Метаморфози правової реальності: новітні права людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Метаморфози правової реальності: новітні права людини

Концевич Віталій Анатолійович магістр права, Інститут права, психології та інноваційної освіти, Національний університет «Львівська політехніка»

Анотація

Новітні права людини обумовлені існуванням сучасної людини зі звичним для неї способом життя та цінностями. Вони є іманентними, природними, юридично визначеними. Такі права повинні бути захищеними законом, непорушними, всіма можливими механізмами гарантованими сучасними державами, адже в них відображені потреби сучасної людини, суспільства і держави в цілому.

Новітні права людини були і залишаються темою для наукових суперечок. В розрізі часу приходить розуміння необхідності внутрішньо - державної та міжнародної законодавчої регламентації нових можливостей людини, що дозволить праву як нормативному регулятору розвиватися, оцінювати і регулювати нові суспільні відносини, які виникли і потребують впорядкування та захисту.

У статті наголошуємо на тому, що новітні права людини пов'язані з нормами суспільної моралі, в них віддзеркалені глобалізаційні процеси і сучасні культурно-історичні умови життя суспільства. Підкреслено також те, що сучасна людина шукає способи збереження її молодості, шляхи покращення та відновлення здоров'я, можливість продовження тривалості життя, збереження власного роду. Для цього та іншого вдаємося перш за все до розвитку науки та техніки, вкладаючи в них значні інтелектуальні, фізичні та фінансові ресурси. Запорукою збереження і нормального життя сучасного суспільства є гідність людини, її мобільна, толерантна, відповідальна за власні рішення поведінка, схильність до міжкультурної комунікації, прийняття інакшості.

Ми підкреслюємо що зміни в суспільстві та досягнення в науці призводять до змін у правовій реальності. У XXI столітті з'являються нові вимоги до правових систем та нові виклики їхній стабільності. Швидкий технологічний розвиток, який спостерігаємо останніми десятиліттями приніс чимало позитивних для людства змін. Водночас, з'явилося чимало нових правових проблеми, які раніше не існували, а сьогодні вимагають від науковців та сучасних урядів швидкого реагування і, відповідного, оновленого законодавства.

Ключові слова: права людини, новітні права людини, права людини четвертого покоління, правова реальність, науково-технічний розвиток, соматичні права, медичне право, біомедицина, біотехнології, медичні дослідження

Abstract

Metamorphoses of legal reality: modern human rights

Kontsevych Vitalii Anatoliiovych Master of Law, Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Lviv Polytechnic National University

Modern human rights are conditioned by the existence of contemporary individuals with their accustomed way of life and values. They are inherent, natural, and legally defined. Such rights must be protected by law, inviolable, and guaranteed by all possible mechanisms provided by modern states, as they reflect the needs of modern individuals, society, and the state as a whole.

Modern human rights have been and remain a subject of scientific debate. Over time, there is an understanding of the necessity of domestic and international legislative regulation of new human capabilities, which will allow law as a regulatory regulator to develop, assess, and regulate new social relations that have already arisen and require organization and protection.

In the article, we emphasize that modern human rights are associated with norms of social morality. They reflect globalization processes and contemporary socio-cultural conditions of societal life. It is also emphasized that modern individuals seek ways to preserve their youth, improve and restore health, prolong life expectancy, and preserve their own lineage. To achieve this and more, we primarily resort to the development of science and technology, investing significant intellectual, physical, and financial resources in them. The guarantee of the preservation and normal development of modern humanity is the dignity of the individual, their mobile, tolerant, responsible behavior, propensity for intercultural communication, and acceptance of diversity.

We underscore that changes in society and advancements in science lead to changes in legal reality. In the 21st century, new demands on legal systems arise along with new challenges to their stability. The rapid technological development observed in recent decades has brought many positive changes for humanity. At the same time, numerous new legal problems have emerged that did not exist before, now requiring prompt responses from scholars and modern governments, and consequently, updated legislation.

Keywords: human rights, modem human rights, fourth-generation human rights, legal reality, scientific and technological development, somatic rights, medical law, biomedicine, biotechnology, medical research.

Постановка проблеми

У науковому світі дещо різні уявлення щодо подальшого розвитку інституту прав людини, і зокрема прав людини четвертого покоління. Є погляди, в яких заперечується більшість новітніх прав людини, а самі автори вимагають накласти мораторій на будь -які дослідження таких прав. Найчастіше це стосується так званої сфери “технологій життя”, - клонування людини, розвитку репродуктивних прав (насамперед права на постмортальну репродукцію), які по своїй сутності є доволі суперечливими. Нерідко наголошується на особливій небезпеці маніпуляцій з геномом людини.

Інші дослідники вважають навпаки. Вони схильні вважати що наука підійшла до межі, за якою приховано таємницю життя, і сучасна людина може досягти значного успіху щодо покращення якості власного життя, а також суттєво збільшити його тривалість. Попри відмінні уявлення і різне ставлення до прав людини нового покоління, в межах теоретичної юриспруденції виходимо з розуміння необхідності правового регулювання нових суспільних відносин, які аж ніяк не являються абстракцією, але є реальністю нашого життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Спостерігаємо множинність наукових поглядів щодо змісту та видів новітніх прав людини. Більшість авторів підкреслює важливе значення юридичного закріплення прав людини нового покоління. Разом з тим, ведуться активні дискусії щодо готовності сучасних урядів забезпечити необхідні умови для реалізації новітніх прав людини, стосовно їх спроможності розробити системи заходів із запобігання порушенню таких прав та покарання винних осіб у випадку вчинення злочинних посягань. Зустрічаємо чимало публікацій, автори яких торкаються проблеми непростого співвідношенню новітніх прав людини та настанов етичного чи релігійного характеру. З'являються роботи, у яких викладено результати дослідження залежності прав людини від розвитку новітніх технологій, проблеми забезпечення чи не усього переліку прав людини у кризовий період та в умовах ведення війни.

Окремі аспекти які стосуються новітніх прав людини описано у працях таких відомих дослідників як: Д. Бєлов, С. Білоконь, Н. Бойченко, В. Бобирьов, Н. Бондаренко, О. Бунчук, В. Гопанчук, М. Громовчук, О. Козинець, М. Козловець, О. Ковальова, Т. Кучера, М. Лісунов, О. Олійник, О. Ракул, Л. Теліженко, О. Ткаченко, О. Турченко, Ю. Турянський, В. Чечерський тощо. Водночас, питання впливу юридичного закріплення прав людини нового покоління на зміни у правовій реальності залишаються недостатньо напрацьованими, що власне і привело нас до розробки даної проблематики.

Метою статті є висвітлення впливу науково-технічного прогресу на зміни у правовій реальності, а також з'ясування окремих проблем, які стосуються визнання і юридичної регламентації прав людини нового покоління.

Виклад основного матеріалу

Переважна більшість наукових досліджень, які стосуються прав людини вказує на те, що виникнення нового покоління прав обумовлене зміною суспільних відносин внаслідок трансформації світоглядних установок сучасної людини. В межах теоретичної юриспруденції вирують дискусії щодо змістовного наповнення новітніх прав людини, їхньої доцільності, типології, чутливості до політичного режиму, ролі домінуючої релігії в державі щодо юридичного закріплення таких прав, інших чинників, які впливають на визнання за людиною та забезпечення їй державою нових юридичних можливостей.

Загальноприйнято розділяти новітні права людини на окремі групи. До першої групи умовно віднесено можливості людини, які пов'язані з сучасним розвитком біотехнологій, біомедицини, генетики та біохімії. Це права, які стосуються особистості і тіла людини, її органів (право на евтаназію, право на використання репродуктивних технологій, право на переривання вагітності, право на постмортальну репродукцію, право на стерилізацію, право на трансплантацію, право на терапевтичне клонування, право на зміну статі, право розпоряджатися власним тілом після смерті тощо). До іншої групи новітніх прав належать ті, що необхідні сучасній людині для її нормального функціонування в інформаційному суспільстві. Мова йде про право на вільний інформаційний простір, право на інформаційну безпеку, право на недоторка - нність ділової репутації, право бути забутим та багато інших.

Каталог прав людини не є статичним і неминуче буде розширюватися і надалі, як за законодавством окремих держав, так і за міжнародним правом, - вважає С. Болдіжар. Авторка в одній із своїх робіт запропонувала виділити три умовні етапи розвитку та становлення прав людини четвертого покоління у сфері охорони здоров'я України. Перший етап - це становлення в Україні системи прав людини четвертого покоління у сфері охорони здоров'я. Другим етапом названо період конституційного визнання та подальшого закріплення новітніх прав людини у сфері охорони здоров'я. Заключним етапом дослідниця вважає так званий “новітній етап” - період еволюції прав людини четвертого покоління у сфері охорони здоров'я в Україні [1, с. 115].

Стрімкий розвиток науки й техніки призвів до глобального прориву у сфері медицини, біомедицини, генної інженерії, і вже наприкінці минулого сторіччя став однією з підстав формування нового покоління прав людини. Як результат, сформувалося четверте покоління людських прав, до якого, в першу чергу, відносяться соматичні права [2, с. 5].

Сучасна людина перебуває в пошуку способів збереження її молодості, шукає шляхи покращення та відновлення здоров'я, нові можливості для продовження тривалості життя і збереження власного роду. У ХХІ столітті людина заради власного виживання і розвитку звертається насамперед до науки, вкладає у неї значні інтелектуальні, фізичні та фінансові ресурси.

Біотехнологічні зміни природи людини мають певні перспективи і ризики. Зокрема, як зазначає М. Лісунов, це етичні виклики, пов'язані з технологічним втручанням у людську природу, невизначені межі і норми вдосконалення, непередбачені соціокультурні зміни, що виникли в результаті технологічного вдосконалення людини та адаптація людини до нових реалій, ставлення громадськості до трансгуманізму та вдосконалення людини, що важливо для формулювання правових та регуляторних підходів, потреба в створенні збалансованих підходів до проблем трансгуманізму. Автор також наголошує на небезпеках, які пов'язані з втручанням в природну сутність людини, адже внесення змін в генетичний склад людини може порушити її природу та унікальність. Дослідник задається питанням, чи є етично припустимим змінювати те, що визначає індивіда, оскільки технологічні вдосконалення можуть створювати нові форми нерівності, позаяк не всі люди мають рівний доступ до таких технологій [3, с. 51-52].

Ідея технологічного вдосконалення нашого тіла постійно присутня в сучасній науковій доктрині, і чимало цілей, які вчені проставляли перед собою вже досягнуто. На перший погляд звичні предмети, такі як слухові апарати, протези для опорно-рухового апарату, зубні імпланти вже стали частиною нашого життя, однак ще в недалекому минулому ці речі становили значний прорив у науці. В осяжному майбутньому очікуємо ще більш значущих досягнень, як-от подальшого розвитку робототехніки, впровадження імплантів та різноманітних чіпів для розширення органів чуття та підвищення когнітивних здібностей людини, а також поступового об'єднання людини і машини.

На сучасному етапі розвитку цивілізації наука, технології та інновації відіграють визначальну роль у ефективному розвитку економік провідних країн світу, зміцненні обороноздатності держав, підвищенні добробуту громадян, їх духовного та інтелектуального зростання. При цьому, як свідчить зарубіжний досвід організації наукової діяльності, наукова спільнота поряд із виконанням досліджень, значну увагу приділяє популяризації своїх здобутків [4, с. 282]. Така популяризація дає свої результати, сприяючи залученню до подальших розробок зацікавлених у дослідженнях суб'єктів та додаткового фінансування.

