Правові умови та підстави визначення місця проживання дитини з одним із родичів: питання теорії та практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові умови та підстави визначення місця проживання дитини з одним із родичів: питання теорії та практики

Кирильчук Інна Альвіанівна аспірантка третього курсу кафедри публічного та приватного права Навчально-наукового гуманітарного інституту, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, м. Київ,

Анотація

У статті розглядаються окремі питання теорії та практики щодо правових підстав та умов визначення місця проживання дитини не з батьками, а з одним із її інших родичів, зокрема бабою, дідом тощо. Актуальність теми цього дослідження обумовлена тим, що в умовах сьогодення ситуативна різноманітність, що охоплює різні життєві ситуації, включаючи вимушений виїзд дитини за кордон, загибель батьків або одного з батьків або їх зникнення безвісти, вимагає для забезпечення найкращих інтересів дитини визначити її місце проживання з кимось із її родичів. Автором обґрунтовано, що необхідність встановлення місця проживання дитини з одним із її родичів обумовлена тим, що визначення такого місця проживання з батьками або одним із батьків не завжди узгоджується з принципом найкращих інтересів дитини.

Автором проведено огляд наукової літератури та проведено аналіз сімейного та цивільного законодавства, на підставі чого визначено поняття та групи родичів та членів сім'ї, з котрими може бути визначене місце проживання дитини.

Охарактеризовано типові судові спори, що виникають між батьками дитини та іншими її родичами щодо визначення місця проживання дитини. Доведено, що в таких спорах суди здійснюють різне тлумачення критеріїв визначення найкращих інтересів дитини для визначення місця її проживання з одним із родичів, а не з батьками.

Аргументовано, що в національній судовій практиці та практиці Європейського суду з прав людини визначено суперечливі підходи до встановлення правових підстав та умов для визначення місця проживання дитини з одним із її родичів. На підставі проведення аналізу судової практики автором окреслено правові підстави та умови визначення місця проживання дитини з одним із її родичів.

Ключові слова: місце проживання дитини, близькі родичі, найкращі інтереси дитини, судова практика, судовий спір.

Kyrylchuk Inna Alvianivna third-year postgraduate student of the Department of Public and Private Law of the Educational and Scientific Humanitarian Institute, Tavria National University named after V.I. Vernadskogo, Kyiv місце проживання дитини родич

LEGAL CONDITIONS AND GROUNDS FOR DETERMINING THE PLACE OF RESIDENCE OF A CHILD WITH ONE OF THE RELATIVES: ISSUES OF THEORY AND PRACTICE

Постановка проблеми

Правові підстави та умови визначення місця проживання дитини регламентовані Сімейним кодексом України (ст. ст. 160-165).

Огляд відповідних статей цього кодексу засвідчує переважне право батьків дитини на визначення її місця проживання з одним із них. Проте на практиці може виникнути ситуація, коли визначення місця проживання дитини з одним із батьків не відповідає принципу найкращих інтересів дитини.

На це, зокрема звертає увагу П. Пархоменко, зазначаючи, що відібрання дитини на користь батьків не завжди може відповідати її найкращим інтересам, а тому при їх оцінці має враховуватися строк проживання з іншими особами, ставлення самої дитини до батьків і її психологічний стан у разі повернення до одного з батьків, встановлення перехідного періоду, а також співпраця зацікавлених осіб [1].

До того ж в умовах сьогодення можуть виникати ситуації, коли дитина вимушено переїжджає за кордон на тимчасове або постійне місце проживання без своїх батьків або якщо батьки загинули чи зникли безвісти та ін. За таких обставин актуальним стає питання щодо окреслення правових підстав та умов визначення місця проживання дитини з одним із її родичів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Науково-теоретичну основу цього дослідження складають роботи таких вчених як П. Пархоменко, І. Е. Ревуцька, О. В. Розгон, Ю. М. Шевців та ін. У своїх наукових роботах ці науковці значну увагу приділяють дослідженню питань щодо визначення поняття та видів родичів, членів сім'ї, а також деяким практичним аспектам вирішення спорів про визначення місця проживання дитини.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Поміж тим, недостатньо дослідженими у сучасній науці права залишаються деякі питання теорії та практики щодо визначення місця проживання дитини з одним із її родичів. Зокрема, потребують уточнення такі проблемні аспекти цієї теми, як визначення критеріїв принципу врахування найкращих інтересів дитини під час визначення її місця проживання з одним із родичів, окреслення правових підстав та умов, за наявності яких визначення місця проживання дитини з одним із її родичів, а не з батьками, відповідатиме найкращим інтересам дитини тощо.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Метою цього наукового дослідження є окреслення правових підстав та умов визначення місця проживання дитини з одним із її родичів на підставі аналізу теорії та судової практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин при визначенні місця проживання дитини.

