Сучасна модель контрольної діяльності українського парламентського комітету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут вищої освіти НАПедН України

СУЧАСНА МОДЕЛЬ КОНТРОЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОМІТЕТУ

Жиляєв І.Б., доктор економічних наук,

старший дослідник, головний науковий співробітник

Парламентський контроль (Parliamentary control) - складний і кропіткий процес, який вимагає участі значної кількості учасників, зокрема - експертів, вивчення матеріалів нормативно правового, інформаційно-довідкового і науково-аналітичного характеру, статистичних та інших даних. Правового визначення терміну «парламентський контроль» в українському законодавстві немає, що негативно впливає на детермінацію парламентського контролю (ПК) [1]. Використовується термін «контрольні функції парламенту», конкретного визначення змісту якого українським законодавством також не надано (див. глава 38 та 38-1 парламентського Регламенту [2]). Наукові дослідження використовують ці терміни у достатньо широкому змісті. Підсумкові рішення з ПК формуються і реалізуються парламентом на публічних засіданнях, але їх підготовка забезпечується кропіткою роботою значної кількості суб'єктів ПК, саме тому існують різні організаційні форми його діяльності, однією з основних є комітети і комісії.

Інструменти парламентського контролю. Серед інструментів ПК (Tools of Parliamentary Oversight) R. Pelizzo і R. Stapenhurst виділяють: комісію з розслідування (Commission of enquiry) 95,9%, запитання до урядовців (Questions) - 96,3%, комітетські слухання (Committee Hearing) - 95,6%, парламентські слухання (Hearing in plenary sitting) - 90,8%, проведення часу запитань (Question time) - 84,0%, розслідування (Interpellations) - 75,4% та діяльність омбудсмена (Ombudsman) 72,4%. Примітка: розміщено у порядку частоти практики використання на основі опитування парламентів 83 країн у 2001 році [3]. парламентський контроль консультація громадськість

Парламентські слухання. Особливе місце в питаннях здійснення ПК займають парламентські слухання у Верховній Раді, які проводяться з метою вивчення питань, що становлять суспільний інтерес та потребують законодавчого врегулювання (частина 1 статті 233 Регламенту [2]). На наш погляд, ключовим на наш погляд є визначення мети «вивчення питань, що становлять суспільний інтерес та потребують законодавчого врегулювання», що передбачає розуміння у законодавця відповідного «поля проблем» та виділення найбільш актуальної з цих проблем для суспільства, що виноситься на розгляд. Не менш важливим є й друга частина мети, тобто наявності потреби і потенціалу законодавчого врегулювання проблем, їх пріоритизації (вибору найбільш законодавчо актуальної). Фактично, обидві частини мети проведення парламентських слухань надалі розшифровуються у частині 9 статті 236 Регламенту: «Постанова, якою схвалюються рекомендації за результатами проведення парламентських слухань, повинна містити строки надання інформації про стан реалізації рекомендацій, а також, у разі необхідності, план проведення обговорень («круглих столів», громадських обговорень, слухань у комітетах тощо) щодо стану їх реалізації, список законопроектів, необхідних для реалізації рекомендацій, орієнтовний строк їх розробки і внесення та перелік комітетів, яким Верховна Рада доручає розробити відповідні законопроекти, перелік інших заходів, спрямованих на реалізацію рекомендацій та контроль за їх виконанням» [2]. Знов таки, вищезазначена норма передбачає, на наш погляд, певну конкретизацію інструментів парламентського нагляду (Tools of Parliamentary Oversight), перш за все у формуванні цілей суспільно-політичного розвитку.

Особливості здійснення ПК у сфері науки та освіти. За Комітетом ВР України з питань освіти, науки та інновацій було закріплено наступні предмети: освіта; наука, науково-технічна діяльність та наукові парки; правовий статус та соціальний захист наукових, педагогічних і науково-педагогічних працівників; інноваційна діяльність, розвиток високих технологій (крім питань, які віднесені до предметів відання інших комітетів); засади здійснення наукових і науково-технічних експертиз [4]. Особливості діяльності Комітету ВР України, за яким закріплено повноваження у сферах освіти і науки (у ВР України VIII скликання (2014 - 2019 рр.) - Комітет з питань науки і освіти; у ВР України IX скликання (2019 р. по цей час) - Комітет з питань освіти, науки та інновацій). Перелік інструментів ПК комітету включає: 1) парламентські слухання, в яких комітет є головним; 2) слухання в комітеті; 3) розгляд контрольних питань; 4) проведення інших масових заходів у вигляді круглих столів та виїзних засідань; 5) аналіз законодавчої бази та формування ініціатив щодо її розвитку; 6) затвердження звернень (запитів) народних депутатів з актуальних питань тощо. При цьому, статистичні дані демонструють достатньо напружену діяльність Комітету. Так, Комітет ВР України VIII скликання з питань науки і освіти провів 111 засідань, на яких розглянув 649 питань, з яких 111 розгляд законопроектів, 55 контрольних питань. Було проведено 5 парламентських слухань та 3 комітетських слухань. Комітет ВР України IX скликання з питань освіти, науки та інновацій за ЇЇ-УШ сесії провів 113 засідань, на яких розглянув 731 питання, з яких 417 присвячених розгляду законопроектів, 57 контрольних питань. Було проведено 12 комітетських слухань [5].

Резюме. 1. В Україна створена діюча система ПК, яка модернізувалася протягом останніх років у зв'язку з пандемією та широкомасштабною війною в бік більш широкого застосування цифровізація комунікативних функцій як спілкування з інституціями громадського суспільства, так з виконанням функцій ПК. Зазначене призвело до зміни об'єктів та форм ПК, «заморожуванням» використання традиційних форм, таких як парламентські слухання, запроваджуванням мережевих технологій у здійсненні ПК, інтенсифікацією застосування експертних умоглядних матеріалів замість результатів статистичних та наукових досліджень. 2. Фактично функції ПК в частині проведення консультацій з громадськістю в значному ступені змістилися з рівня парламенту на рівень парламентських комітетів. 3. Здійсненню ПК заважає, на наш погляд, гіперактивність парламентарів (порівняно із іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи) у здійсненні законотворчих функцій. Зазначене призводить к некоректній гіпертрофії внормування в законах сукупності проблем, сформованих на основі як експертних уявлень, так й впливу політичних вподобань. Це призводить до подальшого поширення практики доопрацювання норм законів, некритичного до них ставлення, що у певних випадках знижує саму ефективність ПК. 4. Верховна Рада України має проаналізувати практики здійснення парламентськими комітетами ПК в сучасних умовах, а на основі цього аналізу - розглянути доцільність розробки уніфікованих технологій політики комітетського ПК. 5. Розглянути доцільність створення окремого законодавства, яке б сприяло підвищенню рівня безпосередньої участі громадян у законодавчому процесі, практик ПК.

Список використаної літератури

1. Жиляєв І. Б. Інструментарій контрольних функцій парламентського комітету (на прикладі науки та вищої освіти). Інформація і право. 2022. № 4. с. 139-148. http://ippi.org.ua/sites/default/files/15_24.pdf

2. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10.02.10 р. № 1861-VI, редакція від 31.03.23 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1861-17#Text

3. Pelizzo, R. & Stapenhurst, R. (2004). Tools for Legislative Oversight: An Empirical Investigation. Washington, DC: World Bank Policy Research Working Paper. URL: https://openknowledge.worldbank.org/entities/publication/d491f73e-6d3c-50c7-8205-fb1bc280d9da

4. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 04.04.95 р. № 116/95-ВР, редакція від 31.03.23 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/n6/95-%D0%B2%D1%80#Text

5. Офіційний веб-сайт Комітету ВР України з питань освіти, науки та інновацій. URL: https://kno.rada.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru