Перспективи ринку землі в Україні у воєнний і поствоєнний періоди

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи ринку землі в Україні у воєнний і поствоєнний періоди

Редзюк Євгеній Васильович, к. е. н., доцент, старший науковий співробітник сектору міжнародних фінансових досліджень ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», м. Київ, Україна

Анотація

Український закон, що регулює обіг ринку землі не відповідає законам цивілізованих країн світу, де в абсолютній більшості в законі про обіг ринку землі прописують запобіжники: 1) обмеження власності в одні руки; 2) допуск іноземців; 3) захист як права власності, так і права користування землею; 4) першочерговість на право оренди чи купівлі; 5) професійна компетентність, націленість на розвиток регіону (чи сільської місцевості) та відповідність екологічним стандартам країни. Існуючий стан законодавчого забезпечення ринку землі в Україні потребує суттєвого доопрацювання і повернення його до цивілізованих форм. Для цього також необхідні стимулюючі заходи у сприянні розвитку продуктивнішої та інноваційно орієнтованої економіки.

Ключові слова: ринок землі, обіг ринку землі, ринок землі в Україні, інвестиції в сільське господарство, інвестиції в ринок землі.

У сучасному світі основою сільського господарства є малі та середні підприємства, і їх роль продовжує зростати. Поєднання таких фермерських господарств з високопродуктивним переробним, машинобудівним, інноваційним та іншими секторами економіки надає основу для конкурентоз- датності аграрного сектору провідних держав на міжнародній арені та соціальну стабільність всередині країни. Тому, на наш погляд, ефективно функціонуючий ринок землі має сприяти появі й розвитку малих і середніх підприємств на місцях у регіонах, а також синергетичному їх взаємозв'язку з переробним, машинобудівним, енергетичним, фармацевтичним, інноваційним та іншими секторами вітчизняної економіки. У цьому аспекті відкриття ринку землі в Україні не посприяло вищезазначеній конвергенції та синергії між різними секторами економіки, майже не вплинуло на продуктивність праці і зайнятість, питання детінізації та демонополізації також залишилися значною мірою невирішеними, що вважаємо є підґрунтям для серйозного аналізу з подальшим вибудовуванням обґрунтованих пропозицій з покращення регулювання ринку землі в Україні.

Згідно з прийнятими економічними відносинами вільний ринок землі означає, що держава розробляє і закріплює на рівні закону правовий механізм купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення, а власник землі (пайовик) отримує законне право продавати чи не продавати свою земельну ділянку. Крім того, абсолютна більшість держав світу, розуміючи, що земля це не тільки ресурс для підприємницької активності, але й основа для соціальної, безпекової, екологічної стабільності в державі -- розробляє низку обмежень і стимулюючих заходів щодо соціально відповідального й екологічного землекористування. При впровадженні земельної реформи як європейські країни, так і абсолютна більшість інших розвинених країн світу і країн, що розвиваються, враховують існуючу модель функціонування і взаємозв'язку трьох складових: державних й політичних інституцій, громади та бізнесу. Тобто, для ефективного запуску ринку землі мають бути враховані інтереси населення, що проживає на цих землях, або поруч з ними, та фундаментальні для держави закони, традиції, механізми співпраці різних громад, соціальних і бізнесових груп, територій тощо. Для цього всі цивілізовані країни світу з ринковою економікою в законі про обіг ринку землі прописують запобіжники: 1) обмеження власності в одні руки (100--200 га); 2) допуск іноземців; 3) захист як права власності, так і права користування землею; 4) першочерговість на право оренди чи купівлі; 5) професійна компетентність, націленість на розвиток регіону (чи сільської місцевості) та відповідність екологічним стандартам країни.

