Принципи демократії в конституційному праві: виклики та сучасні тенденції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принципи демократії в конституційному праві: виклики та сучасні тенденції

Шумак Ігор Олексійович, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри інтелектуальної власності та приватного права, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського»

Анотація

Між конституційним правом та демократією існує глибокий діалектичний зв'язок, заснований на їх взаємодії та взаємозалежності, де одне впливає на розвиток іншого. Конституція, закріплюючи демократичні основи, як-от права громадян, виборчі принципи, поділ влад, створює правовий фундамент для демократичного урядування. Водночас демократія сприяє адаптації та розвитку конституційного права через механізми, які відображають волю громадян. Це співвідношення є важливим для підтримання стабільності та здатності до розвитку в сучасному світі.

Принципи демократії становлять собою фундаментальні ідеї та критерії, а також юридичні норми, які формують основу для демократичного устрою суспільства та держави. Вони включають ряд ключових елементів, які визначають, зі свого боку, як має функціонувати демократична система, гарантуючи участь громадян у владі, повагу до прав і свобод людини, а також забезпечення прозорого та справедливого управління. Такі принципи можуть носити негативний, або позитивний характер в залежності від того, яку свободу (негативну чи позитивну) вони втілюють. Трьома принципами демократії, що є предметом розгляду цієї статті, є ротація влади (її змінюваність), репрезентативність (як основа легітимності, тобто морального права діяти від імені виборців, народу та держави) та відповідальність влади перед народом, що втілено в ідеї народного суверенітету.

Доведено, що у світлі глобальних викликів, таких як поширення популізму, ерозія довіри до традиційних політичних інститутів і неефективність міжнародного правопорядку у вирішенні конфліктів та захисті прав людини, існує нагальна потреба в глибокому переосмисленні та адаптації демократичних процесів до вимог сьогодення. Це включає в себе не лише внутрішні реформи на національному рівні (спрямовані, наприклад, на підвищення гендерної репрезентативності українського парламенту), але й активну участь у реформуванні міжнародних інститутів та правових систем. Тільки через такий відповідальний та гнучкий підхід можна забезпечити збереження та розвиток демократичних цінностей, що є основою для стабільності, миру та сталого розвитку.

Ключові слова: принципи демократії, конституційне право, суспільний договір, ротація, репрезентативність, відповідальність влади перед народом.

Abstracts

Principles of democracy in constitutional law: challenges and contemporary trends

Shumak Ihor Oleksiyovych Candidate of Juridical Sciences (Ph. D.), Docent, Associate Professor at the Department of Intellectual Property and Private Law, National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”

There exists a profound dialectical connection between constitutional law and democracy, based on their interaction and interdependence, where one influences the development of the other. The constitution, by establishing democratic foundations such as citizen rights, electoral principles, and separation of powers, creates a legal foundation for democratic governance. At the same time, democracy fosters the adaptation and development of constitutional law through mechanisms reflecting the will of the citizens. This relationship is vital for maintaining stability and the ability to develop in the modern world. The principles of democracy represent fundamental ideas, criteria, and legal norms forming the basis for the democratic structure of society and state. They include key elements that determine how a democratic system should function, ensuring citizen participation in governance, respect for human rights, and providing transparent and fair management. These principles can be either negative or positive, depending on the freedom (negative or positive) they embody.

The three principles of democracy discussed in this article are the rotation of power, representativeness, and governmental accountability to the people, encapsulated in the concept of popular sovereignty. It has been proven that in light of global challenges such as the spread of populism, the erosion of trust in traditional political institutions, and the inefficiency of the international legal order in resolving conflicts and protecting human rights, there is an urgent need for a deep rethinking and adaptation of democratic processes to the demands of today. This includes not only internal reforms at the national level (aimed, for example, at increasing the gender representativeness of the Ukrainian parliament) but also active participation in reforming international institutions and legal systems. Only through such a responsible and flexible approach can the preservation and development of democratic values be ensured, which are the basis for stability, peace, and sustainable development.

Keywords: principles of democracy, constitutional law, social contract, rotation, representativeness, government accountability to the people.

Постановка проблеми

Конституційне право та принципи демократії мають глибокий діалектичний зв'язок, що полягає в їх взаємодії, взаємозалежності та взаємному розвитку. Конституційне право - це фундамент, на якому будується демократичний лад, водночас демократія надає конституційному праву свій зміст та напрямок розвитку.

З одного боку, конституція закріплює основні демократичні принципи, такі як права та свободи громадян, принципи виборчого права, розділення гілок влад, законності та правової держави. Вона встановлює правила, за якими функціонує влада, та гарантує, що ця влада буде використана в інтересах народу. Таким чином, конституційне право створює правову основу для демократичного управління.

З іншого боку, сама демократія впливає на розвиток конституційного права. Через демократичні процеси, такі як вибори, референдуми та громадські дебати, суспільство має можливість вносити зміни до конституційного порядку, адаптуючи його до змінюваних потреб та вимог громадян. Таким чином, демократія забезпечує динаміку та адаптивність конституційного права.

Цей діалектичний зв'язок між конституційним правом і демократією є ключовим для забезпечення балансу між стабільністю та здатністю до розвитку. Конституція не лише визначає правила гри для демократичних інститутів, але й сама піддається впливу демократичних процесів, що дозволяє їй залишатися актуальною та відповідати сучасним викликам.

У пропонованій статті ми розглянемо досить широке коло питань, пов'язаних із поняттям принципів демократії, їх співвідношення з іншими принципами демократичної держави, таких як верховенство права та соціальна справедливість, зв'язок принципів демократії та конституційного права в сучасному контексті й у світлі сучасних викликів демократичної держави. При цьому ми також дамо відповідь на питання про класифікацію таких викликів, що допоможе нам більш повно охопити нашим аналізом предмет цього дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналізуючи принципи демократії в контексті конституційного права, варто розпочати з роботи Е. Чемерінскі [1], який наголошує на важливості конституційних прав та свобод у підтримці демократії. Це особливо актуально у контексті американської правової системи. Водночас Р. Діксон та Д.Е. Ландау [2] зосереджуються на феномені «аб'юзивного конституційного запозичення», вказуючи на ризики, які несе глобалізація для ліберальної демократії.

Т. Дріноцькі та А. Бєнь-Качала [3, с. 101-117] досліджують явище неліберального конституціоналізму в Польщі та Угорщині, демонструючи негативні наслідки порушень конституційних принципів для демократії. Це відмінно доповнює думки Р. Дворкіна [4], який розглядає роль судів у захисті рівності та демократичних ідей.

Й. Фереґон та П. Паскуїно [5, с. 242] аналізують взаємозв'язок між правлінням демократії та верховенством права, підкреслюючи необхідність збалансованого підходу у цих сферах.

Л. Ферраджолі [6, с. 355-367] пропонує нормативну парадигму конституційної демократії, яка висвітлює значення правових норм у підтримці демократичних цінностей.

Дослідження Дж.С. Голда та Д.Е. Позена [7, с. 59] розкриває структурні упередження у конституційному праві, що є важливим для розуміння складностей і викликів у побудові демократичної правової системи.

Важливо звернути увагу на роботу А. Хука та Т. Гінзбурга [8, с. 78], де автори розглядають механізми, через які може відбуватися втрата конституційної демократії. Це допомагає зрозуміти, яким чином демократичні інститути можуть бути підірвані зсередини.

А.К. Гатчінсон та Й. Колон-Ріос [9, с. 43-62] у своїй роботі аналізують демократію та конституційні зміни, підкреслюючи важливість адаптивності конституційного права до змінних умов суспільного життя. Це важливо для забезпечення тривалої релевантності конституційних принципів у демократичному суспільстві.

Робота Д. Ландау [10] висвітлює міф про іліберальну демократичну конституцію, допомагаючи зрозуміти, як ідеї демократії можуть бути спотворені під впливом авторитарних тенденцій. Д.С. Ло [11, с. 223] розглядає альтернативи ліберальній конституційній демократії, вказуючи на різноманітність підходів до демократії та їх вплив на конституційні системи. М. Лафлін [12, с. 435-454] висвітлює сучасну кризу конституційної демократії, аналізуючи як глобальні виклики впливають на стабільність та ефективність демократичних установ. М.Х. Редіш [13, с. 1865] зосереджується на конституційних засобах правового захисту як важливій складовій конституційного права, що сприяє зміцненню демократії. М. Розенфельд [14, с. 1307] розглядає верховенство права та легітимність конституційної демократії, висвітлюючи ключові принципи, які підтримують демократичний лад.

Робота С.В. Шиффрін [15], Г.Р. Стоун та ін. [16], а також дослідження М.Й. Вонга, Й.Х. Квонга та В.Й.В. Чау [17] розглядають різні аспекти демократії та конституційного права, включаючи порівняльний аналіз та взаємодію між конституційними цінностями та процедурною демократією.

В.М. Кампо [18, с. 101-117] досліджує роль конституційної демократії у процесі становлення соціально зорієнтованої ринкової економіки в Україні в період 1994-2004 років. Автор аналізує, як конституційні зміни впливали на економічний розвиток та соціальну політику. І.І. Мазур [19, с. 155-157] відгукується на працю Кампо, розширюючи аналіз та вносячи критичні зауваження щодо ролі конституційної демократії у соціально-економічному розвитку України, що дозволяє глибше зрозуміти взаємозв'язки між конституційними процесами та економічною політикою.

М. Савчин [20, с. 21-24; 21, с. 40-65] у своїх працях розглядає демократію та конституційну легітимність, а також конституційні цінності в контексті субстантивної та процедурної демократії, що допомагає краще зрозуміти, яким чином конституційні норми та цінності впливають на демократичні процеси та їх легітимність у сучасному українському суспільстві.

Дозволимо собі тут узагальнити проаналізовані праці, для того, щоб мати змогу більш точно описати рівень розвитку науки в обраній нами тематиці на даний час. Передусім кидається взнаки методологічна роздробленість та непослідовність більшості досліджень, коли термінологічно- понятійний апарат залишається не сформульований з достатньою чіткістю іще напочатку дослідження, що червоною ниткою проходить уздовж усього матеріалу, та, врешті, втілюється радше у видимості розв'язання проблеми, позаяк фундаментальне значення має питання про те, що власне являють собою принципи демократії в сучасному світі, та в чому полягає їхній зв'язок з конституційним правом? чи завжди цей зв'язок носить характер відображення (згідно з яким конституційне право слід розглядати як надбудову над такими принципами), чи демократія та конституційне право (та конституціоналізм загалом) пов'язані між собою складніше, більш тонко і нелінійно?

На всі ці питання ми спробуємо відповісти у пропонованому дослідженні.

Метою статті є аналіз та глибоке пояснення взаємозв'язку між демократією та конституційним правом, з особливим акцентом на вивчення сучасних викликів та тенденцій, що впливають на ці дві сфери. Стаття прагне розкрити, як конституційне право формує та підтримує демократичні інститути та процеси, а також аналізувати, як зміни у політичному ландшафті та глобальні виклики впливають на інтерпретацію та реалізацію конституційних принципів демократії.

Виклад основного матеріалу

Почнімо з невеличкого термінологічного уточнення: під принципами демократії ми розуміємо фундаментальні ідеї та критерії, а також юридичні норми, які формують основу для демократичного устрою суспільства та держави. Вони включають ряд ключових елементів, які визначають, зі свого боку, як має функціонувати демократична система, гарантуючи участь громадян у владі, повагу до прав і свобод людини, а також забезпечення прозорого та справедливого управління.

Ісая Берлін у своєму визначному трактаті «Дві концепції свободи» (1958) розрізняв два типи свободи: негативну та позитивну. Негативна свобода пов'язана з відсутністю перешкод, обмежень або примусу від інших осіб чи держави, тоді як позитивна свобода ґрунтується на можливості бути автономним та самостійно керувати власним життям. Ці поняття можна застосувати для обґрунтування принципів демократії.

Негативна свобода відображається в демократії через принципи, які обмежують державну владу та гарантують індивідуальні права і свободи. Це включає свободу слова, свободу зібрань, право на приватне життя та інші основні права, які захищають громадян від необґрунтованого втручання з боку держави. Конституційні гарантії, такі як верховенство права та судовий захист, є прикладами інструментів, які захищають негативну свободу в демократичному суспільстві.

Позитивна свобода в демократії виражається через можливість громадян активно брати участь у політичному житті, включаючи право голосу, можливість балотуватися на виборні посади, та здійснення влади через представницькі інституції. Позитивна свобода також включає можливість особистої самореалізації через політичну, соціальну та економічну участь.

Обидва ці поняття свободи важливі для підтримки здорової демократії, оскільки вони взаємно доповнюють одне одного. Негативна свобода забезпечує необхідні обмеження влади та захист індивідуальних прав, тоді як позитивна свобода активізує участь громадян та сприяє розвитку автономії та самоврядування.

Таким чином, ідеї Берліна про два поняття свободи не складно трансформувати в інструмент для нашого дослідження, оскільки принципи демократії можуть бути за своїм змістом або негативними, або позитивними. Наприклад, передбачена Конституцією України необхідність ротації органів державної влади через інститут чергових виборів народних депутатів або Президента становить собою позитивний принцип демократії, позаяк він виражається в необхідності покрокової реалізації тих чи інших виборчих процедур в конституційно-правовій формі. З іншого боку, заборона агітації у т.зв. «день тиші», котрий передує дню виборів, носить негативний характер, оскільки дозволяє реалізувати право на невтручання у формування вільного волевиявлення громадян.

Ротація влади є одним із ключових принципів демократії. Вона передбачає можливість зміни посадових осіб або партій через демократичні вибори. Цей принцип забезпечує, що влада не буде сконцентрована в руках однієї особи чи групи надовго, сприяючи підзвітності, прозорості та відновленню довіри громадян до національного уряду. Конституція України містить положення, які підтримують принцип ротації влади. Наприклад, стаття 103 встановлює обмеження щодо кількості повторних термінів президентства: «Одна і та ж особа не може бути Президентом України більше ніж два терміни поспіль». Це запобігає тривалому домінуванню однієї особи на вищій посаді країни. Статті 76 та 77 визначають строки повноважень Верховної Ради України та умови проведення виборів. Регулярні вибори забезпечують можливість зміни законодавчої влади, даючи громадянам можливість для підвищення легітимності й репрезентативності уряду через підвищення його легітимності.

Принцип ротації в демократії виконує таких три основні функції:

- запобігання зловживанню владою, адже довготривале перебування однієї особи чи групи при владі може призвести до авторитаризму та зловживань. Ротація допомагає обмежити ці ризики;

- відновлення довіри, оскільки регулярна ротація влади дозволяє оновлювати довіру населення до уряду, вносячи свіжі ідеї та підходи в управління країною;

- підтримка плюралізму та репрезентативності, позаяк через ротацію різні політичні сили та ідеології мають можливість представляти інтереси різних груп населення.

Репрезентативність відіграє вирішальну роль у демократії, оскільки цей принцип передбачає представлення та захист інтересів різних груп населення у процесі державного управління. Це означає, що виборні посадовці мають відображати та відстоювати інтереси тих, кого вони представляють, забезпечуючи участь громадян у владі через демократичні вибори.

Значення репрезентативності для демократії не можна недооцінювати. По-перше, вона відображає різноманітність суспільства, дозволяючи різним соціальним, етнічним, культурним та політичним групам мати свій голос у процесі управління країною. По-друге, репрезентативність забезпечує легітимність уряду, оскільки представницька влада, обрана народом, володіє більшою відповідальністю перед громадянами. Нарешті, репрезентативна система може сприяти зменшенню суспільних конфліктів, оскільки вона надає можливість для діалогу та пошуку компромісів між різними інтересами.

Важливість принципу репрезентативності відображена у Конституції України. Зокрема, Стаття 38 надає громадянам право обирати та бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування, що є основою представницької демократії. Також, стаття 76 визначає, що Верховна Рада України є єдиним законодавчим органом, який обирається народом України, гарантуючи репрезентативність на законодавчому рівні. Додатково, стаття 77 встановлює принципи виборчої системи, яка має бути справедливою та відкритою, забезпечуючи рівний доступ до представництва для різних політичних сил.

У підсумку, репрезентативність є ключовим принципом демократії, оскільки вона забезпечує, що уряд відображає волю та інтереси народу, сприяє легітимності та ефективності державного управління, а також зміцнює довіру громадян до демократичного процесу.

Так, репрезентативність парламенту України можна оцінювати з кількох аспектів: гендерна репрезентативність, представництво молоді, а також відображення нових політичних сил через обрання вперше народних депутатів.

Гендерна репрезентативність у Верховній Раді України дев'ятого скликання здається недостатньою, оскільки серед 401 народного депутата лише 85 жінок. Це становить приблизно 21%, що значно нижче від паритетного представництва жінок і чоловіків. Оптимальним вважається близько 50% представництва кожної статі, що відображає гендерну структуру населення.

Щодо вікової репрезентативності, частка молоді (до 35 років) складає 10,5%, що може вважатися позитивним кроком у напрямку залучення молодіжного сегмента до управління державою. Втім, ця цифра також може бути розглянута як не повністю відображаюча демографічний склад суспільства, де частка молодих людей значно вища.

З огляду на велику кількість народних депутатів, обраних вперше (318 з 401), можна говорити про певне оновлення парламенту і потенційно про внесення нових ідей і підходів у політику. Це може вказувати на зростання політичної активності та залучення нових кадрів, що є позитивним явищем у демократичному розвитку.

У підсумку, можна зробити висновок, що хоча український парламент демонструє певну репрезентативність, особливо у контексті оновлення політичних кадрів, він все ще має важливі області для поліпшення, зокрема у сферах тендерної та вікової репрезентативності. Удосконалення у цих аспектах є важливим для забезпечення ширшого відображення різноманітності суспільства в процесі державного управління.

Принцип відповідальності держави перед людиною є одним із фундаментальних принципів демократії. Він виходить з ідеї, що держава і її органи влади існують для служіння народу, а не навпаки. Таким чином, діяльність держави повинна бути спрямована на забезпечення та захист прав та інтересів громадян, а уряд повинен бути підзвітним народу за свої рішення та дії.

Корені цього принципу можна знайти в теорії суспільного договору, яка була розроблена такими філософами, як Томас Гоббс, Джон Локк та Жан-Жак Руссо. Згідно з цією теорією, існування держави та її легітимність базуються на неформальній угоді між владою та народом. В обмін на підкорення деяких своїх прав та свобод, люди отримують захист та порядок від держави.

У Гоббса ця угода має більш авторитарний характер, де люди передають свої права суверену в обмін на захист та порядок. У Локка натомість акцент робиться на захисті індивідуальних прав та власності. Локк вважає, що уряд повинен функціонувати на основі згоди народу та захищати права громадян, включаючи життя, свободу та майно. Якщо уряд порушує ці права, народ має право на повстання. Натомість Руссо, як відомо, розвинув ідею суверенності народу, де всі члени суспільства укладають договір не з урядом, а між собою, створюючи загальну волю.

Принцип відповідальності держави перед людиною вимагає, щоб державні інститути та посадові особи були прозорими у своїй діяльності та відповідальними перед громадянами за свої рішення та дії. В цьому випадку ідеться про втілення гарантії того, що держава буде діяти на користь народу та з повагою до прав і свобод людини та громадянина.

Принцип відповідальності політичної влади перед людиною є фундаментальним у демократичній державі, і він чітко відображений у Конституції України через низку статей, що закріплюють засади підзвітності, прозорості та відповідальності. Так, стаття 1 Конституції України визначає країну як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну, правову державу, підкреслюючи основу державної організації на принципах поділу влади. Стаття 5 засвідчує, що носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо та через органи державної влади та місцевого самоврядування. Це підтверджує, що держава існує для служіння своєму народу, а не навпаки.

Стаття 38 надає громадянам право вільно обирати та бути обраними до органів влади, що лягає в основу відповідальності влади перед громадянами. Це забезпечує, що уряд та законодавці відображають волю народу. Стаття 69 підкреслює, що висловлення волі громадян є основою для призначення та діяльності органів державної влади та їх посадових осіб. Крім того, стаття 76 визначає, що Верховна Рада України як законодавчий орган обрана народом, що підкреслює її відповідальність перед громадянами.

Ці статті Конституції України спільно відображають принцип відповідальності влади перед народом, забезпечуючи, що влада діє в інтересах громадян, з підзвітністю та прозорістю у своїх діях та рішеннях. Це забезпечує демократичний контроль та підтримку легітимності уряду.

Що стосується викликів схарактеризованим принципам, то вони різноманітні й змінюються від ситуації до ситуації. Тому нижче ми схарактеризуємо таких три основні для сьогодення виклики як популізм та криза міжнародного правопорядку.

Популізм може суттєво зашкодити конституційним принципам демократії, впливаючи на її структуру та функціонування. З одного боку, популісти (Д. Трамп, В. Орбан) часто виступають проти наявних законів та інституцій, представляючи їх як перешкоду для «справжньої волі народу» (що може проявлятись в посиленні міграційного контролю і т. ін). Поширення подібних наративів і їхнє перетворення на державну політику може призвести до ослаблення ролі права в суспільстві через девальвацію цінності правових норм і засад, що підтримують верховенство права.

Популістичні лідери часто апелюють до емоцій та простих рішень складних проблем, що може відволікати увагу громадськості від важливих демократичних процесів та інституційного балансу влади. Популізм створює ризик концентрації влади, коли лідери використовують популістську риторику для зміцнення своїх позицій на шкоду демократичним механізмам стримувань і противаг.

Також популізм може підірвати довіру до демократичних інститутів, пропагуючи ідею, що традиційні політичні партії та еліти є відірваними від потреб звичайних людей. Це призводить до політичної поляризації, зниження участі громадян у виборах та зниження загальної довіри до державних інститутів.

Врешті-решт, популізм може підірвати саму суть демократії, підміняючи плюралізм та діалог монологом та простими, але часто непрактичними рішеннями. Це створює небезпеку для демократичного суспільства, оскільки здорова демократія потребує відкритого обговорення, толерантності до різних думок та готовності до компромісів.

Неадекватність сучасної системи міжнародного правопорядку є одним з серйозних викликів у контексті забезпечення глобального миру та стабільності. Однією з ключових проблем є структура Ради Безпеки ООН, де постійні члени (США, Великобританія, Франція, Росія, Китай) мають право вето. Це право вето дозволяє цим країнам блокувати будь-які рішення Ради Безпеки, навіть якщо такі рішення підтримуються всіма іншими членами.

Ця система часто призводить до паралізації діяльності Ради Безпеки, особливо у випадках, коли конфлікт чи криза безпосередньо стосується інтересів одного з постійних членів. Наприклад, конфлікти, такі як анексія Криму Росією у 2014 році та подальша війна в Україні, демонструють, як система може бути недієвою, коли одна зі сторін конфлікту є постійним членом Ради Безпеки з правом вето.

Також, звіти про геноцид уйгурів у Китаї вказують на ще один аспект проблематики міжнародного правопорядку, де глобальні інститути не можуть адекватно відреагувати на серйозні порушення прав людини.

В цілому, ці приклади підкреслюють, що сучасна система міжнародного правопорядку, заснована на післявоєнній архітектурі, потребує реформування та оновлення, щоб адекватно відповідати на виклики сучасного світу. Ефективність міжнародного правопорядку залежить від його здатності запобігати конфліктам, захищати права людини та сприяти глобальній стабільності, що не можливо без чесного та збалансованого підходу всіх членів міжнародної спільноти, включаючи великі держави.

демократія влада суверенітет

Висновки

Принципи демократії становлять собою фундаментальні ідеї та критерії, а також юридичні норми, які формують основу для демократичного устрою суспільства та держави. Вони включають ряд ключових елементів, які визначають, зі свого боку, як має функціонувати демократична система, гарантуючи участь громадян у владі, повагу до прав і свобод людини, а також забезпечення прозорого та справедливого управління. Такі принципи можуть носити негативний, або позитивний характер в залежності від того, яку свободу (негативну чи позитивну) вони втілюють. Трьома принципами демократії, що втілені в Конституції України, є ротація влади (її змінюваність), репрезентативність (як основа легітимності, тобто морального права діяти від імені виборців, народу та держави) та відповідальність влади перед народом, що втілено в ідеї народного суверенітету.

У світлі сучасних глобальних викликів, таких як зростання популізму, ерозія довіри до традиційних політичних інститутів і неефективність міжнародного правопорядку у вирішенні конфліктів та захисті прав людини, існує нагальна потреба в глибокому переосмисленні та адаптації демократичних процесів до вимог сьогодення. Це включає в себе не лише внутрішні реформи на національному рівні (спрямовані, наприклад, на підвищення гендерної репрезентативності українського парламенту), але й активну участь у реформуванні міжнародних інститутів та правових систем. Тільки через такий відповідальний та гнучкий підхід можна забезпечити збереження та розвиток демократичних цінностей, що є основою для стабільності, миру та сталого розвитку.

Література

1. Chemerinsky E. Constitutional law. Aspen, Aspen Publishing, 2023. 316 p.

2. Dixon R., Landau D.E. Abusive Constitutional Borrowing: legal globalization and the subversion of liberal democracy. Oxford, Oxford University Press, 2021. 244 p.

3. Drinoczi T., Bien-Kacala A. Illiberal constitutionalism in Poland and Hungary: the deterioration of democracy, misuse of human rights and abuse of the rule of law. London. Routledge, 2021. 148 p.

4. Dworkin R. Equality, democracy, and constitution: we the people in court. Alberta Law Review, 1990. № 28(2). P. 324-346.

5. Ferejohn J., Pasquino P. Rule of democracy and rule of law. Democracy and the Rule of Law. Cambridge. Cambridge University Press, 2003, P. 242-268.

6. Ferrajoli L. The normative paradigm of constitutional democracy. Res Publica. 2011. № 17(4). P. 355-367.

7. Gould J.S., Pozen D.E. Structural biases in structural constitutional law. New york university law review. 2022. № 97. P. 59-77.

8. Huq A., Ginsburg T. How to lose a constitutional democracy. UCLA Law Review. 2018. № 65. P. 78-104.

9. Hutchinson A.C., Colon-Rios J. Democracy and constitutional change. Theoria: A Journal of Social and Political Theory. 2011. № 58(127). P. 43-62.

10. Landau D. The Myth of the Illiberal Democratic Constitution. FSU College of Law, Public Law Research Paper. 2021. № 21-08. P. 20.

11. Law D.S. Alternatives to liberal constitutional democracy. Maryland Law Review. 2017. № 77. P. 223-247.

12. Loughlin M. The contemporary crisis of constitutional democracy. Oxford Journal of Legal Studies. 2019. № 39(2). P. 435-454.

13. Redish M.H. Constitutional Remedies as Constitutional Law. Boston College Law Review. 2021. № 62. P. 1865-1891.

14. Rosenfeld M. The rule of law and the legitimacy of constitutional democracy. Southern california law review. 2000. № 74. P. 1307-1323.

15. Shiffrin S.V. Democratic law. Oxford. Oxford University Press, 2021. 346 p.

16. Stone G.R., Seidman L.M., Sunstein C.R., Tushnet M.V., Karlan P.S., Huq A., Litman L.M. Constitutional law. Aspen. Aspen Publishing, 2023. 324 p.

17. Wong M.Y., Kwong Y.H., Chau V.Y.W. Democracy, constitutional framework, and human rights: A comparison of Monaco, Tonga, Hong Kong, and Singapore. International Journal of Law, Crime and Justice. 2021. № 64. P. 100438.

18. Кампо В.М. Чи потрібна була конституційна демократія для становлення соціально зорієнтованої ринкової економіки в Україні у 1994-2004 роках? (критичні роздуми з приводу однієї статті). Економіка та право. 2018. № 3. C. 101-117.

19. Мазур І.І. Відгук на статтю В.М. Кампа «Чи потрібна була конституційна демократія для становлення соціально зорієнтованої економіки в Україні у 1994-2004 роках (критичні роздуми)». Економіка та право. 2019. № 2. C. 155-157.

20. Савчин М. Демократія і конституційна легітимність: проблеми теорії та практики. Віче. 2010. № 22. C. 21-24.

21. Савчин М. Конституційна демократія: конституційні цінності у дискурсі субстантивної і процедурної демократії. Право України. 2019. № 10. C. 40-65.

References

1. Chemerinsky E. (2023). Constitutional law. Aspen. USA: Aspen Publishing, [in English].

2. Dixon R., Landau D.E. (2021). Abusive Constitutional Borrowing: legal globalization and the subversion of liberal democracy. Oxford. USA: Oxford University Press [in English].

3. Drinoczi T., Bien-Kacala A. (2021). Illiberal constitutionalism in Poland and Hungary: the deterioration of democracy, misuse of human rights and abuse of the rule of law. London. UK: Routledge [in English].

4. Dworkin R. (1990). Equality, democracy, and constitution: we the people in court. Alberta Law Review, 28(2), 324-346. [in English].

5. Ferejohn J., Pasquino P. (2003). Rule of democracy and rule of law. Democracy and the Rule of Law. Cambridge. UK: Cambridge University Press. [in English].

6. Ferrajoli L. (2011). The normative paradigm of constitutional democracy. ResPublica, 17(4), 355-367. [in English]

7. Gould J.S., Pozen D.E. (2022). Structural biases in structural constitutional law. New york university law review, 2022, 97, 59-77. [in English].

8. Huq A., Ginsburg T. (2018). How to lose a constitutional democracy. UCLA Law Review, 65, 78-104. [in English].

9. Hutchinson A.C., Colon-Rios J. (2011). Democracy and constitutional change. Theoria: A Journal of Social and Political Theory, 58(127), 43-62. [in English].

10. Landau D. (2021). The Myth of the Illiberal Democratic Constitution. FSU College of Law, Public Law Research Paper,21-08, 20. [in English].

11. Law D.S. (2017). Alternatives to liberal constitutional democracy. Maryland Law Review, 77, 223-247. [in English].

12. Loughlin M. (2019). The contemporary crisis of constitutional democracy. Oxford Journal of Legal Studies, 39(2), 435-454. [in English].

13. Redish M.H. (2021). Constitutional Remedies as Constitutional Law. Boston College Law Review, 62, 1865-1891. [in English].

14. Rosenfeld M. (2000). The rule of law and the legitimacy of constitutional democracy. Southern california law review, 74, 1307-1323. [in English].

15. Shiffrin S.V. (2021). Democratic law. Oxford. USA: Oxford University Press [in English].

16. Stone G.R., Seidman L.M., Sunstein C.R., Tushnet M.V., Karlan P.S., Huq A., Litman L.M. (2023). Constitutional law. Aspen. USA: Aspen Publishing [in English].

17. Wong M.Y., Kwong Y.H., Chau V.Y.W. (2021). Democracy, constitutional framework, and human rights: A comparison of Monaco, Tonga, Hong Kong, and Singapore. International Journal of Law, Crime and Justice, 64, 100438. [in English].

18. Campo V.M. (2018). Chy potribna bula konstytutsiyna demokratiya dlya stanovlennya sotsial'no zoriyentovanoyi rynkovoyi ekonomiky v Ukrayini u 1994-2004 rokakh? (krytychni rozdumy z pryvodu odniyeyi statti) [Was constitutional democracy necessary for the establishment of a socially oriented market economy in Ukraine in 1994-2004? (critical reflections on one article)]. Ekonomika tapravo - Economy and law, 3, 101-117. [in Ukrainian].

19. Mazur I.I. (2019). Vidhuk na stattyu V.M. Kampa “Chy potribna bula konstytutsiyna demokratiya dlya stanovlennya sotsial'no zoriyentovanoyi ekonomiky v Ukrayini u 1994-2004 rokakh (krytychni rozdumy)” [Feedback on the article by V.M. Kampa “Was constitutional democracy necessary for the formation of a socially oriented economy in Ukraine in 1994-2004 (critical reflections)”]. Ekonomika ta pravo - Economy and law, 2, 155-157. [in Ukrainian].

20. Savchyn M. (2010). Demokratiya i konstytutsiyna lehitymnist': problemy teoriyi ta praktyky [Democracy and constitutional legitimacy: problems of theory and practice]. Viche - Viche, 22, 21-24. [in Ukrainian].

21. Savchyn M. (2019). Konstytutsiyna demokratiya: konstytutsiyni tsinnosti u dyskursi substantyvnoyi i protsedurnoyi demokratiyi [Constitutional democracy: constitutional values in the discourse of substantive and procedural democracy]. Pravo Ukrayiny - Law of Ukraine, 10, 40-65. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru