Сутнісні і типологічні ознаки інформаційних деліктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутнісні і типологічні ознаки інформаційних деліктів

Убачається що нині мета аналізу інформаційних деліктів як відносно самостійного виду має передусім науковий характер. Його результатом має стати формування системи міжгалузевих юридичних знань - певної концепції, яка дасть змогу більш вдало визначити природу протиправних діянь в інформаційній сфері, краще усвідомити їхню специфіку й загальні особливості, що забезпечить вироблення ефективних шляхів протидії їм на практиці та нівелювати негативні впливи на людину і її права.

Норми, що передбачають інформаційні делікти як цілісний правовий інститут, неможливо охопити в межах окремих класичних галузей права (цивільного, кримінального, адміністративного тощо). Найбільш відповідним змістом поняття «інформаційний делікт» наповнює розгляд з позицій інформаційного права, яке і саме перебуває на стадії формування й осмислення. Його норми не забезпечуються власними механізмами «інформаційної юридичної відповідальності» в усій сукупності карних, штрафних, компенсаційних заходів, а «обслуговуються» охоронними і захисними засобами інших галузей права. Це надає комплексний інтегруючий характер інститутам інформаційного права, зокрема інституту інформаційних деліктів, та унеможливлює застосування до нього такого традиційного критерію видового розподілу правопорушень, як «галузевий вид юридичної відповідальності».

Тобто інформаційні делікти мабуть не коректно позиціонувати як самостійний вид поряд із конституційними, кримінальними, адміністративними, цивільно-правовими чи дисциплінарними, а тим більш міжнародними правопорушеннями.

Інформаційні делікти як окремий міжгалузевий вид правопорушень охоплюють усі протиправні діяння, які певним чином пов'язані з інформацією і за які встановлюється кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та інша юридична відповідальність.

Сутність зв'язку правопорушення з інформацією, тобто його «інформаційність», виявляється у посяганні на певний порядок, права суб'єктів, правовідносини, серед яких, в інформаційному ракурсі, виділяються такі:

- по-перше, відносини, пов'язані з формуванням й використанням інформаційних ресурсів на основі створення, збирання, оброблення, накопичення, зберігання, пошуку, поширення й надання інформації (що відповідає праву людини на інформацію, праву на свободу контенту (мережевий нейтралітет), праву на багатоманітність);

- по-друге, відносини щодо створення й застосування інформаційних технологій та засобів їхнього забезпечення (що стосується права на доступ до Інтернету, права на доступність і безпеку ІТ, права на доступ до ключових державних послуг он-лайн);

- по-третє, відносини, зумовлені необхідністю захисту інформації та прав суб'єктів інформаційних відносин (пов'язані зокрема з правом на інформаційну безпеку, правами на захист персональних даних, правом на цифрову ідентичність, ідентифікацію).

Загальною рисою всіх інформаційних деліктів є зв'язок з інформаційними процесами, зокрема обігом інформації, обмеженням інформації у доступі, а також інформаційними ресурсами, інформаційними технологіями, інформаційно-телекомунікаційними системами тощо. Ознака «інформаційне» вказує передусім на характер цілої категорії протиправних діянь, до якої належать, по-перше, безпосередні порушення інформаційних прав і свобод суб'єктів, а по-друге, інші правопорушення, якщо вони здійснюються в певному інформаційному середовищі.

Таким чином, делікт може бути інформаційним не тільки за спрямуванням (змістом), якщо посягає на інформацію або засоби її оброблення, передавання та збереження, а й за способом вчинення - з використанням ІТ, систем, засобів. Причому суспільна небезпечність деяких «традиційних» видів злочинів, учинених із використанням сучасних ІТ, може значно зростати, зумовлюючи необхідність посилення юридичної відповідальності за них, що відповідним чином відображається в кримінальному законодавстві.

Задля забезпечення певної науково-пізнавальної диференціації інформаційних деліктів дослідники виділяють широке їх розуміння - вся сукупність, незалежно від форм прояву, та вузьке - тільки делікти інформаційні за змістом, тобто ті, що безпосередньо порушують права суб'єктів інформаційних відносин 1.

Загалом зловмисне використання ІТ становить сьогодні особливу суспільну загрозу, оскільки може надавати різним правопорушенням рис латентності (прихованості), анонімності, стрімкості, транскордонності, масштабності наслідків, що спрощує досягнення протиправних цілей та ускладнює протидію їм.

Юридичним критерієм виділення інформаційних деліктів серед усіх інших виступає присутність інформаційних компонентів (ознак) у їхньому складі як: інформаційний делікт правовий

1) об'єкта правопорушення - якщо протиправне діяння спрямоване проти інформаційних відносин або ж предмета правопорушення, тобто інформації та її носіїв, інформаційних засобів і систем;

2) елемента об'єктивної сторони правопорушення, що вказує на спосіб, шлях здійснення протиправного діяння - у разі його вчинення з використанням ІТ.

При цьому самостійну юридичну природу мають тільки ті інформаційні делікти, які безпосередньо посягають на інформаційні відносини, що виражається в порушенні інформаційних прав та невиконанні або неналежному виконанні інформаційних обов'язків (інформаційні делікти у вузькому розумінні). Саме ця частина правопорушень дає підстави визначати інформаційні делікти як окремий вид. Усі інші їхні юридичні ознаки, як буде показано далі, відповідають традиційній конструкції правопорушення в теорії права.

