Криміналістична класифікація кримінальних правопорушень проти власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криміналістична класифікація кримінальних правопорушень проти власності

Воліков Тарас Анатолійович кандидат юридичних наук, докторант кафедри криміналістики та домедичної підготовки, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Анотація

У статті досліджено наукові основи криміналістичної кваліфікації кримінальних правопорушень проти власності. Акцентовано увагу на важливості розробки криміналістичної класифікації, яка, на відміну від кримінально-правової, полягає в об'єктивній орієнтації та практичній реалізації теоретичних положень окремих криміналістичних методик і тактичних прийомів проведення слідчих (розшукових) дій.

Кримінальні злочини проти власності пропонується поділяти за такими ознаками. Залежно від способу вчинення як сукупності дій з підготовки, вчинення та приховування кримінального правопорушення. Основним критерієм за цим критерієм є безпосередньо спосіб вчинення із застосуванням фізичного насильства; психічне насильство; шахрайство або зловживання довірою; дії, не пов'язані із застосуванням насильства; підпал, вибух або інший загально небезпечний спосіб; погрози застосування насильства або вчинення дій, пов'язаних із знищенням майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом; бездіяльність.

Залежно від предмета протиправного посягання, яким можуть бути: гроші, цінні папери; дорогоцінні метали та каміння; товари промислового виробництва; одяг і товари для дому; автомобілі; харчування; продукція сільськогосподарського виробництва; об'єкти, що мають культурну та історичну цінність, тощо. За обставинами вчинення кримінального правопорушення: у містах; за межами населених пунктів; у сільській місцевості та на території садівничих товариств. За слідами, залишеними після вчинення кримінального правопорушення: речові сліди; ідеальні сліди у вигляді уявних образів; віртуальні або цифрові сліди. За ознаками осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення проти власності: індивідуальні; групові, серед яких слід диференціювати правопорушення залежно від ступеня організованості в групі.

Ключові слова: кримінальні правопорушення, право власності, класифікація, методика розслідування, криміналістична характеристика, спосіб вчинення, предмет посягання, сліди, особа правопорушника.

Abstract

Criminal classification of criminal offenses against property

Volikov Taras Anatoliyovych Candidate of Science of Law, Doctoral Student of the Department of Criminalistics and Pre-medical training, Dnipropetrovs'k State University of Internal Affairs

The article examines the scientific basis of forensic classification of criminal offenses against property. Attention is focused on the importance of the development of forensic classification, which, unlike the criminal-legal classification, consists in the objective orientation and practical implementation of the theoretical provisions of individual forensic methods and tactical methods of conducting investigative (search) actions.

It is proposed to divide criminal offenses against property according to the following criteria. Depending on the method of commission as a set of actions for the preparation, commission and concealment of a criminal offense. The main criterion according to this criterion is directly the method of committing with the use of physical violence; mental violence; fraud or breach of trust; actions not related to the use of violence; arson, explosion or other generally dangerous method; threats to use violence or commit actions related to the destruction of property by arson, explosion or other generally dangerous means; inactivity Depending on the subject of the illegal encroachment, which can be: money, securities; precious metals and stones; goods of industrial production; clothing and household goods; motor vehicles; food; products of agricultural production; objects of cultural and historical value, etc. According to the circumstances of the commission of the criminal offense: in cities; outside populated areas; in rural areas and on the territory of horticultural societies.

By traces left after the commission of a criminal offense: material traces; ideal traces in the form of imaginary images; virtual or digital traces. According to the characteristics of persons who commit criminal offenses against property: individual; group, among which it is necessary to differentiate offenses depending on the degree of organization in the group.

Keywords: criminal offenses, property rights, classification, investigation method, forensic characteristics, method of commission, object of encroachment, traces, identity of the offender.

