Цифровий юридичний документ: поняття, ознаки, правовий статус

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет оборони України

ЦИФРОВИЙ ЮРИДИЧНИЙ ДОКУМЕНТ: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ПРАВОВИЙ СТАТУС

Алієв Р.В. кандидат юридичних наук, доцент, начальник науково-дослідної

лабораторії проблем правового забезпечення сектору безпеки і

оборони науково-дослідного відділу проблем розвитку та впровадження стратегічних комунікацій інституту стратегічних комунікацій

В епоху глобалізаційних процесів, цифрової трансформації та діджеталізації людство все частіше звертається за допомогою до вже існуючих видів цифрових документів, у тому числі юридичних. Так, ще двадцять років тому в українському суспільстві існувала проблема цифрової фіксації та оброблення будь-якої юридичної інформації (інформаційних правовідносин), що суттєво обмежувало права, свободи та обов'язки людини і громадянина в існуючих умовах розвитку інформаційних систем в Україні.

На сьогодні темпи цифрової трансформації досягли неабияких результатів, які ми маємо можливість використовувати у повсякденній життєдіяльності. Так, наприклад, на порталі «Дія» вже доступно понад 50 державних онлайн-послуг, а саме: «єРобота», «Пенсії, пільги та допомога», «Сім'я», «Ліцензії та дозволи», «Безпека та правопорядок», «Документи та громадянство», «Судові штрафи» тощо. Сплата штрафу за адміністративне правопорушення онлайн: нова послуга в «Дії», яка реалізовується Міністерством цифрової трансформації України разом з Державною судовою адміністрацією України, ДП «Центр судових сервісів» та ДП «Інформаційні судові системи». Крім того, Міністерство цифрової трансформації України створило простір для реалізації нових проєктів, таких як: «Дія.Сіїу» - унікальний простір, правовий режим для розвитку українських IT-компаній та «Е-резидентство» - це онлайн-сервіс, що надає можливість іноземцям онлайн вести бізнес в юрисдикції України та відкривати банківські рахунки [1].

Не залишаються поза увагою проблеми внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО) в умовах російсько-української війни. Так, для того, щоб зареєструвати статус ВПО та отримати довідку переселенця, портал “Дія” в цифровому форматі визначає алгоритм отримання статусу переселенця та оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи [2]. Це невичерпний перелік цифрових послуг, які надаються національними електронними інформаційними ресурсами під час реалізації правової політики у таких сферах: цифровізації, цифрового розвитку, цифрової економіки, цифрових інновацій та технологій, електронного урядування та електронної демократії. Водночас, виникає питання, чи має цифровий документ з того ж самого застосунку «Дія» юридичну силу, які його ознаки та правовий статус?

Дотепер в Україні сформовані певні правові та організаційні засади управління інформаційними ресурсами, які закріплені, насамперед у статті 34 Конституції України, в якій зазначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір [3, с. 17], та інших законодавчих актах України.

Свого часу Законом України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” від 9 січня 2007 року № 537-V одним із завдань національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні було створення в електронній формі архівних, бібліотечних, музейних фондів та інших фондів закладів культури, формування відповідних інформаційно-бібліотечних та інформаційно-пошукових систем з історії, культури, народної творчості, сучасного мистецтва України тощо [4]. Нині вищезазначене завдання трансформоване у «Положення про Міністерство цифрової трансформації України» (далі - Мінцифри), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 р. № 856, відповідно до якого основними завданнями Мінцифри є формування та реалізація державної політики: у сфері впровадження електронного документообігу; у сфері розвитку цифрових навичок та цифрових прав громадян.

Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання соціальної і цифрової трансформації, а також різні аспекти розвитку інформаційного суспільства досліджували вітчизняні науковці, такі як: С. Ю. Бєлявська (2016 р.), К. І. Бєляков (2013 р.), І. Ю. Крегул (2012 р.), Н. Б. Новицька (2016 р.), В. Г. Пилипчук (2013 р.), Г. М. Проскура (2021 р.), І. М. Сопілко (2014 р.), А. Ю. Старченко (2015 р.), Д. В. Сулацький (2011 р.), О. Ю. Харенко (2016 р.), О. Б. Червякова (2008 р.) та інші. Однак, проблемі визначення правового статусу цифрового юридичного документа його поняття та ознак не приділено належної уваги, тому назрів час закріплення його інформаційно-правового статусу.

Сьогодні розвиток інформаційного середовища характеризується комплексом нових досягнень прогресу, серед яких швидка зміна інформаційно-комунікаційних технологій; переведення інформації в цифровий формат; формування транснаціональних інформаційних потоків; переміщення капіталів у цю сферу як найбільш прибуткову; висока конкуренція серед провідних виробників, їх об'єднання і дезінтеграція [5. с. 764]. Саме завдячуючи електронній формі документа, впровадження електронного документообігу, став можливий наступний крок у розвитку інформаційного суспільства - розвиток цифрових навичок та цифрових прав громадян.

Складне питання цифрових прав громадян свого часу вивчали О. Б. Братасюк та Н. Ф. Ментух, які у своїх дослідженнях зазначають, що цифрові права людини - це окрема група прав людини, які пов'язані з використанням та/або реалізовуються в мережі Інтернет за допомогою спеціальних пристроїв (комп'ютерів, смартфонів тощо) [6]. До цих прав науковці відносять: 1) право на доступ до Інтернету - полягає в тому, що кожен має право на рівний доступ і використання вільного та безпечного Інтернету; 2) свобода вираження поглядів онлайн - означає право вільно висловлювати свої погляди, шукати, отримувати та поширювати інформацію онлайн; 3) право на приватність і захист персональних даних - кожен має право на приватність онлайн та захист персональних даних в Інтернеті (соціальних мережах, у заповненні Google-форм тощо); 4) право на свободу та особисту безпеку онлайн - реалізація цього права потребує механізму захисту від протиправних дій, тобто певні державні гарантії захисту від фізичного та психологічного насильства чи домагань, мови нетерпимості, нетолерантності та ворожнечі, дискримінації в онлайн-середовищі; держава має сприяти розвитку та функціонуванню безпечних Інтернет-технологій; 5) право на мирні зібрання, асоціації та/ або використання електронних інструментів демократії - означає, що люди повинні мати свободу об'єднання та використовувати будь-які сервіси, вебсайти чи застосунки для створення, приєднання, мобілізації та участі в соціальних групах та асоціаціях; 6) право на цифрове самовизначення або право відключатися від онлайну, або бути забутим в онлайні - людина як користувач у системі (соціальній мережі, форумі, онлайн обговоренні) вправі сама, на власний розсуд визначити ім'я (ідентифікатор) або іншу апріорну інформацію про неї, яку вона буде використовувати в системі. цифровий електронний документ правовий

Таким чином, переведення публічно-правової та приватної інформації в цифровий формат, а саме в структуру цифрового юридичного документа, визначення його юридичної сили та правового статусу має стати предметом наукових досліджень у контексті цифрових прав громадян. Це пояснюється тим, що чинне українське законодавство не містить тлумачення дефініції цифровий юридичний документ та не визначено його правовий статус. Натомість в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV зазначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Список використаних джерел

1. Офіційний сайт Міністерства цифрової трансформації України. [Електронний ресурс]. URL: https://thedigital.gov.ua/projects (дата звернення 17.11.2023).

2. Про облік внутрішньо переміщених осіб. Постанова Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/509-2014-%D0%BF#n9 (дата звернення 17.11.2023).

3. Конституція України: чинне законодавство станом на 01 січня 2020 р.: Офіц. Текст. К.: Норма права, 2020. 100 с.

4. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України від 9 січня 2007 року № 537V URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/537-16#n14. (дата звернення 17.11.2023).

5. Правова доктрина України: у 5 т. Х.: Право, 2013. Т 2: Публічноправова доктрина України / Ю. П. Битяк, Ю. Г Барабаш, М. П. Кучерявенко та ін. ; за заг. ред. Ю. П. Битяка. 864 с.

6. О. Б. Братасюк. Н. Ф. Ментух. Поняття та класифікація цифрових прав в Україні. URL: file:///C:/Users/Asus/Downloads/download.pdf. (дата звернення 17.11.2023).

Размещено на Allbest.ru