До питання кримінологічної характеристики особи кіберзлочинця: дослідницький аспект та підходи до розуміння

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

ДО ПИТАННЯ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОСОБИ КІБЕРЗЛОЧИНЦЯ: ДОСЛІДНИЦЬКИЙ АСПЕКТ ТА ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ

Атамась Вадим Романович бакалавр

права, студент магістратури

м. Харків

Анотація

Нині найбільш прогресуючою тенденцією розвитку суспільства є розвиток комп'ютерних та IT-технологій. Процес комп'ютеризації, автоматизації впроваджується майже в усі сфери життєдіяльності суспільства, спрощуючи і прискорюючи її. Маючи велику кількість позитивних ознак цього процесу, є й, на жаль, негативна сторона, яка виражається в новому злочинному явищі, яке іменується кіберзлочинностю. Таким чином, комп'ютерні та інші технології, а також суспільні відносини в цій сфері, утворюють новий об'єкт злочинних посягань, а також засоби і способи вчинення суспільно небезпечного діяння, що разом з тим створює таку актуальну проблему як кіберзлочини.

Відтак, актуальність дослідження пов'язана із глобальною інформатизацією суспільства, за якою в сучасних умовах необхідним є з'ясування особи кіберзлочинця, його ознак і характеристик, яка, в сучасному світі є апріорі важливою, враховуючи тенденції розвитку сфери інформаційних технологій, оновлення суспільства і потяг правопорушників до пошуку шляхів вчинення все нових кримінальних правопорушень. Фактично кожна особа, використовуючи мережу і новітній технологічний засіб, як-от комп'ютер, смартфон, смарт-годинник тощо, може здійснити втручання не тільки в сферу особистих відносин певної людини, а й в роботу великих компаній, підприємств або ж навіть урядів однієї з держав світу, керуючись певного роду мотивами.

Так, стаття присвячена дослідженням, які вивчають мотивацію кіберзлочинців та їх ймовірні характеристики, як з точки зору демографічних ознак, так і психологічних характеристик. Проаналізовано і доведено, що в розумінні характеристики особи кіберзлочинця важливим є її тлумачення на підставі сформованих теорій, зокрема, нейтралізації, самоконтролю, соціально-когнітивної, рутинної діяльності та спланованої поведінки. Підкреслено і виведено основні ознаки особи кіберзлочинців, її мотивацію та типологізацію. кіберзлочинець мотивація поведінка соціальний

Ключові слова: кіберзлочин, кіберзлочинець, особа кіберзлочинця, ITтехнології, IT-правопорушення, хакерство.

Abstract

Atamas Vadym Romanovych Bachelor of Law, Master's student, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

ON THE ISSUE OF CRIMINOLOGICAL CHARACTERISTICS OF A CYBERCRIMINAL: THEORETICAL ASPECT AND APPROACHES TO UNDERSTANDING

Today, the most progressive trend in the development of society is the development of computer and IT technologies. The process of computerisation and automation is being introduced into almost all spheres of society's life, simplifying and accelerating it. While there are many positive features of this process, there is, unfortunately, a negative side, which is expressed in a new criminal phenomenon called cybercrime. Thus, computer and other technologies, as well as social relations in this area, form a new object of criminal encroachments, as well as means and methods of committing a socially dangerous act, which at the same time creates such an urgent problem as cybercrime.

Therefore, the relevance of the study is related to the global informatisation of society, which in modern conditions requires identifying the cybercriminal, his or her features and characteristics, which is a priori important in the modern world, given the trends in the development of information technology, the renewal of society and the desire of offenders to find ways to commit new criminal offences. In fact, any person using a network and the latest technological means, such as a computer, smartphone, smartwatch, etc., can interfere not only with the sphere of personal relations of a certain person, but also with the work of large companies, enterprises or even governments of one of the world's states, guided by certain motives.

Thus, the article is devoted to the research that examines the motivation of cybercriminals and their likely characteristics, both in terms of demographic features and psychological characteristics. It is analysed and proved that in understanding the characteristics of a cybercriminal, it is important to interpret them on the basis of established theories, in particular, neutralisation, self-control, socio-cognitive, routine activities and planned behaviour. The main features of cybercriminals' personality, their motivation and typology are emphasised and derived.

Keywords: cybercrime, cybercriminal, cybercriminal personality, IT technologies, IT offences, hacking.

Постановка проблеми

Інформатизація суспільства є безумовним феноменом останніх десятиліть. Вклад привнесений електрообчислювальними машинами, програмними пристроями та смарт-девайсами оновив розуміння плину життя. Проте, не дивлячись на позитивний бік такої цифровізації, деякі з членів суспільства використовують це надбання зовсім не в благих цілях. Сфера кіберпростору викликає неабияку цікавість у все більшої кількості осіб, які все частіше бажають стати на злочинний шлях, аби довести свою мотивацію до кінця, показати себе світові, ствердитись за рахунок невинних осіб. Наявність електронних приладів, вільний доступ до мережі створюють загрозу не лише для суспільства, але й держав, в аспекті національної і міжнародної безпеки, великих корпорацій та інших потенційних жертв.

В цьому аспекті, важливим є з'ясування, які ж ознаки властиві кіберзлочинцям, які вікові межі, стать, рівень освіти притаманні цій категорії правопорушників, які умови їх життя, які деструктивні явища формували їхню особистість і найголовніше -- з'ясування, що ними рухає при вчиненні відповідних протиправних діянь.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання причин в умов, дослідження кіберправопорушень як негативного феномену, шляхи запобігання цієї категорії правопорушень займалась велика кількість фахівців в сфері кримінального права, кримінології, криміналістики, психології та інших наук. Зокрема, присвячені цій темі роботи можемо побачити в доробку таких авторів як О. В. Таволжанський, Д. С. Азарова, О. А. Баранова, Ю. М. Батуріна, П. Д. Біленчука, М. Ю. Валуйської, В. В. Василевича, А. А. Васильєва, В. Д. Гавловського, В. О. Глушкова, В. О. Голубєва, Н. О. Гуторової, Р. А. Калюжного, М. В. Карчевського та деяких інших. Принагідно зазначити, що наукові надбання зарубіжних авторів мають не меншу вагу при розкритті нашого питання.

Метою статті є дослідження особи кіберзлочинця, його характеристик, мотивації, а також виведення типів у вчинюваних кіберзлочинах.

Виклад основного матеріалу

Підхід до розуміння мотивації та характеристик кіберзлочинців ґрунтується на тих фундаментальних постулатах, які були виведені з таких з наук як психологія і соціологія, які, власне, знайшли свій вияв і в кримінології. Вони були зосереджені переважно на п'яти основних теоріях: нейтралізації, самоконтролю, соціально-когнітивної, рутинної діяльності та спланованої поведінки [1].

Теорія нейтралізації зосереджується на тому, як люди сприймають і оцінюють потенційний вплив своєї злочинної діяльності, а також на тому, як вони можуть спотворювати це сприйняття, щоб зробити свою діяльність більш морально прийнятною на свою користь [1, с. 31]. Це може бути пов'язано з психологічним процесом когнітивного дисонансу, коли люди відчувають дискомфорт, маючи суперечливі думки щодо певного питання [2]. Наприклад, якщо особа вважає, що хакерство є морально неетичною поведінкою, але продовжує займатися цією діяльністю, то для того, щоб зменшити конфлікт між її моральними уявленнями та поведінкою, вона може або взагалі припинити таку поведінку (тобто більше не займатися хакерством), або скоригувати її на абсолютно протилежне, щоб вони відповідали її моральним уявленням (наприклад, вважати, що хакерство не завдає безпосередньої шкоди нікому, а, отже, це нормально, що робить його морально прийнятною діяльністю).

Теорія самоконтролю злочинності передбачає, що особи часто вступають у злочинну діяльність через нездатність ефективно контролювати свою поведінку [3, с. 270]. Самоконтроль вважається психологічною характеристикою, пов'язаною зі здатністю уникати спокус і як протистояти їм. Ця риса також пов'язана з кіберзлочинною діяльністю, такою як, наприклад, завантаження нелегального контенту на популярні веб-портали і форуми [4, с. 13].

Соціально-когнітивна теорія відображає, як люди вчаться поводитися в певному середовищі на основі спостереження за діями тих, хто їх оточує, а також за наслідками та результатами поведінки, за якою вони спостерігають [5]. Пропонується, що цей процес соціального навчання відбувається через взаємодію з конкретними рольовими моделями в оточенні людини, наприклад, через спостереження за поведінкою однолітків, інтернет-товаришів, колегами по роботі тощо. Наприклад, раніше було виявлено, що ставлення до цифрового піратства пов'язане зі спілкуванням з однолітками-девіантами та сприйняттям того, що людина буде займатися цифровим піратством. Таким чином, залучення та приналежність до інших осіб, які займаються кіберзлочинною поведінкою, може впливати на сприйняття індивідом прийнятності такої діяльності, соціальних норм та очікувань, пов'язаних з такою поведінкою, а також на фактичну здатність ефективно брати участь у кіберзлочинній діяльності. Аналогічним чином вирішується питання щодо девіантної поведінки в Інтернеті, наприклад, кібербулінгу, підкреслюючи потенційну роль зазначених соціальних факторів у впливі на поведінку людини (наприклад, близькі стосунки з однолітками та сім'єю, оточення, норми і цінності на рівні суспільства тощо) [6, с. 114].

Теорія повсякденної діяльності стосується трьох основних елементів, які повинні співпасти для того, щоб відбулось конкретне кримінальне правопорушення: наявність цілі, яка є потенційно привабливою (наприклад, дані кредитної картки, що зберігаються в певному місці), наявність мотивованого злочинця (наприклад, особи, яка дізнається про ці дані або яка активно їх шукає) та відсутність ефективного захисту (наприклад, відсутність достатнього технічного захисту) [7]. Як наслідок, існування принадної цілі та використання слабких захисних механізмів може вплинути на поведінку, характеристики та потенційні мотиви правопорушника для вчинення конкретного протиправного діяння.

Теорія запланованої поведінки забезпечує основу для вивчення взаємозв'язку між переконаннями людини та її поведінкою. Вона розглядає три основні механізми, за допомогою яких можна впливати на наміри людини щодо певної поведінки: її ставлення до такої поведінки, яке відображає, наскільки позитивно чи негативно вона оцінює поведінку та тих, хто її демонструє, тобто сприйняття соціальних норм, пов'язаних з такою поведінкою, та розуміння легкості здійснення такої поведінки [8, с. 183].

Останніми роками досліджувалася роль низки демографічних і психологічних факторів в ефективній характеристиці осіб, залучених до ITправопорушень, включаючи вік, стать, користування Інтернетом, ступінь самоконтролю. Так, дослідження 2018 року було проведено з метою вивчення характеристики осіб, так чи інакше, пов'язаних із вчиненням цього виду правопорушень. Загалом, респонденти повідомили, що: 1) їхній вік був переважно старшим підлітковим, починаючи від 13 років, закінчуючи 20-річним віком; 2) більшість повідомили, що проживають у розвинутих країнах, по типу США, Великобританії або Німеччини, і 3) багато з них мали освіту, на рівні повної середньої або неповної вищої. Крім цього, 88% респондентів також повідомили, що вони чоловічої статі, а 63% - білі [9, с. 27].

Інше, не менш важливе дослідження, привело до таких висновків. Загалом, за його результатами було виявлено, що 88% респондентів виявилися чоловіками, лише 4,3% - жінками, а решта не визначили свою стать. Більшість хакерів були молодого віку: більше половини з них були молодше 19 років, приблизно 83% - молодше 25 років і 98% - молодше 35 років. Близько 40% хакерів повідомили, що не сповідують жодної релігії, інша частина сповідують християнство (24,7%) і буддизм (19,3%). За етнічною приналежністю переважають азіати (60,4%), враховуючи регіон дослідження, більшу ж частину інших осіб становлять білі. Серед рідних мов респонденти назвали корейську (48,6%), англійську (29,2%), афганську (8,4%), іспанську (1,5%) та японську (1,4%). Респонденти відповідали уявленням про хакерів як про переважно освічених людей. В основному, опитані представники кіберсфери закінчили початкову школу (15,2%), середню школу (25,2%), декілька років в закладі вищої освіти (13,9%), 4 роки університету, тобто, закінчили курс, передбачений закладом вищої освіти за певною спеціальністю, пов'язаною зі сферою інформаційних технологій (26,6%), магістратуру (4,7%), і найбільш мала частка мала докторську ступінь (2,6%). Розглядаючи об'єкт атака, респонденти повідомили, що зламували особисті сторінки в соціальних мережах (70%), сайти: університетів (56,5%), малого бізнесу (47,2%), представників великого бізнесу (42,2%), урядів, в основному цікавлячись іноземними державами (38%), порносайти (35,9%), іноземних етнічних груп (31,8%), військові (27,8%), транснаціональних корпорацій (27,7%), секретних служб (26,5%), закордонних релігійних організацій (22,6%) та банківські комп'ютерні системи (21,9%) [10].

В одному з онлайн-опитувань, було опитано 522 студентів, які навчаються на курсах соціальних наук та загальноосвітніх курсах у США, вивчаючи їхню участь у трьох категоріях кіберзлочинів (хакерство, цифрове піратство та кіберпереслідування) та потенційний зв'язок з індивідуальними характеристиками, такими як стать, ступінь самоконтролю та ступінь занурення в кіберсередовище. Аналіз даних показав, що чоловіки більш схильні до хакерської діяльності, ніж жінки, однак цей зв'язок не залежав від ступеня користування Інтернетом, причому гендерна різниця зникала серед користувачів Інтернету з високим рівнем самоконтролю та занурення в кіберсередовище. І навпаки, старший вік і менше часу, проведеного в Інтернеті, асоціювалися з меншою залученістю до хакерської діяльності. Це дозволяє припустити, що результати, пов'язані з більшою залученістю чоловіків до девіантної онлайн-діяльності, такої як хакерство, насправді можуть бути пов'язані з традиційно більшою схильністю таких осіб до використання Інтернету та комп'ютерів [11, с. 560].

Застосувавши етнографічний підхід, шляхом відвідування приватних зустрічей хакерської групи, які були доповнені 14 напівструктурованими інтерв'ю, були окреслені такі висновки. Представлено значну кількість етнографічних деталей про фактори розвитку, батьківський вплив, вплив технологій та вразливість до хакерства. Було виявлено підтримку тендерної та расової нерівності, але не упередженості щодо молоді. Більшість учасників вважали себе представниками середнього класу і працювали в технологічному секторі. Батьки також часто мали технологічні професії, причому стверджується, що раннє знайомство з технологіями супроводжується дрейфом у бік хакерства в підлітковому віці, в тому числі, із впливом однолітків [12].

Вивчаючи справи відомих правопорушників, яких переслідували правоохоронні органи, було проведено контент-аналіз 119 справ про кіберзлочини, розглянутих Міністерством юстиції США з 2013 по червень 2017 року. За результатами виявлено, що найпоширеніші справи стосувалися онлайн-шахрайства та втручання в роботу електро-обчислювальних машин, причому 91,5% правопорушників були чоловіками. Цікавим видається той факт, що середній вік чоловіків-правопорушників (35,6 років) виявився молодшим, ніж у жінок-правопорушниць (51,5 років). Більш ніж у половині випадків у правопорушеннях брали участь більше одного злочинця, що свідчить про те, що або така онлайн-діяльність має важливий соціальний і груповий компонент, або ж злочинці, які працюють разом з іншими, мають більше шансів бути виявленими та притягнутими до відповідальності. Дослідження також виявило, що 30% правопорушників походять з країн за межами США і, що цікаво, ці правопорушники, як правило, молодші за американських злочинців [13, с. 235].

Використовуючи базу даних онлайн-аукціонів, що містить звіти про випадки шахрайства, зібрані між 2012 та 2013 роками в Гонконзі (загалом 61 звіт), було досліджено різні соціально-демографічні характеристики правопорушників. Різні дані з цих звітів були розподілені за типами поведінки та особистими характеристиками злочинців. Потім було визначено три групи правопорушників, причому вік, рівень освіти та внутрішня мотивація (як об'єктивна, так і та, чому правопорушник не боявся бути спійманим) були визначені як основні чинники, що визначають відмінності між цими різними типами правопорушників. Цікаво, що внутрішня мотивація та вік виявилися найбільш очевидними аспектами для досвідчених та активних правопорушників. Характеристики показують, що більшість правопорушників були чоловіками (67%), неодруженими або розлученими (72%), проживали з батьками (64%) і були у віці від 22 до 39 років (68%). Більшість правопорушників мали середню освіту (64%), працювали (56%), але були відносно бідними (64%), і лише невелика частина з них мали достаток (8%). Майже всі правопорушники (90%) раніше не мали історії арештів. Більшість з них (79%) брали участь в онлайн-аукціонах з матеріальних міркувань (наприклад, для покращення свого рівня життя) [14].

Різноманітні фактори, які можуть спонукати людей до вчинення кримінальних правопорушень у сфері кіберпростору, останніми роками перебувають у центрі уваги все більшої кількості науковців. Такі мотиви можуть варіюватися від фінансової винагороди та діяльності організованих злочинних угруповань, до особистої помсти, політичних переконань, а також прагнення до азарту, статусу та визнання.

В деяких дослідженнях йдеться про те, що мотивація хакерів є переважно внутрішньою та когнітивною (тобто такою, що відображає внутрішні психічні процеси), і тому важливим є з'ясування саме причинного фактору, так званого «потоку». Психологічний процес потоку пов'язаний з повним зануренням у діяльність до такої міри, що вона повністю поглинає людину, і асоціюється із задоволенням і зосередженістю. Аналіз даних показав, що цей потік може перериватися "зигзагоподібно", коли кризи, пов'язані з браком навичок, мотивують хакерів до подальшого розвитку [15, с. 175]. Це, в свою чергу, призводить до подальшого занурення в сферу кіберзлочинності, вивчення і застосування досвіду колег-хакерів, нарощування досвіду і навичок, яке сприяє не просто вчиненню кіберправопорушень, а й доведенню вмінь конкретної особи злочинця до бездоганного рівня. Очевидним є той факт, що чим більший буде рівень знань особи, тим більш тяжкі правопорушення в кіберсфері нею будуть вчинятись.