Перспективи дискурсу про визначення правового статусу штучного інтелекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи дискурсу про визначення правового статусу штучного інтелекту

Пропозиції низки українських науковців щодо гіпотетичного оформлення правосуб'єктності ШІ, на фоні домінування технократичного підходу, поєднаного з суто інструментальним розумінням права як регулятивного чи забезпечувального засобу, викликають занепокоєння, особливо з позицій гуманістичних засад у праві, передусім природних прав людини.

На підставі зазначеного, на противагу наявним, розглянутим вище, гіпотезам щодо можливої в недалекій перспективі правосуб'єктності ШІ, пропонується інша - з урахуванням сучасного розуміння права, перенесення на ШІ окремих елементів правового статусу людини (фізичної особи) можливе лише на рівні теоретизування.

Проте ця гіпотеза, звісно, не вирішує проблеми удосконалення правового регулювання відносин, в яких своєрідно присутній ШІ. Дослідження і дискусії з цього питання мають продовжуватися. На сьогодні ж в українській правовій науці можна констатувати лише передумови певних парадигмальних змін:

із революційним шляхом - зміна ціннісних орієнтирів у праві передусім на розуміння його суто як засобу, який можна штучно змінити й адаптувати (прогностичними методами чи моделюванням), навіть на рівні загальновизнаних історично сформованих засад (принципів і постулатів), під потреби впровадження у юридичну практику такого нового, хоча і своєрідного, але суб'єкта права як ШІ;

і еволюційним - широкого сприйняття права як цінності, блага, як культурного і цивілізаційного надбання людства, а ШІ - як новітнього елемента суспільних відносин, виникнення і поширення якого органічним шляхом створює потреби у незвично швидкій, і можливо дещо нетрадиційній, правовій рефлексії.

Наразі в українській правовій науці наявна тенденція до невиправданого прискорення подій щодо правосуб'єктності ШІ, що призводить до зміщення акцентів з вирішення реальних і цілком прогнозованих практичних правових проблем на обговорення варіантів імовірних сценаріїв далекої перспективи.

Як випливає з міркувань самих прихильників правосуб'єктності ШІ, тільки пропозиції її осмислення вже дають змогу осягнути спектр зумовлених цим кардинальних правових змін і потенційних правових проблем, щодо вирішення яких сьогодні взагалі немає уявлень. Отже на цьому шляху навіть теоретичне подолання однієї проблеми спричиняє безліч інших. І ці проблеми створюють глобальні виклики праву - на філософському, ціннісному, морально-етичному, доктринальному (передусім, природно-правової доктрини), методологічному, галузевому та інших рівнях. Очевидно, що після гіпотетичного вирішення таких проблем право вже не буде правом у його нинішньому розумінні.

Дійсно, наукові розробки мають велике значення, орієнтують на майбутнє, але першочерговими для вирішення є вже наявні правові проблеми та потреби ближчої перспективи, які поки що не пов'язані з абсолютно автономним ШІ. штучний інтелект правосуб'єктність

Розвиток «індустрії» роботів з ШІ в майбутньому важко передбачуваний, але, безумовно, він обмежений «червоною лінією» - не можна створити ШІ, який мав би здатність стати суб'єктом права. Тому «юридизація» роботів з ШІ має бути спрямована не на надання їм статусу суб'єкта права, а на правову регламентацію порядку використання людьми (суб'єктами права) можливостей ШІ сьогодні і в майбутньому.

Відповідальність так званої «електронної особи» не може розглядатися в контексті традиційного розуміння юридичної відповідальності, тобто за аналогією з відповідальністю людини. Як осмислення статусу «електронної особи», так і сприйняття її відповідальності має відбуватися на інших засадах і з використанням методологічного інструментарію здатного забезпечити непорушність фундаментальних правових цінностей та ідеалів, повагу до прав людини, і, водночас, гармонійне вирішення потреб у правовому вирішенні проблем ШІ.

Наведений аналіз поглядів на правові проблеми розробки, існування, а також соціально-технологічного майбутнього систем, побудованих за технологіями ШІ, та пристроїв IoT показує комплексність проблематики регулювання виникаючих у зв'язку з їх появою правовідносин та активну рефлексію фахівців різних галузей права.

Уявляється, що проблеми правового забезпечення ШІ є окремою, спеціальною інституцією доктрини інформаційного права на рівні інститутів інформаційної безпеки, інформаційної культури, інтелектуальної власності тощо, яка через можливості істотного впливу ШІ на людину (як позитивного, так і негативного) перебуває у діалектичному зв'язку з ідеєю інформаційних прав людини.

Мультидисциплінарний характер проблематики ШІ вимагає використання здобутків й інших галузей соціогуманітарних знань (філософії, соціології, психології тощо) та точних наук (кібернетики, системотехніки, математики тощо), що може бути здійснено в межах соціогуманітарної інформології (sociohumanitarian informology).

Размещено на Allbest.ru