У контексті перерахованих запобіжників український закон, що регулює обіг ринку землі, на жаль, не відповідає законам цивілізованих країн світу. Так, з 01.01.2024 р. згідно з українським законодавством можна буде купувати юридичним особам до 10000 га на одну юридичну особу, що в світі вважається аномальним, антисоціальним, лендграббінговим підходом, коли величезні ділянки відійдуть конкретним крупним агрохолдін- гам, які абсолютно не зацікавлені в розвитку регіонів і сільської території України. Також відзначимо, що на даний момент Україна знаходиться на другому місці серед країн світу за загальною площею земель, яку контролюють іноземні інвестори. (більше 3,3 млн гектарів). Вище за Україну знаходиться лише Індонезія, де контролюється понад 3,6 млн га. У п'ятірку лідерів рейтингу входять також росія, Бразилія, Папуа-Нова Гвінея. Починаючи з 2024 року, якщо не вдосконалити існуюче законодавство, то цей процес ще більше посилиться, і українці не будуть тоді «господарями на своїй землі», все це в подальшому призведе до того, що економічні, соціальні та екологічні проблеми суттєво зростуть [1;2].

Відзначимо, що оренда землі є найбільш ефективним і найбільш поширеним інструментом у процесі сільськогосподарського виробництва в усіх розвинутих країнах світу. Тому в українському регулюванні ринку землі має бути стимулювання іноземних інвесторів не на скуповування українських земель, а на оренду. До того ж якщо високопродуктивні міжнародні агро- холдінги працюють в Україні на землі, то потрібно їх стимулювати, щоб вони передавали технології, будували заводи з переробки аграрної сировини, виготовлення і обслуговування сільськогосподарської техніки тощо. Місцева громада має бути обов'язково залучена до цих процесів.

Якщо повернутись до питання: кому ж має належати українська земля, особливо земля сільськогосподарського призначення? На погляд автора, вона має належати місцевим громадам, місцевим фермерам і місцевим ветеранам війни, що бажають займатись фермерством. Місцеві громади, маючи цей земельний актив, можуть узгоджено і соціально відповідально його надавати в оренду під певні зобов'язання орендатора й таким чином сформувати відповідні ресурси для розвитку свого села чи місцевості. Для місцевих фермерів і ветеранів війни також мають виділятись певні паї у власність, а разом з відповідними пільговими кредитними програмами щодо розвитку і підтримки фермерства в Україні такий підхід суттєво посприяв би соціально-економічному розвитку сільських територій.

Важливим є і такий фактор, що громадянин має право купувати сільськогосподарську землю за умови, що ця земля буде використовуватися за призначенням, і цей покупець повинен мати знання або досвід роботи в сфері сільського господарювання. Потрібно, щоб закон про ринок землі не сприяв спекуляції чи перепродажі, а стимулював системний розвиток сільської території з націленістю на економіку і соціальну сферу даної місцевості [3].

Існуючий стан законодавчого забезпечення ринку землі в Україні потребує суттєвого доопрацювання і повернення його до цивілізованих форм, що стимулювали б гармонійний соціально-економічний розвиток в Україні. Військова агресія рф проти України в якійсь мірі відвернула суспільну увагу від цієї проблеми. З початком повномасштабного вторгнення на українському ринку землі значно скоротилася кількість угод купівлі- продажу ділянок. Так, якщо до повномасштабного вторгнення щомісяця укладалось 10--15 тис. угод, то за останні півроку (з жовтня 2022 року до березня 2023 року) щомісяця на ринку в середньому укладається 3--5 тис. угод із продажу. Для порівняння, за перші два місяці відкриття ринку (1 липня--30 серпня 2021 року) в Україні було зареєстровано угод на 22,6 тис. га. Найбільш активною була Полтавська область, де укладено угод, що охопили майже 2,7 тис. га (понад 0,12% від усієї площі с/г земель області). У 2023 році середньозважена ціна на сільськогосподарські землі становила 35,4 тис. грн/га. Це на 13,5% більше, ніж у 2022 році й майже на 22% більше, ніж у 2021 році. Враховуючи рівень інфляції за останні 2--3 роки і рівень цін у сусідніх країнах східноєвропрейського регіону, які в 2,5--15 разів вище, очевидним є висновок про стагнацію і тіньове оформлення угод в цій сфері. Прогнозуємо, що, враховуючи такі практики та існуюче законодавство (щодо купівлі на одну юридичну особу 10000 га з 01.01.2024 р.) є висока ймовірність, що іноземні й вітчизняні крупні спекулянти і агрохолдінги обов'язково скористаються можливістю скупитися землею під час війни через мережу афілійованих юридичних осіб [4;5;6].

Аграрний сектор економіки і сільське населення України знаходиться на даний момент під тиском значних воєнних, мобілізаційних, логістич- них та багатьох інших викликів. Але це не означає, що українське недолуге законодавче забезпечення ринку землі, націлене на обслуговування лише крупних агрохолдингів та іноземних земельних спекулянтів, має залишатися і діяти всупереч абсолютній більшості громадян України. Потрібно негайно переглянути і виправити існуючі невідповідності. До того ж, якщо врахувати міжнародний досвід й до цього закону розробити низку регуляційних механізмів стимулюючого характеру (експортні мита на аграрну сировину, невідшкодування ПДВ з аграрної сировини на експорт крупних агрохолдінгів, кластерізація вітчизняної економіки, впровадження інноваційних та індустріальних парків для малого і середнього бізнесу, пільгове кредитування і страхування товарів з високою доданою вартістю на експорт тощо), тоді можна суттєво підвищити інтелектуалізацію вітчизняного підприємницького сектора, продуктивність праці, заможність громадян, екологічність середовища і української продукції [7;8;9].

Список літератури

закон обіг ринку землі

1. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, №20, ст.142) / Прийняття від 31.03.2020 р. / URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-IX%23Text#Text

2. Україна друга у світі за площею земель, контрольованих іноземними інвесторами / Центр екологічних ініціатив «Екодія» / 01 жовтня 2021 р. / URL: https://ecoaction.org.ua/ukraina-druha-u-sviti-za-ploshcheiu-zemel-kon- trolovanykh-inozemnymy-investoramy.html?gad_source=1&gclid=EA- IaIQobChMI1InuvOyggwMVwYpoCR1icgDTEAAYAiAAEgLkJvD_BwE

3. Проєкт рішення КС щодо землі загрожує знищенню агросектору -- Всеукраїнська Аграрна Рада / Інтернет-видання «Економічна правда» / 5 листопада 2020 року / URL: https://www.epravda.com.ua/news /2020/11/5/666968/

4. Ринок землі: як повномасштабна війна вплинула на земельну реформу / Інтернет-видання «ukrinform.ua» / 05.04.2023 / URL: https://www.ukrm- form.ua/rubric-economy/3692064-rinok-zemli-ak-povnomasstabna-vijna- vplinula-na-zemelnu-reformu.html

5. Відкриття ринку землі: закон є, застереження залишилися / Інтернет- видання «ukrinform.ua» / 31.03.2020 / URL:https://www.ukrinform.ua/rubric- polytics/2909197-vidkritta-rinku-zemli-zakon-e-zasterezenna-zalisilisa.html

6. Уряду радять звернути увагу, що землі в Україні продаються за свідомо заниженими цінами / Інтернет-видання «Економічна правда» / 26 червня 2023 року /URL: https:// www.epravda.com.ua/ news/2023/06/26/ 701559/#:~:text =% D0%A2%

7. Редзюк Є. В. Механізми ефективного державного стимулювання і пріоритети при інвестуванні в економіку України / Економіка України. 2021. --№ 8 (717). -- С. 68--80.

8. Редзюк Є. В. Місцеве самоврядування як фактор відбудови української економіки / Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. Науково- практичний журнал. -- №2/30 /2023. - К.: Міленіум, 2023. -- С. 57--71.

9. Редзюк Є. В. Українська економіка в умовах війни: потенціал, можливості і перспективи / газета «Дзеркало тижня» // Рубрика: Макрорівень // 24.03.2023 р. URL: https://zn.ua/ukr/macroeconomics/ukrajinska-ekonomika- v-umovakh-vijni-potentsial-mozhlivosti-i-perspektivi.html

Размещено на Allbest.ru