Щодо питання подальших наукових розвідок "злочинів агресії" / пропаганда, планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни

кафедри кримінального права і процесу, професор

Наукові обстеження стосовно з'ясування поняття агресії, видів збройного конфлікту, причин та способів їх розв'язання, питань відповідальності держави за акти агресії та міжнародних підходів - презентовані працями таких науковців, зокрема, як: Н. Акімов, О. Базов, М. Баймуратов, О. Березніков, І. Бойко, С. Бескоровайний, О. Броневицька, К. Важна, В. Гапончук, С. Денисов, В. Дяченко, О. Задніпровська, І. Касинюк, Н. Кончук, К. Кардаш, У. Коруц, Е. Кузьмін, О. Ладиненко, І. Лоссовський, А. Майснер, Г. Маляр, С. Мохончук, Л. Мошняга, Нікітін, О. Олішевський, Н. Орловська, Ортинський, Я. Пилипенко, П. Пекар, О. Полторак, В. Поповичук, В. Радецький, В. Робак, Ю. Резнік, М. Рубащенко, В. Ржевська, С. Сірий, С. Стасюк, М. Стиранка, Л. Скрекля, Н. Філіпінська, Н. Фурсіна, Я. Турчин, М. Цюрупа, П. Шумський, К. Юртаєва, Г. Яремко та інші.

Також на початку 2023 року Х. Олійник було успішно захищено дисертацію у Національному університеті «Львівська політехніка» - «Кримінальна відповідальність за пропаганду, планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни» /під науковим керівництвом проф. В. Канціра/, згодом видано монографію. У дослідженні в умовах особливого правового режиму - воєнного стану, очевидного загострення загроз суверенітету, територіальній цілісності та політичній незалежності держави здійснено переоцінку кримінально-правової охорони таких правовідносин [2].

Метою статті є спроба окреслити подальші вектори вирішення суперечливих і недостатньо досліджених проблем щодо «злочинів агресії». Такі наукові активності будуть цінними, значущими для теорії та практики правозастосування, для з'ясування питань, які є дискусійними чи взагалі невисвітленими або описані фрагментарно.

Виклад основного матеріалу дослідження

Починаючи від 2014 року, збройної агресії РФ проти України, підвищений рівень суспільної небезпеки злочинів, які полягають у пропаганді, плануванні, підготовці, розв'язуванні та веденні агресивної війни, є беззаперечним.

Наукове дослідження будь-якої проблеми здійснюється в певній логічній послідовності та насамперед передбачає пошук і вивчення відповідного матеріалу, що дає змогу систематизувати й узагальнити весь обсяг теоретичних напрацювань [3]. Це стосується і питання кримінальної відповідальності за пропаганду, планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни, яке донедавна знаходилося на периферії науки.

Попри важливість уже згаданих наукових розвідок, у кримінально-правовій літературі досі відсутній єдиний підхід стосовно оптимальної конструкції складів злочинів за ст. ст. 436, 437 КК України, а також щодо окремих аспектів юридичної оцінки цих посягань. Деякі питання залишаються дискусійними чи невирішеними. Зокрема, нема єдиного бачення, які ж дії охоплюють поняття «планування» та «підготовка» до агресивної війни; як співвідносяться між собою поняття «воєнний конфлікт» та «збройний конфлікт»; які дії агресора слід вважати участю у змові, що спрямована на планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни тощо [4].

Ситуація ускладнена і тим фактом, що питання кримінально-правової протидії пропаганді, плануванню, підготовці, розв'язуванню та веденню агресивної війни належно законодавчо не врегульовані. У практичній діяльності виникають також труднощі щодо визначення конкретної форми агресії з боку іншої держави (планування агресивної війни чи участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій). З'ясування цього має важливе значення, аби відповідати принципу повноти та точності кримінально-правової кваліфікації. Мають місце випадки неоднакового застосування положень КК України (наприклад, одні і ті ж дії особи кваліфікують як ведення агресивної війни (ч. 2 ст. 437 КК України), а в інших - як посягання на територіальну цілісність і недоторканність держави (ст. 110 КК України) чи участь у непередбачених законом воєнізованих або збройних формуваннях (ст. 260 КК України) або ж у терористичній організації (ст. 258-3 КК України). Наведене не вичерпує переліку правозастосовних проблем, які потребують негайного вирішення. Через невизначеність суб'єкта ведення агресивної війни суди нерідко виносять виправдувальний вирок особі за вчинення дій, які за змістом і характером посягання підпадають під ознаки складу злочину за ст. 437 КК України [4].

Вивчені джерела, які стосуються предмета дослідження, поділено умовно на три групи. Перша група наукових робіт розглядається з позицій міжнародного права, соціології, політології. У рамках цієї галузі права розпочато наукові дослідження щодо з'ясування поняття агресії, видів збройного конфлікту, причин та способів їх розв'язання, питань відповідальності держави за акти агресії. Ці праці представлені такими науковцями, як: І. І. Бойко, С. Я. Бескоровайний, К. А. Важна, І. В. Касинюк, Е. Е. Кузьмін, І. Є. Лоссовський, В. Майснер, А. А. Нікітін, Я. С. Пилипенко, В. С. Ржевська, С. В. Стасюк, Я. Б. Турчин та інші.

Друга група наукових досліджень охоплює праці, які стосуються кримінальноправової охорони миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Йдеться про розвідки таких науковців, як: О. М. Броневицька, Я. М. Жукорська, В. О. Навроцький О. Поповичук Ю. С. Резнік, А. В. Савченко С. С. Сірий А. В. Шамара К. В. Юртаєва та інші. Варто виокремити напрацювання С. М. Мохончука, у яких здійснено теоретичне узагальнення проблематики формулювання концептуальних платформ удосконалення правового захисту миру та безпеки громадянського суспільства у КК України через призму міжнародно-правових зобов'язань, а також розкрито особливості механізму імплементації норм міжнародного права про кримінальні правопорушення проти миру та безпеки людства у національне кримінальне законодавство.

Третя група наукових досліджень безпосередньо охоплює аналіз питань кримінальної відповідальності за пропаганду, планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни. Це, зокрема, праці таких авторів, як: О. П. Базов О. М. Броневицька В. В. Гапончук, С. Ф. Денисов, В. С. Канцір В. Л. Ортинський, Л. І. Скрекля, Н. А. Орловська, М. Б. Стиранка та інші. Не можна оминути увагою і дисертаційну роботу П. В. Пекар, присвячену кримінально-правовій характеристиці пропаганди війни.

Напрацювання згаданих науковців засвідчують широкий діапазон підходів, що є закономірним для науки. Дискусійним найперше є питання щодо співвідношення понять агресії та агресивної війни. Зокрема, одні автори ототожнюють ці поняття, натомість інші розглядають агресивну війну як різновид агресії, яка відрізняється масштабами дій. Різні міркування фігурують щодо визначення поняття «агресивна війна». Скажімо, одні науковці розглядають це поняття як звернення до сили всупереч міжнародним зобов'язанням з метою збройного захоплення (відторгнення території) іншої держави, чи для повалення уряду іншої держави або здійснення державного перевороту в іншій державі Інші вважають, що визначення агресивної війни за міжнародним правом береться за основу для з'ясування цього поняття в національному праві.

Немає одностайності й щодо розуміння кількісної характеристики публічності. У його вирішенні можна виокремити щонайменше три підходи: публічними визнають звернення, спрямовані до широкого кола осіб; до двох чи більше осіб; сприйняті хоча б однією людиною. Неоднаковим є і визначення моменту закінчення пропаганди війни у формі публічних закликів до агресивної війни. Відмінності полягають у тому, що одні автори вважають, що для визнання закінченим злочином достатньо лише одного публічного заклику; другі переконані, що коли одна дія заклику вчиняється з наміром її повторення, то дії особи містять замах на вчинення злочину. Існує неоднозначність у тлумаченні таких понять, як «воєнний конфлікт» та «збройний конфлікт». У цьому разі наявний дуалізм. Так, одні автори вважають, що ці поняття необхідно ототожнювати; натомість інші обґрунтовують позицію, що відмінності між ними полягають у тому, що при воєнному конфлікті із використанням зброї обов'язкова наявність політичних мотивів, тоді як для збройного конфлікту достатньо лише використання зброї.

Належну увагу питанням, які стосуються особливостей кримінальної відповідальності за пропаганду, планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни, приділено лише поодинокими авторами.

Багато питань досі описано поверхнево або є невирішеними. Зокрема, жоден із науковців не проводив співвідношення форм злочинної поведінки у виді планування агресивної війни та участі у змові, що спрямована на вчинення таких дій. Практика не отримала від науки однозначних рекомендацій щодо кримінально-правової кваліфікації кримінальних правопорушень у площині пропаганди, планування, підготовки, розв'язування та ведення агресивної війни (стосовно розмежувальних ознак у складах злочинів за ст. 437 та ст. 110; ст. 436 та ч. 1 ст. 110 КК України - у формі публічних закликів або поширення матеріалів із закликами до здійснення умисних дій щодо зміни територіальних меж). У кримінально-правовій літературі не розглядалися питання караності та призначення покарання за аналізовані посягання.

Висновки

Відтак, проблемні аспекти, що стосуються особливостей регламентації кримінальної відповідальності за пропаганду, планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни, окреслено загалом. Вони мають здебільшого дискусійний характер, а тому засвідчують потребу ретельного подальшого наукового моніторингу.

Література

1. Статистична інформація про зареєстровані кримінальні правопорушення за результатами їх досудового розслідування за 2018 - 2023 роки. URL: https://old.gp.gov.ua/ua/stst2011.htmlPdir_ id= 114140&libid = 100 820&c=edit&_c=fo; Звіт за результатами впровадження проєкту «Моніторинг судових проваджень у справах про воєнні злочини», грудень 2023. Всеукраїнська громадська організація «Асоціація правників України». URL: https:// uba.ua/documents/1PR/PR%20%26%20 Communications%202023/Monitoring%20 report_UKR.pdf.

2. Олійник X. В. Кримінальна відповідальність за пропаганду, планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (081 «Право»). Національний університет «Львівська політехніка». Львів, 2022. URL: https://lpnu.ua/sites/default/files/2022/ radaphd/21724/disoliynyk-2.pdf.

3. Канцір В., Олійник Х. Стан теоретичного дослідження питань кримінальної відповідальності за пропаганду, планування, підготовку, розв'язання та ведення агресивної війни : матер. Міжнар. конф. «Проблеми кримінально-правового, кримінального процесуального та криміналістичного забезпечення прав особи в Україні» (7 червня 2019 року); кафедра кримінального права і процесу Навчально-наукового інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка». Львів : СПОЛОМ. 2019. С. 94.

4. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001. № 2341-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2341-14.

Размещено на Allbest.ru