Моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби які невід’ємна складова механізму формування інтелектуального капіталу
Проаналізувавши генезис нормативно-правового забезпечення дипломатичної служби, систематизовано основні принципи дипломатичної служби та перелік ключових вимог, яким зобов’язані відповідати особи, які претендують на зайняття посад дипломатичної служби.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.06.2024 |
| Размер файла | 1,2 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби які невід'ємна складова механізму формування інтелектуального капіталу
Р.В. Палагусинець
Вступ
Трансформація сучасної дипломатії, унормованої Вестфальскою системою міжнародних відносин, відбувається під впливом загроз та викликів, що виникають у процесі формування нового світового порядку. Стрімкі глобалізаційні процеси, які спричиняють взаємопов'язаність та взаємозалежність світу, впливають на те, що всебічний розгляд моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід'ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу зберігає свою актуальність.
Метою статті є поглиблення теоретико-методичних засад моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід'ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу.
Проаналізувавши генезис нормативно-правового забезпечення дипломатичної служби, систематизовано основні принципи дипломатичної служби та перелік вимог, яким зобов'язані відповідати особи, які претендують на зайняття посад дипломатичної служби, серед яких: кваліфікаційні вимоги; вимоги до компетентності; професійні знання. Досліджено трактування сутності поняття «інтелектуальний капітал» на основі узагальнення визначень досліджуваного поняття, наданих вченими, та запропоновано авторський погляд на сутність категорії «моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби», яка трактується як це система перманентного спостереження за інтелектуальними, соціальними, психічними та фізіологічними характеристики представників дипломатичної служби, у тому числі їх здоров'ям, які є необхідними для ефективного виконання їх функцій. Обґрунтовано, що моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби має відбуватися з урахуванням його структурних елементів, на основі яких виділено комплекс завдань. Представлено концепт розвитку моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід'ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу, в основу якого покладено мету, завдання та принципи, які через систему функцій моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби спрямовуються його суб'єктом (Міністерство закордонних справ України) на об'єкт.
Виклад основного матеріалу
Сучасна дипломатія, унормована Вестфальскою системою міжнародних відносин, трансформується під впливом сукупності загроз та викликів, що виникають у процесі формування нового світового порядку.
Так, в умовах складних умов функціонування держав важливо зберегти та зміцнювати інтелектуальні ресурси нашої країни, трансформувати наявний людський потенціал в інтелектуальний капітал, систематично підвищувати якість підготовки кваліфікованих спеціалістів, у т. ч. працівниками дипломатичної служби, які є офіційними представниками нашої держави у світі. З огляду на це, враховуючи стрімкі глобалізаційні процеси, які спричиняють взаємопов'язаність та взаємозалежність світу, всебічний розгляд моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід'ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу зберігає свою актуальність. Особливості моніторингу інтелектуального капіталу та виокремлення його складових залишаються дискусійними питаннями, що підтверджується фундаментальними працями К. Г. Татарникової [25], С. І. Терещенко [26], С. В. Корновенко, О. М. Тараненко [7], С. М. Войт, С. Б. Холод [2] та інших. Проблеми особливостей функціонування дипломатичної служби в Україні та країнах Європейського Союзу, системи повноважень представників дипломатичної служби та оцінки ефективності їх професійної діяльності стали предметом наукового дослідження таких учених: Ю. В. Макаренко [9], А. О. Гончарова [4], М. М. Гнатюк [3], Г. М. Утко [27], О. В. Селецький [24], О. М. Масловська [10], Н. І. Пахомова [15], С. А. Федчишин [28, 29], Л. В. Заболотна [6], Л. Матлай , Л. В. Заболотна [5], В. Ціватий [30], М. Г. Міщенко , О. Сагайдак, М. Гладиш [23] та інших вчених. Забезпеченню міжнародної безпеки та національних інтересів як функціонального спрямування дипломатичної служби приділяли увагу у своїх дослідженнях О. В. Кузьменко та Я. О. Григоренко [8]. Також особливості формування механізму формування інтелектуального капіталу розглядали: О. Г. Петров [16] - у процесі дослідження формування механізму впливу інтелектуального капіталу на становлення середнього класу; Е. О. Панченко [14] - під час представлення механізмів формування інтелектуального капіталу транснаціональних корпорацій; М. В. Найдьонова, О. В. Громова, І. В. Паламарчук [13] - у процесі організаційно-економічного механізму формування інтелектуального капіталу високотехнологічного підприємства. моніторинг інтелектуальний капітал дипломатична служба
Високо оцінюючи отримані наукові результати вищезазначених науковців, зауважимо, що динамізм, масштабність та комплексність окресленої теми не дозволяють поставити крапку на сформованих результатах досліджень та потребують подальших напрацювань.
Метою статті є поглиблення теоретико-методичних засад моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід'ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу. Для досягнення даної мети було поставлено та вирішено наступні завдання: проаналізувати генезис нормативно-правового забезпечення дипломатичної служби; систематизувати основні принципи дипломатичної служби та перелік вимог, яким зобов'язані відповідати особи, які претендують на зайняття посад дипломатичної служби; дослідити трактування сутності поняття «інтелектуальний капітал» та запропонувати авторський погляд на сутність категорії «моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби»; представити концепт розвитку моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід'ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу.
В умовах глобалізації суттєво змінюються сучасні економічні реалії, посилюється вплив зовнішніх і внутрішніх загроз на рівень національної безпеки України. Як зазначає А. С. Полторак, механізм зміцнення економічної безпеки характеризується неефективністю та слабкістю [18, с. 9], що спричиняє необхідність підвищення рівня захищеності економічної системи держави, представлення та використання її конкурентних переваг на світовому рівні.
Працівники дипломатичної служби України є офіційними представниками інтересів держави в інших країнах світу, які реалізують її інтереси у міжнародних організаціях та третіх країнах, а їх інтелектуальний капітал формує базис іміджевого сприйняття України як сильної держави, яка вдало користується наявними перевагами та можливості й адекватно мінімізує наявні ризики, слабкості та загрози.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про дипломатичну службу» правовою основою функціонування дипломатичної служби, а також діяльності її посадових осіб становлять: Конституція України, комплекс чинних міжнародних договорів, постанови Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, інші акти законодавства України [20].
Відповідно до статті 1 Закону України «Про дипломатичну службу» № 2449-VIII від 07.06.2018 р. (далі - Закон № 2449-VIII) дипломатична служба - це «державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності посадових осіб дипломатичної служби, пов'язаній з реалізацією зовнішньої політики України, захистом національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном» [20].
Зазначимо, що основними принципами дипломатичної служби відповідно до статті 4 Закону № 2449-VIII [20] є: патріотизм; відстоювання національних інтересів України; пріоритет прав та свобод людини та громадянина; демократизм і законність; гуманізм і соціальна справедливість; професіоналізм, компетентність, ініціативність
об'єктивність, чесність, порядність; належне виконання службових обов'язків і додержання трудової дисципліни та інші принципи. Отже, представники дипломатичної служби категорії «Б» та особи, які претендують на зайняття посад дипломатичної служби, зобов'язані відповідати особливим вимогам, які узагальнені у наказі Міністерства закордонних справ України № 425 від 18.09.2019 р. [21], а саме:
кваліфікаційні вимоги (освіта - ступінь не нижче магістра; вільне володіння державною мовою; вимоги до досвіду роботи; володіння однією з офіційних мов Ради Європи; володіння іншою іноземною мовою, необхідною для виконання посадових обов'язків);
вимоги до компетентності (лідерство; прийняття ефективних рішень; комунікація та взаємодія; впровадження змін; управління організацією роботи та персоналом; особиста та соціальна відповідальність);
професійні знання (знання Конституції України, Законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції»; знання спеціального законодавства, пов'язаного із завданнями та змістом роботи; професійні знання, необхідні для виконання завдань у відповідній сфері діяльності органів дипломатичної служби; знання та розуміння політичного устрою, історії, культурних та національних традицій країни перебування).
Переконані, що дипломатична служба України має розвиватися у контексті культури та історичних особливостей свого народу з урахуванням зовнішніх загроз та особливостей міжнародних відносин, у рамках економічного, духовноморального та політичного процесів, що безумовно підтверджує те, що дипломатична служба України має реалізовуватися стабільним, ефективним та високопрофесійним апаратом.
Отже, механізм формування інтелектуального капіталу дипломатичної служби України не може бути ефективним без моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби.
Ми погоджуємося з думкою А. С. Полторак стосовно того, що моніторинг - це «система перманентного спостереження за процесами і явищами» [18, с. 106], крім того, у сучасних динамічних умовах посилення глобалізаційних процесів роль людського фактора (особливо у дипломатичній службі) постійно зростає.
Проаналізуємо трактування сутності поняття «інтелектуальний капітал», узагальнивши визначення досліджуваного поняття, надані вченими, у табл. 1.
Таблиця 1.
Економічна сутність категорії «інтелектуальний капітал»
|
1. Татарникова К. [25, с. 38] |
Сутність категорії «інтелектуальний капітал» Правова категорія, яка виникає внаслідок володіння господарюючим суб'єктом правами на об'єкти інтелектуальної власності, на інтелектуальний потенціал персоналу організації, на результати інтелектуальної діяльності персоналу організації і їх використання у господарській діяльності господарюючого суб'єкта з метою отримання доходу |
|
|
2. Терещенко С. [26, с. 215] |
Форма прояву виробничих, творчих, природних здібностей працівника, які можуть мати різні види оцінки (грошову і не грошову), що накопичуючись, утворюють інтелектуальну власність, тим самим беруть участь в управлінському процесі і забезпечують дохід |
|
|
3. Корновенко С., Тараненко О. [7, с. 81] |
Нематеріальні активи, котрі акумульовані в наукових і повсякденних знаннях працівників у вигляді об'єктів права інтелектуальної власності, накопиченого досвіду, інформаційних мереж чи іміджу фірми, без яких компанія (установа, організація) не може існувати, підсилюючи свої конкурентні переваги |
|
|
4. Войт С., Холод С. [2, с. 23] |
Рівень знань, творчих здібностей, що формуються на системному характері природного мислення в цілях вибіркового підходу суб'єкта у діалектиці взаємопов'язаних протиріч, що віддзеркалюються один в одному, узагальнюються, стверджуються і локалізуються в нових знаннях |
|
|
5. Понедільчук Т. [19] |
Всі нематеріальні ресурси, що визначають цінність та конкурентоспроможність організації |
|
|
6. Брукінг Е. [1] |
Термін для позначення нематеріальних активів, без яких компанія не може існувати, посилюючи конкурентні переваги. Складовими частинами є людські активи, інтелектуальна власність, інфраструктурні й ринкові активи. |
Джерело: узагальнено автором на основі праць [1; 2; 7; 19; 25; 26]
Ми погоджуємося з думкою А. О. Гончарової, що хоча дипломатична служба є важливою частиною державної служби України, однак вона характеризується унікальною специфікою [4, с. 420]. Так, у процесі моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби треба враховувати, що вона не може існувати та ефективно функціонувати без переміщення дипломатичних кадрів у межах системи Міністерства закордонних справ, їх ротації, відрядження до закордонних представництв, крім того, сама дипломатична служба відрізняється особливим характером безпосередньої служби за кордоном, у процесі якої треба враховувати, що на дипломатичного службовця поширюються не тільки норми законодавства України, але і норми міжнародного права. Відповідно, моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби має відбуватися з урахуванням даних особливостей та на основі всебічного аналізу не тільки інтелектуальних, фізіологічних та соціальних представників дипломатичної служби, але і характеристик психічних та емоційних.
Наша позиція суголосна з К. Татарниковою [25, с. 38], яка звертає увагу на те, що у правовому аспекті інтелектуальний капітал у формі нематеріальних активів (перша складова частина інтелектуального капіталу) можливо захистити завдяки видачі спеціального охоронного документа (патенту, свідоцтва), а навички та знання працівників (у нашому випадки - працівників дипломатичної служби), їх інформаційну обізнаність захистити важче: це можливо зробити через використання напрацювань у сфері трудового права, у т. ч. закріплення певних обмежень в трудовому договорі.
Отже, проаналізувавши напрацювання вчених, представлено авторський погляд на сутність категорії «моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби», яка трактується як це система перманентного спостереження за інтелектуальними, соціальними, психічними та фізіологічними характеристики представників дипломатичної служби, у тому числі їх здоров'ям, які є необхідними для ефективного виконання їх функцій (мал. 1).
Мал. 1 Сутність категорії «моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби»
Джерело: адаптовано автором до предмета дослідження на основі праць [17; 18]
Моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби має відбуватися з урахуванням його структурних елементів (мал. 2), відповідно, доцільно виділити 4 завдання, а саме:
- моніторинг людського капіталу дипломатичної служби як складової інтелектуального капіталу, який полягає у всебічному аналізі компетенцій, знань, професійних здібностей, вмінь представників дипломатичної служби, темпи накопичення працівниками досвіду, знань, здібностей тощо;
- моніторинг організаційної складової інтелектуального капіталу дипломатичної служби, який полягає у всебічному аналізі творчої та професійної активності представників дипломатичної служби, вмінь приймати рішення, використовувати принципи дипломатичної служби - патріотизм; відстоювання національних інтересів України; пріоритет прав та свобод людини і громадянина; демократизм і законність та інші;
- моніторинг інформаційної складової інтелектуального капіталу дипломатичної служби, а саме аналіз інформаційних ресурсів та активів, накопичених представниками дипломатичної служби, методи та технології, які є в розпорядженні дипломатичної служби;
- моніторинг вітальної складової інтелектуального капіталу дипломатичної служби, тобто аналіз енергетичних ресурсів представників дипломатичної служби, їх розумового та фізичного навантаження, спрямованого на підвищення результативності діяльності дипломатичної служби за рахунок відповідальності.
Мал. 2 Базові засади моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби
Джерело: представлено автором на основі [20; 21; 22; 26]
Авторське бачення особливостей розвитку моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід'ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу представлено на мал. 3.
Мал. 3 Концепт розвитку моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід 'ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу Джерело: авторська розробка
Так, на мал. 3 представлено концепт розвитку моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід'ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу, в основу якого покладено мету, завдання та принципи, які через систему функцій моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби спрямовуються його суб'єктом (Міністерство закордонних справ України) на об'єкт (інтелектуальні, соціальні, психічні та фізіологічні характеристики представників дипломатичної служби, що сукупно формують інтелектуальний капітал).
Функції дипломатичної служби мають бути тісно пов'язані з процесом забезпеченення національних інтересів держави, про що наголошено у праці О.В. Кузьменко та Я.О. Григоренко [8], крім того, функції дипломатичної служби мають охоплювати усі принципові аспекти ефективного функціонування дипломатичної діяльності та враховувати їх роль та особливості призначення, системно обумовлювати характер та обсяг повноважень представників дипломатичної служби, які формують систему компетенції кожного органу дипломатичної служби.
У системі функцій моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби виокремлено наступні:
1. Теоретико-пізнавальна функція полягає в розкритті змісту категорій моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби, причинно-наслідкових зв'язків формування інтелектуального капіталу, форм їхнього вияву, а також внутрішніх суперечностей, подолання яких забезпечує підвищення ефективності механізму формування інтелектуального капіталу. Процес пізнання базується на розгляді фактів, спостережень, вивченні поведінки представників дипломатичної служби.
2. Практична функція полягає в ґрунтовному доведенні доцільності практичного застосування результатів моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби у процесі ефективного функціонування механізму формування інтелектуального капіталу, прийняття рішень, які максимально відповідають національним інтересам України, забезпеченню прав та свобод людини і громадянина, демократизму і законності.
3. Прогностична функція полягає у передбаченні сукупності напрямів розвитку механізму формування інтелектуального капіталу для запобігання впливу загроз рівню інтелектуального капіталу дипломатичної служби, пом'якшення перебігу негативних процесів. По суті це обґрунтування прогнозів розвитку механізму формування інтелектуального капіталу з урахуванням наявних тенденцій, виокремлених у процесі моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби, явищ та теоретичних висновків.
4. Методологічна функція полягає у застосуванні знань про інтелектуальні, соціальні, психічні та фізіологічні характеристики представників дипломатичної служби для здійснення досліджень, спрямованих на підвищення ефективності механізму формування інтелектуального капіталу.
Так, вважаємо, що розвиток моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід'ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу має відбуватися з урахуванням біхевіористичного підходу, базові засади якого розглянуті у фундаментальній праці А. С. Полторак [18, с. 127-128]. Переконані, що моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби має базуватися на поведінкових та ґендерних аспектах представників дипломатичної служби, враховувати тенденції прийняття рішень на основі комплексу психологічних, емоційних та ментальних особливостей з метою підвищення ефективності функціонування механізму формування інтелектуального капіталу.
Висновки
Отже, у процесі дослідження моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід'ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу зроблено наступні висновки:
1. Проаналізувавши генезис нормативно-правового забезпечення дипломатичної служби, систематизовано основні принципи дипломатичної служби та перелік вимог, яким зобов'язані відповідати особи, які претендують на зайняття посад дипломатичної служби, серед яких: кваліфікаційні вимоги; вимоги до компетентності; професійні знання.
2. Досліджено трактування сутності поняття «інтелектуальний капітал» на основі узагальнення визначень досліджуваного поняття, наданих вченими, та запропоновано авторський погляд на сутність категорії «моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби», яка трактується як це система перманентного спостереження за інтелектуальними, соціальними, психічними та фізіологічними характеристики представників дипломатичної служби, у тому числі їх здоров'ям, які є необхідними для ефективного виконання їх функцій.
3. Обґрунтовано, що моніторинг інтелектуального капіталу дипломатичної служби має відбуватися з урахуванням його структурних елементів, на основі яких виділено комплекс завдань.
4. Представлено концепт розвитку моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби як невід'ємної складової механізму формування інтелектуального капіталу, в основу якого покладено мету, завдання та принципи, які через систему функцій моніторингу інтелектуального капіталу дипломатичної служби спрямовуються його суб'єктом (Міністерство закордонних справ України) на об'єкт.
Перспективами подальших розвідок у даному напрямі вважаємо виокремлення напрямів підвищення ефективності функціонування механізму формування інтелектуального капіталу дипломатичної служби України.
Список використаних джерел:
1. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в новом тысячелетии. СПб. : Питер, 2001. 287 с.
2. Войт С. М., Холод С. Б. Активізація трудового творчого потенціалу через інтелектуальний капітал. Вісник економічної науки України. 2016. № 1. С. 22-29.
3. Гнатюк М. М. Становлення дипломатичної служби Європейського Союзу: делегації Європейської комісії. Магістеріум. Політичні студії. 2012. Вип. 46. С. 60-64.
4. Гончарова А. О. Дипломатична служба як складова частина державної служби України. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 1. С. 420-424.
5. Заболотна Л. В. Перспективи вдосконалення діяльності державних службовців дипломатичної служби. Право і суспільство. 2016. № 6(2). С. 94-99.
6. Заболотна Л. В. Повноваження державних службовців дипломатичної служби. Право та державне управління. 2016. № 4. С. 185-192.
7. Корновенко С. В., Тараненко О. М. Інтелектуальний капітал та його вплив на розвиток інноваційної економіки. Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. 2015. № 10. С. 79-84.
8. Кузьменко О. В., Григоренко Я. О. Забезпечення національних інтересів і міжнародної безпеки як функціональне спрямування дипломатичної служби. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Право. 2018. Вип. 26. С. 140-144.
9. Макаренко Ю. В. Категорії працівників у системі органів дипломатичної служби України. Актуальні проблеми держави і права. 2012. Вип. 63. С. 395-400.
10. Масловська О. М. Порядок становлення дипломатичної служби України. Політологічні записки. 2014. № 2. С. 121-126.
11. Матлай Л. Дипломатична служба Іспанії у новому тисячолітті. Humanitarian vision. 2017. Vol. 3, Num. 1. С. 31-36..
12. Міщенко М. Г. Історичні чинники формування дипломатичної служби України другої половини ХХ ст. Гілея: науковий вісник. 2019. Вип. 143(1). С. 130-132.
13. Найдьонова М. В., Громова О. В., Паламарчук І. В.
Організаційно-економічний механізм формування
інтелектуального капіталу високотехнологічного підприємства. Вісник Національного технічного університету "ХПІ". Серія : Актуальні проблеми управління та фінансово -господарської діяльності підприємства. 2013. № 53. С. 76-80.
14. Панченко Е.О. Механізми формування інтелектуального капіталу транснаціональних корпорацій. Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. 2018. Вип. 33. С. 67-75.
15. Пахомова Н.І. Удосконалення механізмів підбору кадрів дипломатичної служби України. Економіка та держава. 2011. № 10. С. 66-67.
16. Петров О.Г. Формування механізму впливу інтелектуального капіталу на становлення середнього класу. Державне будівництво. 2008. № 1. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2008_1_17 (дата звернення: 01.09.2020).
17. Полторак А. С. Фінансово-економічний механізм регулювання розвитку інтелектуального капіталу в Україні. Економіка і управління. 2016. № 2. С. 51-55.
18. Полторак А. С. Фінансова безпека держави в умовах глобалізаційних змін: теорія, методологія та практика : монографія. Миколаїв : МНАУ, 2019. 463 с.
19. Понедільчук Т. В. Інтелектуальний капітал: сутність та методи оцінки. Ефективна економіка. 2014. № 6. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3288 (дата звернення: 01.09.2019).
20. Про дипломатичну службу : закон України від 07.06.2018 р. № 2449-VIII. Верховна рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2449-19 (дата звернення: 01.09.2019).
21. Про затвердження вимог до осіб, які претендують на зайняття посад дипломатичної служби категорій «Б» і «В»: постанова Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 р. № 425. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/z1073-19 (дата звернення: 01.09.2019).