Попри те, що поняття «інформаційний делікт» є переважно науко- во-доктринальним, його сутнісні ознаки можна знайти в численних, передбачених законодавством, протиправних діяннях, які мають фактичний вираз зокрема як:

- незаконне збирання, зберігання, оброблення, знищення, відтворення, поширення інформації;

- приховування, неповідомлення інформації;

- несвоєчасне надання інформації;

- викривлення, надання або поширення завідомо недостовірної (необ'єктивної) інформації;

- поширення інформації соціально шкідливого змісту;

- неправомірний доступ до інформації;

- розголошення інформації з обмеженим доступом;

- здійснення негативного інформаційного впливу на свідомість людини (групи людей, суспільства);

- створення, використання, поширення шкідливого програмно-технічного забезпечення;

- незаконний доступ, використання систем оброблення, зберігання, передавання інформації;

- несанкціоноване втручання, перешкоджання роботі автоматизованих та інформаційно-телекомунікаційних систем та їхніх складових.

В усій варіативності протиправних діянь, пов'язаних з інформацією, достатньо чітко виділяються певні їх сукупності, спільні за змістом (спрямуванням), які доцільно розглядати як основні видові групи інформаційних деліктів:

1) делікти спрямовані проти інформаційних ресурсів, що посягають на інформаційні правовідносини щодо забезпечення належних якісних характеристик інформації (конфіденційності, цілісності, доступності, спостережності тощо);

2) делікти спрямовані проти інформаційного простору, які посягають на інформаційні правовідносини, пов'язані з належним наданням відповідної інформації, недопущенням поширення небезпечної (шкідливої) інформації та використанням технологій негативного інформаційно-психологічного впливу;

3) делікти спрямовані проти інформаційної інфраструктури, що посягають на інформаційні правовідносини, які виникають у сфері використання об'єктів інформаційної інфраструктури (автоматизованих та інформаційно-телекомунікаційних систем, комп'ютерів, серверів, їхнього програмного забезпечення тощо);

4) інші інформаційні делікти, для яких властиве використання інформаційних ресурсів, інформаційного простору, інформаційної інфраструктури задля здійснення протиправних діянь, що посягають на інші правовідносини (щодо власності, суспільної та державної безпеки, господарської діяльності тощо).

Наведена класифікація має переважно загальнотеоретичний характер. Інформаційні делікти як певний концептуальний вид, можуть бути класифіковані за багатьма іншими ознаками, традиційними для типології правопорушень, що в різних варіантах пропонується науковцями (С.А. Правдюк 1, А.І. Марущак Правдюк С.А. Класифікація інформаційних правопорушень. Порівняльно-аналі-тичне право. 2013. № 4. С. 209-211. Основи інформаційної безпеки України : навч. посіб. / за заг. ред. А.І. Мару- щака. Київ : Наук.-вид. від. НА СБ України, 2013. 388 с.):

- за сферами суспільних відносин (в економічній, політичній, екологічній, культурній, науковій, освітній сфері);

- залежно від об'єкта, якому завдається шкода (проти особи, суспільства, держави);

- за галузями господарювання (у промисловості, торгівлі, сільському господарстві, на транспорті);

- за видами інформаційної діяльності (у царині створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, захисту інформації);

- за ступенем суспільної небезпечності/шкідливості (інформаційні злочини й проступки);

- за формою діяння (протиправна дія або бездіяльність);

- за формами вини (умисні; з необережності);

- за кількістю осіб, які вчинили інформаційний делікт (одноособові; групові);

- за видом юридичної відповідальності (інформаційні делікти, за які встановлена кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна та інша відповідальність) тощо.

Сьогодні слід наголосити і на надзвичайній актуальності осмислення такої категорії інформаційних деліктів, які виходять поза юрисдикційні межі національних правових систем і становлять загальносвітову загрозу - «міжнародних інформаційних злочинів». Їх можна інтерпретувати як діяльність суб'єктів міжнародної політики щодо відвертого спотворення інформаційного простору шляхом потужної інформаційної експансії, системної дезінформації, інформаційної ізоляції окремих регіонів, створення перепон в роботі міжнародних спостерігачів з метою формування ілюзорної суспільної думки, необхідної для ведення державної міжнародної політики, що не відповідає гуманістичним і правовим ідеалам сучасного суспільства та загрожує світовому порядку.

Подібні прояви інформаційних деліктів особливо яскраво проявляються під час військової агресії рф проти України. Ефективність протидії їм пов'язана із специфічним видом юридичної відповідальності - міжнародною відповідальністю і, відповідно, всіма можливостями й проблемами її реалізації.

Таким чином, інформаційний делікт - це протиправне, суспільно небезпечне чи шкідливе, винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке порушує вимоги норм права у сфері інформаційної діяльності (в галузі створення, передачі, використання, оброблення, зберігання, захисту інформації тощо) або в будь-якій іншій сфері з використанням інформаційних засобів і технологій, чим створюється небезпека або завдається шкода основним цінностям інформаційного суспільства, зокрема інформаційним правам людини, і за яке передбачена юридична відповідальність.

Размещено на Allbest.ru