Невідкладні слідчі дії розслідування кримінальних правопорушень, які вчиняються або вчинялися на деокупованій території України

Размещено на http://allbest.ru

Невідкладні слідчі дії розслідування кримінальних правопорушень, які вчиняються або вчинялися на деокупованій території України

Сиводєд І.С., Офіс Генерального прокурора України

Вступ

Наукова стаття присвячена проблемам особливостей проведення невідкладних слідчих дій та розшукових заходів встановлення підозрюваних осіб, які вчинили кримінальні правопорушення під час проведення бойових дій, в період проведення антитерористичної операції на сході України з 14 квітня 2014 року та з початку війни з російською федерацією з 24 лютого 2022 року. Відзначається, що науковцями на достатньому рівні досліджені особливості початкового етапу розслідування цих злочинів, але нами вважається, що питанням початку розслідування та подальших слідчих дій під час бойових дій з лютого 2022 року увага приділялась науковцями ще не на достатньому рівні.

Зазначається, що встановлено певні проблеми в проведенні окремих слідчих дій, зокрема, особливості огляду місця події, допит підозрюваних осіб та встановлення свідків, слідчий експеримент, пошукові оперативні заходи встановлення та затримання розшукуваних осіб, призначення та проведення судових експертиз.

Виклад основного матеріалу

Державна політика спрямована на демократизацію суспільного життя та передбачає необхідність розширення й збагачення соціально-економічних, політичних і особистих прав, свобод громадян, створення дедалі більш сприятливих умов і гарантій їхньої реалізації. Основою таких гарантій і служить реальне забезпечення права людини на життя. Зокрема, у ст. 3, 27 Конституції України наголошується, що людина, її життя й здоров'я, честь і гідність, недоторканність, і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [1].

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у ст. 2 визначає, що право кожного на життя охороняється законом, а ст. 15 вказаної Конвенції забезпечує право на життя, крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій. Ця загальнодержавна функція реалізується комплексом відповідних кримінально-правових заходів, ефективність застосування яких визначається невідворотністю покарання за вбивство [2, 3]. кримінальний судовий слідчий бойовий україна

Окупація частини території України представниками т.з. «ДНР» та «ЛНР» та початок війни з РФ у лютому 2022 року не означає, що Україна «автоматично» не несе жодної відповідальності за порушення прав людини на цій території. Навіть, зважаючи на умови збройного конфлікту, Європейський суд з прав людини визнавав, що «зобов'язання розслідувати існує навіть в складних та небезпечних умовах, включаючи умови військового конфлікту». У тому числі й тоді, коли події, що призвели до необхідності розслідування правопорушень, відбуваються в атмосфері повсюдного насильства і слідчі повинні працювати в умовах перешкод та труднощів, що змушують їх вдаватись до менш ефективних методів розслідування в умовах проведення бойових дій.

Разом із тим, суспільно-політичні й економічні процеси, що відбуваються в Україні зараз, не сприяють зниженню соціальної напруженості. За кримінологічними даними, протягом останніх десяти років на території України відбувається інтенсивна ескалація кримінального насильства. Розвиток ринкових відносин в економіці України супроводжується зростанням тяжких кримінальних злочинів та істотними змінами в структурі й динаміці злочинності.

Крім цього, з 2014 року до цього часу у Донецький та Луганський областях відбувалися антитерористичні заходи з протидії незаконним озброєним формуванням, де в умовах проведення бойових дій залучалися підрозділи Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Національної гвардії України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України та Міністерства надзвичайних ситуацій України.

Військова оперативно-тактична обстановка на фронті змінилася з лютого 2022 року після початку повноцінних військових дій (війни) між російською федерацією та Україною. Держава негайно відреагувала на військову агресію, зокрема з лютого 2022 року вийшли Указ Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Указ Президента України "Про загальну мобілізацію", Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію", Закон України" Про основи національного спротиву", Закон України "Про правовий режим воєнного стану". Частина території Харківської, Херсонської, Запорізької та інших територій були захоплені та окуповані військами російської федерації. З березня 2022 року на цих територіях України були встановлені тимчасові адміністрації з кола колаборантів, які перейшли до співпраці на боці окупаційних військ.

Одним із проявів цієї негативної тенденції на тимчасово захоплених терористичними угрупуваннями частини міст на сході України є значне зростання злочинності в цілому, і збільшення, зокрема, особливо тяжких злочинів проти особи, таких, як умисні вбивства, розбійні напади, крадіжки, вимагання, зґвалтування тощо. Слідчі та прокурори, які встигли евакуюватися з захоплених територій продовжили фіксувати відомі їм правопорушення в порядку ст. 214 КПК України, але повноцінне розслідування у розумінні КПК, фактично по провадженням було призупинено з певних причин. Так, кількість зареєстрованих вбивств за період проведення бойових дій останні 8 років в Україні збільшилося майже вдвічі. Найбільше їх вчинялося в період 2014-2015 роки, коли відбувався наступ озброєних формувань в містах Дебальцево, Донецьк, Маріуполь, Курахове, Іловайськ та інші. В цей час в ході бойових дій загинули понад 2 тис. чоловіків особового складу Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Військовою прокуратурою зареєстровані кримінальні провадження, але огляд місця події не проводився, експертні дослідження потерпілих осіб не проведено, місце знаходження більше ніж 600 до цього часу не встановлено. З лютого 2022 року різко зросло вчинення усіх категорій правопорушень. До деокупації території України частину правопорушень слід відносити до латентного рахунку. Понад 2300 осіб особового складу знаходяться у полоні бойовиків ПВК «Вагнера», т.з. «ДНР» та «ЛНР», військовослужбовців російської федерації, їх стан правоохоронним органам України не відомий.

Особливу тривогу викликає зростання правопорушень на окупованих територіях відносно цивільних осіб, з досліджених правопорушень встановлено, що 27% цих злочинів вчиняються при вживанні алкогольних та наркотичних засобів, 96% вчиняються з використанням автоматичної вогнепальної зброї, в декілька сот разів зросла кількість групового насильства та статевих злочинів відносно жінок військовими російської федерації. Непоодинокі випадки умисних вбивств, які пов'язані з прихованням трупу, імітації смерті у ході бойових подій та інше. У той же час, розкриття й розслідування становить для органів слідства та прокуратури серйозні труднощі. Зазначається, що для виконання задуманого правопорушення не потрібен значний час для його підготовки, вчинення й приховання, не залучаються особи, які пройшли спеціальну підготовку, військовослужбовці російської федерації швидко залишають район проведення бойових дій, або переходять до інших бойових позицій, що робить розкриття та розслідування правопорушень ще більш складним. Усе це створює значні труднощі на шляху їх розслідування. До цього слід додати недостатню кількість, а до останнього часу по деяких видах ще й відсутність наукових розробок і практичних (методичних) рекомендацій, що враховують специфіку розслідування окремих категорій правопорушень, які вчиняються під час військових дій, або після їх закінчення.

В цьому сенсі складнощі у розслідуванні правопорушень під час бойових дій ліквідував закон № 3984 про допуск слідчих, прокурорів та дізнавачів до місця проведення Операції об'єднаних сил (ООС). Документ вносить зміни в Закон "Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях", який набув чинності 26 листопада 2020 року. У документі визначено, що обов'язковим є допуск правоохоронців у місце проведення ООС, наголошується на необхідності надання їм відповідного сприяння. Щодо механізму його реалізації, то слід підкреслити, що допускати дізнавачів, слідчих і прокурорів будуть в порядку, визначеному Командувачем об'єднаних сил, крім цього, з березня 2022 року змінилися норми КПК щодо затримання підозрюваних осіб, зміни підслідності тощо [18].

В останні роки досить продуктивним виявився системно-діяльнісний підхід у вивченні як злочинної діяльності, так і діяльності з розслідування злочинів, що знайшло своє відображення в наукових працях криміналістів

України та інших держав. Важливу роль у підвищенні ефективності розкриття під час проведення бойових дій покликані відігравати наукові дослідження, серед яких варто спиратися на дослідження наступних науковців: В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, А.Ф. Волобуева, В.Г. Гончаренка, В.А. Журавля, Г.О. Зоріна, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, І.І. Когутич, О.Н. Колесниченка, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, В.О. Образцова, М.А. Погорецького, О.С. Саінчина, М.В. Салтєвського, В.В. Тищенко, В.Ю. Шепітька, Л.Д. Удалової та ін.

Розробляючи методику розслідування правопорушень ми погоджуємось з думкою О.С. Саінчина, який запропонував умовно поділити правопорушення на такі, які вчиняються в умовах очевидності та неочевидності [4]. Вказані умовності нами також враховані при дослідженні правопорушень при проведенні бойових дій, або після їх закінчення та деокупації території України.

Правопорушення, які вчинені в умовах очевидності, насамперед характеризується як не умисно на побутовому підґрунті, помсти, особистих неприязних стосунках між військовослужбовцями, військовими та цивільними особами. Звичайно такі злочини вчиняються без підготовки та ситуативні за характером. Місцем злочину, як правило, найчастіше є тимчасове житло, місця бойового чергування, публічні місця, крамниці тощо. Часто є свідки та очевидці. Значна частка цих правопорушень відбувається у темну пору доби (вечірній i нічний час), причому нерідко у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння та на побутовому підґрунті. Наприклад, виявлення у житлі трупа з ознаками насильницької смерті може бути підґрунтям для висування та розробки робочої версії про те, що вбивця з кола військовослужбовців збройних сил російської федерації [5, 6].

Обстановка скоєння не спотворюється, знаряддя та сліди підозрюваним не знищуються. Не має місце каяття підозрюваного або його явка з повинною. Розслідування зазначеної категорії для слідчого та процесуального керівника не викликає складнощів, протидія розслідуванню виявляється на дуже низькому рівні, або зовсім відсутня.

По-іншому, за умов кримінального процесу та криміналістики, треба відноситься до правопорушень, які вчинені в умовах неочевидності. Треба вважати, що це вбивства цивільних осіб, які скоєнні з наступним переховуванням тіла потерпілого, намаганням злочинця знищити як сліди злочину, так i сам труп [5, 6].

Також ця група вбивств характеризується такими ознаками:

- труп виявлено поза тимчасовим житлом (в лісополосах, полі, лісі, на берегах чи у водоймах, інших приміщеннях тощо); причому особа потерпілого невстановлена, або встановлення потребує тривало часу;

- відсутні очевидці та свідки, немає даних про особу підозрюваного у цьому злочині.

Більш складною обставиною є встановлення особи загиблого в ході бойових дій, коли смерть військовослужбовця настала від вибуху і є останки трупу, або труп повернутий через декілька днів після бойових дій, для чого особливо необхідно провести дослідження основних складових криміналістичної характеристики вбивств військовослужбовців.

Спосіб підготовки, вчинення та приховування. Способи підготовки аналогічні майже до усіх категорій правопорушень. Вони надзвичайно різноманітні: використання вибухових пристроїв, вогнепальної і холодної зброї, використання важких предметів, зашморгу, приготування горючих засобів та ін.

Правопорушники не окривають свого обличчя та причетності до військ російської федерації, діють відкрито та зухвало. За способом вчинення злочину з певною достовірністю можливо обрати характеристики особи злочинця, що вказуватимуть на нього та будуть підґрунтям для формування робочих версій щодо вбивці, способу та мотивів.

Спосіб приховування. Найчастіше не дуже використовуються, характер їх вчинення носить не продуманий та хаотичний характер, прослідковується відверта корисна ціль правопорушення [7].

Такі дії злочинця обумовлені намаганням не приховувати ознаки причетності до злочину. Провину підозрюваний не визнає, наполягає на своєму алібі, наказом командирів, опором цивільних осіб при заволодінні їх особистим майном, доказів у кримінальному провадженні є недостатньо, слідчий та прокурор відчувають протидії з боку підозрюваного.

Місце, час, обстановка злочину. У значній частині випадків злочинець вчиняє кримінальне правопорушення за обставин, коли немає поруч очевидців, обирає темну частину доби. Місце: різноманітні приміщення чи місцевість окупованої території. Можливе вбивство в період обстрілу бойових позицій, ротації та передислокації бойових частин.

«Слідова картина» (сліди злочину). «Слідову картину» створюють всі обставини і сліди правопорушення. Для відтворення подій чи створення ймовірної моделі та механізму злочину необхідні найбільш повне виявлення всіх обставин та слідів, проведення ґрунтовного їх аналізу з урахуванням взаємозв'язків з метою встановлення особи злочинця, потерпілого та всіх обставин вчиненого убивства.

Особа злочинця (цивільна особа або військовослужбовець). Портрет злочинця, залежно від наявності прямого умислу, матиме принципово різний характер. Особа, яка вчиняє правопорушення умисно, загалом характеризується негативно, має такі риси як агресивність (до військових, до держави України, до цивільного населення), жорстокість, егоїзм, цинізм тощо. Серед цих осіб нерідко приховані ознаки психічних розладів, психічних відхилень чи декомпенсації акцентуацій характеру. Дослідження слідів та обставин злочину можуть вказувати на продуманість дій та підготовку, наявність певних фахових знань та навичок, фізичні (силу, гнучкість тощо) та інтелектуальні характеристики.

Особа потерпілого (цивільні особи та військовослужбовці України). Характеристики особи потерпілого не можуть вказувати на правопорушника, тому детальне дослідження кола зв'язків потерпілого та характеру їх взаємодії не матиме важливе значення для встановлення підозрюваного у вчиненні правопорушення, виявлення мотивів та обставин. Вказані особливості не стосуються при розслідуванні колабораціонізму та зради державі.

У подальшому слідчий переходить у етап, коли притягують підозрюваного до кримінальної відповідальності, пред'являють підозру у вчиненні вбивства у порядку статей 276-279 КПК України та негайно слідчий зобов'язаний провести його допит. Насамперед слід встановити, чи визнає підозрюваний провину у висунутому обвинуваченні, після чого пропонують надати показання по суті висунутої підозри (ст. 224 КПК України). Позиція підозрюваного на допиті може мати наступні варіанти: 1) підозрюваний відмовляється давати показання і відповідати на запитання, посилаючись на ст. 63 Конституції України; 2) підозрюваний визнає себе винним частково та готовий надавати показання лише ті, які він зазначає; 3) підозрюваний повністю визнає вину та дає правдиві показання, виказуючи готовність співпрацювати зі слідством, сподіваючись на пом'якшення покарання (ч.1 п.1 ст. 66 Кримінального Кодексу (КК) України); 4) підозрюваний не визнає вину, але згоден давати показання [8, 9].

Висновки

Виконуючи завдання статті 2 Кримінального процесуального кодексу України щодо швидкого і повного розкриття і встановлення осіб винних у вчиненні правопорушення, необхідно враховувати кримінально- правові, кримінально-процесуальні та криміналістичні особливості обставин кожного з них. Наукою криміналістикою розроблені досить повні методичні характеристики напрямів розслідування у різних слідчих ситуаціях з використанням певних алгоритмів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Треба враховувати певну обстановку скоєння та специфічного об'єкта та суб'єкта злочину (цивільні особи та спеціальні суб'єкти - військовослужбовці).

Крім цього вважається, що при проведенні окремих слідчих дій при розслідуванні треба враховувати, що діяльність слідчого проходить в специфічних умовах розслідування (бойова обстановка, обмежений час для огляду місця пригоди), для чого потрібно розробити окремий алгоритм дій слідчого за умов новітніх технічних та організаційно-тактичних прийомів фіксації слідів злочину та встановлення доказів у кримінальному провадженні.

Список використаних джерел

1. Конституція України. - К., 1996, 36 с.

2. Кримінальний кодекс України. - К., 2001, 167 с.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України: прийнятий Верховною Радою України Законом № 4651-У1від 13.04.2012 р. - Х.: ООО «Право», 2017. - 392 с.

4. Саінчин О. С. Кримінально-правова характеристика та основи розслідування умисних вбивств. Херсон- Одеса : Гельветика, 2018. 928 с.

5. Сиводєд І.С. Розслідування умисних вбивств військовослужбовців, які вчинені в умовах проведення бойових дій. Дис. вчен. степ. к. ю. н.: (12.00.09). - Київ: [б. і.], 2021. - 22 с.

6. Клименко Н.І, Янчук О.А. Наукове забезпечення розслідування злочинів // Право України. - 2003. - № 1. - С. 95.

7. Настільна книга слідчого / За ред. В.Я. Тація, М.І. Панова, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова. - К.: Національна Академія України імені Ярослава Мудрого. - 2003. - 715 с.

8. Хань Г.А. Проблеми планування та організації розслідування злочинів в ОВС / Г.А. Хань // Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю: матеріали 3-ї міжвуз. наук.-практ. конф. студентів, курсантів і слухачів (Донецьк, 28 березня 2003 р.). - Донецьк, 2003. - С.132-133.

9. Советская криминалистика: Методика расследования отдельных видов преступлений / В.К. Лисиченко, В.И. Гончаренко, М.В. Салтевский и др.; Под ред. В.К. Лисиченко. - К., 1998. - 326с.

10. Шепітько В.Ю. Криміналістика: енцикл. словник(українсько-російський і російсько-український) /В.Ю.Шепітько; за ред. В.Я. Тація. - Х.: Право, 2001. - 560с.

11. Про оперативну-розшукову діяльність: Закон України від 2 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303.

12. Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень: наказ МВС України від 14 серпня 2012 року № 700 // Офіційний вісник України. - 2012 . - № 84. - Ст. 3408.

13. Салтевський М.В. Взаємодія слідчого з працівниками підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність / Салтевський М.В. // Вісник Львівського університету. Серія «Юридична».- 2013. - Вип. 57. - С. 315-321.

14. Стратонов В.М. Загальні положення взаємодії слідчого з органом дізнання в процесі розшуку та встановлення місця знаходження обвинуваченого / В.М. Стратонов, О.В.Захарченко // Форум права. - 2011.- № 1. - С.982-988.

15. Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 10, ст.54.

16. Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038а-ХІІ.

Размещено на Allbest.ru