Імпакт діяльності правозахисних громадських оргагізацій на зміну парадигми публічного управління в сучасних реаліях України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Імпакт діяльності правозахисних громадських оргагізацій на зміну парадигми публічного управління в сучасних реаліях України

Панченко Ганна Олександрівна, кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри публічного управління та регіоналістики Навчально-наукового інституту публічної служби та управління, Національний університет «Одеська політехніка», м. Одеса,

Анотація

У статті розглянуто основні характеристики нової сучасної парадигми публічного управління України, які сформувалися у процесі потужного впливу різноманітних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Досліджено сутність, види, підходи до класифікації та функції правозахисних громадських організацій.

Встановлено, що правозахисні громадські організації, як особливий вид недержавних організацій, діяльність яких спрямована на утвердження й захист прав і свобод людини, ефективний контроль за їхнім дотриманням державою, її органами і посадовими особами, фактично, слугують своєрідною «буферною зоною» між суспільством, державою, захищаючи, з одного боку, права громадян та в конкретних випадках шляхом розслідування фактів порушень зазначених прав публічними органами, у той же час, у випадку загрозливої поведінки окремих громадян або ж екстремістських, радикальних структур громадянського суспільства - правозахисні громадські організації будуть відстоювати інтереси держави.

Констатовано, що, незважаючи на існуючі організаційно-правові засади існування правозахисних громадських організацій в Україні і досить ґрунтовне наукове дослідження їх діяльності, відсутня стратегія розвитку правозахисних громадських організацій, тому під час формування законодавства у сфері правозахисної діяльності слід ураховувати особливості взаємовідносин громадських організацій правозахисного спрямування та органів влади.

Виокремлено основні напрями діяльності правозахисних громадських організацій та проаналізовано сутність публічно-управлінських впливів держави на цей процес.

Зроблено висновок про те, що в сучасній Україні діяльність правозахисних громадських організацій, беззаперечно справляє впив на сучасну систему публічного управління, змінює і корелює орієнтири для подальшого розвитку та закономірних і вмотивованих змін у цій системі, а отже - діяльність таких громадських організацій є яскраво вираженим імпактом на зміну парадигми публічного управління.

Ключові слова:держава, громадянське суспільство, парадигма публічного управління, права громадян, правозахисні громадські організації, правосвідомість, правова освіта громадян, публічне управління, публічно- управлінські впливи. громадянське суспільство публічне управління

Panchenko Hanna Oleksandrivna, Candidate of Sciences in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Public Administration and Regional Studies, Educational and Scientific Institute of Public Service and Management of the National University "Odesa Polytechnic"

THE IMPACT OF THE ACTIVITIES OF HUMAN RIGHTS PROTECTION PUBLIC ORGANIZATIONS ON CHANGING THE PARADIGM OF PUBLIC ADMINISTRATION IN MODERN REALITIES OF UKRAINE

Abstract. The article examines the main characteristics of the new modern paradigm of public administration of Ukraine, which were formed in the process of the powerful influence of various factors of the external and internal environment: The essence, types, approaches to the classification and functions of human rights public organizations are studied.

It has been established that human rights public organizations, as a special type of non-governmental organizations, whose activities are aimed at affirming and protecting human rights and freedoms, effective control over their observance by the state, its bodies and officials, in fact, serve as a kind of "buffer zone" between society and the state , protecting, on the one hand, the rights of citizens and in specific cases by investigating the facts of violations of these rights by public bodies, at the same time, in the case of threatening behavior of individual citizens or extremist, radical structures of civil society, human rights non-governmental organizations will defend the interests of the state.

It was established that, despite the existing organizational and legal foundations for the existence of human rights public organizations in Ukraine and a fairly thorough scientific study of their activities, there is no strategy for the development of human rights public organizations, therefore, during the formation of legislation in the field of human rights activities, the peculiarities of the relationship between human rights public organizations and authorities.

The main areas of activity of human rights non-governmental organizations are singled out and the essence of the state's public-management influence on this process is analyzed.

It was concluded that in modern Ukraine, the activity of human rights nongovernmental organizations undoubtedly has an impact on the modern system of public administration, changes and correlates the guidelines for further development and regular and motivated changes in this system, and therefore, the activity of such non-governmental organizations has a pronounced impact to change the paradigm of public administration.

Keywords: state, civil society, paradigm of public administration, rights of citizens, human rights protection public organizations, legal awareness, legal education of citizens, public administration, public-administrative influences.

Постановка проблеми

Розбудова України як демократичної правової держави актуалізує обов'язковість розвитку і залучення до процесу публічного управління не лише органів державної влади, але широкого кола інституцій громадянського суспільства. Інтенсивний та постійно змінний рух громадянського суспільства закономірно повинен супроводжуватися посиленням єдності всієї суспільної системи, тому безперервна взаємодія, взаємопроникливість та взаємоконтроль різних за своєю організаційною природою суб'єктів суспільства стають все більш складними, що автоматично призводить до посилення відповідальності з боку держави як регулятора суспільних відносин. Провідними представниками інституцій громадськості у світі та в Україні визнаються громадські об'єднання різних організаційно-правових статусів та форм легалізації. За таких умов підвищення ролі правозахисних громадських організацій у процесі зміцнення правової культури українського суспільства та відновлення суспільної справедливості за рахунок протидії порушенням законних прав громадян з боку представників влади є важливим показником демократизації суспільства. Тому більш детальний аналіз класифікації, особливостей функціонального навантаження правозахисних громадських організацій та впливу їх на зміну парадигми публічного управління є, на наш погляд, актуальним та необхідним завданням, з огляду на вищезазначене.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню особливостей діяльності правозахисних громадських організацій були присвячені роботи таких науковців, як Галай А.О. Демиденко А. Л., Матвійчук А.В. Касяченко К.Е., Сінькевич О.В. Стасюк О.Л., Щербанюк О.В. та ін. У роботах було розглянуто такі важливі питання, як науково-методичні підходи до класифікації право- захисних громадських організацій; роль правозахисних громадських організацій у забезпеченні збору доказів для міжнародного кримінального суду в контексті війни в Україні; організаційно-правові засади діяльності правозахисних громадських організацій у зарубіжних країнах; еволюція становлення і теоретичного осмислення діяльності зазначених громадських організацій.

У наукових розвідках таких науковців, як Мартиненко М.М., Пермінової С. О., Мельничук О. В. порушуються такі важливі питання щодо розвитку та трансформації сучасної системи публічного управління як зміна управлінської парадигми, діалектику формування «публічного управління» як наукової категорії, суб'єкт-об'єктні відносини у системі сучасного публічного управління.

Досить грунтовно розкрито сучасні науково-обґрунтовані положення адміністративно-правового регулювання, організації та управління непід- приємницькими громадськими організаціями юридичного спрямування, їх участі у публічному управлінні у монографії Галая А.О. «Недержавні організації юридичного спрямування як учасники публічного управління».

Але саме розгляд діяльності правозахисних громадських організацій у контексті їх впливу на трансформацію парадигми публічного управління в Україні є, на наш погляд недостатньо представлений у сучасному науковому дискурсі, тому саме цей аспект є цікавим і перспективним для детального наукового дослідження.

Мета статті - дослідити вплив діяльності правозахисних громадських організацій на зміну парадигми публічного управління в сучасних реаліях України з метою надання пропозицій для подальшого удосконалення зазначеного процесу.

Виклад основного матеріалу

Динамічні зміни, які характерні для сучасного етапу державотворення України, спричинені як зовнішніми, та внутрішніми факторами, зумовлюють необхідність більш детального розгляду концептуальних засад та аналізу основних детермінант функціонування системи публічного управління для визначення подальшого вектору її розвитку у контексті імплементації нових управлінських ідей, підходів, принципів.

Традиційна - суб'єктно-об'єктна - парадигма державного управління полягає у формуванні та розвитку такої системи державного управління і

механізмів її реалізації, які за будь-яких соціальних умов носять суб'єкт- об'єктний характер, де: держава - суб'єкт, суспільство - об'єкт [1]. Такі відносини між державою і суспільством мають односторонній вплив суб'єкта на об'єкт, причому зворотний зв'язок у такій системі фактично відсутній, тому мова про будь-яку взаємодію взагалі не ведеться - вплив є однобоким, суперечливим та конфліктним, а система державного управління - соціально малоефективною. Зважаючи на ці обставини, а також беручи до уваги теорію зміни парадигм, запропонованою науковцем Куном Т. ще у 1968 р., логічним є процес трансформації основних складових системи державного управління під впливом об'єктивних реалій сучасності (основна з яких - демократизація держави і суспільства) у принципово новий концепт - формування системи публічного управління, який характеризується передачею значної кількості функцій держави суспільству, поступове придбання суспільством статусу суб'єкта управління, формування та організацію «знизу догори» (людина - суспільство - держава) управлінської діяльності. Результатом цього складного пролонгованого у часі процесу є формування та становлення нової парадигми публічного управління

Сучасна парадигма публічного управління - суб'єктно-суб'єктна - формується на основі широкої взаємодії держави і суспільства, соціальної структуризації суспільства за допомогою оновленої системи відповідних формальних і неформальних інституцій задля задоволення інтересів та потреб кожного громадянина держави і суспільства загалом [2].

Зміна парадигми публічного управління, яка відбувається шляхом активного впровадження та реалізації основних принципів розумного врядування (Good Governance), враховуючи особливості функціонування нового типу суспільства - інформаційного, в якому ефективність управління визначається, насамперед, рівнем і якістю комунікацій держави і громадян в міжособистісному, соціально-груповому, регіональному, міжнародному масштабах, а державне й муніципальне управління здійснюється через взаємодію, співучасть і співробітництво з громадськістю [3, с. 83].

Причому, як зазначає науковець Пермінова С.О., основними аспектами нової парадигми публічного управління є:

- перехід до поліцентричної системи господарювання;

- поєднання адміністративних і ринкових методів управління соціально- економічними процесами з наданням переваги методам ринкового регулювання, що не обмежує дії механізму саморегулювання та діяльності господарюючих суб'єктів;

- зміна закономірностей та економічних тенденцій у зв'язку із швидким технологічним розвитком і пріоритетністю інформаційних ресурсів; функціонування держави як відкритої системи;

- визнання важливості ситуаційного підходу в управлінні з швидкою реакцією на суспільні трансформації; створення умов для реалізації творчого потенціалу працівників;

- орієнтація системи управління на підвищення ролі інноваційної складової, організаційної культури, стилю керівництва;

- процесний підхід до управління в контексті проектного менеджменту [4].

Ці фундаментальні характеристики сучасної парадигми публічного

управління України сформувалися у процесі потужного впливу різноманітних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища: вибір європейського вектора розвитку усіх сфер українського суспільства, глобалізаційні процеси, зміна типу суспільства на інформаційне, військова агресія з боку рф, активний розвиток нових інформаційних технологій і впровадження їх у публічно- управлінський простір, впровадження адміністративної реформи, удосконалення самого поняття сутності держави, яка втрачає частину повноважень, передаючи їх громадськості, прозорість дій та відкритість рішень державного апарату зменшує його вплив на суспільство, суттєве збільшення ролі громадських організацій у вирішенні суспільно-значимих проблем.

Правозахисні громадські організації, як особливий вид недержавних організацій, діяльність яких спрямована на утвердження й захист прав і свобод людини, ефективний контроль за їхнім дотриманням державою, її органами і посадовими особами, фактично, слугують своєрідною «буферною зоною» між суспільством, державою, захищаючи, з одного боку, права громадян та в конкретних випадках шляхом розслідування фактів порушень зазначених прав публічними органами, у той же час, у випадку загрозливої поведінки окремих громадян або ж екстремістських, радикальних структур громадянського суспільства - правозахисні громадські організації будуть відстоювати інтереси держави.

Таким чином, можемо з упевненістю стверджувати, що діяльність правозахисних громадських організацій, беззаперечно справляє впив на сучасну систему публічного управління, змінює і корелює орієнтири для подальшого розвитку та закономірних і вмотивованих змін у цій системі, а отже - діяльність таких громадських організацій є яскраво вираженим імпактом на зміну парадигми публічного управління. Такі організації забезпечують громадський контроль за діяльністю як державних органів, їх посадових осіб, так і за діяльністю суб'єктів приватного права, що сприяє зміцненню позицій громадянського суспільства в Україні як правової державі [5].

Слід зазначити, що правозахисні громадські організації у контексті наявності потенціалу на процес впливу на зміни парадигми публічного управління є важливим детермінантом, адже саме завдяки їм, їх активній позиції держава змушена не лише брати до уваги, а й орієнтуватися на громадські інтереси, прагнути задовольнити їх, а також враховувати громадську думку при прийнятті тих чи інших рішень, формуючи і впроваджуючи внутрішню й зовнішню державну політику [6].

Сьогодні особливо важливого значення набуває те, що правозахисні громадські організації відіграють важливу роль у моніторингу і зборі інформації:

- здійснюють ретельне спостереження за діями урядів та інших груп чи осіб;

- відстежують дотримання ними прав людини;

- виявляють порушення чи викривають проблеми, які, на переконання фахівців, держава без допомоги громадянського суспільства не спроможна у повному обсязі;

- повідомляють про це суспільство.

В Україні правозахисні громадські організації продовжують здійснювати моніторинг у сферах, що становлять їх особливий інтерес, фіксуючи і збираючи відомості про події, а це, у свою чергу, допомагає впорядковувати інформацію, надавати контекст і зосередити увагу на конкретних сферах, які можуть викликати занепокоєння. Зважаючи на сказане, стає зрозуміло, чому не тільки зростає кількість правозахисні громадські організації, а й розширюється функціональне поле їх діяльності.

На цей процес суттєво впливає досвід європейських країн у зазначеній сфері. Розвиток правозахисних громадських організацій у європейських країнах свідчить, що вони мають значення на національному рівні і можуть здійснювати вплив на владу. Специфіка європейського типу функціонування громадських організацій полягає у такому:

- визнанні та використанні з боку держави ресурсного потенціалу суспільства шляхом вироблення інноваційних підходів;

- поширенні надання адресної й оперативної допомоги;

- представленні та просуванні інтересів різних груп населення; участю громадян в ухваленні рішень і, як результат, забезпечення більшої ефективності цих рішень, зважаючи на врахування інтересів різних соціальних груп;

- здійсненні громадського контролю за владою та проведенні ефективної боротьби із корупцією [7, с. 82].

Слід зазначити, що діяльність правозахисних громадських організацій України після отримання незалежності значний час знаходилася у стадії стагнації. На початку перехідного періоду законодавча база діяльності цих організацій була недосконалою. Сьогодні правозахисні громадські організації України здійснюють свою діяльність на основі закону України «Про громадські об'єднання» [9] та не мають на меті захищати права певної групи населення. Тобто, їх діяльність стосується захисту будь-якої людини.

Натомість, спеціалізовані правозахисні громадські організації створюються з метою захисту окремих осіб. Наприклад, відповідно до ст.2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки -це неурядові організації, які створюються з метою представництва та захисту трудових і соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (найманих працівників) [10]. До спеціалізованих правозахисних громадських організацій можна віднести також організації, які захищають осіб з інвалідністю, споживачів тощо.

Цікавим і досить дискусійним є підхід до класифікації правозахисних громадських організацій, запропонований науковцем Матвійчуком А. В., який поділяє їх на правозахисні організації традиційного типу та правозахисні організації громадянського контролю (такий вид правозахисних громадських організацій має на меті здійснювати контроль за діяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, а також контролювати проведення виборів) [11, с. 21].

Із ним не погоджується дослідниця Демиденко А.Л., зазначаючи, що будь-яка правозахисна організація так чи інакше все ж здійснює контроль за діяльністю органів державної влади і місцевого самоврядування, а тому не зовсім зрозуміло, який критерій першочергово виокремлював автор запропонованої класифікації [там само: 5, с. 218].

Найбільш загальну класифікацію правозахисних громадських організацій запропонував дослідник Касяченко К.Е., поділивши їх на міжнародні та національні (Рис. 1.)

Рис. 1. Класифікація правових громадських організацій, запропонована науковцем Касяченком К.Е [Джерело: 14, с. 89].

Напрями діяльності правозахисних громадських організацій Європи науковець Галай А.О. систематизував у такій класифікації:

- захист від ксенофобного поводження; права народу ромів;

- захист прав мігрантів та протидія торгівлі людьми;

- права людей з обмеженими можливостями та розумовими здатностями;

- гендерні права, права дитини та захист від домашнього насильства;

- протидія бідності, безпритульності та реалізація інших соціально- економічних прав; права людини у галузі охорони здоров'я та права осіб літнього віку;

- реалізація прав на безпечне природне середовище;

- протидія корупції органів влади; прозорість поліції та інших силових структур, зокрема спрямованість на суспільні інтереси, захист від протизаконного насильства чи іншого порушення прав, захист права на приватність, гуманізацію кримінального законодавства, додержання прав людини під час протидії тероризму;

- судова реформа, спрямована на незалежність суддів, протидію судової корупції та тяганини; свобода засобів комунікації та вираження поглядів [8, с. 94-95].

Отже, класифікація правозахисних громадських організацій є досить різноманітною. Їх поділяють на міжнародні та національні, залежно від типу - на універсальні та спеціалізовані. Варто наголосити, що незважаючи на існуючі організаційно-правові засади існування правозахисних громадських організацій в Україні і досить ґрунтовне наукове дослідження їх діяльності, відсутня стратегія розвитку правозахисних громадських організацій. На наш погляд, під час формування законодавства у сфері правозахисної діяльності слід ураховувати особливості взаємовідносин громадських організацій правозахисного спрямування та органів влади.

Варто зазначити, що діяльність правозахисних громадських організацій керується такими принципами:

- правозахисту (захист права людини незалежно від її раси, статі, громадянства, етнічного або соціального походження, майнового або іншого положення, посади, роду і характеру занять, місця проживання, мови, релігії, політичних і інших переконань);

- розсудливості (правозахисні громадські організації мають певну свободу розсуду і альтернативу щодо вибору способу розгляду скарг і методів їх розв'язання);

- відкритості і гласності (діяльність правозахисних громадських організацій повинна бути відкритою і прозорою для громадськості);

- незалежності від політичної позиції (для громадських правозахисників важливо, аби були висвітлені всі позиції і напрямки політичної думки, при цьому, правозахисні громадські організації повинні бути безпартійними);

- незалежності від суспільної думки;

- чесності та максимальній достовірності і об'єктивності інформації;

- незалежності правозахисних громадських організацій від держави (вони повинні бути максимально незалежними від неї, насамперед, у фінансовому плані, не повинні субсидуватися за рахунок держави і не повинні одержувати якісь спеціальні пільги, крім установлених законом для всіх недержавних організацій);

- урахуванні інтересів усіх сторін, пов'язаних із конфліктом, у тому числі - органів публічної влади (повинно бути чітке розуміння того, що гармонія в суспільстві забезпечується тоді, коли однаковою мірою шануються і враховуються інтереси всіх зацікавлених сторін) [15].

Аналіз різних підходів до класифікації, функцій та принципів діяльності правозахисних громадських організацій дає підстави стверджувати, що така діяльність, беззаперечно, впливає на переформатування основного постулату обгрунтованого існування та функціонування системи публічного управління - забезпечення гармонійної взаємодії громадянського суспільства та держави шляхом:

- активного поширення інформації про права людини;

- правового виховання населення;

- систематичного аналізу правозахисними громадськими організаціями дотримання прав людини у державі;

- безпосереднього захисту прав людини в конкретних випадках, застосовуючи громадські розслідування фактів порушень прав людини органами публічної влади.

Важливо при цьому враховувати, що усі зазначені вище напрями діяльності правозахисних громадських організацій тісно взаємопов'язані: захист прав людини не можливий без усвідомлення важливості отримання знань про наявність таких прав, що не можливо без послідовного і системного впровадження основ правового виховання громадянського суспільства і постійного моніторингу стану справ у сфері дотримання прав людини для подальшого аналізу і створення об'єктивної інформації, яка поширюючись у суспільстві, створює і оновлює базу знань про права громадянина, що, в свою чергу, є надійним підгрунтям для усвідомленого процесу захисту права і свободи людини, закріплених у Конституції і національному законодавстві (включаючи міжнародні договори, згода на обов'язковість яких ратифікована парламентом).

Багато аспектів основних напрямів діяльності не можлива без публічно- управлінських впливів держави, яка проявляється у такому:

- створення необхідної нормативно-правової бази для легітимації діяльності правозахисних громадських організацій;

- впровадження послідовної державної політики формування правосві- домого і компетентного громадянського суспільства через підвищення рівня освіченості як конкретного громадянина, так і певних соціальних груп в галузі прав людини;

- заохочувати становлення цінностей і розвиток настанов, що сприяють повазі і усвідомленню прав людини;

- об'єктивно, чесно і послідовно висвітлювати і поширювати інформацію про результати аналізу дотримання прав і свобод людини у офіційному інформаційному просторі;

- адекватно реагувати на випадки порушення прав людини, ухвалюючи відповідні управлінські рішення, дотримуючись чинних норм законодавства держави.

Висновки

Таким чином, основні характеристики нової сучасної парадигми публічного управління України сформувалися у процесі потужного впливу різноманітних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, серед яких виокремлюється і тенденція удосконалення самого поняття сутності держави, яка втрачає частину повноважень, передаючи їх громадськості, прозорість дій та відкритість рішень державного апарату зменшує його вплив на суспільство, суттєве збільшення ролі громадських організацій у вирішенні суспільно-значимих проблем.

У цьому контексті правозахисні громадські організації, як особливий вид недержавних організацій, діяльність яких спрямована на утвердження й захист прав і свобод людини, ефективний контроль за їхнім дотриманням державою, її органами і посадовими особами, фактично, слугують своєрідною «буферною зоною» між суспільством, державою, захищаючи, з одного боку, права громадян та в конкретних випадках шляхом розслідування фактів порушень зазначених прав публічними органами, у той же час, у випадку загрозливої поведінки окремих громадян або ж екстремістських, радикальних структур громадянського суспільства - правозахисні громадські організації будуть відстоювати інтереси держави

Аналізуючи сутність, види, функції, принципи та основні напрями діяльності правозахисних громадських організацій, встановлено, що така діяльність, беззаперечно, впливає на переформатування основного постулату обгрунтованого існування та функціонування системи публічного управління - забезпечення гармонійної взаємодії громадянського суспільства та держави шляхом: активного поширення інформації про права людини; правового виховання населення; систематичного аналізу правозахисними громадськими організаціями дотримання прав людини у державі; безпосереднього захисту прав людини в конкретних випадках, застосовуючи громадські розслідування фактів порушень прав людини органами публічної влади.

Слід зазначити, що, незважаючи на існуючі організаційно-правові засади існування правозахисних громадських організацій в Україні і досить ґрунтовне наукове дослідження їх діяльності, відсутня стратегія розвитку правозахисних громадських організацій, тому під час формування законодавства у сфері правозахисної діяльності слід ураховувати особливості взаємовідносин громадських організацій правозахисного спрямування та органів влади.

Отже, в сучасній Україні діяльність правозахисних громадських організацій, беззаперечно справляє впив на сучасну систему публічного управління, змінює і корелює орієнтири для подальшого розвитку та закономірних і вмотивованих змін у цій системі, а отже - діяльність таких громадських організацій є яскраво вираженим імпактом на зміну парадигми публічного управління.

Література:

1. Мартиненко М.М. Нова парадигма публічного управління - об'єктивний імператив ХХІ століття (теоретико-методологічний аспект). Публічне управління: теорія та практика. 2011. № 3 (7). URL: http://kbuapa.kharkov.Ua/e-book/putp/2011-3/doc/1/01.pdf.

2. Мартиненко М.М. Про діалектику формування «публічного управління» як наукової категорії і дотичних до неї наукових понять. Теорія та практика державного управління. 2018. Вип. 3 (62). URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2018-3/index.html

3. Україна 2030: Доктрина збалансованого розвитку. Видання друге. Львів: Кальварія, 2017. 164 с.

4. Пермінова С. О. Зміна національної парадигми державного управління в умовах світових трансформацій. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2020. № 1. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1550). DOI: 10.32702/2307-2156-2020.1.31

5. Демиденко А. Л. Види неурядових правозахисних організацій. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2023. № 79. Т. 2. С. 316-321. URL: http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/289617/283174

6. Щербанюк О.В. Сінькевич О.В. Роль неурядових правозахисних організацій у забезпеченні збору доказів для міжнародного кримінального суду в контексті війни в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2023. № 80. Т. 2. С. 395-402. URL: http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/297103

7. Стасюк О.Л. Організаційно-правові засади діяльності правозахисних громадських організацій у зарубіжних країнах. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2018. № 52. Т.2. С. 82-89. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/ handle/lib/30811

8. Галай А.О. Адміністративно-правові засади діяльності громадських об'єднань юридичного спрямування в Україні: дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.07. Національна академія прокуратури України. Київ, 2015. 653 с.

9. Про громадські об'єднання. Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI. Редакція від 27 липня 2023, підстава - 3005-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 4572-17#Text

10. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності : Закон України від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV. Редакція від 24 грудня 2023, підстава - 3494-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text

11. Матвійчук А.В. Самоврядні організації: еволюція становлення і теоретичного осмислення. Вісник ДонНУ імені Василя Стуса. 2021. № 2. С. 18-24.

12. Галай А.О. Недержавні організації юридичного спрямування як учасники публічного управління : монографія. Київ: КНТ, 2015. 408 с.

13. Конституція України : від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР : станом на 1 січ. 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.uaЛaws/show/254к/96-вр#Text.

14. Касяченко К.Е. Правове значення неурядових організацій в Україні. Вплив інтеграційних тенденцій на розвиток національного права : матеріали міжнар. науково- практ. конф., м. Одеса, 25 лют. 2022 р. Одеса, 2022. С. 88-89.

15. Основні положення діяльності правозахисних організацій. Оберіг: українська громадська правозахисна організація громадян України в Італії. Офіційний сайт. URL: https://www.oberig.org/uk/osnovni-polozhennia-diialnosti-p-o

References:

1. Martynenko M.M. Nova paradyhma publichnoho upravlinnia - obiektyvnyi imperatyv KhKhI stolittia (teoretyko-metodolohichnyi aspekt). Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka. 2011. № 3 (7). URL: http://kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2011-3/doc/1/01.pdf

2. Martynenko M.M. Pro dialektyku formuvannia «publichnoho upravlinnia» yak naukovoi katehorii i dotychnykh do nei naukovykh poniat. Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia. 2018. Vyp. 3 (62). URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2018-3/index.html

3. Ukraina 2030: Doktryna zbalansovanoho rozvytku. Vydannia druhe. Lviv: Kalvariia, 2017. 164 s.

4. Perminova S. O. Zmina natsionalnoi paradyhmy derzhavnoho upravlinnia v umovakh svitovykh transformatsii. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. 2020. № 1. DOI: 10.32702/2307-2156-2020.1.31

5. Demydenko A. L. Vydy neuriadovykh pravozakhysnykh orhanizatsii. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Pravo. 2023. № 79. T. 2. S. 316-321. URL: http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/289617/283174

6. Shcherbaniuk O.V. Sinkevych O.V. Rol neuriadovykh pravozakhysnykh orhanizatsii u zabezpechenni zboru dokaziv dlia mizhnarodnoho kryminalnoho sudu v konteksti viiny v Ukraini. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Pravo. 2023. № 80. T. 2. S. 395-402. URL: http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/297103

7. Stasiuk O.L. Orhanizatsiino-pravovi zasady diialnosti pravozakhysnykh hromadskykh orhanizatsii u zarubizhnykh krainakh. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Pravo. 2018. № 52. T.2. S. 82-89. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/ handle/lib/30811

8. Halai A.O. Administratyvno-pravovi zasady diialnosti hromadskykh obiednan yurydychnoho spriamuvannia v Ukraini: dys. ... dokt. yuryd. nauk: 12.00.07. Natsionalna akademiia prokuratury Ukrainy. Kyiv, 2015. 653 s.

9. Pro hromadski obiednannia. Zakon Ukrainy vid 22 bereznia 2012 roku № 4572-VI. Redaktsiia vid 27 lypnia 2023, pidstava - 3005-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 4572-17#Text

10. Pro profesiini spilky, yikh prava ta harantii diialnosti : Zakon Ukrainy vid 15 veresnia 1999 r. № 1045-XIV. Redaktsiia vid 24 hrudnia 2023, pidstava - 3494-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1045-14#Text

11. Matviichuk A.V. Samovriadni orhanizatsii: evoliutsiia stanovlennia i teoretychnoho osmyslennia. Visnyk DonNU imeni Vasylia Stusa. 2021. № 2. S. 18-24.

12. Halai A.O. Nederzhavni orhanizatsii yurydychnoho spriamuvannia yak uchasnyky publichnoho upravlinnia : monohrafiia. Kyiv: KNT, 2015. 408 s.

13. Konstytutsiia Ukrainy : vid 28.06.1996 r. № 254k/96-VR : stanom na 1 sich. 2020 r. URL:https://zakon.rada.gov.uaЛaws/show/254к/96-вр#Text

14. Kasiachenko K.E. Pravove znachennia neuriadovykh orhanizatsii v Ukraini. Vplyv intehratsiinykh tendentsii na rozvytok natsionalnoho prava : materialy mizhnar. naukovo-prakt. konf., m. Odesa, 25 liut. 2022 r. Odesa, 2022. S. 88-89.

15. Osnovni polozhennia diialnosti pravozakhysnykh orhanizatsii. Oberih: ukrainska hromadska pravozakhysna orhanizatsiia hromadian Ukrainy v Italii. Ofitsiinyi sait. URL: https://www.oberig.org/uk/osnovni-polozhennia-diialnosti-p-o

Размещено на Allbest.ru