Актуальні питання організаційно-правового забезпечення дипломування судноводіїв

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Актуальні питання організаційно-правового забезпечення дипломування судноводіїв

Гаран Ольга Володимирівна доктор юридичних наук, професор, професор кафедри адміністративного та господарського права

м. Одеса

Анотація

Стаття присвячена дослідженню окремих питань організаційно-правового забезпечення дипломування судноводіїв. На підставі аналізу європейських стандартів у зазначеній сфері розкриті окремі моменти їх імплементації на національному рівні тощо. Звертається увага на важливі аспекти, що стосуються сучасного стану правового та організаційного забезпечення механізму дипломування моряків в Україні. Аналізуючи існуючі правові норми та організаційні практики, розкривається ефективність і сучасні виклики цього механізму. Поглиблений огляд надає можливість виявити позитивні тенденції та слабкі сторони системи. Особлива увага приділяється інноваційним підходам та можливостям для вдосконалення системи підготовки морських фахівців. Підкреслюється необхідність адаптації української системи до світових стандартів, зокрема, шляхом впровадження передових методологій та технологій. Автор висвітлює перспективи розвитку та вдосконалення законодавства, спрямованого на підтримку розвитку дипломування судноводіїв.

Це дослідження сприяє більш глибокому розумінню сучасних викликів у цій галузі та визначає напрямки для подальших реформ та удосконалень. Доведено, що системи дипломування моряків потребує комплексного підходу, що включатиме в себе як технічні інновації, так і впровадження міжнародних стандартів та етичних принципів, що сприятиме створенню ефективної та відповідальної системи оцінки кваліфікації морських фахівців, в тому числі, і судноводіїв. Акцентована увага на ключових новелах Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня № 1499 «Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден»: здійснюється цифровізації процесів та усунення можливості доступу третіх осіб до єдиного Державного реєстру документів моряків; проведення іспитів для моряків покладено на спеціально утворену Державну кваліфікаційну комісію з компетентними представниками морської галузі; заявки на отримання кваліфікаційних документів моряків можна подавати через Портал Дія, забезпечуючи простий та доступний процес тощо.

Ключові слова: правове регулювання, вдосконалення системи дипло- мування, дипломування судноводіїв, визнання дипломів/свідоцтв моряків, флот, внутрішні водні шляхи, забезпечення безпеки, безпека судноплавства внутрішніми водними шляхами, судноплавства, контроль, законодавство у сфері законодавство ЄС, європейські стандарти.

Abstract

Haran Olha Volodymyrivna Doctor of Juridical Sciences, Professor the Department of Administrative and Commercial Law, Odesa I. I. Mechnikov National University, Odesa

CURRENT ISSUES OF ORGANIZATIONAL AND LEGAL ENSURING THE DIPLOMA OF SHIP DRIVERS

The article is devoted to the study of certain issues of organizational and legal provision of certification of shipmasters. On the basis of the analysis of European standards in the specified area, individual moments of their implementation at the national level, etc., are revealed. Attention is drawn to important aspects related to the current state of legal and organizational support of the seafarer certification mechanism in Ukraine. In today's interconnected world, communication knows no boundaries. People from different parts of the world are communicating, collaborating and sharing information like never before. This phenomenon has highlighted the importance of translation services, making them indispensable for businesses, individuals and organizations seeking to reach a wider audience. Among the multitude of languages from which people request translation, English to Ukrainian translation stands out as a key player. In this article, we will talk about the importance of English-to-Ukrainian translators and how they play an important role in bringing cultures together and promoting international communication. This study contributes to a deeper understanding of the current challenges in this field and identifies directions for further reforms and improvements. It has been proven that the system of certification of seafarers requires a comprehensive approach, which will include both technical innovations and the implementation of international standards and ethical principles, which will contribute to the creation of an effective and responsible system for evaluating the qualifications of maritime specialists, including shipmasters.. Focused attention on the key novelties of the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated December 30 No. 1499 "Some issues of assigning ranks to persons in the command staff of sea vessels": digitalization of processes and elimination of the possibility of third-party access to the unified State Register of seamen's documents is carried out; conducting examinations for seafarers is entrusted to a specially formed State Qualification Commission with competent representatives of the maritime industry; applications for seafarers' qualification documents can be submitted through the Diya Portal, providing a simple and accessible process, etc.

Keywords: legal regulation, improvement of the certification system, certification of shipmasters, recognition of seamen's diplomas/certificates, fleet, inland waterways, ensuring safety, safety of navigation on inland waterways, shipping, control, legislation in the field of EU legislation, European standards.

Постановка проблеми

У сучасних умовах судноплавство в Україні визнається ключовим елементом національної інфраструктури, а його успішне функціонування визначається не лише економічними аспектами, але й кваліфікацією судноводіїв. Дипломування цих фахівців відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні безпеки та ефективності водного транспорту.

Сучасна реальність вимагає від судноводіїв не лише технічної майстерності, але й глибокого розуміння сучасних норм і стандартів управління судном закріплених у відповідних конвенціях. Наприклад, Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року ( англ. International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping for Seafarers (STCW)) of 1978) [1]; Манільських поправках до додатка до міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) 1978 року (Резолюція 1 конференції сторін міжнародної Конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року) [2]; Манільських поправках до Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) (Резолюція 2 конференції сторін міжнародної Конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року) [3]; Міжнародної конвенції про стандарти підготовки, сертифікації персоналу риболовних суден та несення вахти 1995 року ( англ. International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping of Fishing Vessel Personnel, 1995) [4] тощо.

Відповідно до вимог міжнародних конвенцій та стандартів безпеки, дипломування судноводіїв українських судів стає запорукою високого рівня їхньої кваліфікації та дотримання найвищих стандартів безпеки в у галузі морського та річкового судноплавства.

Зміни в умовах функціонування флоту в Україні зумовлені як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. Зокрема, зменшення кількості суден під українським прапором вимагає нового підходу до підготовки судноводійських кадрів та їхньої адаптації до змін у світовому судноплавстві. Дипломування судноводіїв має враховувати сучасні тенденції до вимог плавскладу; розвитку сучасних технологій, екологічних вимог, а також впровадження нових стандартів та методів ефективного управління судном. Забезпечення високого стандарту дипломування стає необхідністю для збереження та розвитку українського судноплавства в умовах глобальних змін. правовий організаційний дипломування морський

Наукові дослідження щодо зазначеної тематики носять фрагментарний характер і не завжди враховують виклики сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Останнім часом окремі аспекти проблемних питань дипломування судноводіїв було розглянуто в роботах Т. Аверочкіної, К. Вихренко, С. Кузнєцова, О. Кочерєва, С. Ківалова, О. Кратюка й інших науковців. Їхні праці сформували теоретичне підґрунтя цього дослідження й набудуть у ньому подальшого розвитку. Однак, особливостям дипломування судноводіїв, із урахуванням нового законодавства, присвячено недостатньо уваги, тому дана тематика є актуальною та потребує подальших наукових досліджень.

Метою статті є дослідження окремих питань поточного стану організаційно-правового забезпечення дипломування судноводіїв, як важливого компонента національних інтересів України із урахуванням європейських стандартів й міжнародно-правових зобов'язань України.

Виклад основного матеріалу

У Національній транспортній стратегії України на період до 2030 року, затвердженій 30 травня 2018 року № 430-р, визначено важливе завдання щодо спрощення та підвищення ефективності системи дипломування українських фахівців у галузі транспорту[5]. Це напрямок розвитку національної транспортної інфраструктури визнається ключовим для забезпечення високого рівня безпеки та ефективності транспортних послуг. Однією з ключових складових цього завдання є забезпечення дотримання міжнародних стандартів підготовки та оцінки кваліфікації українських спеціалістів. У цьому контексті вказується на важливість укладання угод про визнання дипломів моряків України з іншими країнами. Це спрямовано на забезпечення відповідності українських моряків міжнародним стандартам та сприяння їхній взаємодії з морськими організаціями та компаніями.

Зазначається, що визнання дипломів українських моряків у державах- сторонах Конвенції STCW, а також в Україні моряків із цих держав, ґрунтується на двосторонніх угодах (меморандумах). Цей підхід відповідає вимогам Правил І/10 Конвенції STCW та покликаний забезпечити взаємну визнаність кваліфікацій та стандартів міжнародного судноплавства.

Тобто, в сучасному світі судноплавства сформувалась практика у справах видачі документів, що засвідчують кваліфікацію моряків, яка визначається Міжнародною конвенцією про підготовку та дипломування моряків та несення вахти 1978 року, відома як STCW Convention. STCW Convention налічує понад 160 учасників - країн, що об'єднують свої зусилля для затвердження загальних міжнародних стандартів у питаннях підготовки, дипломування та виконання моряками вахти. Вона не лише визначає стандарти документів, які повинні бути видані при дипломуванні моряків, але й утверджує важливі норми для підтримання безпеки та високого рівня професійної підготовки в морській галузі.

Цей міжнародний акт відіграє вирішальну роль у формуванні єдиної системи стандартів та підвищенні безпеки на морі, роблячи вагомий внесок у забезпечення ефективної та кваліфікованої діяльності морських професіоналів у всьому світі.

О. Кочерєв зазначає, що « сьогодні використовується здебільшого неофіційний текст Конвенції STCW'78, не існує навіть стабільного перекладу її назви, яка в дослівному перекладі з англійської мови має назву «Міжнародна конвенція про стандарти підготовки, дипломування моряків і несення вахти» (International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping for Seafarers, 1978, STCW'78), а в українській ... морській літературі йменується Міжнародною конвенцією про підготовку й дипломування моряків і несення вахти, тобто опущене визначальне слово - «стандарти»» [6, с.79 ].

Такої ж позиції дотримуються О. Балобанов та Н. Балобанова. Науковці зазначають, що «згідно з чинним законодавством, Конвенція STCW'78 є частиною національного законодавства України, але її автентичний текст українською мовою відсутній» [7, с.121].

Також потрібно зауважити, що « ця конвенція не поширюється на прогулянкові судна, оскільки вони не використовуються з метою перевезення вантажів та пасажирів» [ 8].

У сегменті експлуатації маломірного флоту відсутні міжнародні договори, і такі питання підлягають врегулюванню внутрішніми законами кожної держави. Кожна країна, займаючись цим питанням, сама визначає порядок підготовки та дипломування судноводіїв малого (маломірного) судна (далі - «ММС»), враховуючи різноманітні фактори, такі як тип маломірного судна, область його застосування (внутрішні водні шляхи, відкрите море) та інші.

Кожна країна визначає свої власні стандарти, враховуючи унікальні особливості свого маломірного флоту та водних шляхів. Такий індивідуальний підхід дозволяє краще адаптувати правила до конкретних умов та забезпечує високий рівень безпеки та ефективності управління ММС, враховуючи специфіку кожної держави.

У світі технологічного розвитку використання різноманітних прогулянкових суден, незалежно від того, чи це вітрильні чи моторні, давно перетнуло межі однієї держави. Присутність таких суден в портах під іноземним прапором стала звичайною практикою. Наприклад, в Україні діють вимоги Постанови КМУ «Про затвердження Технічного регламенту прогулянкових суден і водних мотоциклів» від 23 грудня 2021 р. № 1381[ 9]

Технологічні інновації в суднобудуванні дозволяють широко використовувати різноманітні види прогулянкових суден. Завдяки цьому, прогулянкові судна стають не лише засобом розваги, але й міжнародним елементом обміну культурними та технічними інноваціями.

Також, в сфері міжнародного судноплавства завжди виникає неоднозначний «конфлікт» двох важливих інтересів: держави прапора, яка надає реєстрацію судна, і держави порту, яка забезпечує прийом та контроль за судном в своїх водах.

З одного боку, усі аспекти адміністрування, технічні та соціальні питання, пов'язані з судном та його екіпажем, підпорядковуються юрисдикції держави прапора, під чий прапор воно плаває. Ця держава приймає всі необхідні заходи, включаючи комплектування та навчання екіпажу судна. Такі заходи відповідають обов'язкам держави прапора, визначеним у статті 94 Конвенції ООН з морського права 1982 року[10].

З іншого боку, прибережна держава може встановлювати свої власні правила для забезпечення безпеки судноплавства, що часто породжує питання щодо визнання кваліфікації моряків міжнародного морського співтовариства, які отримали посвідчення в інших державах.

Наприклад, посвідчення ММС видається в Україні відповідно до абз.50 та п 53 статті 163 Закону України «Про транспорт»[11 ], пункту 3 частини 3 статті 5 та статті 41 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» [12], до Порядку підготовки та підтвердження кваліфікації судноводіїв малих суден і водних мотоциклів, а також видачі міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном від 07.01.2023 № 8 [13 ].

Постановою КМУ від 30.12.2022 №1499 «Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден» також передбачена процедура подачі заяв та кваліфікаційних документів моряка в електронній формі через портал Дія. ДП «Моррічсервіс» не співпрацює і не надає послуги через портал Дія. З цих питань потрібно звертатися до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрації судноплавства). ДП «Моррічсервіс» надає послуги з оформлення кваліфікаційних та робочих документів моряка відповідно до Положення про звання осіб командного складу морських суден та порядок їх присвоєння, який затверджено Постановою КМУ від 30.12.2022 №1499 (зі змінами) [14].

Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня № 1499 «Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден» вносить істотні новації для покращення системи. Серед ключових змін є:

Здійснюється діджиталізація процесів та усунення можливості доступу третіх осіб до єдиного Державного реєстру документів моряків. Це не лише ефективно бореться з корупційними ризиками, але й мінімізує вплив людського фактору на інформацію та зменшує ризики її зміни, підробки тощо.

Проведення іспитів для моряків покладено на спеціально утворену Державну кваліфікаційну комісію (ДКК) з компетентними представниками морської галузі, інформація про яких публікується на вебсайті marad.gov.ua.

Заявки на отримання кваліфікаційних документів моряків можна подавати через Портал Дія, забезпечуючи простий та доступний процес.

Встановлено чіткий перелік підстав для відмови у видачі документів морякам, а також передбачено можливість оскарження рішень ДКК як судовим, так і адміністративним шляхом

Для визначення професійної компетенції моряків використовуватиметься визнаний у всьому світі CES-тест, замінюючи застарілий АСТ-тест.

Актуалізовано звання командного складу, узгоджуючи їх із вимогами Конвенції ПДНВ та забезпечуючи відсутність застарілих термінів та відповідність актуальним стандартам.

Відповідно до п. 2 Положення № 1499 « Дія цього Положення поширюється на капітанів та осіб командного складу морських торговельних суден і суден змішаного плавання, для професій яких міжнародними договорами України запроваджене додаткове регулювання, студентів (курсантів) закладів фахової передвищої та вищої освіти, які здійснюють підготовку моряків, заклади фахової передвищої та вищої освіти, які здійснюють підготовку моряків, підприємства, установи, організації, які здійснюють підготовку моряків на короткострокових курсах з окремих видів підготовки, державне підприємство «Сервісний центр морського та річкового транспорту», до основних завдань якого належить організаційно-технічне забезпечення надання послуг у сфері морського і внутрішнього водного транспорту, Мінінфраструктури, Міністерства освіти і науки, Адміністрацію судноплавства, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти та Державну службу якості освіти» [ 14].

В той же час, в пункті 3 Постанови №1499, чітко закріплюється імператив, що « Дія цього Положення не поширюється на капітанів, судноводіїв і членів екіпажів малих і прогулянкових суден та риболовних суден довжиною до 24 метрів[ 14].

Чинним законодавством передбачено два шляхи подачі заявку: а) через портал Дія; б) в режимі оф-лайн.

На порталі «Дія» моряк легко та зручно може скористатися алгоритмом для отримання кваліфікаційного документа. Процес починається з подання заявки, яку моряк підписує електронним підписом прямо на порталі. Після цього, Державна кваліфікаційна комісія моряків ретельно розглядає представлені документи.

Результати розгляду заяви надходять до користувача у формі позитивного рішення щодо видачі кваліфікаційного документа або обґрунтованої відмови. Інформація про це з'являється в особистому кабінеті користувача на порталі «Дія» та надсилається на електронну пошту.

Додатково, електронний образ підписаного документа уповноваженою особою також стає доступним у особистому кабінеті користувача на порталі «Дія». На даний момент, користувачі мають можливість отримати 14 різних звань для присвоєння або підвищення, з чого 4 перебувають на стадії тестування і невдовзі будуть доступні широкому колу користувачів, розширюючи їхні можливості на порталі «Дія».

Окремою складовою системи дипломування є складання тесту. Тестування проводиться за допомогою визнаного міжнародною морською спільнотою тесту CES 6.0, в присутності членів ДККМ. Після закінчення іспиту, в разі його успішного складання, моряк одразу отримує відповідний сертифікат з підписом члена Державної кваліфікаційної комісії моряків.

І хоча, є певні прогресивні положення, але можливо звернути увагу на певні проблемні моменти, а саме:

підстав існування/використання/функціонування додатку «Електронний Кабінет Моряка» не передбачено жодним нормативно-правовим. Єдина можлива та законна процедура дипломування регламентована постановою КМУ від 30.12.2022 №1499.

Б) Доступ співробітників Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків до додатку «Електронний Кабінет Моряка», а також до «єдиного Державного реєстру документів моряків» - повністю обмежений. Зазначені обставини додатково свідчать про неможливість працівників Адміністрації судноплавства взаємодіяти з вищевказаним додатком та реєстром при здійсненні процедури дипломування моряків. Таким чином, наразі доступ державних інституцій до відомостей, які наявні в зазначених ресурсах, обмежений третіми особами.

Значна кількість документів, які надходять на верифікацію є «недійсними», бо були видані в спосіб, що не передбачений постановою КМУ від 30.12.2022 №1499. Верифікація документів по е-пошті є тимчасовим рішенням до впровадження інформаційно-комунікаційної системи у сфері підготовки та дипломування моряків.

Г) Звання командного складу, вказані в документах, можуть не відповідати Постанові №1499, до того ж сам документ відрізняється від того, що видається уповноваженою особою Адміністрації судноплавства

Г) Немає визначених строків щодо того коли направляти до Адміністрації судноплавства документи на перевірку, вказане здійснюється заявником у разі необхідності. Якщо моряк отримав відповідь, що його документи «недійсні», він може звернутись безпосередньо до Адміністрації судноплавства чи сервісних центрів ДП «Моррічсервіс» в порядку, що встановлений постановою №1499 та отримати законні кваліфікаційні документ. Тобто, якщо моряк отримав відповідь, що його документи «недійсні», він може звернутись безпосередньо до Адміністрації судноплавства чи сервісних центрів ДП «Моррічсервіс» в порядку, що встановлений постановою №1499 та отримати законні кваліфікаційні документи.

Актуальним також є питання введення єдиного мінімального стандарту для підготовки судноводіїв маломірних суден і видачі визнаних документів для міжнародного співтовариства. Вирішення цього питання сприятиме уніфікації стандартів та покращенню безпеки водного транспорту, забезпечуючи взаєморозуміння між державами та покращення міжнародного судноплавства.

«Саме тому запровадження єдиного мінімального стандарту до підготовки судноводіїв малого (маломірного) судна з видачою загальновизнаного документу є актуальним питанням для міжнародного співтовариства» [8].

Резолюція Робочої групи по внутрішньому водного транспорту Європейської Економічної Комісії ООН «Міжнародне посвідчення на право керування прогулянковим судном» № 40 (далі по тексту - «Резолюція № 40») (1998р.) [15] спрямована на створення ефективного механізму, який сприятиме забезпеченню безпеки та уніфікованих стандартів у цій галузі.

Відзначимо, що Резолюція № 40 рекомендує державам видачу міжнародних посвідчень на право керування прогулянковими суднами, що відповідають визначеному стандарту. Умовою видачі такого посвідчення є наявність національного посвідчення, яке відповідає стандартам резолюції або успішне складання іспиту, передбаченого додатком до Резолюції № 40 [15]. Цей підхід сприяє встановленню єдиного стандарту та забезпеченню безпеки при керуванні прогулянковими суднами, сприяючи тим самим взаєморозумінню та співпраці між країнами.

У контексті вищевказаного, варто звернути увагу на важливість впровадження конкретних заходів, спрямованих на вдосконалення системи дипломування, що дозволить українським морякам виявляти високу професійну підготовку та легше інтегруватися у міжнародне морське співтовариство.

Додатково, варто зазначити, що згідно з указівками Комітету з безпеки на морі IMO ( Міжнародна морська організація, англ. International Maritime Organization), викладеними у Циркулярі МSС.1/Сіrс.1450 від 24 січня 2013 року та попередніми циркулярами з цього питання, підтвердження видається лише при наявності письмового меморандуму між країною, що видала диплом моряка, і країною, що визнає диплом моряка [16]. Це визначає чіткі рамки для взаємодії та встановлення взаємовигідних умов між державами для визнання кваліфікацій морських фахівців.

Як вже зазначалось, розвиток судноплавства передбачає інтенсивну та активну співпрацю зі Сторонами Міжнародної Конвенції про дипломи та свідоцтва моряків 1978 року. Основна мета цієї ініціативи - укладання нових та оновлення чинних Меморандумів про взаєморозуміння щодо взаємного визнання дипломів та свідоцтв фахівців моряків.

Ці міжвідомчі угоди є ключовим інструментом для спрощення процедури підтвердження кваліфікації моряків та скорочення тривалості процесу їхнього працевлаштування на суднах держави прапору. За допомогою цих угод досягається взаємна визнаність професійних кваліфікацій та освітнього рівня морських фахівців між різними країнами-учасницями конвенції.

Такий підхід сприяє створенню єдиної стандартизованої системи оцінки та визнання кваліфікацій, що спрощує мобільність моряків і відкриває нові можливості для їхньої кар'єрної реалізації. Крім того, це сприяє підвищенню рівня безпеки та ефективності судноплавства шляхом забезпечення працевлаштування кваліфікованих та досвідчених фахівців на борту суден у найкоротший термін.

Така співпраця здійснюється в трьох основних напрямках, а саме:

Оновлення 7 Меморандумів про визнання дипломів/свідоцтв моряків з державами-сторонами Конвенції ПДНВ « із такими державами: Латвія, Естонія, Кіпр, Кірибаті, Маршаллові острови, Вануату, Польща» [ 17].

Укладання Меморандуму про визнання дипломів/свідоцтв моряків з державами-сторонами Конвенції ПДНВ. Наприклад, станом на серпень 2023 р., «Україною укладено 51 Меморандум про визнання дипломів/свідоцтв моряків з такими державами-сторонами Конвенції ПДНВ: Азербайджан, Антигуа і Барбуда, Багамські Острови, Барбадос, Бельгія, Вануату, В'єтнам, Гонконг, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Ізраїль, Іран, Ірландія, Італія, Йорданія, Камбоджа, Канада, Катар, Кіпр, Кірибаті, Коморські острови, Куба, Латвія, Литва, Ліберія, Люксембург, Маврикій, Мальта, Марокко, Маршаллові острови, Монголія, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Острів Мен, Панама, Польща, Румунія, Сент-Вінсент, Сінгапур, Словаччина, Туреччина, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Ямайка» [17].

Проведення перемовин для підписання Меморандумів про взаєморозуміння. Так, Україна проводить « перемовини ще з 26 країнами з метою підписання таких Меморандумів про взаєморозуміння, а саме з Південною Кореєю, Бруней Даруссаламом, Бахрейном, Південно-Африканською Республікою, Іспанією, Португалією, Індією, Молдовою, Японією, Шрі-Ланкою, Саудівською Аравією, Німеччиною, Малайзією, Таїландом, Індонезією, Островами Кука, Фіджі, Кувейтом, Оманом, Китаєм, Австралією, Болгарією»[17].

Висновок

Для вдосконалення системи дипломування моряків проводиться реформа, спрямована на оптимізацію та адаптацію її до стандартів, характерних для провідних європейських країн. Однією з найактуальніших задач у цьому процесі є підвищення об'єктивності оцінки кваліфікації моряків, судноводіїв.

Спрощення процедур та впровадження чітких критеріїв оцінювання може значно полегшити отримання диплому моряка. При цьому слід надати особливу увагу розробці об'єктивних тестових завдань, які відображатимуть реальні навички та знання майбутніх фахівців. З метою запобігання корупційним явищам у сфері дипломування, запроваджуються прозорі та ефективні механізми контролю за процесом оцінки. Моніторинг та аудит системи дозволять вчасно виявляти та усувати можливі недоліки. Зокрема, рекомендується залучити представників міжнародних організацій та експертів з європейських країн для участі в процесах атестації та розгляду дипломів. Це сприятиме створенню об'єктивного та високоякісного механізму оцінки компетентності моряків. Узагальнюючи, вдосконалення системи дипломування моряків потребує комплексного підходу, що включатиме в себе як технічні інновації, так і впровадження міжнародних стандартів та етичних принципів, що сприятиме створенню ефективної та відповідальної системи оцінки кваліфікації морських фахівців, в тому числі, і судноводіїв.

Література

1. International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping for Seafarers (STCW) ( 1978).

2. Манільські поправки до додатка до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) 1978 року (Резолюція 1 Конференції Сторін Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року) Дата підписання: 25.06.2010. Дата набрання чинності для України: 01.01.2012.

3. Манільські поправки до Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) (Резолюція 2 Конференції Сторін Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року) Дата підписання: 25.06.2010. Дата набрання чинності для України: 01.01.2012

4. International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping of Fishing Vessel Personnel, 1995

5. Національна транспортна стратегія України до 2030 року.

6. Кочерєв О.С.Система дипломування судноводіїв у галузі морського, зокрема річкового судноплавства України. Південноукраїнський правничий часопис, 2021. № 3. Ч.1. С.77-81.

7. Балобанов О. О., Балобанова Н. О.. Правові основи підготовки, працевлаштування та праці моряків. Одеса : Фенікс, 2011. 200 с.

8. Рабомізо Д. Посвідчення судноводія малого (маломірного) судна та Резолюція № 40. Транспорт, № 2 (995), лютий 2018.

9. Про затвердження Технічного регламенту прогулянкових суден і водних мотоциклів Постанова КМУ від 23 грудня 2021 р. № 1381

10. The United Nations Convention on the Law of the Sea (UNCLOS)(1982).

11. Про транспорт : Закон України від 10.11.1994 № 232/94-ВР

12. Про судноплавство на внутрішніх водних шляхах України : Закон України від 03.12.2020 № 1054-IX.

13. Порядок підготовки та підтвердження кваліфікації судноводіїв малих суден і водних мотоциклів, а також видачі міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном : Наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 07.01.2023 № 8.

14. Деякі питання присвоєння звань особам командного складу морських суден: Постанова КМУ від 30.12.2022 №1499

15. Resolution of the Working Group on Inland Water Transport of the United Nations Economic Commission for Europe International certificate for the right to drive a pleasure craft No. 40 (hereinafter referred to as Resolution No. 40 ). (1998).

16. Guidance on arrangements between parties to allow for recognition of certificates under regulation I/10 of the STCW convention: МSС.1/Сіrс.1450. 24 January 2013.

17. Розробка та оновлення Меморандумів про взаєморозуміння з державами-сторонами Конвенції ПДНВ.

References

1. International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping for Seafarers (STCW) (1978).

2. Manilski popravky do dodatka do Mizhnarodnoi konventsii pro pidhotovku i dyplomuvannia moriakiv ta nesennia vakhty (PDNV) 1978 roku (Rezoliutsiia 1 Konferentsii Storin Mizhnarodnoi konventsii pro pidhotovku i dyplomuvannia moriakiv ta nesennia vakhty 1978 roku). [ Resolution 1 of the Conference of the Parties to the 1978 International Convention on the Training and Certification of Seafarers and Watchkeeping ]. Data pidpysannia: 25.06.2010. Data nabrannia chynnosti dlia Ukrainy: 01.01.2012.

3. Manilski popravky do Kodeksu z pidhotovky i dyplomuvannia moriakiv ta nesennia vakhty (PDNV) (Rezoliutsiia 2 Konferentsii Storin Mizhnarodnoi konventsii pro pidhotovku i dyplomuvannia moriakiv ta nesennia vakhty 1978 roku) [ Resolution 2 of the Conference of the Parties to the 1978 International Convention on the Training and Certification of Seafarers and Watchkeeping ]. Data pidpysannia: 25.06.2010. Data nabrannia chynnosti dlia Ukrainy: 01.01.2012

4. International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping of Fishing Vessel Personnel, (1995).

5. Natsionalna transportna stratehiia Ukrainy do 2030 roku. (2017). [National transport strategy of Ukraine 2030].

6. Kocheriev, O.S. Systema dyplomuvannia sudnovodiiv u haluzi morskoho, zokrema richkovoho sudnoplavstva Ukrainy.(2021). [Certification system for seafarers in the field of maritime, in particular river shipping in Ukraine] Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys, № 3. Ch.1. 77-81.

7. Балобанов О. О., Балобанова Н. О.. Правові основи підготовки, працевлаштування та праці моряків. Одеса : Фенікс, 2011. 200 с. Balobanov, O. O.& Balobanova, N. O. Pravovi osnovy pidhotovky, pratsevlashtuvannia ta pratsi moriakiv.(2011). [Legal basis of training, employment and work of seafarers]. [in Ukrainian].

8. Rabomizo, D.. Posvidchennia sudnovodiia maloho (malomirnoho) sudna ta Rezoliutsiia № 40. ( 2018). [Certificate of the pilot of a small (undersized) vessel and Resolution No. 40]. Transport. № 2 (995), liutyi 2018.

9. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zatverdzhennia Tekhnichnoho rehlamentu prohuliankovykh suden i vodnykh mototsykliv» (2021).[ Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On Approval of the Technical Regulations of Pleasure Boats and Jet Skis" ] vid 23 hrudnia 2021 r. № 1381.

10. The United Nations Convention on the Law of the Sea (UNCLOS). (1982).

11. Zakon Ukrainy «Pro transport» (1994). [Law of Ukraine "On Transport"]. vid 10.11.1994 № 232/94-VR.

12. Zakon Ukrainy Pro sudnoplavstvo na vnutrishnikh vodnykh shliakhakh Ukrainy. (2020). [Law of Ukraine On Navigation on the Inland Waterways of Ukraine]. (03 hrudnia 2020).

13. Nakaz Ministerstva rozvytku hromad, terytorii ta infrastruktury Ukrainy «Poriadok pidhotovky ta pidtverdzhennia kvalifikatsii sudnovodiiv malykh suden i vodnykh mototsykliv, a takozh vydachi mizhnarodnoho posvidchennia na pravo upravlinnia prohuliankovym sudnom». (2023). [Order of the Ministry of Development of Communities, Territories and Infrastructure of Ukraine "Procedure for training and confirming the qualifications of drivers of small vessels and jet skis, as well as issuing an international certificate for the right to operate a recreational vessel"] vid 07.01.2023 № 8

14. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Deiaki pytannia prysvoiennia zvan osobam komandnoho skladu morskykh suden» (2022). [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "Some issues of assigning ranks to the command staff of sea vessels", December 30]. vid 30.12.2022 №1499.

15. Resolution of the Working Group on Inland Water Transport of the United Nations Economic Commission for Europe International certificate for the right to drive a pleasure craft No. 40 (hereinafter referred to as Resolution No. 40 ). (1998).

16. Guidance on arrangements between parties to allow for recognition of certificates under regulation I/10 of the STCW convention: MSC.1/Circ.1450. 24 January 2013.

17. Rozrobka ta onovlennia Memorandumiv pro vzaiemorozuminnia z derzhavamy- storonamy Konventsii PDNV. (2023). [Development and updating of Memorandums of Understanding with the States Parties to the Convention STCW].

Размещено на Allbest.ru