Постановка проблеми

Кожна система знань та кожен вид людської діяльності повинна відповідати внутрішній структурно-логічної впорядкованості, без якої неможливо виробити методологію наукових досліджень. Встановлення закономірностей під час дослідження правових явищ неможливо зробити без системного підходу, основою якого є саме класифікація. Теоретичні основи класифікації досі недостатньо вивчені як у гносеологічному так і у методологічному розуміннях, що повною мірою відноситься і до теоретичних і до прикладних галузей знань, у тому числі і криміналістики. Важливість розробки криміналістичної класифікації полягає більш предметній спрямованості та практичній реалізації окремих криміналістичних методик.

У свою чергу, розроблені теоретичні положення окремих криміналістичних методик у відповідності до криміналістичної класифікації сприяють реалізації прийомів та методів розслідування кримінальних правопорушень, застосуванню тактичних прийомів проведення окремих слідчих (розшукових) дій. На сьогодні є багато різних думок науковців щодо критеріїв криміналістичної класифікації кримінальних правопорушень. Окремих комплексних розробок класифікації кримінальних правопорушень проти власності не проводилось, що спонукає приділити увагу вирішенню цього питання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Концептуальним положенням методики розслідування, в тому числі кримінальних правопорушень проти власності присвячено праці таких вітчизняних вчених в галузі кримінального процесу та криміналістики, як В.П. Бахін, А.Ф. Волобуєв, М.М. Єфімов, В.А. Журавель, І.І. Когутич, О.Н. Колесниченко, В.О. Коновалова, І.В. Пиріг, В.М. Плетенець, Р.Л. Степанюк, В.В. Тіщенко, П.В. Цимбал, К.О. Чаплинський, Ю.М. Чорноус, В.М. Шевчук, В.Ю. Шепітько, Б.В. Щур, В.В. Юсупов, О.О. Юхно та ін. Наукові здобутки зазначених вчених зробили значний внесок у розвиток криміналістичної методики, однак питання класифікації кримінальних правопорушень проти власності ними детально не розглядались.

Метою статті є розробка криміналістичної класифікації кримінальних правопорушень проти власності.

Виклад основного матеріалу

Термін класифікація (від латинського classis - розряд, клас і facio - роблю, розкладаю) у словнику української мови розглядається як система розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи тощо за спільними ознаками, властивостями. У філософському енциклопедичному словнику класифікація розглядається як багатоступінчастий, послідовний поділ обсягу поняття з метою систематизації, поглиблення і отримання нових знань щодо членів поділу. Результатом класифікації є система підпорядкованих понять: подільне поняття є родом, а складові поділу є видами цього роду, видами видів і т. ін. [1]. Критерії поділення кримінальних правопорушень проти власності на корисливі та некорисливі, що на сьогодні розроблені та обґрунтованій вченими в галузі кримінального права є основою кримінально-правовій класифікації. Однак криміналістичні критерії класифікації повинні, на нашу думку, виходити з елементів криміналістичної характеристики кримінального правопорушення. Ми погоджуємось з думкою О. В. Пчеліної, що не слід розглядати криміналістичну характеристику злочинів в цілому як критерій класифікації [2, с. 85]. Однак, на нашу думку, окремі її елементи можуть і повинні бути криміналістичними ознаками поділення кримінальних правопорушень на групи, види.

Зважаючи на означене вище, пропонуємо наступну класифікацію кримінальних правопорушень проти власності.

1. Залежно від способу вчинення кримінального правопорушення. У криміналістиці спосіб вчинення кримінального правопорушення розглядається як сукупність дій з підготовки, вчинення та приховування, властивих суб'єкту вчинення таких дій, що вчиняються в певній обстановці, спрямованих на отримання злочинного результату, внаслідок чого утворюються сліди. Тобто, спосіб вчинення кримінального правопорушення є основним елементом, ключовою ланку, що пов'язує інші елементи криміналістичної характеристики, а саме особу злочинця, обстановку, предмет посягання, сліди.

За способом вчинення, зважаючи на його трьохчленну структуру потрібно розрізняти кримінальні правопорушення, що вчиняються:

а) з попередньою підготовкою;

б) з попередньою підготовкою та приховуванням слідів злочинних дій;

в) без підготовки, але з приховуванням наслідків злочинної діяльності;

г) без підготовки та приховування слідів правопорушення.

Залежно від видів підготовки, способів вчинення та приховування злочину, в свою чергу можливо класифікувати наступним чином. В залежності від способів підготовки розрізняють дії:

- спрямовані на вибір предмета злочинного посягання;

- спрямовані на вивчення особи, у володінні або у розпорядженні якої знаходиться майно на заволодіння яким направлено злочинний задум. Ці дії здійснюються або безпосереднім спостереженням за особою або отриманням інформації про неї від інших осіб;

- з вивчення обстановки в якій будуть здійснюватися злочинні дії. Такі дії з боку правопорушника можуть відбуватись шляхом спостереження за об'єктом посягання, безпосередньо розвідувальними діями під виглядом медичного працівника, представника влади, страхового агента тощо, а також вивченням режиму роботи підприємства чи організації у розпорядженні якого знаходиться майно. В залежності від ситуації на стадії підготовки можливо створити умови для успішного здійснення злочинного задуму;

- з обрання способу заволодіння майном або його пошкодження чи знищення, а також підготовка інструментів, приладів, пристосувань для здійснення злочинного наміру (знарядь зламу, транспортних засобів, пристроїв для відключення сигналізації, підроблених документів тощо);

- з обрання способів приховування: створення алібі; визначення місць, де можливо сховатись від переслідування; вибір місця збереження або шляхів збуту викраденого тощо.

За способами безпосереднього вчинення кримінального правопорушення проти власності розрізняють ті, що пов'язані із застосуванням насильства і такі, що не пов'язані з таким. До насильницьких злочинів відносять грабіж (ст. 186 КК України), розбій (ст. 187 КК України), вимагання (ст. 189 КК України). Виділення їх в окрему групу викликано зростанням таких злочинів на фоні соціально-економічної нестабільності у суспільстві. Під насильством як способом вчинення кримінальних правопорушень проти власності у розуміють фізичний або психічний вплив однієї особи на іншу, що порушує її право на власність, з метою досягнення певного злочинного результату [3, с. 345]. Окремі науковці тлумачать поняття насильства у трьох значеннях: 1) насильство як будь-яке примушення злочинцем іншої людини до дії або бездіяльності проти її волі за допомогою фізичного або психічного впливу на останню; 2) насильство як засіб досягнення злочинної мети шляхом застосування фізичної сили; 3) насильство не тільки як засіб вчинення злочинів, а й як їх мета [4, с. 68].

При вчиненні насильницьких злочинів проти власності насильство спрямовані на протиправне вилучення чужого майна у психічній або фізичній формах, застосування яких залежить від вибору варіанта поведінки правопорушника. При цьому в обох формах суспільна небезпека є однаковою, оскільки психічне насильство призводить до тих самих незворотних наслідків, що й насильство фізичне. Аналіз практики показав, що при вчиненні насильницьких злочинів проти власності насильство виражається, як правило, у поєднанні (чергуванні) вказаних форм. Так, у випадку, коли злочинець, б'ючи жертву, супроводжує свої дії словесною загрозою, має місце фізично-психологічне насильство. Проте в іншому випадку, коли злочинець, словесно загрожуючи жертві або близьким їй людям, завдає удару, - це вже психофізичне насильство. У цьому випадку фізичний вплив є засобом демонстрації дійсності загроз і можливості здійснення їх у майбутньому [5, с. 140].

На нашу думку, поділення кримінальних правопорушень проти власності на насильницькі та ненасильницькі є цілком слушним. Але, існують думки що таке поділення є умовним, оскільки насильство належить до категорії оціночних понять - те, що в одних випадках вважається насильством, в інших таким не вважається. До того ж не існує одиниць для вимірювання насильства. На думку Ю.А. Дорохіної, при визначенні поняття і кола насильницьких і ненасильницьких правопорушень проти власності, необхідно враховувати закономірності розвитку нашого суспільства, а саме тенденцію сучасності до практичного зближення способів вчинення злочинів проти власності, що фактично у деяких випадках унеможливлює та позбавляє необхідності в такій класифікації. При цьому слід виходити з тенденцій розвитку кримінального законодавства щодо охорони суспільних відносин власності, що забезпечують блага особи, а так само взаємопов'язаних з ними відносин, що характеризують значущість, масштабність і різносторонність кримінально-правового дослідження питань протидії насильницьким і ненасильницьким злочинами проти власності [3, с. 350].

В.В. Тішенко також виділяє злочини, вчинені шляхом фізичного та психічного насильства, деталізуючи їх: 1) із застосуванням фізичного насильства: а) становить небезпеку життю та здоров'ю; б) не становить такої небезпеки; в) пов'язані з позбавленням життя потерпілого; 2) із застосуванням психічного насильства, що може становити загрозу негайного фізичного впливу на потерпілого або застосування таких чи інших негативних дій у майбутньому (у рази вимагання) [6, с. 31-32].

На наш погляд, класифікація кримінальних правопорушень проти власності за способом безпосереднього вчинення з поділенням на насильницькі та ненасильницькі є неповною. Ми пропонуємо наступну класифікацію таких правопорушень, а саме, що вчинені шляхом: а) фізичного насильства; б) психічного насильства; в) обману або зловживання довірою; г) дій, не пов'язаних із застосуванням насильства; д) підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; е) погроз щодо застосування насильства або вчинення дій, пов'язаних зі знищенням майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; є) бездіяльності.

2. Залежно від предмета протиправного посягання. Як зазначалось нами вище предметом посягання з кримінально-правової точки зору є майно або дії майнового характеру. Ми не повною мірою погоджуємось з В.В. Тищенко, який як критерій класифікації розглядає об'єкт, що включає потерпілого та предмет посягання. При цьому як об'єкт посягання автор розглядає різного роду приміщення [6, с. 29]. На нашу думку, предмет посягання, особа потерпілого та приміщення (ділянки місцевості) є різними класифікаційними категоріями і об'єднувати їх як об'єкт не потрібно.

Кримінальні правопорушення проти власності за предметом протиправного посягання можуть поділятись на такі, що посягають на: а) гроші, цінні папери, іноземну валюту; б) дорогоцінні та рідкісноземельні метали, дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння, а також вироби з них; в) товари промислового виробництва: електроніку, електротехніку, комп'ютери, планшети, мобільні телефони та приладдя до них, телевізори, фотоапарати, відеокамери, оптичні прилади, кухонні комбайни тощо; г) одяг та окремі товари побутового призначення: шуби, одяг та взуття відомих виробників, килими, порцелянові вироби та ін.; д) автотранспортні засоби: автомобілі, мотоцикли, будівельна, сільськогосподарська техніка; е) спиртні напої та продукти харчування; є) продукти сільськогосподарського виробництва: зерно, овочі та фрукти; ж) предмети, що становлять культурну та історичну цінність: картини, ікони, скульптурні вироби, старовинні музичні інструменти відомих майстрів, рідкісні та старовинні книги; з) окремі будівлі, квартири, ділянки місцевості; и) об'єкти рослинного та тваринного світу: ліс, рідкісні рослини, тварини, риба; і) наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги, прекурсори, сильнодіючі та отруйні, радіоактивні речовини; ї) зброя, боєприпаси, вибухові речовини та пристрої, майно військового призначення.

Предмети останніх трьох груп, що нами розглянуто як класифікаційні критерії, згідно кримінально-правової кваліфікації не є предметом кримінальних правопорушень проти власності, а відносяться до інших категорій: проти довкілля (статті 246, 248, 249 КК), проти громадської безпеки (статті 262, 263, 265 КК), у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальних правопорушень проти здоров'я населення (ст. 312, 313 та ін.), військових кримінальних правопорушень (статті 410, 411 КК та ін.). Однак окремі з них стають предметом правопорушень проти власності, якщо вони вилучені з природного стану працею людини, в тому числі забороненою (наприклад, незаконна вирубка лісу) або вирощувались людиною в спеціальних місцях: розплідниках, ставках тощо. Також, треба звернути увагу на те, що методики розслідування кримінальних правопорушень, предметом посягання яких ж вказані речі, є типовими у відношенні до окремих методик розслідування кримінальних правопорушень проти власності.

3. За обстановкою вчинення кримінального правопорушення. У залежності від місця вчинення кримінального правопорушення:

а) вчинені у містах:

- у квартирах багатоквартирних будинків;

- у під'їздах, у ліфтах, на сходових площадках багатоквартирних будинків,

- будинках садибного типу (багатоквартирних або одноособових);

- на вулиці, у дворах, парках, скверах, місцях поховань;

- на ринках, у місцях стихійної торгівлі;

- на підприємствах, в установах та організаціях, в тому числі в офісах, навчальних закладах, магазинах, банках, складських приміщеннях тощо;

- у громадському транспорті: трамваях, тролейбусах, автобусах, таксі, маршрутних таксі;

- у місцях проведення масових заходів: площах, стадіонах, нічних клубах, казино, ресторанах, барах тощо;

б) поза населеними пунктами:

- на дорогах, у лісових масивах, на полях, у лісопарках, берегах річок;

- у магазинах, барах, кафе, на бензозаправках, розташованих уздовж автомобільних доріг;

- у місцях відпочинку та туризму: турбазах, заміських домах відпочинку, пляжах, спеціальних місцях для риболовлі та полювання;

- на водному, автомобільному та залізничному транспорті;

в) у сільській місцевості та на території садівницьких товариств і дачних кооперативів: а) у будинках громадян; б) на вулиці; в) у приміщеннях підприємств та організацій.

За часом вчинення кримінальні правопорушення проти власності поділяються на вчинені: у денний час, вечірній час, вночі.

За ступенем захищеності об'єктів посягання: без захисту, середньої захищеності, високий ступінь захищеності.

За наявності свідків, очевидців: при їх наявності та за їх відсутності - в умовах неочевидності.

4. За слідами, що залишаються після вчинення кримінального правопорушення:

а) матеріальними слідами:

- сліди-предмети: частини предметів одягу та взуття; мікрочастинок тіла, волосся правопорушника, документи, в тому числі з ознаками підробки;

- сліди-речовини: біологічних слідів правопорушника (кров, слина, сеча, піт);

- сліди-відображення: рук, ніг; рукавичок, взуття злочинця; знарядь зламу та інструментів; зброї, вибухових речовин та пристроїв, а також слідів їх застосування; пошкоджених об'єктів обстановки: дверей, вікон, меблів тощо; транспортних засобів, використаних злочинцями та ін.;

б) ідеальними слідами у вигляді уявних образів, що відобразились у пам'яті потерпілих і свідків;

в) віртуальними або цифровими у разі вчинення кримінальних правопорушень з використанням сучасної комп'ютерної техніки та цифрових технологій.

5. За характеристикою осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення проти власності. Основним критерієм поділу правопорушень цієї групи, на нашу думку є кількість правопорушників, їх злочинний досвід та ступінь організованості:

а) одноособові, серед яких:

- випадкові особи, які посягають на майно, що не охороняється, часто у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння;

- непрофесійні правопорушники, які, як правило, вперше вчиняють правопорушення та за обставинами (звільнення з роботи, хвороба) опинились у тяжкому матеріальному становищі;

- кваліфіковані злочинці зі стійкою направленістю на вчинення правопорушення, які мають досвід вчинення майнових злочинів та відповідне професійне спорядження;

б) групові, серед яких потрібно диференціювати правопорушення залежно від ступеня організації у групі:

- випадкові групи. Початково їх об'єднує не мета вчинення правопорушень, а дружні або приятельські стосунки. Такі групи властиві неповнолітнім, об'єднаних спільними сусідськими відносинами або навчанням в одній школі, гімназії, коледжі, закладі вищої освіти. Тільки з часом група набуває антисоціального характеру та схиляється до вчинення правопорушень, можливо під впливом одного з її учасників. Дії членів групи під час вчинення злочину рівнозначні, хоча активність злочинців може бути і різною. Таким групам властива незначна ступінь згуртованості та відсутність лідера і чіткої психологічної й функціональної структур;

- групи за домовленістю, що перед вчиненням правопорушення попередньою домовляються про свої дії та вчиняють, як правило, однорідні злочини. Така група, на відміну від попередньої, має інший психологічний характер: вона більш організована, однак чіткого лідера ще не має, але виділяються окремі особи, які в певний момент беруть відповідальність на себе, присутній розподіл ролей при вчиненні правопорушень. Майже сформовано склад групи, хоча вона відкрита для прийому інших, доходи від протиправної діяльності розподіляються порівну. При цьому відсутні чіткі плани спільної діяльності, але при успішній протиправній діяльності, група її продовжує, набуваючи при цьому досвід;

- організована злочинна група є більш небезпечним різновидом злочинних угруповань і об'єднанням, що має високий рівень психологічного розвитку та характеризується найбільшим рівнем суспільної небезпеки. К. О. Чаплинський характеризує організовану злочинну групу, виділяючи наступні ознаки: чітка ієрархія та наявність лідера; чіткий розподіл ролей і закріплення функцій у групі; планований характер злочинної діяльності; мобільність, озброєність і висока технічна оснащеність групи; стійкість, згуртованість і постійність складу групи; дисципліна, наявність в групі системи норм і правил поведінки; діловий характер стосунків між членами групи; єдина матеріальна база; спеціальні методи формування групи; наявність злочинного досвіду у членів групи; тривалість та конспіративний характер діяльності, направленість на отримання значних прибутків; наявність корумпованих зв'язків [7, с. 28-29]. Членами означеного виду груп є, як правило, раніше засуджені особи або ті, що мають досвід вчинення кримінальних правопорушень;

- злочинна організація являють собою організовані групи з більш високим ступенем організованості й згуртованості, які вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини з використанням складних злочинних технологій, кримінального професіоналізму й корумпованих зв'язків і можуть існувати тривалий час. Вони характеризуються більш складною, ніж в організованих групах структурою: складаються з окремих блоків, що очолюються лідерами; рядові члени не знають усіх учасників організації і спілкуються тільки з членами свого блоку. Це досить складне утворення, структурними частинами якого є організовані злочинні групи [7, с. 43].

Висновки

Підсумовуючи, слід зазначити, що важливість розробки криміналістичної класифікації полягає у предметній спрямованості та практичній реалізації окремих криміналістичних методик. Поділення кримінальних правопорушень проти власності, на наш погляд, повинно відповідати наступним критеріям. У залежності від способу вчинення як сукупність дій з підготовки, вчинення та приховування кримінального правопорушення. Основним за цим критерієм є безпосередньо спосіб вчинення із застосуванням фізичного насильства; психічного насильства; обману або зловживання довірою; дій, не пов'язаних із застосуванням насильства; підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; погроз щодо застосування насильства або вчинення дій, пов'язаних зі знищенням майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; бездіяльності.

У залежності від предмета протиправного посягання, яким можуть бути: гроші, цінні папери; дорогоцінні метали та каміння; товари промислового виробництва; одяг та товари побутового призначення; автотранспортні засоби; продукти харчування; продукти сільськогосподарського виробництва; предмети, що становлять культурну та історичну цінність тощо. За обстановкою вчинення кримінального правопорушення: у містах; поза населеними пунктами; у сільській місцевості та на території садівницьких товариств. За слідами, що залишаються після вчинення кримінального правопорушення: матеріальними слідами; ідеальними слідами у вигляді уявних образів; віртуальними або цифровими слідами. За характеристикою осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення проти власності: одноособові; групові, серед яких потрібно диференціювати правопорушення залежно від ступеня організації у групі. Наведена класифікація хоча і має достатній рівень узагальнення, але не може бути повною. Подальша розробка класифікаційних груп кримінальних правопорушень є перспективним напрямком наукових досліджень.

кримінальний злочин власність правопорушення

1. Філософський енциклопедичний словник. Класифікація логічна.

2. Пчеліна О.В. Теоретичні основи формування та реалізації методики розслідування злочинів у сфері службової діяльності: монографія. Харків: ТОВ «У справі», 2017. 524 с.

3. Дорохіна Ю.А. Злочини проти власності. Теоретико-правове дослідження: монографія. Київ: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2016. 744 с.

4. Ігнатов О. Кримінальне насильство: окремі питання. Право України. 2005. № 3. С. 67-71.

5. Албул С.В. Насильство при вчиненні злочинів проти власності. Актуальні проблеми держави і права. 2007. Вип. 32. С. 138-141.

6. Тіщенко В.В. Корисливо-насильницькі злочини: криміналістичний аналіз: монографія. Одеса: Юрид. літ-ра, 2002. 360 с.

7. Чаплинський К.О. Тактичне забезпечення розслідування діяльності злочинних угрупувань: монограф. Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2010. 304 с.

References

1. Filosofs'kyy entsyklopedychnyy slovnyk. Klasyfikatsiya lohichna [Philosophical encyclopedic dictionary. The classification is logical]. [in Ukr.].

2. Pchelina O.V. (2017) Teoretychni osnovy formuvannya ta realizatsiyi metodyky rozsliduvannya zlochyniv u sferi sluzhbovoyi diyal'nosti [Theoretical foundations of the formation and implementation of the methodology of investigation of crimes in the sphere of official activity]: monohrafiya. Kharkiv: TOV «U spravi». 524 р. [in Ukr.].

3. Dorokhina YU.A. (2016) Zlochyny proty vlasnosti. Teoretyko-pravove doslidzhennya [Crimes against property. Theoretical and legal research]: monohrafiya. Kyyiv: Kyyiv. nats. torh.- ekon. un-t. 744 р. [in Ukr.].

4. Ihnatov O. (2005) Kryminal'ne nasyl'stvo: okremi pytannya [Criminal violence: separate issues]. Pravo Ukrayiny. № 3. Р. 67-71. [in Ukr.].

5. Albul S.V. (2007) Nasyl'stvo pry vchynenni zlochyniv proty vlasnosti [Violence in committing crimes against property]. Aktual'ni problemy derzhavy i prava. Vyp. 32. Р. 138-141. [in Ukr.].

6. Tishchenko V. V. (2002) Koryslyvo-nasyl'nyts'ki zlochyny: kryminalistychnyy analiz [Selfish and violent crimes: forensic analysis]: monohrafiya. Odesa: Yuryd. lit-ra. 360 р. [in Ukr.].

7. Chaplyns'kyy K. O. (2010) Taktychne zabezpechennya rozsliduvannya diyal'nosti zlochynnykh uhrupuvan' [Tactical support for the investigation of the activities of criminal groups]: monohraf. Dnipropetrovs'k: Dniprop. derzh. un-t vnutr. sprav; Lira LTD. 304 р. [in Ukr.].

Размещено на Allbest.ru