Організаційно-економічний механізм забезпечення дотримання принципів інтелектуальної власності в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Організаційно-економічний механізм забезпечення дотримання принципів інтелектуальної власності в Україні

Гаврилко Олена Василівна (Gavrilko Olena),

заступник директора ТОВ «Українське театральне партнерство»,

менеджер з адміністративної діяльності

м. Київ, Україна (Kyiv, Ukraine)

Одним із важливих аспектів сфери інтелектуальної власності залишається питання комерціалізації результатів творчої діяльності, забезпечення їх впровадження у культурне життя країни.

Закріплення у Законі України «Про культуру» поняття креативних індустрій як виду економічної діяльності у 2018 році було обґрунтованим рішенням та своєрідним поштовхом для нового погляду на економічні аспекти діяльності у сфері культури та розгляду її як важливої складової економіки нашої країни.

Увага законодавця до сфери креативних індустрій, на жаль не забезпечує відокремлене місце театральної постановки у правовому регулюванні в сфері авторського права і суміжних прав.

В Україні останніми роками держава всесторонньо намагається підтримувати творців та розвивати театральну сферу, впроваджуючи додаткові заходи щодо державної підтримки культури і мистецтва в Україні, надаючи державну допомогу окремим театрам або грантову підтримку молодим діячам у галузі театрального мистецтва.

Незважаючи на актуальність зазначених питань, театральна постановка є специфічним об'єктом права інтелектуальної власності, який, на жаль, залишається малодослідженим у вітчизняній правовій науці, але з розвитком окремих нових проявів театрального мистецтва дедалі все більше привертає увагу науковців та законодавця.

За своїм місцем в системі об'єктів цивільного права, театральна постановка належить до результатів літературно-художньої діяльності та охороняється як об'єкт авторського права. Як і інші об'єкти права інтелектуальної власності, театральна постановка займає важливе місце у суспільних відносинах та виконує культурну, виховну, просвітницьку та інші функції. авторський інтелектуальний творчий право

Для усесторонньої характеристики театральної постановки, а також визначення її юридично-значимих ознак, слід з'ясувати особливості літературно-художньої діяльності, та визначити специфіку об'єктів, які з'являються внаслідок такої діяльності. Так, загальновизнано, що літературно-художня діяльність - особливий вид творчої інтелектуальної діяльності, що характеризується такими специфічними ознаками:

- об'єктом правової охорони виступає твір, виражений у певній об'єктивній формі, яка унеможливлює його відтворення;

- об'єктом правової охорони виступає форма, а не зміст твору;

- правова охорона надається твору незалежно від його науково-теоретичного чи художньо-естетичного рівня, жанру, призначення, суспільних та інших якостей;

- літературно-художня діяльність та її результати не підлягають будь-якій перевірці на відповідність вимогам закону;

- літературно-художня діяльність та її результати не підлягають будь-якому обмеженню та ліцензуванню, перевірці, експертизі тощо (відповідно до проголошеного у незалежних країнах принципу свободи слова, конституційного принципу творчої діяльності);

- авторське право на літературно-художній твір виникає з факту його створення, а не реєстрації;

- застосування результатів літературно-художньої діяльності сприяє збагаченню внутрішнього світу людини, розвитку особистості.

Отже, особливий інтерес зазначені класифікації представляють з позиції визначення театральної постановки як твору, що є похідним та складним на погляд більшості науковців.

Складні твори також складаються з сукупності взаємопов'язаних результатів інтелектуальної діяльності, разом з тим мають ряд відмінностей від складених творів.

Основна відмінність складного твору від складеного полягає:

по-перше, в складових елементах (у складних творах це твори різного виду, тоді як в складових творах, це переважно однорідні об'єкти);

по-друге, слід виділити ступінь взаємопов'язаності результатів творчої діяльності, які входять до складу складного твору.

З точки зору авторського права важлива тільки здатність елемента складного твору бути використаним окремо від твору в цілому і від його інших елементів (мати самостійне значення).

Треба визнати, що у сфері авторського права існує термінологічна невизначеність у визначенні поняття «театральна постановка». Брак науково-теоретичних розвідок певною мірою компенсується законодавчим регулюванням, зокрема наявністю спеціального Закону України «Про театри і театральну справу».

В Україні у статті 1 Закону України «Про театри та театральну справу» театральна постанова визначається як твір театрального мистецтва, створений на основі драматургічного, музично-драматургічного або літературного твору, що має єдиний задум та конкретну назву. Перш ніж розпочати аналіз законодавчого поняття театральної постановки, слід зазначити, що поряд з ним у законодавстві фігурують поняття театрального заходу, театральної вистави, постановки драматичних, музично-драматичних творів, пантомім, хореографічних та інших творів, створених для сценічного показу.

У Законі України «Про театри і театральну справу» надається визначення вистави як публічного виконання театральної постановки. Аналіз етимології слова дає можливість зробити висновок про те, що вистава - це єдине ціле, що складається з безлічі частин. Суміжним поняттям з поняттям «вистава» є «постановка».

Під «постановкою» розуміється «творчий процес створення драматичного, оперного та балетного спектаклю, циркової вистави, естрадного огляду, а також кінофільму.

Постановка здійснюється на основі постановочного задуму режисера, який включає: ідейне тлумачення (інтерпретацію) п'єси; характеристики окремих персонажів; визначення необхідних стилістичних і жанрових особливостей акторського виконання; вирішення вистави у часі: ритм і темп вистави; вирішення вистави в просторі: мізансцени, планування; визначення характеру і принципів оформлення. Що ж до використання цього поняття у актах міжнародного законодавства слід зазначити наступне. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 24 липня 1971 року, яка є однією з основоположних конвенцій з авторського права, використовує терміни «драматичні» і «музично-драматичні твори», але не дає визначення театральної постановки.

Так, у статті 2 цієї конвенції йдеться, що термін «літературні та художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори; лекції, звернення, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні та музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми.

Ще один основоположний документ, який регулює питання авторського права на міжнародному рівні - Всесвітня конвенція про авторське право, підписана в Женеві 06.09.1952 р., так само підміняє термін «театральний твір» на «драматичний твір».

Згідно зі статтею 1 цієї конвенції «Кожна Договірна Держава зобов'язується вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення достатньої і ефективної охорони прав авторів і всіх інших власників авторських прав на літературні, наукові і художні твори, як-то: твори письмові, музичні, драматичні і кінематографічні, твори живопису, графіки і скульптури». Юридична наука оперує більш жорсткими та однозначними категоріями, що обумовлює необхідність чіткого розмежування суміжних понять та встановлення їх співвідношення. У п. 1.2 наказу Мінкультури від 07.07.1999 року закріплено узагальнююче поняття для спектаклів, концертів, вистав тощо. Нормотворець пропонує називати такого роду явища заходами. Отже, вистава є окремим випадком заходу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про театри і театральну справу» виставою є публічне виконання театральної постановки. Таке трактування вистави вказує на її підпорядкований, навіть, у певній мірі, інструментальний характер. Це виявляється у тому, що виставою фактично названо процес, а не зміст. З цього можна зробити висновок, що законодавець виставу визначив як форму, а театральну постановку - як зміст відповідного єдиного явища. При цьому слід підкреслити, що театральна постановка може мати інші форми, окрім вистави - тобто існувати як об'єкт

Виходячи з ролі і значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного прогресу України як однієї з форм суспільно-корисної діяльності, слід на державному рівні офіційно її оголосити пріоритетною і такою, яка зумовлює успішний розвиток всіх інших форм суспільно-корисної діяльності.

Визнання інтелектуальної діяльності такою, яка забезпечує успішний розвиток усіх інших форм суспільно-корисної діяльності, зумовлює необхідність зосередити державні можливості (творчий потенціал, матеріальні ресурси, кошти тощо) на всебічному розвитку інтелектуальної діяльності.

Для цього необхідно: по-перше, на базі наукових, науково-технічних, соціально-економічних та інших прогнозів розробити і прийняти прогноз розвитку цивільного законодавства, у тому числі законодавства України про інтелектуальну власність, хоча б на найближчу перспективу - 10 років; по-друге, на основі прогнозу розвитку законодавства України про інтелектуальну власність розробити і прийняти модель законодавства України про інтелектуальну власність; по-третє, чинне законодавство України про інтелектуальну власність потребує постійного і систематичного удосконалення. Новий Цивільний кодекс України не розв'язав усіх проблем правового забезпечення інтелектуальної діяльності та її результату - інтелектуальної власності.

Практика законотворення у сфері інтелектуальної власності свідчить про недоцільність прийняття окремих законів по кожному виду об'єктів інтелектуальної власності; по-четверте, зростання ролі і значення інтелектуальної діяльності та її результату інтелектуальної власності для соціально-економічного розвитку України потребує більш досконалого і ефективного правового механізму її охорони.

Таким міг би стати єдиний законодавчий акт про інтелектуальну власність. Це може бути закон про інтелектуальну власність або, краще, Кодекс України про інтелектуальну власність; і, нарешті, по-п'яте, обов'язковою умовою модельного кодексу України повинен стати принцип, який визнавав би у всіх випадках створення об'єкта результатом творчої діяльності первинним суб'єктом права інтелектуальної власності тільки його творця. Випадки визнання права інтелектуальної власності за іншими особами, крім творця, мають визначатися лише законом.

Размещено на Allbest.ru