Систематизація закордонного досвіду формування воєнної безпеки в системі публічного управління

Проблеми забезпечення воєнної безпеки, систематизація сучасних загроз воєнній та національній безпеці, закордонний досвід формування та забезпечення воєнної та національної безпеки. Особливості формування воєнної безпеки в США та європейських країнах.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 21.06.2024
Размер файла 56,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗАКОРДОННОГО ДОСВІДУ ФОРМУВАННЯ ВОЄННОЇ БЕЗПЕКИ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Дричик Віктор Миколайович аспірант кафедри

публічного управління та адміністрування

Анотація

У статті проаналізований закордонний досвід формування воєнної безпеки в системі публічного управління, зокрема досвід США, Німеччини та Франції. Зазначено, що кожна країна має свої механізми, методи та засоби формування та забезпечення воєнної безпеки. І часто воєнна безпека аналізується з точки зору розвитку збройних сил, оборонно-промислового комплексу, купівлі та розробці інноваційної зброї та засобів захисту військовослужбовців. Разом з тим, країни формують власну воєнну безпеку з урахуванням формування міжнародної безпеки, сучасних глобальних та міжнародних викликів та небезпек, а також враховуючи геополітичної ситуації та воєнні конфлікти в інших країнах. Акцентовано, щореалізовані США на практиці принципи вибудовування політики воєнної безпеки формується системно з урахуванням міжнародної ситуації та разом з союзниками.

Зазначено, що воєнна безпека Німеччини не визначена окремими нормативно-правовими актами, водночас є складовою національної безпеки. Воєнні безпеці відводиться важлива роль у сфері забезпечення міжнародної безпеки та безпекової політики НАТО. Трансформація та зміцнення збройних сил Німеччини демонструє важливість забезпечення воєнної безпеки в Європі та показує, що виключну роль у забезпечення воєнної безпеки відіграють збройні сили та інновації.

У Франції система воєнної безпеки врегульована у Білих книгах. Білі книги мають яскраво виражений «президентський» характер: саме від першої особи як гаранта національної та воєнної безпеки виходить основний імпульс у визначенні політичних пріоритетів. Як показує практика, гідними приводами для оновлення доктрини глави держави зазвичай вважають лише найбільші міжнародні трансформації. Тому у Франції основні документи мають достатньо тривалий середній термін служби та меншою мірою залежить від зміни влади. Головна місія Білих книг полягає у збереженні наступності курсу та підтримці однієї і тієї ж - голлістської - традиції зовнішньої та військової політики Франції. У 2017 р. за рішенням президента було випробувано більш скорочений формат - Стратегічний огляд, який вдало продовжив серію французьких документів з оборони та безпеки.

Ключові слова: публічне управління, національна безпека, воєнна безпека, міжнародна безпека, організаційно-правове забезпечення воєнної безпеки, збройні сили, ядерне стримування, формування системи стримувань, військова політика, органи державної влади та місцевого самоврядування.

Annotation

Drychyk Viktor Mykolayovych Graduate student of the Department of Public Management and Administration, Hryhorii Skovoroda University in Pereyaslav,

SYSTEMATIZATION OF FOREIGN EXPERIENCE IN THE FORMATION OF MILITARY SECURITY IN THE SYSTEM OF PUBLIC ADMINISTRATION

The article analyzes the foreign experience of the formation of military security in the system of public administration, in particular the experience of the USA, Germany and France. The author states that each country has its own mechanisms, methods and means of forming and ensuring military security. And military security is often analyzed from the point of view of the development of the armed forces, the defense-industrial complex, the purchase and development of innovative weapons and means of protection for servicemen. At the same time, countries form their own military security taking into account the formation of international security, modern global and international challenges and dangers, as well as taking into account the geopolitical situation and military conflicts in other countries. It is emphasized that the principles of military security policy implemented by the USA in practice are formed systematically taking into account the international situation and together with the allies.

The article states that the military security of Germany is not defined by separate legal acts, but at the same time it is a component of national security. Military security plays an important role in ensuring international security and NATO's security policy. The transformation and strengthening of the German armed forces demonstrates the importance of ensuring military security in Europe and shows that armed forces and innovation play an exceptional role in ensuring military security.

The system of military security in France is regulated the White Papers. White Papers have a pronounced "presidential" character: it is from the first person as the guarantor of national and military security that the main impulse in determining political priorities comes from. As practice shows, only the biggest international transformations are usually considered worthy reasons for updating the doctrine of the head of state. Therefore, in France, the main documents have a fairly long average service life and are less dependent on the change of government. The main mission of the White Papers is to preserve the continuity of the course and support the same - Gaullist - tradition of French foreign and military policy. In 2017, by presidential decision, a more abbreviated format was tested - the Strategic Review, which successfully continued the series of French defense and security documents.

Keywords: public administration, national security, military security, international security, organizational and legal provision of military security, armed forces, nuclear deterrence, formation of a deterrence system, military policy, state authorities and local self-government.

Постановка проблеми

Сучасний етап розвитку світоустрою та міжнародних політичних відносин характеризується сукупністю кризових явищ, найгостріші з яких супроводжуються війною, що відбувається на території України.

Забезпечення воєнної безпеки держави полягає у виконанні двох функцій: функції захисту якогось об'єкта, що містить найважливіші цінності держави, та функції цього об'єкта. Існуючі на даний час уявлення про об'єкт воєнної безпеки закріплені законодавчо: це конституційні права, свободи, гідні якості та рівня життя громадян, суверенітет, територіальна цілісність та сталий розвиток територій.

Кожна країна має свої механізми, методи та засоби формування та забезпечення воєнної безпеки. І часто воєнна безпека аналізується з точки зору розвитку збройних сил, оборонно-промислового комплексу, купівлі та розробці інноваційної зброї та засобів захисту військовослужбовців.

Разом з тим, країни формують власну воєнну безпеку з урахуванням формування міжнародної безпеки, сучасних глобальних та міжнародних викликів та небезпек, а також враховуючи геополітичної ситуації та воєнні конфлікти в інших країнах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми забезпечення воєнної безпеки, систематизація сучасних загроз воєнній та національній безпеці, закордонний досвід формування та забезпечення воєнної та національної безпеки аналізують: Ю. Барабаш, О. Бєлов, Ю. Битяк, В. Богданович, О. Бодрук, В. Вішняков, О. Гончаренко, Г. А. Дробах, А. А. Каленського, М. Ковалів, О. Копиленко, Б.Корміч, Г. Костенко, В. Кравченко, М. Криштанович, М. Кучерявенко, Д. Кучма, В. Ліпкан, О. Пархоменко-Куцевіл, Г. Рябоконь, Г. Ситник, Є. Смірнов, М. Цюруп, B. Ясинська та ін.

Метою статті є систематизація закордонного досвіду формування воєнної безпеки в системі публічного управління.

Виклад основного матеріалу

Воєнна безпека США складається з таких елементів: формування професійних збройних сил, розвиток інноваційної зброї та інших інструментів воєнного захисту, розвиток ядерної зброї, формування міжнародних відносин з іншими країнами.

Військова доктрина США як система офіційних поглядів (установок), що визначають основи забезпечення воєнної безпеки держави та використання збройних сил для досягнення національних цілей та просування національних інтересів, що розкривається в документах, які видаються президентом, міністром оборони та головою комітету начальників штабів, а також у заявах та практичних діях американського військово-політичного керівництва, що відображають його військово-політичний курс, військову стратегію та стратегію розвитку збройних сил. Сутність і змістом військової стратегії США розкривається загалом комплексі офіційних документів. Головними з них є «Стратегія національної безпеки США», «Стратегія національної оборони США» та «Національна військова стратегія США». При цьому геополітичні та геоекономічні аспекти американської військової стратегії висвітлюються у «Стратегії національної безпеки», військово-політичні - у «Стратегії національної оборони», а військово-стратегічні - у «Національній військовій стратегії».

Ключові напрями військової політики США традиційно визначають, виходячи з характеру та ступеня загроз національній та воєнній безпеці. Основні з їх це: міжнародний тероризм; поширення зброї масового ураження та засобів його доставки; збереження конфліктного потенціалу в різних районах світу, створюваного ними у своїх інтересах; становлення окремих держав - центрів глобального та регіонального впливу; наростання боротьби за доступ до світових ресурсів; залежність США від імпорту вуглеводневої сировини; кіберзлочинність; транснаціональна незаконна торгівля зброєю та наркотиками; морське піратство; неконтрольовані міграційні процеси; погіршення стану навколишнього середовища [1].

Загальна спрямованість та характер американського військово- політичного курсу багато в чому визначається підходами США до вирішення проблем глобального характеру, які представляють пряму чи непряму загрозу воєнній безпеці та потребують особливої уваги з боку США як держави, яка претендує на збереження за собою ролі світового лідера.

У будівництві та застосуванні збройних сил пріоритетними напрямами діяльності США є адаптація збройних сил до умов та вимог сучасної обстановки; підтримка їх у готовності до ведення операцій на віддалених театрах воєнних дій; вдосконалення оперативної та бойової підготовки; підвищення ефективності повсякденної діяльності військового відомства. Згідно з доктринальними документами, збройні сили США повинні перебувати у готовності до ведення воєнних дій одночасно проти двох держав, які володіють боєздатними збройними силами.

Пентагоном вирішуються завдання із забезпечення глибокоешелонова- ної оборони національної території та збереження ядерного арсеналу країни як засоби стримування від нападу на Сполучені Штати, їх союзників та партнерів. На міжнародній арені збройні сили США мають бути готові до запобігання та стримування потенційних збройних конфліктів; реагування на кризові ситуації, пов'язані з військовою агресією проти США та їх союзників, терористичними та іншими ворожими акціями, стихійними лихами та техногенними катастрофами; а також надання допомоги іноземним державам у нейтралізації загроз внутрішнього характеру.

На тлі несприятливої економічної ситуації одним із пріоритетних напрямів діяльності військового керівництва США стало перебалансування виділених американському військовому відомству коштів у напрямі забезпечення реальних потреб збройних сил та збереження необхідного рівня їхнього фінансування в умовах складної економічної ситуації в країні.

Застосування збройних сил США у XXI столітті матиме такі основні характерні риси: тісна взаємодія на всіх рівнях; націленість для досягнення результативності; формування єдиного інформаційного простору; висока вогнева міць та точність ураження цілей; мобільність експедиційних формувань збройних сил; використання переваги у космосі; можливість застосування ядерної зброї [1].

Створення необхідних заходів для реформування збройних сил технологічного потенціалу планується здійснювати шляхом розвитку та впровадження нових технологій, що сприяють досягненню цілей національної військової стратегії США та реалізації перспективних концепцій застосування збройних сил.

У умовах глобальних небезпек та постійних військових викликів ключовими довгостроковими інтересами США у глобальному масштабі щодо воєнної безпеки декларовано:

• зміцнення оборони країни, захист її громадян (де б вони не знаходилися) та союзників;

• підвищення добробуту громадян США; консолідація американської нації;

• підтримання глобальної стабільності та миру, у тому числі через силу;

• відновлення та посилення впливу США на міжнародні інституції;

• просування американських (демократичних) цінностей та образу життя по всьому світу [2].

Виходячи із заявлених глобальних інтересів як головних пріоритетів у сфері забезпечення воєнної безпеки визначено:

• захист та підтримка основних складових американської могутності (високоосвіченого патріотичного населення, сучасної динамічної економіки, міцної національної оборони та сталої "внутрішньої" демократії);

• безперервне здійснення ефективного стратегічного стримування потенційних противників та запобігання прямим загрозам Сполученим Штатам та їх союзникам;

• перешкоджання доступу конкурентів США до глобальних ресурсів чи домінування у ключових регіонах;

* лідерство та підтримка стабільності та відкритості міжнародної системи, що спирається на сильні демократичні спілки, партнерства, багатосторонні інститути та встановлені правила [2].

Для успішної реалізації зазначених пріоритетів передбачається здійснення комплексних заходів військово-стратегічного характеру, які передбачають, зокрема, подальше вдосконалення глобальної протиракетної системи оборони США; виявлення та стримування радіологічних, хімічних, біологічних та терористичних загроз на ранній стадії; підвищення рівня поінформованості про всі види обстановки шляхом розширення контролю територій, акваторій, повітряно-космічного та кіберпростору; вдосконалення системи управління ризиками та оцінки загроз з одночасним підвищенням ефективності структур та заходів екстреного реагування на надзвичайні ситуації.

Для реалізації концепції «Всеосяжного стримування» США планують використовувати тріаду, призначену для досягнення стратегічних цілей у ході майбутніх бойових дій. Вона включатиме:

1) наступальний компонент (як ядерні, так і неядерні засоби повітряного та космічного нападу);

2) оборонний компонент (єдину глобальну систему протиракетної та протиповітряної оборони, перспективну систему проти космічну оборону);

3) гнучку, здатну до відтворення своїх можливостей інфраструктуру виробництва, зберігання та випробувань ядерної зброї. Для об'єднання компонентів тріади планується збудувати єдину систему управління, розвідки та планування з використанням передових інформаційних технологій.

У ході всебічного аналізу підходів США до забезпечення воєнної безпеки необхідно окремо розглянути роль та місце ядерної зброї у зовнішній політиці США.

В умовах нестабільності та невизначеності розвитку військово- політичної обстановки у довгостроковій перспективі ядерна зброя залишиться для всіх її власників основним засобом забезпечення воєнної безпеки та стримування ймовірного супротивника (коаліції ймовірних супротивників) від широкомасштабної агресії.

В опублікованому у 2018 році «Огляд ядерної політики США» вказується, що США не відмовляються від застосування ядерної зброї у війнах майбутнього і, як і раніше, розглядають її як ключовий інструмент забезпечення гарантованої глобальної переваги. Змінюються тільки форми та способи її застосування.

У свою чергу, в «Огляді стану та перспектив розвитку ядерних сил США-2022» («Ядерна стратегія США») міститься така теза: «У найближчому майбутньому ядерна зброя продовжуватиме забезпечувати унікальний ефект стримування, який не зможе замінити ні один інший елемент військової могутності Сполучених Штатів» [3].

Таким чином, важливим аспектом забезпечення військової безпеки США є ядерна стратегія та формування стримувань за рахунок розвитку ядерного озброєння та захисту.

З урахуванням «різноманіття та непередбачуваного характеру загроз майбутнього», на ядерні сили США покладено такі найважливіші функції:

• запобігання нападу на США як із застосуванням, так і без застосування ядерної зброї;

• гарантування безпеки союзників та партнерів;

• досягнення цілей державної політики США у разі безуспішності стримування іншими способами;

• реагування на загрози «невизначеного майбутнього» [4].

Ці функції взаємопов'язані та доповнюють одна одну. Запобігання поширення ядерної зброї, а також матеріалів та технологій, необхідних для її створення, виключення можливості доступу до них терористів та лідерів "країн-ізгоїв" також є ключовими моментами, якими керуються Сполучені Штати у рамках проведення політики воєнної безпеки.

Окрема роль зовнішньополітичної стратегії Білого дому відводиться тактичній ядерній зброї США у Європі. Наявність американської ядерної зброї у цьому регіоні розглядається США як прямий сигнал будь-якому потенційному противнику про те, що Сполучені Штати здатні до негайної відповіді на ескалацію обстановки, у тому числі із використанням тактичної ядерної зброї [4]. воєнний безпека загроза національний

Таким чином, реалізовані США на практиці принципи вибудовування політики воєнної безпеки формується системно з урахуванням міжнародної ситуації та разом з союзниками.

Проаналізуємо формування воєнної безпеки в Європейських країнах.

Німеччина належить до блоку НАТО і її воєнна безпека та воєнна політика пов`язані з воєнної політикою, яку формують країни НАТО.

В умовах значних змін у світовій політиці на сучасному етапі країни Євроатлантичного співтовариства демонструють тенденції щодо зміцнення свого впливу в умовах активного розвитку багатополярного порядку. З урахуванням цієї тенденції військова політика Федеративної Республіки Німеччина представляє особливий інтерес для політико-академічного аналізу та досліджень.

Авторитет, потенціал і міць ФРН, що зросли за рахунок розвиненої економіки держави, виробничого зростання та політичної лінії, що проводиться з моменту об'єднання Німеччини 3 жовтня 1990 р., дозволили їй зайняти одне з лідируючих місць у складній ієрархії сучасного міжнародного порядку, а також зміцнити свій військовий потенціал та військово- промисловий комплекс [5].

14 червня 2023 р. вперше в історії вийшла у світ Стратегія національної безпеки ФРН [6]. Розробники характеризують безпекову політику Німеччини як інтегровану, тобто таку, що охоплює всі її аспекти та інструменти. Вона визначається як обороноздатна, стійка до негативних зовнішніх впливів та стійкої до змін довкілля (wehrhaft, resilient und nachhaltig). У документі представлено становище Німеччини в Європі та у світі за допомогою аналізу: 1) ідентичності у сфері політики безпеки; 2) цінностей та інтересів; 3) навколишнього простору безпеки.

У Стратегії національної безпеки Німеччини визначені основні пріоритети забезпечення національної безпеки, у тому числі і воєнної безпеки.

Так, у зв'язку з необхідністю захисту та зміцнення демократії федеральний уряд має намір представити стратегію нарощування здібностей протидії гібридним загрозам, стратегію поводження з дезінформацією та розроблювані спільно із земельними органами влади концепції підвищення стійкості в освітніх установах.

Як заявлено в Стратегії, для підвищення економічної та фінансової стійкості та забезпечення безпеки у сфері доступу до сировини розробляються стратегія постачання мінеральної сировини та стратегія імпорту водню. Триває робота над стратегією безпеки космічного простору та зовнішньополітичною кліматичною стратегією. У Стратегії національної безпеки Німеччини висловлюється занепокоєння щодо стану біологічної різноманітності. Тому відповідним концептуальним підходам відводиться центральне місце в стратегії захисту природи [7].

Водночас слід зазначити, що в даний час Німеччина єдина з країн «Великої сімки» не має органу, який координує роботу у сфері безпеки. Різні органи державної влада мають можливість будувати безпеку без взаємного узгодження. Німецькі експерти наголошують, що без створення нового органу Стратегія національної безпеки стане просто безглуздим документом [8].

З 2019 р. розпочався другий етап військової реформи - він повинен проходити по формулі « - - - » (тобто паралельне зростання загального призначення, кризового реагування і загальний) і складатися, згідно з задумом німецького політико-військового керівництва з трьох основних фаз.

У ході першої (2019-2023 рр.) підвищена увага приділяється зростанню можливостей ФРН у справі комплектування бригади підвищеної бойової готовності (Very High Readiness Joint Task Force brigade, VJTF) [9].

Бундесвер повинен мати можливість комплектувати не тільки штаб і сухопутну (як це було, зокрема, під час навчань НАТО «Trident Juncture 18» у Норвегії [Trident]) компоненту VJTF, а й інші - військово-морські, військово- повітряні сили, сили спеціальних операцій [9]. Тим самим Німеччина прагне продемонструвати практичну можливість повністю комплектувати «вістря спису» (з'єднання VJTF) ударного угруповання військ НАТО (сили швидкого реагування Альянсу), розташованого у другому стратегічному ешелоні.

Крім того, вже в ході першої фази Люфтваффе має набути здатності самостійно повністю забезпечувати з повітря розгортання та дії угруповань з провідною участю наземних військ ФРН [9]. Зі з'єднань Бундесмарине основну увагу буде приділено підвищенню можливостей 2-ї оперативної флотилії, призначеної для забезпечення військової присутності у Світовому океані.

У ході другої фази (2024-2027 рр.) бундесвер має досягти можливості грати роль «рамкової нації» у справі комплектування угруповань сил загального призначення, тобто призначених для забезпечення територіальної оборони в Європі. Це означає здатність комплектувати "ядро" сил не тільки швидкого реагування, а й передового розгортання НАТО. Для цього у складі сухопутних військ до 2026 р. має бути створена нова дивізія у складі трьох «важких» (тобто танкових та мотопіхотних) бригад чисельністю до 20 тис. військовослужбовців [9]. Вона формуватиметься на базі 1-ї танкової дивізії. Найбільш імовірним є наступний сценарій: кожна частина танкової дивізії (на рівні бригади і нижче) виділить до 50 % свого особового складу для новостворених частин нової дивізії, натомість отримуючи новобранців. Таким чином створене з'єднання має стати «осьовим» у процесі передового розгортання, дозволяючи на ротаційній основі тримати у їхньому складі у Східній Європі не менше однієї "важкої" бригади.

Складність прогнозування зростання чисельності бундесверу на довгострокову перспективу обумовлена невизначеністю та тими параметрами, на які він повинен вийти під час третьої фази (2028-2031). Так, у складі сухопутних військ буде створено ще дві дивізії та п'ять - сім нових бригад. З високою часткою ймовірності, одна з знову створених дивізій стане «важкою» (також буде формуватися на базі танкової дивізії) та буде виконувати завдання у складі сил швидкого реагування та сил передового розгортання НАТО в Європі. Інша розгортатиметься на базі дивізії швидкого реагування, призначеної для виконання завдань за межами зони відповідальності Альянсу [7].

Таким чином, якщо в ході перших двох фаз (до 2027 р. включно) основна увага буде зосереджена на відтворенні військ для територіальної оборони, то третьої - планується вже паралельний розвиток обох складових бундесверу. Відмінною рисою всіх з'єднань і частин бундесверу - як новостворених, так і тих, що реорганізуються, - є перетворення в міжвидові [10], тобто відбувається збільшення частки непрофільних військ. Так, у складі танкових та мотопіхотних військ будуть збільшені парки армійської авіації (особливо чисельність та склад команд розвідувальних БПЛА), сили спеціальних операцій; будуть створені підрозділи кіберзахисту і при необхідності - морський компонент. Це суттєво підвищить бойові можливості однієї окремої частини (з'єднання). Головне завдання цього полягає в прагненні надати з'єднанням і частинам можливість стати «ядром» багатонаціональних угруповань під егідою НАТО та ЄС як у межах зони відповідальності Альянсу, так і поза нею.

Проведений аналіз дає підстави зазначити, що воєнна безпека Німеччини не визначена окремими нормативно-правовими актами, водночас є складовою національної безпеки. Воєнні безпеці відводиться важлива роль у сфері забезпечення міжнародної безпеки та безпекової політики НАТО. Трансформація та зміцнення збройних сил Німеччини демонструє важливість забезпечення воєнної безпеки в Європі та показує, що виключну роль у забезпечення воєнної безпеки відіграють збройні сили та інновації.

Проаналізуємо досвід формування воєнної безпеки у Франції.

У Франції склалася своя практика прийняття основоположних документів у галузі оборони та безпеки. За шістдесят років існування режиму П'ятої Республіки за цією тематикою було затверджено чотири Білі книги - у 1972, 1994, 2008 та 2013 роках. Всім їм були властиві кілька основних тенденцій, що відображають специфіку французького підходу до стратегічного планування.

«Біла книга з питань оборони та національної безпеки» була опубліковано 29 квітня 2013 року. Вона закріпила основні напрями військового розвитку Французької Республіки на період 2014-2025 років. Документ базується на трьох основних принципах: захист, стримування, реагування - принципи, що взаємодоповнюють і невіддільні один від одного.

Згідно з новою доктриною, участь французьких збройних формувань може бути як самостійним, наприклад, у рамках контртерористичних заходів, так і в коаліції, у тому числі як провідний учасник [11].

У рамках заходів швидкого реагування "Білою книгою" декларується, що Французькою Республікою будуть підтримуватись сили швидкого реагування (5 000 осіб) з урахуванням можливості розгортання бригади у 2 300 осіб протягом тижня [11].

Розвиток військової сфери базується на чотирьох основних принципах:

- по-перше, підтримання стратегічної автономності Французької Республіки з метою забезпечення собі можливості проводити операції як самостійно, так і як провідний учасник за необхідності забезпечити безпеку та захистити інтереси, у тому числі своїх партнерів;

- по-друге, відповідність збройних сил можливим сценаріям розвитку конфліктів та криз, що передбачає можливість оперативного врегулювання кризових ситуацій. Цей принцип також передбачає наявність розвинених зв'язків з іншими державами в контексті протистояння загрозам, що виникли в еру глобалізації (кіберзагрози, тероризм, природні та техногенні катастрофи);

- по-третє, принцип диференціації сил, спрямованих на підвищення ефективності дій військового контингенту в умовах стримування, оборони чи врегулювання криз;

- по-четверте, співробітництво з партнерами у сфері захисту комунікацій, стримування, зовнішнього втручання та інших задач [11].

Слід зазначити, що на сьогодні «Біла книга з питань оборони та національної безпеки» 2013 року є чинною, водночас необхідні доповнення викладені в новому, стислішому варіанті, - Стратегічному огляді з оборони та національної безпеки.

Зі змістовної точки зору в Стратегічному огляді можна виділити три загальні констатації, на які французьке керівництво планує спиратися у своїй зовнішній та оборонній політиці найближчими роками.

По-перше, якісне погіршення стратегічної ситуації. У перших рядках Стратегічного огляду автори заявляють, що «як у жодній інший момент після закінчення холодної війни, непередбачуваність сьогодні є «головною рисою», що відбувається у світі» [12].

З їхньої точки зору, головною причиною став вихід на авансцену ряду гравців, які не зважають на звичні норми та інституції. Маються на увазі, з одного боку, недержавні актори, які розширили свій вплив (терористичні угруповання, злочинні картелі тощо), але і, з іншого боку, конкретні держави, які надають перевагу тактиці односторонніх дій, - Росія, КНР [12]. Через дії цих гравців непередбачуваність спостерігається у всіх регіонах, де є хоч будь- які інтереси Франції, зокрема, в Європі, на Близькому Сході та в Сахеле, що різко знижує ступінь захищеності П'ятої Республіки. Крім того, системного характеру вже набули такі ризики як, зокрема, інтенсивні міграційні потоки, кліматичні зміни, боротьба за енергоресурси.

По-друге, виникнення нових загроз та форм суперництва. Розширення впливу зазначених вище гравців змушує говорити про нові, «асиметричні» загрози. Так, в останні роки виявилася вкрай багатолика природа міжнародного тероризму, оскільки «існуючим джихадистським організаціям вдається адаптуватися та мутувати, незважаючи на невдачі, які вони зазнали». У всьому світі терористи користуються «хаосом, громадянськими війнами або непідконтрольними територіями, щоб закріпитися на нових землях» [12]. У результаті утворився цілий пояс їхньої активності від Сахеля до Південно- Східної Азії, який являє собою прямий виклик безпеки європейських держав, що не вписується в звичні рамки аналізу. Крім того, у світі прискорюється поширення різних видів зброї - як звичайної, так і хімічної, ядерної. У цьому сенсі найбільш небезпечну тенденцію автори Стратегічного огляду вбачають у «поверненні військового суперництва держав», яке, на їхню думку, нав'язують Росія та КНР, що активно модернізують свої збройні сили в усіх напрямках. Робиться припущення про те, що суперництво відбуватиметься одночасно в чотирьох середовищах: морське, повітряне, космічне та цифрове (кожна зі своєю специфікою та методами). Якщо додати до цього ще й технологічну різноманітність, що постійно зростає, то не дивно, що сучасні держави, намагаючись врахувати у своїй зовнішній та оборонній політиці відразу всі змінні, все частіше користуються комплексною (або «інтегральною», «гібридною») лінією поведінки, комбінуючи військові та невоєнні засоби. У свою чергу, це вносить до міжнародної системи ще більшу нестабільність, доводячи її до «повсюдної напруженості» [12].

По-третє, зміцнення стратегічної автономії та європейської співпраці. Через обставини, що склалися перед П'ятою Республікою сьогодні стоять одразу кілька викликів:

- захистити національну територію, морські та повітряні простори;

- зберегти здатність реагувати на будь-яку кризу у зоні свого безпосереднього сусідства;

- закріпити свої переваги над будь-якими недержавними акторами;

- мати адекватний бойовий потенціал у порівнянні з іншими державами [12].

Відповідь на них, як випливає зі Стратегічного огляду, повинен складатися із двох частин. Насамперед, Франції як ніколи необхідна стратегічна автономія - своєрідна свобода рук, «здатність самостійно приймати рішення та діяти для захисту своїх інтересів». З цією метою слід підтримувати традиційно високий рівень дипломатичної активності, а у військовому плані - стимулювати національний військово-промисловий комплекс, проводити своєчасну модернізацію збройних сил та зберігати їхню багатозадачність. Однак, на додаток до власної стратегічної автономії Франція буде прагнути зміцнити і європейську автономію - статус Європи як сильного, незалежного гравця у світі. Для цього необхідно, не відкидаючи формат НАТО, домогтися якомога більшого прогресу у Спільній безпековій політиці оборони, розвиваючи політичну, економічну та наукову оборонну співпрацю країн ЄС на всіх рівнях. Поступово просуваючись по двох треках - національному та європейському, - Франція, на думку авторів Стратегічного огляду, має зберегти своє унікальне становище «європейської держави з глобальними інтересами та відповідальністю» [12].

Таким чином, у Франції Білі книги мають яскраво виражений «президентський» характер: саме від першої особи як гаранта національної та воєнної безпеки виходить основний імпульс у визначенні політичних пріоритетів. Як показує практика, гідними приводами для оновлення доктрини глави держави зазвичай вважають лише найбільші міжнародні трансформації. Тому у Франції основні документи мають достатньо тривалий середній термін служби та меншою мірою залежить від зміни влади. Головна місія Білих книг полягає у збереженні наступності курсу та підтримці однієї і тієї ж - голлістської - традиції зовнішньої та військової політики Франції. У 2017 р. за рішенням президента було випробувано більш скорочений формат - Стратегічний огляд, який вдало продовжив серію французьких документів з оборони та безпеки.

Висновки

Проведений аналіз дає підстави зазначити, що у проаналізованих країнах (США, Франції, Німеччині) підходи до формування воєнної безпеки певною мірою схожі. В цих країнах стратегічна культура, що склалася, передбачає, що політика уряду в галузі оборони та безпеки має бути оформлена у вигляді об'ємного документа, який буде послідовно втілюватися в життя та іноді переглядатися. Нормативно-правові документи з безпеки та оборони дозволяють уряду публічно заявити про власні пріоритети, позначити для свого суспільства та зовнішніх спостерігачів головні сфери інтересів, межі можливого та допустимого. Керівництво держави використовують доктринальні документи для обґрунтування перегляду військового бюджету, закриття або відкриття найважливіших оборонних проектів. Зазначені держави, принаймні у своїх стратегічних доктринах, вказують на необхідність підвищення ролі дипломатичних служб разом зі зростанням ефективності військової відповіді на різноманітні небезпеки.

Література

1. The Military Balance 2021. The International Institute for Strategic Studies. London, February 2021.

2. Interim National Security Strategic Guidance. The White House. Washington, march 2021.

3. National Security Strategy. URL: https://www.whitehouse.gov/wpcontent/uploads/ 2022/1.0/Biden-HarrisAdministrations-National-SecurityStrategy-10.2022.pdf

4. Nuclear Posture Review. Offi ce of the Secretary of Defense, February 2018, p. 36.

5. Ewers Peters N.M. Understanding EUNATO cooperation how member states matter. Oxon: Newgen Publishing UK, 2022.

6. Integrierte Sicherheit fur Deutschland. Nationale Sicherheitsstrategie der Bundesrepublik Deutschland. 14.06.2023. URL: https://www.nationalesicherheitsstrategie.de/

7. Online-Dialog zur „Nationalen Strategie zur biologischen Vielfalt 2030“ gestartet. Bundesamt fur Naturschutz. 15.06.2023. URL: https://www.bfn.de/aktuelles/online-dialog- zurnationalen-strategie-zur-biologischen-vielfalt-2030-gestartet

8. Bericht: Deutschland bekommt keinen nationalen Sicherheitsrat. URL: https://www.rnd.de/ politik/nationaler-sicherheitsrat-verhandlungen-gescheitert-kzvyycyeurcwzmzgvlbfbro7by.html

9. Bundeswehr-Plane: Heer soll drei neue Divisionen bekommen. URL: https://www.dbwv.de/ aktuelle-themen/politik-verband/beitrag/news/bundeswehr-plaeneheer-soll-drei-volle-divisionen- bekommen/

10. Neues Fahigkeitsprofil komplettiert Konzept zur Modernisierung der Bundeswehr Veroffentlichungs. URL: https://www.bmvg.de/de/aktuelles/neuesfaehigkeitsprofil-der-bundeswehr- 27550

11. Livre blanc sur la defense et la securite nationale 2013. Paris.: Direction de l'information legale et administrative, 2013. URL: www.defense.gouv.fr/content/ download/206186/2286591/ fi le/Livre-blanc-surla-Defense-et-la-Securite-nationale%202013.pdf

12. Revue strategique de defense et de securite nationale 2017. Ministere des Armees, 2017. Pp. 102-103. URL: https://www.defense. gouv.fr/content/download/514684/8664656/ fi le/2017- RS-def1018.pdf

References

1. The Military Balance 2021. The International Institute for Strategic Studies. London, February 2021 [in English].

2. Interim National Security Strategic Guidance. The White House. Washington, march 2021 [in English].

3. National Security Strategy. Retrieved from https://www.whitehouse.gov/wpcontent/ uploads/2022/1.0/Biden-HarrisAdministrations-National-SecurityStrategy-10.2022.pdf [in English].

4. Nuclear Posture Review. Office of the Secretary of Defense, February 2018, p. 36 [in English].

5. Ewers Peters N.M. Understanding EUNATO cooperation how member states matter. Oxon: Newgen Publishing UK, 2022 [in English].

6. Integrierte Sicherheit fur Deutschland. Nationale Sicherheitsstrategie der Bundesrepublik Deutschland. 14.06.2023. Retrieved from https://www.nationalesicherheitsstrategie.de/ [in German].

7. Online-Dialog zur „Nationalen Strategie zur biologischen Vielfalt 2030“ gestartet. Bundesamt fur Naturschutz. 15.06.2023. URL: https://www.bfn.de/aktuelles/online-dialog- zurnationalen-strategie-zur-biologischen-vielfalt-2030-gestartet [in German].

8. Bericht: Deutschland bekommt keinen nationalen Sicherheitsrat. Retrieved from https:// www.rnd.de/ politik/nationaler-sicherheitsrat-verhandlungen-gescheitert-kzvyycyeurcwzmzgvlbf bro7by.html [in German].

9. Bundeswehr-Plane: Heer soll drei neue Divisionen bekommen. Retrieved from https:// www.dbwv.de/aktuelle-themen/politik-verband/beitrag/news/bundeswehr-plaeneheer-soll-drei- volle-divisionen-bekommen/ [in German].

10. Neues Fahigkeitsprofil komplettiert Konzept zur Modernisierung der Bundeswehr Veroffentlichungs. Retrieved from https://www.bmvg.de/de/aktuelles/neuesfaehigkeitsprofil-der- bundeswehr-27550 [in German].

11. Livre blanc sur la defense et la securite nationale 2013. Paris.: Direction de l'information legale et administrative, 2013. Retrieved from www.defense.gouv.fr/content/ download/206186/ 2286591/fi le/Livre-blanc-surla-Defense-et-la-Securite-nationale%202013.pdf [in French].

12. Revue strategique de defense et de securite nationale 2017. Ministere des Armees, 2017. Pp. 102-103. Retrieved from https://www.defense. gouv.fr/content/download/514684/8664656/ fi le/2017-RS-def1018.pdf [in French].

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Поняття та види загроз національним інтересам та національній безпеці в інформаційній сфері. Характеристика загроз інформаційній безпеці системи державного управління. Мета функціонування, завдання системи та методи забезпечення інформаційної безпеки.

    курсовая работа [34,3 K], добавлен 23.10.2014

  • Поняття, об'єкти, суб'єкти і принципи національної безпеки. Національні інтереси та загрози національній безпеці України, принципи формування державної політики в даній сфері, повноваження основних суб’єктів системи забезпечення. Рада оборони України.

    курсовая работа [71,0 K], добавлен 10.11.2013

  • Правовий зміст національної безпеки. Державний суверенітет і значення національної безпеки для його забезпечення. Статут ООН як основа сучасного права міжнародної безпеки. Проблеми національної безпеки і забезпечення суверенітету незалежної України.

    курсовая работа [58,6 K], добавлен 18.11.2014

  • Служба безпеки України (СБУ) як державний правоохоронний орган спеціального призначення. Функції СБУ щодо забезпеченням національної безпеки від внутрішніх загроз. Напрямки забезпечення національної безпеки України. Права, надані органам і співробітникам.

    реферат [23,8 K], добавлен 21.01.2011

  • Поняття забезпечення безпеки. Особи, які підлягають захисту та органи, до функціональних обов’язків яких відноситься застосування заходів безпеки. Їх права і обовязки, правова відповідальність. Безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

    реферат [37,6 K], добавлен 16.03.2007

  • Структура, завдання, принципи побудови та функціонування системи забезпечення національної безпеки. Гарантії ефективного керування СНБ. Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України в сфері управління національною безпекою.

    курсовая работа [57,6 K], добавлен 18.07.2014

  • Поняття економічної безпеки, зростання організованої злочинності, втрати науково-технічного потенціалу, культурні деградації нації, забезпечення економічної безпеки правоохоронними органами від внутрішніх загроз. Лібералізація економічних відносин.

    статья [23,3 K], добавлен 10.08.2017

  • Підходи щодо сутності продовольчої безпеки, напрями реалізації та обґрунтування необхідності її державного регулювання. Методика, критерії і показники оцінки рівня регіональної продовольчої безпеки, основні принципи її формування на сучасному етапі.

    автореферат [33,4 K], добавлен 25.09.2010

  • Загальні питання забезпечення фінансової безпеки держави. Захист стабільності формування банківського капіталу банків. Значення банківської системи України в забезпечення фінансової безпеки держави. Іноземний капітал: конкуренція та можливі наслідки.

    контрольная работа [33,5 K], добавлен 24.03.2009

  • Загальна характеристика чинного законодавства України в сфері забезпечення екологічної безпеки і, зокрема, екологічної безпеки у плануванні і забудові міст. Реалізація напрямів державної політики забезпечення сталого розвитку населених пунктів.

    реферат [42,4 K], добавлен 15.05.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.