Надзвичайно важливими для суспільства в цілому, і для для правової науки зокрема, є питання належного врегулювання проблем, які стосуються переривання вагітності, розвитку репродуктивних технологій, сурогатного материнства, одностатевих шлюбів тощо. Загальна Декларація про біоетику та права людини [5], затверджена резолюцією Генеральної конференції ЮНЕСКО ще у 2005 році закликала уряди держав розвивати дослідження етичних проблем і вживати належних заходів у зв'язку з наслідками науково - технічного прогресу. Зокрема йдеться про застосування новітніх біо- та медичних технологій. Дійсно, сучасний етап розвитку наукової думки характеризується появою нового феномену - біоетики, - відмічають М. Громовчук і Д. Бєлов. На їхню думку біоетика є важливою інтегративною наукою, адже вона синтезує знання про людину, які вже були обґрунтовані в медицині, психології, психіатрії, релігійній антропології, філософській антропології та ін. Моральний аспект становить центр біоетики, він пов'язаний з її ставленням до всього живого, до життя як такого. Вчені вважають, що можна говорити про становлення біоетичного світогляду як цілісної системи поглядів на проблему людини. Початок процесу формування біоетичного світогляду в свою чергу є тісно пов'язаним з науковим поступом, біомедичними практиками, загостренням різноманітних проблем релігійного характеру [6, с. 1].

Подібно до клонування, особливо проблемною в контексті біоетики видається постмортальна репродукція, яка передбачає можливість зачати та народити дитину після смерті одного з батьків. Право на постмортальну репродукцію зачіпає чимало соціальних, етичних та релігійних аспектів. Вивчаючи проблеми постмортальної репродукції, В. Чечерський зазначає, що в умовах воєнного стану вона може розглядатися як особливий спосіб захисту права військовослужбовців на продовження роду [7, с. 162]. До проблем реалізації таких можливостей людини, автор відніс відсутність в Україні належного законодавчого регулювання. Значним поступом в цьому питанні стало нещодавнє прийняття низки законів, які передбачають можливість реалізації постмортальної репродукції, з-поміж яких Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)” від 22.11.2023р. [8]. Нормативно-правовий акт визначив, що в разі смерті або оголошення судом померлою особи, репродуктивні клітини якої зберігаються відповідно до законодавства, їх безоплатне зберігання відповідно до цього закону здійснюється протягом трьох років з моменту смерті такої особи або оголошення судом її померлою. Законодавець створив для військовослужбовців та інших осіб дієві державні гарантії можливості мати дітей у випадку отримання ними поранень, які впливають на репродуктивні функції, шляхом оплачуваного державою зберігання їхніх репродуктивних клітин. Ухвалення таких норм в Україні стало наслідком війни, яка нищить демографічний потенціал країни.

Питання життя і смерті завжди викликали занепокоєння та жвавий інтерес. Багато років тривають дебати про право людини вибирати між життям і смертю. У вирішенні цього надзвичайно актуального питання сучасний світ розділився навпіл, на два абсолютно різні табори, зауважують О. Козинець та А. Пальона [9, с. 18]. Дослідники належать до тих авторів, які чимало уваги присвятили дослідженням права на евтаназію. За допомогою компаративного підходу вони аналізують проблеми та переваги законодавчої регламентації права на евтаназію в зарубіжних країнах. На наш погляд право на евтаназію може бути закріплене законодавством тільки тієї держави, яка здатна мінімізувати ризики зловживання таким правом. Для впровадження права на евтаназію до національного законодавства, варто спершу дослідити досвід тих країн, які узаконили “право на смерть” раніше. З -поміж них Нідерланди, які першими у світі дозволили евтаназію, Бельгія, Франція, Німеччина та Швейцарія, яка поширила таке право навіть для іноземців. На шляху до реалізації “права на смерть” було безліч проблем юридичного, соціального, релігійного та морального характеру, серед яких: проблема об'єктивності оцінки умов, за яких евтаназію можна застосовувати; проблема розмежування евтаназії та відмови від лікування, зокрема, шляхом припинення підтримки життєдіяльності невиліковного пацієнта, ініційоване самим пацієнтом чи його рідними (Швеція, Фінляндія); схвалення державою відмови особи від отримання нею медичної допомоги в майбутньому; проблема розмежування евтаназії та суїциду зі сторонньою допомогою та багато інших важливих проблем. Заслуговує уваги підхід до регулювання евтаназії у США, де на державному рівні евтаназія є забороненою.

В той же час, окремі штати США передбачають право особи на відключення від реанімаційних апаратів (штат Каліфорнія), визнають заповіт, в якому пацієнт підтверджує свою волю на те, щоб його життя не продовжувалося штучно за певних обставин (штат Індіана). Деякі штати, як Орегон і Вашингтон, узаконили активну евтаназію виключно за умови, що пацієнт сам вводить смертельну ін'єкцію або випиває відповідні ліки з дозволу лікаря. Важливо наголосити, що евтаназія як право повинна бути добровільною. Процедура її здійснення має бути чітко регламентована законом, максимально прозорою, і тільки лікар, за наявності відповідних умов, повинен надавати допомогу у вчиненні або вчиняти евтаназію. При цьому, з медичної точки зору стан здоров'я пацієнта повинен бути критичним, без можливості одужання.

Утвердження новітніх прав людини тісно пов'язане з нормами суспільної моралі, відбувається під впливом глобалізаційних процесів і нового культурно-історичного періоду розвитку людства, який формує новий тип особистості. Сучасна людина особливо цінує почуття власної гідності. Вона мобільна, толерантна, відповідальна за власні рішення, спроможна брати участь у міжкультурній комунікації, вміє дистанціюватися від будь-яких проявів дискримінації, здатна до саморефлексії. Зміст та обсяг прав людини, їх перелік, завжди пов'язаний із певним етапом розвитку суспільства. Варто наголосити також на тому, що практичного значення класифікація основних прав людини набуває на етапі розробки конституційних та інших законів держави, а юридична регламентація веде до їх забезпечення та реалізації.

право евтаназія репродукція покоління

Висновки

Людина у своїх діях вільна. Вона вправі робити все, що не заборонене законом, є обмеженою у своїй діяльності лише правами інших суб'єктів. Неосяжна людська свобода та демократія як домінанти нормального розвитку сучасного глобалізованого світу, значним чином відображені у правах людини нового покоління. На тлі фундаментальної зміни влади у світі, особливо гостро постає проблема забезпечення чи не усього спектру прав людини. Уряди сучасних держав повинні виконувати свої глобальні зобов'язання щодо забезпечення та захисту прав людини, а не просто декларувати їх чи міркувати про них.

Поява прав нового покоління призвели до виникнення низки незвичних проблем правового, соціального, культурного та етичного характеру. Ми вважаємо, що сучасне суспільство має бути толерантним до культурного різноманіття, а правові норми повинні продукуватися державою виходячи з міркувань про цінність кожної особистості та її свободи.

На зміни у правовій реальності впливають соціально-економічні, політичні, культурні процеси як локального, так і глобального характеру. На тлі фундаментальної перебудови правових систем маємо можливість спостерігати тенденцію щодо поступового законодавчого закріплення новітніх прав людини. Зокрема, це насамперед стосується права західних демократичних держав, політика яких була і залишається значною мірою людиноцентричною.

Література

1. Болдіжар С. Еволюція четвертого покоління прав людини у сфері охорони здоров'я. Підприємництво, господарство і право. №6. 2020. С. 110-116.

2. Величко Д.М., Ченшова Н.В. Четверте покоління прав людини у сфері охорони здоров'я: особливості становлення та сучасний стан в Україні. Право і суспільство. № 1. 2023. С. 3-9.

3. Лісунов М.С. Трансгуманізм і біоетика - соціокультурні погляди на вдосконалення людини. Соціально-етичні та деонтологічні проблеми сучасної медицини (немедичні проблеми в медицині): збірник матеріалів V Міжнародної науково-практичної конференції (28-29 лютого 2024 року). Запоріжжя: ЗДМФУ. 2024. С. 51-53.

4. Радзивілов Г.Д., Сайко В.Г., Коломійцев О.В., Комаров В.О., Головко О.Є. Роль науково-технічної та патентної інформації в розвитку винахідництва у збройних силах України. The 8th International scientific and practical conference “Priority areas of research in the scientific activity of teachers” (February 27 - March 01, 2024). Zagreb, Croatia. International Science Group. 2024. P. 280-289.

5. Universal Declaration on Bioethics and Human Rights. 19 October 2005. Paris, France.

6. Громовчук М.В., Бєлов Д.М. Релігія і право людини на штучне запліднення. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія ПРАВО. Випуск 64. 2021. C. 1-4.

7. Чечерський В.І. Постмортальна репродукція як гарантія реалізації права на репродукцію для військовослужбовців та інших осіб. Електронне наукове видання «Аналітично- порівняльне правознавство». № 1 (2024). С. 162-166.

8. Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство). Закон України № 3496-IX від 22.11.2023р.

9. Козинець О.Г., Пальона А.В. Поняття евтаназії та проблеми правового регулювання в зарубіжних країнах. Право і суспільство. №1. 2022. С. 17-22.

References

1. Boldizhar S. (2020) Evoliutsiia chetvertoho pokolinnia prav liudyny u sferi okhorony zdorovia [The evolution of the fourth generation of human rights in healthcare]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo ipravo. №6. 2020. 110-116 [in Ukrainian].

2. Velychko D.M., Chenshova N.V. (2023) Chetverte pokolinnia prav liudyny u sferi okhorony zdorovia: osoblyvosti stanovlennia ta suchasnyi stan v Ukraini [The fourth generation of human rights in healthcare: formation peculiarities and current state in Ukraine]. Pravo i suspilstvo. № 1. 2023. 3-9 [in Ukrainian].

3. Lisunov M.S. (2024) Transhumanizm i bioetyka - sotsiokulturni pohliady na vdoskonalennia liudyny [Transhumanism and bioethics: sociocultural perspectives on human enhancement]. Sotsialno-etychni ta deontolohichni problemy suchasnoi medytsyny (nemedychni problemy v medytsyni): zbirnyk materialiv VMizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (28-29 liutoho 2024 roku). Zaporizhzhia: ZDMFU. 2024. 51-53 [in Ukrainian].

4. Radzyvilov H.D., Saiko V. H., Kolomiitsev O.V., Komarov V.O., Holovko O.Ie. (2024) Rol naukovo-tekhnichnoi ta patentnoi informatsii v rozvytku vynakhidnytstva u zbroinykh sylakh Ukrainy [The role of scientific-technical and patent information in the development of invention in the armed forces of Ukraine]. The 8th International scientific and practical conference “Priority areas of research in the scientific activity of teachers” (February 27 - March 01, 2024). Zagreb, Croatia. International Science Group. 2024. 280-289 [in Ukrainian] .

5. Universal Declaration on Bioethics and Human Rights. 19 October 2005. Paris, France [in English].

6. Hromovchuk M.V., Bielov D.M. (2021) Relihiia i pravo liudyny na shtuchne zaplidnennia [Religion and human rights in artificial insemination]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu. Seriia PRAVO. Vypusk 64. 2021. 1-4 [in Ukrainian].

7. Checherskyi V.I. (2024) Postmortalna reproduktsiia yak harantiia realizatsii prava na reproduktsiiu dlia viiskovosluzhbovtsiv ta inshykh osib [Postmortem reproduction as a guarantee of the right to reproduction for military personnel and other individuals]. Elektronne naukove vydannia «Analitychno-porivnialnepravoznavstvo». № 1.2024. 162-166 [in Ukrainian] .

8. Zakon Ukrainy “Pro vnesennia zmin do deiakykh zakoniv Ukrainy shchodo zabezpechennia prava viiskovosluzhbovtsiv ta inshykh osib na biolohichne batkivstvo (materynstvo)” № 3496-IX vid 22.11.2023r. [Law of Ukraine “Amendments to certain laws of Ukraine regarding ensuring the right of military personnel and other individuals to biological parenthood (maternity)” from November 22, 2023 № 3496-IX] [in Ukrainian].

9. Kozynets O.H., Palona A.V. (2022) Poniattia evtanazii ta problemy pravovoho rehuliuvannia v zarubizhnykh krainakh [The concept of euthanasia and legal regulation issues in foreign countries]. Pravo i suspilstvo. №1. 2022. 17-22 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru