Формування та реалізація державної молодіжної політики: європейський досвід та позитивні практики для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування та реалізація державної молодіжної політики: європейський досвід та позитивні практики для України

Пархоменко-Куцевіл Оксана Ігорівна доктор наук з державного управління, професор, завідувач кафедри публічного управління та адміністрування, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Анотація

У статті здійснено аналіз формування та реалізації державної молодіжної політики у Німеччині, Австрії, Норвегії, Данії та Великобританії. Проведений аналіз дає можливість виокремити наступні схожі риси формування та реалізації державної молодіжної політики у європейських країнах. По-перше, формування у молоді чіткої громадянської позиції щодо активної участі у життєдіяльності суспільства та громади. По-друге, залучення до вирішення молодіжних проблем органів місцевого самоврядування та громадські недержавні організації. По-третє, країни досить незалежні у встановленні власної молодіжної політики від прийнятих у Європейському Союзі документів у галузі молодіжної політики та можуть встановлювати напрями молодіжної політики спрямовані на вирішення власних проблем. По-четверте, спільними рисами у молодіжних політиках усіх розглянутих країнах є спрямованість на посилення залучення молоді у життя суспільства, забезпечення рівних можливостей (вирівнювання можливостей для найбільш уразливих соціальних груп молоді), захист молоді на ринку праці. Також загальними напрямами молодіжних політик можна вважати прагнення урядів усіх країн розширити можливості молодого покоління в трудовій, соціальній, культурній та науковій сферах.

У зв'язку з існуючими відмінностями країн слід зазначити, що у всіх країнах політика будується та коригується з урахуванням поточних даних про потреби та проблеми молоді. На нашу думку, для України слід врахувати досвід Європейських країн щодо визначення стратегічних пріоритетів формування та реалізації державної молодіжної політики: передача функцій щодо формування та реалізації державної молодіжної політики на органи місцевого самоврядування, що надасть можливість покращити якість та ефективність заходів такої політики; формування інноваційної особистості молодої людини, здатної вирішувати нетрадиційні завдання, мислити нестандартно та приймати рішення та нести за них відповідальність; спрямовувати заходи на формування самостійності у молоді та готувати її до дорослого життя; створення умов для молоді у сфері участі у громадському житті суспільства та здійснення впливу на суспільні процеси; розвиток системи дозвілля для всієї молоді та участь молодих людей у громадських та волонтерських організаціях; залучення до системи формування та реалізації державної молодіжної політики громадські організації.

Ключові слова: публічне управління; публічна політика; державна молодіжна політика; молодіжна робота; молодіжна рада; гармонійний розвиток; здоровий спосіб життя; європейський досвід; децентралізація; інституціалізація; принципи, інструменти та моделі; стратегії, програми та проєкти; взаємодія; місцеве самоврядування; місцеві ініціативи.

Abstract

Formation and implementation of state youth policy: European experience and positive practices for Ukraine

Parkhomenko-Kutsevil Oksana Ihorivna Doctor of science in public administration, professor, head of the department of public administration and management, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav

The article analyzes the formation and implementation of state youth policy in Germany, Austria, Norway, Denmark and Great Britain. The conducted analysis makes it possible to single out the following similar features of the formation and implementation of state youth policy in European countries. First, the formation of a clear civic position among young people regarding active participation in the life activities of society and the community. Secondly, the involvement of local self-government bodies and public non-governmental organizations in solving youth problems. Thirdly, countries are quite independent in establishing their own youth policy from the documents adopted in the European Union in the field of youth policy and can establish directions of youth policy aimed at solving their own problems. Fourthly, the common features of the youth policies of all the considered countries are the focus on strengthening the involvement of youth in the life of society, ensuring equal opportunities (equalizing opportunities for the most vulnerable social groups of young people), protecting young people on the labor market. The aspirations of the governments of all countries to expand the opportunities of the young generation in the labor, social, cultural and scientific spheres can also be considered general directions of youth policies.

In connection with the existing differences between the countries, it should be noted that in all countries the policy is built and adjusted taking into account the current data on the needs and problems of the youth. In our opinion, Ukraine should take into account the experience of European countries in determining strategic priorities for the formation and implementation of state youth policy: the transfer of functions for the formation and implementation of state youth policy to local selfgovernment bodies, which will provide an opportunity to improve the quality and effectiveness of such policy measures; formation of an innovative personality of a young person, capable of solving non-traditional tasks, thinking outside the box and making decisions and being responsible for them; direct measures for the formation of independence in young people and prepare them for adult life; creation of conditions for youth in the field of participation in public life of society and influence on social processes; development of the leisure system for all young people and the participation of young people in public and volunteer organizations; involvement of public organizations in the system of formation and implementation of the state youth policy.

Keywords: public administration; public policy; state youth policy; youth work; youth council; harmonious development; Healthy Lifestyle; European experience; decentralization; institutionalization; principles, tools and models; strategies, programs and projects; interaction; Local Government; local initiatives.

Постановка проблеми

Практика останніх років демонструє, що важливі стратегічні переваги у швидко плинному світі матимуть ті суспільства, які ефективно реалізують інноваційний потенціал розвитку, основним носієм якого, в даний час є молодь. Саме тому в сучасній Україні має приділятися пильна увага ефективній реалізації державної молодіжної політики на різних рівнях влади. Оскільки саме молодь має після перемоги відбудувати нову прогресивну європейську державу - Україну. Однак, на сьогодні в даній галузі спостерігається низка негативних тенденцій, які вимагають свого концептуального осмислення, розробки та вжиття заходів, спрямованих на їхнє усунення, що дозволить створити дієвий та максимально ефективний механізм реалізації державної молодіжної політики в Україні.

З метою виокремлення інноваційних шляхів формування та реалізації національної державної молодіжної політики проаналізуємо досвід Європейських країн з цього питання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження специфіки формування та реалізації державної молодіжної політики, основних складових елементів та механізмів державної молодіжної політики, проблем реалізації державної молодіжної політики, реформування та модернізації державної молодіжної політики аналізують багато вчених, у тому числі: В. Барабаш, О.Балакірєв, І. Беззуб, Є. Бородін, Б.Буяк, М. Головатий, С. Голуб, І. Гузенко, А. Данилов, І.Єрмоленко, І. Ільїнський, Р. Левін, Е.Лібанова, А. Мінаєв, В. Панасюк, М.Перепелиця, Ю. Поліщук, Ю. Рубан, Б. Савченко, В. Цвєтков, О. Яременко та ін.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної роботи є системний аналіз європейського досвіду щодо формування та реалізації державної молодіжної політики, виокремлення позитивних практик для імплементації європейського досвіду у національну системи державної молодіжної політики.

Виклад основного матеріалу

Практична реалізація державної молодіжної політики у Німеччині регулюється федеральним та локальним законодавством, наприклад: Цивільним та Кримінальним кодексами, законами: «Про федеральну соціальну підтримку», «Про допомогу дітям та молоді», «Про дитячі та молодіжні служби», «Про захист молодих людей у громадських місцях», «Про захист молодих людей на робочому місці», «Про молодіжні суди», «Про професійне виховання», «Про поширення публікацій, які завдають шкоди молодим людям» тощо. З вищесказаного випливає, що у ФРН прийнято і діє ціла система нормативно-правових документів, у яких закладені засади формування та реалізації державної молодіжної політики.

Відповідно до Закону Німеччини «Про допомогу дітям та молоді» (1991 року), кожна дитина та кожний підліток мають право бути підтриманими у своєму розвитку та вихованими як особистості, які несуть відповідальність за власне життя і здатні соціалізуватися у суспільство. Водночас, молодим людям повинні бути надані необхідні для стимулювання їх розвитку послуги в сфері роботи з молоддю. Ці послуги повинні бути орієнтовані на інтереси молоді, у свою чергу молодь має брати безпосередню участь у їх визначенні та артикулюванні, їй повинна бути дана можливість самовизначення та її необхідно навчити нести відповідальність за суспільство та стимулювати до соціальної активності [1].

Говорячи про інституційну організацію системи органів влади, які відповідають за реалізацію державної молодіжної політики у ФРН, основним органом, відповідальним за практичну реалізацію державної молодіжної політики на федеральному рівні є Федеральне міністерство у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок і молоді в Німеччині. Федеральне міністерство у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок і молоді перебуває у безпосередньому підпорядкуванні Федерального уряду ФРН, яке, у свою чергу, раз на чотири роки представляє «Звіт про стан молоді в Німеччині». Федеральний уряд розглядає молодіжну політику як відповідальність суспільства в цілому по відношенню до молоді.

Основна допомога при реалізації молодіжної політики спрямована на підтримку батьків, а також інших осіб, які мають право виховувати дітей, у процесі їх виховання та допомагати їм порадами, захищати блага дітей та молоді від небезпеки, сприяти створенню та збереженню позитивних життєвих умов.

Основні ефекти від реалізації державної молодіжної політики республіки Німеччина відбиваються у створенні інноваційної особистості, здатної вирішувати нетрадиційні завдання, з творчим підходом до роботи, здатної мислити нестандартно та приймати рішення в екстремальних умовах.

Істотну роль у сфері практичної реалізації державної молодіжної політики у ФРН грає Німецький національний комітет з міжнародної роботі з молоддю, який представляє інтереси німецької молоді на міжнародному рівні та є повноправним членом Європейського молодіжного форуму. Німецький національний комітет з міжнародної роботі з молоддю не займається внутрішньою молодіжною політикою та двосторонніми міжнародними відносинами, які перебувають у віданні складових його організацій [2].

Примітним фактом під час аналізу досвіду практичної реалізації державної молодіжної політики у ФРН є те, що більше половини всіх проектів та заходів щодо надання допомоги молоді організують недержавні об'єднання: від молодіжних організацій, що діють на території Німеччині, благодійних товариств і церков до спілок, організацій, юридичних об'єднань та груп самодопомоги, що працюють лише на одній німецькій землі, в одному місті чи міському районі.

Оскільки Австрія має федеративний устрій, більшість повноважень перебуває у земель. У всіх землях існують департаменти молодіжної політики та департамент молодіжного благополуччя. Незважаючи на різні сфери повноважень, федеральний уряд і землі прагнуть координувати свої дії у реалізації молодіжної політики. Метою молодіжної політики Австрії є: підтримка та сприяння позашкільній освіті, розвиток ментальних, духовних, соціальних та політичних компетенцій серед молоді та дітей. Основною метою позакласної молодіжної політики Австрії є надання молоді засобів, заснованих на базових знаннях, які сприяють їхньому незалежному та відповідальному життю. В даному випадку позакласна робота є важливим доповненням до роботи, яка проводиться в освітніх закладах та сім'ях з молоддю [3]. Така робота формує умови для створення із молоді повноправних членів суспільства.

Виділення інноваційних властивостей у контексті інноваційної молодіжної політики є важливим, оскільки це дозволить побачити специфіку того, що називають інноваційним потенціалом молоді. Важливою особливістю молоді в цьому контексті є те, що до певної межі існує неможливість спиратися на життєвий досвід та культуру у широких сенсах цих слів. Тобто, молоді легше придумати, ніж знайти щось у досвіді минулих років; водночас, молодь вільна від логіки та незаперечності, її не збиває раніше засвоєне знання, отже, їй легше йти нестандартними шляхами.

Поступово, в регіонах чи «землях» формується інноваційне молодіжне середовище, яке представляє собою інноваційну діяльність молодіжного простору, здатного до саморозвитку та самовідтворення.

Універсальне інноваційне молодіжне середовище - це певна кількість молодіжних організацій, які постійно функціонують та здійснюють роботу за соціальними молодіжними проектами. Як показують результати соціологічних досліджень створення та функціонування молодіжних структур є важливим завданням для молодіжної політики [4].

Таким чином, інноваційне середовище в Австрії та її регіонах забезпечують такі елементи: юридичні та фізичні особи - творці нового (новатори); суб'єкти нововведень (замовники); виробники, інвестори, посередники, споживачі, держава, а також норми та правила, що впливають на взаємодію між суб'єктами.

У Норвегії, як і більшості країн Північної Європи, у реалізації молодіжної політики використовується міжсекторальний підхід. У країні відсутня затверджена Стратегія розвитку молоді, що охоплює всі напрямки молодіжної політики. Водночас, у Норвегії урядом затверджено кілька програмних документів, що регулюють різні аспекти молодіжної політики у різних секторах: сім'я та суспільство; дитячий садок, школа та трудове життя; здоров'я та благополуччя; культура та дозвілля. Як основні цілі та принципи, що реалізується урядом молодіжної політики заявлено: безпечне виховання в сім'ї та в місцевому співтоваристві; рівні права та можливості; участь та вплив; якісні послуги для всіх [5].

Необхідно відзначити, що деякі з напрямків для молоді складаються в рамках загальної стратегії держави, спрямованої на громадян різного віку. Наприклад, усім відома політика органів державної влади Норвегії, спрямована на забезпечення рівності можливостей для громадян, насамперед між чоловіками та жінками, яка відображається у питаннях молодіжної політики. Як, наприклад, вказують дослідники, дівчатка в Норвегії (на відміну, наприклад, від дівчаток Італії та Туреччини) повідомили про найбільшу кількість можливостей для розвитку [5]. Це можна відзначити щодо розвитку участі та впливу молоді на політичні процеси. Як зазначають вчені, така політика проводиться з 80-х років минулого століття і має свою норвезьку специфіку, що полягає більшою мірою у залученні молоді до місцевої політичної системи для навчання молодих людей культурі вирішення політичних питань [6]

Відповідальним органом в Норвегії за розробку та реалізацію загальної стратегії в галузі молодіжної політики є Міністерство у справах дітей та сім'ї, водночас за реалізацію частини завдань молодіжної політики та надання соціально-економічних гарантій молоді відповідають низка інших міністерств та установ. Поділ завдань та відповідальності вимагає співробітництва та координації між міністерствами та між різними рівнями управління. Найважливішими з точки зору відповідальності за політику та послуги, які стосуються молоді в Норвегії, є: Міністерство культури; Міністерство освіти та науки; Міністерство праці та соціальних справ; Міністерство охорони здоров'я та медичного обслуговування; Міністерство юстиції та громадської безпеки.

Більшість міністерств несуть відповідальність за заходи, які прямо чи опосередковано зачіпають дітей та молодь. Міністерства взаємодіють у багатьох областях і часто виступають із спільними ініціативами у вигляді планів дій, стратегій та парламентських оголошень.

У Данії немає Міністерства у справах молоді, національного агентства у справах молоді, а також окремого закону про молодь. Молодіжна політика інтегрована в інші відповідні галузі, що реалізується у галузевих міністерствах, таких як: Міністерство у справах дітей та освіти, Міністерство соціальних справ та внутрішніх справ, Міністерство охорони здоров'я тощо. Молодіжна політика Данії проявляється в таких галузях політики як освіта, зайнятість, охорона здоров'я, соціальні питання, культура та ін.

Таким чином, молодіжна політика та її реформування мають також міжгалузевий характер і потребують скоординованості діяльності різних міністерств. На місцевому рівні реалізація молодіжної політики лежить на регіональній владі та муніципалітетах. Муніципалітети Данії мають право визначати місцеві стратегії та цілі, обсяги фінансування молодіжної політики, за умови, що вони відповідають національному законодавству, соціально- економічним цілям, встановленим урядом [7].

Зокрема, муніципалітети, відповідно до Закону про соціальні послуги (lov om social service, Lbk nr. 1287 af 28/08/2020), мають здійснювати послідовну політику щодо дітей та молоді, несуть відповідальність за політику щодо підтримки добробуту населення, в частині надання широкого спектру соціальних послуг населенню, у тому числі соціально-економічної підтримки сімей з дітьми, за забезпечення якісної початкової освіти тощо. Згідно Закону про соціальні послуги муніципальні служби повинні сприяти розвитку, благополуччю та незалежності дітей та молоді. Політика щодо дітей та молоді має забезпечувати зв'язок між загальними та профілактичними заходами, спрямованими на дітей та молодь з особливими потребами. Причому на муніципальному рівні вирішується значна частина питань щодо молоді [8]. Сюди входять дитячі садки, початкові та середні школи, охорона здоров'я, волонтерський сектор та заходи щодо особливих потреб дітей та молоді.

Уряд Данії проводить політику, спрямовану на фінансування низки найважливіших соціальних послуг, що дозволяють підтримувати та розвивати інтелектуальний потенціал молоді в країні. Освітня сфера є основною частиною молодіжної політики Данії, автори виділяють освітній підхід до молодіжної політики Данії [7]. Крім освітньої сфери, уряд фінансує заходи щодо працевлаштування молоді; медичні послуги; дозвілля молоді на рівні муніципалітетів; заходи для молоді з особливими потребами, для молодих людей з фізичними чи розумовими вадами, для соціально вразливої молоді. У науковій порівняльній статті досвіду молоді з групи ризику - тих, хто кинув навчання, звертається увага на передовий досвід Данії з відкриття, а також величезній користі для молоді профорієнтаційних центрів, який використовується також у Великобританії та Угорщини [9].

Коротко проаналізуємо досвід формування та реалізації молодіжної політики у Великобританії.

У Великобританії немає окремого міністерства, яке відповідає за молодіжну політику, а повноваження щодо роботи з молоддю, як правило, розділені між кількома департаментами країн Сполученого Королівства. Наприклад, Департамент освіти приймає нормативні документи, які регламентують освітні стандарти для шкіл, а також розробляє програми для місцевої влади, спрямованої на покращення життя молоді. Департамент охорони здоров'я публікує документи, спрямовані на роботу із ментальним та фізичним здоров'ям молоді. Департамент цифрових технологій, культури, медіа та спорту відповідає за включення молоді до різних позашкільних активностей. Головну участь у розробці молодіжної політики та роботі з молоддю загалом беруть різні громадські організації та «парасолькові» організації, у тому числі National Youth Agency, Youth Council та інші [10].

Локальна специфіка Великобританії полягає в тому, що кожна країна, що входить до складу Сполученого Королівства, розробляє свої власні рекомендації та документи щодо молодіжної політики. Єдиний нормативний документ, який може вважатися спільним для Великобританії, опублікований у 2011 році і покликаний «об'єднати всю міждержавну політику уряду щодо цієї вікової групи, являючи собою єдиний погляд на молодіжну політику навколо інтересів як мінімум дев'яти департаментів» [11].

Практика молодіжної роботи орієнтована на партисипаторний метод, який заохочує та дозволяє молодим людям розділити відповідальність та стати рівними партнерами у процесах навчання та прийняття рішень [12].

Мета молодіжної політики країн Великобританії бачиться упорядникам програми «Positive for Youth» у забезпеченні успішної транзиції молоді у дорослість. Така мета може здійснюватися через:

1. «Підтримуюче» ставлення до молоді. Це одна з основних категорій програми «Positive for Youth» в Англії. У програмі наголошується на значимість позитивного ставлення до молоді з боку батьків та інших агентів молодіжної політики, а також таких відносин, які можуть допомогти молодим людям «розвивати свої цінності та судження, вчитися на досвіді, брати на себе відповідальність та керувати впливом» [11].

2. Створення умов для безпечного та активного життя «тут і зараз»: «Всі молоді люди заслуговують на те, щоб їм була доступна ціла низка занять, які підтримують їхні потреби в розвитку, через надання їм безпечного місця для відпочинку та веселощів» [12]. У програмі зазначається, що «більшість молодих людей успішно здійснюють транзицію у дорослість завдяки підтримуючим сім'ям; хорошим школам, коледжам та навчальним закладам [11].

Молодіжна робота у тому числі має бути зосереджена на «ранній допомозі» молоді, спрямованій на запобігання попаданню у складні життєві ситуації.

3. Розвиток потенціалу молоді, підвищення її життєвих шансів. Завдання молодіжної політики полягає в тому, щоб молода людина досягла максимально можливого потенціалу.

Відмінна риса документа «Positive for Youth» полягає в тому, що у ньому детально розроблено образ національного молодіжноцентричного суспільства, в якому молодь буде насолоджуватися своїми підлітковими роками та здійснить успішну транзицію у дорослість [11]. В основі такої концепції лежать три ідеї: сильні амбіції, хороші можливості, що «підтримують відносини».

У документі [11] наголошується на значущості молодіжної участі у суспільному житті, яка може виявлятися в тому числі у можливості висловити свою думку та впливати на те, які рішення приймаються в суспільстві. Крім цього, зазначається, що молодь «повинна досягти свого повного потенціалу» в освіті, особистому та соціальному розвитку [11]. Основна відповідальність за те, щоб молодь мала можливості для розвитку свого потенціалу, лягає на батьків, а також на державу, профільних фахівців, громадські організації та інші партнерські організації.

У нормативних документах Англії немає категорія «патріотизм», проте увага приділяється необхідності розвитку у молоді «сильного почуття власності», яке конструюється із ключових характеристик здорового суспільства. Його формування відбувається, згідно з програмними документами, через участь у спортивних та художніх клубах, релігійних організаціях, у соціальному підприємництві, екоактивізмі, а також волонтерство: «Волонтерство становить особливу цінність, тому що воно добровільно надається молодою людиною і допомагає зміцнити довіру в суспільстві» [11].

Аналіз програмних документів показує, що, незважаючи на відсутність загальної стратегії по роботі з молоддю у Великій Британії, напрями молодіжної політики в Англії, Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії загалом схожі. У програмних документах передбачено: рівний доступ, надання можливостей, самовираження та вибір, розвиток потенціалу.

Локальна специфіка Великобританії полягає у конструюванні молодіж- ноцентричного образу суспільства майбутнього через підтримку партнерських відносин з молоддю, орієнтацію на амбіції молодих людей та забезпечення можливостей для реалізації потенціалу кожного.

Проведений аналіз дає підстави зазначити, що державна молодіжна політика у європейських країнах займає ключове місце, оскільки молодь є генеральним потенціалом цих країн, який впливає на подальший економічний розвиток європейських країн.

Крім того, державна молодіжна політика у європейських країнах носить міжсекторальний характер, який застосовується в Європейському Союзі. Такий підхід є цілком обґрунтованим, оскільки проблеми молоді багато в чому не відрізняються від проблем дорослих людей, починаючи від безробіття та закінчуючи вирішенням проблем дозвілля.

Висновки

У статті здійснено аналіз формування та реалізації державної молодіжної політики у Німеччині, Австрії, Норвегії, Данії та Великобританії. Проведений аналіз дає можливість виокремити наступні схожі риси формування та реалізації державної молодіжної політики у європейських країнах. По-перше, формування у молоді чіткої громадянської позиції щодо активної участі у життєдіяльності суспільства та громади. По-друге, залучення до вирішення молодіжних проблем органів місцевого самоврядування та громадські недержавні організації. По-третє, країни досить незалежні у встановленні власної молодіжної політики від прийнятих у Європейському Союзі документів у галузі молодіжної політики та можуть встановлювати напрями молодіжної політики спрямовані на вирішення власних проблем. По-четверте, спільними рисами у молодіжних політиках усіх розглянутих країнах є спрямованість на посилення залучення молоді у життя суспільства, забезпечення рівних можливостей (вирівнювання можливостей для найбільш уразливих соціальних груп молоді), захист молоді на ринку праці. Також загальними напрямами молодіжних політик можна вважати прагнення урядів усіх країн розширити можливості молодого покоління в трудовій, соціальній, культурній та науковій сферах.

У зв'язку з існуючими відмінностями країн слід зазначити, що у всіх країнах політика будується та коригується з урахуванням поточних даних про потреби та проблеми молоді. Відповідно серед особливостей молодіжної політики Норвегії можна назвати прагнення забезпечити безпечні умови життя дітей та молоді. Для молодіжної політики Данії необхідно відзначити такий напрямок як розвиток медичних послуг для молоді. У Німеччині більше половини всіх проектів та заходів щодо надання допомоги молоді організують недержавні об'єднання. Австрія спрямовує свою молодіжну політику на формування універсального інноваційного молодіжного середовища. У Великобританії державна молодіжна політика полягає у конструюванні молодіжноцентричного образу суспільства майбутнього через підтримку партнерських відносин з молоддю, орієнтацію на амбіції молодих людей та забезпечення можливостей для реалізації потенціалу кожного.

На нашу думку, для України слід врахувати досвід Європейських країн щодо визначення стратегічних пріоритетів формування та реалізації державної молодіжної політики:

1) передача функцій щодо формування та реалізації державної молодіжної політики на органи місцевого самоврядування, що надасть можливість покращити якість та ефективність заходів такої політики;

2) формування інноваційної особистості молодої людини, здатної вирішувати нетрадиційні завдання, мислити нестандартно та приймати рішення та нести за них відповідальність;

3) спрямовувати заходи на формування самостійності у молоді та готувати її до дорослого життя;

4) створення умов для молоді у сфері участі у громадському житті суспільства та здійснення впливу на суспільні процеси;

5) розвиток системи дозвілля для всієї молоді та участь молодих людей у громадських та волонтерських організаціях;

6) залучення до системи формування та реалізації державної молодіжної політики громадські організації.

державний молодіжний політика європейський

1. Jon Ord, Marc Carletti, Susan Cooper, Christophe Dansac, Daniele Morciano, Lasse Siurala, Marti Taru. The Impact of Youth Work in Europe: A Study of Five European Countries. - Humak University of Applied Sciences Publications, 2018.

2. Addressing the concerns of young people in Europe - implementing the European Youth Pact and promoting active citizenship. Communication from the Commission to the Council, Brussels, 30.05.2005, COM(2005) 206 final.

3. White Paper “A New Impetus for European Youth”. Commision of the Erupean Communities, Brussels, 21.11.2001, COM(2001) 681 final.

4. Стукан Т.М. Аналіз європейської системи інституційного забезпечення молодіжної політики. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. 2021. Том 32 (71). № 4. С. 79-86.

5. Nora Wiium, Ayfer Dost-Gozkan, Marianna Kosic. Developmental Assets Among Young People in Three European Contexts: Italy, Norway and Turkey. SpringerLink, 2019.

6. Stine Berrefjord. New contexts for youth participation: integrating youth theory, policy and practice in Norway. / Revisiting youth political participation. Challenges for research and democratic practice in Europe. Edited by Joerg Forbrig. Council of Europe Publishing, 2005.

7. Torben Bechmann Jensen, Gry Morch-Hejl, Sven Morch, Liv Os Stolan. Youth transitions, youth policy and participation. National report from Denmark. Department of Psychology University of Copenhagen.

8. Xuan Li. The critical assessment of the youth policy and youth civic engagement in Denmark and three Danish municipalitie. Children and Youth Services Review. 2020.

9. Szilvia Schmitsek. “Who are you to know who I am?” Comparing the experiences of youth at risk of dropping out in England, Denmark and Hungary. Compare. 2020.

10. Moore A., Prescott P. Absent but Present: A Critical Analysis of the Representation of Sexuality in Recent Youth Policy in the UK. Journal of Youth Studies. 2013. Vol. 16. № 2. P. 191-205.

11. Positive for Youth: Executive Summary (2012)

12. National Youth Work Strategy 2014-2019 (2014).

References

1. Jon Ord, Marc Carletti, Susan Cooper, Christophe Dansac, Daniele Morciano, Lasse Siurala, Marti Taru (2018), The Impact of Youth Work in Europe: A Study of Five European Countries. - Humak University of Applied Sciences Publications [in English].

2. Addressing the concerns of young people in Europe - implementing the European Youth Pact and promoting active citizenship. Communication from the Commission to the Council, Brussels, 30.05.2005, COM(2005) 206 final [in English].

3. White Paper “A New Impetus for European Youth”. Commision of the Erupean Communities, Brussels, 21.11.2001, COM(2001) 681 final [in English].

4. Stukan, T.M. (2021), Analiz yevropeiskoi systemy instytutsiinoho zabezpechennia molodizhnoi polityky [Analysis of the European system of institutional support of youth policy]. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriia: Derzhavne upravlinnia - Academic notes of TNU named after V.I. Vernadskyi. Series: Public administration, Tom 32 (71), vol. 4, рр. 79-86 [in Ukrainian].

5. Nora Wiium, Ayfer Dost-Gozkan, Marianna Kosic (2019), Developmental Assets Among Young People in Three European Contexts: Italy, Norway and Turkey. SpringerLink [in English].

6. Stine Berrefjord (2005). New contexts for youth participation: integrating youth theory, policy and practice in Norway. / Revisiting youth political participation. Challenges for research and democratic practice in Europe. Edited by Joerg Forbrig. Council of Europe Publishing [in English].

7. Torben Bechmann, Jensen Gry, Morch-Hejl, Sven Morch, Liv Os, Stolan. Youth transitions, youth policy and participation. National report from Denmark. Department of Psychology University of Copenhagen. [in English].

8. Xuan Li (2020), The critical assessment of the youth policy and youth civic engagement in Denmark and three Danish municipalitie. Children and Youth Services Review. [in English].

9. Szilvia, Schmitsek (2020), “Who are you to know who I am?” Comparing the experiences of youth at risk of dropping out in England, Denmark and Hungary. Compare. [in English].

10. Moore A., Prescott P. (2013), Absent but Present: A Critical Analysis of the Representation of Sexuality in Recent Youth Policy in the UK. Journal of Youth Studies, Vol. 16, № 2, рр. 191-205 [in English].

11. Positive for Youth: Executive Summary (2012). [in English].

12. National Youth Work Strategy 2014-2019 (2014). [in English].

Размещено на Allbest.ru