визначає вплив цієї оцінки на якість рішення, що приймається.

Третє проблемне питання - вибір критерію якості рішення, що приймається. Розглядаються дві задачі. Перша - формалізований опис та вимірювання різного роду невизначеностей, з якими стикаються органи управління в ході вироблення пропозицій до рішення. Без об'єктивного вимірювання ступеня вирішення невизначеностей, які виникають, неможливо говорити про об'єктивну оцінку якості рішення, що приймається. Дослідження з цього питання малочисельні і несистематичні. Друга задача полягає у виборі і обґрунтуванні показників, які, володіючи загально відомими властивостями критеріїв - відповідністю, критичністю, стійкістю та зручністю обчислення [1, 2], забезпечували б можливість урахування суб'єктивних і об'єктивних факторів, що впливають на рішення. У числі останніх важливішим фактором можна назвати впевненість людини, що приймає рішення, в правильності вхідних даних і висновків з них при кількісній оцінці неформалізованих факторів або явищ, відносно яких відсутня надійна статистика. Більша частина досліджень по теорії прийняття рішень не розглядає цей важливий аспект, без якого, частіше за все, неможливо оцінити доцільність того або іншого рішення.

Достатньо складною виявляється задача формування прийнятних альтернатив поведінки підсистеми, згідно з якою кожній гіпотезі про стан підсистеми відповідає деякий припустимий клас альтернатив поведінки. При великій кількості гіпотез і великій кількості класів альтернатив поведінки завдання вибору найкращої альтернативи поведінки системи стає більш проблемним. Складність в тому, щоб, не оцінюючи всі можливі альтернативи, знайти той їх підклас, котрий, по-перше, мав би всередині найкращу альтернативу і, по-друге, кількість альтернатив у підкласі не перевищувала б деякого кінцевого значення.

З цього виходить четверте проблемне питання - створення формального апарату якісної оцінки групи альтернатив, що об'єднуються загальними ознаками. Прогноз можливих результатів для будь-якої альтернативи в значній мірі залежить від факторів, що не формалізуються (наприклад, неповні знання процесу функціонування підсистеми, психологічних факторів та ін.). Єдиним способом вирішення цього виду невизначеності є експертиза, яка базується на інтуїтивно-логічному уявленні ходу процесу [2]. Аналогічними є і задачі при формуванні гіпотез про стан підсистеми.

У ході прийняття рішення в СОІС людина, що приймає рішення, стикається, як правило, з унікальними ситуаціями і явищами, для яких не існує ймовірнісних оцінок, що мають частотний характер. У результаті приходиться використовувати так звані "суб'єктивні" ймовірності результатів тих або інших подій. Але це не означає відсутності в них певної достовірності, оскільки інтуїція - це неформалізований досвід експертів, що залучаються до оцінки.

П'яте проблемне питання полягає у переведенні певних типів інтуїтивних оцінок у кількісні без участі особи що приймає рішення (ОПР).

Шосте проблемне питання - питання реалізації математичних підходів, що розробляються. Тобто є необхідність у створенні практично придатних формалізованих методик забезпечення процесів прийняття рішення в СОІС.

Формальний апарат повинен:

- забезпечувати високу оперативність процесу ПР;

- бути простим і зручним;

- видавати доступні для огляду наочні та інформативні вихідні результати.

Рішення перелічених проблем дозволить урахувати більше об'єктивних факторів у процесі ПР порівняно з традиційними підходами, завдяки чому збільшиться наукова обґрунтованість рішень. Формальний апарат повинен допомогти ОПР усвідомити сувору логічну структуру вибору найкращого варіанта дій, уявляти її у вигляді упорядкованих кількісних відносин, що віддзеркалюють його особисті індивідуально-логічні бачення про зміст явищ, що розглядаються, і тим самим прийняти непротилежне цим уявленням рішення [2].

Таким чином, постановка такої проблематики дозволить зосередити наукову діяльність на вирішенні практичного завдання створення інформаційно-аналітичної системи забезпечення процесів управління з застосуванням відповідного комплексу засобів автоматизації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у дослідження проблемних питань систем підтримки прийняття рішень сил безпеки та оборони України зробили такі вчені як: Мацько О.Й., Микусь С.А., Солонніков В. Г., Дробаха Г.А., Єрмошин М.О., Смірнов Є.Б., Горєлишев С.А. та ін.

Мета. Проведення аналізу проблемних питань в системах підтримки прийняття рішень у державному управлінні силами безпеки України.

Виклад основного матеріалу. Основи теорії прийняття рішень розроблені Джоном фон Нейманом і Отто Моргенштерном. За складністю завдань є багато різних напрямків цієї науки, які мають справу з однієї й тією ж проблемою аналізу можливих способів дій для знаходження раціонального в даних умовах рішення.

Самостійно загальна теорія прийняття рішень сформувалася на початку 60-х років минулого століття, тоді ж була сформульована основна мета цієї теорії - раціоналізувати процес прийняття рішень. У наступні роки була створена й прикладна теорія статистичних рішень, що дозволяє аналізувати й вирішувати широкий клас управлінських завдань, пов'язаних з обмеженим ризиком, а саме проблеми вибору, розміщення, розподілу та ін.

Разом з кібернетикою, теорією дослідження операцій, математичною теорією управління (теорія автоматичного регулювання - ТАР) і інтенсивним впровадженням їх результатів у процеси створення нових і модернізації існуючих технічних систем почали вживати спроби застосування загальних підходів теорії управління для розробки математичних моделей соціальних і економічних систем. Таким шляхом розвивалася теорія активних систем (ТАС), теорія ієрархічних ігор (ТІІ), теорія управління організаційними системами [2, 4].

У цей час теорія прийняття рішень застосовується переважно для аналізу тих ділових проблем, які можна легко й однозначно формалізувати, а результати дослідження адекватно інтерпретувати. Так, методи теорії прийняття рішень використовують у всіляких галузях управління: при проектуванні складних технічних і організаційних систем, плануванні розвитку організацій, виборі програм розвитку економіки регіонів, організації нових економічних зон та ін.

Необхідність використання підходів і методів теорії прийняття рішень в управлінні очевидна: швидкий розвиток і ускладнення економічних зв'язків, виявлення залежності між окремими складними процесами і явищами, які раніше здавалися не пов'язаними один з одним, що призводить до різкого зростання труднощів прийняття обґрунтованих рішень. Витрати на їхнє здійснення безупинно збільшуються, наслідки помилок стають усе серйознішими, а звертання до професійного досвіду й інтуїції не завжди приводить до вибору найкращої стратегії дій. Використання та розвиток методів теорії прийняття рішень дозволяє вирішити цю проблему, причому швидко й з достатнім ступенем точності.

На протязі всього періоду існування людства процес прийняття рішення був у центрі уваги суспільства, бо від результатів прийнятих рішень іноді залежала доля цілих народів, держав. Та увага, яка зараз приділяється у світі цим процесам, дає право виносити їх на поверхню всієї діяльності людства.

Необхідно зауважити, що економічна діяльність сьогодні хоч і сприяє розвитку теорії прийняття рішень [1, 2], але все ж першим поштовхом до її розвитку були рішення у військовій галузі. На жаль, саме військова галузь залишається "обділеною" цією теорією стосовно нових методів прийняття рішень, способів обробки інформації, оцінки ситуацій, факторів, що безпосередньо впливають на зміст рішень.

Фахівці сил безпеки розуміють поняття "прийняв рішення" як одномоментний акт, коли командир (начальник), враховуючи результати попередньої мозкової діяльності, зробив висновок про необхідність діяти відповідним чином з обранням того чи іншого виду, способу діяльності. Тобто зроблений висновок і є основою того рішення, що прийняв командир. У той же час цей висновок повинен мати свою офіційну форму. Для військових при плануванні бойових дій це, як правило, карта "Рішення..." і Пояснювальна записка до нього. Рішення фіксується у бойовому наказі, у бойових розпорядженнях або у звичайних наказах для вирішення проблем повсякденної діяльності.

Коли зазначають, що "рішення готується, ... приймається", в першу чергу мають на увазі підготовку пропозицій до рішення. Процес підготовки пропозицій до рішення включає формування ідей з логічних міркувань, за результатами проведення відповідних розрахунків, після узагальнення результатів та проведення експертного аналізу. Командир, керуючи цим процесом, наближає акт прийняття рішення. Відчуття готовності до прийняття рішення має лише командир, йому і надається право зупинити процес підготовки пропозицій та оголосити саме рішення.

У вислові "варіанти рішень" необхідно в першу чергу передбачати варіанти замислу до рішення, яке у будь-якому випадку завжди одне, бо вся копітка робота щодо формування пропозицій стосовно рішення в кінці кінців зводиться до одного - дати можливість командиру прийняти рішення. Причому двох рішень бути не може.

Уся робота великого колективу до цього моменту повинна спрямовуватися на формування пропозицій до рішення, яких доцільно мати у такій кількості, щоб командир зміг при їх порівнянні обрати кращий варіант.

Процес управління безперервно пов'язується з процесом підготовки й прийняття рішень. Цикл управління включає: збір інформації (безперервно), формування ситуацій і їх аналіз, оцінку обстановки (безперервно), підготовку й прийняття рішення, постановку та доведення завдань, контроль їх виконання й знову збір інформації та оцінку обстановки для прийняття наступних рішень (рис. 1).

Більшість визначених на рисунку функції (1..9) входять до процесу підготовки прийняття рішення, акт прийняття рішення (10) передбачає постановку завдань та контроль їх виконання (11, 12). Не можна розділити формально процеси управління та підготовки й прийняття рішення, бо всі вказані функції органів управління є складовими саме процесу управління.

Таким чином, процес управління формально можна розділити на складові: збір інформації; підготовка пропозицій до рішення; прийняття рішення; постановка завдань; контроль їх виконання.

Слід підкреслити, що будь-яке рішення має включати формування завдань підлеглим для подальшої реалізації рішення. Щоб завдання було зрозумілим, воно повинно мати відповідну форму, містити необхідну інформацію стосовно узгодженого (у взаємодії з ким) порядку виконання завдання, часу виконання, застосовуваних ресурсів, напряму подальшої діяльності та ін.

Рис. 1 Безперервний цикл управління та процеси підготовки прийняття рішень