22. Про затвердження Порядку проведення конкурсу на
зайняття посад державної служби : постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 р. № 246. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/246-2016-%D0%BF/paran10#n10 (дата звернення: 01.09.2019).
23. Сагайдак О., Гладиш М. Формування та розвиток дипломатичної служби у Скандинавських країнах. Вісник Львівського університету. Серія : Міжнародні відносини. 2018. Вип. 44. С. 87-101.
24. Селецький О. В. Оцінювання професійної діяльності дипломатичних працівників як один з елементів проходження дипломатичної служби. Право і суспільство. 2013. № 6.2. С. 250254.
25. Татарникова К. Г. Інтелектуальний капітал як об'єкт правового захисту в Україні. Європейські перспективи. 2015. № 2. С. 36-41.
26. Терещенко С. І. Трансформації інтелектуального потенціалу в інтелектуальний капітал. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Економіка. 2016. Вип. 1(2). С. 212-218.
27. Утко Г. М. Історичний контекст процесу становлення дипломатичної служби Європейського Союзу. Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Філософія. Соціологія. Політологія. 2012. Т. 20, вип. 22(3). С. 35-42.
28. Федчишин С. А. Класифікація посад у системі дипломатичної служби України. Правова держава. 2015. № 20. С. 69-75.
29. Федчишин С. А. Порушення дипломатичного протоколу в контексті дисциплінарних проступків працівників дипломатичної служби України. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. 2016. Вип. 21. С. 46-49.
30. Ціватий В. Дипломатія та дипломатична служба Фінляндії в умовах нових викликів і загроз поліцентричного світу: історичні традиції, інституціоналізація, модель, національні особливості (досвід для України). Етнічна історія народів Європи. 2018. Вип. 55. С. 122-129.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Види держслужби. Загальна класифікація видів державної служби. Необхідність чіткого розмежування видів державної служби. Основні відмінності видів державної служби. Особливості мілітаризованої державної служби. Особливості цивільної державної служби.
контрольная работа [34,5 K], добавлен 20.05.2008Характеристика нормативно-правового регулювання діяльності державної служби. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців. Проходження державної служби в державних органах та їх апараті. Етапи та шляхи реформування державної служби.
курсовая работа [33,6 K], добавлен 16.09.2010Реалізація єдиної державної податкової політики. Державна податкова адміністрація України. Функції Державної податкової служби. Права податкової служби. Посадові особи органів Державної податкової служби України, їх завдання, функції та спеціальні звання.
контрольная работа [77,6 K], добавлен 19.09.2013Основні конституційні положення, які розкривають соціальний характер державної служби. Соціальний характер державної служби. Якості: політичними, професійними, моральні, фізичні, комунікабельні. Соціальний характер державної служби.
реферат [13,7 K], добавлен 12.04.2007Виникнення інституту державної служби в Україні, особливості правового регулювання роботи з кадрами органів внутрішніх справ. Особливості проходження служби в ОВС: прийняття, просування, звільнення. Проблеми реформування інституту проходження служби.
магистерская работа [97,2 K], добавлен 15.03.2007Роль та основні завдання юридичної служби в здійсненні правової роботи. Забезпечення виконання договірних зобов’язань. Участь юридичної служби у перегляді рішень в апеляційному порядку. Поточні та перспективні плани. Умови і порядок користування реєстром.
контрольная работа [20,1 K], добавлен 21.07.2011Основні завдання адміністративної реформи. Функції державної служби, удосконалення її правового регулювання. Формування системи управління персоналом та професійний розвиток державних службовців. Боротьба з корупцією як стратегічне завдання влади.
реферат [49,1 K], добавлен 06.05.2014Службові і посадові особи: зміст понять та їх співвідношення. Суспільна роль та функції державної служби в Україні. Соціальний захист державних службовців як необхідна умова забезпечення їх діяльності в період входження до європейських структур.
магистерская работа [243,7 K], добавлен 31.08.2011Дослідження організаційної структури державної служби зайнятості України як установи ринку праці, що забезпечує регулювання. Основні цілі і характеристика правових основ функціонування служби зайнятості. Аналіз функціональної структури управління ДСЗУ.
реферат [94,8 K], добавлен 29.04.2011Еволюція поглядів учених на джерело і зміст інтелектуального капіталу, його значення для економічного розвитку країни. Головні напрямки використання інтелектуальної власності у процесі суспільного відтворення. Суть фінансування інноваційної діяльності.
курсовая работа [99,3 K], добавлен 08.03.2012