Для реалізації поставленої мети автор цієї статті використав такі методи наукового дослідження, як методи аналізу та синтезу для виокремлення підстав та умов визначення місця проживання дитини з одним із її родичів, індуктивний та дедуктивний методи, що покладені в основу з'ясування практичних та теоретичних питань, що вирішуються для визначення місця проживання дитини з одним із її родичів, метод порівняння, завдяки якому виявлено відмінності підходу Європейського суду з прав людини та національних судів при вирішенні відповідного питання, та ін.

Виклад основного матеріалу

Дослідження проблеми визначення місця проживання дитини з одним із її родичів потребує з'ясування значення таких понять, як «члени сім'ї» та «родичі».

З цього приводу варто зауважити, що у законодавстві України відсутнє єдине визначення вказаних понять, а окремі законодавчі акти наводять їх формулювання саме для цілей регулювання відповідних правовідносин.

Наприклад, Закон України «Про протидію корупції» визначає поняття близькі особи, до яких відносить членів сім'ї, а також чоловіка, дружину, батька, мати, вітчима, мачуху, сина, дочку, пасинка, падчерку, рідного та двоюрідного брата, рідну та двоюрідну сестру, рідного брата та сестру дружини (чоловіка), племінника, племінницю, рідного дядька, рідну тітку, діда, бабу, прадіда, прабабу, внука, внучку, правнука, правнучку, зятя, невістку, тестя, тещу, свекра, свекруху, батька та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювача чи усиновленого, опікуна чи піклувальника, особу, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб'єкта [2].

Вказаний Закон визначає поняття близьких осіб для цілей декларування та перевірки дотримання законодавства щодо протидії корупції.

Так само для цілей регулювання трудових правовідносин у ст. 25-1 Кодексу законів про працю України наводиться перелік близьких родичів та свояків, до якого включено: батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя [3].

У свою чергу, Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) регламентує різні черги споріднення для цілей регулювання спадкових правовідносин. Зокрема, у ст. ст. 1261-1265 ЦК України визначено п'ять черг споріднення, які обумовлюють черговість спадкування за законом. При цьому, ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця; народження самого спадкодавця не входить до цього числа [4]. Наприклад, у першу чергу входять чоловік/дружина, діти та батьки; у другу - рідні брати та сестри, баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; до третьої включено рідні дядько та тітка тощо.

У науковій літературі з цього приводу зазначається, що поняття «родич» об'єднує різні ступені кровної спорідненості як зв'язку між людьми, що указує на походження однієї особи від іншого або від їх загального пращура. Іншою ознакою родича може слугувати бокова спорідненість між особами, які походять від загального пращура (брати і сестри тощо). Ступінь спорідненості - це коло народжень, що передували виникненню споріднення двох осіб, за винятком народження їх пращура. На цій підставі О. В. Розгон узагальнює поняття «родичі» та відносить до них фізичних осіб, які походять один від одного або від спільних пращурів, а до близьких родичів включає фізичних осіб, союз яких засновано на близькій родинності (батьки, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки тощо) [5, с. 114].

Що стосується Сімейного кодексу України, то в ньому поняття «родич» згадується досить часто, проте саме визначення цього поняття не наводиться [6]. При цьому саме СК України регулює порядок визначення місця проживання дитини, зокрема й з одним із її родичів.

Оскільки СК України, як слідує зі ст. 1, регулює шлюбні відносини, а також особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів [6], відповідно, основною характеристикою при визначенні особи як родича дитини слід вважати ступінь належності такої особи до «сім'ї».

І. Е. Ревуцька, визначаючи ознаки сім'ї та родинних стосунків у цивільно-правовому аспекті, виділяє дві такі ознаки: 1) наявність взаємних прав та обов'язків; 2) можливість приймати участь у відносинах спадкування, праві проживати в житловому приміщенні, що належить одному з членів сім'ї [7, с. 62].

Більш розгорнуте розуміння поняття «сім'я» надає Ю. М. Шевців, зазначаючи, що дефініція «сім'я» характеризується такими ознаками: 1) є основою формування суспільства, передумовою побудови держави, соціальним феноменом, котрий заснований та функціонує на основі моральних, релігійних норм, звичаїв та традицій, і має глибоку історичну вертикаль виникнення, становлення та функціонування; 2) має юридичну природу, з позиції якої суб'єкти сімейних правовідносин поділяються на три умовні групи: а) подружжя, батьки, діти та суб'єкти усиновлення; б) баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки, рідні брати і сестри, а також мачуха, вітчим, падчерка та пасинок; в) інші члени сім'ї, що визначені у главах 19 та 20 СК України [8, с. 206].

Важливо зауважити, що ступінь споріднення родича з дитиною, щодо якої визначається місця проживання, не має вирішального значення. При цьому конкретні підстави та умови для визначення місця проживання дитини з одним із її родичів окреслені у відповідних статтях СК України.

Зокрема, до таких підстав та умов необхідно віднести: 1) якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування (ч. 4 ст. 143 СК України); відповідно у разі, якщо родичі за згодою органу опіки та піклування забирають дитину з пологового будинку чи іншого закладу охорони здоров'я, вони можуть визначити місце проживання дитини разом із собою; 2) якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них (ч. 3 ст. 161 СК України); це також може означати визначення місця проживання дитини з відповідним родичом; 3) якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим; дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього (ч. 4 та ч. 6 ст. 167 СК України); суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав; у цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування (ч. 1 ст. 170 СК України).

Таким чином, основними правовими підставами для визначення місця проживання дитини з одним із її родичів є: невиконання батьками дитини свого обов'язку щодо необхідності забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я; невідповідність залишення дитини з її батьками або одним із батьків найкращим інтересам дитини; відібрання дитини у батьків без позбавлення останніх батьківських прав; позбавлення батьків дитини батьківських прав або відсутність у дитини батьків.

З цього вбачається, що батьки дитини мають переважне право на визначення місця проживання дитини з ними, якщо тільки це відповідає найкращим інтересам дитини.

При цьому, як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обов'язковою умовою для визначення місця проживання дитини з одним із її родичів є врахування думки самої дитини.

Однією з показових у цій сфері є справа «N.Ts. and others v. Georgia», в якій заявники стверджували, що їхнє право на повагу до приватного та сімейного життя за ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) було порушено через рішення національних судів про повернення дітей їхньому батькові. Зокрема, тітка стверджувала, що права її племінників, гарантовані ст. 8 Конвенції, були порушені, оскільки національні суди не змогли надати належну правову оцінку їхній ситуації та не врахували інтереси племінників, зокрема залишили поза увагою негативне ставлення дітей до батька.

Надаючи оцінку вказаній ситуації в аспекті порушення ст. 8 Конвенції, ЄСПЛ у п. 84 рішення зазначив, що поєднання неправильного представництва та нездатність належним чином представити та почути погляди дітей, підірвало процесуальну справедливість процесу ухвалення рішень у цій справі; це посилювалося неадекватним та однобічним врахуванням інтересів дітей, при якому їх емоційний стан просто ігнорувався.

Стосовно врахування національними судами належним чином найкращих інтересів дітей, ЄСПЛ зауважив, що двома основними причинами рішення національних судів повернути дітей їхньому батькові були такі: по-перше, возз'єднання з батьком відповідало їхнім інтересам, а по-друге, материнська сім'я негативно впливала на хлопчиків. Враховуючи те, що взаємне задоволення батьків і дітей від товариства одне одного є фундаментальним елементом сімейного життя, і в найкращих інтересах дітей є можливість розвиватися в здоровому та гармонійному середовищі, ЄСПЛ, однак, зазначив, що даючи власну оцінку найкращим інтересам дітей, національні суди не приділили належної уваги одному важливому факту: діти не хотіли возз'єднуватися зі своїм батьком. З огляду на таке у цій справі ЄСПЛ визнав наявність порушення ст. 8 Конвенції [9].

Виходячи з аналізу національної судової практики, можна дійти висновку, що в ній привалює підхід про переважне право батьків дитини на визначення місця проживання такої дитини з одним або обома батьками. Такий підхід є цілком справедливим, але за умови, що він узгоджується з принципом врахування найкращих інтересів дитини. Раз з тим, застосовуючи зазначений підхід, судді подекуди кладуть його в основу процесуального права ініціювати спір іншим родичом дитини.

Наприклад, у справі № 356/417/17 з позовом звернулася бабуся дитини про визначення місця проживання дитини з нею, проте, за наслідком розгляду цієї справи Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 грудня 2021 року дійшов висновку про відсутність у бабусі правових підстав для звернення у цій справі з позовом про визначення місця проживання дитини разом з нею, оскільки на момент звернення бабусі з позовом до суду батько дитини не був позбавлений батьківських прав, а бабуся не набула статусу опікуна (законного представника) дитини.

Верховний Суд керувався тим, що батьки дитини, не позбавлені батьківських прав стосовно неї, мають переважне право перед усіма іншими особами (зокрема, й родичами) на участь та вирішення усіх найважливіших питань життя неповнолітньої дитини; такий засадничий принцип визначений у ч. 1 ст. 163 СК України, відповідно до якої батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Наведене, за висновком Суду, свідчить про те, що права та інтереси інших осіб (зокрема баби, діда) мають другорядний характер у порівнянні з правами та інтересами батьків (інших законних представників) та їх претензії стосовно дитини (зокрема, й участь у вихованні) усуваються правомірними вимогами батька/матері дитини. Лише у разі позбавлення батьків дитини батьківських прав стосовно неї, інші близькі родичі набувають переважних прав порівняно з іншими особами на визначення місця проживання дітей з ними.

Відтак, оскільки положеннями законодавства України визначено, хто має право ініціювати в суді спір про визначення місця проживання дитини та яка особа є належним відповідачем у такій справі: такими сторонами є, передусім, батьки дитини, а у разі їх відсутності - усиновлювачі чи інші законні представники (опікуни), відповідно, будь-які інші особи, які не є законними представниками малолітньої дитини, не мають права на звернення до суду з позовом про визначення місця проживання з ними [10].

Проте з таким рішенням не погодився один із суддів Верховного Суду, який виклав свої заперечення в окремій думці. Суддя, зокрема зазначив, що сучасний підхід до вирішення сімейних спорів за участі дитини змінюється; як у національному, так і у міжнародному праві, є широкий консенсус на підтримку ідеї про те, що регулюванням сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Суддя зазначив, що відповідно до встановлених у цій справі обставин мати була позбавлена батьківських прав щодо дитини; за згодою батька визначено, що дитина тимчасово буде проживати у бабусі, але у подальшому між бабусею і батьком дитини виник спір, в якому кожен з них вважає, що дитина має проживати саме з ним.

Оскільки ця справа стосується інтересів дитини, тому результат судового розгляду має бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини, а тому, на думку судді, Верховному Суду необхідно було з'ясувати, чому віддати перевагу: переважному праву батька на проживання з дитиною чи найкращим інтересам дитини. Такий висновок судді ґрунтувався на положеннях ст. 193 СК України, відповідно до якої батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам [11].

Видається, що Верховний Суд у складі палати, вирішуючи такий важливий для дитини спір, як визначення місця її проживання, допустив дещо формальний підхід, надавши перевагу процесуальному аспекту цього питання пере вирішенням спору по суті та не визначив, у який спосіб у цій справі буде реалізований принцип найкращих інтересів дитини (визначення місця проживання з батьком або бабусею дитини). Тому справедливими є міркування, викладені в окремій думці.

Висновки

Таким чином, основними правовими підставами для визначення місця проживання дитини з одним із її родичів (баба, дід, тітка, дядько, повнолітні брати та сестри та ін.) є: позбавлення батьків дитини батьківських прав; відсутність батьків (смерть, відсутність інформації про їх місце знаходження тощо); невиконання батьками дитини свого обов'язку щодо необхідності забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я; невідповідність залишення дитини з її батьками або одним із батьків найкращим інтересам дитини; відібрання дитини у батьків без позбавлення останніх батьківських прав.

На підставі аналізу положень національного законодавства, практики ЄСПЛ та національної судової практики, можна виснувати, що обов'язковими умовами визначення місця проживання дитини з одним із її родичів є: 1) виявлення бажання/згоди родича дитини (оскільки така особа за законодавством не має зобов'язань щодо такої дитини, а тому пряма згода такої особи є обов'язковою умовою); 2) наявність рішення компетентного органу, залежно від ситуації - судового рішення (якщо має місце відібрання дитини у батьків, у тому числі позбавлених або непозбавлених батьківських права) або рішення органу опіки та піклування (при невиконанні обов'язку батьками дитини забрати дитину із пологового будинку); 3) відповідність визначення місця проживання дитини найкращим інтересам дитини (врахування думки дитини, її стосунків з відповідним родичом тощо).

Література:

1. Пархоменко П. (2020) Відібрання дитини в родичів на користь батьків не завжди може відповідати її найкращим інтересам / П. Пархоменко. Закон і Бізнес - Право і бізнес (6(1460). URL : https://zib.com.ua/ua/141443.html.

2. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text.

3. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/ show/435-15#Text.

5. Розгон, О.В. (2014) Поняття «родич», «член сім'ї» та суміжні з ними категорії /

О.В. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна - Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. (Т. 1106, 17, с. 114-117).

6. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-Ш. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2947-14#Text.

7. Ревуцька, І.Є. (2017) До питання поняття сім'ї в теорії сімейного права та за законодавством України та країн-членів Є.С. Науковий вісник Ужгородського національного університету - Науковий вісник Ужгородського національного університету (Т. 46, С. 59-62).

8. Шевців, Ю.М. (2023) Юридичний аналіз поняття «сім'я» та суб'єктів сімейних правовідносин / О.В. Науковий вісник Ужгородського національного університету - Науковий вісник Ужгородського національного університету (Т. 76, 1, С. 201-207)

9. Справа Н.Ц. та інші проти Грузії (ECHR, 2016, 71776/12). URL: https://hudoc. echr.coe.int/ukr#{%22fulltext%22:[%22N.Ts.%20and%20others%20v.%20Georgia%22],%22 documentcollectionid2%22:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER%22],%22itemid%22: [%22001-160313%22].

10. Постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 грудня 2021 року у справі № 356/417/17. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/ show/101913161.

11. Окрема думка судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Олійник А. С. на постанову Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 356/417/17 [Окрема думка судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Олійник А. С. постанова Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 356/417/17]. URL: https:// zakononline.com.ua/ court-deci sions/ show/102221806.

References:

1. Parkhomenko, P. (2020) Vidibrannia dytyny v rodychiv na koryst batkiv ne zavzhdy mozhe vidpovidaty yii naikrashchym interesam [Taking a child away from his relatives in favor of his parents may not always be in his best interests]. Zakon i Biznes - Law and Business (6(1460). Retrieved from: https://zib.com.ua/ua/141443.html [in Ukrainian].

2. Pro zapobihannia koruptsii: Zakon Ukrainy vid 14.10.2014 № 1700-VII [On prevention of corruption: Law of Ukraine No. 1700-VII dated 14.10.2014]. Retrieved from: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text [in Ukrainian].

3. Kodeks zakoniv pro pratsiu Ukrainy vid 10.12.1971 № 322-VIII [Code of Labor Laws of Ukraine dated 10.12.1971 No. 322-VIII]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/322-08#Tex [in Ukrainian].

4. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16.01.2003 № 435-IV [Civil Code of Ukraine dated January 16, 2003 No. 435-IV]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text [in Ukrainian].

5. Rozghon, O.V. (2014) Poniattia «rodych», «chlen simi» ta sumizhni z nymy katehorii [Concepts of "relative", "family member" and related categories]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina - Bulletin of Kharkiv National University named after V. N. Karazin. (Vols. 1106, 17, рр. 114-117) [in Ukrainian].

6. Simeinyi kodeks Ukrainy vid 10.01.2002 № 2947-III [Family Code of Ukraine dated January 10, 2002 No. 2947-III]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text [in Ukrainian].

7. Revutska, I.E. (2017) Do pytannia poniattia simi v teorii simeinoho prava ta za zakonodavstvom Ukrainy ta krain-chleniv YeS [To the issue of the concept of family in the theory of family law and according to the legislation of Ukraine and EU member states]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho universytetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University (Vols. 46, pp. 59-62) [in Ukrainian].

8. Shevtsiv, Yu.M. (2023) Yurydychnyi analiz poniattia «simia» ta subiektiv simeinykh pravovidnosyn [Legal analysis of the concept of "family" and subjects of family legal relations]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University (Vols. 76, 1, pp. 201-207) [in Ukrainian].

9. Case of N.Ts. and others v. Georgia (ECHR, 2016, 71776/12). Retrieved from : https://hudoc.echr.coe.int/ukr#{%22fulltext%22:[%22N.Ts.%20and%20others%20v.%20Georgia% 22],%22documentcollectionid2%22:[%22GRANDCHAMBER%22,%22CHAMBER%22],%22 itemid%22:[%22001-160313%22]} [in English].

10. Postanova Verkhovnoho Sudu u skladi kolehii suddiv Pershoi sudovoi palaty Kasatsiinoho tsyvilnoho sudu vid 1 hrudnia 2021 roku u spravi № 356/417/17 [Resolution of the Supreme Court as part of the panel of judges of the First Judicial Chamber of the Civil Court of Cassation dated December 1, 2021 in case No. 356/417/17]. Retrieved from: https:// zakononline.com.ua/court-decisions/ show/101913161 [in Ukrainian].

11. Okrema dumka suddi Kasatsiinoho tsyvilnoho sudu u skladi Verkhovnoho Sudu Oliinyk A. S. na postanovu Verkhovnoho Sudu vid 01 hrudnia 2021 roku u spravi № 356/417/17 [Dissenting opinion of the judge of the Civil Court of Cassation as part of the Supreme Court Oliynyk A. S. on the decision of the Supreme Court of December 1, 2021 in case No. 356/417/17]. Retrieved from: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/102221806 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru