Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору у справах про відшкодування шкоди, заподіяною війною

Размещено на http://allbest.ru

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору у справах про відшкодування шкоди, заподіяною війною

Гусаров Костянтин Володимирович доктор юридичних наук,

професор, кафедра цивільної юстиції та адвокатури

м.Харків

Анотація

Стаття присвячена дослідженню суб'єктного складу спірних правовідносин у справах про стягнення збитків, спричинених війною. Аналізується цивільна процесуальна правосуб'єктність відповідача по вказаній категорії справ, яким є держава - агресор. З огляду на закріплену процесуально-правову можливість залучення держави як сторони по справі, в роботі зазначається про легітимізацію відповідача.

Разом з цим, ставиться питання про належне його повідомлення про розгляд справи як дотримання стандартів справедливого судового розгляду. У статті висловлюється думка про відсутність законодавчих підстав розглядати цивільні справи за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної війною, судом за місцезнаходженням відповідача, або за останнім відомим місцем його знаходження.

Такий висновок обгрунтовується бракуванням у змісті ст. 27 ЦПК України законодавчих положень про особливість визначення підсудності саме за державою в якості відповідача. У вказаній нормі мова іде лише про особливості підсудності по справам, відповідачами по яким є фізичні та юридичні особи.

Поряд з дослідженням процесуально-правового статусу відповідача у справах про відшкодування шкоди, заподіяною війною, у статті характеризуються особливості участі у вказаних справах третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору. Відмічається про доцільність участі таких осіб в одному з відповідачем процесі. Зокрема, мова іде про випадки можливого залучення юридичних осіб - зберігачів примусово вилучених в Україні об'єктів права власності РФ та її резидентів. Участь у процесі вказаних суб'єктів обумовлюються наявністю у них вилучених об'єктів права власності держави-агресора та її резидентів. Така участь, поряд із відповідачем (державою РФ) суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин - користувача матеріальних цінностей РФ, полегшуватиме реальне виконання судових рішень по відшкодуванню з зазначеної держави шкоди, спричиненою війною. Третіми особами, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, в подібних випадках можуть бути, відповідно до ст.4 Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», спеціалізовані державні підприємства, установи, організації та (або) господарські товариства, у статутних капіталах яких більше 50% акцій (часток) належить державі.

Ключові слова: сторони; позивач; відповідач; треті особи; відшкодування шкоди, заподіяною війною; позовне провадження.

Abstract

The defendant and third parties who do not assert independent claims regarding the subject matter of the dispute in cases of compensation for damage caused by war

Gusarov Kostiantyn Volodimyrovuch Doctor of Law, Professor, Head of the Department of Civil Justice and Advocacy, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

The article is devoted to the study of the subject composition of disputed legal relations in cases of recovery of damages caused by war. The author analyzes the civil procedural legal personality of the defendant in this category of cases, which is the aggressor State. In view of the fixed procedural and legal possibility of involving the State as a party to the case, the paper notes the legitimization of the defendant. Along with this, the question is raised as to whether he was properly notified of the proceedings as a compliance with fair trial standards. The article expresses the view that there are no legislative grounds for considering civil cases on claims for compensation for damage caused by war by the court at the defendant's location or at the last known place of his/her location. Such a conclusion is justified by the lack of legislative provisions in the content of Article 27 of the Civil Procedural Code of Ukraine on the specifics of determining jurisdiction over the state as a defendant. The specified norm refers only to the peculiarities of jurisdiction in cases in which the defendants are individuals and legal entities.

Along with the study of the procedural and legal status of the defendant in cases of compensation for damage caused by war, the article characterizes the peculiarities of participation of third parties in these cases that do not make independent claims regarding the subject matter of the dispute. The expediency of participation of such persons in the same process as the defendant is noted. In particular, we are talking about cases of possible involvement of legal entities - custodians of objects of property rights of the Russian Federation and its residents forcibly seized in Ukraine. In particular, we are talking about cases of possible involvement of legal entities - custodians of the property rights of the Russian Federation and its residents forcibly seized in Ukraine. The participation of the specified entities in the process is determined by the presence of confiscated objects of property rights of the aggressor state and its residents. Such participation, along with the defendant (the Russian Federation) as a subject of civil procedural relations - a user of material assets of the Russian Federation, will facilitate the actual enforcement of court decisions on compensation from the specified state for damage caused by the war. Pursuant to Article 4 of the Law of Ukraine "On the Basic Principles of Compulsory Seizure in Ukraine of Property Rights of the Russian Federation and its Residents", third parties that do not make independent claims regarding the subject matter of the dispute may be specialized state-owned enterprises, institutions, organizations and/or business entities in whose authorized capital more than 50% of shares (stakes) are owned by the state.

Keywords: parties; plaintiff; defendant; third parties; compensation for damage caused by war; legal proceedings.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями полягає у пошуку шляхів до вдосконалення процесуально-правового статусу учасників цивільної справи у специфічних цивільних процесуальних правовідносинах щодо відшкодування шкоди, заподіяною війною.

В їх структурі відбуваються зміни, пов'язані із наповненням соціальних відносин новими складовими, викликаними достатньо часто, нажаль, далеко не позитивними обставинами.

Анексія територій суверенних держав викликає необхідність корегування низки правовідносин, включаючи майнові. З початку збройної агресії Російської Федерації проти України з 2014 р. ЦПК України доповнений положеннями про процесуально-правове регулювання розгляду справ про встановлення фактів народження або смерті на тимчасово окупованій території України.

Не залишилось поза увагою законодавця і регламентація підсудності справ про відшкодування шкоди, заподіяною державою - агресором. А норми Закону України «Про судовий збір» звільнили позивачів по вказаним справам від обов'язку сплачувати судовий збір за подання заяв до суду щодо врегулювання спірних правовідносин.

Такий широкий спектр змінених та доповнених цивільних процесуальних, принаймні, правовідносин, викликає необхідність їх наукового аналізу та висловлення пропозицій відносно їх вдосконалення. Однією з проблем в даному аспекті є характеристика суб'єктного складу спірних правовідносин по відшкодуванню в судовому порядку шкоди, заподіяною війною.

Специфічність цивільної процесуальної правосуб'єктності відповідача у вказаних справах проявляється у залученні до участі в них в якості особи, яка порушила інтереси позивача та повинна відповідати за пред'явленим позовом - держави, яка здійснює військову агресію проти іншої. В такому випадку необхідним є визначення ознак такого специфічного відповідача та забезпечення виконання акту правосуддя в майбутньому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з вищевказаної тематики є різноманітним. Необхідність проведення досліджень на основі публікацій та нормативної бази передбачає аналіз як процесуальної літератури, котра стосується процесуально-правового статусу відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, так і матеріалів судової практики з участю держави в якості відповідача по цивільній справі по відшкодуванню шкоди.

При цьому окремим чинником є практика ЄСПЛ відносно заявлених вимог проти держави - агресора про відшкодування шкоди з боку як фізичних осіб, так і держави, яку дослідила В. Малолітнева [1].

При цьому варто зазначити, що тим чи іншим рисам правосуб'єктності відповідача та третьої особи у цивільному процесі присвячені роботи С.С. Бичкової, В.В. Комарова та П.І. Радченка, Д.М. Сібільова [2-4], поряд з багатьма іншими вченими.

Теоретичним питанням розгляду судами справ про відшкодування шкоди в цілому приділено уваги в наукових працях фахівцями матеріального права [5-7]. Особливості правовідносин цивілістичного характеру під час збройної агресії також не обійдено увагою науковців [8-10].

Метою статті є аналіз правового становища відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору за цивільним процесуальним законодавством України при розгляді в порядку позовного провадження за правилами цивільного судочинства справ про відшкодування шкоди, спричиненою війною.

Під такою шкодою доцільно розуміти матеріальні втрати, пов'язані з будь-яким збройним втручанням військових чи інших формувань однієї держави на територію іншої. Мета такого втручання, вважаю, не має значення з причини її протиправності.

Втручання може спрямовуватись на досягнення будь-яких цілей, як-то: захоплення заручників або посягання на територіальну цілісність суб'єкта міжнародних відносин, посягання на економічні активи сусідньої держави або суб'єкта вищевказаних відносин, розташування якого безпосередньо не наближене до кордонів держави - агресора.

Виклад основного матеріалу

Пред'явленню вимог про відшкодування шкоди, заподіяною війною, передує визначення відповідача як особи, яка порушила права, свободи або охоронювані інтереси позивача. Частина 2 ст. 48 ЦПК України закріплює положення про те, що відповідачем, поряд із позивачем, можуть бути фізичні або юридичні особи, а також держава. І якщо розуміння перших з визначених осіб та їх ознаки містяться у національному законодавстві (наприклад, Розділ ІІ ЦК України), зумовлюючи їх право- та дієздатність поряд із індивідуальними ознаками, що характеризують їх галузеву, в тому числі, правосуб'єктність, - то ознаки держави як суб'єкта цивільних матеріальних правовідносин у ЦК України визначено не в повній мірі. При цьому визначення особливостей участі держави у цивільних матеріальних правовідносинах відбувається нормативним закріпленням набуття та здійснення цивільних прав та обов'язків через органи держави у межах їх компетенції, встановленої законом.

Більш складніша ситуація з особливостями участі держави в якості сторони спостерігається у цивільному процесуальному праві, передусім у справах з участю іноземної держави в якості відповідача по справам про відшкодування шкоди, завданої протиправним військовим втручанням. Диференціація відповідачів на фізичних, юридичних осіб та державу дає можливість зробити висновок про неможливість віднесення того чи іншого органу держави до юридичних осіб за класифікацією сторін, визначених у ч. 2 ст. 48 ЦПК України. У зв'язку з цим навряд чи справедливим є визначення підсудності за місцезнаходженням юридичної особи при визначенні у позовній заяві в якості відповідача держави. Проте практика національних судових органів в частині визначення підсудності за місцем знаходження (чи останньому відомому місцю знаходження) посольства держави - відповідача (в нашому випадку - посольства РФ) уявляється помилковим [наприклад, 11]. Обгрунтовується такий висновок наступним.

Стаття 27 ЦПК України передбачає загальне правило визначення підсудності за місцем проживання або перебування відповідача. Однак ознайомлення з її складовими дозволяє прийти до висновку про невідповідність назви норми з її змістом. Вказана стаття у частині першій передбачає можливість пред'явлення позову до фізичної особи в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом. Позови до юридичних осіб, відповідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України, пред'являються в суд за їх місцезнаходженням відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців те громадських формувань.

Як видно, вищевказана норма, яка регламентує підсудність цивільних справ за місцезнаходженням відповідача, не передбачає законодавчо-закріплених варіантів для визначення підсудності виключно за місцезнаходженням відповідача по спору, в яких відповідачем визначається держава. Тому, вважаю, у спорах, що є предметом розгляду у даній науковій статті, не мають застосовуватись правила загальної підсудності за місцезнаходженням відповідача з огляду на відсутність такої законодавчої можливості. Проте це не означає, що національне цивільне процесуальне законодавство бракує положеннями про вибір позивачем справедливого суду для розгляду справи, учасником якої є держава-агресор в якості відповідача. Одним з варіантів обрання підсудності вважаю випадок визначення позивачем підсудності за правилами ч.3 ст. 28 ЦПК України. Інший - передбачений у частині шостій вказаної норми. Окремо слід вказати про випадок пред'явлення позову до відповідача, місце перебування якого не відомо, або до відповідача, який не має в Україні постійного місця проживання або перебування (ч.ч. 9, 10 ст. 28 ЦПК України). Серед вищевказаних варіантів можливого визначення підсудності у справах, що розглядаються, позивач має право на вибір між кількома судами, яким підсудна така справа, включаючи обрання суду за місцем перебування позивача у випадках, визначених ч. 17 ст. 28 ЦПК України.

Залучення до участі у справі держави - агресора викликає необхідність забезпечення такому відповідачу можливість реалізації його прав та обов'язків, передбаченим національним цивільним процесуальним законодавством. З огляду на відсутність з 24 лютого 2022 р. дипломатичних відносин з РФ та поштового зв'язку з цією державою, вона не позбавлена права на відкритість інформації щодо справи та можливості подачі своїх доводів та міркувань відносно позовних вимог, включаючи ознайомлення з даними Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та (або) її окремих підсистем (модулів). В таких випадках відповідач та інші учасники справи, включаючи третіх осіб, зареєстроване місце перебування чи місцезнаход-ження яких невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайт судової влади України. Воно має розміщуватись не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. Особа вважається повідомленою про час, дату і місце розгляду справи з часу опублікування такого оголошення. При неявці відповідача до суду можливість розгляду справи за його відсутності вирішується судом, включаючи можливе застосування підстав для ухвалення заочного рішення при неявці відповідача.

Дослідження процесуально-правового становища відповідача у справах про відшкодування шкоди, заподіяною війною, було б не повним без характеристики перспектив участі у їх розгляді третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору. Сенс їх участі закріплений у ст. 53 ЦПК України. Відповідно до закріплених у цій нормі правилах, вказані суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин можуть вступити у справу на боці будь-якої сторони. Термін такого вступу - до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання за умови розгляду справи в порядку спрощеного провадження. Умова участі у справі даного виду третіх осіб - можливість впливу рішення суду на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін. На законодавчому рівні передбачена також можливість їх залучення до участі у справі також за заявою її учасників (ч. 1 ст. 53 ЦПК України).

Зазначені підстави дозволяють зробити переконливе припущення про доцільність участі певних суб'єктів в якості зазначених третіх осіб у справах про відшкодування шкоди, заподіяною війною, в яких відповідачем є держава - агресор. Таке міркування засновано на забезпеченні належних перспектив виконання судових рішень при задоволенні позовних вимог. Мова іде про залучення в якості зазначених учасників справи зберігачів об'єктів права власності РФ та її резидентів, які примусово вилучені в Україні з метою подальшого стягнення виконання на такі об'єкти. Правова можливість даного кроку зумовлена, на думку автора статті, на застосуванні ст. 4 Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів».

Вказана норма, закріплюючи правовий режим примусово вилучених в Україні об'єктів права власності держави - агресора та її резидентів, передбачає їх передачу у господарське відання на тимчасовій основі тим державним спеціалізованим підприємствам, установам, організаціям та (або) господарським товариствам, у статутному капіталі яких більше 50% часток (акцій) належить державі. Вищевказані об'єкти можуть передаватись в управління суб'єктам господарювання, 50 та більше відсотків акцій (часток) яких належить державі, шляхом укладання договору управління майном у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1307 від 17 листопада 2023 р. цивільний процесуальний судовий спірний

Висновки

Викладені у даній науковій статті міркування стосовно вдосконалення складу учасників справ про відшкодування шкоди, заподіяною війною, сприятимуть, вважаю, забезпеченню справедливості розгляду даної категорії справ. Разом з тим, авторські пропозиції щодо залучення до участі у вказані справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, надаватиме поштовх для пошуку оптимальних шляхів по запровадженню механізму виконання рішень по таким цивільним справам.

Література

1.Малолітнева В. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок окупації: практика ЄСПЛ [Електронний ресурс] / В. Малолітнева // Режим доступу: https://blog.liga.net/user/ vmalolytneva/article/22183.

2.Бичкова С. Правовий статус учасників цивільної справи (у контексті новел процесуального законодавства України) / С. Бичкова // Право України. - 2018. - № 10. - С. 114-128.

3.Комаров В.В. Цивільні процесуальні правовідносини та їх суб'єкти: навч. посіб. / В.В. Комаров, П.І. Радченко. - Київ: УМК ВО, 1991. - 104 с.

4.Сибільов Д.М. Участь третіх осіб у цивільному судочинстві: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Д.М. Сибільов. - Харків: Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 1998. - 19 с.

5.Баранкова В.В. Суб'єктний склад цивільних справ щодо відшкодування шкоди, заподіяної нотаріусами / В.В. Баранкова // Матеріали круглого столу, присвяченого 105-й річниці від дня народження видатного вченого у галузі цивільного процесуального права, доктора юридичних наук, професора Семена Юлійовича Каца (м. Харків, 15 груд. 2020 р.) : тези доп. / М-во освіти і науки України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, Нац. акад. прав. наук України. - Харків: Оберіг, 2020. - С. 41-45.

6.Карнаух Б. Відшкодування шкоди, завданої іншою особою (стаття 1172 Цивільного кодексу України) / Б. Карнаух // Підприємництво, господарство і право. - 2020. - № 11. - С. 29-33.

7.Рубан О.О. Відшкодування шкоди при використанні праці фізичних осіб / О.О. Рубан // Проблеми вдосконалення приватноправових механізмів набуття, передачі, здійснення та захисту суб'єктивних цивільних прав: матеріали «круглого столу», присвяч. пам'яті проф. Чингізхана Нуфатовича Азімова, м. Харків, 18 груд. 2015 р. / Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, НДІ правознавства, каф. цивіл. права. - Харків : Б. в., 2016. - С. 251-254.

8.Жорнокуй Ю.М. Обмеження юрисдикційного імунітету РФ щодо шкоди, завданої фізичним та юридичним особам в Україні, унаслідок збройної агресії / Ю.М. Жорнокуй // Нове українське право. - 2023. - № 5. - С. 12-18.

9.10.Капліна О., Шаренко С. Проблеми відшкодування збитків, завданих громадянинові внаслідок збройної агресії: кримінальний процесуальний аспект // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. - 2022. - Вип. 2. (27). - С. 12-31. - DOI: https://doi.org/ 10.32353/khrife.2.2022.02.

11.Ольшанченко В.І. Держава України як суб'єкт цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану підприємцям у ході проведення АТО/ООС (аналіз чинного законодавства та практики) / В.І. Ольшанченко // Юридична Україна. - 2020. - № 11. - С. 6-14.

12.Рішення Солом'янського районного суду м. Києва по справі № 760/17232/20 від 27 лютого 2023 р. [Електронний ресурс]: Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 114824738.

References

1.Malolitneva, V. (May 12, 2016). Vidshkoduvannia shkody, zapodiianoi vnaslidok okupatsii: praktyka YeSPL [Compensation for damage caused as a result of occupation: ECtHR practice]. Liga.net. Retrieved from https://blog.liga.net/user/vmalolytneva/article/22183 [in Ukranian].

2.Bychkova, S. (2018). Pravovyi status uchasnykiv tsyvilnoi spravy (u konteksti novel protsesualnoho zakonodavstva Ukrainy) [Legal status of participants in a civil case (in the context of amendments to the procedural legislation of Ukraine)]. Pravo Ukraini, 10, pp. 114-128 [in Ukranian]).

3.Komarov, V.V., Radchenko, P.I. (1991). Tsyvilniprotsesualnipravovidnosyny tayikh subiekty [Civilprocedural legal relations and their subjects]. Kyiv: UMK VO [in Ukranian].

4.Sybilov, D.M. (1998). Uchast tretikh osib u tsyvilnomu sudochynstvi [Participation of third parties in civil proceedings]. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv: Yaroslav Mudryi National Law University [in Ukranian].

5.Barankova, V.V. (2020). Subiektnyi sklad tsyvilnykh sprav shchodo vidshkoduvannia shkody, zapodiianoi notariusamy [Subject composition of civil cases regarding compensation for damage caused by notaries]. Materialy kruhloho stolu, prysviachenoho 105-y richnytsi vid dnia narodzhennia vydatnoho vchenoho u haluzi tsyvilnoho protsesualnoho prava, doktora yurydychnykh nauk, profesora Semena Yuliiovycha Katsa (Kharkiv, 15 hrudnia 2020 r.) : tezy dop. - Materials of the round table dedicated to the 105th anniversary of the birth of an outstanding scientist in the field of civil procedural law, Dr. Jurid. Sciences, Prof. Semena Yuliyovych Kats (Kharkov, December 15, 2020): theses add. Kharkiv: Oberig, 41-45 [in Ukrainian].

6.Karnaukh, B. (2020). Vidshkoduvannia shkody, zavdanoi inshoiu osoboiu (stattia 1172 Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy) [Compensation for damage caused by another person (Article 1172 of the Civil Code of Ukraine)]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo ipravo - Business, economy and law,11, 29-33 [in Ukrainian].

7.Ruban, O.O. Vidshkoduvannia shkody pry vykorystanni pratsi fizychnykh osib [Compensation for damage when using the labor of individuals]. Problemy vdoskonalennia pryvatnopravovykh mekhanizmiv nabuttia, peredachi, zdiisnennia ta zakhystu subiektyvnykh tsyvilnykhprav : materialy "kruhloho stolu", prysviach. pamiatiprof. ChynhizkhanaNufatovycha Azimova, m. Kharkiv, 18 hrud. 2015 r. - Problems of improving private law mechanisms of acquisition, transfer, exercise and protection of subjective civil rights: materials of the "round table ", dedicated. in memory of Prof. Genghis Khan Nufatovich Azimov (Kharkov, December 18, 2015). Kharkiv: B.v., 251-254 [in Ukrainian].

8.Zhornokui, Yu.M. (2023). Obmezhennia yurysdyktsiinoho imunitetu RF shchodo shkody, zavdanoi fizychnym ta yurydychnym osobam v Ukraini, unaslidok zbroinoi ahresii [Limitation of the jurisdictional immunity of the Russian Federation regarding damage caused to individuals and legal entities in Ukraine as a result of armed aggression]. Nove ukrainskepravo - New Ukrainian law, 5, 12-18 [in Ukrainian].

9.Kaplina, O., & Sharenko, S. (2022). Problemy vidshkoduvannia zbytkiv, zavdanykh hromadianynovi vnaslidok zbroinoi ahresii: kryminalnyi protsesualnyi aspekt [Problems of compensation for damages caused to a citizen as a result of armed aggression: criminal procedural aspect]. Teoriia ta praktyka sudovoi ekspertyzy i kryminalistyky - Theory and practice offorensic examination and criminology, 27(2), 12-31 [in Ukrainian].

10.Olshanchenko, V.I. (2020). Derzhava Ukrainy yak subiekt tsyvilno-pravovoi vidpovidalnosti za shkodu, zavdanu pidpryiemtsiam u khodi provedennia ATO/OOS (analiz chynnoho zakonodavstva ta praktyky) [The State of Ukraine as a subject of civil liability for damage caused to entrepreneurs in the course of ATO/OOS (analysis of current legislation and practice)]. Yurydychna Ukraina - Legal Ukraine, 11, 6-14 [in Ukrainian].

11.Rishennia Solomianskoho raionnoho sudu m. Kyieva po spravi No. 760/17232/20 vid 27 liutoho 2023 r. [Decision of the Solomyansky District Court of Kyiv on case No. 760/17232/20 dated February 27, 2023]. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/114824738 [in Ukranian].

Размещено на Allbest.ru