Національна поліція як суб’єкт захисту прав громадян на екологічну безпеку

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет водного господарства та природокористування

Навчально-науковий інститут права

Національна поліція як суб'єкт захисту прав громадян на екологічну безпеку

Рогозіннікова Катерина Сергіївна к.ю.н.,

асистентка кафедри правоохоронної діяльності

та спеціальних юридичних дисциплін

м. Рівне

Анотація

Громадяни української держави за законодавством повинні мати рівний захист від екологічних небезпек та ризиків, а також доступ до екологічних благ. Екологічна безпека гарантується здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних заходів, реалізація яких, в тому числі, покладається на органи Національної поліції України.

Метою представленої роботи є окреслити функції Національної поліції України як суб'єкта захисту прав громадян на екологічну безпеку. Задля досягнення означеної мети у роботі (1) з'ясовано сучасне розуміння поняття «право на екологічну безпеку», (2) узагальнено та розкрито повноваження Національної поліції як суб'єкта захисту прав громадян на екологічну безпеку, (3) сформульовано напрями підвищення ефективності нацполіції в означеній сфері.

Показано, що право на екологічну безпеку обґрунтовано трактувати як можливість людини жити в умовах, коли її здоров'ю не загрожують екологічні ризики (техногенного або природного характеру). Наголошується, що рівень ризиків (безпечності) співвідноситься з технологічним рівнем розвитку певного суспільства й екологічними стандартами, що є типовими (легімітезованими) для цього суспільства.

Забезпечення екологічної безпеки здійснюється за допомогою певних державно-правових заходів. Відповідні заходи уповноважена реалізувати і Національна поліція. Отримані результати стали підставою для висновку, що поліція уповноважена задля забезпечення екологічної безпеки здійснювати такі державно-правові заходи як-от організаційно-превентивні, охоронно-відновлювальні й забезпечувальні заходи.

У роботі наголошується, що російсько-українська війна актуалізувала нові підходи щодо повноважень поліції, у сфері реалізації прав громадян на екологічну безпеку. Зокрема, йдеться про повноваження щодо захисту критичної інфраструктури й запобігання мародерству на промислових об'єктах, яке може призвести до поширення еконебезпечних матеріалів. Не втрачає актуальності і питання створення поліцейських підрозділів, що спеціалізуватимуться на проблематиці превенції й протидії екологічним небезпекам.

Ключові слова: Національна поліція України, поліцейська послуга, екологічна безпека, право на екологічну безпеку, воєнний стан.

Abstract

National police of ukraine as a subject of protection of citizens' rights to environmental safety

Syvytskyi Vladyslav Serhiyovych PhD Student, Educational and Scientific Institute of Law of the National University of Water Management and Environmental Engineering, Rivne

According to the legislation, citizens of the Ukrainian state should have equal protection against environmental hazards and risks, as well as access to environmental benefits. Environmental safety is guaranteed by the implementation of a wide range of interrelated measures, the implementation of which, in particular, is entrusted to the bodies of the National police of Ukraine.

The purpose of this paper is to outline the functions of the National police of Ukraine as a subject of protection of citizens' rights to environmental safety. To achieve this goal, the paper (1) clarifies the modern understanding of the concept of "the right to environmental safety", (2) summarizes and discloses the powers of the National police as a subject of protection of citizens' rights to environmental safety, (3) formulates directions for improving the effectiveness of the National police in this area.

It is shown that the right to environmental safety should be reasonably interpreted as the ability of a person to live in conditions where his health is not threatened by environmental risks (technogenic or natural). It is emphasized that the level of risks (safety) is correlated with the technological level of development of a particular society and environmental standards that are typical (legitimized) for this society. Ensuring environmental safety is carried out with the help of certain state and legal measures. The National police is also authorized to implement these measures. The results obtained became the basis for the conclusion that the police are authorized to take such state and legal measures as organizational and preventive, protective and restorative, and supporting measures to ensure environmental safety.

The paper emphasizes that the Russian-Ukrainian war has actualized new approaches to the powers of the police in the field of realization of citizens' rights to environmental safety. In particular, it is about the powers to protect critical infrastructure and prevent looting at industrial facilities, which can lead to the spread of environmentally hazardous materials. The issue of creating police units that specialize in the prevention and counteraction of environmental threats remains relevant.

Keywords: National police of Ukraine, police service, environmental safety, right to environmental safety, martial law.

Вступ

Постановка проблеми. Конституція України визначає, що право громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля належить до основних (фундаментальних), природних прав [1]. Це конституційне положення набуває свого розвитку в інших актах національного законодавства, серед яких, передусім, згадаємо Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р.), яким визначено, що «охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України» [2]. З означеного походить, що в Україні на рівні законодавства визнано, що громадяни повинні мати гарантії безпечних умов проживання, вільних від екологічних небезпек. Принципово також відзначити, що усі громадяни української держави за законодавством повинні мати рівний захист від екологічних небезпек та ризиків, а також доступ до екологічних благ. поліція екологічних небезпека охорона природний

Між тим логіка реалізації конституційних прав, як і наявний національний та міжнародний досвід у цьому питання, вказує на те, що поряд з визнанням певних прав на рівні Основного закону й чинних нормативно-правових актів, важливим також є створення державою та суспільством механізмів реалізації відповідних прав, їхньої охорони й відновлення у разі, якщо вони порушуються. Відзначимо, що серед гарантій визначених Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» окремим пунктом відзначено (1) здійснення державного контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також (2) забезпечення невідворотності відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (ст. 10 [2]). Цим же актом встановлено, що екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. У зв'язку з такою постановкою питання доречною й обґрунтованою, з наукової точки зору, є увага ролі правоохоронних органів у сфері забезпечення й захисту прав громадян на екологічну безпеку. Погляд на правоохоронні органи у вказаному контексті сприятиме кращому усвідомленню правових й організаційно- правових механізмів гарантування відповідного права, а також допоможе зрозуміти обов'язки та повноваження, надані правоохоронним органам у відповідній сфері. Усе це актуалізує дослідження на тему «Національна поліція як суб'єкт захисту прав громадян на екологічну безпеку».

Аналіз досліджень і публікацій з проблеми. Дослідження питань правового статусу й функцій правоохоронних органів у сфері захисту прав громадян на екологічну безпеку має у своїй основі результати правничих досліджень за двома основними напрямами. По-перше, це дослідження пов'язані з правом громадян на екологічну безпеку як особливого правого явища, законодавством регламентованого й державою - забезпечуваного, а, по-друге, важливими для нас є наукові праці, що розкривають різні аспекти діяльності Національної поліції у природоохоронній сфері, зокрема щодо захисту прав громадян на екологічну безпеку.

Щодо права на екологічну безпеку, то значимою для нас тезою є позиція О. Заржицького, який визначає забезпечення такого права пріоритетним напрямом екологічної політики, ефективна реалізація якої пов'язана з правотворчою та правозастосовчою діяльністю [3]. Крім того, значення екологічної безпеки як важливої складової національної безпеки визначає необхідність обов'язкового правового регулювання відносин, що пов'язані з екобезпекою [4]. Поділяємо також позицію І. Личенко, яка пов'язує ефективність забезпечення екологічної безпеки з якістю адміністративно- правового забезпечення [5]. Тут ми виходимо на проблематику механізмів адміністративно-правового забезпечення прав громадян на екологічну безпеку. У своїх подальших міркуваннях спираємося на позицію, що поняття «механізм» у правовому контексті має функціональне навантаження й орієнтоване на досягнення певної юридичної мети шляхом здійснення правових процедур [6, с. 13] - у нашому випадку маємо на увазі правові процедури захисту прав громадян на екологічну безпеку. Водночас, реалізація правових процедур очевидно покладається на певних суб'єктів, уповноважених на це державою і законом. Тут наше бачення корелює з тезою Л. Чистоклетова і О. Хитрої про те, що поняття «механізм адміністративно-правового забезпечення» це і про правові процедури і про інституційну складову, що здійснює ці процедури [7, с.176]. Таким чином, ми виходимо на проблематику інституційної (й суб'єктної ролі) Національної поліції щодо захисту прав громадян на екологічну безпеку.

Відзначимо, що аналіз наукових матеріалів у цьому контексті, вказує на наявну увагу до функцій правоохоронних органів у сфері захисту прав громадян на екологічну безпеку. Зокрема, варто згадати роботи, що присвячені діяльності Національної поліції в означеній сфері. Так Б. Гамалюк ідентифікує нацполіцію як орган, що за чинним законодавством володіє компетенцією діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки [8]. Аналогічної позиції дотримуються Л. Межевська і М. Челахол, які вказують, що обов'язки поліції у вказаній сфері визначені різними правовими актами [9]. У свою чергу В. Комарницький й М. Єрофеєв дійшли висновків, що поліція виконує функції щодо підтримання громадського порядку в разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, запобігання правопорушенням екологічного характеру, застосування примусових заходів щодо порушників вимог екологічного законодавства [10]. Про функцію превенції та припинення екологічних правопорушень, що їх уповноважені здійснювати поліцейські, наголошує у своїй роботі М. Сірант [11]. Зрештою, у контексті теми нашого дослідження варто згадати і позицію О. Брусакової, яка наголошує, що нині екологічна криза проявляється у «нездатності правоохоронних органів забезпечити надійний контроль і нагляд за виконанням законів про охорону навколишнього природного середовища» [12, с. 29], у зв'язку з чим пропонується створити спеціальний підрозділ Національної поліції України - екологічну поліцію, що мав би підвищити ефективність правоохоронців в означеній сфері.

Окремо варто наголосити, що проблематика захисту прав громадян на екологічну безпеку набула особливого звучання у зв'язку з російсько- українською війною, зокрема після масштабного вторгнення агресора 24 лютого 2022 року. Без перебільшення, вказане право порушується у надзвичайних масштабах, адже завдається шкода довкіллю (ґрунтам, водним ресурсам, атмосфері, біоресурсам України), що має негативні наслідки для здоров'я і психіки українців. Відтак постає необхідність по-новому розглянути роль органів Національної поліції у справі захисту прав наших громадян на екологічну безпеку.

Метою статті є окреслити функції Національної поліції України як суб'єкта захисту прав громадян на екологічну безпеку. Задля досягнення означеної мети обґрунтовано вирішити наступні завдання: 1) з'ясувати сучасне розуміння поняття «право на екологічну безпеку»; 2) узагальнити та розкрити повноваження Національної поліції як суб'єкта захисту прав громадян на екологічну безпеку; 3) сформулювати напрями підвищення ефективності нацполіції в означеній сфері.

Методи дослідження обиралися зважаючи на теоретичний характер представленої роботи, що зумовлює актуальність загально-теоретичних й аналітичних методів дослідження.

Виклад основного матеріалу

Зважаючи на значення поняття «право на екологічну безпеку» передусім зосередимося на його змісті, оскільки він має визначальний характер для розуміння того, у який спосіб відповідне право можливо забезпечити й захистити, зокрема зусиллями органів Національної поліції України. Крім того беремо до уваги позицію, що «правові поняття - це основні одиниці розумової діяльності людини (її знань), які відтворюють суттєві, тобто загальні (типові) та відмінні ознаки (властивості, риси) фактів, явищ, процесів, становищ у сфері держави і права» [13, с. 27]

Відзначимо, що право на екологічну безпеку можна вважати структурним елементом ширшого за змістом поняття - «екологічні права», що є комплексним поняттям, яке охоплює цілу систему відповідних прав, закріплену у ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». У переліку з одинадцяти підпунктів праву на екологічну безпеку відведено законодавцем чільне місце. Такий підхід зумовлений визнанням головними принципами охорони навколишнього природного середовища на рівні профільного закону вимог екологічної безпеки і гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей (ст. 3 вказаного Закону [2]). При цьому, явище екологічна безпека ст. 50 цього ж закону детермінована як «такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей». Щоправда цією ж нормою передбачено, що «діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду», що на нашу думку звужує її дієвість.

Відзначимо, що класично права людини потрактовуються як загальні та рівні можливості, об'єктивно зумовлені рівнем розвитку суспільства й необхідні для задоволення потреб існування та розвитку в конкретно-історичних умовах [14, с. 6]. Крім цього права людини виявляють сукупність потреб, задоволення яких сприяє забезпеченню людині певного стандарту життя, характерного для конкретного суспільства. З означеного походить, що екологічну безпеку обґрунтовано трактувати як можливість людини жити в умовах, коли її здоров'ю не загрожують екологічні ризики (техногенного або природного характеру), втім рівень ризиків (безпечності) співвідноситься з технологічним рівнем розвитку певного суспільства й екологічними стандартами, що є типовими (легімітезованими) для цього суспільства. Логічно стверджувати, що захист права на екологічну безпеку має бути спрямований на підтримку безпечних (нешкідливих) для здоров'я людини умов.

Вважається, що цьому сприяє додержання правил і вимог до охорони навколишнього природного середовища й раціонального природокористування, забезпечення екобезпеки природокористувачами та особами, які експлуатують екологічно небезпечні виробництва, а також шляхом охорони об'єктів природи, запобігання й нейтралізації екологічних правопорушень, застосування стосовно правопорушників заходів впливу відповідно до законодавства уповноваженими органами, зокрема поліцією [10, с. 151]. Принагідно зауважимо, що вимоги й заходи екологічної безпеки окреслені у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» у спеціальному розділі - Розділ XI «Заходи щодо забезпечення екологічної безпеки».

У теорії забезпечення екологічної безпеки може здійснюватися через сукупність державно-правових заходів: 1) організаційно-превентивні (правове забезпечення, переконання, з'ясування, оцінка, упередження, профілактичні дії у процесі делегування завдань і повноважень, щодо забезпечення еколого-техногенної безпеки); 2) регулятивно-стимулюючі (прямий вплив на якість управлінських рішень шляхом стимулювання доцільності, ефективності, збалансованості регуляторних актів щодо забезпечення екологічно-техногенної безпеки; 3) розпорядчо-виконавчі (правові інструменти впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційні сфери діяльності у забезпеченні екобезпеки; 4) охоронно-відновлювальні (програмно-ліквідаційні, нормативно-режимні заходи, нормативи і стандарти, які встановлюють граничного-допустимі рівні різноманітних шкідливих впливів на довкілля [15]).

Окремо, у контексті забезпечення екологічної безпеки варто звернути увагу на забезпечувальні заходи, що спрямовані на превенцію екологічних правопорушень, які становлять загрозу правам людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також застосування до осіб винних у скоєнні таких правопорушень засобів державно-правового примусу. Наголосимо, що усі згадані державно-правові заходи забезпечення екологічної безпеки реалізуються на підставі чинного екологічного законодавства. Втім, експерти відзначають, що «оскільки система правовідносин, що формують екологічну безпеку, постійно змінюється, перебуває в динамічному русі, так само постійно змінюється і законодавство у сфері гарантування екологічної безпеки. Особливо це виявляється щодо напрацювання процедур, спрямованих на попередження виникнення небезпек» [16, с. 288].

Наступним етапом нашого дослідження є аналіз повноважень Національної поліції щодо захисту право на екологічну безпеку як підтримку безпечних (нешкідливих) для здоров'я людини умов.

Передусім відзначимо, що органи Національної поліції за визначенням орієнтовані у своїй діяльності на захист прав людини. Зокрема, профільний закон - «Про Національну поліцію» (2015 р.), вказує, що поліція служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини [17]. У свою чергу, сферою надання поліцейських послуг ст. 2 цього Закону, серед іншого, визначає охорону прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави. Зрештою, «категорія «поліцейська послуга» реалізує себе як передбачена законом публічно-владна діяльність органу поліції, безпосередньо пов'язана із забезпеченням прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидією злочинності, підтриманням публічної безпеки і порядку, та виражається в здійсненні дій та прийнятті рішень відповідною уповноваженою особою» [18, с. 154].

Водночас, експерти вказують, що нормативно-правові акти, що встановлюють повноваження органів поліції у сфері екологічного контролю та охорони довкілля, можна поділити на три групи:

1)загальнодержавні (визначають завдання і мету діяльності органів нацполіції, закріплюють їхні функції й компетенції, встановлюють межі відомчого правового регулювання (наприклад Конституція України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кримінальний кодекс України і Кодекс України про адміністративні правопорушення));

2)акти органів місцевого самоврядування (стосуються порядку використання природних ресурсів місцевого значення та охорони екологічних прав громадян на відповідній території, що гуртується на нормах Закону України «Про місцеве самоврядування» (1997 р.));

3)відомчі акти - нормативні накази, розпорядження, інструкції, тощо (встановлюють конкретні права, обов'язки, відповідальність суб'єктів владних відносин, наприклад, дій із захисту життя і здоров'я громадян за умов екологічних катастроф (повеней, землетрусів, режимних заходів на території, оголошеній у карантині)) [8, с. 153-154].

Представлене групування нормативно-правових актів, що встановлюють повноваження органів поліції у сфері екологічного контролю та охорони довкілля, вказують на доволі широкий спектр правових норм, що визначають повноваження Національної поліції щодо захисту право на екологічну безпеку. З іншого боку, є підстави констатувати розпорошеність відповідних норм по численних законодавчих актах. За такої обставини втрачається як цілісна картина правового забезпечення природоохоронної діяльності поліції так і знижується ефективність практичної реалізації відповідних норм закону у регулюванні екологічних аспектів діяльності поліції [10, с. 153].

Відзначимо, що у Законі України «Про Національну поліцію» (2015 р.) у частині повноважень поліції прямо вказано лише те, що поліція бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації у разі його запровадження на всій території України або в окремій місцевості (п. 24 ст. 25 [17]). Інші види можливої діяльності поліції у сфері захисту права на екологічну безпеку як підтримку безпечних (нешкідливих) для здоров'я людини умов нині, на думку дослідників [8; 9; 10] виглядають таким чином:

*участь у забезпеченні громадського порядку та здійсненні інших охоронних, запобіжних, рятувальних заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі екологічного характеру;

*участь поліції в здійсненні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;

*виконання заходів щодо припинення порушень законодавства з питань ветеринарної медицини;

*контроль за безпекою дорожнього руху під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, додержанням законодавства в зазначеній сфері;

*здійснення контролю за додержанням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання й використання зброї (запобігання неправомірним зазіханням на тваринний світ);

*адміністративне затримання особи, яка порушила правила полювання, рибальства й охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону й використання тваринного світу,

*складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення, які можуть зачіпати екологічні інтереси суспільства (наприклад, експлуатація громадянами автомототранспортних та інших пересувних засобів та установок, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах перевищують установлені нормативи);

*досудове розслідування злочинів проти довкілля, передбачених розділом VIII Кримінального кодексу України.

Окремо дослідниками наголошується [8], на активній взаємодії органів місцевого самоврядування і поліції у контексті реалізації вимог ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» - «Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища». Зокрема, мовиться про залучення поліції до заходів, що пов'язані із відверненням або припиненням правопорушень з приводу:

*забруднення усіма видами промислових та побутових відходів території, що прилягає до підприємств, організацій, будівельних майданчиків, об'єктів торгівлі, вулиць, дворів, парків, бульварів, майданів, валів, ярів, водоохоронних зон водоймищ, зелених насаджень;

*створення звалищ побутових та промислових відходів, снігу у не передбачених для цього місцях;

*забруднення дорожнього покриття в результаті порушення правил перевезення вантажів та експлуатації транспортних засобів, що перебувають у стані технічної несправності;

*забруднення місць для збору сміття та територій навколо них;

*миття автотранспорту у не відведених для цього місцях;

*в'їзду транспортних засобів на газони, клумби, тротуари, територію парків, скверів, зелених зон;

*пошкодження зелених насаджень, що спричинило їх загибель.

З наведеного переліку є підстави зробити висновок, що Національна поліція уповноважена задля забезпечення екологічної безпеки здійснювати такі державно-правові заходи як-от: 1) організаційно-превентивні (переконання, з'ясування, оцінка, упередження, профілактичні дії з метою забезпечення еколого-техногенної безпеки); 2) охоронно-відновлювальні (ліквідаційні, нормативно-режимні заходи, які спрямовані на мінімізацію різноманітних шкідливих впливів на довкілля й людину); 3) забезпечувальні заходи (превенцію екологічних правопорушень, які становлять загрозу правам людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля). Цей достатньо широкий перелік видів діяльності поліції у сфері захисту права на екологічну безпеку неодноразово ставав приводом для ініціювання створення в Україні екологічної поліції. Втім патричної реалізації відповідної ідеї не відбулося.

Між тим, російсько-українська війна, зокрема її повномасштабна фаза з 24 лютого 2022 року актуалізувала нові виклики щодо реалізації прав громадян на екологічну безпеку, а також візій повноважень владних суб'єктів, зокрема поліції, у цій сфері. Так, І. Кирєєва вказує, що до завдань працівників поліції у контексті захисту екологічних прав громадян нині варто віднести: 1) належну фіксацію правопорушень, пов'язаних з посяганням на право власності на природні ресурси та право природокористування громадян; 2) посилення роботи на деокупованих територіях з метою виявлення кримінальних правопорушень проти довкілля; 3) забезпечення обмеження доступу громадян до використання окремих природних ресурсів з метою захисту їх життя та здоров'я від впливу вибухонебезпечних предметів [19, с. 53]. У свою чергу Г. Доскевич до повноважень національної поліції в умовах воєнного стану відносить такі пов'язані з екобезпекою повноваження як-от: 1) забезпечення посиленої охорони особливо важливих та інших об'єктів (до переліку яких, очевидно, необхідно віднести потенційно небезпечні об'єкти та об'єкти підвищеної небезпеки); 2) забезпечення суспільного порядку та безпеки під час значних виробничих аварій, катастроф, токсичних і радіаційних заражень місцевості; 3) забезпечення громадського порядку та безпеки під час пожеж; 4) участь у рятуванні людей і надання їм допомоги [20, с. 23].

Напевно, справедливо визнати, що екологічна проблематика не має першочергового значення для поліції під час війни, втім і не може бути проігнорована. Зокрема, у контексті реалізації прав громадян на екологічну безпеку обґрунтовано розглядати не лише захист критичної інфраструктури (забезпеченні безпеки електростанцій, водоочисних споруд та іншої інфраструктури), але й запобігання мародерству на промислових об'єктах, яке може призвести до поширення небезпечних матеріалів. Крім того, зважаючи на складність ситуації й обсяг злочинів екоцидного характеру, поліція може бути залучена до документування екологічних злочинів, скоєних під час війни, що важливо для майбутнього судового переслідування осіб винних у цих злочинах й відшкодування збитків завданих українському довкіллю. Окремої уваги й опрацювання потребує питання доцільності створення поліцейських підрозділів, що комплектуватимуться фахівцями, які навчені поводженню з екологічними небезпеками, що спричинені саме воєнними діями.

Висновки

Відповідно до заявленої мети нашого дослідження - окреслити правовий статус Національної поліції України як суб'єкта захисту прав громадян на екологічну безпеку, опрацьовано релевантні темі праці українських дослідників й чинна нормативно-правова база. За результатами проведеної роботи вважаємо обґрунтованим зробити такі висновки і узагальнення:

1.Нині в Україні на законодавчому рівні визнано, що громадяни повинні мати гарантії безпечних умов проживання, вільних від екологічних небезпек. При цьому, право на екологічну безпеку є структурним елементом ширшого за змістом явища - екологічних прав. Зважаючи на усталені у теорії держави і права підходи до феномену права людини, екологічну безпеку обґрунтовано трактувати як можливість людини жити в умовах, коли її здоров'ю не загрожують екологічні ризики (техногенного або природного характеру). Рівень ризиків (безпечності) співвідноситься з технологічним рівнем розвитку певного суспільства й екологічними стандартами, що є типовими (легімітезованими) для цього суспільства. Відтак захист права на екологічну безпеку має бути спрямований на підтримку безпечних (нешкідливих) для здоров'я людини умов.

2.Констатовано, що органи Національної поліції за визначенням орієнтовані у своїй діяльності на захист прав людини, зокрема законодавство наділяє поліцію правом публічно-владної діяльності у сфері прав на екологічну безпеку. Відповідна діяльність ґрунтується на системі нормативно-правових актів - загальнодержавних, актів органів місцевого самоврядування й відомчих актів. Зокрема, Національна поліція уповноважена задля забезпечення екологічної безпеки здійснювати такі державно-правові заходи як-от організаційно-превентивні, охоронно-відновлювальні й забезпечувальні заходи. Ефективність практичної реалізації відповідних значно зросла б у разі створення спеціалізованого екологічного підрозділу у структурі Національної поліції.

4.Російсько-українська війна актуалізувала нові підходи щодо повноважень владних суб'єктів, зокрема поліції, у сфері реалізації прав громадян на екологічну безпеку. Зокрема, мовиться про захист критичної інфраструктури та запобігання мародерству на промислових об'єктах, яке може призвести до поширення еконебезпечних матеріалів. Не втрачає актуальності і питання створення поліцейських підрозділів, що спеціалізуватимуться на проблематиці превенції й протидії екологічним небезпекам, як спосіб підтримки безпечних (нешкідливих) для здоров'я українців умов. Означене стане предметом наших подальших досліджень.

Література

1.Конституція України від 28 червня 1996 року (зі змінами та доповненнями). Законодавство України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0% B2%D1%80#Text (дата звернення: 25.02.2024).

2.Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 року № 1264-XII (зі змінами та доповненнями). Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1264-12#n714 (дата звернення: 25.02.2024).

3.Заржицький О. С. Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної політики України (теоретичні аспекти). Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2012. 200 с.

4.Ємець Л. О. Адміністративно-правові засади управління у сфері забезпечення екологічної безпеки держави : автореф. дис. ... док. юрид. наук: 12.00.07. Харків, 2019. 42 с.

5.Личенко І. Екологічна безпека як об'єкт адміністративно-правового забезпечення у нових соціально-політичних умовах. Вісник Національного університету "Львівська політехніка”. Серія : Юридичні науки. 2017. № 865. С. 398-404.

6.Теорія держави і права. Академічний курс : підручник / відп. ред. О. Зайчук ; наук. ред. Н. Оніщенко. Київ, 2006. 688 с.

7.Чистоклетов Л., Хитра О. Поняття адміністративно-правового забезпечення та його механізму. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Юридичні науки». 2020. № 3(27). С. 137-180.

8.Гамалюк Б. М. Діяльність національної поліції України з дотримання державних екологічних гарантій: теоретико-методологічний аспект. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія юридична. 2016. Вип. 3. С. 150-161.

9.Межевська Л. В., Челахол М. К. Діяльність Національної поліції у сфері охорони навколишнього природного середовища. Порівняльне аналітичне право. 2017. № 1. С. 118-120.

10.Комарницький В. М., Єрофеєв М. І. Поліцейське забезпечення екологічної безпеки: правові питання. Вісник ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. 2017. № 1 (77). С. 150-157.

12.Сірант М. Механізми адміністративно-правового регулювання забезпечення екологічної безпеки: інструментальна основа. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Юридичні науки». 2020. № 3 (27). С. 150-157.

13.Брусакова О. В. Національна поліція України як суб'єкт забезпечення екологічної безпеки держави. Правоохоронна функція держави: теоретико-методологічні та історико-правові проблеми. Харків, 2017. С. 27-30.

14.Краснова Ю. А. Юридична природа екологічної безпеки. Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 4. С. 27-30. URL: http://lsej.org.ua/4_2017/15.pdf (дата звернення: 25.02.2024).

15.Рабінович П. Сучасне європейське праворозуміння. Право України. 2006. № 3. С. 4-7.

16.Іванюта П. В. Державне регулювання еколого-техногенною безпекою України. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2010. № 8. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Duur_2010_8_5. (дата звернення: 25.02.2024).

17.Балюк Г. І., Ковальчук Т. Г. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в Україні. Modern researches: progress of the legislation of Ukraine and experience of the European Union : Collective monograph. Riga : Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2020. Pp. 288-312.

18.Про Національну поліцію : Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII (зі змінами та доповненнями). Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/580- 19#Text (дата звернення: 26.02.2024).

19.Вдовічен В. Субстанціональні якості правової категорії «поліцейські послуги». Підприємництво, господарство і право. 2020. № 8. С. 152-156.

20.Кирєєва І. В. Захист екологічних прав громадян працівниками поліції в умовах воєнного стану. Захист та дотримання прав громадян органами Національної поліції України в умовах воєнного стану : тези доповідей учасників наук.-практичної конференції (м. Вінниця, 7 груд. 2023р.). Вінниця : ХНУВС, 2023. С. 52-53.

21.Доскевич Г. О. Щодо повноважень національної поліції в умовах воєнного стану. Проблеми сучасної поліцеїстики : тези доповідей учасників науково-практичної конференції (м. Харків, 20 квітня 2022р.). Харків : ХНУВС, 2022. С. 21-24.

References

1.Konstytutsiia Ukrainy vid 28 chervnia 1996 roku (zi zminamy ta dopovnenniamy) [The Constitution of Ukraine dated June 28, 1996 (with amendments and additions)]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

2.Pro okhoronu navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha : Zakon Ukrainy vid 25 chervnia 1991 roku № 1264-XII (zi zminamy ta dopovnenniamy) [On environmental protection: Law of Ukraine dated June 25, 1991 No. 1264-XII (as amended)]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1264-12#n714 [in Ukrainian].

3.Zarzhytskyi O. S. (2012). Aktualni problemy pravovoho zabezpechennia ekolohichnoi polityky Ukrainy (teoretychni aspekty) [Actual problems of legal support of environmental policy of Ukraine (theoretical aspects)]. Dnipropetrovsk: Natsionalnyi hirnychyi universytet. [in Ukrainian].

4.Iemets L. O. (2019). Administratyvno-pravovi zasady upravlinnia u sferi zabezpechennia ekolohichnoi bezpeky derzhavy [Administrative and legal principles of management in the field of ensuring environmental security of the state]: avtoref. dys. ... dok. yuryd. nauk: 12.00.07. Kharkiv. [in Ukrainian].

5.Lychenko I. (2017). Ekolohichna bezpeka yak obiekt administratyvno-pravovoho zabezpechennia u novykh sotsialno-politychnykh umovakh [Environmental safety as an object of administrative and legal support in new social and political conditions]. Visnyk Natsionalnoho universytetu "Lvivska politekhnika". Seriia: “Iurydychni nauky ” - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: "LegalSciences", 865, 398-404. [in Ukrainian].

7.Teoriya derzhavi i prava. Akademichnij kurs (2006) [Theory of the state and law. Academic course] / vidp. red. O. Zajchuk ; nauk. red. N. Onishenko. Kiyiv. [in Ukrainian].

8.Chistokletov L., Hitra O. (2020). Ponyattya administrativno-pravovogo zabezpechennya ta jogo mehanizmu [The concept of administrative and legal support and its mechanism]. Visnik Nacionalnogo universitetu «Lvivska politehnika». Seriya: «Yuridichni nauki» - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: "Legal Sciences", 3(27), 137-180. [in Ukrainian].

9.Gamalyuk B. M. (2016). Diyalnist nacionalnoyi policiyi Ukrayini z dotrimannya derzhavnih ekologichnih garantij: teoretiko-metodologichnij aspekt [Activities of the National Police of Ukraine in compliance with state environmental guarantees: theoretical and methodological aspect]. Naukovij visnik Lvivskogo derzhavnogo universitetu vnutrishnih sprav. seriya yuridichna - Scientific Bulletin of the Lviv State University of Internal Affairs. legal series, 3, 50-161. [in Ukrainian].

10.Mezhevska L. V., Chelahol M. K. (2017). Diyalnist Nacionalnoyi policiyi u sferi ohoroni navkolishnogo prirodnogo seredovisha [Activities of the National Police in the field of environmental protection]. Porivnyalne analitichne pravo - Comparative analytical law, 1, 118-120. [in Ukrainian].

11.Komarnickij V. M., Yerofeyev M. I. (2017). Policejske zabezpechennya ekologichnoyi bezpeki: pravovi pitannya [Police environmental security: legal issues]. Visnik LDUVS im. E.O. Didorenka - Bulletin of the LDUVS named after E.O. Didorenko, 1 (77), 150-157. [in Ukrainian].

12.Sirant M. (2020). Mehanizmi administrativno-pravovogo regulyuvannya zabezpechennya ekologichnoyi bezpeki: instrumentalna osnova [Mechanisms of administrative and legal regulation of environmental safety: instrumental basis]. Visnik Nacionalnogo universitetu «Lvivska politehnika». Seriya: «Yuridichni nauki» - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: "LegalSciences", 3 (27), 150-157. [in Ukrainian].

13.Brusakova O. V. (2017). Nacionalna policiya Ukrayini yak sub'yekt zabezpechennya ekologichnoyi bezpeki derzhavi [The National Police of Ukraine as a subject of environmental security of the state]. Pravoohoronna funkciya derzhavi: teoretiko-metodologichni ta istoriko- pravovi problemi, (27-30). Harkiv. [in Ukrainian].

14.Krasnova Yu. A. (2017). Yuridichna priroda ekologichnoyi bezpeki [Legal nature of environmental security]. Yuridichnij naukovij elektronnij zhurnal - Legal scientific electronic journal, 4, 27-30. URL: http://lsej.org.ua/4_2017/15.pdf (data zvernennya: 25.02.2024). [in Ukrainian].

15.Rabinovich P. (2006). Suchasne yevropejske pravorozuminnya [Modern European understanding of law]. Pravo Ukrayini - Law of Ukraine, 3, 4-7. [in Ukrainian].

16.Ivanyuta P. V. (2010). Derzhavne regulyuvannya ekologo-tehnogennoyu bezpekoyu Ukrayini [State regulation of ecological and technogenic security of Ukraine]. Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvitok - Public administration: improvement and development, 8. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2010_8_5. [in Ukrainian].

17.Balyuk G. I., Kovalchuk T. G. (2020). Pravove regulyuvannya zabezpechennya ekologichnoyi bezpeki v Ukrayini [Legal regulation of environmental safety in Ukraine]. Modern researches: progress of the legislation of Ukraine and experience of the European Union : Collective monograph, (288-312). Riga : Izdevnieciba “Baltija Publishing”. [in Ukrainian].

18.Pro Nacionalnu policiyu : Zakon Ukrayini vid 2 lipnya 2015 roku № 580-УШ (zi zminami ta dopovnennyami) [About the National Police: Law of Ukraine dated July 2, 2015 №. 580-VIII (with amendments and additions)]. Zakonodavstvo Ukrayini. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/580-19#Text (data zvernennya: 26.02.2024). [in Ukrainian].

19.Vdovichen V. (2020). Substancionalni yakosti pravovoyi kategoriyi «policejski poslugi» [Substantial qualities of the legal category "police services"]. Pidpriyemnictvo, gospodarstvo i pravo - Entrepreneurship, economy and law, 8, 152-156. [in Ukrainian].

21.Kiryeyeva I. V. (2023). Zahist ekologichnih prav gromadyan pracivnikami policiyi v umovah voyennogo stanu [Protection of environmental rights of citizens by police officers under martial law]. Zahist ta dotrimannya prav gromadyan organami Nacionalnoyi policiyi Ukrayini v umovah voyennogo stanu : tezi dopovidej uchasnikiv nauk.-praktichnoyi konferenciyi (m. Vinnicya, 7 grud. 2023 r.), (52-53). Vinnicya : HNUVS. [in Ukrainian].

22.Doskevich G. O. (2022). Shodo povnovazhen nacionalnoyi policiyi v umovah voyennogo stanu [Regarding the powers of the national police under martial law]. Problemi suchasnoyi policeyistiki : tezi dopovidej uchasnikiv naukovo-praktichnoyi konferenciyi (m. Harkiv, 20 kvitnya 2022 r.), (21-24). Harkiv : HNUVS. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru